Курс лекцій для студентів спеціальності 181 «Харчові технології»



Сторінка5/6
Дата конвертації12.04.2017
Розмір0.95 Mb.
ТипКурс лекцій
1   2   3   4   5   6

Ультразвук та інфразвук

Ультразвуком називають механічні коливання пружного середовища з частотою, що перевищує верхню границю чутливості-20кГц.Ультразвук має єдину природу зі звуком ті однакові фізико- гігієнічні характеристики, а відтак оцінюється за частотою коливань та інтенсивністю. Одиницею вимірювання інтенсивності ультразвуку є Ватт на квадратний сантиметр (Вт/см2).На відміну від шуму ультра - та інфразвук, які теж вважаються звуковими коливаннями, виходять за межі чутливості органів слуху людини за таким параметром, як частотний діапазон. У гігієнічній практиці інтенсивність ультразвуку(рівень ультразвукового тиску) оцінюється у відносних одиницях -дБ.

Малі дози - рівень звуку 80-90 дБ дають стимулюючий ефект - мікромасаж, прискорення обмінних процесів . Великі дози - рівень звуку - 120дБ і більше - дають уражаючий ефект.



Інфразвуком називають акустичні коливання з частотою нижче 20Гц.Цей частотний діапазон лежить нижче слухового порогу. Слуховий аналізатор людини не спроможний сприймати коливання таких частот. Інфразвук за фізичними характеристиками має однакову природу зі звуком він мало поглинається повітрям, тому може поширюватись на великі відстані. Інфразвук характеризується інфразвуковим тиском, інтенсивністю, що вимірюються у децибелах.

Інфразвук із рівнем звукового тиску до 150 дБ знаходиться в межах витривалості людини тільки при короткочасній дії, а з рівнем понад 150 дБ зовсім не переноситься людиною. Особливо несприятливу дію чинить інфразвук з частотою коливань від 2 до 15 Гц внаслідок виникнення резонансних явищ в організмі. Найнебезпечнішим для людини є інфразвук з частотою 8 Гц, оскільки він може збігатися з ритмами біотоків мозку.


Іонізуюче випромінювання

Іонізуючим випромінюванням (радіацією) — називається будь - яке випромінювання, яке прямо чи побічно викликає іонізацію середовища.

При взаємодії іонізуючого випромінювання з речовиною, воно поділяється на декілька видів.



Альфа-випромінювання являють собою потік позитивно заряджених атомів гелію, що рухаються зі швидкістю 20000 км/с. Цей вид випромінювання спостерігається переважно у природних радіоактивних елементах (радій, торій, уран та ін.).

Бета-випромінювання - це потік електронів або позитронів, які виникають при радіоактивному розпаді.

Гама-випромінювання - високочастотне електромагнітне випромінювання, яке вільно проходить через тіло людини та інші середовища без помітного послаблення енергії зі швидкістю світла. Проникаюча здатність гама-випромінювання дуже висока і знаходиться у прямій залежності від енергії.

Рентгенівське випромінювання - характеризується дуже короткою довжиною хвилі (0,006-2нм). Важливою властивістю його при взаємодії з речовиною є проникаюча здатність при незначній іонізації середовища.
ЛЕКЦІЯ № 7

БЕЗПЕКА ПРАЦІ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ
Особливості електротравматизму

Небезпека електротравматизму полягає у тому, що електричний струм людина не може виявити ні за зовнішнім виглядом, ні за звуком, ні за запахом. Ураження струмом виникає з такою швидкістю, що людина не спроможна самостійно звільнити себе від дротів або деталей, що знаходяться під напругою, бо при цьому має місце невідповідність швидкості дії струму та швидкості рефлексів організму.



Ураження неізольованої від землі людини електричним струмом може виникати тоді, коли вона:

  • доторкнулася до однієї або до двох фаз електроустановки, що знаходиться під напругою;

  • наблизилась на небезпечну відстань до неізольованих струмопровідних частин електроустановки під напругою;

  • доторкнулася до металевих корпусів електрообладнання, що перебуває під напругою, внаслідок пошкодження електроізоляції;

  • потрапила під дію "крокової напруги", що виникла у місцях розтікання струму по землі;

  • доторкнулася до накопичувачів електричної енергії, відключених від мережі (батареї конденсаторів, кабельні чи повітряні ЛЕП і ін.)

  • потрапила під дію атмосферного струму під час грозових розрядів блискавки та ін.

До основних причин електротравматизму належать:

  • порушення правил безпеки при експлуатації електричного устаткування;

  • незадовільне огородження струмопровідних частин установки від випадкового до них торкання;

  • незадовільна ізоляція струмоведучих частин та їх заземлення:

  • невідповідність машин, апаратів, кабелів і провідників умовам їх експлуатації;

  • робота машин без дотримання заходів безпеки біля ЛЕП, що перебувають під напругою, та експлуатація переносного ручного електроінструменту з порушенням правил безпеки;

  • низький рівень кваліфікації обслуговуючого персоналу, незадовільний нагляд і контроль за виконанням робіт, низький рівень технологічної дисципліни і ін.


Дія струму на тіло людини

Електричний струм проходячи через тіло людини, може спричинити термічну, хімічну, світлову, механічну та біологічну дію.



Термічна дія струму проявляється у внутрішніх і зовнішніх опіках окремих ділянок тіла, при цьому нагріваються кровоносні судини, нерви, серце, мозок та інші органи, що призводить до їх серйозного функціонального розладу.

Хімічна дія струму внаслідок електролізу крові та рідин, що просочують тканини організму, викликає значні порушення їх фізико - хімічного складу.

Світлова дія струму проявляється у подразненні та пошкодженні слизових оболонок органів зору ультрафіолетовими променями електричної дуги.

Механічна дія струму викликає пошкодження тканин та суглобів, порушує цілість шкіри, м'язів, кісток, сухожилля і ін.

Біологічна дія притаманна виключно живим істотам і проявляється у сильному збудженні нервової системи, що веде до порушення внутрішніх електричних процесів, які пов'язані з життєво важливими функціями організму. У живому організмі постійно виникають внутрішні біоелектричні процеси, а зовнішні струми при взаємодії з ними, можуть викликати судомне скорочення м'язів, подразнення рецепторів і чутливих нервових закінчень, серйозні порушення діяльності життєво важливих органів і систем (серця, легенів), навіть якщо вони не лежать на шляху струму, що призводить до зупинки дихання або кровообігу.
Види ураження викликані електричний струмом

Електричні ураження під дією струму, який протікає по тілу людини може призвести до місцевої електричної травми, електричного удару, електричного шоку, та змішаних електричних травм.



Змішаною травмою при ураженні електричним струмом називається травма, яка трапилась від одноразової дії електричного струму та інших фізичних чинників. Наприклад, якщо людина працювала на висоті чи біля рухомих частин механізмів і була уражена електричним струмом, то різкі рухи тіла можуть призвести до її падіння з висоти або доторкання частин тіла до рухомих механізмів, що призведе до більш тяжких наслідків.

Електричний удар - це збудження живих тканин організму людини струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Електричний удар спостерігається при протіканні через людину струму невеликої сили до 100 мА при напрузі до 1000 В. Характерною рисою електричного удару є те, що він уражає внутрішні органи людини.

Наслідками ураження електричні удари поділяються на чотири ступеня:

I - судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;

II - судомні скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі збереженим диханням і роботою серцево-судинної системи;

III - втрата свідомості і порушення дихання або роботи серця;

IV - клінічна смерть або відсутність системи дихання і кровообігу.

Електричний шок

При надмірному збудженні організму електричним струмом, виникає дуже важка нервово-рефлекторна реакція організму. Вона супроводжується глибокими порушеннями у системі кровообігу, дихання, обміну речовин і т. ін. Це - електричний шок. Він має дві фази: перша - сильне нервове збудження й друга - глибоке гальмування і знесилення нервової системи. Після сильного збудження нервової системи настає зниження кров'яного тиску, частішає пульс, слабшає дихання, виникає депресивний гнітючий стан і повна байдужість до всього оточуючого при і живності свідомості. Такий шоковий стан може продовжуватись під десятків хвилин до однієї доби і більше. Лише при активному і своєчасному наданні лікарської допомоги можна добитися одужання людини.



Чинники від яких залежать наслідки ураження електричним струмом

Тяжкість ураження організму електричним струмом залежить від цілого ряду фізіологічних та фізичних чинників і умов середовища. Сюди відноситься: опір тіла людини; сила струму та тривалість його дії; шлях протікання через тіло людини; вид і частота електричного струму; індивідуальні особливості організму людини; стан її здоров'я і нервової системи; середовище, яке оточує людину при ураженні її електричним струмом і т. ін.



Крокова напруга

Ураження людини кроковою напругою відбувається тоді коли людина потрапляє у місце розтікання струму по поверхні землі. Це можливо тоді, коли на землю впав обірваний провідник, що перебуває під напругою або коли електричний струм через заземлюючі пристрої потрапляє у ґрунт і розтікається по ньому.



Кроковою напругою називається напруга між двома точками електричного кола на відстані кроку (0,8 м), на яких одночасно стоїть людина у зоні розтікання струму по землі.

Струм, який розтікається по землі радіально має найбільший потенціал у точці дотику провідника до землі. Зміна потенціалу на поверхні землі від точки замикання відбувається за гіперболічним законом і практично зменшується до нуля на відстані 20 м. При кроковій напрузі струм, який проходить від однієї ноги до другої, скорочує м'язи на ногах і людина від нестерпної болі падає. При падінні збільшується відстань між точками дотику до землі, що веде до більш небезпечного шляху (рука - нога) проходження струму через тіло людини. Падіння людей відбувається уже при напрузі у 100-150 В. Крокова напруга найбільш небезпечна у межах 4 — 5 м від провідника, що лежить на землі і перебуває під напругою до 1000 В, а при напрузі понад 1000 В небезпечна зона становить 8 - 10 м від точки стікання струму в землю.


Класифікація виробничих умов за рівнем електробезпеки

Небезпека ураження людей електричним струмом значною мірою залежить від оточуючого середовища, яке може її посилювати або послаблювати.

Виробничі приміщення залежно від умов праці бувають: сухі, вологі, сирі, гарячі, запилені і з хімічно активним середовищем.

Сухі - умови праці бувають у таких виробничих приміщеннях де відносна вологість повітря не перевищує 60%, температура повітря не перевищує 35°С, а також відсутні пил і хімічно агресивне середовище. Такі умови праці називаються нормальними.

Вологі - називаються умови праці де відносна вологість повітря понад 60%, але не перевищує 75%.

Сирі - називаються умови у яких відносна вологість повітря перевищує 75 відсотків.

Особливо сирими - вважаються такі умови де відносна вологість повітря близька до 100 відсотків.

До гарячих належать такі умови праці за яких температура повітря перевищує 35°С.

До запилених умов праці належать такі за яких виділяється така кількість технологічного пилу, що він може осідати на проводах і потрапляти у середину машин і апаратів.

До умов праці з хімічно активним середовищем належать такі умови, ш яких у повітрі тривалий час постійно містяться гази або рідини, що руйнівно діють на ізоляцію і струмопровідні частини електрообладнання.

Згідно з ПУЕ, усі виробничі приміщення за рівнем безпеки ураження електричним струмом поділяються на три категорії:


  • умови з підвищеною небезпекою;

  • умови особливо небезпечні;

  • умови без підвищеної небезпеки.

Які приміщення належать до умов з підвищеною небезпекою?

До умов з підвищеною небезпекою належать приміщення у яких є одна з нижче наведених, ознак:



  • сирі приміщення, відносна вологість яких тривало перевищує 75 %;

  • приміщення в яких є струмопровідний пил у такій кількості, що він осідає на провідниках, проникає у середину машин апаратів і т. ін.

  • приміщення зі струмопровідними підлогами (металевими, земляними, цегляними, залізобетонними);

  • приміщення, у яких температура повітря тривалий час перевищує+30 °С;

  • приміщення у яких можливе одночасне дотикання людини до корпусів електричного обладнання і заземлених металевих конструкцій будівель, технологічного обладнання і т. ін.

Основними засобами захисту людей від небезпечного наближення або дотику до струмоведучих частин є :

  • надійна електроізоляція ;

  • влаштування неізольованих струмоведучих частин на недоступній висоті;

  • захисне заземлення і захисне занулення;

  • захисне відмикання;

  • застосування індивідуальних захисних ізолювальних засобів;

  • застосування захисних огорож і сигналізації;

ЛЕКЦІЯ № 8

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПРО ПОЖЕЖНУ БЕЗПЕКУ
Нормативні акти по вимогам пожежної безпеки

Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною державної політики щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та навколишнього природного середовища. Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Правила пожежної безпеки та інші Закони України, розпорядження Президента, постанови та розпорядження Верховної Ради. Кабміну, стандарти, будівельні норми та правила, відомчі нормативи, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.

Нормативні акти, стандарти, технічні умови, інші нормативно технічні документи на пожежонебезпечні технологічні процеси та вироби мають включати вимоги пожежної безпеки та узгоджуватися з органами Державного пожежного нагляд.

Загальні вимоги до пожежної безпеки об'єктів будівництва наведено у ДБН В. 1.1-7-2002.

В основі явищ, що характеризують пожежу є процес горіння.

Горіння - швидко протікаюча хімічна реакція взаємодії речовини з киснем повітря, що супроводжується виділенням великої кількості тепла і світла. Для того, щоб проходив процес горіння, необхідно 3 умови :


  1. наявність горючої речовини;

  2. наявність достатньої кількості кисню або іншого реагенту;

  3. наявність джерела загоряння ( полум’я, електричний розряд, механічний удар, тертя тощо).

При зменшенні концентрації повітря інтенсивність процесу горіння різко знижується і при вмісті кисню нижче 8-10 % горіння може зовсім припинитися. Проте, деякі речовини можуть горіти і без кисню ( стиснутий ацетилен, хлористий азот, озон ...). Водень і деякі метали можуть горіти в атмосфері хлору, мідь - в парах сірки, магній - двоокису вуглецю і т.д.

Горючі речовини можуть бути твердими, рідкими і газоподібними. Більшість твердих і рідких горючих речовин у процесі горіння при нагріванні розкладаються і утворюють газоподібні або пароподібні горючі суміші.

Процес горіння характеризується такими показниками як спалах і займання.

Спалах - швидкоплинний процес горіння парів горючої речовини, що виникає при контакті з відкритим джерелом вогню. При цьому, якщо джерело вогню забрати із зони спалаху, то процес спалаху припиниться.

Займання - тривалий процес горіння, який виникає від джерела загоряння і триває доти, поки з горючої речовини виділяються пари. Займання не припиняється при видаленні із зони займання джерел загоряння.

Розрізняють температуру спалаху і температуру займання. Температура займання - найменша температура, при якій речовина загоряється або починає тліти і продовжує горіти після видалення джерела займання.



Самозаймання - процес горіння речовини, що виникає від зовнішньої температури, але без контакту з відкритим джерелом вогню.

Самозагорання - процес горіння, який виникає від теплоти, що нагромадилась в речовині внаслідок біологічних або фізико-хімічних процесів ( торф, зволожене сіно, полова ...).

Групи самозагоряння речовин :

  • самозагоряються при дії повітря ( вугілля, торф, рослинні масла..);

  • самозагоряються при змішуванні один з одним ( водень, метан у суміші із хлором, марганцевокислий калій і гліцерин ...);

  • самозагоряються при дії на них води ( карбід кальцію, лужні метали ..).

Пожежа - процес неконтрольованого горіння, що наносить матеріальні збитки.

Вибух - процес надзвичайно швидкого горіння, що супроводжується швидким наростанням тиску і має велику руйнівну здатність.

Всі речовини за характером пожежної безпеки розділяють на слідуючі категорії :



  • негорючі речовини - не здатні горіти в атмосфері;

  • важкогорючі речовини - можуть горіти лише під дією джерела запалювання, але не здатні горіти самостійно;

  • горючі речовини;

  • горючі рідини - температура спалаху вище 61 С;

  • легкозаймисті речовини - температура спалаху не вище 61 С;

  • горючі гази - здатні утворювати в повітрі займисті і вибухонебезпечні суміші при температура спалаху вище 55 С;

  • вибухонебезпечні речовини - здатні вибухати або детонувати без наявності кисню повітря.

Залежно від виду матеріалів і речовин, що горять, пожежі поділяють на класи: А, В, С, Д та Е, причому класи А та В поділяються на 2 підкласи, а клас Д - навіть на три. До пожеж класу А відносяться пожежі, що характеризуються горінням твердих речовин, за винятком металів. Якщо ця тверда речовина здатна тліти (папір, деревина, ганчір'я), пожежа відноситься до класу А1. Якщо речовина не здатна тліти (пластмаса), - до класу А2.

До пожеж класу В відносяться пожежі з горінням рідин, які легко спалахують. Якщо горить рідина, не розчинна у воді (бензин, нафта і т. ін.), то пожежа відноситься до класу В1. Якщо горюча речовина розчинна у воді (спирт, ацетон), - до класу В2.

До пожеж класу С відносяться пожежі з горінням газоподібних речовин (водень, метан, гази з газової свердловини і т. ін.)

До пожеж класу Д відносяться пожежі з горінням металів. Якщо горить легкий метал - алюміній, магній або їх сплави, пожежа відноситься до класу Д1; якщо горить лужний метал (натрій, калій і т. ін.) - до класу Д2; якщо горить металоорганічна сполука (метилнатрій, діетилмагній і т. ін.), - до класу ДЗ.

До пожеж класу Е відносяться пожежі електроустаткування під напругою.
Основні причини пожеж

Причинами виникнення пожеж можуть бути конструктивні недоліки та порушення експлуатації пічного опалення, електрообладнання та електроустаткування, інженерних комунікацій; дефекти обладнання; організаційні порушення режимів технологічних процесів; похибки при виконанні технологічних процесів; необережні дії персоналу та низький рівень їх кваліфікації, порушення правил при поводженні з вогнем і т. ін.

Сюди відносяться пожежі обумовлені такими чинниками як:


  • недоліки монтажу та порушення експлуатації електрообладнання, електропроводки, електроапаратури (коротке замикання, іскріння, перенавантаження проводів і ін.);

  • недоліки при облаштуванні та експлуатації опалювальних систем та установок;

  • недопустиме підвищенням температури при адіабатичному стисненні (робота компресорного устаткування);

  • перегрів речовин, що обробляються, коли їх температура досягає температури самозаймання;

  • порушення режиму зберігання та обробки самозаймистих речовин і матеріалів;

  • необережне поводження з вогнем, незнання правил та норм пожежної безпеки, недбале ставлення до своїх обов'язків, навмисний підпал, накопичення електростатичних розрядів і т.д.

Безпосередньо причиною пожежі може стати у непередбачений час, у непередбаченому місці, з точки зору пожежної безпеки, поява того чи іншого компоненту, який бере участь в процесі горіння, а відтак, з метою профілактики, недопустимими є такі умови, що можуть призводити до неконтрольованих процесів горіння.
Вплив негативних та шкідливих чинників, пов'язаних з пожежами на людину

Небезпечні та шкідливі чинники пожеж поділяються на:

а) основні:

• токсичні продукти горіння;

• вогонь;

• підвищена температура середовища;

• дим, недостатність кисню;

б) вторинні прояви небезпечних чинників:

• руйнування будівельних конструкцій, вибухи;

• витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі;

• паніка.

Токсичні продукти горіння становлять найбільшу загрозу для життя людини (синтетичні матеріали - головне джерело токсичних продуктів згоряння). Під час пожежі полімерні та токсичні матеріали виділяють іноді до сотні видів хімічних сполук - оксиди вуглецю, сірки, аміак, газоподібна синильна та содова кислота й т. д. Однак, найбільша кількість людей гине на пожежах від отруєння окисом вуглецю, який у 200-300 разів сильніше від кисню, реагує з гемоглобіном крові, через що червоні кров'яні тільця втрачають здатність забезпечувати організм людини киснем.

Відкритий вогонь надзвичайно небезпечний чинник пожежі. Під час пожежі температура полум'я може сягати 1200 - 1400°С, і у людей, що перебувають у її зоні вже через 3 с можуть проявитися больові відчуття та опіки шкіри. Час протягом якого людина може отримати опіки другого ступеня в умовах пожежі становить 20 с при температурі середовища 71 °С, 15 с - при температурі 100 °С, та 7 с — при температурі 176 °С.

Небезпека підвищення температури середовища полягає у тому, що вдихання розігрітого повітря разом з продуктами згоряння може призвести до ураження органів дихання та смерті. Вдихання повітря, нагрітого до 60 °С, навіть не задимленого є небезпечним, а вплив нагрітого до 100 °С призводить до втрати свідомості, а відтак і до загибелі вже через кілька хвилин. Дим являє собою велику кількість найдрібніших частинок незгорілих речовин, що накопичуються у повітрі. Він викликає інтенсивне подразнення органів дихання та слизової оболонок. Вміст диму залежить від димоутворюючої здатності речовин, що горять. У задимленому приміщенні різко знижується видимість, створюється загроза для швидкої евакуації людей. Недостатність кисню спричиняється тим, що у процесі горіння відбувається хімічна окисно-відновна реакція горючих речовин та матеріалів. Небезпечною для життя людини вважається ситуація, коли вміст кисню у повітрі знижується до 14 % (норма 21 %). При цьому втрачається координація рухів, з'являється слабкість, запаморочення, загальмовується свідомість, що заважає людині самостійно вийти з зони пожежі. Під впливом високих температур і вибухів руйнуються будівельні конструкції внаслідок втрати ними несучої здатності. У таких ситуаціях людина може отримати значні механічні травми або опинитися під уламками зруйнованих конструкцій.


Система попередження пожеж та протипожежного захисту об'єктів

Система попередження пожеж об'єднується з загальним поняттям - пожежна профілактика.



Пожежна профілактика — це комплекс організаційних та технічних заходів спрямованих на убезпечення людей, запобігання можливого виникнення пожеж обмеження її розвитку, зменшення їх негативних наслідків та створення відповідних умов для пожежогасіння.

Система попередження пожеж має забезпечувати необхідний рівень безпеки працюючих та матеріальних цінностей, що знаходяться на об'єктах господарювання. Її призначення полягає у тому, щоб:



  • унеможливлювати виникнення пожеж;

  • гарантувати максимальну безпеку людей у разі виникнення пожеж;

  • забезпечувати одночасну пожежну безпеку, як для працюючих, так і для матеріальних цінностей;

  • не допускати негативного впливу чинників пожежі на організм працюючих.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал