Курс лекцій «основи наукових досліджень»




Сторінка2/12
Дата конвертації28.12.2016
Розмір5.06 Kb.
ТипКурс лекцій
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Знання - це перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відбиття у свідомості людини. Саме процес руху людської думки від незнання до знання називають пізнанням, в основі якого лежить відтворення у свідомості людини об´єктивної реальності. Це взаємодія суб´єкта й об´єкта, результатом якого є нове знання про світ, відображення об´єктивної дійсності в свідомості людини в процесі її практичної діяльності (виробничої, розумової, наукової).
Вся наука, людські пізнання спрямовані на досягнення достовірних знань, що відображають дійсність. Ці знання існують у вигляді законів науки, теоретичних положень, висновків, вчень, підтверджених практикою і існуючих об´єктивно, незалежно від праці та відкриття вчених. Але разом з тим наукові знання можуть бути відносні, абсолютні та апріорні.
Відносні знання відзначаються неповнотою відповідності образу і об´єкту.
Абсолютні знання - це повне, вичерпне відтворення узагальнених уявлень про об´єкт, що забезпечує абсолютну відповідність образу і об´єкту в певний період пізнання.


12
Апріорні знання - ті, що не ґрунтуються на досвіді, а передують йому і вказують шлях здобуття наукових знань.
Наукове пізнання - це дослідження, характерне своїми особливими цілями й завданнями, методами отримання і перевірки нових знань. Воно покликане прокладати шлях практиці, надавати теоретичні основи для вирішення практичних проблем. Рушійною силою пізнання є практика, вона дає науці фактичний матеріал, який потребує теоретичного осмислення та обґрунтування, що створює надійну основу розуміння сутності явищ об´єктивної дійсності. Шлях пізнання визначається від живого споглядання до абстрактного мислення і від останнього - до практики. Це
є головною функцією наукової діяльності.
Пізнання може бути чуттєвим і раціональним (схема 1).
Схема 1 - Структура процесу пізнання.
Чуттєве пізнання є наслідком безпосереднього зв’язку людини з оточуючим середовищем і реалізується через елементи чуттєвого пізнання: відчуття, сприйняття, представлення та уявлення.
Відчуття - це відображення в мозку людини властивостей предметів чи явищ об´єктивного світу, які сприймаються її органами чуття.
Сприйняття - це відображення в мозку людини властивостей предметів чи явищ, які сприймаються його органами чуття в якийсь відрізок часу і формують первинний чуттєвий образ предмету, явища.
Представлення - це вторинний образ предмету, явища, які в даний момент часу не діють на чуттєві органи людини, але обов´язково діяли раніше.


13
Уявлення - це систематизація різних представлень в мозку людини, об´єднання їх у цілісну картину образів.
Раціональне пізнання - це опосередковане і узагальнене відображення в мозку людини суттєвих властивостей, причинних відносин і закономірних зв´язків між об’єктами та явищами. Воно сприяє усвідомленню сутності процесу, виявляє законо- мірності їх розвитку. Формою раціонального пізнання є абстрактне мислення, різні міркування людини, структурними елементами яких є поняття, судження, умовивід.
Отже, наука має дати відповідь на запитання: Що? Скільки? Чому? Які? Як?
На запитання: Як зробити? відповідає методика
На запитання: Що зробити? - практика
Відповіді на ці запитання зумовлюють безпосередні цілі науки - описування, пояснення і передбачення процесів та явищ об´єктивної дійсності, що становлять предмет її вивчення на основі законів, які вона відкриває, тобто у широкому значенні
- теоретичне відтворення дійсності.
Наука, як специфічний вид діяльності, спрямована на отримання нових теоретичних і прикладних знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення, характеризується такими основними ознаками:
- наявністю систематизованих знань (ідей, теорій, концепцій, законів, принципів, гіпотез, основних понять, фактів);
- наявністю наукової проблеми, об´єкта і предмета дослідження;
- практичною значущістю процесу, що вивчається.
Отже, виникнення науки як сфери людської діяльності, тісно пов´язане з природним процесом розподілу суспільної праці, зростанням інтелекту людей, прагненням їх до пізнання невідомого, всього сущого, що складає основу їх буття.
1.2. Понятійний апарат, зміст та класифікація наук
Первинним поняттям при формуванні наукових знань є наукова ідея - форма відображення у мисленні нового розуміння об´єктивної реальності. Тому наукові ідеї
є своєрідним якісним скачком думки за межі вже раніше пізнаного. Вони виступають
і як передумови створення теорій, і як елементи, що об´єднують окремі теорії у певну галузь знань. Ідея є основою творчого процесу, продуктом людської думки, формою відображення дійсності. Вона базується на наявних знаннях, виявляє раніше не помічені закономірності. Ідеї народжуються з практики, спостереження навколиш- нього світу і потреб життя, (схема 2). Матеріалізованим вираженням наукової ідеї є гіпотеза - це наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ, процесів або причин, які зумовлюють даний наслідок. Гіпотеза як структурний елемент про- цесу пізнання є спробою на основі узагальнення вже наявних знань вийти за його межі, тобто сформулювати нові наукові положення, достовірність яких потрібно до- вести. Процес пізнання включає в себе гіпотезу як вихідний момент пошуку істини, допомагає суттєво економити час і сили, цілеспрямовано зібрати і згрупувати факти.
Гіпотези як і ідеї мають імовірнісний характер і проходять у своєму розвитку три стадії:
- накопичення фактичного матеріалу і висунення на його основі припущень;
- формулювання та обґрунтування гіпотези;
- перевірка отриманих результатів на їх практиці і на основі уточнення гіпотези.


14
Схема 2 - Основні структурні елементи теорії пізнання.
Якщо отриманий практичний результат відповідає припущенням, то гіпотеза перетворюється на наукову теорію, тобто стає достовірним знанням. У практиці може формулюватись декілька гіпотез з одного і того самого невідомого явища, бо будь-яке явище багатогранне і пов’язане з іншими. Наявність різних гіпотез забезпечує той різнобічний аналіз, без якого неможливе суворе наукове узагальнення.
Процедури, за допомогою яких установлюється істинність будь-якого тверд- ження, називають доказами. Докази використовують як у науці, так і в практичній діяльності людей. Доказами гіпотез у досліджуваних об´єктах можуть бути цитати, за- позичені в інших авторів, оприлюднені аксіоматизовані знання, сформовані теорії
(наприклад: таблиця Менделєєва - у хімії, закон Бойля-Маріотта - у фізиці) тощо. У доказах застосовують два способи встановлення істини: безпосередній і
опосередкований.
При безпосередньому способі істина встановлюється в процесі практичних дій
- це може бути спостереження, демонстрація, вимірювання, розрахунок, облік тощо.
При опосередкованому способі, доказ є логічною процедурою встановлення
істинності будь-якого твердження за допомогою інших тверджень, істинність яких уже доведена, у структурі доказів можуть бути такі елементи: теза, аргумент і демонстрація.
Теза - це систематизований виклад основних положень, думок, спостережень, в ній відсутні деталі, пояснення, ілюстрації тощо.
Аргумент - це підстава, доказ, які використовуються для обґрунтування, підтвердження чогось.


15
Демонстрація (ілюстрація) - це форма зв´язку між аргументами та тезою
(макети, таблиці, схеми).
Внутрішній суттєвий стійкий взаємозв´язок явищ в природі і суспільстві, що зумовлює їх закономірний розвиток, визначає закон. Це філософська категорія, що відображає істотні, загальні, стійкі повторювані об´єктивні внутрішні зв´язки в природі, суспільстві і мисленні. Закон здійснюється через сукупність одиничних, ви- падкових, мінливих, неповторюваних відношень та функціонування речей. Закон фіксує спільність явищ. Винайдений через здогадку, він потребує логічного доведен- ня і лише в такому разі він визнається наукою.
Для доведення закону наука використовує судження. Це форма мислення, яка шляхом порівняння кількох понять дозволяє стверджувати або заперечувати наявність в об´єктах дослідження певних властивостей, якостей. Інакше, це будь-яке висловлювання, думка про певний предмет чи явище. Його можна отримати при без- посередньому спостереженні будь-якого факту, або опосередковано за допомогою умовиводу
Умовивід - це розумова операція, в процесі якої з певної кількості заданих суджень виводиться інше судження, яке певним чином пов´язане з вихідним.
Одним із результатів наукової діяльності є формування теорії - найбільш високої форми узагальнення і систематизації знань, що дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві зв´язки дійсності. Під теорією розуміється вчення про
узагальнений практичний досвід, тобто теорія будується на результатах,
отриманих на емпіричному рівні досліджень. Ці результати впорядковуються, вписуються у струнку систему, об´єднану загальною ідеєю, уточнюються на основі введених до теорії абстракцій, ідеалізацій, принципів, які дають можливість узагаль- нити і пізнати існуючі процеси і явища, проаналізувати вплив різних факторів і за- пропонувати використати їх у практичній роботі. Теорія виступає як форма синте-
тичного знання, в межах якого окремі поняття, гіпотези і закони втрачають
колишню автономність і перетворюються на елементи цілісної системи наукових
знань.
Контрольні запитання (лекція 1)
1.
Дайте визначення предмету і сутності науки.
2.
У чому полягає процес наукового пізнання?
3.
Що таке знання?
4.
Різновиди знань.
5.
Схарактеризуйте пізнання, його види та структурні елементи.
6.
Якими ознаками характеризується наукова діяльність?
Глосарій термінів та понять (лекція 1)
Аргумент - це підстава, доказ, які використовуються для обґрунтування, підтвердження чогось.
Відчуття - це відображення в мозку людини властивостей предметів чи явищ об´єктивного світу, які сприймаються її органами чуття
Демонстрація (ілюстрація) - це форма зв´язку між аргументами та тезою
(макети, таблиці, схеми).


16
Доказ - процедури, за допомогою яких установлюється істинність будь-якого твердження
Представлення - це вторинний образ предмету, явища, які в даний момент часу не діють на чуттєві органи людини, але обов´язково діяли раніше
Раціональне пізнання - це опосередковане і узагальнене відображення в мозку людини суттєвих властивостей, причинних відносин і закономірних зв´язків між об’єктами та явищами. Воно сприяє усвідомленню сутності процесу, виявляє законо- мірності їх розвитку. Формою раціонального пізнання є абстрактне мислення, різні міркування людини, структурними елементами яких є поняття, судження, умовивід
Сприйняття - це відображення в мозку людини властивостей предметів чи явищ, які сприймаються його органами чуття в якийсь відрізок часу і формують первинний чуттєвий образ предмету, явища
Теза - це систематизований виклад основних положень, думок, спостережень, в ній відсутні деталі, пояснення, ілюстрації тощо.
Умовивід - розумова операція, в процесі якої з певної кількості заданих суджень виводиться інше судження, яке певним чином пов´язане з вихідним.
Уявлення - це систематизація різних представлень в мозку людини, об´єднання
їх у цілісну картину образів.
Чуттєве пізнання - є наслідком безпосереднього зв’язку людини з оточуючим середовищем і реалізується через елементи чуттєвого пізнання: відчуття, сприйняття, представлення та уявлення
-

Джерела (лекція 1):
1. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень. Підручник для студентів екон.спец.вузів.-К.; Вища шк., 1997. - 271 с.
2. Лудченко А.А. и др. Основы научных исследований. Учебное пособие. -
К.; Т-во «Знання», КОО, 2000. - 114 с.
3. Основи наукових досліджень. Навчальний посібник / Цехмістрова Г.С. -
Київ: Видавничий Дім «Слово», 2003.- 240 c.
4. Романчиков В.І. Основи наукових досліджень. Навч.пос. - К.: Ф. «ВШОЛ»,
1997, - 242 с.
5. Сидоренко В.К., Дмитренко П.В. Основи наукових досліджень. Навч.пос. -
К.: РННЦ «ДІНІТ», 2000. - 259 с.


17
Лекція 2
Питання
, що вивчаються на даній лекції:
1.3. Загальні вимоги до наукової теорії
1.4. Як створюється теорія?
1.5. Об’єкти права інтелектуальної власності
1.6. Організація наукової діяльності в Україні
1.3. Загальні вимоги до наукової теорії
Наукові теорії, що ґрунтуються на пізнанні об’єктивних законів природи, дозволяють передбачити явища, які можуть виникнути в майбутньому як ре- зультат дії цих законів (наприклад: періодичний закон Д. І. Менделєєва перед- бачив не існуючі на той час елементи).
Структуру теорій формують факти, поняття і судження, положення,
закони, аксіоми і постулати, принципи. (Схема 3).

Схема 3 - Структура формування теорії
Спробуємо сформулювати основні вимоги, пропоновані до наукової теорії:
1. Наукова новизна: як відомо, плагіат нікого не цікавить. Теорія повинна знайти власну (по можливості - досить ємну) "нішу" у загальній сформованій системі знань; опиратися на щось уже існуюче - але в той же час привносити у відстояний континуум і щось нове, своє - у достатній на те мері...
2. Самопогодженість: теорія не повинна приводити до різко суперечним один одному висновкам. Теорія може (і повинна!) заперечувати їх (або ті або інші про- міжні положення) в інших теорій, - але в жодному разі вона не повинна сперечатися сама із собою. Вона повинна являти собою в достатній мері замкнуту систему.


18 3. Зовнішня погодженість: закони теорії повинні бути в достатній мері погоджені із законами всіх інших галузей науки (напевно, у першу чергу, фізики).
(При цьому неминуче виникає протиріччя з п.1. Може бути, краще сказати так: теорія повинна опиратися на ряд інших наукових теорій, відкидаючи щось із
існуючого; але щось із уже відомого приймаючи собі на озброєння?) На наш погляд, основним питанням методології наукового пізнання є досягнення в цьому належного компромісу?!
4. Експериментальне підтвердження: теорія повинна пояснювати не тільки деякі й окремі, - (використовувані, у першу чергу, для її власного доказу), - але всі
інші безперечні результати експериментів, проведених у своїй області. "Досвід - критерій істини".
5. Можливість практичного застосування: здатність на її базі проводити - для конкретних ситуацій, аналізувати результати будь-якого нового експерименту у своїй області застосування.
6. Можливість передбачення: теорія дає дорогоцінну можливість передвіща- ти факти, які до моменту її появи нікому не були відомі. Система (згідно п. 2) не є абсолютно замкнутою; але розімкнення її повинне виявитися не в тім або іншому, - однак же саме в цьому! Збіг таких пророкувань із реальністю є одним із критеріїв
істинності.
При цьому вона може розвиватися не тільки вглиб, - але й ушир; може змінитися (тобто розширитися) область застосування. Теорія може (і повинна) відкрити нові, непередбачені, (проте об'єктивно закладені на це) перспективи.
1.4. Як створюється теорія?
Первинною ланкою в процесі пізнання є накопичення наукових фактів - знань про об´єкт чи явище, аргументованість яких доведена, які стають складовою наукових знань лише після їх систематизації та узагальнення за допомогою понять, абстракцій, визначень.
Поняття є відображенням найбільш суттєвих і властивих предмету чи явищу ознак. Вони можуть бути загальними, частковими, збірними, абстрактними, конкретними, абсолютними і відносними.
Зміст поняття - це сукупність об´єднаних у ньому ознак та властивостей.
Розкриття змісту поняття називається визначенням. У процесі розвитку наукових знань визначення можуть уточнюватись, доповнюватись у змісті новими ознаками.
Визначенням, як правило, завершується процес дослідження. Найбільш узагальнені й фундаментальні поняття називаються категоріями. Це форми логічного мислення, в яких розкриваються внутрішні суттєві сторони і відносини досліджуваного предмету. Найбільш загальні абстракції: поняття про форму і зміст явищу-філософії; товарна вартість - у політекономії тощо.
Аксіома - це положення, яке сприймається без доказів у зв´язку з їх очевидністю.
Постулат - це твердження, яке сприймається в межах певної наукової теорії, як істина без доказовості і виступає в ролі аксіоми. Основою великих теоретичних узагальнень є принципи.


19
Принцип - це головне вихідне положення будь-якої наукової теорії, вчення, науки чи світогляду, виступає як перше і найабстрактніше визначення ідеї, як початкова форма систематизації знань. Під принципом в науковій теорії розуміють саме абстрактне визначення ідеї, що виникла в результаті суб´єктивного вимірювання і аналізу досвіду людей.
У процесі пізнання наукові працівники користуються певною методологією
наукового пізнання, яка передбачає відповідні види наукової діяльності.
Науковою діяльністю вважається інтелектуальна творча праця, спрямована на здобуття і використання нових знань.
У практиці застосовують різні види наукової діяльності:
- науково-дослідницьку;
- науково-організаційну;
- науково-інформаційну;
- науково-педагогічну та інші.
Важливим завданням наукової діяльності є формування системи знань, які сприяють найраціональнішій організації виробничих відносин та використанню виробничих сил в інтересах усіх членів суспільства. Вона включає в себе виконання трьох соціальних функцій:
-
пізнавальну
- задоволення потреб людини у пізнанні законів природи і суспіль- ства. З моменту свого виникнення наука веде боротьбу в галузях світогляду з теологією. Головними проблемами є: будова та виникнення Всесвіту, виникнення життя та розуму. Зі світоглядної точки зору наука як сума знань дає наукову картину світу, як цілісну систему уявлень про світ, його властивості та закономірності розвитку.
-
культурно
-виховну - розвиток культури, гуманізація виховання та формування нової людини;
-
практично
-діючу - удосконалення виробництва і системи суспільних відносин, тобто безпосередньої виробничої сили матеріального виробництва. Методи і дані науки використовуються при розробці програм спеціально-економічного розвитку.
Отже, можна сказати, що поняття науки потрібно розглядати з трьох основ-
них позицій. По-перше, з теоретичної, як систему знань, як форму суспільної
свідомості; по-друге, як певний вид суспільного розподілу праці, як наукову діяль-
ність, пов´язану з цілою системою відносин між ученими і науковими установами;
по-третє, з позицій практичного застосування висновків науки, тобто її суспільної
ролі. Саме матеріальні об´єкти природи визначають існування багатьох галузей знань, об´єднаних у три великі групи наук, які розрізняються за предметами та методами дослідження:
- природничі (фізика, хімія, біологія, географія, астрономія та ін.), науки, предметом яких є різні види матерії та форми їхнього руху, їх взаємозв´язки та закономірності;
- суспільні (економічні, філологічні, філософські, логічні, психологічні, історичні, педагогічні та ін.), науки, предметом яких є дослідження соціально-економічних, політичних та ідеологічних закономірностей розвитку суспільних відносин;


20
- технічні (радіотехніка, машинобудування, літакобудування), предметом яких є дослідження конкретних технічних характеристик і їх взаємозв´язки.
На межі між природничими, суспільними, технічними науками розвиваються нові суміжні галузі науки, як технічна кібернетика, ергономіка, біоніка, біофізика, технічна естетика та інші.
Вищою атестаційною комісією (ВАК) України за погодженням з
Міністерством освіти і науки України, Державним комітетом у справах науки і технологій України затверджено певну класифікацію галузей наук.
Відповідно до цієї класифікації Основними галузями наук є:
1.
Фізико-математичні науки.
2.
Хімічні науки.
3.
Біологічні науки.
4.
Геологічні науки.
5.
Технічні науки.
6.
Сільськогосподарські науки.
7.
Історичні науки.
8.
Економічні науки.
9.
Філософські науки.
10.
Філологічні науки.
11.
Географічні науки.
12.
Юридичні науки.
13.
Педагогічні науки.
14.
Медичні науки.
15.
Фармацевтичні науки.
16.
Ветеринарні науки.
17.
Мистецтвознавство.
18.
Архітектура.
19.
Психологічні науки.
20.
Військові науки.
21.
Національна безпека.
22.
Соціологічні науки.
23.
Політичні науки.
24.
Фізичні виховання і спорт.
25.
Державне управління.
Нові знання, здобуті в процесі фундаментальних досліджень та зафіксовані на носіях наукової інформації у формі наукового звіту, наукової праці, можуть бути оформленні у вигляді: наукових рефератів; наукових доповідей на конференціях, нарадах, семінарах, симпозіумах; курсових (дипломних, магістерських) робіт; наукових перекладів; дисертацій (кандидатських або докторських); авторефератів дисертацій; монографій; наукових статей; аналітичних оглядів; патентів і авторських свідоцтв; бібліографічних покажчиків; підручників, навчальних посібників та ін.
Наука є складовою частиною духовної культури людства. Як система знань вона охоплює не тільки фактичні дані про предмети навколишнього світу, людської думки та дії, не лише закони і принципи вивчення об´єктів, а й певні форми та способи усвідомлення. Цим самим наука виступає як форма суспільної свідомості.


21
Узагальнює і досліджує закономірності функціонування науки як системи знань і соціального інституту, здійснює прикладний системний аналіз організаційно- економічних і соціально-управлінських умов підвищення ефективності процесів наукової діяльності комплекс наукових дисциплін під загальною назвою
наукознавство та державні наукові установи і формування.
1.5. Об’єкти права інтелектуальної власності
Конституція України гарантує, що «кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності»
[1, ст. 41]. Згідно діючому законодавству такі досягнення багатогранної
інтелектуальної й творчої діяльності названі "об’єктами права інтелектуальної власності" (далі - ОПІВ).
Інтелектуальна власність - гарантоване Конституцією право громадянина
України. "Громадянам гарантується воля літературної, художньої, наукової й технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, мораль- них і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуаль- ної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом" [Конституція України, ст. 54].
ОПІВ, що відповідають
інтересам суспільства
ОПІВ, що відповідають
інтересам творців
ОПІВ, що відповідають
інтересам споживачів
3 2
4 1
Схема 3 - Баланс інтересів суб'єктів правовідносин у сфері інтелектуальної власності
Ефективне керування інтелектуальною власністю передбачає щонайменше узгодження інтересів її творців, споживачів і суспільства (схема 4). Однак конкретні
ОПІВ у більшості випадків тільки частково задовольняють інтересам згаданих суб'єктів правовідносин. Звичайно, інтереси цих суб'єктів, як правило, не завжди збігаються й можуть істотно відрізнятися. ОПІВ, які відповідають сферам 1...4, зрештою , можуть бути реалізовані на ринку. В ОПІВ сфери 2 зацікавлені сам


22 творець і держава, що представляє інтереси суспільства, але не зацікавлені споживачі
(виробники). У сфері 3 ходяться ОПІВ, які відповідають інтересам держави й виробника інноваційних товарів або послуг, але вони не цікавлять по тим або іншим причини творця. У сфері 4 ОПІВ цікавлять як творця, так і споживача. Творець формує пропозицію, а виробник (споживач) - попит на ОПІВ. Але держава безпосередньо не зацікавлена в таких ОПІВ.
Найбільша ймовірність бути уведеними у використання існує для ОПІВ у сфері
1, де збігаються інтереси всіх трьох суб'єктів: розробника (творця), виробника
(споживача) і держави. ОПІВ, які відповідають інтересам лише одного суб'єкта, є практично неприйнятними, оскільки їм активно протидіють два інших суб'єкти.
Отже, першочерговим завданням керування є створення таких ОПІВ, які найбільше відповідали б інтересам всіх суб'єктів, які зацікавлені в створенні, впровадженні у виробництво й одержанні прибутку або іншої користі від конкретного ОПІВ.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал