Короткий термінологічний словник абстрагування мислене виділення, вичленовування деяких




Сторінка4/6
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.54 Mb.
1   2   3   4   5   6
Новоутворення психологічне - термін, який запропонував JI.C.
Виготський для психологічної характеристики вікових періодів; це якісні психологічні зміни в особистості й діяльності, які вперше виникають у цей період і визначають подальший хід розвитку, а також ставлення особи до самої себе та до соціального оточення.
Об'єкт дослідження - це частина об'єктивної психологічної реальності (тобто того, що існує незалежно від нашої волі і свідомості), яку потрібно дослідити.
Організованість - взаємодія індивідуального і спільного, вміння структуру- вати і програмувати діяльність відповідно до правил і норм організації.
Освіта - процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь
і навичок, а також способів мислення; це й рівень розумового розвитку особистості та її професійної кваліфікації. Освіту здобувають переважно в системі різних навчальних закладів (загальноосвітні та спеціальні
(професійні) навчальні заклади). Істотною умовою успіху освіти є самоосвіта.
Освічений - індивід, який навчився вчитися самостійно; той, хто усвідомив, що безпека виживання базується не на самому знанні, а на вмінні його здобувати.
Особистісний зміст - усвідомлювана значущість для суб'єкта об'єктів і явищ дійсності (у т.ч. власних дій і цілей), яка зумовлена тим, у

39 якому зв'язку об'єкт чи явище знаходиться з мотивами, потребами і ціннісними орієнтаціями суб'єкта.
В особистісному змісті відбивається не тільки значущість
(валентність), але й змістовний зв'язок із конкретними мотивами, потребами і цінностями. Особис- тісний зміст є основою діяльності стосовно них, і тим самим виконує регулюючу функцію. Виникаючи в діяльності, особистісні смисли стають одиницями людської свідомості.
Особистість - людська цілісність, яка самовизначається і складається з розвитку ставлення до навколишнього світу, до інших людей
і до самої себе; вища інстанція, яка координує всю психічну діяльність, поведінкову активність; соціальне обличчя людини, «Я» для інших. Це соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально неповторного. Людина як особистість формується в соціокультурному середовищі у процесі спільної діяльності й спілкування.
Оцінка педагогічна - у традиційній педагогіці це процес порівняння досягнутого учнем (студентом) рівня оволодіння навчальним матеріалом з еталонними вимогами, які описані в навчальній програмі. Оцінку використовують під час педагогічного контролю і найчастіше виражають у формі бальної оцінки. У роз- вивальному навчанні оцінка - ступінь опанування загального способу розв'язання певної навчальної задачі.
Педагогічна майстерність - комплекс властивостей особистості, який забезпечує високий рівень самоорганізації професійної педагогічної діяльності. Елементи педагогічної майстерності: 1) гуманістична спрямованість (інтереси, цінності, ідеали); 2) професійне знання
(предмета, методики його викладання, педагогіки і психології"); 3) педагогічні здібності (комунікабельність, перцептив- ні здібності, динамізм, емоційна стійкість, оптимістичне прогнозування, креативність);
4) педагогічна техніка (уміння керувати собою, уміння взаємодіяти).

40
Педагогічна
технологія
- наукове психолого-педагогічне обгрунтування характеру педагогічного впливу на вихованця в процесі взаємодії з ним.
Педагогічне спілкування - професійне спілкування викладача зі студентами на занятті та поза ним, спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату; структурний компонент і одночасно спосіб реалізації методів і прийомів педагогічних впливів, спрямованих на формування особистості. Педагогічне спілкування - одна зі сторін професіоналізму викладача, його уміння транслювати осо- бистісне «Я» студентові як суб'єкту: чути і бачити його; співпереживати йому; безумовно приймати його як особистість, поважати почуття його власної гідності.
Педагогічний артистизм - експресивне вираження власних переживань, виявлення емпатійності, вміння щиро приймати переживання студента (учня).
Переконання - уявлення, знання, ідеї, що стали мотивами поведінки людини і визначають її ставлення до різних сфер дійсності; компоненти світогляду особистості. Знання автоматично не переходять у переконання.
Останні формуються на основі індивідуального досвіду людини в результаті її діяльності. Виробленню переконань сприяє боротьба з тим, що їм протистоїть. Справжні переконання починають формуватися в старшому шкільному віці на основі глибоких знань і виникнення розвинутих форм мислення, появи критичного ставлення до дійсності, формування активної життєвої позиції і світогляду.
Переконування - вплив на раціональний бік психіки за допомогою логічних формулювань, аргументів і доказів.
Плюралізм - множина рівноправно конкурентних світоглядів, наукових напрямів, ідей, думок тощо.
Поведінка - цілеспрямована система взаємопов'язаних вчинків, які людина здійснює, щоб реалізувати певні функції, зумовлені взаємодією з

41 середовищем. У поведінці виявляється єдність психічних (спонукальних, регулювальних ланок, які відображають умови розміщення предметів потреб індивіда) і виконавчих, зовнішніх дій, які наближують або віддаляють організм від певних об'єктів, а також перетворюють їх.
Поведінка людини завжди соціально зумовлена й набуває характеристики свідомої, колективної, цілеспрямованої, довільної і творчої діяльності.
Позиція (лат. positio - становище) - погляди, уявлення, настанови особистості стосовно умов її життєдіяльності.
Потреба пізнавальна- прагнення студента до опанування теоретичних знань з якоїсь предметної галузі (ці знання відображають закономірності походження, становлення і розвитку предметів відповідної галузі).
Потяг - безпосереднє емоційне переживання потреби (необхідності) у 40- му-небудь; спонукання, яке ще не опосередковане свідомим цілеспрямуванням. У дорослої людини типовою є довільна активність, найпершою умовою якої є здібність до рефлексії, до усвідомлення своїх потягів, і їхнє прийняття або відкидання. Виникнення в людини потягу створює початковий етап мотиваційного процесу. Як результат свідомого вольового рішення діяти відповідно до якогось спонукання розпочинається етап «бажання».
Предмет дослідження - якийсь конкретний бік, аспект, властивість або відношення об'єкта дослідження. Об'єкт - це ціле, предмет - якась його частина.
Предмет психології вищої школи - особистість викладача і студента в їхній розвивальній педагогічній взаємодії. Психологія вищої школи досліджує роль особистісного чинника при впровадженні
інноваційних технологій навчання і виховання у ВНЗ, психологічні умови і механізми становлення особистості майбутнього фахівця в системі ступеневої вищої освіти (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр).

42
Презентація - процес і засоби представлення себе оточенню.
Проблемна ситуація - ситуація, у якій наявні в індивіда способи поведінки і знання є недостатніми для виконання практичного або теоретичного завдання, і виникає потреба в нових формах поведінки, у нових знаннях.
Проблемне навчання - педагогічна технологія, що забезпечує можливість творчої участі студентів у процесі засвоєння нових знань, формування творчого мислення і пізнавальних інтересів особистості.
Основним методом є розв'язування проблемної ситуації. За ступенем складності є такі основні рівні проблемного навчання: проблемний виклад; спільний проблемний пошук; творче навчання, яке передбачає активну участь студентів у формулюванні проблеми і пошуку шляхів її рішення.
Проблемне навчання реалізують за допомогою системи проблемних навчальних завдань, які використовує викладач у процесі навчання.
Показники ефективності проблемного навчання: підвищення якості засвоєння навчального матеріалу й можливостей його практичного використання в майбутній професійній діяльності; формування творчих здібностей і пізнавальної мотивації, що забезпечує можливість самоосвіти.
Простір відповідальності «Я» - етичні уявлення людини про те, що особисто вона мусить і чого не повинна робити («етичне Я») або чому потрібно й не треба навчатися. Завдяки простору відповідальності «Я» людина не дає проявитися деяким своїм здібностям, хоча усвідомлює, що могла б досягти тут компетентності (майстерності).
Протиріччя -у філос. розумінні - взаємодія протилежних, взаємовиключних сторін і тенденцій предметів і явищ, які водночас перебувають у внутрішній єдності і взаємопроникненні та є джерелом саморуху і розвитку об'єктивного світу й пізнання. Протиріччя в педагогічному спілкуванні - один із видів нескінченної низки протиріч, із яких побудовано світ: добро-зло, сила-слабкість, молодість- старість, хочу-не можна, мрія-реальність, любов-ненависть тощо.

43
Професійна готовність студента - особистісна якість, яка проявляється в позитивній самооцінці себе як суб'єкта майбутньої професійної діяльності та прагненні займатися нею після закінчення ВНЗ.
Вона допомагає молодому фахівцю успішно реалізовувати професійні функції, правильно використовувати набуті знання і досвід, зберігати самоконтроль і долати непередбачені перешкоди. Професійна готовність - вирішальна умова швидкої адаптації випускника до умов праці, подальшого його професійного вдосконалення і підвищення кваліфікації.
Професійна етика - кодекс поведінки, що забезпечує моральний характер тих взаємин між людьми, які випливають з їхньої професійної діяльності: повага до студентів, діловитість, чесність, порядність, компетентність та ін.
Професійна компетентність - професійна готовність і здатність суб'єкта праці до розв'язання завдань і виконання професійних обов'язків.
Це ступінь і основний критерій визначення відповідності суб'єкта посаді, яку він займає.
Професійна консультація - психологічна допомога людині у виборі професії та плануванні професійної кар'єри відповідно до її
індивідуальних психофізіологічних і психологічних якостей. Проводять у вигляді бесіди клієнта з психологом із застосуванням засобів психодіагностики.
Професійна культура - 1) системний світогляд і модельне професійне мислення (юриста, педагога, інженера тощо); 2) професійна творчість; 3) праксіо- логічне, рефлексивне й інформаційне опанування; 4) компетентність діяльності, спілкування і саморозвитку.
Професійна орієнтація - ознайомлення молоді зі світом професій і надання допомоги у професійному самовизначенні. Вона сприяє вибору професії у відповідності з індивідуальними здібностями й схильностями, а також суспільними можливостями.
Виділяють такі напрями профорієнтації: 1) професійне просвітництво (знайомство зі світом

44 професій, вивчення професіограм, проведення екскурсій, зустрічі з фахівцями тощо); 2) професійне консультування; 3) моральна й емоційна підтримка (психотерапія, тренінги); 4) допомога у прийнятті рішення
(побудова ланцюжків, схем альтернативного професійного вибору).
Професійна
придатність
- відповідність психологічних особливостей людини вимогам професії для досягнення нею максимальної ефективності праці, одержання задоволення від неї. Професійна придатність частково залежить від вроджених властивостей, а також визначається здібностями і спрямованістю особистості, її професійною підготовкою (ступенем оволодіння необхідними професійними знаннями, уміннями і навичками).
Професійна самосвідомість педагога - усвідомлення педагогом себе як суб'єкта педагогічної діяльності, самооцінка професійно необхідних знань і професійно значущих якостей особистості. Результатом самосвідомості педагога є соціально-професійний аспект його «Я- концепції».
Професійна спрямованість - розуміння і внутрішнє прийняття особистістю цілей і завдань професійної діяльності, а також співзвучних із нею інтересів, настанов, переконань і поглядів. Усі ці ознаки і компоненти професійної спрямованості є показниками рівня її сформованості в студентів. Вона характеризується стійкістю (нестійкістю), домінуванням соціальних або вузько особистісних мотивів, далекою чи близькою перспективою.
Професійне самовизначення - процес прийняття особистістю рішення стосовно вибору майбутньої трудової діяльності (ким стати, до якої соціальної групи належати, де і з ким працювати?). Професійне самовизначення містить у собі усвідомлення індивідом себе як суб'єкта конкретної майбутньої професійної діяльності; зіставлення своїх можливостей на основі самооцінки індивідуально- психологічних якостей
із психологічними вимогами професії до фахівця; усвідомлення своєї ролі

45 й відповідальності за успішне виконання діяльності та реалізацію своїх здібностей; саморегуляцію поведінки, спрямованої на досягнення поставленої мети.
Професійне самоствердження студента - потреба і прагнення відповідати професійним вимогам і суб'єктивному професійному ідеалу, реалізувати свої можливості й досягти певних результатів у навчальній і трудовій діяльності, спілкуванні, одержати визнання однокурсників і викладачів, утвердити у власній думці своє професійне «Я».
Психологічними умовами професійного самоствердження є посилення професійної мотивації; наявність у свідомості студента сучасної моделі професії; внутрішнє прийняття вимог професії; адекватна самооцінка особистісних якостей, задатків і здібностей; позитивне ставлення до себе як суб'єкта - майбутнього професіонала; оволодіння професійними знаннями; примноження досвіду розв'язання професійних завдань.
Професійний відбір (профвідбір) - форма трудової експертизи, завдання якої - вибір із групи людей, які мають певні здібності, досвід
(знання, уміння і навички), моральні якості, необхідні для цієї професії або спеціальності. На підставі завдань розрізняють психологічний, медичний, фізіологічний і педагогічний профвідбір. Залежно від вибору діагностики
(експрес-психодіагностика або пролонгована психодіагностика) розрізняють психологічний експрес-відбір і пролонгований відбір.
Професіограма
- системний опис соціально-економічних, виробничо-технічних, санітарно-гігієнічних, психологічних та інших особливостей професії, а також вимог до суб'єкта цієї спеціальності, на основі чого визначаються необхідні для цього виду діяльності якості особистості, що становлять основу професійної придатності людини.
Професіонал - у широкому розумінні це суб'єкт професійної діяльності, в якого високі показники професіоналізму особистості і діяльності, високий професійний і соціальний статус, система особистісної
і діяльнісної нормативної регуляції, яка динамічно розвивається. Він

46 постійно націлений на саморозвиток і самовдосконалення, на особистісні й професійні досягнення, що мають соціально-позитивне значення.
Професіоналізація розвитку особистості студента - формування і поглиблення інтересу до професії, опанування знань, умінь і навичок з обраного фаху, вдосконалення особистості майбутнього фахівця.
Виявляється у професіоналізації пізнавальних процесів; підвищенні почуття професійної відповідальності, обов'язку і честі; зростанні рівня домагань і прагненні до самоствердження у сфері майбутньої професії; посилення ролі самовиховання, зміцненні професійної самостійності й готовності до майбутньої практичної роботи.
Професіоналізм діяльності - якісна характеристика суб'єкта праці, що відображає високу професійну кваліфікацію і компетентність, розмаїття ефективних професійних навичок і умінь, зокрема тих, що базуються на творчих рішеннях, володіння сучасними алгоритмами й способами розв'язання професійних завдань. Це дає змогу йому здійснювати діяльність із високою стабільною продуктивністю.
Професіоналізм особистості - якісна характеристика суб'єкта праці, що відображає високий рівень розвитку професійно важливих та
індивідуально-діло- вих якостей, акмеологічних
інваріантів професіоналізму, високий рівень креа- тивності, адекватний рівень домагань, професійну мотиваційну спрямованість, ціннісні орієнтації, професійні інтереси.
Психологічна модель фахівця - зразок фахівця з вищою освітою, сформований на основі вивчення особливостей особистості й структури діяльності осіб, що успішно працюють після закінчення ВНЗ. Що ближче до завершення професійного навчання перебуває студент, то ближче до модельних повинні бути його особистісні якості, знання, уміння і навички.
Психологічний бар'єр - наслідок невідповідності зовнішніх впливів
(подразників) внутрішньому «Я» (інтересам, потребам, спрямованості

47 особистості тощо), через що формується негативне ставлення до
«подразників», прагнення захиститися від них.
Психологія вищої школи - галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності функціонування психіки студента як суб'єкта навчально- професійної діяльності та закономірності науково-педагогічної діяльності викладача, а також соціально-психологічні особливості педагогічної взаємодії.
Рефлексія (від лат. reflexio - вигин, відображення) - довільна увага до змісту власної свідомості. Рефлексійність особистості виявляється в її здатності критично оцінювати свої дії та змінювати відповідно до цього мислення і діяльність.
Рефлексія педагога - це процес пізнання ним самого себе як професіонала, свого внутрішнього світу, аналіз власних думок і переживань у зв'язку з професійно-педагогічною діяльністю, міркування про себе як особистості, усвідомлення того, як його сприймають і оцінюють вихованці, колеги, інші люди.
Рівень домагань особистості - прагнення до досягнення цілей того ступеня складності, на який людина вважає себе здібною. В основі цього лежить така самооцінка власних можливостей, збереження якої стало для людини потребою. Рівень домагань може стосуватися досягнень в окремих видах діяльності (наприклад, у науці, мистецтві та ін.) або взаєминах
(прагнення досягнути певного статусу в колективі). Він формується під впливом досягнення або невдачі в діяльності, однак вирішальним чинником у його становленні є не сам по собі об'єктивний успіх або неуспіх, а переживання суб'єктом своїх досягнень як успішних або неуспішних. Рівень домагань особистості може бути адекватним можливостям індивіда і неадекватним (заниженим, завищеним).
Розвивальне навчання - навчання, що спрямоване на розвиток теоретичного мислення і творчості як основи особистості. Зміст розвивального навчання вимагає активізації мисленнєвих дій. Воно

48 формує уміння вчитися або набуття умінь і навичок власних навчальних дій, уміння самостійно орієнтуватися в новій науковій (або іншій)
інформації. Розвивальне навчання використовує методики, які грунтуються на потребі сходження від абстрактного до конкретного.
Розвиток - зміни від простого до складного, від нижчого до вищого в результаті примноження кількісних змін, що ведуть до якісних перетворень.
Розум - філософський термін, що позначає форму теоретичного мислення, яка дає змогу людині переробити в науковому понятті результати споглядання і уявлень, тобто всебічно відтворити систему внутрішніх зв'язків, які породжують цю конкретність, розкрити її сутність.
Розум виявляється в рефлексії як здатності людини розглядати природу своєї діяльності. На основі розуму виникає теоретичне знання шляхом аналізу ролі й функцій деякого вихідного діалектичного протиріччя у відносинах речей усередині розчленованої системи.
Розуміння - активний процес пошуку й конструювання людиною змісту повідомлення, тексту, образів, схем, моделей, символів та інших форм існування знань і інформації, а також інтерпретація і конструювання змісту дій і вчинків інших людей. Для розуміння характерне відчуття чіткості й внутрішньої єдності явищ і відношень, які розглядаються.
Розумові дії - дії людини, які вона виконує у внутрішньому плані свідомості без опори на зовнішні засоби. Розроблена П.Я. Гальперіним теорія поетапного формування розумових дій детально описує весь процес розвитку розумової дії із зовнішньої предметної дії. Згідно з нею, всяка людська дія (у т.ч. і розумова дія) містить дві частини - орієнтовану (що має психологічний зміст) і виконавчу. У процесі автоматизації дії та вироблення навички відбувається значне скорочення орієнтованої частини; наприкінці від дії залишається лише її виконавча частина. У термінах теорії діяльності О.М. Леонтьева така трансформація є перетворенням дії в операцію.

49
Роль (франц. role - перелік) - певна соціально-психологічна характеристика способу поведінки залежно від статусу особистості й позиції в групі, суспільстві, у системі міжособистісних взаємин і суспільних відносин.
Самоактуалізація - вільна і повна реалізація своїх внутрішніх можливостей, природи; чесність перед собою і прийняття відповідальності за власні дії, можливість кращого життєвого вибору, постійний процес розвитку свого потенціалу до максимально можливого.
Самовиховання - формування людиною своєї особистості у відповідності з поставленими цілями, власними
ідеалами й переконаннями. У юнацькому віці самовиховання набуває зрілого і цілеспрямованого характеру через усвідомлення свого місця у світі, прагнення до самоствердження й самореалізації. Ефективності самовиховання сприяє реалістична самооцінка. Оскільки розвиток особистості є безупинним процесом, що не має межі, самовиховання - справа всього життя людини.
Самоосвіта - освіта, яку здобувають самостійно, за межами навчальних закладів, без допомоги того, хто навчає; неформальна форма
індивідуальної навчальної діяльності. Хоча навчальна діяльність є провідною тільки для певного віку, все-таки вона проходить через усе життя людини (C.J1. Рубінштейн). Самоосвіта- самостійно організована суб'єктом діяльність учіння, що задовольняє його потреби в пізнанні й особистісному зростанні, є необхідним складником процесу саморозвитку.
Вона вимагає від суб'єкта бачення життєвого смислу в навчанні, свідомої постановки цілей, здібності до самостійного мислення, самоорганізації та самоконтролю.
Самооцінка - цінність, значущість, якою індивід наділяє себе загалом і окремі сторони своєї особистості, діяльності, поведінки.
Самооцінка є відносно стійким структурним утворенням, компонентом
«Я-концепції», самосвідомості, і є процесом самооцінювання. Вона

50 виконує регуляторну й захисну функції, впливає на поведінку, діяльність і розвиток особистості, її взаємини з іншими людьми. Відображаючи ступінь задоволеності чи незадоволеності собою, рівень самоповаги, самооцінка створює основу для сприйняття власного успіху і неуспіху, постановки цілей певного ступеня, тобто рівня домагань особистості.
Захисна функція самооцінки, забезпечуючи відносну стабільність і автономність
(незалежність) особистості, може спричинювати спотворення індивідуального досвіду і цим здійснювати негативний вплив на розвиток особи. Самооцінку характеризують за такими параметрами: 1) рівень (величина) - висока, середня й низька самооцінка; 2) реалістичність
- адекватна й неадекватна (завищена й занижена) самооцінка; 3) особливості побудови - конфліктна й безконфліктна самооцінка; 4) стійкість та ін. Самооцінка формується на основі оцінок інших людей, оцінки результатів власної діяльності, а також у результаті співвідношення реального й ідеального уявлення про себе.
Самопочуття - комплекс відчуттів, що відображають ступінь фізіологічної й психологічної комфортності наявного стану людини.
Самопочуття може бути описано як однією узагальнювальною характеристикою (гарне, погане, хворобливе, бадьоре та ін.), так і переживаннями, що відображають стан окремих систем і процесів
(відчуття дискомфорту в різних частинах тіла, утруднення виконання певних дій, зміна у протіканні тих або інших когнітивних функцій тощо).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал