Курс лекцій «основи наукових досліджень»



Pdf просмотр
Сторінка11/12
Дата конвертації28.12.2016
Розмір5.06 Kb.
ТипКурс лекцій
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
Рецензія
(відгук) на реферат або іншу науково-дослідну роботу має об´єк- тивно оцінювати позитивні і негативні його сторони. В рецензії тією чи іншою мірою слід оцінити вміння автора поставити проблему, обґрунтувати її соціальне значення, розуміння автором співвідношення між реальною проблемою і рівнем її концепту-альності; повноту висвітлення літературних джерел; глибину їх аналізу, володіння методами збору; аналізу та інтерпретації емпіричної інформації; самостійність робо-ти, оригінальність в осмисленні матеріалу; обґрунтування висновків і рекомендацій.
Стиль рецензії має відповідати нормам, прийнятим для наукових відгуків, тобто бути доброзичливим, але принциповим.
Відносно до автора роботи речення слід будувати в третій особі минулого часу («Студент поставив..., розкрив..., довів..., обґрунтував») до самої роботи - в теперішньому часі («реферат містить..., розкриває..., підтверджує...»).
Рецензію не слід завершувати оцінкою, вона має органічно випливати зі змісту документа.
Досить поширеною формою оприлюднення результатів наукового дослідження є доповіді та повідомлення.
Доповідь - це документ, у якому викладаються у певні питання, даються висновки, пропозиції. Вона призначена для усного (публічного) прочитання та обговорення.
Розрізняють такі види доповідей:
1.
Звітні (узагальнення стану справ, ходу роботи за певний час);
2.
Поточні (інформація про хід роботи);
3.
На теми наукових досліджень.
Наукова доповідь - це публічно виголошене повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, питання), одна із форм оприлюднення результатів наукової роботи, можливості за короткий проміжок часу «увійти» в наукове товариство за умови яскравого виступу.
Структура тексту доповіді аналогічна плану статті.
Алгоритм тексту доповіді:
Вступ - Основна частина - Підсумкова частина
У вступі зазначається проблемна ситуація, яка зумовила потребу публічного виступу, потім обґрунтовується основна ідея автора, наводяться аргументи, факти, теоретичні викладки і на кінець висновки і рекомендації.
Порівняно з науковою публікацією публічна доповідь має свої особливості. Є два методи написання доповіді.


111 1.
Дослідник готує спочатку тези свого виступу і на основі їх пише доповідь на семінар чи конференцію, редагує і готує до опублікування у науковому збірнику, як доповідь чи статтю.
2.
Дослідник пише доповідь, а потім у скороченому вигляді знайомить з нею аудиторію.
При написанні доповіді слід зважати на те, що значна, суттєва частина її надру-кована в тезах, частина - на слайдах, кодоплівках, плакатах, тому доповідач лише дає окремі коментарі до ілюстрованого матеріалу, опубліковані тези. Це дозволяє зеко-номити час виступу на 20-40%. Доцільним є посилання на попередні виступи, полемічний характер доповідей, що викликає інтерес у слухачів.
При формуванні змісту доповіді слід врахувати, що за 10 хвилин людина може прочитати текст надрукований на чотирьох сторінках машинописного тексту
(через два інтервали). Обсяг доповіді становить 8-12 сторінок (до 30 хвилини).
Повідомлення, виступ можуть бути обсягом на 4-6 сторінок.
При підготовці наукової публікації, доповіді, виступу потрібно уникати:
- неточності і розпливчастості формулювання назви;
- невизначеності особистого внеску в дослідження;
- поверхового викладу змісту та результатів дослідження;
- дублювання змісту публікацій;
- досить короткого терміну оприлюднення результатів дисертації.
При цьому тексти монографій, рефератів, виступів повинні відповідати темі і змісту науково-дослідної роботи.
Результати наукового дослідження можуть завершуватись написанням книг, зокрема підручників і навчальних посібників.
Розглянемо їх особливості та структуру.
Підручник - навчальне видання, що містить систематизований виклад змісту навчальної дисципліни, відповідає програмі та офіційно затверджений як такий вид видання.
Навчальний посібник - навчальне видання, що частково чи повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання.
Вони затверджуються Міністерством освіти і науки України як нормативні видання з відповідним грифом. Присвоєння грифу означає, що підручник або навчальний посібник відповідає встановленим вимогам: щодо відповідності навчальній програмі за змістом, щодо обсягу і щодо технічного оформлення.
При створенні підручників та навчальних, методичних посібників необхідно врахувати такі вимоги:
- навчальні книги повинні мати високий науково-методичний рівень, містити відповідний довідковий апарат;
- підручники та навчальні посібники мають бути написані в доступній формі, навчальний матеріал повинен бути пов´язаний з практичними завданнями, у книзі повинні простежуватись тісні міжпредметні зв´язки;
- у підручниках і посібниках необхідно посилити увагу до питань їх професійної орієнтації з урахуванням використання ЕОМ.
Структура навчальної книги передбачає: зміст (перелік розділів); вступ
(перед-мова); основний текст; питання, тести для самоконтролю, обов´язкові та


112 додаткові задачі, приклади; довідково-інформаційні дані для розв´язання задач
(таблиці, схеми тощо);бібліографічний список; апарат для орієнтації в матеріалах книги (предметний, іменний покажчики), додатки, які мають безпосереднє значення до теми книги.
Таким чином, кожний дослідник науковець обирає найпридатніший спосіб для перетворення так званого чорнового варіанту рукопису в остаточний вид наукової праці.
Методика підготовки та оформлення публікацій до видання
Публікація будь-яких матеріалів є індивідуальною справою дослідника.
Стиль і методика їх підготовки залежить від творчості та задуму автора, власного розуміння проблеми. При цьому можуть використовуватись різні методичні прийоми викладу наукового матеріалу, зокрема:
1)
послідовний;
2)
цілісний (з наступною обробкою кожної частини, розділу);
3)
вибірковий (розділи пишуться окремо).
Послідовний
виклад матеріалу логічно зумовлює схему підготовки публікації: ідея (задум), план, відбір матеріалу; групування, його систематизація, редагування.
Тут дотримуються послідовності викладу матеріалу, виключено повтор; але звичайно, є зайві витрати часу на послідовне опрацювання інформації;
Цілісний спосіб - це написання всієї праці в чорновому варіанті, а потім обробка її в частинах і деталях, внесення доповнень, виправлень. Тут економиться час, але є небезпека порушення послідовності викладу матеріалу.
Вибірковий виклад матеріалу часто використовуються дослідниками так, як їм зручно. При цьому важливим є доведення кожного розділу до кінцевого результату, щоб при об´єднанні розділів в цілому матеріал був готовий до видання.
У процесі написання наукової праці умовно виділяють декілька етапів: формування задуму і складання попереднього плану; відбір і підготовка матеріалів, групування їх та опрацювання рукопису.
На першому етапі задуму формулюється мета даної роботи, на яке коло чита- чів вона розрахована, які матеріали в ній подавати; передбачається повнота і
ґрунтов-ність викладу; теоретичне та практичне спрямування; які ілюстративні матеріали необхідні для розкриття її змісту. Визначається попередня назва праці, яку потім можна корегувати.
Бажано зразу ж скласти план роботи або план-проспект, який вимагають видавництва.
План-проспект відбиває задум праці і відтворює структуру майбутньої публікації.
Відбір і підготовка матеріалів пов´язані з ретельним добром вихідного мате- ріалу в будь-якій послідовності, окремими частинами, тобто все те, що знадобиться на наступних етапах роботи над рукописом.
Наступний етап передбачає групування матеріалів за попереднім планом- проспектом і паралельно визначається рубрикація праці, тобто поділ її на логічно


113 підпорядковані елементи-частини, розділи, підрозділи, пункти, інакше створення чорнового макета праці.
При опрацюванні рукопису уточнюються його зміст, оцінюються висновки, логічність і послідовність викладу матеріалу, відповідність назв роботи та її розділів змісту, викладеному в них, перевіряється аргументованість основних положень, новизна теоретична і практична значущість роботи.
Досить важливим в підготовці білового рукопису є оформлення його та літературна правка.
Після написання тексту автор практично і принципово його оцінює: кожний висновок, формули, таблиці, окремі речення перечитуються, перевіряються висновки, аргументи, факти, теоретична і практична значущість матеріалу публікації.
Аналізується правильність оформлення рукопису: літературні джерела, цитати.
Підготовлений для передачі у видавництво, рукопис має відповідати певним вимогам, зумовленим процесом його подальшої підготовки до друку, про більшість з них уже йшла мова в попередніх розділах навчального посібника. В зведеному вигляді вони мають бути такі:
- авторський текстовий оригінал (рукопис) включає в себе титульний аркуш, анотацію (а для наукових видань - реферат), основний текст, тексти довідкового характеру і додаткові тексти (покажчики, коментарі, примітки, додатки), бібліографічні списки, посилання, зміст;
- текст рукопису і всі матеріали до нього подавати у видавництво у двох примірниках;
- сторінки рукопису мають бути одного розміру (від 203x288 до 210x297 мм);
- матеріал друкувати ЕОМ малими літерами через два інтервали на одній стороні аркуша;
- в одному рядку має бути 60-65 знаків (рахуючи розділові знаки і пробіли між літерами), на одній сторінці суцільного тексту - 28-30 рядків;
- при визначенні обсягу рукопису необхідно виходити з того, що в одному авторському аркуші налічується 40 000 знаків;
- поля сторінок оригіналу мають бути: ліві - не менше 20 мм, верхні - 20, праві -
10, нижні - 20;
- абзацний виступ має бути однаковим і дорівнювати трьом ударам:
- усі заголовки і виділення в тексті друкувати малими літерами, заголовки відокремлювати від тексту згори і знизу прогалинами в три інтервали;
- посилання розміщуються в нижній частині сторінки, їх не переносять на наступну сторінку;
- у рукописі зазначають всі необхідні, на думку автора, виділення літер і частин тексту;
- чітко визначають підпорядкованість заголовків і підзаголовків;
- виправлення в рукописі дозволяються, але не більше п´яти на одній сторінці; вони можуть бути вдруковані або написані від руки чорним чорнилом; зайві літери або слова можна зчистити, заклеїти або зафарбувати;


114
- сторінки рукопису послідовно нумеруються, починаючи з обкладинки і до останньої сторінки, в правому верхньому куті - простим олівцем; на титульному аркуші вказувати загальну кількість сторінок та ілюстрацій;
- рукопис підписується автором (співавторами) або редакторові на титульному аркуші з зазначенням дати;
-
ілюстративні матеріали виконуються чітко, у форматі, що забезпечує розуміння всіх деталей при можливому зменшенні зображення.
Для підручників крім двох зовнішніх позитивних рецензій, розглянутих вченими радами вищих навчальних закладів відповідними науково-методичними комісіями Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України, подаються на затвердження колегії міністерства, а навчально-методичні посібники - заступникові державного секретаря.
Згідно з наказом Міністерства освіти України №70 від 02.06.98 р. підручникам, посібникам та іншій навчально-методичній літературі для вищих навчальних закладів надаються грифи, які встановлюють призначення, вид навчальної книги і зазначаються на титульній сторінці, а на звороті її вказується, ким і коли прийнято рішення про надання грифів.
Колегією Міністерства освіти і науки України надаються грифи:
-
«Затверджено Міністерством освіти і науки України» - підручникам, що потребують перевидання;
-
«Допущено Міністерством освіти і науки України» - підручникам і навчальним посібникам з дисциплін, передбачених галузевою компонентою державних стандартів вищої освіти.
Заступниками міністра освіти і науки України надається гриф
«Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» - навчальним посібникам з дисциплін, передбачених компонентою вищого навчального закладу державних стандартів вищої освіти, словникам, довідникам.
Рукописи, яким надані грифи, вносяться до видавничих планів.

Форми звітності при науковому дослідженні
Виконуючи науково-дослідну роботу, студенти оформляють реферати, курсові (дипломні) роботи, виступи на семінарі, конференції, наукові статті; наукові праців-ники, спеціалісти готують інформації, дисертації, звіти, аналітичні записки тощо.
Наукові результати - це нові знання, отримані в процесі виконання науково- дослідної роботи. Вони повинні відповідати таким вимогам, як:
- актуальність на даний період розвитку науки і практики;
- новизна: вперше отримані, розвинуті, розроблені;
- практичне значення, використання в професійній роботі фахівця;
- достовірність: - коректність використання математичних моделей, формул;
- точність виконання розрахунків;
- повторюваність в процесі експерименту;
- однозначність формувань.
Наукові результати повинні пройти апробацію, бути опублікованими в спеціальній науковій літературі, мати відповідні рецензії.


115
В процесі апробації з метою інформування про результати виконаних наукових досліджень, розробки рекомендацій за напрямами подальшої роботи використання їх в навчальному процесі чи в умовах виробництва організується обговорення проблеми на кафедрі, на семінарі, симпозіумах спеціалістів, науково- практичних конференціях (схема 16).
Інформація про дослідження є документом, в якому містяться результати дослідження без їх інтерпретації (пояснення числових даних):
- стисле викладення проблемної ситуації;
- перелік цілей та завдань НДР;
- описання соціально-демографічних характеристик вибіркової сукупності;
- розподіл відповідей на запитання анкет чи інтерв´ю та результати аналізу документів у вигляді таблиць.
Схема 16 - Форми звітності та впровадження результатів дослідження
Інформаційна записка про дослідження є невеликою за обсягом, має ті ж вимоги, що й інформація, але більш детально коментуються підсумки дослідної діяльності з конкретними висновками.
Аналітична записка про дослідження може завершувати значні етапи досліджень чи бути основним підсумковим документом невеликих науково- дослідних робіт. Вона має більший обсяг і таку структуру:
1) вступ;
2) основна частина;
3) заключна частина.
У вступі обґрунтовується необхідність проведеного дослідження, вико рис- тання тих чи інших методів збору, обробки та аналізу інформації; описується мета, завдання, дається характеристика техніки дослідження.
Основна частина включає аналіз досягнутих результатів дослідження, оброб- ку та систематизацію кількісних і якісних понять, встановлення закономірностей.


116
У заключній частині наводяться основні висновки та шляхи розв´язання виявлених проблем, рекомендації для практичного застосування. При проведенні фундаментальних наукових досліджень, головним підсумковим документом є звіт про НДР. Він містить такі обов´язкові елементи:

титульний лист;

список виконавців;

зміст;

перелік умовних позначень та символів;

вступ;

основну частину;

заключну частину;

список використаної літератури;

додатки (таблиці, схеми).
При виконанні та оформленні звіту щодо проведеної науково-дослідної роботи необхідно дотримуватись загальних вимог, передбачених державним стандартом до відповідного виду робіт.
Обсяг звіту не перевищує 90-100 сторінок одного тому, а томів має бути декілька. При складанні звіту, слід дотримуватись таких вимог: чіткість, логічність, конкретність викладення, аргументованість висновків, точність формулювань, обґрунтованість рекомендацій та пропозицій.
Значну частину наукових інформацій та звітів використовують для удосконалення управління процесом, підвищення ефективності діяльності підприємств, організацій та установ.
Широко використовується така форма впровадження як доповіді, виступи, лекції на наукових та практичних заходах.
Нарада - це форма колективних контактів вчених і фахівців одного наукового спрямування.
Колоквіум - це форма колективних зустрічей, де, як правило, обмін думками вчених різних напрямів, тобто це форма невимушеної дискусії, але де є офіційні доповідачі.
Симпозіум - це напівофіційна бесіда за завчасно підготовленими доповідями, а також виступами експромтом. Це можуть бути і бесіди в кулуарах.
Конференція - найбільш поширена форма обміну інформацією за певною тематикою. Одна частина доповідачів повідомляє певні наукові ідеї, результати дослідження, досвіду роботи, інша - більша частина є слухачами, сприймають
інформацію беруть участь в обговоренні.
Тут на доповідачів і слухачів велике інформаційне навантаження, тому вста- новлюються регламент в виступах і обговоренні, організовується секційна робота.
На конференціях може використовуватись стендова інформація, виставка літератури, зразки матеріалів, оформлюються тематичні експозиції конференції, зазвичай приймаються рішення і рекомендації.
З´їзди, конгреси, виставки, ярмарки, фестивалі є найбільш високою і пред- ставницькою формою спілкування, вони носять національний або міжнародний характер. Тут відпрацьовується стратегія певної галузі науки і економіки, здій-


117 снюється обмін досвідом та науковими напрацюваннями фахівців, забезпечується координація наукових досліджень в широких просторих межах світової спільноти.
Контрольні запитання(лекція 7)
1.
Які є форми науково-дослідної роботи студентів?
2.
Які повні вимоги до виконання курсової роботи?
3.
В чому особливості виконання дипломної роботи?
4.
Які основні вимоги до дипломної роботи?
5.
Структура та алгоритм написання курсової (дипломної) роботи.
6.
Які є етапи роботи при проведенні наукового дослід- жєння?
7.
Що таке робоча картотека літератури?
8.
Які вимоги до формування тексту курсової (дипломної) роботи?
9.
Оформлення формул, ілюстрацій, додатків та списку використаної літератури.
10.
Керівництво курсовою (дипломною) роботою та її захист.
11.
Особливості виконання і захисту магістерської роботи.
12.
Характерні помилки в написанні та оформленні курсової, дипломної, магістерської роботи.
13.
Завдання науково-дослідницької діяльності студентів-магістрів.
14.
Яка послідовність доповіді при захисті дипломної роботи?
15.
Які вимоги до вибору та обґрунтування актуальності теми?
16.
Які особливості формування змісту вступної частини?
17.
Яка схема написання відгуку (рецензії) на магістерську роботу?
18.
Що таке наукова публікація та її основні види?
19.
Монографія: поняття, алгоритм написання.
20.
Наукова стаття, вимоги до її оформлення.
21.
Що таке авторський, друкований та обліково-видавничий аркуш.
22.
Які відмінності між дисертацією і монографією?
23.
Тези доповіді, алгоритм тези.
24.
Які методичні прийоми використовуються при підготовці публікації.
25.
Реферат, алгоритм його підготовки.
26.
Які вимоги до написання рецензії?
27.
Доповідь, види та вимоги до підготовки.
28.
Вимоги до підготовки підручників і навчальних посібників.
29.
Яка структура звіту про НДР?
30.
Які форми звітності з наукових дослідженнях?
31.
Форми впровадження результатів наукового дослідження.
Глосарій термінів та понять (лекція 7)
Доповідь - це документ, у якому викладаються у певні питання, даються висновки, пропозиції. Вона призначена для усного (публічного) прочитання та обговорення.
Колоквіум - це форма колективних зустрічей, де, як правило, обмін думками вчених різних напрямів, тобто це форма невимушеної дискусії, але де є офіційні доповідачі.


118
Конференція - найбільш поширена форма обміну інформацією за певною тематикою. Одна частина доповідачів повідомляє певні наукові ідеї, результати дослідження, досвіду роботи, інша - більша частина є слухачами, сприймають
інформацію беруть участь в обговоренні.
Магістерська робота - це самостійна випускна науково-дослідницька робота, яка виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою публічного захисту і отримання академічного ступеня магістра.
Монографія - це наукова праця, яка містить повне або поглиблене дослідження однієї проблеми чи теми, що належить одному або декільком авторам.
Є два види монографій: наукові і практичні.
Навчальний посібник - навчальне видання, що частково чи повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання.
Нарада - це форма колективних контактів вчених і фахівців одного наукового спрямування.
Наукова доповідь - це публічно виголошене повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, питання), одна із форм оприлюднення результатів наукової роботи, можливості за короткий проміжок часу «увійти» в наукове товариство за умови яскравого виступу.
Наукова монографія - це науково-дослідницька праця, предметом якої є вичерпне узагальнення теоретичного матеріалу з наукової проблеми або теми з критичним його аналізом, визначенням вагомості, формулюванням нових наукових концепцій. Монографія фіксує науковий пріоритет, забезпечує первинною науковою інформацією суспільство, слугує висвітленню основного змісту і результатів наукового, дисертаційного дослідження.
Наукова публікація - це доведення інформації до громадськості за допомогою преси, радіомовлення, телебачення; розміщення в різних виданнях (газетах, книгах, підручниках).
Наукова стаття - є одним із видів публікацій, в якій подаються проміжні або кінцеві результати, висвітлюються конкретні окремі питання за темою дослід- ження, фіксується науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців.
Наукові результати - це нові знання, отримані в процесі виконання науково- дослідної роботи.
Підручник - навчальне видання, що містить систематизований виклад змісту навчальної дисципліни, відповідає програмі та офіційно затверджений як такий вид видання.
Симпозіум - це напівофіційна бесіда за завчасно підготовленими доповідями, а також виступами експромтом. Це можуть бути і бесіди в кулуарах.
Тези - це коротко, точно, послідовно сформульовані ідеї, думки, положення наукової доповіді, повідомлення, статті або іншої наукової праці.
Тези доповіді - це опубліковані на початку наукової конференції (з´їзду, симпозіуму) матеріали попереднього характеру, що містять виклад основних аспектів наукової доповіді.


119
Джерела (лекція 7):
1.
Шейко В. М., Кушнаренко Н. Т. - Організація та методика науково- дослідницької діяльності. Підр. - Знання-Прес. - 2002. - 295 с.
2.
Бюлетень вищої атестаційної комісії України. К. - №2, - 2000.
3.
Білуха М.П. Основи наукових досліджень. Підручник. - К., Вища школа,
1997. - 271 с.
4.
Кузнецов И.Н. Подготовка и оформление рефератов курсовых и дипломных работ: Минск. - ООО «СЭР- ВАТ».-2000. - 243 с.
5.
Левківський К.М. Методичні рекомендації щодо структури змісту та обсягів підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів //Вища школа.
- 1/2002 К. «Знання». - с. 117-120//.
6.
Попов Г.Х. Техника личной работы. - М., 1979. - 125 с.
7.
Переліки та форми документів, які використовуються при атестації науко- вих та науково-педагогічних працівників // Бюл.ВДК України.-2000. - №2. - 48 с.
8.
Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково дослідницької діяльності. Підручник, К., Знання-Прес. - 2002. 295 с.


120


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал