Конспекти лекцій з методики музичного виховання дошкільників




Сторінка3/7
Дата конвертації23.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7
Тема № 6. Музичні жанри

ПЛАН
1. Поняття про музичні жанри.
2. Загальна характеристика дитячого музичного фольклору.
3. Календарні, обрядові пісні.
4. Колискові пісні.
5. Забавлянки (утішки), небилиці, пісні з казок.

Основні поняття: жанри, види музики. обрядовий фольклор, колискові пісні, забавлянки, лічилки, примовки, небилиці.
Слово жанр (від франц. gernc - рід, вид) – поняття, яке виробилось у мистецтві для визначення його основних видів, означає особливий вид художньої творчості, який певним чином пов’язаний з історичною дійсністю, з життям і побутом людей. Жанр – це поділ будь-якого виду мистецтва за тематичними, структурними або функціональними принципами. Поняття жанр притаманне усім видам мистецтва. В кожному виді мистецтва система жанрів складається по-своєму. Наприклад, в літературі жанри визначаються на підставі належності твору до літературного роду провідної естетичної якості та ідейно-оцінного настрою (сатиричного, патетичного, трагічного, комічного тощо), а також обсягу твору та і способу побудови (символіка, алегорія, документальність тощо).
У літературі є такі жанри: роман, повість, оповідання, поема, ода, елегія, балада тощо. В зображувальному мистецтві є свої жанри: живопис, портрет, натюрморт, побутова картина. Живопис у свою чергу поділяється на такі жанри (види): монументальний (великі полотна), фрески, настінні зображення, станковий, прикладний, декоративний. Графіка як жанр образотворчого мистецтва поділяється в свою чергу на такі жанри (види): малюнки, гравюри, ілюстрації, книжкова графіка. Це класифікація жанру в

41 залежності від змісту зображеного. Жанр пов’язаний з усіма сторонами образної структури мистецтва, насамперед темою, сюжетом, композицією.
Свої жанрові системи мають також кінематограф, театр, архітектура, скульптура та інші види мистецтв.
Жанр категорія історична, в ньому відбувається реальний рух уперед. Він відображає риси певної епохи, образу життя і поведінки людей. Кожна історична епоха народжує свою жанрову систему, а в
єдності жанрів проявляється єдність і особливості процесу та розвитку кожної епохи.
У жанрі проявляються методи, стилі, манера, світосприйняття та творчість митців. Жанр характеризує класифікацію творчості митців за родами і видами, з огляду на походження, сприймання та інші ознаки.
Отже жанр – це історично складена різновидність художніх творів, яка визначається різними ознаками: тематикою, художніми образами, сюжетом, композицією.
Музичний жанр характеризує класифікацію музичної творчості за родами і видами з огляду на їх походження, умови виконання, сприймання та інші ознаки. Музичне мистецтво поділяється на два великі жанри або види: вокальну та інструментальну музику. На протязі багатьох століть у європейських і слов’янських країнах переважала вокальна музика, особливо хорова. На той час інструментальна музика теж існувала, але вона носила прикладний (службовий) характер: звучала на весіллях, різних урочистостях, супроводжувала військові походи, мисливство тощо. До 16-
17 століття композитори створювали інструментальні п’єси призначені для певних ритуалів: військові марші, мисливські п’єси, урочисті марші для певних урочистих подій, для релігійних церемоній, легкі розважальні п’єси для балів, маскарадів. Іншими словами, можна сказати, що музика обслуговувала побут.
Починаючи з 17 ст. виникає потреба в більш складних жанрах музичного мистецтва, глибших по змісту, художніх образах, складніших

42 по формі інструментальних творах, які мають більш ширше призначення, ніж прикладне. Появляються нові музичні форми: соната, сюїта, концерт, симфонія, увертюра, прелюдія, фуга тощо. Інструментальна музика поступово розвивається і стає такою ж популярною, необхідною як і вокальна. З’являються все нові жанри музики.
Музичне мистецтво можна поділити на такі жанри (види):
1. Народно-побутова музика усної традиції (фольклор) - пісенна,
інструментальна, вокально-інструментальна, танцювальна, дитяча.
2. Легка побутова і естрадно-розважальна музика - сольна, вокально-
інструментальна, вокальна, інструментальна (джазова, поп, рок, диско, реп, важкий рок, фольк-рок тощо).
3. Камерна музика, яка розрахована для одного або декілька виконавців, звучить у невеликих концертних приміщеннях, виконується камерним ансамблем, камерним оркестром, соло, поділяється на вокальну і
інструментальну.
4. Симфонічна музика, яка виконується великим симфонічним оркестром, звучить на великих сценах, у великих театрах, супроводжує кінофільми, театральні вистави (оперу, балет, музичну комедію, драму, оперету), є виключно інструментальним жанром.
5. Театрально-драматичні твори, розраховані для виконання на сцені
(опера, балет, оперета), в яких поєднуються різні види мистецтва.
6. Хорове мистецтво - хорові твори, які викує хор а капельно або в супроводі музичних інструментів.
7. Великі форми хорової, вокальної та інструментальної музика - кантата, ораторія, меса, реквієм.
Існує інший поділ на музичні жанри, коли основу розуміння музики складає її призначення, виконання і сприйняття. Наприклад: жанр церковної музики, жанр сучасної музики, жанр весільної музики, жанр військової музики, жанр поховальної музики; музика для слухання і сприйняття, музика для танців.

43
Багатовікова історія музичного мистецтва розповідає про те, як у різних країнах на протязі багатьох століть з’являлися і розвивалися ті чи
інші музичні жанри, з особливими, характерними рисами, ознаками музичної мови, засобами музичної виразності і розповсюджувалися по всьому світу. Від найпростіших поспівок, обрядових пісень, мелодій, до досить складних вокально-хорових і оркестрових творів, які створювали композитори-класики, сучасні митці, які потребують для свого виконання великої кількості музикантів, для розуміння і сприйняття – певної підготовки і освіти – такий шлях пройшло музичне мистецтво і музичні жанри.
Програмна музика – це інструментальна музика, написана за певним літературним сюжетом. Цей сюжет може бути викладений у спеціальній програмі („Франческа да Риміні” Г. Берліоза) або відображатися у назві твору. Існують два основні види програмовості: картина, що відбиває один образ (природа, свято, битва і ін.), який не зазнає змін, та сюжетна, що виражає сюжетний розвиток образу ( Д. Кабалевський „Клоуни”). Розвиток програмної музики пов’язаний з музичним романтизмом, що проголошував оновлення музики шляхом її єднання з поезією.
Інструментальні твори, що мають заголовок (назву) і є програмною музикою. У сучасних програмах з музичного виховання для дошкільників
інструментальних творів, які мають назву (заголовок) є дуже багато. В основному їх використовують для слухання і сприйняття музики, а також для музично-ритмічної діяльності.
Видатний психолог ХХ ст. Б. Теплов про програмну музику писав наступне, що музика (програмна) дає можливість виключно глибоко проникнути в зміст найрізноманітніших ідей, образів, подій, але при одній умові: якщо цей зміст відомий наперед. Слухаючи музику вперше, неможливо зрозуміти зміст якоїсь думки, сюжету чи картини. Але коли цей зміст відомий з назви твору, за допомогою музики можна так глибоко

44 його відчути, пережити, зрозуміти, зробити його своїм внутрішнім доробком… У цьому сила музики, її велике пізнавальне значення.
Інструментальні твори, які не мають заголовка або поетичної назви називають непрограмною музикою. Існує чимало таких музичних творів
(сонати, етюди, п’єси, ноктюрни, симфонії, прелюдії, фуги тощо). Зміст не програмної музики складають емоції. Насичена живими інтонаціями, які виражають певні людські переживання, вона відображає також реальне життя, яке являється джерелом цих переживань, але відображає їх через емоції.
Отже, непрограмна музика виражає тільки емоційний зміст. Але цей зміст є, присутній обов’язково. Ним визначаються величезні пізнавальні можливості музичного мистецтва.
2
Дитячий фольклор – це багатожанрова система, що складається з прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. До дитячого фольклору відносять творчість самих дітей, так і твори, що виконуються для дітей дорослими. Такий поділ виникає тому, що ігрові і ритміко-
інтонаційні можливості дітей залежать від віку. У ранньому віці емоційний, моторний і розумовий розвиток дитини лежить цілком на обов’язку дорослих, які виконують для дітей колискові пісні та забавлянки
(утішки).
Іншу частину дитячого фольклору становлять твори, які виконують діти молодшого і старшого дошкільного віку. До них відносяться твори, що співаються або ритмічно вимовляються: ігрові пісні, дражнили, лічилки, небилиці, заклички, жартівливі пісні, колядки, щедрівки, веснянки. Частина з них складена дорослими для дітей, але велика частина
– це творчість самих дітей.

45
Дитячий музичний фольклор має різнобічний вплив. Крім завдань, музичного, емоційного, розумового, морального розвитку, жанри і форми дитячої творчості скеровані на вдоволення дітей у спілкуванні.
Український дитячий музичний фольклор є підґрунтям для природного загального музично-естетичного розвитку й становлення музичної культури дошкільнят, комплексного формування й поступового прояву спеціальних музичних здібностей ( музичного слуху, ладового чуття, відчуття музичного ритму, музичної пам’яті, відтворення їх у дитячій музичні й творчості.
Дитячий музичний фольклор допомагає кожній дитині швидко запам’ятати і репродукувати композиційну побудову музичного твору.
Спочатку – веселих пісеньок-пестушок і колискових пісень, згодом – різноманітних жартівливих ігор, скоромовок, лічилок, закличок, небилиць тощо, якими дорослі постійно супроводжують будь-які моменти повсякденного життя маленької дитини, з використанням ритмічних рухів, дитячих музичних інструментів, іграшок, що надовго запам’ятовуються, справляють на малюків різні музичні враження, розвивають музичні і креатині здібності.
Український дитячий музичний фольклор – це найцікавіший, найдоступніший багатофункціональний матеріал для виховання дітей дошкільного віку, суть якого полягає в наданні дитині перших відомостей про природне середовище, передачі суспільних, моральних цінностей і культури свого народу через прості форми фольклорного матеріалу.
3
Обрядовий фольклор поділяється на дві великі групи пісень: календарні і сімейно-побутові (родинно-обрядові).
Календарно-обрядові пісні в українському фольклорі належать до найдавніших. Вони виникли ще в дохристиянські часи. У них відтворено схиляння перед силами природи, трудові процеси й специфічні звичаї, пов’язані з певними порами року.

46
Традиції приурочення календарних пісень до річних свят збереглася й донині, хоч їх магічна спрямованість сьогодні втрачена. А те, що такі пісні звучать не щодня, а лише в певні пори року сприяло їх установленню в побуті.
В українському фольклорі існують певні види пісень: зимові - колядки, щедрівки; весняні – веснянки, гаївки, маївки, гагілки, рогульки; літні – петрівчані, купальські, осінні – жниварські (обжинкові), серед яких чимало пісень для дітей.
Зимовий цикл народних пісень складається з колядок і щедрівок. У
їх змісті виразно виділяються дві групи образів – землеробство і сім’я. В цих піснях звучить побажання успіху, здоров’я, добробуту сім’ї в новому землеробському – величальні пісні, а після введення християнства на Русі появилися колядки релігійного змісту, які ми співаємо і сьогодні.
Дитячі колядки і щедрівки, речитативні вітання – вони мають свої особливості: їх виконують діти, вони короткі за текстом, часто жартівливого змісту, речитативно-декламаційного характеру, в них прості, короткі мелодії, які легко запам’ятовуються, досить жваві, бувають одноголосні і багатоголосні.
Весняний цикл пісень пов’язувався з наближенням весни і пробудженням природи. Пісні цього циклу виконувалися і в період весняно-польових робіт, супроводжуючись іграми, танцями. Весняний цикл пісень найбагатший за тематикою, образним змістом серед усього календарно-обрядового циклу. Веснянки співають протягом усієї весни і завершують їх виконувати після весняної сівби, тобто до зелених свят.
У весняній обрядовості можна виділити такі різновиди:
- пантомімічні сценки та ігри, які були поширені в давнину;
- спів весняних пісень закличок;
- водіння весняних танків та ігор зі співами.
Пантомімічні сценки та ігри майже вийшли з ужитку. В давнину
існував звичай випікати з тіста фігурки птахів, найчастіше жайворонків.

47
Дітки брали таких жайворонків, вилазили на дерева, високі паркани і закликали весну, супроводжуючи такий ритуал піснями. В окремих місцевостях України існував звичай палити вогнища на початку весни і робити опудала (Мару, Марену Кострубатеньку), а потім їх спалювати або викидати у воду, супроводжуючи даний обряд співами і танцями. Ці опудала були символами немічної зими, яка відступала, закінчувалася, а співами, танцями, іграми закликали весну.
Пісні-заклички теж вийшли з ужитку, вони були популярні на
Волині. У березні, коли починав танути сніг дівчата збиралися невеликими групами, гуртами і починали співати пісні-заклички, які символізували закінчення довгої, холодної зими і прискорення наступу весни. До початку весняних співів дівчата довго готувалися: шили нове вбрання, оздоблювали його, готували різні прикраси, потім виходили на край села, ставали на найвище місце (іноді на дахи) і співали. Рухами заклички не супроводжувалися. Здебільшого це короткі, прості за змістом пісні, які побудовані на інтонації кличу-гукання, що схоже на мовні окличні
інтонації. Співали дуже голосно, щоб було чути до іншого села. На Поліссі таку манеру виконання пісень-закличок називали „криком”. Прокричавши свою пісню, хор затихав і слухав своє відлуння або ж спів із сусіднього села. Такий спів-крик втілював нестримне буяння молодих сердець, надій, а також служив запрошенням до «діалогу» з іншими гуртами. Пісні- заклички називали ще «гуканням», тому що вони закінчувалися вигуком
«гу». Такий вигук символізував відлякувальну силу, тобто своїм співом дівчата відлякували, проганяли зиму. Але з ІХ ст. гуканкам перестали надавати магічного значення і вони збереглися в невеликій кількості як наслідування давнім традиціям.
Весняні танки та ігри - найбільша група творів, яка об’єднує схід і захід України. Їх основна ознака - це єдність наспіву, тексту і руху виконання. Більшість з них - це колективна творчість, виконуються багато з них в колі, що символізує сонце. Вони мають досить швидкий темп.

48
Зміст веснянок дуже багатий: залицяння, вибір пари, кохання, розлука, сатира на багатих, жіноча доля, оспівування жіночої краси та природи. В змісті цих пісень зустрічаються тварини, птахи, звірі, багато серед них дитячого репертуару.
Взагалі весняні пісні відзначаються особливим ліризмом, мають радісний характер, сповнені світла, тепла, щирості, ліричної граціозності.
Умовно їх можна поділити на дві великі групи:
1.
Хороводні, виконання яких приурочувалося до певного часу і супроводжувалися певними танцювальними рухами та грою.
2.
Пісні, які не пов’язані з хореографією. Їх співали протягом усієї весни.
Цикл календарних обрядових пісень завершується обжинковими піснями, які безпосередньо пов’язані зі збором урожаю. Причому, в кожному регіоні України їх співають на однакові слова, але на різні мелодії. Свято зажинок (обжинок) є обов’язковим для проведення в дитячому садку, яке супроводжується великою кількістю дитячих народних пісень.
Жнива - це пора важкої праці, але водночас і дуже щаслива пора для селян, які радіють доброму врожаю. Взагалі у жнивах розрізняють 3 етапи:
1.
Зажинки, коли зажинають перший сніп і в старовину цей обряд був дуже урочистим і святковим. Він супроводжувався співом, в основному величальних пісень.
2.
Жнива, період важкої праці, коли пісень майже не виконували.
3.
Обжинки, сама урочиста пора, яка супроводжувалася певним обрядом, під час якого звучало багато пісень (веселих, жартівливих, ліричних тощо).
Отже, до обрядових календарних пісень відносяться зимові, весняні, літні й осінні.


49 4
Колискові пісні починають співати дитині з перших днів її життя. За часі язичництва співові над колискою надавалося значення оберегу:
Вважалося, що певні інтонації і «магічні» слова можуть уберегти дитину від хвороб та інших нещасть. Підтвердження «магічної» дії співу над колискою давні люди бачили в тому, що материнська пісня справді впливає на немовля заспокійливо. Згодом первісні уявлення зникли і спів- оберег перетворився на колискову пісню.
Колискова пісня – це термін фольклористичний. У народі ще й зараз вживають вислів : співати при колисці або співати кота. Останній вислів виник із звичаю, коли у нову колиску клали кота, гойдали його і наспівували при цьому колискової пісні. А після цього ритуалу клали до колиски дитину і співали при цьому колискової пісні. Тому в колискових піснях часто згадується кіт.
Тематика колискових пісень широка: сон, родина, сім’я, знайомі образи природи. Колискові пісні поділяються на дві групи: власне колискові, та
інші, які виконують їх функцію (заколисування), але ні в наспівах, ні у змісті специфічних ознак не мають.
Зразки цього жанру характеризують тихе і спокійне звучання, вузький діапазон, багаторазове повторення, короткий наспів. Звернені до немовляти, сповнені безмежної любові, тепла і ніжності слова матері створюють особливу емоційну атмосферу.
Усі колискові виконуються у повільному або помірному темпі, при основному нюансі піано (тихо). При колисці манера співу залежить від настрою матері або й виконуваної у цей час роботи.
5
Забавлянки (утішки), пестушки, потішки виконують для маленьких дітей дорослі або старші діти. Вони різного змісту, як правило дуже короткі, деякі мають певні сюжети, зрозумілі малечі, як усі відома
«Сорока-ворона на припічку сиділа».

50
Мова народних забавлянок лаконічна, образна і багата такими звуковими зіставленнями, що допомагають дітям визначати їх відмінність.
У римах слова різні за змістом часто відрізняються лише одним-двома звуками (лапці-бабці, їв-пік, діда-хліба, тупоче-хоче). Своєчасний розвиток фонематичного слуху, виховання здатності сприймати тонкі звукові розходження готують дитину до оволодіння правильною вимовою.
Звукосполучення, найбільш важко засвоювані дітьми, у яких багато шиплячих, свистячих, сонорних, раз у раз чуються в дитячих фольклорних зразках – забавлянках, пестушках, потічках.
Усі забавлянки супроводжуються ритмічними рухами, що приносить дитині велику радість і задоволення. Вони виконуються одноголосно, весело, і жваво.
Забавлянки, пестушки надзвичайно корисні, вони розвивають музичні здібності дошкільнят, збуджують енергію дітей, розвивають і звеселяють їх.
Пісні з казок та пісні-казки займають чинне місце у дитячому музичному фольклорі, виконуються дорослими для дітей, згодом стають піснями, які діти самі співають для дорослих і ровесників. Пісні-казки – це музично-поетичні твори, в яких навколишній світ розкривається за допомогою фантастичних образів тварин і птахів. Твори цього жанру із дорослого фольклорного середовища ввійшли в дитяче світосприйняття і стали повністю дитячим продуктом. Герої пісень-казок жнуть, молотять, косять, пасуть худобу, тобто працюють, тим самим приваблюючи дитячу увагу, до основного змісту життя людини – праці.
Тематика пісень-казок найчастіше жартівлива, а головними персонажами є тварини, серед яких – півник, мишка, котик, жучок, бузьок, жабка тощо. Найвідомішими зразками є «Танцювали миші по бабиній хижі», «Козуню-любуню, пристань до мене» та ін. Пісні-казки є підґрунтям для розвитку музично-творчих здібностей дітей дошкільного віку.

51
Небилиці (нісенітниці) найменш представлені у дитячому музичному фольклорі і є своєрідними іграми. В них розповідаються про абсолютно неймовірні речі, події, які викликають у дітей веселий настрій та сміх.
Ситуації в цих піснях комічні, зумисне відхилені від норм, тому завжди викликають у дітей веселий настрій і естетичну насолоду. Найкращими зразками є «Танцювала риба з раком», «Я вам люди заспіваю ні сеї, ні тої» та ін.
Більшість дитячого музичного фольклору (окрім колискових) поділяються на співані та рецитовані. При цьому грані між співом і речитативом дуже рухливі. Найбільш сталим елементом в них є ритміка, тобто у більшості ігрових формах діти дотримуються певного ритмічного рисунку і виділяють словесні наголоси, які становлять канву ритмізації.
Багато дитячих пісеньок обмежується одним або двома-трьома звуками.
Отже, для дитячого музичного фольклору показова ритмізована декламація, спів на одному звукові (біхорди, трихорди, дитоніка, тритоніка), розвинені наспіви, які запозичені з дорослих веснянок, весільних, танцювальних пісень.
Література
1. Діючі програми розвитку дитини дошкільного віку.
2. Науменко Т. І Музичне виховання дошкільників засобами українського фольклору / Т. І, Науменко. – К.: Віпол, 1996. – 63 с.
3. Садовенко С. Розвиток музичних здібностей засобами українського фольклору: Навчально-методичний посібник / С. Садовенко. – К.: Шк.. світ, 2008. – 128 с.
4. Садовенко С. Світ фольклору: Український дитячий музичний фольклор як засіб розвитку музичних здібностей дітей дошкільного віку. Науково- методичний посібник / С. Садовенко. – К.: КТ «Київська нотна фабрика»,
2007. – 332 с.

52
Тема № 7. Слухання і сприймання музики в дитячому садку
План.
1. Значення слухання музики для музичного розвитку дошкільників.
2. Завдання слухання і сприйняття музики.
3. Форми слухання музики.
4. Характеристика музичного репертуару зі слухання музики.
5. Основні етапи слухання і сприймання музики.
Основні поняття: Слухання музики, музичний репертуар, завдання зі слухання музики, форми слухання музики.
Серед усіх видів музичної діяльності особливо важливе місце належить слуханню музики. Саме з слухання музики починається залучення дітей до музичного мистецтва. Цей вид діяльності – складовий компонент виховання і розвитку дітей в дитячому садку. Разом з тим, слухання і сприйняття музики є окремим, дуже важливим розділом музичного виховання в цілому. Це особлива діяльність, що має самостійне значення.
Діти мають слухати гарну музику, що сприяє радісному настроєві, оптимістично налаштовує, збагачує життєвими враженнями, запрошує до активних дій, закладає основи художнього смаку не лише на музичних заняттях, а й поза ними. Інструментальні п’єси та пісні у виконанні дорослих та дітей розвивають музичні здібності. Особливого значення набуває використання педагогом знайомих мелодій у поєднанні з новими.
Бажано пропонувати дітям для прослуховування мелодії, що їх виконують на різних інструментах. Корисно інтегрувати прослуховування музики з читанням літературного матеріалу, розгляданням малюнків, різними
іграми та розвагами.
Для розвитку вміння слухати і сприймати музику необхідне музично- сенсорне виховання дітей, яке передбачає вміння розрізняти звуки по висоті, тривалості, тембру, динаміці.

53
Відомо, що порівняно з інструментальною музикою великий вплив на дітей має вокальна музика, так як саме вона поєднує в собі музичний і літературний текст, а діти завжди поєднують звучання з конкретним образом. Багато композиторів, які створюють музику для дітей дошкільного віку, створили чимало дитячих пісень різної тематики саме для слухання.
Слухання музики являється активним внутрішнім процесом зосередження, який дає дітям можливість сприймати і розуміти різні види та жанри музичного мистецтва. Музичний розвиток – це результат, до якого необхідно прагнути в процесі виховання і навчання.
При систематичному слуханні музики дошкільники починають розрізняти і усвідомлювати її виражальні засоби, жанри, композицію творів, що як наслідок приводить до розвитку естетичних почуттів.
У процесі слухання музики розвивається інтерес до музичного мистецтва, музичні здібності, мелодичний, гармонічний, ритмічний і тембровий слух, формується розумова діяльність дітей, розширюється
їхній кругозір, виховується музична культура. З допомогою бесід, питань, музичних ігор, загадок діти вчаться помічати схожість між творами і їх частинами, своєрідність кожної з них; співвідносити зміст творів із оточуючою дійсністю; оволодівають спеціальною музичною термінологією. При правильній організації слухання музики у дітей формуються мимовільна увага, уява, фантазія, пам’ять, вольові якості.
Слухаючи музику, діти знайомляться з різними за жанрами, стилями, формами, тематикою музичними творами композиторів минулого і сучасності.
Таким чином, систематичне слухання музичних творів і збагачення музичними враженнями допомагає розвитку музичного сприйняття дошкільників, виховує естетичні почуття, музичний смак, навички культури слухання музики, які формуються у дітей на основі вміння

54 прислухатися до музики. Послідовне виконання вимог сучасних програм слухання музики веде до гармонічного музичного розвитку.
Головна мета цього виду діяльності – залучити дітей до музичного мистецтва, виховувати стійкий інтерес та любов до нього.
2
В процесі слухання музики здійснюються основні завдання всебічного розвитку дітей: вдосконалюються моральні риси, формуються розумові здібності, поліпшується фізичний та емоційний стан.
У відповідності до мети слухання музики головним виховним завданням є формування первинних основ музичної культури, а саме:
- ознайомлення дітей з художніми, доступними їхньому сприйняттю кращими зразками народної, класичної та сучасної музики; диференціація
їх по жанрах і стилях;
- формування в дітей музичного сприйняття, здібності емоційно відгукуватися на музику, співпереживати почуттям, які виражені в різних за тематикою музичних творах;
- розвиток здібностей запам’ятовування музичних творів, їхнього змісту, характеру, засобів музичної виразності, поступового формування уявлень про музику;
- виховання оціночного ставлення до музики і її виконання, музичного та художнього смаку;
- формування навиків слухання музики;
- заохочення дітей до індивідуальної інтерпретації музики, до асоціації музичних переживань з життєвими образами;
- залучення дітей до слухання музики у виконанні педагогів, у грамзапису вокальних та інструментальних творів образного характеру;
- збагачення музичного досвіду і розвиток інтересу до вокальних та
інструментальних творів; до порівняння звуків із звуками навколишнього середовища;

55
- розвиток умінь визначати характер, темп, динаміку та жанр музичного твору, вживати музичні терміни;
- виховання позитивного ставлення до музики, стійкого інтересу до української та народної музики;
- розвиток основ музичної культури, бажання слухати музику в повсякденному житті;
У змісті сучасної програми з музичного виховання з цього виду діяльності можна виділити три основні напрямки:
1. Ознайомлення з музичними творами, їх запам’ятовування, накопичення музичних вражень.
2. Розвиток музичних здібностей і навиків слухання музики.
3. Розвиток здібностей розрізняти характер пісень, інструментальних п’єс, засобів їх виразності, формування музичного смаку та музичної культури.
3
Слухання музики в дитячому садку проводиться в різних формах:
1. Діти зустрічаються зі слуханням музичних творів у процесі всієї музичної роботи з ними. Слухання музики є методичним прийомом роботи по навчанню всім видам музичної діяльності.
2. Частина музичного заняття присвячується спеціально слуханню музики, яке не пов’язане з співом і рухами, як окремому виду діяльності. Діти слухають музичні твори цілком або уривками, аналізують їх, знайомляться з музичною термінологією, жанрами і їх різновидами, знайомляться з прізвищами композиторів.
3. З дітьми середньої та старшої групи можна проводити слухання музики як самостійне заняття. Такі заняття можна проводити в другу половину дня, не частіше одного разу на місяць. В самостійні заняття зі слухання музики включають нові твори (не більше двох) і вже знайомий репертуар, всього 4-5 творів, з них 1-2 інструментальна музика, решта – вокальна.

56 4. Діти зустрічаються зі слуханням музики на святах і розвагах. Наприклад, одна з форм розваг – це концерт, який цілком присвячується слуханню. На відміну від занять, тут не проводиться аналіз музичних творів. Дається тільки назва твору і робиться коротка вступна бесіда педагога. Слід пам’ятати, що не треба перевантажувати дітей довготривалим слухання музичних творів, тому що у дітей пропадає інтерес до них і, відповідно, вони погано засвоюють музичний репертуар. В молодших групах такі концерти можуть тривати 10-15 хв., а в старших 15-20 хв.
4
Для слухання музики в дитячому садку підбирають вокальні й
інструментальні музичні твори, невеликі за об’ємом, із нескладною гармонією і ритмом, із яскраво вираженою мелодією, простою формою, не дуже голосні по звучанню і не дуже швидкі по темпу. Сильний звук занадто збуджує дітей, їхня увага розсіюється, а дуже швидкий темп заважає і ускладнює сприйняття та запам’ятовування мелодії.
Музика вокальних творів повинна бути простою, наспівною, мати виразний ритмічний малюнок, чітко виражений динамічний розвиток, стрункість побудови. Найкращі зразки - це українські народні твори.
Зі слухання музики в основному використовується програмна
інструментальна музика, хоча у програмах подаються і не програмні твори, які виражають певний настрій. В основному це твори для вправ, рухів, несюжетних ігор, таночків або колискові мелодії, нетанцювальні п’єси, які діти добре сприймають, але не відтворюють в рухах.
Слід пам’ятати, що дошкільників зацікавлюють музичні твори, в яких яскраві, близькі й зрозумілі музичні образи. Твори мають бути доступними для дітей кожної вікової групи не лише за замістом, а й за формою, організацією засобів музичної виразності (ритм, темп, динаміка, лад). Діти найкраще сприймають прості образи, характеристика яких обмежена підкресленням тільки однієї властивості („зайчата легко стрибають”, „ведмежата ходять важко”) або відображенням однієї типової

57 дії, яка повторюється („конячка скаче”, „дощик накрапає”), особливо у молодших групах.
Репертуар кожної вікової групи визначено у програмі, проте музичний керівник повинен творчо підходити до вибору творів, поповнювати цей список, враховуючи вікові та індивідуальні особливості дітей даної групи, а також особливості певного регіону чи місцевості.
Основні вимоги до музичного репертуару – це доступність, виховна цінність і художність творів.
5
Розрізняють такі етапи слухання музики:
- ознайомлення;
- розучування або повторне слухання музики;
- закріплення.
1 етап. Процес ознайомлення є найважливіший. Основне завдання цього етапу – підготовити (настроїти) дітей до слухання музики, допомогти зрозуміти її зміст, характер і виражальне значення. На цьому етапі необхідно привчати дітей активно вслухатися, відгукуватися на почуття, що виражені в музичних творах, сприймати загальний характер.
Для цього необхідно дорослому дуже виразно, емоційно виконати музичні твори. Перше виконання повинне бути проникливим, високохудожнім, щоб залишити враження в свідомості дитини. Вступна бесіда має бути короткою, цікавою, емоційною, спрямованою на основний зміст і характер музичного твору. У молодших групах можна використовувати кількість
ігрові ситуації і наочності (іграшки, що допоможуть дітям краще сприймати музичний твір), а в старших – ці прийоми зменшуються. Чим старші діти, тим менш докладним має бути слово педагога, бо тепер увага зосереджується на аналізі музики.
2 етап. Основні завдання на етапі розучування музичних творів неоднакові для дітей різних вікових груп, отже і різні прийоми роботи. В молодших групах приділяють увагу запам’ятовуванню, а в старших –

58 аналізу. На цьому етапі перед педагогами ставиться завдання активізувати процес сприйняття музики. Перед слуханням звертається увага на основні засоби музичної виразності, композицію музичного твору, наявність вступу, закінчення. Крім цього, у всіх вікових групах можна використати
іграшку, ігрові прийоми навчання, показати картинку, тематично пов’язану зі змістом музики. Наприклад, під час повторного слухання п’єси Н.
Любарської «Курочка» музичний керівник або вихователь може показати дітям як курочка «клює» зернята, постукати правою рукою по лівій тощо.
Головна увага при цьому приділяється більш повному сприйнятті музики, шляхом акцентування уваги дітей на окремі елементи музичної виразності
і розвитку музичної пам’яті. На етапі закріплення поглиблюються знання дітей про музику.
Використовуються такі прийоми: порівняння щойно прослуханої п’єси з
іншою, вже знайомою дітям, близькою за тематикою та художніми особливостями, складання колективної розповіді про твір тощо.
3 етап. Закріплення має велике значення для розвитку музичного слуху, пам’яті та оціночних суджень, тобто для розвитку музичного смаку.
Слід прагнути до того, щоб діти пояснювали, обґрунтовували своє судження. На цьому етапі дошкільники самостійно впізнають музичні твори, запам’ятовують і виділяють ті, які найбільше сподобалися. У них з’являється вибіркове відношення до музики. Часто на цьому етапі дітки самі просять виконати твори, які найбільш сподобалися. На цьому етапі дорослі можуть задавати різні питання дошкільникам, наприклад: Як називається пісня, п’єса? Який в неї характер, темп? Вгадайте, що я виконала: колискову чи марш?, пісню чи таночок?
Отже, у процесі слухання і сприйняття музики дорослі мають привчати дітей уважно слухати музику, виховувати інтерес до різних жанрів і видів музики, привчати дітей запам’ятовувати музичні твори по вступу і закінченню, по мелодії, окремим фразам, частинам; розвивати

59 вміння розрізняти характер, засоби музичної виразності, порівнювати з
іншими творами, а також викликати бажання ще слухати музику.
6
Вибір методів та методичних прийомів під час слухання музики залежить від мети, завдань, віку дітей та педагогічної майстерності дорослих.
Методи роботи із слухання музики в дитячому садку передбачають
єдність впливу трьох елементів: музики, слова і наочності. Найбільше значення має музика, її художнє виконання. Проте, діти не можуть самостійно прилучитися до слухання музики. Слово, а саме бесіда чи розповідь музичного керівника допомагає проникнути у світ музики, відчути істотні зміни в її структурі, співвідносити музичні й поза музичні компоненти художнього образу. Інколи поєднання слова й музики є недостатнім, щоб сприйняти й зрозуміти зміст твору, дуже важливе значення має сам тон викладу матеріалу, жести й міміка педагога. Також потрібна наочність, яка допомагає уявити, про що розповідає музика, образ, втілений у музиці.
Слід сказати, що педагог може використовувати різні форми словесного пояснення: говорить про назву твору, проводить коротку бесіду перед і після прослуховування, в декількох словах пояснює зміст твору.
Можна застосувати поетичне слово, цитату, роз’яснення.
Під час слухання музичних творів необхідно використовувати такі методичні прийоми:
1. Постановка завдання, яке допомагає організувати навчання так, щоб діти не лишалися пасивними слухачами. Кожне завдання необхідно чітко формулювати, правильно спрямовувати активність дитини, інакше вона сама визначить собі завдання, які можуть відрізнятися від того, що мав на увазі музичний керівник. Наприклад, якщо діти просто слухають виконуваний твір, не ставлячи ніяких завдань, діти можуть не звернути

60 уваги на ті чи інші особливості п’єси чи пісні, які треба виділити.
Завдання, яке дошкільники зрозуміли, спрямовує їхню діяльність, активізує увагу і поліпшує сприйняття твору.
2. Створення ігрових ситуацій. Використання цього прийому зумовлене тим, що провідною у дошкільному віці є ігрова діяльність. Використання
ігрових прийомів під час слухання музики викликає позитивні емоції і допомагає повноцінному сприйняттю та запам’ятовуванню творів.
3. Повторюваність творів для слухання. При слуханні необхідно неодноразово повторювати музичний твір, його уривки і добиватися включення слухових, зорових і рухливих аналізаторів. Музичний твір повторюється декілька раз на одному занятті і на наступних двох, трьох.
Методи навчання визначаються завданнями, що ставить музичний керівник перед дітьми, керуючись програмовими вимогами, допомогою, яку він надає у виконанні цих завдань, ігровими ситуаціями та їх зв’язком з аналізом твору, частотою і метою програвання твору.
Таким чином, слухання і сприймання музики у дитячому садку є одним із найважливіших видів музичної діяльності, з якого починається залучення дошкільників до музичного мистецтва. Цей вид музичної діяльності постійно має використовуватися на музичних заняттях у кожній віковій групі та у повсякденному житті дитячого садка. Вихователі мають знати музичний репертуар, завдання зі слухання музики, вимоги програми, правила використання даного виду музичної діяльності у повсякденному житті дитячого садка та в процесі проведення інших занять.
Література
Та сама, що і до попередніх тем.




61


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал