Короткий термінологічний словник



Сторінка3/3
Дата конвертації06.12.2016
Розмір0.69 Mb.
1   2   3

Поліло́г «результат комунікативного процесу між кількома особами; форма природного спілкування мовців у родині, групах за інтересами, професійних і студентських колективах, тимчасових групах (у транспорті, крамниці)» [Єщенко. — С. 251].

Прагма́тика — «міжнаукова галузь знань, що вивчає соціокультурні, ситуативно-поведінкові, статусні, психологічні, когнітивні й мовні чинники комунікативної взаємодії суб’єктів і відношення їх до засобів цієї взаємодії та певної знакової системи, що використовується комунікантами в спілкуванні…» [ЛЕ. — С. 583].

Пресупози́ція — «імпліцитний складник змісту висловлення або тексту (різновид імплікації в широкому розумінні), який є істинним і несуперечливим, передує їхньому вербальному плану та сприяє їх успішному сприйняттю й розумінню… П. є терміном логічної семантики, введений у 1892 р. німецьким логіком Г. Фреге, який розглядав смисл висловлень як двокомпонентний, що містить асерцію (твердження) і П. (передумову цього твердження)…» [ЛЕ. — С. 589].

Прозо́вий текст — «художньо-словесне мовлення, якому не властиві строго визначені закономірності у відношенні до ритмічної організації» [Ковалик. — С. 415].

Проспе́кція — «перенесення подій у майбутній час і простір як прогнозування, передбачення майбутнього» [Єщенко. — С. 252].

Про́стір худо́жній — «складник хронотопу, що вказує на простір уявного світу» [Єщенко. — С. 252].

Псевдокомуніка́ція — «мовленнєва дія особи, яка зовні нагадує інтеракцію, але насправді нею не є (наприклад, «розмови» з рослинами, ламентації, скеровані в простір, та ін.)» [БОКЛ. — С. 335].

Психолінгві́стика — «…галузь мовознавства, яка вивчає закономірності процесу мовлення і сприймання його людиною у співвідношенні з мовою як системою знаків» [Муравицька. — УМЕ. — С. 539].

Регі́стр «різновид дискурсу (тексту), що сформувався під впливом ситуативного контексту в спілкуванні соціалізованих особистостей; ріалізація дискурсу (тексту) в конкретній конситуації спілкування, в основі якої лежать імпліковані в комунікативній компетенції мовців правила (конвенції, звички) спілкування» [БОКЛ. — С. 335-336].

Ремінісце́нція «відлуння у тексті іншого тексту» [Єщенко. — С. 252].

Ре́пліка «окреме повідомлення осіб, які беруть участь у діалозі; складник діалогу, який належить одному з учасників комунікації» [Єщенко. — С. 252].

Репрезентати́в — «тип мовленнєвого акту, іллокутивна мета котрого полягає в експлікації почуттів та ставлення адресанта до ситуацій, подій, фактів тощо, про які йдеться у його повідомленні, зважаючи на те, що саме ці почуття та індивідуальні оцінки можуть вплинути на адекватність та істинність повідомлення» [БОКЛ. — С. 336].

Ретроспе́кція — «повернення до минулих подій у часі та просторі художнього світу» [Єщенко. — С. 252].

Референці́йність — «текстова категорія, що відображає зв’язок інформації у мовленнєвому витворі з об’єктом дійсності» [Єщенко. — С. 252].

Рефере́нція мо́вця — «індивідуальна віднесеність змісту повідомлення, дискурсу в цілому, здійснювана адресантом, до явищ дійсності, яка може не збігатися із загальномовною, але випливає із намірів мовця» [БОКЛ. — С. 336].

Реципіє́нт — «адресат, читач, слухач; один із учасників комунікативного процесу, одержувач текстової інформації» [Єщенко. — С. 252].

Сегментува́ння — «прийом розриву внутрішньотекстових зв’язків шляхом включення у його структуру вставлених конструкцій» [Єщенко. — С. 252].

Се́ма культу́рна — «з позицій компонентного аналізу дрібні й достатньою мірою універсальні складові лексичного значення слова, які не мають спеціальних формальних засобів вираження і віддзеркалюють національно-культурну специфіку реалії, позначену цим словом» [СТМК. — С. 152].

Сема́нтика те́ксту — «семантична організація тексту, семантичний пласт тексту, зорієнтований на «пошуку концептів у тексті та концептуальному просторі.., ментальних моделей і фреймів» [Кондратенко. — С. 34].

Сема́нтико-стилісти́чна доміна́нта — «образно-змістова поліфункціональна єдність, маніфестована лексичними чи тропо-фігуральними конструкціями, які є ключовими конститутивними засобами творення поетичної (індивідуально-авторської) картини світу». Основними ознаками ССД є:

  1. семантична багатовимірність (поєднання близьких чи різних, інколи полярних чи оксиморонних смислових пластів + індивідуально-авторський смисл (ідіосмисловий код) + національно маркована семантика);

  2. полівалентність (здатність вступати у різні зв’язки з іншими ключовими лінгвоодиницями, що сприяє синкретичному представленню авторської поетичної картини світу);

  3. естетичність (реалізація експресивно-виражального, емотивно-оцінного, образотвірного (тропеїчного) потенціалу мовних одиниць);

  4. високочастотність (факультативно) у тексті чи текстах [Ріжко. — С. 6—7].

Семанти́чна зв’я́зність — «різновид зв’язності тексту за способом зв’язку, який застосовує механізми семного узгодження сполучуваних слів у взаємодії із семантичною структурою висловлення, а на основі між фразових валентностей — з іншими висловленнями тексту. Узгодження сем … є явищем лексичної синтагматики, що ґрунтується на повторенні спільних сем чи сем у сполученнях слів…» [ЛЕ. — С. 636].

Си́ла іллокути́вна — «прямо виражений або прихований намір адресанта як функція мовленнєвого акту» [БОКЛ. — С. 337].

Си́мвол — «…багатозначний предметний образ, який об’єднує між собою різні плани художнього відтворення дійсності на основі їх суттєвої спільності, спорідненості; один з поетичних тропів» [Пустовіт. — УМЕ. — С. 582].

Ситуати́вний конте́кст спілкува́ння — «обставини, в яких відбувається спілкування: місце, час, особистість партнера (партнерів), соціальні ролі учасників тощо» [БОКЛ. — С. 337].

Ситуа́ція комунікати́вна — «конкретна ситуація спілкування, в яку входять партнери по комунікації і яка спонукає її учасників до міжособистісної інтеракції. Комунікативна ситуація визначає мовленнєву поведінку, способи реалізації комунікативної інтенції (стратегію, тактику комунікації тощо)» [БОКЛ. — С. 337].

Скрипт — «структура репрезентації процедурних знань (як і сценарій), що стосується конкретних учасників ситуації (наприклад, обслуговування в магазині). С. є типовим сценарієм, однак сценарій, на відміну від С., не прив’язаний до конкретних учасників і локалізації ситуації в часі та просторі… С. засвоюються ще з дитинства в результаті прямого й безпосереднього досвіду або переживання шляхом спостереження. Поняття С. було розроблене Р. Шенком і Р. Абельсоном у 1977 р.» [ЛЕ. — С. 665].

Слот — «складник фреймів, що вміщує множину стереотипних ситуацій» [Єщенко. — С. 252].

Смисл — «актуалізоване значення. На відміну від значення, смисл не є статичним, він не визначається в лінгвістичних термінах, а розпливається в глибинах індивідуального буття і неповторності конкретної ситуації. Якщо значення має національно-мовну специфіку, то смисл — універсальний, інтернаціональний (при перекладі з однієї мови на іншу передаються не значення, які є специфічними для кожної мови, а смисли)»; «зміст (значення), який слово (вислів, мовний зворот тощо) отримує в певному контексті вживання, в певній конкретній мовленнєвій ситуації» [Кочерган. — ОЗМ. — С. 304, 380].

Соціоле́кт (соціа́льний діале́кт) — «соціально марковані лексеми та словосполуки певної суспільної групи (професійної, вікової й ін.) у межах національної мови. С. не належить до форм існування мови, а є особливою додатковою лексичною підсистемою соціальної диференціації мови, оскільки не має власної специфіки фонетичного та граматичного рівнів і ґрунтується на закономірностях національної мови» [ЛЕ. — С. 673].

Стереоти́п — «когнітивно-психологічне утворення, схематизований і однобічний образ явища, людини, речі тощо, який ґрунтується на невеликій (часто одній) кількості рис оцінного характеру, що вважаються типовими (взірцевими) для всього класу явищ, речей тощо; суб’єктивне поняття поточного мислення і мовлення, невід’ємна складова мовної картини світу певного етносу» [БОКЛ. — С. 339].

Страте́гія комунікати́вна — «правила і послідовності комунікативних дій, яких дотримується адресант для досягнення певної комунікативної мети» [БОКЛ. — С. 339].

Таке́сика— «невербальна комунікація, пов’язана з тактильною системою сприйняття; включає найрізноманітніші дотики: потискування рук, поцілунки, поглажування, поляскування, обійми тощо» [БОКЛ. — С. 340].

Та́ктика комунікати́вна — «сукупність прийомів і методів реалізації комунікативної стратегії, визначена лінія мовленнєвої поведінки на певному етапі комунікативної взаємодії, спрямованої на одержання бажаного ефекту чи запобігання ефекту небажаного» [БОКЛ. — С. 340].

Теза́урус «1. Словник, у якому відображені смислові зв’язки між словами, термінами та іншими елементами мови. 2. Словник, у якому зафіксований увесь лексичний запас певної мови з переліком прикладів уживання слів у текстах. 3. У комунікативній лінгвістиці й методиці викладання мови — запас слів індивіда, необхідний для спілкування на певну тему [БОКЛ. — С. 340].

Тексте́ма«абстрактна інваріантна одиниця текстового рівня, що характеризується певним тематичним змістом, композиційною структурою, відбором лексико-фразеологічних, граматичних, стилістичних засобів та інтенційно-прагматичними особливостями» [Єщенко. — С. 253].

Текст«(від лат. textum зв’язок, поєднання, тканина) писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об’єднаних у ближчій перспективі смисловими і формально-граматичними зв’язками, а в загальнокомпозиційному, дистантному плані спільною тематичною і сюжетною заданістю» [Баранник. — УМЕ. — С. 679].

«(Із позицій комунікативної лінгвістки) — результат спілкування (комунікації), його структурно-мовна складова і одночасно реалізація; структура, в яку втілюється дискурс після свого завершення» [СТМК. — С. 171].



«…Механізм, утворений як система різних семіотичних просторів, у континуумі яких циркулює деяке вихідне повідомлення… У загальній системі культури тексти виконують … дві основні функції: адекватну передачу значень і народження нових смислів» [Лотман. — СЗД. — С. 431].

Тексте́ма«1) субстрактна інваріантна одиниця текстового рівня мови, що характеризується певним тематичним змістом, композиційною структурою, відбором лексико-фразеологічних, граматичних, стилістичних засобів та інтенційно-прагматичними особливостями. Т. як віртуальна одиниця протиставлена актуалізованому тексту як її конкретній реалізації в мовленні… У когнітивній лінгвістиці Т. розглядають у ракурсі текстового простору як модель, схему класу текстів, які містять ієрархічно організовані прототипні ознаки класу текстів (семантичні, структурні, інтенційні, ситуативні, інтерпретаційні, соціокультурні тощо)… 2) Сукупність семантично та граматично поєднаних висловлень, яка характеризується єдністю теми й особливим синтаксичним зв’язком складників. Т. розглядається В. Кохом як одиниця членування тексту. У такому значенні відповідниками Т. є надфразні єдності, топіки» [ЛЕ. — С. 718].

Текст культу́ри прецеде́нтний «одне з найважливіших понять міжкультурної комунікації та лінгвокультурології; тип тексту, добре знайомий будь-якому середньому члену національної лінгвокультурної спільноти і звернення до якого багаторазово поновлюється в процесах комунікації, завдяки пов’язаним з цим текстом прецедентним висловленням і/або прецедентним іменам. Т.к.п. мають семіотичний характер, тобто впізнаються за натяком, цитатою, жартом тощо. До Т.к.п. перш за все належать так звані «хрестоматійні» твори художньої літератури, шедеври фольклору, а також найбільш вдалі тексти пісень, реклами, анекдотів, популярні лозунги тощо. Володіння Т.к.п. — необхідна умова соціалізації особистості, прилучення до певної етнічної культури, комфортного самовідчуття; неволодіння Т.к.п. — ознака того, що особистість є «чужою» у межах саме цієї культури» [БСТМК. — С. 172].

«Те́кстова ситуа́ція» «термін, що окреслюється: 1) комунікативними функціями; 2) комунікативною настановою на художнє зображення, полеміку, узагальнення, аналіз тощо; 3) формами і способами викладу; 4) мовними матеріалом» [Загнітко. — С. 55].

Текст патоге́нний — «тип тексту, який завдає шкоди психічному здоров’ю окремої особи, нації, держави, людства: погіршує сприй няття нової, особливо суперечливої інформації, спричинює пара ноїдальну одержимість певним текстом, знижує морально-психо логічний рівень функціонування особистості (Б. Потятинник)» [БОКЛ. — С. 340].

Текст у те́ксті — «прийом інтертекстуальних зв’язків, який полягає у введенні до текстової архітектоніки, здебільшого художнього змісту, ще одного, на перший погляд, чужого за своїм стилем тексту» [Єщенко. — С. 253].

Текст худо́жній — «різновид тексту, що відображає сферу мистецтва, культури і має на меті різнобічно впливати на думки і почуття людей за допомогою художніх образів, формувати у них моральні якості, естетичні смаки» [Єщенко. — С. 254].

Те́ма те́ксту — «ступінь абстрагування його змісту, коли виокремлюють ідеальні сутності, співвідносні зі змістом групи конкретних текстів одного чи різних авторів» [Єщенко. — С. 254].

Темпора́льність (те́кстовий ча́с) — «текстова категорія, ... за допомогою якої зміст тексту зіставляється з віссю часу: реальною історичною перспективою дійсності чи її трансформацією … Об’єктивний час — це відносно адекватно відображений у тексті реальний час, коли події тексту пов’язані з реальними моментами, періодами, процесами в житті особистості, існуванням концепту, світовим історичним процесом з його реальною хронологією… В об’єктивному часі відображаються різновидності реального часу: емпіричний, історичний, календарний час… Про семантику суб’єктивного текстового часу говорять тоді, коли ступінь суб’єктивного змісту при передаванні темпорального смислу настільки перебільшений, що модель об’єктивного часу змінюється у свідомості особистості (час тягнеться чи летить, зупиняється і переривається, повертається, викривляється…)» [Матвєєва. — СЕСрм. — С. 536—537].

То́пік — «текстовий фрагмент або їхня сукупність, об’єднаних певною темою. Синтагмами Т. виступають ключові слова теми, об’єднані спільною семою або кількома семами. Термін уведений німецьким дослідником тексту Е. Агрикола. Відповідником Т. є введений російською лінгвісткою І. Арнольд термін «тематична (лексико-семантична) мережа тексту», ідея якої належить голландському мовознавцю Т. ван Дейку. Т. опосередкований семантичною, смисловою й рефренційною зв’язністю» [ЛЕ. — С. 745].

Фальста́рт — «викликаний різними причинами невдалий початок адресантом комунікативного акту; раптова перерва у мовленні адресанта, яке він щойно розпочав» [БОКЛ. — С. 341].

Фі́льтри комуніка́ції — «соціальні, культурні, психологічні тощо обмеження на інформацію в комунікації (цензура, заборони, табу, недовіра з боку адресата тощо)» [БОКЛ. — С. 341].

Фо́нові знання́ «імпліцитна інформація, спільна для співрозмовників, що додається до змісту вербального повідомлення й дає змогу оптимізувати його сприйняття та розуміння. Ф.з. поділяють на такі типи: загальнолюдські (циклічний час, географічні знання, знання про людину, будову світу та Всесвіту, наукова, міфологічна, релігійна, фольклорна інформація); регіональні знання, характерні для мешканців певного регіону; країнознавчі (знання традицій, обрядів, вірувань, забобонів, звичаїв певного етносу); соціальні, професійні (інформація певного роду занять людини)… У комунікативній лінгвістиці й лінгвістиці тексту Ф.з. розглядають як затекстові, залучаючи до них пресупозиції й імплікатури. Розрізняють ситуативні й неситуативні Ф.з. Перші є інформацією, актуалізованою умовами конкретної ситуації спілкування (інтенції, стратегії комунікантів, знання про партнера…). Другі представлені знаннями про дійсність, культуру, буття…» [ЛЕ. — С. 737].

Фрейм«структура, що репрезентує стереотипні ситуації у свідомості (пам’яті) людини або інтелектуальної системи і призначена для ідентифікації нової ситуації, що базується на такому ситуативному шаблоні» [ШВТ. — С. 323].

Хід мовленнє́вий — «одиниця діалогічного спілкування, яка охоплює мовленнєві акти від моменту початку розмови до зміни мовця» [БОКЛ. — С. 342].

Хроното́п«вид текстової категорії континууму; час і простір описуваних у тексті подій. Термін уведений… М. Бахтіним У лінгвістиці тексту вважається категорією художнього тексту, сприймається читачем як час і простір художньої дійсності, модельного, імітованого текстового світу. Виявом Х. у тексті є проспекція… і ретроспекція. Маркерами Х. в тексті служать мовні засоби різних рівнів, які є складниками функціонально-семантичних полів темпоральності й локативності…» [ЛЕ. — С. 383].

Худо́жній (текстови́й) конце́пт — «концепт, що характеризує авторський вибір концептуальних пріоритетів і формує індивідуально-авторську картину світу в художньому творі, що визначається естетичними домінантами письменника… О. Кагановська визначає текстовий К. як мовленнєво-розумове утворення змістового плану, яке характеризується багатосмисловою напруженістю й надкатегоріальністю і на текстовому рівні імплікує сукупність певних ознак метаобразів художнього твору з метою їхньої подальшої імплікації. Зв’язок концептуальних ліній тексту формує концептуальну структуру» [ЛЕ. — С. 298].

Худо́жній текст — «динамічна, стратифікаційно-когерентна полізначеннєва величина, соціокультурний феномен, що має свої сутнісні ознаки, розглядається як складний об’єкт вивчення, що передбачає охоплення різноманітних форм дискурсу та узагальнення здобутків мовознавчих і літературознавчих досліджень» [Голянич. — ХТСО. — С. 17].

Центо́н «текст, утворений із різних рядків одного або кількох авторів» [Єщенко. — С. 254].

Цитува́ння — «прийом інтертекстуальності, який полягає у дослівному наведенні уривка з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації певної думки» [Єщенко. — С. 254].

Ці́лісність те́ксту «текстова категорія, яка відображає відносну закритість знакової системи тексту, забезпечується інтеграцією всіх його рівнів, синтезованою конденсацією змісту та сприйняття тексту як одного континуального об’єкта… І. Гальперін кваліфікував Ц. як конститутивну ознаку тексту, на відміну від не-тексту, представлену відносною закритістю тексту й забезпечену інтеграцією всіх його структурно-змістових і смислових рівнів… Дослідник розрізняв Ц. та інтеграцію, підкресливши спрямованість другої як процесу на результат — створення цілісності: інтеграція є поєднанням усіх частин тексту для досягнення його цілісності, зокрема, шляхом когезії, пресупозиції й асоціації. Ц. зумовлює розгляд тексту як нерозчленованого сигналу, макрознака (Ю. Лотман, Я. Петефі, В. Дреслер, П. Хартман…) у співвідношенні з текстемою чи мовленнєвим жанром на рівні текстової парадигматики…» [ЛЕ. — С. 784—785].

Час худо́жній — «складова хронотопу, особлива форма пізнання світу, яка характеризується своєрідним поєднанням властивостей реального, перцептуального й індивідуального часу. Розбіжності у зображенні художнього і реального часу є показниками особливої природи світу художньої дійсності, в якому поєднується віддзеркалення об’єктивної реальності та ірреальності (умовність)» [Єщенко. — С. 254].

Члено́ваність (дискре́тність) те́ксту — «текстова категорія, що передбачає різні способи поділу тексту: графічний (на слова, речення, абзаци, параграфи…), композиційно-змістовий (на змістові блоки, надфразні єдності, періоди, топіки і т. ін.), комунікативний (актуальне членування речень, надфразних єдностей), когнітивний (на пропозиції й оператори поєднання, фрейми, макроструктури, ментальні моделі, сценарії тощо)» [ЛЕ. — С. 797].

Література

  1. [СЛТ] — Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / Ахманова Ольга Сергеевна. — изд. 4-е, стереотипное. — М. : КомКнига, 2007. — 576 с.

  2. [Бацевич. — НЛП] — Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики : монографія / Флорій Сергійович Бацевич. — Львів : ПАІС, 2010. — 336 с.

  3. [БОКЛ] — Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник / Ф С. Бацевич. — К. : Видавничий центр «Академія», 2004. — 344 с. — (Словники України).

  4. [БСТМК] — Бацевич Ф. С. Словник термінів міжкультурної комунікації. — К. : Довіра, 2007. — 205 с. — (Словники України).

  5. [Бибик] — Бибик С. П. Оповідність в українській художній прозі: Монографія / С.П. Бибик ; за наук. ред. С. Я. Єрмоленко. — К : Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2010. — 288 с.

  6. [Венгринюк] — Венгринюк М. І. Адресат у художньому тексті (на матеріалі української прози ХХ століття) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Венгринюк Мирослава Іванівна. — Івано-Франківськ, 2006. — 20 с.

  7. [Гальперін] — Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / Гальперин И. Р. — Москва : КомКнига., 2007.— 144 с.

  8. [СЛТ ГО] — Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Ганич Д. І., Олійник І. С. — К. : Вища школа, 1985. — 360 с.

  9. [Гніздечко] — Гніздечко О. М. Авторизація наукового дискурсу: комунікативно-прагматичний аспект (на матеріалі англомовних статей сучасних європейських та американських лінгвістів) : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.04 / Оксана Миколаївна Гніздечко. — Київ, 2005. — 20 с.

  10. [Голянич] — Голянич М. І. Внутрішня форма слова і художній текст : монографія / М. І. Голянич. — Івано-Франківськ : Плай, 1997. — 178 с.

  11. [УМ] — Єрмоленко С. Я. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. ; за ред. С. Я. Єрмоленко. — К. : Либідь, 2001. — 224 с.

  12. [Єщенко] — Єщенко Т. А. Лінгвістичний аналіз тексту : навч. посіб. / Т. А. Єщенко — К. : Видавничий центр «Академія», 2009. — 264 с.

  13. [Жайворонок. — УЕ]. — Жайворонок В. Українська етнолінгвістика : Нариси : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Віталій Жайворонок. — К. : Довіра, 2007. — 262 с.

  14. [Загнітко] — Загнітко А. Лінгвістика тексту : науково-навч. посіб. / Анатолій Загнітко. — Донецьк : ДонНУ, 2006.— 289 с.

  15. [Ковалик] — Ковалик І. Питання українського і слов’янського мовознавства / Іван Ковалик. — Вибрані праці. — Частина ІІ / Упорядник З. Терлак. — Львів — Івано-Франківськ, 2008. — 496 с.

  16. [Колшанський] — Колшанский Г. В. Лингвокоммуникативные аспекты речевого общения / Г. В. Колшанский // Иностр. яз. в шк. — 1985. — № 1. —С. 10—14.

  17. [Кухаренко] — Кухаренко В. А. Інтерпретація тексту : підручник / Кухаренко В. А. — Вінниця : Нова книга, 2004. — 274 с.

  18. [Кондратенко] — Кондратенко Н. В. Синтаксис українського модерністського і постмодерністського художнього дискурсу : монографія / Н. В. Кондратенко ; за ред. К. Г. Городенської. — К : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 328 с.

  19. [Кочерган. — ОЗМ] — Кочерган М. П. Основи зіставного мовознавства : підручник / М. П. Кочерган. — К. : Видавничий центр «Академія», 2006. — 424 с. (Альма-матер).

  20. [Лазебник] — Лазебник Ю. С. Поезія як модель світу : лінгвістичний аспект : автореф. дис. … докт. філолог. наук : 10.02.01 / Лазебник Юрій Станіславович. — К., 2001. — 47 с.

  21. [Науменко] — Науменко А. М. Філологічний аналіз тексту (основи лінгвопоетики) : навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів / Науменко А. М. — Вінниця : НОВА КНИГА, 2005. — 416 с.

  22. [Нікітін. — КЛС] — Никитин М. В. Курс лингвистической семантики : учеб. пособ. для студентов, аспирантов и преподавателей лингвистических дисциплин в школах, лицеях, колледжах и вузах. — С.-Петербург : Научный центр проблем диалога, 1996. — 760 с.

  23. [Ріжко] — Ріжко Р. Л. Семантико-стилістичні домінанти в українській поезії кінця ХХ — початку ХХІ століття : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01. / Р. Л. Ріжко. — Івано-Франківськ, 2011. — 20 с.

  24. [ЛЕ] — Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія / Олена Олександрівна Селіванова. — Полтава : Довкілля — К., 2010. — 844 с.

  25. [СЗД] — Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. ; за ред. Марії Зубрицької. — Львів : Літопис, 1996. — 634 с.

  26. [ВЛС] — Стариченок В. Д. Большой лингвистический словарь / В. Д. Стариченок. — Ростов-на-Дону : Феникс, 2008. — 811 (1) с. — (Словари).

  27. [СЕСрм] — Стилистический энциклопедический словарь русского языка ; [под ред. М. Н. Кожиной]. — — [2-е изд., испр. и доп.]. — М. : Флинта : Наука, 2006. — 696 с.

  28. [НС] — Ткачук О. М. Наратологічний словник / О. М. Ткачук. — Тернопіль : Астон, 2002. — 173 с.

  29. [УМЕ] — Українська мова. Енциклопедія / редкол. : Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), М. П. Зяблюк [та ін.]. — К. : «Укр. енцикл.», 2004. — 824 с.

  30. [ХТСО] — Художній текст — слово — образ: лінгвостилістичний аспект : монографія / [М. І .Голянич, І. О. Бабій, Н. Я. Іванишин та ін. ] ; за редакцією М. І. Голянич. — Івано-Франківськ : Видавництво Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2010. — 408 с.

  31. [ШВТ] — Штерн І. Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики : енциклопедичний словник для фахівців з теоретичних гуманіт. дисциплін та гуманіт. інформатики / І. Б. Штерн. — К. : АртЕк, 1998. — 335 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал