Короткий термінологічний словник абстрагування мислене виділення, вичленовування деяких




Сторінка1/6
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.54 Mb.
  1   2   3   4   5   6

КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Абстрагування - мислене виділення, вичленовування деяких елементів конкретної сукупності й відокремлення їх від інших елементів цієї множини; один з основних процесів розумової діяльності людини, який грунтується на знаковому опосередкуванні (насамперед мовному) і дає змогу перетворити в об'єкт розгляду окремі властивості (відношення, частини або стани) предметів. Предмет вивчення будь-якої науки і будь- якого дослідження може бути поданий як низка послідовних процесів абстрагування від конкретної дійсності.
Абстракція - результат процесу абстрагування, лежить в основі процесів узагальнення і утворення понять; одна з основних логічних операцій мислення - мислене виділення окремих властивостей, сторін, елементів або станів предмета як самостійних об'єктів розгляду.
Автентичний - такий, що відповідає оригіналові; справжній, дійсний, який походить з першоджерела.
Автентичність - самість - визначає реальне функціонування особистості.
Автогенне тренування (автотренінг) - засіб психологічної саморегуляції станів.
Ґрунтується на використанні прийомів самонавіювання, елементів східних технік медитації й занурення у стан релаксації. Спрямований на оволодіння навичками довільного викликання стану тепла, важкості, спокою, розслаблення, і на цьому фоні нормалізації
(активізації) перебігу основних психофізіологічних функцій. Класичний метод автотренінгу розроблений німецьким психотерапевтом І.Г.
Шульцем (1932).
Автоідентифікація - вамовизначення, ідентифікація (ототожнення) себе з іншою людиною або групою людей (групов^або соціальна
ідентифікація). Розглядають статеву, вікову, конфесійну, професійну, соціальну автоідентифікацію особистості як необхідну умову її розвитку та існування. У широкому сенсі це поняття поєднує процес, механізми і

2 результати. Для позначення результатів автоідентифі- кації часто використовують термін «ідентичність». У більш вузькому сенсі автоідентифікація означає процеси особистісної ідентифікації, які є продуктом свідомих зусиль особистості, а не вторинним продуктом стихійних процесів наслідування, захисних механізмів або результатом зовнішнього навіювання і виховання.
Автореферат (від грец. autos + від лат. reffere - повідомляти) - короткий виклад наукового твору самим автором.
Авторитарна особистість (authoritarian personalite) - комплекс особистісних характеристик, які містять, з однієї сторони, змінні когнітивного стилю (ригідність, догматизм, уникнення невизначеностей і когнітивної складності), з іншої, - соціально-психологічні настанови
(конформність, консерватизм, етноцен- тризм, антидемократизм, упередження до меншин тощо).
Авторитарний стиль управління - стиль, який характеризується одноосібним прийняттям керівником рішень на основі інформації, якою він володіє. Голос керівника є основним, а пропозиції колег не приймаються.
Авторитарний тип керівника - характеризується стилем владності і дирек- тивності, недемократичними впливами на людей, схильністю до жорстокості, труднощами в налагодженні контактів із підлеглими.
Авторитарність (лат. autoritas- влада, вплив)- сукупність властивостей особистості, що проявляються в схильності до диктату і беззаперечному підкоренню людей своєму впливу і владі, у прагненні будь-якими засобами затвердити свою владу й авторитет, досягти панівного становища в групі. Вона пов'язана із завищеною самооцінкою і рівнем домагань особистості, прагненням до стерео- типізації та ригідністю мислення і поведінки, з агресивністю та ін.
Авторитет (лат. autoritas - влада, вплив) - прийняте групою людей і узаконене право керувати діями і поведінкою інших людей, що

3 грунтується на довірі до достоїнств і якостей його носія; визнання за
індивідом права на прийняття відповідального рішення в умовах спільної діяльності. У навчально-виховному процесі велике значення має авторитет педагога. Психологічним підґрунтям авторитету окремої особи є наявність у неї певних заслуг, особистих морально-психологічних якостей, а службового авторитету - визнання значущості, престижності певної посади, відповідності їй особи, що її обіймає.
Агресія (від лат. aggressio - напад) - мотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам (правилам) співіснування людей у суспільстві, і завдає шкоди об'єктам нападу (живим і неживим), приносить людям фізичні збитки або спричинює у них психологічний дискомфорт
(негативне хвилювання, напружений стан, страх, пригніченість тощо).
Агресивні дії є: І) засобом досягнення якої-небудь значущої мети; 2) способом психологічного розвантаження; 3) способом задоволення потреби в самореалізації й самоствердженні. Види агресії: фізична агресія
(напад); вербальна агресія через форму (сварка, крик, вереск та ін.) та через зміст словесного реагування (погроза, прокльони, лайка та ін.); пряма і непряма агресія (наприклад, злісні плітки, нерозумні жарти, напад люті та ін.); інструментальна агресія, що є засобом досягнення якої-небудь мети; ворожа агресія (дії, метою яких є заподіяння шкоди об'єкту агресії); альтруїстична агресія, що має за мету захист інших від чиїхось агресивних дій; автоагресія (самозвинувачення, самоприниження, нанесення собі тілесних ушкоджень аж до самогубства).
Адаптаційний синдром - сукупність фізіологічних реакцій організму, що має загальний захисний характер і виникає як відповідь на сильні і довготривалі несприятливі впливи - стресори (Г. Сальє). У розвитку адаптаційного синдрому виділяють три стадії: «стадія тривоги»
- триває від декількох годин до двох діб і містить дві фази - шоку і противотоку, на останній з яких відбувається мобілізація захисних реакцій організму; «стадія опірності», під час якої стійкість організму до різних

4 впливів підвищена або призводить до стабілізації стану і видужування, або змінюється останньою стадією - «стадією виснаження», яка може закінчитися навіть смертю.
Адаптація (лат. adaptatio - пристосовувати) в психології особистості
- пристосування особистості до існування в соціумі відповідно до його норм і вимог, а також згідно з потребами, прагненнями, мотивами та
інтересами самої особистості. Психологічна адаптація здійснюється в процесі соціалізації особистості, під час її індивідуального розвитку, соціального і професійного становлення.
Адаптація дидактична - готовність суб'єкта учіння опанувати різноманіттям нових (порівняно з раніше засвоєними) організаційних форм, методів і змісту навчальної діяльності (наприклад, у вищій школі першокурсники адаптуються до значного збільшення обсягу навчального матеріалу, до складної мови наукових текстів і вивчення спеціальних предметів тощо).
Адаптація соціальна - активне пристосування індивіда до умов соціального середовища та інтегральний показник стану людини, що відображає її можливості виконувати певні біосоціальні функції: адекватне сприйняття навколишнього середовища і власного організму; оптимальна система взаємин і спілкування з іншими людьми; працездатність і здібність до навчання, організації дозвілля і відпочинку; здатність до самообслуговування і взаємообслуговування в родині й колективі; мінливість (адагітивність) поведінки відповідно до рольових очікувань інших. Соціальна адаптація відбувається шляхом засвоєння уявлень про соціальні норми і цінності. Найважливішими засобами досягнення успішної соціальної адаптації є освіта та виховання.
Адаптація соціально-психологічна - процес набуття людьми певного соціально-психологічного статусу, оволодіння деякими соціально- психологічними рольовими функціями; людина прагне досягти гармонії між внутрішніми і зовнішніми умовами життєдіяльності.

5
Акме (грец. акте - розквіт, вершина, вищий ступінь чогось) - соматичний, фізіологічний, психічний і соціальний стан особистості, який характеризується зрілістю її розвитку, досягненням найвищих і найкращих показників у її діяльності і творчості.
Акмеологічні інваріанти професіоналізму - основні якості й уміння професіонала, а також необхідні умови, що забезпечують високу стабільність і ефективність діяльності, незалежно від її змісту і специфіки.
Акмеологія- наука про людину, об'єктом якої є професійна діяльність. Предметом акмеології є об'єктивні і суб'єктивні чинники, які сприяють і перешкоджають досягненню вершин професіоналізму, творчого довголіття, а також закономірності в організації навчання професіоналізму майбутніх фахівців, удосконалення і коригування діяльності.
Актив (лат. activus- діяльний) - у соціальній психології- найдіяльніша, енергійніша й активніша частина соціальної групи, колективу.
Активізація пізнавальної діяльності - така організація пізнавальної діяльності, коли навчальний матеріал стає предметом активної миоленнсвої і практичної діяльності студента.
Активність (лат. acivus - активний) - одна з основних характеристик особистості, яка полягає в здатності бути імпульсом змін у стосунках із навколишнім світом (на відміну від реактивності, коли джерелом є зовнішній стимул). Вона виявляється в прагненні розширювати сферу своєї діяльності і поведінки, здатності нести в собі потенціал енергії, сили
і творчості. Активна особистість неодмінно є суб'єктом не лише своєї поведінки і діяльності, але й власного життя.
Активність пізнавальна - вид психічної активності, ьцо проявляється у формі розгорнутої пізнавальної діяльності, центральним процесом якої є мислення, і характеризується допитливістю, творчим характером..

6
Альтруїзм (лат. alter - інший) - мотив, спрямований на надання допомоги кому-небудь; безкорислива турбота про благо людей, готовність поступатися і жертвувати особистими інтересами задля іншої людини.
Альтруїзм протилежний егоїзму
Амбівалентність - важливий складник внутрішнього світу особистості; риса, що проявляється в співіснуванні рівних за силою взаємовиключних протилежностей у мотивації, когніціях, афектах і поведінці щодо зовнішнього і (або) внутрішнього світу (наприклад, почуття радості і горя, любові і ненависті). Осо- бистісна амбівалентність проявляється в будь-яких ситуаціях гармонійно, негармонійно чи патологічно. Амбівалентність пов'язана з глибинними настановами, де суперечливі ставлення мають спільне джерело і є взаємозалежними.
Амбіція - велика самовпевненість, високий рівень домагань, гординя.
Аналіз (від грец. analysis - розкладання, поділ) - одна з основних логічних операцій мислення - мислене розкладання цілого (об'єкта, явища) на частини, виділення окремих його властивостей або сторін. Зворотною процедурою аналізу є синтез. Інколи вживають як синонім аналітичного методу , етапу або загалом наукового дослідження.
Ангедонія - психічний стан, який характеризують загальною відсутністю інтересу до життя, втратою здібності насолоджуватися, радувагтися; ознака депресії. Ангедонія може бути наслідком соматичних захворювань
Апатія (від грец. apatheia - нечутливість) - психічний стан, який характеризують повною відсутністю емоцій, потягів і бажань; своєрідний
«емоційно-мо- тиваційний параліч».
Ассертивність - здібність людини впевнено, з гідністю відстоювати свої права, не принижуючи до того ж прав інших. Ассертивною називають пряму, щиру поведінку, яка не має за мету завдати шкоди іншим людям.

7
Розроблені різноманітні спеціальні програми соціально-психологічного тренінгу, спрямовані на розвиток і зміцнення ассертивності.
Астенічні емоції (від грец. а - заперечення + sthenos - сила) - емоційні стани і хвилювання (насамперед негативні), для яких притаманне зниження активності, гальмування зовнішньої і внутрішньої діяльності
(наприклад, почуття пригніченості, зневіри, суму, пасивного страху і т.
ін.). Перевага астенічних емоцій як характерологічної ознаки людини
визначає, за класифікацією Е. Кречмера, астенічний тип, для якого в
ситуації навантаження властива відмова від подолання труднощів.
Атракція (від лат. attrahere - притягувати до себе; приваблювати, схиляти) - привабливість однієї людини для іншої; особлива форма дружелюбних взаємин, забарвлених лише позитивними емоціями, прояв взаємної симпатії. В теорії рівноваги (балансу) Ф. Хайдера постулюється
(принцип реципрокності), що соціальна атракція взаємна: якщо Ви помічаєте, що хтось Вам симпатизує, то це робить більш ймовірним, що і
Ви будете йому симпатизувати. Атракція може виявлятися також як особлива позитивна соціальна настанова щодо особи, організації тощо.
Афект (лат. affectus - хвилювання, пристрасть) - сильний і порівняно короткочасний емоційний стан, пов'язаний із різкою зміною важливих для суб'єкта життєвих обставин.
Афект неадекватності - стійкий негативний емоційний стан, що виникає через неуспіх у діяльності і характеризується або ігноруванням факту неуспіху, або небажанням визнати свою провину за це. Афект неадекватності виникає в умовах, коли в суб'єкта є потреба зберегти завищену самооцінку й завищений рівень домагань. Він слугує нібито захисною реакцією, яка дає змогу вийти з конфлікту ціною порушення адекватного ставлення до дійсності: індивід зберігає підвищений рівень домагань і завищену самооцінку, уникаючи до того ж усвідомлення своєї неспроможності, яка є причиною неуспіху, відхиляючи сумніви щодо своїх здібностей.

8
Афіліація - потреба людини в налагодженні, збереженні і зміцненні добрих стосунків із людьми, в емоційних контактах, дружбі, любові.
Афіліація посилюється в ситуаціях, які породжують стрес, тривожність і невпевненість у собі. Спілкування з іншими людьми допомагає в таких ситуаціях зм'якшити емоційне переживання. Блокування афіліації породжує почуття самотності, безсилля і спричинює стан фрустрації.
Безумовне прийняття - повага, активне слухання, віра, увага до почуттів іншого, безоцінне ставлення, турбота про нього.
Благородність - здатність приходити на допомогу, співчувати, співпереживати, співпрацювати. Спрямованість волі робити добро. Це те, що заслуговує поваги і честі, що має цінність.
Взаємини (стосунки) - суб'єктивні зв'язки і ставлення, що існують між людьми в соціальних групах через неперервний обмін особистісно- значущою інформацією. Взаємини завжди передбачають взаємність, наявність належного ставлення. Вони бувають діловими і приятельськими, офіційними й особистішими. Взаємини грунтуються на певних спонуках
(інтерес до іншої людини, необхідність взаємодії та співробітництва, потреба в спілкуванні та ін.) і передбачають якусь поведінку (мовлення, дії, міміка, жести), емоції і почуття (задоволеність спілкуванням, симпатія чи антипатія, взаємний потяг, індивідуальний і груповий настрій), пізнання (сприйняття іншого, мислення, уявлення), волю (витримка при відсутності взаєморозуміння, володіння собою, коли є конфлікт, надання допомоги у важкій ситуації). На взаємини людей впливають їхня спрямованість, характер, темперамент, вік, освіта, професія та ін.
Взаємні оцінні ставлення - взаємозв'язок і взаємозумовленість оцінних ставлень один до одного суб'єктів спілкування. Оцінне ставлення одного суб'єкта до іншого включає в себе загальну оцінку особистості; фіксацію конкретних особистісних якостей із певною градацією їхньої значущості для конкретної людини; системно-ситуативні оцінки, які полягають у характеристиці об'єкта через опис типових особливостей

9 поведінки в типових ситуаціях; ситуативні оцінки - опис дій суб'єкта в окремо взятій ситуації. Взаємини і взаємні оцінні ставлення в педагогічному процесі є важливою умовою і засобом формування особистості студента й оптимальної корекції педагогічної діяльності викладача.
Взаємодія соціальна - процеси впливу різних суб'єктів один на одного, їхній взаємозв'язок, взаємозумовленість, взаємний обмін та ін.
Розрізняють п'ять рівнів настанов на взаємодію: домінування, маніпуляція, суперництво, партнерство, співдружність.
Виховання - цілеспрямоване створення соціальних умов
(матеріальних, духовних, організаційних) для розвитку особистості, для її входження в контекст сучасної культури.
Відповідальність - здатність особистості розуміти відповідність результатів своїх дій поставленим цілям, визнаним у суспільстві або в колективі нормам, у результаті чого виникає почуття співучасті в спільній справі, а при невідповідності - почуття невиконаного обов'язку; готовність
індивіда визнати, що він сам є причиною наслідків власної поведінки і діяльності.
Вік людини- І) абсолютний вік (хронологічний, паспортний, календарний) - тривалість життя, виражена кількістю одиниць часу (років, місяців і т. ін.) від народження до моменту виміру; є демографічною характеристикою індивіда; 2) відносний вік - кількісний показник ступеня розвитку тих або інших функцій або структур, зумовлений співвіднесенням референтних показників
із нормативними характеристиками, визначеними для різних хронологічних віків
(наприклад, розумовий вік або психомоторний вік); 3) стадіальний вік - стадія розвитку як основна одиниця певної періодизації розвитку
(психічного, особис- тісного, психосексуального, психосоціального та ін.).
Віра - прийняття чогось за істину, яка не потребує перевірки, доказів. Це особливий стан психіки людини, що полягає в цілковитому й

10 беззастережному прийнятті нею будь-яких повідомлень, текстів, явищ, подій або власних уявлень і висновків, які надалі можуть бути основою її
«Я», визначати її вчинки, судження, норми поведінки і взаємини. Віра - духовне явище, яке пов'язане з роботою інтелекту. Вона здатна змінити життя, якщо пов'язана з переконаннями, настановами буття, з певною системою цінностей.
Віртуальна реальність (virtual reality - можлива реальність) - це модельне відображення квазіреальності, яку створюють за допомогою комп'ютерних технологій і технічних засобів, що забезпечує часткове або повне суб'єктивне занурення людини в це відображення і створює ілюзію справжньої реальності. Системи віртуальної реальності використовують, наприклад, у тренажерах (автомобільні, літакові та ін.) і в комп'ютерних
іграх. Як технічні засоби реалізації віртуальної реальності застосовують, наприклад, стереоокуляри-монітори, шолом із навушниками і моніторами, сенсорні рукавички, інформаційний костюм, «віртуальна сфера».
Маніпулюючи або змінюючи рукавичками положення тіла в
інформаційному костюмі, людина здатна взаємодіяти з віртуальною реальністю, керуючи її об'єктами. «Віртуальна сфера» може створювати
ілюзію переміщення у просторі.
Внутрішня свобода - усвідомлена необхідність, обґрунтований вибір і відповідальність за нього. Це свідомо взятий на себе обов'язок для реалізації своїх творчих можливостей. Почуття внутрішньої свободи пов'язане з почуттям власної гідності, з почуттям самоцінності.
Вчинок - основна особистісна форма й одиниця поведінки, яку оцінюють як акт морального самовизначення особистості щодо людей, суспільства і самого себе; специфічний вид розумово-вольової дії, необхідний складник діяльності людини, вияву її характеру й поведінки.
Вчинок відіграє надзвичайно важливу роль у морально-психічному розвитку особистості.

11
Ґендерна роль - поведінка, нормативно очікувана від індивідів чоловічої й жіночої статі; поведінка, яку розглядають прийнятною для чоловіків або жінок.
Геніальність - найвищий ступінь розвитку здібностей, що виявляється у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення в житті суспільства, у розвитку науки, мистецтва.
Генотип - сукупність спадкових структур організму (насамперед генів), яка контролює розвиток усіх його ознак (морфологічних, біохімічних, психофізіологічних, аж до параметрів НС). У генотипі
індивіда вкорінені причини спадкових захворювань психіки, а для здорових людей - витоки темпераменту, індивідуальних рис, обдарованості тощо.
Гідність - уявлення про цінність людини як особистості. Ставлення до себе на основі адекватної самооцінки і відповідне ставлення до інших людей.
Гіпотеза - наукове припущення, яке базується на теорії або емпіричних даних і яке ще не має підтвердження або спростування.
Розрізняють наукові і статистичні гіпотези.
Готовність до праці - потреба в праці, що конкретизується в здатності до певної професійної діяльності як результат професійного навчання і виховання; є підсумком не тільки професійного розвитку, але й соціальної зрілості особистості.
Група референтна (лат. referentis - той, що повідомляє) - група реальна або уявна, мета діяльності та ціннісні орієнтації членів якої є еталоном для кожної особистості. Синонім - група еталонна.
Група соціальна - більш-менш стійка сукупність людей, об'єднаних спільними інтересами (а також культурними цінностями і нормами поведінки), які перебувають у більш-менш систематичній взаємодії.
Групова думка - групове оцінне судження, сукупні оцінки, бажання, вимоги, в яких виражається ставлення членів колективу до

12 окремих питань, явищ, подій і фактів, які стосуються їхніх інтересів, потреб і, як правило, узгоджені з моральними нормами конкретної групи.
Групова згуртованість - процес групової динаміки, який характеризує міру (ступінь) прихильності до групи належних до неї осіб.
Групова норма - сукупність правил і вимог, вироблених реальною групою, які є важливим засобом регуляції поведінки її членів, визначають характер взаємин, взаємодії, взаємовпливу і спілкування в цій групі.
Груповий настрій - це загальний емоційний стан, який панує, переважає в групі, створює емоційну атмосферу в ній. Він може як стимулювати, так і пригнічувати діяльність членів групи, а інколи навіть призводити до конфліктів. Груповий настрій може бути оптимістичний і песимістичний, мажорний і мінорний, нейтральний, задовільний і незадовільний.
Сприятливий соціально-психологічний мікроклімат позитивно позначається на самопочутті членів колективу, забезпечує ситуацію успіху в груповій діяльності, дає змогу знайти оптимальне рішення тимчасових труднощів, підтримувати дружні стосунки в атмосфері взаємодопомоги і взаємної підтримки, налагоджувати взаємини викладачів і студентів.
Гуманізація освіти - система заходів, спрямованих на розвиток загальнокультурних компонентів у змісті освіти, орієнтованих на вдосконалення особистості (головної цінності освіти). Гуманізація освіти передбачає формування гуманістичного світогляду, створення нових відносин між особистістю і суспільством. Гуманізація освіти - умова вирішення глобальних проблем сучасного людського соціуму, це шлях до вдосконалення духовного, культурного складу особистості, це формування соціальних здібностей людини жити в суспільстві за моральними нормами, зберігати й збагачувати свої здібності до творчої діяльності, вдосконалювати свою особистість.
Гуманітаризація освіти - узгодження викладання технічних, природничо- математичних дисциплін із гуманітарними науками про

13 суспільство і людину. Ставиться завдання підняти правову, моральну, психологічну культуру фахівця з вищою освітою. Гуманітаризація освіти тісно пов'язана з принципом гуманізації, передбачає інтеграцію наук, їхню співдружність (синергія).
Гуманний підхід - за кожною людиною визнається самоцінність, рівність її в правах, свободі й обов'язках.
Девіантна поведінка (deviation - відхилення) - дії, що не відповідають офіційно встановленим або фактично сформованим у конкретному суспільстві (соціальній групі) моральним і правовим нормам,
і призводять порушника (девіан- та) до ізоляції, лікування, виправлення або покарання. Основними видами де- віантної поведінки є злочинність, алкоголізм, наркоманія, суїцид, проституція, сексуальні девіації.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал