Короткий термінологічний словник абстрагування мислене виділення, вичленовування деяких



Pdf просмотр
Сторінка6/6
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.54 Mb.
1   2   3   4   5   6
Управлінська діяльність - сукупність скоординованих дій і заходів, спрямованих на досягнення певної мети в межах організації чи системи. Управління в системі «людина-людина» є реалізацією керівником конструктивних, регулятивних, комунікативних і оцінно- коректувальних функцій, які забезпечують ефективний вплив на людей, гарантують виконання завдань сумісної діяльності. Сутність такої діяльності полягає в організації мотивованих взаємин у колективі задля успішного розв'язання навчально-виховних завдань.
Успішність - ступінь засвоєння студентом обсягу знань, умінь і навичок, визначених навчальною програмою, із погляду їхньої усвідомленості, повноти, глибини, міцності. Успішність виражається в оцінних балах. Висока успішність студентів досягається системою дидактичних і виховних засобів, оптимальною організацією навчальної діяльності.
Ухвалення рішення - етап вольового акта, який пов'язаний із формуванням послідовності дій, що сприяють досягненню мети.
Ухвалення рішення наявне при необхідності вибору між декількома можливими варіантами цілей, засобів і способів дії, вчинку.
Учіння - 1) система пізнавальних дій, спрямованих на розв'язання навчально-виховних завдань, результатом чого є набуття системи знань, опанування уміннями і навичками; 2) процес (точніше, співпроцес) набуття і закріплення способів діяльності індивіда, результатом якого є досвід, виникають нові форми поведінки і діяльності; 3) діяльність учня

64
(студента) щодо оволодіння соціальним досвідом і розвитку якостей, необхідних для виконання соціальних функцій і розв'язання задач.
Фрустрація - психічний стан дезорганізації свідомості й поведінки, який виникає в ситуаціях перешкоджання досягненню мети або задоволенню потреб, що загрожує гідності людини.
Функція (від лат. function - здійснення, виконання) - таке відношення об'єктивностей одного з них призводить до закономірної зміни
іншого або інших. При системному підході поняття функції використовують для визначення спрямованого, вибіркового впливу, на основі чого встановлюють зв'язки між об'єктами, явищами, їхніми частинами і властивостями. Функція є мірою зв'язку між окремими елементами структури або між структурами, які входять у склад
ієрархічного цілого.
Функції управління - роль, яку виконує керівник на певному етапі управління відповідно до мети.
Характер (від грец. charakter- відбиток; карбування) - індивідуально своєрідне сполучення постійних істотних властивостей особистості, що виявляється в її поведінці. Характер пов'язаний із темпераментом, проте у його формуванні велике значення має наслідування, виховання й самовиховання. Групи рис характеру, що виражають ставлення особистості до дійсності: ставлення до трудової діяльності (працьовитість, активність, відповідальність та ін.), ставлення до інших людей (щирість, доброта, чуйність, гуманність та ін.), ставлення до самої себе (самоповага, почуття власної гідності та ін.), ставлення до речей та природного середовища (бережливість, охайність, естетичність та ін.). Риси характеру поділяють також на інтелектуальні, емоційні, вольові. Властивості характеру: повнота, цілісність, визначеність, сила.
Характеристика психологічна - форма вивчення індивідуальних психологічних особливостей людини, яка містить конкретні відомості про

65 неї як про особистість і суб'єкта діяльності (знання, здібності, стиль діяльності, манери поведінки, характер, взаємини та ін.).
Харизм - щось таке, що зійшло на людину від Бога, її привабливість.
Хариз- матичні люди: 1) владні, впевнені в собі і досить динамічні у своїй поведінці; 2) ставлять перед собою глобальні, всеохопні цілі; 3) впевнені в досягненнях людей навколо себе; 4) турбуються про потреби інших.
Цинізм - нахабна, безсоромна поведінка, відсутність справжньої внутрішньої культури, неповага до людей і суспільства.
Ціннісні орієнтації- інтегративні утворення, пов'язані як з потребно- мо- тиваційною, так і смисловою сферою особистості. Вони усвідомлюються, їхні функції - регулювання поведінки і діяльності особистості в найбільш значущих життєвих ситуаціях.
Цінність - міждисциплінарна наукова категорія, що позначає об'єкти, властивості або ідеї, які мають значущість для людини, втілюють у собі ідеали та є для особистості еталоном потрібного, надають сенсу життю.
Чарівність - найцінніша особистісна якість, яка для педагога- фахівця є ще й професійно важливою. Чарівні люди мають силу тяжіння, вони швидко приваблюють, створюють умови психологічного комфорту, а найголовніше - уміють впливати на людей. Чарівність залежить від природних якостей особистості, але її можна успішно розвивати. Чарівна особистість має такі характеристики: 1) неординарна, з «родзинкою», зовнішність (краще, звичайно, якщо зовнішність приваблива); 2) емоційна заразливість; 3) дотепність; 4) уважність і доброзичливе ставлення до партнера по спілкуванню; 5) комунікабельність; 6) психологічна захищеність.
Чесність професійна- діловита вимогливість, самовідданість у роботі, уміння говорити правду «у вічі».
Честь - сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці; добра, не заплямована

66 репутація, авторитет людини, її чесне ім'я. Боронити честь - дотримуватися морально-етичних правил гідності, боротися, захищаючи гідність кого-небудь. Слово честі - словесна формула для запевнення в
істинності, правдивості сказаного. Справа честі - те, що визначає гідність особи, колективу і т. ін. Суд честі - громадський суд, який розглядає вчинки, що принижують гідність особи, яка їх зробила, оскільки вони несумісні з високими моральними принципами.
Юнацький вік - період життя людини між підлітковим віком і дорослістю. У вітчизняній періодизації психічного розвитку відповідає 17-
21 pp. для юнаків і 16-20 pp. для дівчат. Юнацький вік - період, який
історично найпізніше сформувався, необхідність якого зумовлена ускладненням соціального життя й вимог, які ставить суспільство до рівня професійної освіти й особистісної зрілості його членів. Цей вік не є цілком сталим, адже люди 15-17 pp. легко можуть потрапити в різноманітні соціальні ситуації розвитку, тому вивчення юнацтва неможливе без урахування етнокультурних і соціокультурних відмінностей. Головною особливістю соціальної ситуації розвитку в юнацькому віці є те, що дівчата та юнаки перебувають на порозі вступу в самостійне життя.
Перехід від підліткового до юнацького віку пов'язаний зі зміною внутрішньої позиції. Проблема вибору подальшого життєвого шляху стає основною спрямованістю особистості. Мотив самовизначення має велику особистісну значущість, стає «афективним центром», навколо якого починають обертатися вся діяльність і всі інтереси людини. У юнацькому віці відбувається набування особистісного самовизначення, цілісності
(ідентичності); професійне самовизначення, самостійне обрання життєвої платформи, цілей та професії; розвиваються ціннісні світоглядні орієнтації, самостійність, відповідальність, рефлексивна самосвідомість, самоцінність, самоповага, психосексуальна ідентичність; виробляється
індивідуальний стиль розумової діяльності, розвиваються та

67 удосконалюються розумові та спеціальні здібності на основі диференціації
інтересів та орієнтації на майбутню професію.
«Я-концепція» - цілісний, хоч і не позбавлений внутрішніх суперечностей, образ власного «Я», який є настановою людини стосовно себе. «Я-концепція» містить такі компоненти: 1) когнітивний складник -
«Образ-Я»- уявлення індивіда про самого себе, про свої якості, здібності, зовнішність, соціальну значущість та ін.; 2) оцінний складник -
«Ставлення-Я» - самооцінка, самостав- лення, самоповага та ін.; 3)
поведінковий складник - «Вчинок-Я»- потенційні поведінкові реакції, конкретні дії, самопрезентації, які можуть бути викликані «Образом-Я» і
«Ставленням-Я». У склад «Я-концепції» входять: 1) «фізичне Я» - схема власного тіла; 2) «реальне Я» - уявлення про себе в теперішньому часі; 3)
«динамічне Я» - те, яким суб'єкт має намір стати; 4) «соціальне Я» - співвіднесене зі сферами соціальної інтеграції (статевою, етнічною, громадянською, рольовою та ін.); 5) «екзистенційне Я» - оцінка себе в аспекті життя і смерті; 6) «ідеальне Я» - те, яким суб'єкт, на його думку, повинен бути, орієнтуючись на моральні норми; 7) «фантастичне Я» - те, яким суб'єкт бажав би бути, якщо це було б можливим.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал