Контрольна робота № Пряма і непряма мова. Цитата як спосіб передачі чужого мовлення. Діалог. Контрольне читання мовчки



Скачати 177.18 Kb.
Дата конвертації11.05.2017
Розмір177.18 Kb.
Тема: Контрольна робота № 1.Пряма і непряма мова. Цитата як спосіб передачі чужого мовлення. Діалог. Контрольне читання мовчки.

Мета: оцінити рівень орфографічної й пунктуаційної грамотності дев’ятикласників з розділу «Пряма і непряма

мова»; перевірити вміння читати мовчки, розуміти й відтворювати незнайоме за змістом висловлювання публіцистичного стилю.



Тип уроку: урок оцінювання навчальних досягнень учнів.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Ознайомлення девятикласників з темою, метою, завданнями уроку.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Ознайомлення з критеріями оцінювання контрольної роботи й читання мовчки. Проведення інструктажу щодо написання контрольної роботи й перевірки рівня розуміння прочитаного мовчки тексту публіцистичного стилю.



ІV. Виконання завдань контрольної роботи.

Завдання 1-6 мають по чотири варіанти відповідей, серед яких лише ОДНА правильна. Оберіть правильну відповідь.
1. Виберіть варіант, який є закінченням визначення.
Точно переданий уривок будь-якого висловлювання чи письмового твору, що наводиться для підтвердження або пояснення своїх думок називається…
A) прямою мовою;   Б) непрямою мовою; B) діалогом;              Г) цитатою.

2. Виберіть рядок, де є непряма мова (окремі розділові знаки пропущено).


A) Боже, яка краса! обізвалась, ні до кого не звертаючись, тіточка Олена (М. Олійник).
Б) Ми за дітьми йдемо до жінки, запитуємо Хто посадив цю тополю? Чи давно вона росте тут? (В. Сухомлинський).
B) Не кидайте хлібом, він святий! – в суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій (М. Рильський).
Г) Сахно запитав, як здоров’я Степаниди Петрівни, як живеться Семенові, чи не думають вони заводити садок… (В. Собко).

3. Виберіть рядок, у якому цитату записано неправильно.


A) «Кобзар», за словами Івана Франка, – це: ціла епоха в історії духовного розвитку українського народу.
Б) Максим Рильський писав, що словник – «пишний яр, а не сумне провалля». 
B) Поетеса Л. Костенко зверталася до сучасників:
…І якби на те моя воля, Написала б я скрізь курсивами: – Так багато на світі горя, Люди, будьте взаємно красивими!
Г) «Учитесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», – закликав великий поет.

4. Виберіть речення, яке відповідає схемі «П!» – а. (окремі розділові знаки пропущено).


A) Ні, не клич мене, весно, казала я їй, не чаруй і не ваб даремне (Леся Українка).
Б) На шляху, прощаючись, Люба сказала Ти б колись, Михайлику, і до нас заскочив. Ідеш собі з ковзанки, то й заверни в наш двір (М. Стельмах).
B) Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші сказав Валерій Я ніколи не стану художником. Я це зрозумів І радий, що зрозумів вчасно (Ю. Мушкетик).
Г) Вмивайся, вмивайся, дитино! квапить мене мати (М. Стельмах).

5. Виберіть речення, у якому розділові знаки при прямій мові поставлено правильно.


A) «З щастя та горя скувалася доля» – каже людська поговірка (Панас Мирний).
Б) «Ну, добре, стримав образу Аркадій Петрович. – Не одрікаюсь од своїх слів» (М. Коцюбинський).
B) Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» (Леся Українка)
Г) «Леоніде, – Адріана відірвала обличчя від долоні – а ви читали «У пошуках утраченого часу» Марселя Пруста?» (Р. Іванчук)

6. Виберіть рядок, у якому допущено помилку при заміні прямої мови непрямою.


А) Мати нагадала Оленці, щоб не спізнитися на урок.
Б) Бабуся попросила онука, щоб сходив до аптеки за ліками.
В) Василь сказав батькові, що в новій школі дуже цікаво.
Г) Золота рибка запитала дідуся, чого йому треба.

Завдання 7-9 мають на меті встановлення відповідності між рядками. До кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.
7. Установіть відповідність між поняттями та прикладами.
1. Пряма мова; 2. діалог; 3. непряма мова; 4. цитата.

А) Дідусь підтвердив, що на плесі завжди є качки (Остап Вишня).


Б) «Мушу йти в полонину, Марічко», – сумував Іван заздалегідь (М. Коцюбинський).
В) За словами О.С. Мельничука, «Основною одиницею мови в усіх мовах є речення».
Г) – Вставай! Годі спати. Треба вирішити, як нам жити далі.
- Що? – невторопав з просоння Марусик.
- Ти як хочеш, а я думаю втекти з дому, – важко зітхнув Сашко Циган. (В. Нестайко)

8. Установіть відповідність між схемами та реченнями (окремі розділові знаки в реченнях пропущено)


1. А: «П»
2. «П? -а. – П!»
3. «П, – а. – П?»
4. «П, – а. – П!»

A) А це що таке притишила Соломія до себе Краще про концерт думай (В. Врублевська).


Б) Так, бачу, ти усім тут добре надоїв Кіт Вовкові сказав Чого ж ти, братику, сюди і забігав (Л. Глібов).
B) Вставай, будила Івана Марічка. Вставай і ходім (М. Коцюбинський).
Г) Що ж я буду в світі Божому діяти сама з малою дитиною промовила Немидора (І. Нечуй-Левицький).
Д) Як подумав тоді Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя (Г. Тютюнник).

9. Установіть відповідність між реченнями та розділовими знаками, пропущеними у них.


1. Кома; 2. тире; 3. двокрапка; 4. крапка.

А) Що ж не дає мені промовити просто «Так, доле, ти міцніша, я корюся» (Леся Українка)


Б) «Помилуйте! – йому Ягнятко каже – на світі я ще й году не прожив» (Л. Глібов).
В) «Хто ж ти, братцику, будеш – вівчар» – зацікавився Іван (М. Коцюбинський)
Г) «Мамо – питаю, – то льони цвітуть?» (О. Гончар).
Д) «то ти вмієш тільки реготати? – скрипнув Пилипко. Так не боюсь я тебе!» (Панас Мирний)

Прочитайте текст (окремі розділові знаки пропущено). Виконайте завдання 10-11 до нього (всі )

Легенда про зозулю

(1) Про зозулю складено багато пісень та легенд.
(2) Розповідають, що жила дівчина, що називалася Зозуля, розумна, вродлива, тільки лінива дуже.
(3) Якось послала мати свою Зозулю брати льон під лісом, а та льон не брала, вилізла на дуба, сіла на гілку крислату і до хлопців: Ку-ку Ку-ку. (4) А мати зварила обід та й теж пішла в поле дочці допомогати. (5) А кувала б ти, дочко, доки світу й сонця закляла мати, коли побачила, що її Зозуля на дубі сидить. (6) Як почула дівчина, що в неї від прокльону материного крила почали рости, заплакала й полетіла.
(7) Але і птахою Зозуля залишилася ледачою: гнізда не в’є, на яйцях не сидить, дітей не годує, лишень літає лісами, роки людям рахує, сміється, дівчатам каже, коли вони заміж підуть.

10. Позначте речення, у якому допущено орфографічну помилку.

11. Позначте речення, яке відповідає схемі «П!» – а.

Самостійно сформулюйте відповідь на завдання 12
12. Складіть діалог «На спортивному майданчику» (8-10 реплік) й запишіть його, правильно розставивши розділові знаки. Речення повинні мати різні конструкції: пряма мова уживатися і до, і після слів автора, слова автора посередині прямої мови

V. Відповіді на запитання, що виникли у учнів під час написання контрольної роботи.

VІ. Проведення контрольного читання мовчки тексту публіцистичного стилю.

Читання мовчки учнями незнайомого тексту від початку до кінця

ЩО ТАКЕ УКРАЇНА?

Україна — це земля, де живуть українці. Вона є всюди там, де гомонить наша рідна українська мова й пісня, всюди там, де люди пам’ятають про спільну минулу долю й недолю, всюди там, де люди бережуть давній український звичай, усюди там, де люди хочуть свобідного українського життя.

Україна — це великий, багатий і славний колись край. Широко й далеко простягся він — на тисячі дві верстов уздовж, близько одну — впоперек. Від швидкої річки Попраду і болотяного Вепру простягається Україна по далекий, рудими степами оточений Каспій, від гарячого угорського низу й лісових верхів Карпат аж

поза рибний Дін, від темних борів Біловезької Пущі аж по вічно кригою скутий Кавказ, від бездонних боліт Полісся до сонячних берегів Чорного моря. Багато-багато в Україні земель, міст, містечок, сіл. Є в Карпатських горах згорена Лемківщина, бідна Бойківщина і бадьора Гуцульщина; є під Карпатами багате на сіль і нафту Підгір’я, де лежать старі українські княжі міста Перемишль і Галич; є Розточчя зі славним Львовом, нещасна Холмщина з Холмом; є лісове Підлясся з міцним Берестом, є болотяне Полісся з Пинськом і Мозирем; є стара Волинь з Володимиром і Кременцем, Луцьком і Житомиром; є родюче Поділля з Тернополем, Кам’янцем і Могилевом; є багата на садовину Бесарабія; є вкрита старими городищами й могилами Київщина з золотовер-

хим Києвом, гетьманським Чигирином та святою кожному з нас Тарасовою могилою коло Канева; є Чернігівщина, Полтавщина й Харківщина з безліччю давніх козацьких міст; є Донеччина з великими шахтами вугілля й заліза; є Слобожанщина, що сягла аж за Дін під Курськ та Воронеж; є давня запорізька земля

у Херсонщині, Катеринославщині й Таврії, де на місцях давньої Запорізької Січі «мудрий німець картопельку садить», а над морем розсілись міста Одеса, Миколаїв, Херсон, Таганрог, Ростов; є й татарський колись Крим і підкавказька козацька Кубанщина, Чорноморія й Ставропільщина. Хто перелічить ті міста, містечка, села, слободи, хутори! Хто про них усіх докладно розкаже! Грубезної книги на це треба й не одної! Велика Україна, у півтора рази більше Німеччини або Франції, на третину більше Англії. Та й куди багатша! Було б де розжитися на славу, і дивувався б увесь світ, як то щасливо живеться українському народові.

Правда! Та й тепер дивується весь світ, але лиш українській неволі, українським злидням! Бо сидить український народ на ланах родючих, на багатствах великих, над величними суднохідними ріками й морями, над великими торгівельними шляхами. Та й що йому з того? Від віків різні чужинці пасуться його потом

і кров’ю, його хлібом, худобою, його лісом і пасікою, його вугіллям і залізом. А український народ останню, кров’ю прикипілу сорочку для них з плеча здіймає, останню ложку страви їм віддає, сам з голоду й холоду гине або йде в далеку чужину шукати долі: в Канаду, Бразилію, Сибір, Туркестан.

Чому це так? Чи ті чужинці такі вже нелюди, що не дають жити українському народові?

Ні! Це ж такі самі люди, як і ми, українці, так само як ми потребують їсти й спати, так само живуть і вмирають, так само кохають і ненавидять. Але вони нам, українцям, були, є і будуть чужі, а кожен найбільше собі добра бажає, хоча би другий на тім мав не знати як потерпати. Це вже такий закон природи: усі мусять боротися весь свій вік за існування своє — не чуже. Ми, українці, найбільше через нашу незгідливість не могли ніколи успішно боротися проти чужинських впливів. Тому-то в боротьбі за існування перемогли нас чужинці й сіли нам на шию. (За С. Рудницьким, 546 сл.).



Виконання тестових завдань

Варіант 1

1. Стиль прочитаного тексту.

А Художній.

Б Публіцистичний.

В Науково-популярний.

Г Епістолярний.

2. Визначення, що найбільш точно формулює поняття про Україну (правильних відповідей — ДВІ).

А Україна — це територія, окреслена відповідними географічними назвами на карті.

Б Україна — це великий і багатий колись край.

В Україна — це земля, на якій живе український народ зі своєю мовою, культурою та традиціями.

Г Україна — це простір, відмежований кордонами від інших держав.

3. Верста становить відстань у кілометрах (давня назва східнослов’янської міри великих віддалей).

А 1,06 км.

Б 2,5 км.

В 10,8 км.

Г 100 м.

4. Україна налічує верстов і розташована.

А Одна тисяча верстов уздовж і близько двох — впоперек.

Б Дві тисячі верстов уздовж і близько двох — впоперек.

В Дві тисячі верстов уздовж і близько однієї — впоперек.

Г Одна тисяча верстов уздовж і близько однієї — впоперек.

5. Україна простяглася від річок.

А Сяну і Дону.

Б Попраду і Вепру.

В Бугу і Дніпра.

Г Ворскли і Десни.

6. Стародавнє місто Перемишль розташовано.

А У Карпатах.

Б На Підгір’ї.

В На Розточчі.

Г У Холмщині.

7. Тернопіль знаходиться.

А На Поліссі.

Б На Поділлі.

В На Волині.

Г На Лемківщині.

8. Могила Т. Шевченка знаходиться.

А Під Києвом.

Б Під Каневом.

В Під Черніговом.

Г Під Полтавою.

9. Увесь світ стосовно України дивувало і дивує.

А Українські багатства.

Б Українські краєвиди.

В Українські простори.

Г Українські злидні.

10. Дати відповідь на запитання Чи ті чужинці такі вже нелюди,

що не дають жити українському народові?

Оцінювання тестових завдань

Номер завдання 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Правильні

відповіді

Варіант 1 Б Б, В А В Б А Б Б Г 10



Кількість балів 1 2 1 1 1 1 1 1 1 2

VІІ. Організований збір зошитів для контрольних робіт

VІІІ. Домашнє завдання.

 Підготувати тестові завдання у двох варіантах за теоретичним

матеріалом, що розглядався під час вивчення розділу «Пряма

і непряма мова». Запитання мають містити по чотири варі-

анти відповідей, а також можуть бути завдання на встанов-

лення відповідності й моделювання висловлювань у моноло-

гічній та діалогічній формах.

Завдання 1-6 мають по чотири варіанти відповідей, серед яких лише ОДНА правильна. Оберіть правильну відповідь.
1. Виберіть варіант, який є закінченням визначення.
Точно переданий уривок будь-якого висловлювання чи письмового твору, що наводиться для підтвердження або пояснення своїх думок називається…
A) прямою мовою;   Б) непрямою мовою; B) діалогом;              Г) цитатою.

2. Виберіть рядок, де є непряма мова (окремі розділові знаки пропущено).


A) Боже, яка краса! обізвалась, ні до кого не звертаючись, тіточка Олена (М. Олійник).
Б) Ми за дітьми йдемо до жінки, запитуємо Хто посадив цю тополю? Чи давно вона росте тут? (В. Сухомлинський).
B) Не кидайте хлібом, він святий! – в суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій (М. Рильський).
Г) Сахно запитав, як здоров’я Степаниди Петрівни, як живеться Семенові, чи не думають вони заводити садок… (В. Собко).

3. Виберіть рядок, у якому цитату записано неправильно.


A) «Кобзар», за словами Івана Франка, – це: ціла епоха в історії духовного розвитку українського народу.
Б) Максим Рильський писав, що словник – «пишний яр, а не сумне провалля». 
B) Поетеса Л. Костенко зверталася до сучасників:
…І якби на те моя воля, Написала б я скрізь курсивами: – Так багато на світі горя, Люди, будьте взаємно красивими!
Г) «Учитесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», – закликав великий поет.

4. Виберіть речення, яке відповідає схемі «П!» – а. (окремі розділові знаки пропущено).


A) Ні, не клич мене, весно, казала я їй, не чаруй і не ваб даремне (Леся Українка).
Б) На шляху, прощаючись, Люба сказала Ти б колись, Михайлику, і до нас заскочив. Ідеш собі з ковзанки, то й заверни в наш двір (М. Стельмах).
B) Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші сказав Валерій Я ніколи не стану художником. Я це зрозумів І радий, що зрозумів вчасно (Ю. Мушкетик).
Г) Вмивайся, вмивайся, дитино! квапить мене мати (М. Стельмах).

5. Виберіть речення, у якому розділові знаки при прямій мові поставлено правильно.


A) «З щастя та горя скувалася доля» – каже людська поговірка (Панас Мирний).
Б) «Ну, добре, стримав образу Аркадій Петрович. – Не одрікаюсь од своїх слів» (М. Коцюбинський).
B) Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» (Леся Українка)
Г) «Леоніде, – Адріана відірвала обличчя від долоні – а ви читали «У пошуках утраченого часу» Марселя Пруста?» (Р. Іванчук)

6. Виберіть рядок, у якому допущено помилку при заміні прямої мови непрямою.


А) Мати нагадала Оленці, щоб не спізнитися на урок.
Б) Бабуся попросила онука, щоб сходив до аптеки за ліками.
В) Василь сказав батькові, що в новій школі дуже цікаво.
Г) Золота рибка запитала дідуся, чого йому треба.

Завдання 7-9 мають на меті встановлення відповідності між рядками. До кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.
7. Установіть відповідність між поняттями та прикладами.
1. Пряма мова; 2. діалог; 3. непряма мова; 4. цитата.

А) Дідусь підтвердив, що на плесі завжди є качки (Остап Вишня).


Б) «Мушу йти в полонину, Марічко», – сумував Іван заздалегідь (М. Коцюбинський).
В) За словами О.С. Мельничука, «Основною одиницею мови в усіх мовах є речення».
Г) – Вставай! Годі спати. Треба вирішити, як нам жити далі.
- Що? – невторопав з просоння Марусик.
- Ти як хочеш, а я думаю втекти з дому, – важко зітхнув Сашко Циган. (В. Нестайко)

8. Установіть відповідність між схемами та реченнями (окремі розділові знаки в реченнях пропущено)


1. А: «П»
2. «П? -а. – П!»
3. «П, – а. – П?»
4. «П, – а. – П!»

A) А це що таке притишила Соломія до себе Краще про концерт думай (В. Врублевська).


Б) Так, бачу, ти усім тут добре надоїв Кіт Вовкові сказав Чого ж ти, братику, сюди і забігав (Л. Глібов).
B) Вставай, будила Івана Марічка. Вставай і ходім (М. Коцюбинський).
Г) Що ж я буду в світі Божому діяти сама з малою дитиною промовила Немидора (І. Нечуй-Левицький).
Д) Як подумав тоді Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя (Г. Тютюнник).

9. Установіть відповідність між реченнями та розділовими знаками, пропущеними у них.


1. Кома; 2. тире; 3. двокрапка; 4. крапка.

А) Що ж не дає мені промовити просто «Так, доле, ти міцніша, я корюся» (Леся Українка)


Б) «Помилуйте! – йому Ягнятко каже – на світі я ще й году не прожив» (Л. Глібов).
В) «Хто ж ти, братцику, будеш – вівчар» – зацікавився Іван (М. Коцюбинський)
Г) «Мамо – питаю, – то льони цвітуть?» (О. Гончар).
Д) «То ти вмієш тільки реготати? – скрипнув Пилипко. Так не боюсь я тебе!» (Панас Мирний)

Прочитайте текст (окремі розділові знаки пропущено). Виконайте завдання 10-11 до нього (всі )

Легенда про зозулю

(1) Про зозулю складено багато пісень та легенд.(2) Розповідають, що жила дівчина, що називалася Зозуля, розумна, вродлива, тільки лінива дуже.(3) Якось послала мати свою Зозулю брати льон під лісом, а та льон не брала, вилізла на дуба, сіла на гілку крислату і до хлопців: Ку-ку Ку-ку. (4) А мати зварила обід та й теж пішла в поле дочці допомогати. (5) А кувала б ти, дочко, доки світу й сонця закляла мати, коли побачила, що її Зозуля на дубі сидить. (6) Як почула дівчина, що в неї від прокльону материного крила почали рости, заплакала й полетіла.
(7) Але і птахою Зозуля залишилася ледачою: гнізда не в’є, на яйцях не сидить, дітей не годує, лишень літає лісами, роки людям рахує, сміється, дівчатам каже, коли вони заміж підуть.

10. Позначте речення, у якому допущено орфографічну помилку.

11. Позначте речення, яке відповідає схемі «П!» – а.

Самостійно сформулюйте відповідь на завдання 12
12. Складіть діалог «На спортивному майданчику» (8-10 реплік) й запишіть його, правильно розставивши розділові знаки. Речення повинні мати різні конструкції: пряма мова уживатися і до, і після слів автора, слова автора посередині прямої мови.

ЩО ТАКЕ УКРАЇНА?

Україна — це земля, де живуть українці. Вона є всюди там, де гомонить наша рідна українська мова й пісня, всюди там, де люди пам’ятають про спільну минулу долю й недолю, всюди там, де люди бережуть давній український звичай, усюди там, де люди хочуть свобідного українського життя.

Україна — це великий, багатий і славний колись край. Широко й далеко простягся він — на тисячі дві верстов уздовж, близько одну — впоперек. Від швидкої річки Попраду і болотяного Вепру простягається Україна по далекий, рудими степами оточений Каспій, від гарячого угорського низу й лісових верхів Карпат аж поза рибний Дін, від темних борів Біловезької Пущі аж по вічно кригою скутий Кавказ, від бездонних боліт Полісся до сонячних берегів Чорного моря. Багато-багато в Україні земель, міст, містечок, сіл. Є в Карпатських горах згорена Лемківщина, бідна Бойківщина і бадьора Гуцульщина; є під Карпатами багате на сіль і нафту Підгір’я, де лежать старі українські княжі міста Перемишль і Галич; є Розточчя зі славним Львовом, нещасна Холмщина з Холмом; є лісове Підлясся з міцним Берестом, є болотяне Полісся з Пинськом і Мозирем; є стара Волинь з Володимиром і Кременцем, Луцьком і Житомиром; є родюче Поділля з Тернополем, Кам’янцем і Могилевом; є багата на садовину Бесарабія; є вкрита старими городищами й могилами Київщина з золотоверхим Києвом, гетьманським Чигирином та святою кожному з нас Тарасовою могилою коло Канева; є Чернігівщина, Полтавщина й Харківщина з безліччю давніх козацьких міст; є Донеччина з великими шахтами вугілля й заліза; є Слобожанщина, що сягла аж за Дін під Курськ та Воронеж; є давня запорізька земля у Херсонщині, Катеринославщині й Таврії, де на місцях давньої Запорізької Січі «мудрий німець картопельку садить», а над морем розсілись міста Одеса, Миколаїв, Херсон, Таганрог, Ростов; є й татарський колись Крим і підкавказька козацька Кубанщина, Чорноморія й Ставропільщина. Хто перелічить ті міста, містечка, села, слободи, хутори! Хто про них усіх докладно розкаже! Грубезної книги на це треба й не одної! Велика Україна, у півтора рази більше Німеччини або Франції, на третину більше Англії. Та й куди багатша! Було б де розжитися на славу, і дивувався б увесь світ, як то щасливо живеться українському народові.

Правда! Та й тепер дивується весь світ, але лиш українській неволі, українським злидням! Бо сидить український народ на ланах родючих, на багатствах великих, над величними суднохідними ріками й морями, над великими торгівельними шляхами. Та й що йому з того? Від віків різні чужинці пасуться його потом і кров’ю, його хлібом, худобою, його лісом і пасікою, його вугіллям і залізом. А український народ останню, кров’ю прикипілу сорочку для них з плеча здіймає, останню ложку страви їм віддає, сам з голоду й холоду гине або йде в далеку чужину шукати долі: в Канаду, Бразилію, Сибір, Туркестан.

Чому це так? Чи ті чужинці такі вже нелюди, що не дають жити українському народові?

Ні! Це ж такі самі люди, як і ми, українці, так само як ми потребують їсти й спати, так само живуть і вмирають, так само кохають і ненавидять. Але вони нам, українцям, були, є і будуть чужі, а кожен найбільше собі добра бажає, хоча би другий на тім мав не знати як потерпати. Це вже такий закон природи: усі мусять боротися весь свій вік за існування своє — не чуже. Ми, українці, найбільше через нашу незгідливість не могли ніколи успішно боротися проти чужинських впливів. Тому-то в боротьбі за існування перемогли нас чужинці й сіли нам на шию. (За С. Рудницьким, 546 сл.).


ЩО ТАКЕ УКРАЇНА?

Україна — це земля, де живуть українці. Вона є всюди там, де гомонить наша рідна українська мова й пісня, всюди там, де люди пам’ятають про спільну минулу долю й недолю, всюди там, де люди бережуть давній український звичай, усюди там, де люди хочуть свобідного українського життя.

Україна — це великий, багатий і славний колись край. Широко й далеко простягся він — на тисячі дві верстов уздовж, близько одну — впоперек. Від швидкої річки Попраду і болотяного Вепру простягається Україна по далекий, рудими степами оточений Каспій, від гарячого угорського низу й лісових верхів Карпат аж поза рибний Дін, від темних борів Біловезької Пущі аж по вічно кригою скутий Кавказ, від бездонних боліт Полісся до сонячних берегів Чорного моря. Багато-багато в Україні земель, міст, містечок, сіл. Є в Карпатських горах згорена Лемківщина, бідна Бойківщина і бадьора Гуцульщина; є під Карпатами багате на сіль і нафту Підгір’я, де лежать старі українські княжі міста Перемишль і Галич; є Розточчя зі славним Львовом, нещасна Холмщина з Холмом; є лісове Підлясся з міцним Берестом, є болотяне Полісся з Пинськом і Мозирем; є стара Волинь з Володимиром і Кременцем, Луцьком і Житомиром; є родюче Поділля з Тернополем, Кам’янцем і Могилевом; є багата на садовину Бесарабія; є вкрита старими городищами й могилами Київщина з золотоверхим Києвом, гетьманським Чигирином та святою кожному з нас Тарасовою могилою коло Канева; є Чернігівщина, Полтавщина й Харківщина з безліччю давніх козацьких міст; є Донеччина з великими шахтами вугілля й заліза; є Слобожанщина, що сягла аж за Дін під Курськ та Воронеж; є давня запорізька земля у Херсонщині, Катеринославщині й Таврії, де на місцях давньої Запорізької Січі «мудрий німець картопельку садить», а над морем розсілись міста Одеса, Миколаїв, Херсон, Таганрог, Ростов; є й татарський колись Крим і підкавказька козацька Кубанщина, Чорноморія й Ставропільщина. Хто перелічить ті міста, містечка, села, слободи, хутори! Хто про них усіх докладно розкаже! Грубезної книги на це треба й не одної! Велика Україна, у півтора рази більше Німеччини або Франції, на третину більше Англії. Та й куди багатша! Було б де розжитися на славу, і дивувався б увесь світ, як то щасливо живеться українському народові.

Правда! Та й тепер дивується весь світ, але лиш українській неволі, українським злидням! Бо сидить український народ на ланах родючих, на багатствах великих, над величними суднохідними ріками й морями, над великими торгівельними шляхами. Та й що йому з того? Від віків різні чужинці пасуться його потом і кров’ю, його хлібом, худобою, його лісом і пасікою, його вугіллям і залізом. А український народ останню, кров’ю прикипілу сорочку для них з плеча здіймає, останню ложку страви їм віддає, сам з голоду й холоду гине або йде в далеку чужину шукати долі: в Канаду, Бразилію, Сибір, Туркестан.



Чому це так? Чи ті чужинці такі вже нелюди, що не дають жити українському народові?

Ні! Це ж такі самі люди, як і ми, українці, так само як ми потребують їсти й спати, так само живуть і вмирають, так само кохають і ненавидять. Але вони нам, українцям, були, є і будуть чужі, а кожен найбільше собі добра бажає, хоча би другий на тім мав не знати як потерпати. Це вже такий закон природи: усі мусять боротися весь свій вік за існування своє — не чуже. Ми, українці, найбільше через нашу незгідливість не могли ніколи успішно боротися проти чужинських впливів. Тому-то в боротьбі за існування перемогли нас чужинці й сіли нам на шию. (За С. Рудницьким, 546 сл.).

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал