Кравчук людмила Степанівна



Скачати 90.54 Kb.

Дата конвертації23.12.2016
Розмір90.54 Kb.


© Л. С. Кравчук
© Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», №1(9)/2014
68
УДК 57.02:371.3
КРАВЧУК Людмила Степанівна,
кандидат педагогічних наук,
завідувач кафедри здоров’я людини і фізичної реабілітації
Хмельницького інституту соціальних технологій
Університету «Україна»
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ НАСТУПНОСТІ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ БІОЛОГІЇ
У статті розглядається реалізація принципу наступності під час вивчення біології, це є одним із
шляхів підвищення ефективності процесу підготовки фахівців. Важливою складовою наступності навчання є
наростання самостійності студентів, що пов’язано з переходом на більш високий рівень навчання. Форми
навчання відіграють інтеграційну роль в створенні системи професійної діяльності фахівців з фізичної
реабілітації, оскільки об’єднують в єдине ціле компоненти процесу навчання: цілі, зміст, форми, методи
навчання, набір засобів навчання.
Ключові слова: наступність, самостійність, навчання, форми, методи.
Одним зі шляхів підвищення ефективності процесу підготовки фахівців є забезпечення наступності у навчанні. В умовах навчання студентів на першому курсі напряму підготовки «Здоров’я людини» проблема наступності набуває особливого значення. Перед викладацьким складом постає завдання забезпечити так званий стартовий рівень підготовки, а також здійснити координацію наступності навчання на основі повної загальної середньої освіти, першим курсом та усіма наступними, зберегти між предметні зв’язки.
Біологія, як дисципліна циклу природничо-наукової підготовки фахівців напряму підготовки
«Здоров’я людини» включає в себе такі розділи: цитологія, гістологія, ембріологія, анатомія людини, генетика. Протягом навчального року викладачі кафедри здоров’я людини і фізичної реабілітації відвідують практичні заняття з біології, анатомії, біохімії на першому курсі. Це дає можливість виявити труднощі, які виникають у студентів першого курсу і проводити регулярну корекцію тематичних планів, що збереже наступність і послідовність викладення матеріалу. При вивченні біології особлива увага звертається на питання цитології, гістології, ембріології, які вивчаються студентами першого курсу.
Також студенти отримують системні знання з анатомії та основ генетики. Посібники містять необхідні структурно-логічні схеми, граматичні моделі і конструкції, що допомагають у засвоєнні нових тем.
Величезна увага приділяється формуванню студентами словникового запасу, що включає біологічні поняття та визначення, які вивчаються ними на першому та наступних курсах. З цією метою викладачами кафедри розроблені глосарії професійної термінології до кожної дисципліни. Студенти мають можливість на кожному занятті користуватись словниками для більш повного розуміння нових слів і термінів. Наступність у навчанні здійснюється також при порівнянні успішності студентів другого курсу з результатами модулів на першому курсі університету. Аналіз успішності студентів першого курсу дозволяє в повній мірі виявити причини низької якісної успішності. Така інформація дала змогу проаналізувати тематичний план і вивчити рівень використання між предметних зв’язків і запланувати у тематичному плані більше уваги вивченню окремих розділів генетики та ембріології.
Важливою складовою наступності навчання є наростання самостійності студентів, що пов’язано з переходом на більш високий рівень навчання. Важливо навчити студентів самостійно накопичувати свої знання. З цією метою на кафедрі використовуються різні форми і методи поза аудиторної роботи: підготовка рефератів, проведення творчих конкурсів декількох рівнів складності, екскурсії у пренатальну лабораторію, біохімічну лабораторію, патологічний музей Хмельницької обласної лікарні, з метою розвитку пізнавальних процесів. Зокрема, дістають подальшого розвитку специфічно людські, соціально зумовлені види пізнавальних процесів: довільна та внутрішня увага, спостережливість, теоретичне мислення, словесно-логічна пам’ять, мовлення, уява. Вдосконалюється врегульованість пізнавальних процесів, свідоме ставлення студента до їх використання при вирішенні складних навчально-пізнавальних задач.
Важливий вплив на пізнавальну сферу студента першокурсника справляє мислення, внаслідок чого відбувається інтелектуалізація пізнавальних процесів. Сприймання супроводжується пошуком, міркуваннями. Пам’ять побудована на аналізі та розумінні матеріалу і спирається на використання прийомів запам’ятовування. Увага студента стає необхідним компонентом його вмінь вчитись.
Виробляється свідоме зосередження на певних об’єктах, що відзначається тривалістю та стійкістю


© Л. С. Кравчук
© Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», №1(9)/2014
69 щодо відволікань. Зростають можливості розподілу та переключення уваги, обсягу та її концентрації.
Це стосується не тільки зовнішньої, але й внутрішньої уваги, яка особливо важлива для оволодіння значним за обсягом теоретичним матеріалом. Показники уваги можуть бути досить високими, але залежать від його особистого стану, яким йому не завжди вдається керувати. Такими ситуаціями, що утруднюють всю пізнавальну діяльність є навчальні випробування, коли підвищується рівень мотивації, зростає тривожність тощо. Розвиток уваги в цьому віці безпосередньо пов’язаний з формуванням наполегливості, а її зростаюча довільність є прямим проявом вольової активності студента. Відчуття і сприймання виступають початковим етапом у процесі засвоєння знань. Це сприяє
їх тіснішим зв’язкам з мисленням студента, яке супроводжує процес первинного ознайомлення з навчальним матеріалом.
Науково-педагогічний персонал навчає студентів першокурсників осмислювати матеріал вже у ході його сприймання, намагається подавати його доступно, пояснювати незрозуміле. Образи сприймання стають повнішими, детальнішими і змістовнішими. Все це призводить до трансформації процесів відчуття та сприймання у цілеспрямовані сенсорно-перцептивні дії. Подальшого розвитку зазнає цілеспрямоване сприймання – спостереження, яке характеризується планомірністю, послідовністю і систематичністю, включаючи розумові операції зіставлення, порівняння, узагальнення і класифікації сприйманих об’єктів. Поступове накопичення знань студентів спирається на зростання обсягу пам’яті. Таке зростання відзначається не лише кількісними показниками, але й якісним перетворенням матеріалу, що зберігається у пам’яті, вона набуває згорнутості, значно зростає його
інтегрованість із минулим досвідом студентів.
В основі ефективної навчальної діяльності провідне місце займають методи і форми навчання.
Видатні науковці Скаткін М.І. та Лернер І.Я. запропонували виділити 5 методів навчання, які формуються по збільшенню навантаження.
1. Пояснювально-ілюстративний метод – лекція, навчально-методична література, відеоматеріали. Внаслідок репродуктивного мислення формуються знання і розуміння матеріалу.
2. Репродуктивний – у вигляді алгоритму подається пояснення ситуативних завдань, виконуються певні інструкції, правила, на прикладі вирішується проблема.
3. Метод проблемного викладання – ставиться проблема, подаються різні джерела і шляхи вирішення. А потім викладач з певною майстерністю педагога розкриває систему доказів, порівнюючи точки зору, різні підходи, методи вирішення завдання. Студенти стають свідками наукового пошуку.
4. Евристичний метод – активний самостійний пошук вирішення проблеми або завдання студентами на основі вказівок викладача. Краще коли на основі комп’ютерних програм із залученням новітніх технологій (навіть різні наочні матеріали – схеми, муляжі та інше.). Обов’язковим повинні бути обговорення у вигляді семінару, колоквіуму. Безумовно на всіх етапах можливо застосування сучасних
інтерактивних технології – «мозковий штурм», презентації, рольові ігри.
5. Дослідницький метод – після аналізу літератури кожний студент, на мою думку, повинен проводити пошукові заходи для вивчення певного індивідуального завдання. Сам викладач повинен вирішувати чи ця робота індивідуальна чи у межах загального практичного заняття.
Таким чином, у педагогіці не можливо оцінювати одні методи або інші як – «краще», «гірше».
Потрібно використовувати усі методи як алгоритм формування знань і навичок у студентів.
Компетентність і професіоналізм педагога визначається у вмінні підбирати методи навчання та ефективно їх використовувати індивідуально для кожного студента. Мета вищого навчального закладу забезпечити ринок праці висококваліфікованими кадрами, від яких у майбутньому буде залежати потенціал розвитку країни, що вимагає від сучасних викладачів професіоналізму у використанні сучасних методів навчання та орієнтацію на індивідуальне формування у студента професійних навичок. Від характерологічних особливостей викладача багато в чому залежить і процес виховання, і успіхи в навчанні студентів. На занятті діяльність педагога повинна бути направлена на формування особистості студента. В цьому полягає педагогічна цілеспрямованість, яка вимагає послідовного та системного підходу до організації навчального процесу. Педагогічні здібності являються визначальною складовою частиною педагогічної майстерності.
Найчастіше виділяють такі види педагогічних здібностей:
1. Дедуктивні – це вміння послідовно, доступно, чітко, цікаво та ясно викладати матеріал заняття студентам. Важливою рисою досвідченого педагога являється високий рівень методичної підготовки, який дозволяє легко та невимушено передавати свої знання учням; робити свою доповідь


© Л. С. Кравчук
© Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», №1(9)/2014
70 максимально інформативно насиченою і при цьому «не перегнути», не перейти допустимо розумну межу, за якою для студентів наступає інформаційне перенавантаження.
2. Організаційні – це здатність організувати студентів, задіяти їх у різноманітні види суспільно корисної діяльності, згуртувати колектив.
3. Комунікативні – це здібності, що дозволяють установлювати правильні взаємовідносини зі студентами та сприяють довірливому та доброзичливому ставленню студентів до викладача.
4. Перцептивні – це здатність викладача проникати у внутрішній світ студентів, бачити їх психологічний стан. Педагог повинен за виразом обличчя визначати самопочуття, його настрій, відчувати емоційні зміни. Звичайно, що оволодіння таким умінням передбачає знання вікових особливостей юнаків та дівчат, фундаментальних законів розвитку їхніх психіки: пам’яті, уваги, уяви, емоційно-вольової сфери.
5. Сугестивні – це здібності впливати на інших людей, уміння за допомогою твердого та вольового слова досягати потрібного результату, підводити студентів до згоди з установкою викладача. Такі здібності напряму пов’язані з авторитетом викладача, вольовими якостями та впевненістю в правильності своїх дій і вчинків.
6. Навчально-пізнавальні – це здібності в оволодінні інформацією, знаннями, що дає змогу викладачеві підвищувати свій інтелектуальний рівень, вільно володіти навчальним матеріалом, творчо вирішувати проблеми, які виникають у ході проведення навчально-виховної роботи. Важливим моментом у роботі професіонала є підвищення рівня кваліфікації та уникання штампів, примітивізму, рутини. Щоб оптимізувати та активізувати навчальний процес, викладач повинен володіти педагогічною майстерністю, яка полягає в постійному вдосконаленні мистецтва виховання й навчання, формуванні професійних знань, умінь та здібностей.
Інтерактивне навчання – різновид взаємонавчання, де і студент, і викладач є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, які чітко розуміють, чим вони займаються, активно аналізують те, що знають, уміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання у ВНЗ передбачає моделювання життєвих та виробничих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації тощо. Воно ефективно сприяє формуванню навичок та вмінь, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати авторитетним наставником студентського колективу. Під час інтерактивного навчання студенти вчаться бути демократичними, толерантно спілкуватися між собою й іншими людьми, критично мислити, приймати та аналізувати рішення.
Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни в організації роботи академічної групи, а також значної кількості часу для підготовки як студентам, так і викладачам. Запроваджено інтерактивні технології навчання на першому курсі з дисципліни «Біологія» і починається з поступового
«включення» елементів цієї моделі, виділяти час на психологічну адаптацію студентів до неї. Спочатку використовуємо прості інтерактивні методи – роботу в парах, малих групах, «мозковий штурм», поступово доповнюючи цей спектр іншими методами. На початку семестру проводимо організаційне заняття і створити разом з ними «правила роботи в аудиторії», налаштовуємо їх на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використання інтерактивного навчання досить позитивно впливає на якісну успішність, про що свідчать результати заліково-екзаменаційної сесії. Це лише засіб для досягнення такої психологічної атмосфери в академічній групі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості ефективно реалізувати принципи особистісно- орієнтованого навчання.
Застосування окремої інтерактивної моделі у конкретному випадку веде до незадовільних результатів, потрібно запроваджувати комплексний підхід до впровадження інтерактивних технологій.
Для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокрема для того, щоб охопити весь необхідний матеріал і глибоко його вивчити, а не перетворити технологію в неефективні «ігри заради
ігор», потрібно раціонально планувати свою діяльність, з максимальним коефіцієнтом корисної дії для навчальної діяльності і якісної успішності студентів.
Традиційна система навчання підштовхує викладача на використання, в основному, пасивних методів навчання. Форми навчання відіграють інтеграційну роль у створенні системи професійної діяльності фахівців із фізичної реабілітації, оскільки об’єднують в єдине ціле компоненти процесу навчання: цілі, зміст, форми, методи навчання, набір засобів навчання.


© Л. С. Кравчук
© Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», №1(9)/2014
71
Таблиця – Порівняльна характеристика запровадження моделей навчання під час вивчення біології
Критерії порівняння
Пасивна модель
Активна модель
Інтерактивна модель
1. Обсяг інформації
Великий обсяг інформації можна подати за короткий час у структурованому вигляді великій кількості студентів
Великий обсяг інформації.
Велика кількість студентів, які можуть одночасно отримувати
інформацію
На вивчення невеликого обсягу інформації витрачається значний час.
2. Рівень засвоєння
знань та результати
навчання
Орієнтована на сприймання
і розуміння, розвиток уміння слухати, записувати, конспектувати велику кількість інформації та вміння відтворювати її
Орієнтована на розвиток широкого спектра пізнавальних умінь навичок.
Передбачає диференціацію навчання шляхом
індивідуальних програм та завдань
Можливість розвитку соціальної та громадської компетентності студентів з усіх предметів. Розширення пізнавальних можливостей студентів, зокрема у здобуванні, аналізі та застосуванні інформації з різних джерел. Можливість перенесення отриманих умінь, навичок та способів пізнавальної діяльності на різні предмети і в позааудиторне життя студентів
3. Відсоток засвоєння
матеріалу
Як правило, невисокий.
Досить високий
Як правило, високий
4. Контроль над
процесом навчання
Викладач систематично контролює обсяг і глибину вивчення навчального матеріалу час та хід навчання. Результати роботи студентів передбачені. Зворотний зв'язок викладача зі студентами
Можливість співпраці викладача з кожним студентом окремо. Постійний зворотний зв'язок викладача зі студентами
Опосередкований контроль викладача за обсягом і глибиною засвоєння.
Результати роботи студентів менш прогнозовані. Є необхідність подальшої корекції знань, умінь та навичок студентів
5. Критерії порівняння
Пасивна модель відсутній.
Активна модель
Інтерактивна модель
6. Роль
особистості
викладача
Безпосередній вплив викладача на студентів.
Особисті якості педагога залишаються "в тіні", він виступає як "джерело" знань та їх контролер
Особисті якості викладача та його професійна майстерність
є однією з умов функціонування цих моделей.
Високий рівень навантаження на викладача. Викладач –
консультант і контролер знань
Викладач відкритий перед студентами як особистість та фахівець-професіонал.
Виступає як організатор, консультант навчально- пізнавальної діяльності.
Забезпечується можливість демократичного, рівноправного партнерства між викладачем і студентами та в студентському колективі
7. Роль студентів
Відносно пасивна. Студенти не приймають рішень у процесі навчання
Можлива відсутність педагогічної взаємодії всередині студентського колективу. Небезпека вилучення частини студентів з навчального процесу
Студенти приймають важливі рішення в процесі навчання, мають можливість спілкування
і розвитку комунікативних умінь та навичок. Відбувається поєднання різноманітних видів навчальної діяльності студентів
8. Джерело мотивації
навчання
Зовнішнє: оцінки, викладач, батьки, працедавці, суспільство
Поєднання зовнішніх (оцінки, викладач, батьки, працедавці, суспільство) та внутрішніх
(інтелект самого студента) мотивів
Глибока внутрішня мотивація
(інтерес самого студента)
9. Навчально-
методичне
забезпечення
навчального процесу
Спільне для всіх моделей навчання
Важлива роль в організації процесу формування професійної компетентності майбутніх фахівців належить керівному та науково-педагогічному складу ВНЗ.
У зв’язку з цим у дослідженні були обґрунтовані основні компоненти педагогічної діяльності науково-педагогічного складу, що забезпечують ефективність професійно спрямованої підготовки майбутніх фахівців фізичної реабілітації. Сучасний випускник вищого навчального закладу повинен


© Л. С. Кравчук
© Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», №1(9)/2014
72 мати інші навички: думати, розуміти сутність явищ, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти відшукувати потрібну інформацію, творчо її інтерпретувати та застосувати в конкретних умовах.
Загальні вимоги до якостей випускників ВНЗ (вищого навчального закладу) реалізуються на основі системи набутих загальних і професійних компетентностей майбутнього фахівця з фізичної реабілітації. Все це конструює система організації навчання. У ній передбачається оптимальне розташування і взаємозв’язок компонентів навчання, їх дія й взаємодія, що забезпечують концептуальні знання, набуті в процесі навчання та професійній діяльності, включаючи певні знання сучасних досягнень, критичне осмислення основних теорій, принципів, методів та понять у навчанні; формування необхідних умінь: розв’язання складних непередбачуваних завдань і проблем у спеціалізованих сферах професійної діяльності та навчання, що передбачає збирання й інтерпретацію
інформації, вибір методів та інструментальних засобів, застосування інноваційних підходів; розвиток комунікації: донесення до фахівців і нефахівціів інформації, ідей, проблем, рішень і власного досвіду в галузі професійної діяльності, здатність ефективно формувати комунікативну стратегію; автономність і відповідальність: управління комплексними діями або проектами, відповідальність за прийняття рішення у непередбачуваних умовах, відповідальність за професійний розвиток окремих осіб, здатність до подальшого навчання з високим рівнем автономності [1].
Таким чином, організація навчальної діяльності на першому курсі дозволяє вирішити проблеми адаптації студентів до системи навчання на першому та наступних курсах, забезпечивши наступність і якість у навчанні.
Список використаної літератури
1. Галузевий стандарт Вищої освіти України напряму підготовки 6.010203 «Здоровя людини». – Київ,
2013. – 60 с.
2. Заика Е. В. Психологические вопросы организации самостоятельной работы студентов в вузе /
Е. В. Заика // Практична психологія та соціальна робота. – № 5. – 2002. – С. 13–32.
Кравчук Л. С. «Реализации принципа преемственности при изучении биологии».
В статье рассматривается реализация принципа преемственности во время изучения биологии, это
является одним из путей повышения эффективности процесса подготовки специалистов. Важной
составляющей преемственности обучения является нарастание самостоятельности студентов, что
связано с переходом на высший уровень обучения. Формы обучения играют интеграционную роль в создании
системы профессиональной деятельности специалистов по физической реабилитации, поскольку
объединяют в единственное целое компоненты учебного процесса: цели, содержание, формы.
Ключевые слова: преемственность, самостоятельность, обучение, формы, методы
Kravchuk L. S. «Implementation of the principle of continuity in the study of biology».
This article discusses the implementation of the principle of continuity while studying biology, it is one of the
ways to increase the efficiency of the process of preparation of specialists. An important component of continuity of
training is to increase the autonomy of students, which is associated with the transition to a higher level of training. Forms
of training are integration role in creating a system of professional activity of specialists in physical rehabilitation, since
pooled together the components of the learning process: the goals, content, form, methods of training, a set of studies.
Keywords: succession, independence, training, forms, methods.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал