Курс лекцій для студентів спеціальності 181 «Харчові технології»



Сторінка4/6
Дата конвертації12.04.2017
Розмір0.95 Mb.
ТипКурс лекцій
1   2   3   4   5   6

Вступний інструктаж з особами, яких приймають на роботу, проводиться незалежно від їх освіти, стажу та досвіду роботи, а також зі студентами і учнями, які прибули для проходження виробничої практики, навчання або виконання певних робіт.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст служби охорони праці або особа на яку покладено ці обов'язки. Цей інструктаж проводиться за програмою, розробленою службою охорони праці відповідно до характеру виробничої діяльності.



Первинний інструктаж на робочому місті проводять з усіма без винятку особами, яких вперше беруть на роботу, переведеними з інших робіт, учнями або студентами, що прибули на практику або навчання, з іншими працівниками, які будуть виконувати нову для них роботу. Первинний інструктаж на робочому місті проводить керівник робіт (бригадир, майстер, виконроб) індивідуально з кожним працівником або групою працівників, які виконуватимуть одну і ту ж роботу, за типовою програмою

Про наступне проведення повторного інструктажу виконавець робіт має попередити працівника за 10 днів. Після іспитів результати повторного інструктажу беруться на облік у цехових журналах.



Повторний інструктаж проводять індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи за програмою первинного інструктажу у повному обсязі відповідно до графіка строки якого затверджує головний інженер.

Термін проведення чергового інструктажу для кожного працівника і позначається залежно від дати проведення з ним первинного ні попереднього повторного інструктажу, але проміжок між періодично повторними інструктажами не має перевищувати 3-х місяців для працівників на роботах з підвищеною небезпекою та 6-ти місяців для інших видів робіт.

Про наступне проведення повторного інструктажу виконавець робіт має попередити працівника за 10 днів. Після іспитів результати повторного інструктажу беруться на облік у цехових журналах.

Позаплановий інструктаж призначають у таких випадках коли:


  • вводяться в дію нові нормативні акти з охорони праці;

  • змінюється технологічне обладнання або інші чинники, що впливають на хід технологічного процесу;

  • порушуються працівниками акти з охорони праці;

  • є вимога органу держаного нагляду у випадку, якщо виявлено незнання працівниками безпечних методів праці чи нормативних атів;

  • була перерва у роботі працівника більше ніж 30 календарних днів - для робіт - з підвищеною безпекою або 60 днів для інших видів робіт.

  • скоївся нещасний випадок або мали місце інші негативні наслідки.

Цей вид інструктажу проводить керівник робіт.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками, якщо:

  • виконуються разові роботи, які не пов'язані з безпосереднім обов'язками за фахом або разові роботи за межами підприємства та ін.;

  • необхідно провести роботи з ліквідації наслідків аварій, стихійного лиха або інших непередбачуваних негативних наслідків;

  • проводять роботи на які оформляється наряд-допуск, дозвіл або інший документ;

  • відбувається організація масових заходів з учнями у вигляді екскурсії і т. ін.

Цільовий інструктаж проводить керівник робіт залежно від характеру завдання, виробничих обставин, можливих видів небезпек, технологічних засобів і способів виконання трудової діяльності і завершується усним опитуванням набутих знань. Цей інструктаж фіксується у наряді-допуску або іншому документі, що дозволяє проведення даного виду робіт.
Державний нагляд за охороною праці

Державний нагляд за дотриманням законодавства, правил і норм з охорони праці здійснюють спеціально створені комітети, інспекції га інші органи. Цю структуру утворюють:



  • Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці і гірничого нагляду (Держгірпромнагляд);

  • Державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ;

  • Комітет ядерного регулювання Міністерства охорони навколишнього природного середовища;

  • Державний пожежний нагляд Міністерства з питань надзвичайних ситуацій.

Всю систему нагляду і контролю з охорони праці, передбачену чинним законодавством, умовно можна розділити на державний нагляд, відомчий, адміністративний та громадський контроль.

Додержання законодавства про працю контролюють місцеві ради та їх виконавчі і розпорядчі органи.

На міністерства і відомства покладено внутрівідомчий контроль у підпорядкованих їм підприємствах, установах, організаціях.

Адміністративний контроль покладено на роботодавців.

Найвищий нагляд і контроль за обов'язковим і однаковим виконанням законів і нормативів з охорони праці здійснює Генеральна прокуратура України та підпорядковані їй прокурори на місцях відповідно до Закону «Про прокуратуру».
Розслідування, реєстрація і облік нещасних випадків

Нещасні випадки, що сталися з працівниками підприємства, розслідують відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві (постанова КМУ № 1112 від 25.08.2004 р.).

Створена комісія для розслідування нещасного випадку зобов'язана протягом трьох діб розслідувати обставини і причини нещасного випадку, скласти акт за формою Н-1 у шести примірниках, розробити заходи запобігання нещасних випадків і направити його керівнику підприємства для затвердження.

При розслідуванні нещасного випадку ретельно оглядають місце подій, виявляють справність обладнання, машин, які були застосовані у роботі, інструментів, опитують потерпілого, свідків; вимагають письмові пояснення від службових осіб, знайомляться з необхідними документами про проведення навчання та інструктажів з охорони праці, при необхідності організовують технічну експертизу, лабораторні дослідження, випробування та інші роботи, викреслюють необхідні ескізи та схеми події, фотографують місце події та пошкоджені об'єкти або технологічне обладнання.

На кожний нещасний випадок на виробництві, що викликав втрату працездатності у працівника не менше, як на один день або необхідність переводу його на іншу роботу на один день і більше, відповідно до висновку лікаря, складається акт за формою Н-1.

Усі нещасні випадки, оформлені актом за формою Н-1, реєструються на підприємстві в журналі за спеціальною формою.

Роботодавець протягом трьох діб після закінчення розслідування затверджує примірники акту за формою Н-1 і негайно вживає заходів щодо усунення причин, що викликали нещасний випадок.

Відповідно до Порядку не підлягають обліку нещасні випадки, що сталися при вчиненні потерпілим кримінального злочину, а також випадки природної смерті та самогубств.

До виробничих належать нещасні випадки, що призвели до травм, гострих професійних захворювань, отруєнь, теплових ударів, опіків, обморожень, утоплень, ураження блискавкою, а також інші ушкодження здоров'я при аваріях і стихійних лихах і виникли:


  • при виконанні трудових обов'язків (відрядження), а також при будь-яких діях на користь підприємства;

  • на транспорті підприємства при слідуванні на роботу або з роботи;

  • на території підприємства протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви і час необхідний для підготовки робочого місця до роботи, перед початком або після її закінчення;

  • на транспортних засобах по завданню роботодавця;

  • в робочий час за межами підприємства, якщо діяльність працівника пов'язана з переміщенням між об'єктами обслуговування;

  • в робочий час на особистому транспорті при наявності дозволу роботодавця на право його застосування для службових поїздок або за дорученням адміністрації;

  • в робочий час при нанесенні травм іншою особою або навмисним вбивством працівника при виконанні ним трудових обов'язків;

  • під час аварій на виробничих об'єктах;

  • при наданні шефської допомоги, незалежно від місця її проведення.

Названі нещасні випадки, що виникли в зазначених умовах підлягають розслідуванню і обліку на виробництві.

До невиробничих належать нещасні випадки, що викликали тимчасову непрацездатність (не менше як на один день) і виникли:



  • в побуті;

  • на шляху до роботи або з роботи пішки або на громадському транспорті;

  • на території підприємства, але робота виконувалася без дозволу адміністрації, при спортивних іграх або викраданні майна;

  • на транспорті підприємства, який працівник використав в особистих інтересах без дозволу роботодавця;

  • унаслідок отруєння алкоголем або іншими речовинами, якщо це не викликано їх застосування у виробничих процесах;

  • під час викрадання майна або скоєння працівником злочинних або інших правопорушень на території підприємства.

Якщо при розслідуванні буде встановлено, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом тоді складається акт за формою НПВ (не пов'язаний з виробництвом).

Керівник, який одержав повідомлення, зобов'язаний:



  • терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому;

  • повідомити про те, що сталося, роботодавця і відповідну профспілкову організацію;

  • до прибуття комісії з розслідування зберігати обстановку в такому стані у якому вона була на момент події, якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників.

До складу комісії з розслідування входять:

  • керівник служби охорони праці (голова комісії );

  • керівник структурного підрозділу;

  • представник профспілкової організації або представник ФССНВ за згодою.

Протягом трьох діб комісія з розслідування зобов'язана:

  • обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків, одержати пояснення потерпілого, а також визначити чи відповідають умови праці вимогам нормативних актів про охорону праці;

  • з'ясувати обставини й причини нещасного випадіи чи пов'язаний він з виробництвом;

  • встановити винних осіб, які допустили порушення правових актів з охорони праці та розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

  • скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н- I або акт за формою НПВ у шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцю.

Акт за формою Н-1 має бути зареєстрований у спеціальному журналі за встановленою формою. Акт форми Н-1 або НПВ разом з матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом 45 років, на підприємстві, працівником якого був потерпілий.

Головою комісії при розслідуванні нещасного випадку на виробництві повинен бути спеціаліст охорони праці.

З дня, який настає за днем прийняття заяви прийому на роботу починається термін страхування працівника від нещасного випадку.

ЛЕКЦІЯ № 6
ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ, ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

Загальні відомості про умови та фізіологію праці

Умови праці - це сукупність чинників виробничого середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі її діяльності.

За більш повним визначенням — умови праці це складне суспільне явище, яке формується під впливом соціально - економічних, технічних, організаційних і природних чинників, які впливають на здоров'я, працездатність людини , на її ставлення до праці та на якість життя.

За величиною загальних енерговитрат організму фізична робота поділяється на три категорії:


  • Легка - під час роботи людина витрачає до 150 ккал/год.;

  • Середньої тяжкості - при виконанні якої людина постійно рухається або переносить вантажі масою до 10 кг, витрачаючи при цьому до 151 -250 ккал/год.;

  • Важка - під час такої роботи людина витрачає 251-300 ккал/год., переносячи вантажі понад 10 кг і ін.

Втома - це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психічному стані людини внаслідок реакції центральної нервової системи на фізичну або розумову працю.

Втома створює гострий конфлікт між вимогами до роботи та можливості організму через зниження якісних та кількісних показників працездатності. Щоб вирішити цей конфлікт людина змушена мобілізувати внутрішні ресурси та перейти на більш високий енергетичний рівень функціонування організму.



Перевтома - це високий ступінь втоми, внаслідок чого створюється різка невідповідність між затратою енергії організмом при роботі і процесом її відновлення. Перевтома знижує опір організму до шкідливої дії зовнішнього та виробничого середовища, до інфекційних захворювань і отруйних речовин. Перевтома може призвести до захворювання центральної нервової системи - неврозів, неврастенії, істерії і т. ін. Для зняття перевтоми необхідне медичне втручання.

Категорії важкості (тяжкості) праці

Медико - фізіологічними дослідженнями обґрунтовано шість категорій важкості праці:



  • І категорія важкості праці — це вид діяльності, що виконується в оптимальних умовах виробничого середовища за сприятливими величинами фізичного, розумового і нервово-емоційного навантаження. При таких умовах людина зберігає здоров'я і працездатність.

  • II категорія - це такі умови середовища, які відповідають гігієнічним нормативам. Практично здорові люди в таких умовах не відчувають значної втоми або відхилень у стані здоров'я, пов'язаних з професійною діяльністю.

  • III категорія - це роботи за яких підвищуються психічні, м'язові та нервово-емоційні навантаження. У практично здорових людей формуються реакції, характерні для пограничного функціонального стану організму, коли погіршуються фізіологічні та техніко-економічні показники.

  • IV категорія важкості праці - це умови, які призводять до більш глибокого пограничного стану організму. В момент трудової діяльності можуть виникати професійні захворювання. Працездатність підтримується за рахунок перенапруги, що веде до порушення окремих систем організму.

  • V категорія - це роботи за яких формуються реакції характерні для патологічного функціонального стану організму і зміни з боку вищої нервової системи, що веде до появи виробничо- зумовлених та професійних захворювань.

  • VI категорія - це роботи з надмірними перевантаженнями при яких виникають стресові психічні ситуації, гострі патологічні реакції, що можуть призводити до тяжких порушень функціонування організму або життєво важливих органів та систем.

Важкість праці - це ступінь залучення до роботи м'язів та фізіологічні витрати внаслідок фізичних навантажень.

Напруженість праці - це реакція центральної нервової системи на інтелектуальні, сенсорні, емоційні, монотонні чи динамічні режими праці.

Важкість та напруженість праці - це ступінь сукупної дії санітарно-гігієнічних, фізіологічних, естетичних, соціально-психологічних елементів, що формують умови праці та поточні або віддалені в часі зміни функціонального стану організму.



Інформаційно-інтелектуальне перевантаження та емоційне напруження.

Інтенсивна інтелектуальна робота з використання и комп'ютерної техніки призводить також до інформаційного перевантаження мозку і до значного нервово-емоційного напруження людини - це робота з великими масивами даних, постійне очікування нової інформації, необхідність прийняття відповідальних рішень, відповідальність за кінцевий результат, тривала ізоляції у спілкуванні і т. ін.

Під впливом цих факторів виникають зміни у співвідношенні процесів збудження та гальмування в корі головного мозку. При цьому функціональна активність ЦНС знижується, а порушення рівноваги основних нервових процесів все більше спрямовано в бік гальмування. В організмі розвивається втома, яка згідно з ДСТУ 3038-85 «Гігієна. Терміни та визначення основних понять» визначається як сукупність тимчасових змін у фізіологічному, психічному стані людини, які з'являються внаслідок напруженої чи тривалої діяльності і призводять до погіршення як кількісних, так і якісних показників цієї діяльності.

Серед користувачів комп'ютерної техніки найбільш поширений такий вид захворювання, як психічна втома, яка супроводжується наступними ознаками: зниженням можливості сприйняття інформації та здатності концентрувати увагу; сповільненням мислення; зниженням здатності до запам'ятовування; різкими змінами в емоційному стані; депресією, роздратуванням, або втратою емоційної рівноваги; сповільненням сенсомоторних функцій.


Метеорологічні чинники та їх вплив на організм

Мікроклімат виробничих приміщень - це клімат який визначається діючим на організм людини поєднанням температури, вологості і швидкості руху повітря, а також температури навколишніх поверхонь.

Принцип нормування параметрів мікроклімату

Принцип нормування параметрів мікроклімату враховує диференційну оцінку оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні залежно від:



  • категорії робіт (легка, середня, тяжка);

  • пори року (холодна - (+10°С, тепла - >+10°С);

  • виду приміщень (з незначними чи значними надлишками тепла до 20 ккал/м3/год або більше).

Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі, які при тривалому впливі забезпечують збереження нормального теплого стану організму без напруги процесу терморегуляції.

Допустимі мікрокліматичні умови - це такі параметри мікроклімату, за яких при тривалому та систематичному впливу можуть виникати зміни теплового стану організму, що супроводжується напруженням терморегуляції в межах фізіологічної адаптації, що скоро минає та нормалізується. Допустимі параметри встановлюються лише у тих випадках, коли у робочій зоні неможливо забезпечити оптимальні умови мікроклімату через технологічні вимоги або інші міркування.
Системи захисту від виробничого пилу, парів і газів

Для забезпечення нормальних умов праці в робочій зоні необхідно, щоб повітря даної зони було чистим і придатним для дихання. Тому, якщо на виробництві при виконанні технологічного процесу утворюються пил, газ або пара, то робочі місця слід розташовувати в ізольованих приміщеннях, обладнаних вентиляцією.



Вентиляція – регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачі на місце видаленого свіжого повітря.

Види виробничої вентиляції.

За способом переміщення повітря вентиляція поділяється на два види:



  • природну;

  • механічну.

За способом організації повітрообміну вентиляція може бути:

  • місцевою;

  • загальнообмінною.

За принципом дії вентиляційне устаткування поділяється на:

    1. витяжне (призначене для видалення повітря) у свою чергу воно буває загальним і місцевим;

    2. припливне (здійснює подачу повітря) воно буває місцеве (повітряні душові ванни, оазиси, завіси) і загальне.

Якщо система механічної вентиляції призначена як для подачі повітря, так і для його видалення, то вона називається припливно-витяжною.

Кожна вентиляційна система повинна мати паспорт до якого вносяться всі зміни, а також результати технічних випробувань та журнал експлуатації.



Природна вентиляція виробничих приміщень може бути:

  • неорганізована;

  • організована.

При неорганізованій вентиляції об'єми повітря, що надходять та вилучаються з приміщення, невідомі, а повітрообмін при цьому залежить від температури та сили вітру. Надходження га видалення повітря здійснюється через квартирки, фрамуги і вікна, загальна площа перерізу яких має становити 2 - 4% площі підлоги.
Виробниче освітлення

Освітлення це використання світлової енергії сонця і штучних джерел світла для забезпечення зорового сприйняття оточуючого світу, це один з найважливіших чинників, який значною мірою впливає на продуктивність праці, рівень травматизму і професійних захворювань.

Види і системи освітлення

У виробничих приміщеннях використовують 3 види освітлення:



  • природне (джерелом його є сонце);

  • штучне (джерелом є штучне освітлення);

  • суміщене або інтегральне (поєднання природного і штучного).

Природне освітлення поділяється на верхнє, бокове та комбіноване.

Штучне освітлення поділяється на загальне, місцеве та комбіноване.

Штучне загальне освітлення поділяється на загальне рівномірне та загальне локалізоване.

За функціональним призначенням штучне освітлення буває: робоче, чергове, аварійне, евакуаційне та охоронне.

Розрізнюються два види аварійного освітлення:


  • для продовження роботи;

  • для безпечної евакуації людей.

Одиниця виміру світлового потоку це люмен (лм).

Одиниця виміру сили світла це кандела (кд).

Одиниця виміру освітленості це: люкс (лк).


Вібрація - це механічний коливальний рух системи з пружними зв'язками Найпростішою формою вібрації є гармонічне коливання, по синусоїдальному закону. Час протягом якого матеріальне тіло здійснює одне повне коливання, називають періодом коливання. Число повних коливань за одиницю часу називають частотою коливань. За одиницю частоти приймають одне коливання за секунду - герц(Гц).

Максимальне відхилення тіла від положення стійкої рівноваги називається амплітудою(а), яка вимірюється в лінійних одиницях (м або см).



Методи захисту від вібрації розділяються на 3 типи :

1. Технічні ;

2. Організаційні;

3. Лікувально-профілактичні.


Виробничий шум

Шум — це хаотичне сполучення звуків різної частоти та інтенсивності, які знаходяться в межах чутливості органів слуху людини щодо частотного діапазону.

Джерелами шумів є тіла, які коливаються. Вони викликають звукові хвилі, які поширюються у всіх сферах ( твердих, рідких і газоподібних).

Звукові хвилі характеризуються частотою і амплітудою коливань. Чім вища амплітуда коливання, тим більше звуковий тиск і голосніший звук.

Людина може сприймати та аналізувати звуки у широкому діапазоні частот та інтенсивностей. Частотний діапазон звуків, що відчуває людське вухо охоплює область частот від 16-20Гц до 20 кГц.

Акустичні коливання з частотою меншою за 20 Гц називаються інфразвуковими, а вищою за 20 кГц - ультразвуковими. Ці звуки не викликають слухового відчуття, але мають шкідливу біологічну дію на організм людини.

Залежність рівня звуку від його частоти називається спектром шуму. Спектр шуму дає уяву про рівень звуку на відповідних частотах.

Характер спектру, залежно від того на якій частоті максимум звукового тиску, може бути:


  • низькочастотним (нижче за 300Гц);

  • середньочастотним (300..800Гц);

  • високочастотним (понад 800Гц).


Звукові порогові відчуття

Фізичне поняття про звук характеризується такими параметрами, як частота коливань, звуковий тиск і інтенсивність звуку. Частота коливань звуку вимірюється в герцах (Гц).

Область звукового сприйняття обмежується так званими порогами, абсолютна величина яких залежить від частоти коливань звуку.

Верхня межа - це поріг больового відчуття, коли енергія звуку переходить у больове подразнення слухового аналізатора.

Найбільша чутність звуку людиною має місце у діапазоні 800-4000 Гц

Найменша чутність звуку людиною має місце у діапазоні: 20-100 Гц

Для стандартної звукової тональності прийнята частота 1000 Гц.

Всі практично виміряні рівні звукового сприйняття знаходяться при частоті 1000 Гц у діапазоні від 0 (поріг відчуття) до 140 дБ (больовий поріг).

Отже, рівень звукового тиску 140 дБ - поріг переносимості рівня звуків. Звукові відчуття оцінюються за порогом дискомфорту (поява відчуття лоскотання, дотику, слабкого болю у вусі).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал