Культура фахового мовлення




Сторінка7/7
Дата конвертації14.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7
Елоквенція – підрозділ елокуції – найближчий до розділу риторики, в якому досліджуються фігури слова (тропи) і фігури думки (риторичні фігури).
Отже, цю частину можна назвати серцевиною красномовства.
В класичній давньогрецькій риториці від часів Горгія, в римській риториці часів Цицерона, в традиційній ренесансній, в просвітницькій, бароковій і особливо в шкільній риториці за тропами і фігурами закріплювалась
прикрашальна функція. Це усолоджувало промови, але часто прикривало примітивний зміст і цим викликало у 19-20 століттях іронічні напади на риторику як на пусту забавку. Нині утверджується погляд на тропи і фігури як на творчі елементи мови, що відбивають специфіку творчого мислення, художнього бачення предмета мовлення, а не пусті прикраси.

102
Тропи і фігури виникають в результаті складних семантико-синтаксичних процесів між словами і словосполученнями і це свідчить про те, що вони не є простими засобами прикрашання.
Меморія - (лат. memoria – пам’ять, загадка) – це наступний розділ риторики, призначення якого – допомогти оратору запам’ятати зміст промови, щоб не розгубити не тільки фактичну інформацію, а й образність, цікаві деталі. Його можна назвати тренуванням пам’яті. По-сучасному це можна визначити як збагачення і впорядкування „банку даних”.
Акція – (лат. actio – дія, дозвіл) – п’ятий розділ класичної риторики, призначення якого – підготувати оратора зовнішньо і внутрішньо до виступу.
Це – найважливіший і найвідповідальніший етап риторичної діяльності оратора, адже за короткий час має реалізуватись вся тривала попередня робота і привести до очікуваної мети. Оратор має зовнішньо добре виглядати, справляти приємне враження дикцією, силою звучання голосу, тоном, вмінням тримати паузу, мімікою, жестами, кінетикою.
Після виступу настає етап релаксації, розслаблення, спад фізичного та
інтелектуально-психологічного напруження. Гарний оратор використовує цей стан, щоб „по свіжих слідах” проаналізувати свій виступ, виділивши вдалі і невдалі місця, знайти їм пояснення.
Терміни, які треба запам’ятати:

Аудиторiя - це група людей, у думках чи поведінці яких мають відбутися зміни, до яких прагне оратор.
Академічне красномовство – різновид публічного мовлення, майстерність наукової доповіді, повідомлення, вузівської лекції або навчальної бесіди.
Аргумент – підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження судження, посередництвом якого обґрунтовується істинність якогось іншого судження.
Вплив - це дія на стан, думки, почуття i вчинки іншої людини за допомогою вербальних i невербальних засобів, у результаті якої відбуваються зміни в поглядах чи поведінці.
Гомілетика – вчення про майстерність церковної проповіді, бесіди священика з віруючими.
Девіації у спілкуванні – різноманітні типи комунікативних невдач, помилок, обмовок, описок тощо, пов’язані з мовною та комунікативною компетентністю учасників спілкування.
Дискурс – зв’язний текст у контексті багатьох конституйованих та фонових чинників: соціокультурних, психологічних тощо.
Елоквенція – красномовство
Етос - це засоби впливу, що апелюють до моральних принципів, до норм людської поведінки.
Класична риторика - це перший етап у розвитку риторики, тривав з У ст. до н. е. до середини ХХ ст., засновником iї був давньогрецький софіст Горгiй.

103
Комунікація – обмін знаковими повідомленнями, інформацією в різноманітних процесах спілкування.
Логос - це засоби впливу, що апелюють до розуму.
Мовлення – процес використання людиною мови для спілкування з іншими людьми. Мовлення не існує відірвано від мови. Воно здійснюється певною мовою з дотриманням законів і правил цієї мови.
Мовлення внутрішнє – різновид мовленнєвої діяльності, що виступає в ролі механізму мовного мислення. „Внутрішнє мовлення – це живий процес народження думки в слові” (Л.Виготський).
Неориторика — це другий стан у розвитку риторики, триває з середини ХХ ст. до нашого часу, засновником її с бельгійський вчений Х. Перельман.
Оперативна пам’ять – особливий вид пам’яті, функціонування якого побудовано на сполученні інформації, що доходить із довгочасної і короткочасної пам’яті при розв’язанні певного завдання.
Оратор - це людина, яка переконує iнших прийняти певнi твердження або виконати певнi дії.
Пафос — це засоби впливу, що апелюють до почуттiв.
Переконання - це свiдома аргументована дiя на iнших людей з метою прийняття ними певних тверджень або намiрiв.
Предмет риторики — це публiчний виступ у процесi комунікації.
Промова - це мовленнєве повiдомлення, з яким оратор звертається до аудиторії.
Риторика - це наука про способи пiдготовки та виголошення ораторської промови з метою певного впливу на аудиторiю.
Риторичні (стилістичні) фігури – конструкції, що сприяють виразності промови: анафора (повторення однакового слова на початку речень), епіфора
(повторення однакового слова у кінці речень), паралелізм, антитеза
(зіставлення протилежних явищ), градація (розподіл однорідних понять, предметів за ступенем якості або кількості), інверсія, умовчування, риторичні
запитання, звертання тощо.
Теза – один з елементів доказу; положення, істинність якого обґрунтовується в доказі; коротко сформульоване положення підготовленої доповіді, виступу.
Питання для самоконтролю
1.
Що поєднує мову і думку?
2.
Які є види, форми та прийоми розумової діяльності?
3.
Що таке порівняння та зіставлення?
4.
Узагальнення і систематизація відбувається для того щоб…..
5.
Що таке доведення і спростування?
6.
Що таке алгоритм і як він складається?
7.
Що означає робота за аналогією?
8.
З якою метою відбувається висування гіпотези?
9.
Що ви розумієте під експериментуванням і моделюванням.
10.
Назвіть основні закони риторики.

104


Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну,
величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.
(В. Сухомлинський).

Написання й відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові
Чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -ович (від іменників чоловічих імен): Олександр — Олександрович,
Василь — Васильович, Андрій — Андрійович, Лев — Львович. Декілька
чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфікса -ич: Сава —
Савич і Савович, Кузьма — Кузьмич і Кузьмович, Лука — Лукич, Ілля — Ілліч,
Хома — Хомич, Хомович, Яків — Якович, Яковлевич.
Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -івн (а), від імен на -й — -ївн(а): Василь — Василівна, Сава —
Савівна, Ілля — Іллівна, Юрій — Юріївна, Андрій — Андріївна, Сергій —
Сергіївна.

Зверніть увагу! Григорій — Григорович, рідше — Григорійович, Григорівна,
рідше — Григоріївна; Микола — Миколаївна, Яків — Яківна, рідше —
Яковлівна.

Кличний відмінок імен по батькові
Імена по батькові жіночого роду мають закінчення -о: Олено Іванівно, Ірино
Василівно, Надіє Михайлівно; імена по батькові чоловічого роду мають закінчення -у: Петре Івановичу, Степане Васильовичу.
Звертання, що складаються з кількох слів
У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по батькові) або
із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка:
Людмило Миколаївно, друже Максиме, пані Маріє, брате Василю, тітко
Василино.

105
У звертаннях, що складаються з загальної назви і прізвища, кличний відмінок має загальну назву, а прізвище виступає у формі називного відмінка: колего
Іванченко, пане Чорний, добродію Прищепа, депутате Соколовський.
У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, кличний відмінок обов’язково має перше слово, а друге може виступати у формі як називного, так і у формі кличного відмінка: пане офіцере (офіцер), добродію опоненте
(опонент), пане голово (голова)



Надзвичайна мова наша є ще таємницею. В ній усі тони і відтінки, всі
переходи звуків від твердих до найніжніших… Дивуєшся дорогоцінності
мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі
перла. І справді, інше слово часом дорогоцінніше самої речі
(М. Гоголь)

Мовні формули ділового листування
На підтвердження отримання листа


Ми отримали ваш лист від (дата)
Із вдячністю підтверджуємо отримання замовлення...
На підтвердження домовленості, досягнутої на попередній зустрічі, повідомляємо...
Мета повідомлення
З метою якнайшвидшого вирішення питання...
Для узгодження питань участі...
Посилання
Посилаючись на Ваш лист від (дата)...
Відповідно до раніше досягнутої домовленості...
Відповідаючи на Ваш запит від (дата)...
Згідно з постановою уряду...
Узявши до уваги Ваш запит від (дата), повідомляємо...

106
Очікування відповіді
Просимо дати відповідь у двотижневий термін...
Сподіваємося швидкої відповіді...
Будемо вдячні, якщо Ви дасте відповідь протягом трьох днів від дня отримання цього листа...
Сподівання
Щиро сподіваємося, що це не останній наш спільний проект.
Сподіваємося, що цей проект зацікавить Вас...
Розраховуємо на такі ж цікаві пропозиції..
Плекаємо надію на встановлення більш тісних контактів...
Вибачення за турботи
Просимо вибачення за затримку...
Ще раз перепрошуємо за завдані незручності...
Дозвольте ще раз попросити вибачення...
Побажання на співпрацю
Із задоволенням чекаємо від Вас нових пропозицій...
Із задоволенням розглянемо інші Ваші проекти...
Подяка
Ще раз дякуємо за Ваш благодійний внесок...
Дозвольте ще раз подякувати Вам...
Хочемо ще раз висловити вдячність за сприяння у...
Завершальні вирази
З повагою...
З найкращими побажаннями...
З належною до Вас пошаною...
Залишаємося з повагою...
Щиро Ваш...
Бажаємо успіхів...
Ще раз перепрошуємо за завдані незручності...
Дозвольте ще раз попросити вибачення...






107
Неможливо уявити собі культурну людину, яка б не потребувала
словника, ніколи не користувалася ним
( М.Рильський)

Кличний відмінок власних імен
(короткий словник)

Кличний відмінок вживається при звертанні. Форми кличного відмінка посилюють стилістичні функції звертань, надають їм своєрідної специфіки та особливого мовного колориту.
А

Адам – Адаме! Алла – Алло!
Анатолій – Анатолію! Андрій – Андрію!
Анжела – Анжело! Антон – Антоне!
Артем – Артеме!
Б
Богдан – Богдане! Богдана – Богдано!
Борис – Борисе!
В
Вадим – Вадиме Валентин – Валентине!
Валентина – Валентино! Валерій – Валерію!
Валерія – Валеріє! Варвара – Варваро!
Віктор – Вікторе Вікторія – Вікторіє!
Віра – Віро! Віталій – Віталію!
Володимир – Володимире! В’ячеслав - В’ячеславе!
Г
Галина – Галино! Ганна – Ганно!
Геннадій – Геннадію! Георгій – Георгію!
Герман – Германе! Гліб – Глібе!
Гнат – Гнате! Григорій – Григорію!
Д
Данило – Даниле! Денис – Денисе!
Діана – Діано! Діна – Діно!
Дмитро – Дмитре!
Е

108

Едуард – Едуарде! Емма – Еммо!
Є
Євген – Євгене! Євгенія – Євгеніє!
Євдокія – Євдокіє! Єфросинія – Єфросиніє!
Ж
Жанна – Жанно!
З
Зінаїда – Зінаїдо! Зоя – Зою (-є)!
І
Іван – Іване! Ігор – Ігоре (-ю)!
Ілля – Ілля (-є)! Інна – Інно!
Ірина – Ірино!
Й
Йосип – Йосипе!
К
Катерина – Катерино! Костянтин – Костянтине!
Кузьма – Кузьмо!
Л
Лариса – Ларисо! Лев – Леве!
Леонід – Леоніде! Леся – Лесю!
Лідія – Лідіє! Лука – Луко!
Любов – Любове! Людмила – Людмило!
М
Майя – Майє (-ю)! Максим – Максиме!
Марина –Марино! Марія – Маріє!
Микита – Микито! Микола – Миколо!
Мирон – Мироне! Михайло – Михайле!

109
Н
Надія – Надіє! Наталія – Наталіє!
Наталя – Наталю! Ніна – Ніно!
О
Оксана – Оксано! Олег – Олегу (-же)!
Олександр – Олександре! Олександра – Олександро!
Олена – Олено! Олексій – Олексію!
Ольга – Ольго! Остап – Остапе!
П
Павло – Павле! Петро – Петре!
Пилип – Пилипе!
Р
Раїса – Раїсо! Рита – Рито!
Роза – Розо! Роман – Романе!
Руслан – Руслане! Руслана – Руслано!

С
Сава – Саво! Світлана – Світлано!
Святослав – Святославе! Семен – Семене!
Сергій – Сергію! Софія – Софіє!
Степан – Степане!
Т
Тамара – Тамаро! Тарас – Тарасе!
Тетяна – Тетяно!
Ф
Федір – Федоре
Ю
Юлій – Юлію! Юлія – Юліє!
Юрій – Юрію!
Я

110

Ярослав – Ярославе! Ярослава – Ярославо!



Не бійтесь заглядати у словник;
Це пишний сад, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля…
(М.Рильський)



Список літератури
1.
Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. — К.:
Видавничий центр «Академія», 2004. — 344 с.
2.
Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови:
Навч. посіб. — К.: Артек, 1999.
3.
Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери:
Навчальний посібник -К.: А.С.К., 2003. — 400 с.
4.
Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків: Основи, К.: Знання, 1998. – С. 204-219 5.
Зубков М.Г. Мова ділових паперів. — Харків: Торсінг, 2001.- 384 с.
6.
Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне й непрофесійне спілкування — Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО", 2004. — 480 .
7.
Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / за ред.
Н.Д.Бабич.- Чернівці: Книги ХХІ, 2005. -572 с.
8.
Мацюк З.О. Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування
— К.: Каравела, 2005.
9.
Мацько Л.І. Кравець Л.В. Культура українського фахового мовлення
Навч. посіб. — К.: ВЦ "Академія", 2007. — 360 с.;

111 10.
Мацько Л. І., Мацько О. М. Риторика: Навч. посіб. — К.: Вища шк.,
2003. — 311с
11.
Панько Т.І., Кочан Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство — Львів: Вид-во “Світ”, 1994. — 214 с.
12.
Токарська А.С., Кочан І.М. Українська мова фахового спрямування для юристів — К. : Знання, 2008. — 413 с.
13.
Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навчальний посібник. — К.: Арій, 2008. — 424 с.
14.
Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: модульний курс. — К., 2008
— 448 с.
15.
Шевчук С.В. Службове листування. Довідник. — К.: ЛІТЕРА, 1999.
Словники
1.
Гринчишин Д.Г. та ін. Словник-довідник з культури української мови.
— Львів: Фенікс, 1996.
2.
Гринчишин Д. Г., Сербенська О. А. Словник паронімів української мови. -К., 1986. 2-ге вид., перероб. і доп. — К., 2000.
3.
Екологічний енциклопедичний словник. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. – Кишинев: Гл. ред. МСЭ, 1990. – 408 с.
4.
Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки. — К.: Наук, думка, 1994.
5.
Словник синонімів української мови: У 2-х томах / Редкол. А.А.
Бурячок та ін. — К.: Наукова думка, 2000.
6.
Тлумачний словник з агрогрунтознавства / За ред. М.І.Лактіонова,
Т.М.Лактіонової. – Харків, 1998. – 75 с.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал