Курс лекцій «основи наукових досліджень»




Сторінка3/12
Дата конвертації28.12.2016
Розмір5.06 Kb.
ТипКурс лекцій
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
1.6. Організація наукової діяльності в Україні
Організацією науки в Україні займається Державний комітет у справах науки і технологій України, який визначає разом з науковими установами напрям розвитку наукових досліджень та використання їх у народному господарстві. Державний комітет подає плани розвитку науки Уряду або Верховній Раді України на затверд- ження та забезпечення фінансування із державного бюджету або інших джерел.
Державна система організації і управління науковими дослідженнями в
Україні дає можливість концентрувати та орієнтувати науку на виконання найбільш важливих завдань. Управління науковою діяльністю будується за територіально- галузевим принципом. Сьогодні науково-дослідну роботу ведуть:
- науково-дослідні та проектні установи й центри Академії наук України (НАН);
- науково-виробничі, науково-дослідні, проектні установи, системи галузевих академії;
- науково-дослідні, проектні установи і центри міністерств і відомств;
- науково-дослідні установи і кафедри вищих навчальних закладів;
- науково-виробничі, проектні установи і центри при промислових підприємствах, об´єднаннях;
-
ієрархічну вершину цієї сукупності установ, центрів, підприємств завершує
Державний комітет України з питань науки і технологій, який забезпечує єдину державну політику в галузі науки та її використання в практиці.
Вищим державним науковим центром є Національна академія наук України
(НАН). Вона очолює і координує разом з Державним комітетом у справах науки та технологій України фундаментальні і прикладні дослідження в різних галузях науки.
НАН є державною науковою установою, яка об´єднує всі напрями науки та підтримує міжнародні зв´язки з науковими центрами інших країн. При Національній академії наук України створена міжвідомча рада з координації фундаментальних дослідних робіт. Очолює НАН України Президент, який обирається загальними зборами вчених. Вони ж обирають трьох віце-президентів, вченого секретаря,
Президію і ревізійну комісію. НАН України має в своєму складі відділення з


23 відповідних галузей науки, зокрема, математики, інформатики, механіки, фізики і астрономії; наук про землю; хімії, загальної біології, економіки, історії, філософії, літератури, мови та мистецтва тощо.
До складу НАН входять наукові інститути з відповідних галузей, є терито- ріальні відділення (Донецьке, Західне, Південне та ін.) і територіальні філіали.
У галузевих НДІ окремі підрозділи здійснюють наукові дослідження за темами профілю, переважно прикладного характеру, в яких має потребу галузь, до якої вони входять.
Крім НАН в Україні функціонують галузеві академії, наприклад: Академія педагогічних наук України, Українська академія аграрних наук, у складі якої є НДІ з економіки; Академія медичних наук України, Академія правових наук України,
Академія мистецтв України.
Відділення НАН об´єднують науково-дослідні інститути (НДІ), які очолюють розвиток науки у певній галузі знань. У них зосереджені провідні наукові сили.
Структура управління в НДІ показана на схемі 5.
Схема 5 - Структура організації управління НДІ.
Науково-дослідну діяльність прикладного характеру на нижчих рівнях здійснюють в НДІ відділи, лабораторії, сектори, а також вищі навчальні заклади
(університети, академії, інститути). Останні мають спеціальні підрозділи, які виконують науково-дослідні роботи за рахунок державних бюджетних і


24 госпрозрахункових коштів. Проводять дослідження науково-педагогічні працівники
із залученням студентів, а також молодих учених, здобувачів кандидатських і докторських дисертацій за науковою тематикою вищих навчальних закладів.
Науково-педагогічні працівники у вищих навчальних закладах можуть займати посади: асистент, викладач, старший викладач, доцент, професор, зав. кафедрою. Співробітники НДІ мають посади молодшого наукового співробітника, наукового співробітника, старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, зав. науковим відділом, зав. лабораторією. Для всіх них встановлені вчені звання доцента, професора, старшого наукового співробітника, та наукові ступені кандидата і доктора наук. Найвидатніші вчені обираються зборами НАН України, галузевими і громадськими академіями - членами-кореспондентами і дійсними членами-академіками.
Для підготовки наукових кадрів в Україні діє аспірантура, докторантура, а також самостійна робота спеціалістів по написанню дисертації без відриву від виробництва (здобувачі).
Розрізняють між собою:
- освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти;
- наукові ступені;
- вчені звання;
- почесні звання.
Освітньо
-кваліфікаційний рівень вищої освіти — характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.
В Україні розрізняють такі освітньо-кваліфікаційні рівні (згідно з відповідними освітньо-професійними програмами):
- кваліфікований робітник;
- молодший спеціаліст;
- бакалавр;
- спеціаліст;
- магістр.
Таким чином, магістр та ін. освітньо-кваліфікаційні рівні не є науковими ступенями.
Чим розрізняються між собою наукові ступені і вчені звання, можна прочитати за даною веб-адресою.
Почесні
звання України є державною нагородою України і присвоюються особам, які працюють у відповідній галузі економічної та соціально-культурної сфери, як правило, не менше десяти років, мають високі трудові досягнення і професійну майстерність. Наприклад, Заслужений діяч науки і техніки України;
Заслужений працівник освіти України тощо.
Отже, суб´єктами наукової діяльності є: науковці, вчені та науково- педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації, громадські організації у сфері наукової та науково- технічної діяльності.


25
Тих, хто постійно займається науковою діяльністю, називають дослідниками,
науковцями
, науковими працівниками, вченими.
Вчений
Вчений є основним суб'єктом наукової і науково-технічної діяльності.
Вчений має право:
- обирати форми, напрями і засоби наукової і науково-технічної діяльності відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей та загальнолюдських цінностей;
- об'єднуватися з іншими вченими в постійні або тимчасові наукові колективи для проведення спільної наукової і науково-технічної діяльності;
- брати участь у конкурсах на виконання наукових досліджень, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел відповідно до законодавства України;
- здобувати визнання авторства на наукові і науково-технічні результати своєї діяльності;
- публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати їх іншим способом, у порядку, встановленому законодавством України;
- брати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад наукових і науково- педагогічних працівників;
- отримувати, передавати та поширювати наукову інформацію;
- здобувати державне і громадське визнання через присудження наукових ступенів, вчених звань, премій, почесних звань за внесок у розвиток науки, технологій, впровадження наукових, науково-технічних результатів у виробництво та за підготовку наукових кадрів.
Вчений при здійсненні наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності зобов'язаний:
- не завдавати шкоди здоров'ю людини, її життю та довкіллю;
- додержуватися етичних норм наукового співтовариства, поважати право на
інтелектуальну власність.
Науковий працівник
Науковий працівник може виконувати науково-дослідну, науково-педагогічну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну, проектно-конструкторську, проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або) організову- вати виконання зазначених робіт у наукових установах та організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації, лабораторіях підприємств.
Науковий працівник має право:

об'єднуватись в професійні спілки, бути членом і брати участь в діяльності громадських об'єднань і політичних партій;

на мотивовану відмову брати участь в науковій (науково-технічній) діяльності, результати якої можуть мати негативні наслідки для людини, суспільства або довкілля;

на матеріальну підтримку виконуваних досліджень за рахунок коштів
Державного бюджету України та інших джерел фінансування відповідно до законодавства України;


26

на іменні та інші стипендії, а також премії, що встановлюються державою, юридичними та фізичними особами;

на об'єктивну оцінку своєї діяльності та отримання матеріальної винагороди відповідно до кваліфікації, наукових результатів, якості та складності виконуваної роботи, а також одержання доходу чи іншої винагороди від реалізації наукового або науково-прикладного результату своєї діяльності;

займатися викладацькою діяльністю, надавати консультативну допомогу, а також бути експертом відповідно до законодавства України;

займатися підприємницькою діяльністю відповідно до законодавства України.
Науковий працівник зобов'язаний:

провадити наукові дослідження відповідно до укладених договорів (контрактів);

представляти результати наукової і науково-технічної діяльності шляхом наукових доповідей, публікацій та захисту дисертацій;

у встановленому порядку проходити атестацію на відповідність займаній посаді;

постійно підвищувати свою кваліфікацію.
Прийняття на роботу наукових працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.
Науковий працівник не може бути примушений провадити наукові дослідження, якщо вони або їх результати викликають або можуть викликати шкідливі для здоров'я людини, її життя та довкілля наслідки, а також не може бути притягнутий до відповідальності за відмову від участі у таких дослідженнях.
Таким чином, науковий працівник - це вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію, незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.
Суттєвою особливістю розвитку науки є наступність досвіду і знань, єдність традицій і новаторства. Однією з форм її втілення є наукові школи, функціонування яких передбачає боротьбу думок, творчі дискусії та конструктивну критику.
Науковою школою слід вважати творчу співдружність вчених, які працюють в
одній країні або в одному місті в певній галузі науки, об´єднаних спільністю підходів
до вирішення проблеми, стилю роботи, спільністю наукового мислення, ідей і
методів їх реалізації.
Головними ознаками наукової школи є:

наявність наукового лідера - видатного вченого, який володіє умінням підбира- ти творчу молодь і навчати її мистецтва дослідження, створювати в колективі творчу, ділову, доброзичливу обстановку, заохочувати самостійність мислення й ініціативу;

високу наукову кваліфікацію дослідників, згуртованих навколо лідера;

значущість одержаних результатів, високий науковий авторитет у певній галузі науки та громадському визнанні;

оригінальність методики досліджень, спільність наукових поглядів.
Широкого визнання набули наукові школи в галузі педагогічної науки, пов´язані з іменами видатних українських вчених - педагогів В.Сухомлинського,


27
І.Зязюна, Н.Ничкало, О.Савченко, М.Шкіля, М.Ярмаченко та багатьох-багатьох
інших.
Тематика дослідження зазвичай формується за профілем вищого навчального закладу, його факультетів та кафедр на договірних засадах з підприємствами, організаціями або у формі державного замовлення. Результати наукових досліджень запроваджуються в практичну діяльність установ, організацій галузі, за їх матеріалами проводяться науково-практичні конференції, наукові семінари, захищаються кандидатські, докторські дисертації.
У практичній діяльності важливе значення мають також наукові просвітницькі товариства, покликані сприяти поширенню наукових знань, досягнень у галузях науки, техніки, виробництва та культури серед населення.
Контрольні запитання (лекція 2)
1.
Яка структура формування теорії?
2.
Дайте визначення наукової ідеї, гіпотези, теорії, закону.
3.
Сформулюйте види, функції та предмет наукової діяльності
4.
Що таке суб'єкт та предмет наукової діяльності.
5.
Схарактеризуйте наукову школу, її ознаки.
6.
Що передбачає класифікація наук?
7.
Назвіть види оформлення результатів наукової діяльності.
8.
Яка структура управління в Науково-дослідному інституті?
9.
Сутність організації наукової діяльності в вищому навчальному закладі.
10.
Структурна організація наукової діяльності в Україні.
11.
Які структурні елементи теорії пізнання?
12.
Дайте визначення поняття, положення, судження.

Глосарій термінів та понять (лекція 2)
Визначення - розкриття змісту поняття
Вчений - фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без грома- дянства), яка має повну вищу освіту та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати
Зміс.т поняття - сукупність об´єднаних у ньому ознак та властивостей
Категорія - форма логічного мислення, в яких розкриваються внутрішні суттєві сторони і відносини досліджуваного предмету
Культурно-виховна соціальна функція - розвиток культури, гуманізація виховання та формування нової людини
Молодий вчений - вчений віком до 35 років
Наукова робота - дослідження з метою одержання наукового результату
Наукова школа - творча співдружність вчених, які працюють в одній країні або в одному місті в певній галузі науки, об´єднаних спільністю підходів до вирішення проблеми, стилю роботи, спільністю наукового мислення, ідей і методів їх реалізації
Науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково- технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має


28 відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації
Науковий результат - нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково- дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо.
Наукова установа - юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково- технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.
Науково-організаційна діяльність - діяльність, що спрямована на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково- педагогічної діяльності.
Науково-педагогічна діяльність - педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації, пов'язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю
Науково-педагогічний працівник - вчений, який за основним місцем роботи займається професійно педагогічною та науковою або науково-технічною діяльністю у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації.
Науково-прикладний результат - нове конструктивне чи технологічне рішень- ня, експериментальний зразок, закінчене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена у суспільну практику. Науково-прикладний результат може бути у формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка тощо.
Науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання
Об’єкти права інтелектуальної власності – досягнення багатогранної
інтелектуальної й творчої діяльності
Пізнавальна соціальна функція - задоволення потреб людини у пізнанні законів природи і суспільства
Практично-діюча соціальна функція - удосконалення виробництва і системи суспільних відносин, тобто безпосередньої виробничої сили матеріального виробництва
Прикладні наукові дослідження - наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей
Фундаментальні наукові дослідження - наукова теоретична та (або) експери- ментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку



29
Джерела (лекція 2):
1. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К: Вища школа,
1997. - 271 с
2. Вернадський В.И. Научная мысль как планетное явление/
Отв.ред.А.Л.Яншин. - М: Наука, 1991.
3. Доброхот М.Л. Сучасне і майбутнє української науки // Текст промови на III Всесвітньому форумі українців 18-20 серпня 2001 p., м. Київ// Освіта і управління, -т. 4 №3-4-2001.-с 7-13.
4. Основи наукових досліджень. Навчальний посібник / Цехмістрова Г.С.
- Київ: Видавничий Дім «Слово», 2003.- 240 c.
5. Закон України «Про вищу освіту» /Науково-практичний коментар під ред. Міністра освіти і науки України Кременя В.Г. - К. - 2002. - 322 с/
6. Лудченко А.А. і др. Основы научных исследований. Учебное пособие. -
К.; Т-во «Знання», КОО, 2000. - 114 с.
7. Шейко В.М., Кушнаренко П.М. Організація та методика науково- дослідницької діяльності // Підручник. Київ: «Знання - Прес», - 2002. - 293 с


30
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ОСНОВИ МЕТОДОЛОГІЇ НАУКОВО-
ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ

Лекція 3
Питання
, що вивчаються на даній лекції:
2.1. Процес наукового дослідження, його характеристика та етапи проведення
2.2. Науково-дослідницька діяльність студентів
2.3. Вибір теми та реалізація наукового дослідження
2.1. Процес наукового дослідження, його характеристика та етапи
проведення
Процес пізнання включає в себе накопичення фактів. Без систематизації та узагальнення, без логічного осмислювання фактів не може існувати ніяка наука.
Хоча факти потрібні вченому, як повітря, але окремо взяті вони ще не наука. Факти
стають складовою частиною наукових знань, якщо вони виступають у
систематизованому узагальненому вигляді.
Будь-яке наукове вивчення, від творчого задуму до закінченої наукової праці, здійснюється індивідуально. Спираючись на загальні та часткові методи досліджен- ня, вчений отримує відповідь на те, з чого потрібно розпочинати дослідження, як узагальнити факти і яким шляхом іти до висновків. При цьому закономірним є дотримання таких рекомендацій:

нічого не сприймати за істину, що не є достовірним і аксіоматичним;

складні питання розділяти на стільки частин, скільки потрібно для вирішення проблеми;

починати дослідження з найпростіших і найзручніших для пізнання речей до складних і важких;

зупинятись на всіх подробицях, на все звертати увагу, щоб бути впевненим, що нічого не випущено.
У науці недостатньо встановити новий науковий факт, досить важливо дати йому пояснення з позицій науки, показати його загально-пізнавальне теоретичне або практичне значення, а також завчасно передбачити невідомі раніше нові процеси та явища. Наукова робота - це перш за все чітко спланована діяльність. При цьому кожний вчений має право на свою точку зору, повинен мати свою думку, з якою безумовно слід рахуватись.
Наука є суспільною за своїм походженням, розвитком та використанням. Будь- яке наукове відкриття є загальною працею, сумарним відтворенням людських успіхів у пізнанні світу.
Тому наукове вивчення зобов´язує не тільки добросовісно зображати чи
просто описувати, й усвідомлювати своє ставлення до того, що відомо або з
досвіду, або з попереднього вивчення, тобто визначати якість невідомого за
допомогою відомого.
Формою здійснення розвитку науки є наукове дослідження - тобто
цілеспрямоване вивчення за допомогою наукових методів явищ і процесів, аналіз
впливу на них різних факторів, а також вивчення взаємодії між явищами з метою


31
отримання переконливо доведених і корисних для науки і практики рішень. Воно характеризується об’єктивністю, відтворюваністю, доказовістю і точністю.
Метою наукового дослідження є всебічне, об´єктивне і ґрунтовне вивчення явищ, процесів, їх характеристик, зв´язків на підставі розроблених у науці принципів
і методів пізнання, а також отримання корисних для діяльності людини результатів, упровадження їх у виробництво для підвищення його ефективності. При науковому дослідженні важливо враховувати все, концентруючи увагу на основних, ключових питаннях теми. Не можна не враховувати побічні факти, які на перший погляд здаються малозначимими.
Науково вивчати - це не тільки дивитись, але й бачити, помічати окремі частковості, велике в малому, не відхиляючись від головної теми дослідження.
Результати наукових досліджень тим кращі, чим вищий науковий рівень висновків, узагальнень, чим вища їх достовірність та ефективність.
За цільовим призначенням до потреб практики наукові дослідження прийнято поділяти на:
- фундаментальні (теоретичні);
- прикладні.
Фундаментальні (теоретичні) наукові дослідження означають: основні, головні. І наукова теоретична та експериментальна діяльність спрямована на пізнан- ня законів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур природи, суспільства, людини. Академік АН СРСР А.В. Гапонов-Грєхов (1926 р.) вважав, що розвиток природознавства та сучасної техніки значною мірою залежить від прогресу в галузях фундаментальних наук - математики і теоретичної фізики. Об´єднання наукових зусиль цих галузей знань не раз приводило до формування глибоких концепцій, важливість яких далеко виходить за межі чисто теоретичних інтересів.
Прикладні наукові дослідження - наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на використання результатів фундаментальних досліджень для різних практичних завдань, на основі яких розробляється нове обладнання, нові машини, способи організації виробництва, технологічні процеси та ін., з метою отримання безпосереднього економічного ефекту в конкретних галузях економіки. Прикладні дослідження піддаються плануванню, а фундаментальні результати планувати складно. Крім того, прикладні розробки можуть бути впроваджені в промисловість і приносити економічний ефект. Фундаментальні результати безпосереднього прибутку не несуть, а їх використання може тривати десятиліттями.
При проведенні наукових досліджень відрізняють поняття «об´єкт» і
«предмет» пізнання і дослідження.
Об´єктом дослідження прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника. Це процес або явище, яке породжує проблемну ситуацію і обране для дослідження.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал