Краса і сила кохання як матеріал художнього осмислення в новелі «За мить щастя» Олеся Гончара



Скачати 217.14 Kb.
Дата конвертації04.01.2017
Розмір217.14 Kb.
ТипУрок
Тема уроку: Краса і сила кохання як матеріал художнього осмислення в новелі «За мить щастя» Олеся Гончара.

Узагальнений образ миті життя, філософія миті щастя людини


Мета: навчити учнів працювати з текстом художнього твору, визначати новелістичний жанр, сформувати філософський смисл твору ;

розвивати вміння висловлювати свої думки та обґрунтовувати їх, опираючись на текст; робити власні висновки; зіставляти зображене у творі з історичним тлом ;

виховувати усвідомлення філософської сутності щастя людини, його відносності й короткочасності, цінності життя, гуманізм, доброту, вміння співчувати та співпереживати.
Тип уроку: комбінований

Обладнання: портрет Олеся Гончара, текст новели «За мить щастя», презентація «Українські письменники-новелісти», документальні кадри

про ІІ світову війну, фрагмент з художнього фільму «Все перемагає любов», політична карта Європи.



Випереджувальні завдання: прочитати новелу «За мить щастя»; підготувати історичну довідку про Угорщину у повоєнний період; підготувати обґрунтовані звинувачення і виправдання для Сашка Діденка (індивідуально 6 учнів)

Теорія літератури: новела.

Міжпредметні зв’язки: історія, географія,світова література, людина і світ, християнська етика.
Життя саме по собі - ні добро, ні зло,

воно - вмістилище і добра, і зла, дивлячись

по тому, у що ви самі його перетворили.

Монтень
Все, власне, так просто – варто тільки усвідомити, що живеш один раз, що життя - це той рейс, який не повторюється, і що його треба провести достойно.

О.Гончар

Любов перемагає все!


1

Хід уроку



І. Організаційна частина

Вступне слово викладача

Розпочався ще один день, і ми, як завжди, щось плануємо, на щось сподіваємося. Таке життя… Надіюся, що день буде добрим і продуктивним, а сьогоднішній урок не тільки збагатить нас знаннями з курсу української літератури, а й допоможе стати хоч на краплину добрішими і гуманнішими. Можливо, ми дещо змінимо свої погляди на життя і будемо більше цінувати його кожну мить.

Ми продовжуємо вивчати українську літературу другої половини ХХ століття.

Щоб збагнути художній світ творів цього часу, необхідно усвідомити, які події суспільного життя впливали на світовідчуття письменників, які тенденції розвитку в літературі були наявні в цей період.



ІІ. Актуалізація опорних знань

  1. Загальна характеристика прози ІІ половини ХХ століття.

Запитання до учнів

  • Схарактеризуйте українську прозу ІІ половини ХХ століття.

Орієнтовні відповіді учнів:

- Після смерті Сталіна, в період «відлиги» поступово пожвавлювалося літературно-мистецьке життя в Україні. Було послаблено тиск цензури.

Наприкінці 50-х – у першій половині 60-х р.р. ХХ ст. інтенсивно розвивається лірична проза. Головний її інтерес зосереджувався на почуттєвому світі героя.

Основна увага приділялася зображенню емоцій, «картинці» настроїв, освітленому внутрішнім світлом пейзажу

Герой розвивався за власною логікою характеру, був непрогнозованим, бо мав свій погляд на життя. Усе мало бути так, як у житті .

-У цей час виникли нові жанрові різновиди роману: роман-балада («Дім на горі» В.Шевчука), новелістичний («Тронка» О.Гончара), філософський («Циклон» О.Гончара), «центроподійний», який згущує та ущільнює людські дії та долі в короткий відтинок доби («Кров людська - не водиця» М.Стельмаха, «День для прийдешнього» П.Загребельного)

- В українській літературі ІІ половини ХХ століття інтенсивно розвивається історична проза. ( Романи Семена Скляренка «Володимир», «Святослав»; Романа Іваничука «Мальви», «Вода з каменю»; Романа Федоріва «Жбан вина»; Юрія Мушкетика «Яса»)

- У цей час сформувалася молода генерація «шістдесятників» (В. Симоненко, Ліна Костенко, І. Драч, М. Вінграновський, І. Світличний, Є. Гуцало, В.Дрозд, Григір Тютюнник, Валерій Шевчук…), які своєю непримиренністю до існуючої дійсності протестували проти пануючої атмосфери зневаги до особистості, боролися за національні культурні цінності, свободу й людську гідність. Окремими митцями було відкинуто теорію безконфліктності, «лакування», прикрашання дійсності, також у творчості вони переставали дотримуватися «єдиноправильного методу «соцреалізму»». Зокрема, це і яскраві представники старшого покоління М. Рильський, М. Бажан, А.Малишко, М.Стельмах, О.Гончар та ін.




  1. Літературний диктант

Викладач

Однією з визначних постатей цього періоду є письменник, громадський діяч Олесь Гончар, життя і творчість якого ми вивчали на попередньому уроці.

Для того, щоб перевірити ваші знання з даної теми, напишемо літературний диктант.

Літературний диктант

Життя і творчість Олеся Гончара


  1. Коли і де народився майбутній письменник Олесь Гончар?

(3 квітня 1918року у с. Ломівка на Дніпропетровщині)

  1. Який фах він здобував у Харківському технікумі?

(журналіста)

  1. Де навчається Олесь Гончар з 1937 по 1941роки?

( У Харківському університеті на філологічному факультеті)

4) У якому творі Олесь Гончар «розказав про все, що пережив на війні», присвятивши його товаришам-побратимам?

( роман-трилогія «Прапороносці»)

5)  Яку літературну організацію у 1959-1971 pоках очолює Олесь Гончар?

(Спілку письменників України)


  1. Який твір було вилучено з літературного процесу на двадцять років, а самого письменника було піддано вульгарній критиці, і організовано проти нього кампанію ідеологічного шельмування ?

(роман «Собор»)

7) Коли і де Олеся Гончара було визнано «Всесвітнім інтелектуалом

1992- 1993 років»?

(у 1993 р. Міжнародним біографічним центром у Кембріджі (Англія) )

8) Коли Олесеві Гончару було присвоєно звання Герой України?

(у 2005 році (посмертно)). 

9) Які твори Олеся Гончара вам відомі?
 (Романи «Прапороносці», «Тронка», «Собор», «Людина і зброя», «Циклон», «Твоя зоря», новели «Модри Камень», «Гори співають», «За мить щастя»)

10) Коли помер і де похований Олесь Гончар?

(14 липня 1995року, похований у Києві на Байковому кладовищі) 

Викладач

Українська література багата письменниками, які свій талант реалізували в жанрі малої прози.

- Дайте визначення, що таке новела?

Учень

Новела – це невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію, часто з непередбачуваним, несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

Ознаки новели: лаконізм; строга й усталена конструкція; перевага сюжетної однолінійності; зведення до мінімуму кількості персонажів, що потрапили в незвичайні життєві обставини; змалювання внутрішнього світу героїв, переживань і настроїв; динамічний сюжет, що містить у собі момент ситуаційної чи психологічної несподіванки.

- Творчість яких українських письменників-новелістів ми вивчали?

Учень

М. Коцюбинський «Intermezzo», Г. Косинка «В житах», В. Винниченко «Момент»…

(Учениця демонструє презентацію «Українські письменники-новелісти»)

Викладач

Перу Олеся Гончара належить значна кількість романів, повістей, оповідань, новел, критичних нарисів та статтей. Є Олесь Гончар — автор великих форм — романів «Прапороносці», «Людина і зброя», «Циклон», «Собор», а є Олесь Гончар — майстер малої форми — це новели «Модри Камень», «Ілонка», «Гори співають», «За мить щастя».

Олесь Гончар продовжує традиції класиків – майстрів малої форми – М. Коцюбинського, В. Стефаника, збагативши поліфонічністю змісту, філософським осмисленням подій. Його новели глибоко психологічні, розкривають внутрішній світ героїв у важливі, переломні моменти їх життя.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Повідомлення теми і мети уроку

Викладач

Наше завдання на уроці - опрацювати текст новели «За мить щастя», визначити філософсько-етичний смисл твору; зіставити зображене у творі з історичним тлом і спробувати усвідомити філософську сутність щастя і життя людини.

(Учні записують тему уроку, епіграфи)

Викладач

У новелі «За мить щастя» письменник зумів стисло, але настільки художньо багато розкрити тему кохання радянського воїна з іноземкою на тлі повоєнної реальності, що для когось іншого цей матеріал міг би послужити основою довгого роману. Автор досяг високого рівня художності, за що цю новелу можна назвати поемою в прозі.

« За мить щастя»…Вже сама назва твору наштовхує нас на роздуми про те, що таке щастя.


  • Як ви гадаєте, що таке щастя?

Давайте складемо асоціативний кущ до слова «щастя».

Учні записують у зошитах, а потім, озвучуючи свої записи, зображують на дошці асоціативний кущ – що таке, на їхню думку, «щастя».




Викладач

Кожен із нас по-різному розуміє сутність щастя, надаючи перевагу тим чи іншим цінностям (духовним чи матеріальним)

В тлумачному словнику подано пояснення:

щастя – це душевний стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості.

В роки війни особливого значення надавалося такому поняттю, як життя. Щастям було вижити, а також застати живими своїх рідних і близьких.

Війна – це завжди смерть і насильство, небезпека і ризик, страхіття і жах.

На щастя, ми з вами знаємо про війну лише з підручників історії, сторінок художніх творів, кінофільмів (художніх чи документальних), розповідей ветеранів, тощо.

Війна – це мірило таких людських якостей, як мужність і боягузтво, відвага і страх, надійність і зрада, героїзм і слабодухість…

Нам важко зрозуміти, що відчуває людина, яка постійно перебуває на межі між життям і смертю, яка щохвилини ризикує своїм життям.

І Олесь Гончар, і оповідач у новелі «За мить щастя», і головний герой Сашко Діденко – артилеристи-піхотинці, які в час війни завжди були на передовій лінії фронту. Тому давайте переглянемо невеликий фрагмент документального фільму

про ІІ світову війну, щоб спробувати хоч трохи уявити жахіття війни і усвідомити цінність людського життя, яке щомиті може обірватися.

(Учням демонструється фрагмент документального фільму про бої на передовій лінії фронту ІІ світової війни) ....

Викладач

Війна потрясла увесь світ. Вона змітала на своєму шляху міста, села, обривала життя, диктувала свої жорстокі закони…

Олесь Гончар про війну знав не зі слів. Він пройшов її від початку (у 1941 році пішов добровольцем на фронт) і до переможного 1945року (перемогу зустрів у Празі), на собі відчув усі її жахіття, бачив смерть, і тому, як ніхто інший, розумів той внутрішній психологічний стан бійців у перші повоєнні місяці.

Війна закінчилася, попереду демобілізація, повернення додому, там нове життя, у якому люди, які бачили віч-на-віч смерть, будуть гуманніші, благородніші, добріші й насамперед щасливі, бо навчилися цінувати кожну мить. Мрія от-от стане реальністю. Не дивно, що у душах бійців є певна розгубленість, сум´яття…

Саме цими психологічними суперечностями, болем сповнена новела «За мить щастя».

Історія написання новели «За мить щастя»

Викладач

Створено твір у 1964 році, в час, коли в літературу прийшло більше трагічної правди про війну. Задум виник у далекій Бірмі (тепер М´янма), у місті Рангуні.

Тамтешні молоді солдати з автоматами й храми-пагоди, що нагадують оповідачеві «стоги жовтогарячого жнив’яного блиску», стали імпульсом спогаду про давню історію. Очевидно, цей архетипний образ сонячних жнив, снопів, полукіпків, як символ життя, зберігався в підсвідомості автора ще з повоєнного літа поруч із образом смерті як кари за смерть.

Новела мала називатись «Любов перемагає все», а потім назва була змінена на іншу – «За мить щастя»

«У тропічному місті Рангуні, де молоді смаглочолі солдати стоять з автоматами на постах у своїй джунгляній зеленавій одежі, в місті золотих пагод-храмів, що підносяться в небо стогами жовтогарячого жнив'яного блиску, в місті, де рано ніч настає і в присмерках палацу, мовби вихопленого з казок Шехерезади, майне раптом обличчя з прекрасним профілем камеї, а на сцені, відданій східним розкошам пластики, співають руки танцівниць, тчуть пісню кохання … в той жагучий, по-тропічному паркий рангунський вечір з фантастикою музики, краси і мрій піднебесних згадалася чомусь ця давня історія, історія інших широт.

Літо було, перше повоєнне літо, виноградники зеленіли, і перші снопи виблискували в полях…»

Так розпочинає свою розповідь автор.

Події, змальовані у творі, відбуваються в повоєнній Угорщині.
Тож заслухаємо історичну довідку про Угорщину в післявоєнний період, яку підготував ваш товариш.

Історична довідка

Учень

У результаті перемоги радянських військ над фашизмом у ІІ світовій війні в країнах Центральної та Південно-Східної Європи (Польща, Угорщина, Болгарія, Чехословаччина, Югославія, Румунія) склалася нова політична ситуація. До влади в цих державах прийшли прокомуністичні сили.

В ІІ світовій війні Угорщина виступала союзницею Німеччини. Після того, як радянськими військами було очищено країну від фашистських військ, тут було проведено ряд заходів, спрямованих на встановлення комуністичної диктатури, а саме: парламентські вибори, націоналізація банків і підприємств (переходили у власність держави), колективізація сільського господарства за радянським сценарієм (утиски заможної частини селянства, експропріація майна), переслідування католицької церкви, політичний терор, проводилися масові арешти, придушувалися найменші прояви інакодумства, навіть, серед комуністичної верхівки. В країні запанувала атмосфера страху і пригніченості.

Комуністи намагалися усіма способами захопити усі владні структури. Встановлений, так званий, «демократичний режим» було принесено на багнетах радянських військ – нав´язано насильно.

Місцеве населення вороже зустріло комуністичну диктатуру. Люди чинили опір радянським військам і сприймали їх як окупантів.

Викладач

Населення Угорщини сприймало радянських бійців недружелюбно. Тому слід враховувати це, зіставляючи зображене у творі з історичним тлом. Відповідаючи на поставлені запитання, обґрунтовуйте свої відповіді цитатами з тексту.


Робота з текстом новели «За мить щастя»

Повернімось до новели «За мить щастя».



  1. Як змальовано головного героя Сашка Діденка на початку твору?

(«Високо на водовозці в пілотці набакиреній, в медалях на всі груди сидить Діденко Сашко, артилерист.» Сашко життєрадісний, веселий, сміється, гогокає на всі груди, його душа відкрита для кохання…

«…хміль сонця нуртує душу, і в голову лізе всяке таке, що чув про любощі фронтові, про знайомства в медсанбаті, а то й з місцевими грішницями, — таланить же іншим! А йому — що йому випадало? Гармату тільки й знав у житті, з нею пройшов півсвіту, перемісив багнюки! Понад хмарами з нею був, плацдарми тримав, — за гарматним боєм ніколи й на дівчат було озирнутись. І ось тепер в'їжджає в палаюче літо на своїй водовозці, спраглий, самотній…»



  1. Якою побачив уперше Ларису Сашко?

(Сашко одразу звернув увагу на Ларису:«щось — як живе полум'я! — яскраво майнуло й зникло…І ось уже видно руки загорілі, що довершують свою снопасту працю…(вона) позиркує на шлях до солдата завабливим оком…Кофтина палахкотить на ній. Червона як жар. Волосся темніє, вільно спадаючи на плечі. Ноги загорілі блищать... і навіть п'ючи, вона, здається, одним оком весело зорить на шлях. Опустивши глек, вона сміливо всміхається до шляху, ніби під'юджує, припрошує тим усміхом табірного водовоза: «Іди, напою й тебе.» )

3) Чи можна кохання артилериста Сашка до угорки Лариси назвати

коханням з першого погляду?

(Думаю, що так, бо коли ще дві чи три жниці з´являються, жартують, піддражнюють, спокушають натяками, Сашко їх мов і не бачить. Як змальовано у творі: «…поглядом впився в оту одну, що стоїть поміж ними, хоча й не бере участі в їхніх безсоромних вихилясах, в ту, що своєю усмішкою покликала його перша…», «…дух йому перехоплює ніжністю», а коли «У чорній хвилі волосся, що розсипалось по плечах, помітив срібну ниточку, і це вразило: що так рано її посріблило? Яке горе, які смутки? І сповнився ще гарячішим почуттям до неї, бажанням оберегти, прихистити її.»



  1. Як зображено у творі мить убивства?

(Коли Лариса нажахано скрикнула «…солдат, озирнувшись, угледів, як смерть до них наближається у вигляді незнайомого, чорного, в жилетці, з блискучим серпом у руці. Догадавсь: чоловік! Бо тільки чоловік міг наближатись з почуттям такої несамовитої правоти. Біг просто на Діденка, важко дихаючи, з чорним обличчям, з божевільною каламуттю в очах.

«Смерть!» — промайнуло Діденкові. Ще промайнуло в одну мить те, що сам бачив недавно: боєць лежить на винограднику затоптаний, поглумлений, з перерізаним горлом. Почуваючи за собою зіщулену жіночу постать, артилерист ривком вихопив з кобури свій важкий трофейний пістолет. Пролунав постріл.»

  1. Як кохання змінило Сашка Діденка?

(Із грубого артилериста Сашко враз став ніжним, чуйним, закоханим юнаком. Він міг розповідати про Ларису до ранку. «Чули раніше хлопці, що любов змінює людину, що в коханні душа людська розквітає, а тут це диво звершувалось на їхніх очах. Був, як усі, їхній друг і ось враз із звичайного став незвичайним, став щедрим, багатим, багатшим за царів, королів! І це був їхній Сашко Діденко! Наче напоєний чарами…»

«Коли побачив біля гауптвахти, аж заплакав — заплакав од щастя бачити ii.»
Змінилася його мова – стала ласкава, солов’їна:

«…його голос, повен жаги і пристрасті, аж не вірилось, що це ті ж самі вуста, які щойно лайку вивергали, тяжкі прокляття шпурляли всьому світові, тепер гарячим шепотом тануть, захлинаються ласкавістю солов'їною:

Зіронько моя! Циганочко! Ясонько! Оченя моє каре, щастячко рідне моє!»

«Де й бралися в нього, грубого артилериста, ці слова–пестощі, ці ласкаві співи душі, співи до неї, єдиної, що й справді мовби зробила його щасливим, піднесла своєю любов'ю на якісь досі не знані верхогір'я»
6) Які наслідки для Сашка мав випадок на полі?

Чи усвідомлює він їх?

(Після того, як Сашко смертельно поранив Ларисиного чоловіка, його одразу ж арештували, а згодом було засуджено до найвищої міри покарання — розстрілу. Сашко не розуміє, чому не можна брати шлюб з іноземками: «…Проти любові закон? Не може бути такого закону! Який дурень вигадав?»

А також повністю не усвідомлює злочину-вбивства. За роки війни стількох ворогів убив, і тепер він захищав і Ларису, і себе від смерті.

Також, напевно, не міг усвідомити того, що його, який ризикував життям, захищаючи свою батьківщину, не зможе і не захоче тепер захистити батьківщина)

7) Як до вчинку Сашка ставляться його товариші-бійці?

(Товариші співчувають Сашкові, шкодують його, бо знають, як доброго, надійного товариша, мужнього бійця. В тексті подано: «…симпатії солдатські цілком на боці ув'язненого. Сашко, це ж наш Сашко, наш славний безстрашний друг артилерист попав на «губу»! Має від нас він передачі, має цигарки і ковток із баклаги, бо що з того, що він під замком, а ти вартуєш його, — хіба ж так просто забути пережите, адже ж разом було скуштовано і чужих рік, і карпатських туманів, і плацдармів палаючих, де трималися до останнього, розстрілюючи фашистські танки в лоб. Якби воля хлопцям, вони б, напевне, й дня не тримали Сашка Діденка в цьому арештантському курені. Бо чи таке воно й страшне, що він накоїв, — один постріл, а перед тим мільйони, мільярди пострілів було зроблено по людині! Не крав, не грабував, з табору самовільно не відлучався, а що тому ревнивцеві, якого десь чорти під руку піднесли. то не в зуби ж було йому дивитись

8) Що врятувало Ларису від самосуду?

(Коли родичі загиблого хотіли розправитися з Ларисою, і були б зробили це

– за неї«…заступився старий священик, душпастир їхній, якому вона перед тим сповідалась.

Оmnia vincit amor!(Любов перемагає все!) — гукнув він до розлютованого натовпу, і хоч його й не зрозуміли, але це подіяло, як закляття, врятувавши Ларису від самосуду.)

9) На вашу думку, чи каються герої у здійсненому?

(«Ні. Сашко перед смертю, зізнається комбату Шадурі:

— Я люблю її.

Комбат зітхнув, кашлянув, і знову вони помовчали.

— Треба ж було їй підвернутись тобі, — з досадою сказав комбат.

— А я не шкодую.»

Коли Сашка заарештували, Лариса була сама не своя…

На одному з передвиборних мітингів, де політики з різних партій про злочин Діденка галасували до хрипоти, Лариса гукала у вічі лідерам:

«Лицеміри ви, брехуни! Це мій гріх, а не його!»…Вона хотіла вигородити Сашка, захистити його… її не слухали.) Вона не кається. Можливо, це він, той єдиний, кого вона чекала все життя «бо, може, це й було саме оте її найдорожче — один тільки раз відпущене їй на землі.»

11) Чому немає майбутнього в кохання головних героїв?

( Закон цього не дозволяє. «Не сміємо брати шлюб з іноземками


  • Проти любові закон? Не може бути такого закону»

Зв´язок з громадянами інших держав був заборонений в Рянському Союзі)

Викладач

На домашнє завдання вам було підготувати обґрунтовані звинувачення і виправдання для Сашка Діденка, беручи до уваги ті закони (політичні, моральні, етичні), якими керувався СРСР у повоєнний період. Тому, давайте спробуємо змоделювати суд над радянським солдатом Діденком.


Суддя'>«Суд над Сашком Діденком»

Суддя

Встати! Суд іде. Прошу сідати.

Слухається справа рядового бійця радянської армії Діденка Олександра, якого звинувачено у вбивстві.

Прокурор

Скоєно злочин. Радянський боєць Олександр Діденко на жнив´яному полі убив громадянина Угорщини. Вбивство відбулося на території визволеної чужої держави, чим завдано шкоди іміджу Радянської держави.



Адвокат

Так, трагедія сталася в чужій державі. Наших, радянських бійців, тут сприймають недружелюбно, а якщо бути точним, то - не як визволителів, а як окупантів.

Ось лише окремі факти: «боєць лежить на винограднику затоптаний, поглумлений, з перерізаним горлом»; трапляється, місцеві любителі вина й «бійців споюють».

Діденко ж побачив « як смерть наближається у вигляді незнайомого, чорного, в жилетці, з блискучим серпом у руці…Він біг просто на Діденка, важко дихаючи, з чорним обличчям, з божевільною каламуттю в очах.» Тільки постріл зміг би зупинити цю страшну лавину. Рядовий Діденко захищав громадянку Угорщини і себе.



Прокурор

Він не мав права вбивати – війна закінчилася! А тим паче - на чужій землі!

Злочин очевидний. Тим більше «зчинила страшенний галас преса на Заході. Бачите, мовляв, який розбій чинять окупаційні війська, серед білого дня на жнивовищі вбивають чесних католиків, ґвалтують їхніх дружин.»

Адвокат

Так, війна закінчилася, тому «Про демобілізацію думає хлопець, не інакше. Бо всі ми в ці дні тільки тим і живемо, що скоро додому, а там кожного з нас жде любов. Того своя, того своя, а кого просто невідома, туманна.»

Діденко не думав убивати. Його душа відкрита для кохання!

Прокурор

Він не повинен був закохуватися в іноземку – такий закон Радянської держави…тим більше – в заміжню!

Ніяке кохання бійця не оправдовує. Він зганьбив Батьківщину, і тому - тільки вища міра покарання. Слід дотримуватися закону.

Адвокат

Олександр Діденко – герой! Він мужній, відважний, про що свідчать «медалі на всі груди». Та й комбат характеризує його, артилериста, як доброго солдата, що «воював по-геройськи».



Суддя

Надамо слово комбату Шадурі, колишньому командиру підсудного Діденка.



Комбат Шадура

Воювали ми з ним не один день, «воювали на совість, ніхто не дорікне. Я пам'ятаю, як отам під дотами… І під Верблюжкою... І під Бартом, під Естергемом — усе пам'ятаю. Геройський був солдат. Там куля минула, а тут… Що ж це виходить? На смерть за Батьківщину йшов, а тепер сам заплямував її?». Тисячу разів життям ризикував він за неї в боях, тисячу разів міг за неї головою накласти… А тепер як…



Суддя

Підсудний Діденко, що можете сказати на свій захист?



Діденко

А що казати! Ви ж мене знаєте…Я люблю цю жінку…І я не шкодую. А Вітчизну, те, що є найсвятіше в людини…Хіба я хотів зганьбити?! Та коли вже так виходить…Коли виходить, що тільки смертю й можна ту пляму змити… То що ж, я готовий.

Адвокат

Кожному тяжко вмирати, а особливо, молодому. Чи міг Діденко уявити собі, що на угорській землі зустріне своє перше кохання і так дорого за нього заплатить…

Зважте, що всі труднощі війни солдат мужньо виніс, не загинув там, де міг сто разів загинути. Дивом вцілів.

«Що знав він досі, що бачив, чим жив? Вирви, та бруд, та сморід війни, снаряди одні тільки й умів фугувати, смерть одну тільки бачив, а вона, ця любов несподівана, з’явилась, мов з неба, і сонячним духом снопів — подихом самого життя — тебе обдала».

І тут за кохання – смерть?! Страшна ціна за мить щастя.



Прокурор

Чого варте життя однієї людини, коли мова йде про честь і гідність

цілого народу!

Адвокат

Народ, для якого ніщо життя однієї людини, не має права говорити про честь, ні тим паче, про гідність.

Судимо солдата-переможця, якому не тільки ми завдячуємо життям, свободою.

Вбити людину – що може бути трагічніше?

Наскільки законним є право вирішувати – жити людині чи ні?

Прокурор

Якщо солдат відповість за скоєне, авторитет Радянської держави, яка сповідує справедливість, зросте в цілому світі.



Адвокат

Таким способом ще ні одна держава не піднімала свій авторитет.



Прокурор

Угорщина іде назустріч своїм першим післявоєнним виборам, боротьба партій загострюється, і всюди на розбурханих передвиборних мітингах про вчинок радянського солдата галасують до хрипоти. Тому за скоєний злочин солдата, Діденка Олександра, має бути покарано.



Суддя

Заслухавши сторони і взявши до уваги всі «за» і «проти», прийнято рішення.

Рішенням військового трибуналу Союзу Радянських Соціалістичних Республік Діденка Олександра за скоєний злочини, а саме вбивство громадянина Угорщини, визнати винним і призначити найвищу міру покарання – розстріл на очах військ і цивільних.

Вирок остаточний і оскарженню не підлягає


Викладач

  • Чому, на вашу думку, такий жорстокий вирок призначено Сашку?

(Зв´язок з громадянами інших держав прирівнювався в Рянському Союзі до державної зради, а це передбачало суворе покарання. Вину Сашка Діденка обтяжувала та обставина, що він вбив людину. Але, навіть, якби не було вбивства, то його за радянськими законами також було б строго засуджено як злочинця.)

Викладач

Переможців не судять, а Сашка засудили… «…тільки одна людина в державі могла помилувати його. Справа пішла до Москви…» , але звідти - відповідь: «Вирок залишається в силі. Підлягає негайному виконанню…»

І щоб іншим не хотілося – страта перед усіма, на очах військ і цивільних.

Кадр із художнього фільму «Все перемагає любов», 1987 р. (фінальна сцена)



Режисер: Микола Мащенко

Сценарій : Олесь Гончар

Викладач

«Любов перемагає все!»

Саме такою, хотілося б, щоб була розв´язка твору.

Бог дає людині життя, любов, гармонію, а не ненависть, злобу, дисгармонію – насильницьку смерть.

Останній, завершальний штрих автора в художньому творі вертає нас до реальності, опускає на землю: «Хмари над яром пливли, як і пливли. Сталося все, що мусило статись»

Два варіанти фіналу новели — то знаки сум’яття автора перед складністю життя. Враження від фактів, які довго жили в пам’яті, виявилися сильнішими за їхнє осмислення.



ІV. Узагальнення вивченого матеріалу

1. Визначте тему твору, його основну думку

2. Які проблеми порушено в ньому?
V. Висновки

Викладач

«Вмирають лише за те, заради чого варто жити» (А.де Сент-Екзюпері)

У фіналі йдеться про смерть як про єдину запоруку свободи – свободи любити, попри суспільні умовності, свободи від несправедливих законів,

свободи від державної влади і, врешті-решт, свободи хоча б на мить стати самим собою: «враз із звичайного стати незвичайним, стати щедрим, багатим, багатшим за царів, королів!»

Ця розповідь - неначе ключ до розуміння філософії Олеся Гончара. Як письменник, він розумів, що абсолютна свобода можлива лише у сфері почуттів, бо лише вони не підкорюються нікому та нічому.

Твір проголошує право людини на щастя, хоч і короткочасне. Можливо людина і живе на землі заради цієї прекрасної миті, хоч і платить часто дуже високу ціну.

Пройшли десятиліття, але проблеми, що відображені в новелі, не зникли. Тими ж самими тривогами й турботами ми живемо й сьогодні, складні проблеми та вражаючі контрасти не втратили актуальності.

В усі часи - людяність та гуманізм — вічні.

Слід « тільки усвідомити, що живеш один раз, що життя - це той рейс, який не повторюється, і що його треба провести достойно.»(О.Гончар)
VІ. Підсумки уроку. Оцінювання роботи учнів на уроці.

VІІ. Домашнє завдання.

1. Написати твір-роздум, продовживши думку, висловлену в одному із епіграфів уроку.



2. Прочитати новелу «Залізний острів»(роман «Тронка» О. Гончара).

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал