Конспекти лекцій теоретичного навчання з предмету




Сторінка4/4
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.56 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4
Тема 2. Етикет службових відносин

Поняття про службовий етикет.
Етикетом називають сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків. Етикет – це мова символів. Він тісно пов’язаний з життям суспільства.
Службовий етикет – сукупність найдоцільніших правил поведінки людей у трудових колективах. Ці правила зумовлені найважливішими принципами загальнолюдської моралі.
Дотримання правил і вимог службового етикету є обов’язковим для всіх: керівників і підлеглих. Він також і передбачає правила поведінки з клієнтами і партнерами по бізнесу.
Моральна культура і гарні манери сприяють взаєморозумінню і запобігають виникненню конфліктів.
Ніколи не варто забувати істини: ніщо не коштує так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість. Не важливо яка людина перед Вами – розумна чи не дуже, вихована чи груба – це не повинно Вас зачіпати, Ви повинні сприймати її такою, як вона є. чим менше Вас зачіпають особистісні якості клієнта, тим вищим є Ваш професійний рівень.
Грубість – негативна моральна якість, властива людям, що нехтують правилами поведінки. Грубість виражається в недоброзичливості до оточуючих, нерозумінні
інтересів інших, в небажанні стримувати емоції. Груба, невихована людина професійно непридатна для роботи в сфері побутового обслуговування.
Варто дотримуватися в обслуговуванні наступних правил:
- будьте ввічливими з усіма клієнтами однаково (думка кожного клієнта впливає на імідж установи);
- завжди звертайтесь до відвідувачів тільки на «Ви»;
- ретельно дотримуйтесь правил етикету, не порушуйте дистанцію з клієнтом;
- культура обслуговування також визначається культурою спілкування. Говоріть простими закінченими реченнями. В спілкуванні варто уникати односкладових відповідей, намагатися більше слухати, ніж говорити;
- ніколи не сперечайтесь з клієнтом, якщо бачите, що переконати його все одно не вдасться;
- не варто бути надоїдливим. В розмові з клієнтом варто спостерігати за реакцією клієнта, якщо вона негативна – варто закінчити розмову;
- під час обслуговування не відволікайтесь на розмови з співробітниками;
- якомога рідше проводьте розмови по телефону, намагайтеся, щоб вони були короткими – службовий телефон не призначений для особистих розмов;
- особисті розмови працівників салону не повинні відбуватися в робочому залі, ніякі внутрішні конфлікти не повинні обговорюватись в присутності клієнта;
- одяг працівників не повинен бути надто яскравим з великим малюнком.
Неетично обслуговувати клієнта в коротких шортах чи з оголеними плачами.




43
Культура службових відносин
Кожного ранку, коли ми приходимо на роботу, зобов’язанні привітати тих, хто там уже знаходиться. Окрім цього існують деякі правила службового етикету, яких варто дотримуватися.
Основні правила привітання:

чоловік перший вітається з жінкою, а молодший за віком і службовим становищем – зі старшим;

намагайтеся вітатися зі всіма вам знайомими людьми, навіть якщо ви їх знаєте лише візуально;

відповідайте на вітання, навіть якщо вам здається, що ви не знайомі;

якщо ви йдете по коридору з колегою і він вітається з незнайомою вам людиною, ви теж повинні привітатися;

жінка перша вітається з чоловіком,якщо заходить в його кабінет;

запам’ятайте – краще привітатися двічі, ніж не привітатися взагалі.

Службове представлення.
Службовий етикет вимагає обов’язкового представлення людям, які вас не знають або спілкуються з вами по телефону. Тому, якщо ви звертаєтеся з особистими питання ми чи питаннями організації в будь-яку фірму, ви обов’язково повинні представитися. Потрібно чітко назвати своє ім’я, посаду і організацію, яку ви представляєте.
Згідно правил ділового етикету, будь-яка людина, яка завітала в організацію, повинна представитися секретарю, причому секретар не повинен вставати, достатньо просто привітливо усміхнутися.
Інша річ, якщо в офісі відбувається представлення нового працівника на керуючу посаду. В цьому випадку службовці, в тому числі і секретар повинні встати.
Це знак поваги майбутньому керівництву. Йому повинні відрекомендувати себе найближчі заступники, вказавши при цьому свої посади.
В обов’язки керівника організації входить представлення нового працівника.
Потрібно вказати його ім’я, посаду, яку буде займати і досягнення з попереднього місця роботи.

Звертання до колег.
Залежно від національного і культурного розвитку країн існують різні варіанти службових звернень. В нашій країні заведено звертатися за іменем і по-батькові до старших по віку і службовому положенню на «Ви». За ім’ям і на «ти», як правило, ми звертаємося до рівних нам. Однак, існують правила звертань, якими не варто нехтувати:
- перехід на «ти» можливий лише за згодою сторін. Перед тим, як це запропонувати поспостерігайте як звертаються один до одного інші працівники
– отримати негативну відповідь не дуже приємно;
- на новому місці не поспішайте перейти на «ти», навіть якщо інші працівники так спілкуються;
- жінка може запропонувати чоловіку звертатися до неї по імені за умови, якщо чоловік не є набагато старшим за неї і не є її керівником;

44
- якщо ви керівник – ініціатива перейти на «ти» повинна відходити саме від вас;
- керівнику називати підлеглого на «ти» неввічливо, за винятком якщо керівник впевнений, що це не ображає підлеглого;
- якщо ви добре знайомі з людиною і в повсякденному житті спілкуєтесь на «ти», не варто на офіційних прийомах демонструвати свої відносини;
- виступаючи публічно і задаючи запитання колегам на конференціям обов’язкове звернення на «Ви», незалежно від ситуації;
- запропонувати перейти на «ти» може лише той, хто старший

Службові бесіди.
Щоб оволодіти мистецтвом ділового спілкування перш за все необхідно навчитися мовчати. Це не означає, що ви повинні постійно мовчати. Ваше мовчання повинне бути наповнене змістом і цілковитим інтересом до колеги-співрозмовника.
Уважно вислухавши його ви повинні поставити себе на його місце.
Вважається, що в будь-якій бесіді є два рівня: перший – це її зміст, другий – ваше відношення до того, з ким ви розмовляєте. Якщо ви говорите колезі правильні речі, а в душі нього антипатія і не приховуєте цього чи робите це невміло, він обов’язково відчує вашу неприязнь і не стане вас слухати. Погодьтесь, що легше і приємніше слухати людину, якій ви симпатизуєте.
Намагайтесь нікого не критикувати, а навпаки висловлюйте свої компліменти.

Телефонні розмови.
Вміння проводити телефонні розмови формує уявлення про фірму і її позитивний імідж. Щоб правильно вести телефонні розмови потрібно дослухатися порадам спеціалістів і правилам, що створені у вашій організації.
Перед тим, як телефонувати продумайте зміст розмови, приготуйте папір і ручку, якщо при необхідності потрібно буде щось записати. Розмову починайте з привітання, попросіть до слухавки того, хто вам потрібен для розмови. Якщо ви не впевнені, що знаєте ім’я людини з якою будете спілкуватися – уточніть у секретаря.
Якщо ви не знаєте до кого звернутися по вашому питанню, в цьому допоможе секретар. Не варто обговорювати деталі майбутньої розмови з секретарем. Якщо необхідної людини не виявилось на місці не відмовляйтесь залишити інформацію про себе, вказуйте і номер телефону, не дивлячись на те, що , можливо, ви вже залишали його раніше.
Якщо ж розмова відбудеться представте компанію і себе особисто. Поцікавтеся чи має опонент достатньо часу для розмови з вами. Проінформуйте про мету вашого дзвінка, виложіть суть справи і при необхідності обговоріть деталі. Закінчити розмову повинен той, хто телефонував. Подякуйте співрозмовнику попрощайтесь.
Не варто телефонувати на домашній телефон колезі по роботі, якщо він не давав вам номер особисто. Вважається поганим тоном телефонувати раніше 8.00 і пізніше
23.00 – оптимальний час з 9.30 до 21-30. Намагайтесь говорити по телефону коротко і змістовно. Навчіться інтонацією виділяти важливі моменти в бесіді.
Якщо вам зателефонували (не має значення чи це є ваш прямий обов’язок відповідати на дзвінки, чи ви опинились там випадково) відповісти на дзвінок ви повинні ввічливо згідно правил:

45
- бажано підняти слухавку після першого чи другого дзвінка;
- привітайте співрозмовника, представте організацію;
- намагайтесь надати максимум інформації, що цікавить опонента, а якщо це не в вашій компетенції попросіть людину, яка зможе допомогти;
- не зважаючи на те, що ініціатором закінчення розмови повинен бути той, хто телефонував, якщо ви бачите, що розмова затягується, подякуйте за те, що знайшли час зателефонувати. За цим, як правило, розмова переривається;
- на анонімні дзвінки дозволяється не відповідати.
Якщо людина яка вам зателефонувала не представилась, попросіть ї зробити це.
Потрібно дати можливість людині висловитися, не перебиваючи, а потім сказати свою думку. Якщо з перших секунд розмови ви зрозуміли, що абонент зателефонував не за адресою потрібно відразу сказати йому про це і по можливості дати йому координати куди він може звернутися з даного питання.
Правила етикету телефонних розмов стосується також розмов по мобільному телефону. Не варто забувати, що розмова по телефону стосується лише вас і вашого співрозмовника, тому не потрібно проводити розмови у громадських місцях, де мимоволі слухачами вашої розмови стануть по сторонні люди. Намагайтесь дотримуватись правил:
- говоріть по-можливості тихо, відійшовши в сторону від інших;
- зателефонувавши поцікавтесь чи може ваш співрозмовник з вами говорити;
- вимикайте телефон, якщо йдете на офіційну зустріч чи важливу подію;
- якщо під час ділової розмови ви забули вимкнути телефон, вибачтеся і вимкніть його;
- якщо ви чекаєте не менш важливого дзвінка, ніж ваша зустріч, попередьте про це;
- під час ділового обіду не тримайте мобільний телефон на столі, покладіть його краще в кишеню або в сумку;
- вимикайте мобільний телефон, коли йдете в театр, кіно чи концерт, щоб не заважати іншим глядачам чи акторам;
- не зловживайте мобільним зв’язком, бо його вплив на людський організм ще не вивчений.

Ділові листи.
Ділові листи – поширений і практичний спосіб комунікації. З точки зору етикету вони менш втручаються в розпорядок дня працюючого.
Як правило вони пишуться на бланках організації, яка для цього обирає папір хорошої якості, зазвичай білий, хоча дозволяється незначно тонований. Чим офіціальні ший бланк, тим офіціальні ший має бути стиль написання. Існує загальноприйнята структура написання ділового листа.
З правої сторони, трохи нижче реквізитів фірми вказується дата відправлення листа з вказуванням на число місяць і рік (наприклад 24 жовтня 2011р.). скорочення типу 24.10.11 не допускаються.
Почати лист потрібно з точної адреси в лівому верхньому кутку, не зважаючи на те, що вона надрукована на конверті. Нижче, без абзацу, з лівої сторони вказується ввічливе звернення. Як правило, це –

46
Шановний (на) + прізвище;
Панове;
Шановний пане + прізвище.
Після вступного звернення має стояти кома, а не знак оклику, як було прийнято раніше.
В ділових листах необхідно звертатися на «ви», навіть якщо в повсякденному житті з адресатом звертаєтесь інакше.
Якщо ви не знаєте імені людини якій пишете діловий лист, зателефонуйте на фірму, де працює людина і поцікавтеся. Якщо такої можливості немає, зверніться просто «Шановний пане директор».
За тим потрібно позначити тему листа, поставивши приставку Re: ( від англійської in reference to – відносно, що стосується). Далі викладається сам текст.
Закінчувати діловий лист потрібно «компліментом», ( не в звичному його розумінні). Якщо лист офіційний вживають такі компліменти: «Щиро Ваш…», «З найкращими побажаннями…», «Прийміть найкращі побажання ». неофіційний лист можна підписати : «Ваш…». Підписати лист варто тим самим звертанням з якого ви починали його.
Під компліментом потрібно ставити підпис, під яким вказується ваше прізвище і посада, яку ви займаєте. Комплімент і підпис у нас в країні прийнято ставить з правої сторони. Якщо ви не знайомі з людиною, якій відправляєте лист, краще вказати своє
ім’я повністю.
Якщо потрібно дописати ще інформацію про події, які відбулися після того, як ви написали лист, ставлять PS (постскриптум) і дописують необхідне, знову підписуючись знову.

Вітальні листівки.
В наш час організації, які турбуються про свій імідж не повинні нехтувати одним із традиційних способів підтримання хорошої репутації – вітальні листівки з нагоди різних свят клієнтам, діловим партнерам. Окрім цього, це гарний спосіб нагадати про себе – самореклама (PR). Посилаючи листівку разом з тим ви можете проінформувати клієнта про перелік послуг, які надає ваша організація. Не зважаючи на це, листівки повинні бути оформленні в стилі корпоративного іміджу фірми.
Листівки відправляють на робочу адресу, якщо це неможливо, на домашню.
Згідно з правилами етикету, якщо в листівці вказано ваше ім’я чи назву фірми, ви зобов’язані власноруч підписати її, додавши кілька слів. Наприклад, «З найкращими побажаннями в Новому році». Це правило стосується і тих листівок, де типографічним способом віддруковане привітання. Підпис надає їй доброзичливості.
Конспект з першоджерел
Етика ділового спілкування: / за ред. Т.Б. Гриценко, Т.Д. Іщенко, Т.Ф. Мельничук /
Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 344с. (с. 102-117, 237-241)
Смирнова Л.В. Уроки парикмахерского искусства. Модель. Стиль. Образ.– СПб.:
«Паритет», 2003.– 256с.(с.235, 236)
Тимошенко Н. Л. Корпоративна культура: діловий етикет: Навч. посіб.– К.: Знання,
2006. –391с. (с. 100-104)

47
Современный этикет/ Сост. И. А. Сокол; Худож. Иллюстратор В.М. Юденков;
Худож. оформитель И. В. Осипов. – Харьков: Фолио, 2008.– 477с. (с. 270-273, 280-
284, 294-295, 258-267 )
Запитання для самоконтролю
1.
На чому базуються правила службового етикету?
2.
Як необхідно звертатися до колег за правилами службового етикету?
3.
Як необхідно проводити телефонні розмови?
4.
В чому особливість етикету спілкування по мобільному телефону?
5.
Як має бути складений діловий лист?

48
Розділ 3. Професійна етика та естетика.

Тема1. Роль естетики в сфері обслуговування

Психологія та естетичні умови організації праці.

Умови праці можна розглядати у вузькому та більш широкому значенні слова.
По-перше, умови праці на робочому місці чи в цеху - це сукупність факторів, які впливають на працездатність та здоров’я в процесі праці. Зазначені фактори можна розподілити за такими групами: санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні, соціально-психологічні. Вони діють самостійно або в будь-якій сукупності, створюючи відповідні загальні умови праці людини.
Санітарно-гігієнічні умови праці створюють зовнішнє середовище на робочому місці.
Психофізіологічні фактори характеризують дію на організм людини фізичних зусиль, ступінь їх тяжкості, темпу та ритму роботи, а також вибір раціональної трудової пози, монотонність праці, нервово-психічне навантаження тощо. Їх оптимізація дозволяє захистити людину від перевтомлення, втрати здоров’я, підвищує працездатність і сталість в праці.
Естетичні умови дозволяють шляхом впливу на психіку людини надати праці відповідне емоційне забарвлення, моральне задоволення і підняти продуктивність праці. Вони охоплюють естетизацію робочого середовища, архітектурне та колірне оформлення.
Соціально-психологічні фактори характеризують взаємовідносини між членами трудового колективу, психологічний клімат в колективі.
Умови праці в більш широкому значенні слова охоплюють також питання належного стану обладнання, якості матеріалів та інструментів та їх наявність на робочому місці, вчасне постачання для якісного виконання відповідних енергоносіїв, своєчасне забезпечення робочого місця необхідною документацією.
Указані фактори створюють відповідний організаційно-технічний рівень виробництва і праці, який обумовлює виконання також умов праці у більш вузькому значенні слова. Наприклад, незадовільний стан техніки та технології виробництва може викликати порушення температурного режиму, техніки безпеки праці, раціоналізації виробничого та трудового процесу тощо. Умови праці не повинні стати причиною простою не з вини працівника.
При розробленні норм праці приймаються нормальні умови праці, які потім повинні чітко забезпечуватися власником при їх застосуванні в сфері обслуговування чи на виробництві. Отже, нормальні умови праці при розробленні норм праці - це такі умови, які є оптимальними при проектуванні структури виробничого та трудового процесу на підставі раціоналізації трудових рухів і витрат робочого часу. Враховуючи нерозривний зв’язок виробничого та трудового процесів як при проектуванні норм, так і при їх застосуванні на конкретному підприємстві, можна вважати за нормальні умови праці такі організаційно-технічні умови, які забезпечуються науково обґрунтованим матеріально-технічним обслуговуванням

49 робочих місць, включаючи підтримку обладнання у відповідному робочому стані та виконання ним встановленої техніко-економічної норми.
Власник має забезпечувати нормальні умови праці в широкому значенні цього слова для виконання встановлених норм праці. Без належного технічного забезпечення виробництва або постачання матеріальними чи енергетичними ресурсами працівники не можуть виконувати встановлену для таких умов норму праці. Власник повинен виявляти причини відхилення від нормальних умов праці та усувати їх. З цією метою розробляються організаційно-технічні заходи вдосконалення організації виробництва та праці.
Власник зобов’язаний своєчасно ознайомити працівників з нормами праці і умовами їх виконання, забезпечити належну якість машин, інструментів та матеріалів для ритмічної роботи і виконання норм. Запровадження нових та переглянутих норм праці повинно супроводжуватися при необхідності застосуванням відповідних заходів матеріального стимулювання.
У разі невиконання робітниками норм праці внаслідок порушення власником нормальних умов праці він зобов’язаний нести відповідальність - робітник не повинен одержати менше двох третин тарифної ставки (окладу). При цьому оплата такого робітника не повинна бути нижчою встановленого мінімального розміру тарифної ставки (окладу) в розрахунку на відповідний час.

Естетика робочого місця. Організація праці в практичній зоні.
Робоче місце – це «зона трудової діяльності» одного чи декількох виконавців, оснащена необхідними засобами для виконання виробничих завдань (посадових обов’язків).
Організація робочих місць передбачає здійснення комплексу організаційно- технічних заходів, спрямованих на підвищення продуктивності й привабливості праці, збереження здоров’я працівників. Конкретний зміст таких заходів має багато спільного, але чимало й специфічного, обумовленого характером праці. Вихідним моментом в організації та обслуговуванні робочих місць є визначення предмета праці й характеру використовуваних засобів праці.
Обладнання (оснащення) робочого місця поділяється на основне і допоміжне, постійне і тимчасове. Обладнання і оснащення, яке не використовуються в основному трудовому процесі, належить до допоміжного (наприклад, шафа для одягу). Постійними предметами обладнання є все те, що знаходиться на робочому місці незалежно від виконуваних в даний момент трудових процесів і операцій.
Тимчасовими предметами обладнання виступають різного роду пристосування, графіки, таблиці, діаграми, засоби оргтехніки і зв’язку, що застосовуються тільки для здійснення певного трудового процесу або конкретної операції. Підбір основного і допоміжного обладнання робочого місця співробітника слід проводити з урахуванням конкретних умов його діяльності, а також індивідуальних фізіологічних даних. В обладнання кабінетів осіб доцільно включати м’яке крісло для короткочасного відпочинку протягом робочого дня. Досвід багатьох людей свідчить про те, що 10–15 хв. відпочинку в розслабленому стані допомагає повністю

50 усунути стомлення і відновити працездатність без вживання різних тонізуючих засобів, надлишковий прийом котрих є шкідливим для здоров’я.
На попередньому етапі організації робочого місця насамперед необхідне його правильне планування, тобто найбільш раціональне взаємне розміщення предметів і обладнання, оснащення засобами праці, а також оптимальне розташування самого працівника для успішного виконання ним своїх функціональних обов’язків, економії його розумових і фізичних зусиль.
Раціональне планування робочого місця полягає в тому, щоб звести до мінімуму зайві рухи та переміщення; створити такі умови праці, які б сприяли підвищенню її продуктивності та зниженню стомлюваності людини; економно використовувати наявні площі. Вказані цілі будуть досягнуті при погодженому плануванні робочих місць, яке враховує рухи взаємодіючих працівників, потоки
інформації і т. ін. Співробітники, які найбільш часто вступають в контакти між собою, мають розташовуватися поблизу один від одного.
Для нормального функціонування підрозділу важливо забезпечувати робочі місця необхідними засобами зв’язку: зоровою (світлова сигналізація); звуковою
(дзвінок, телефонний і радіозв’язок); комбінованою і т. ін.
«На робочому місці, – пише А.К. Гастєв, – не повинно бути нічого зайвого, щоб даремно не тикатися, не метушитися і не шукати потрібного серед непотрібного.
Весь інструмент і пристрої мають бути розкладені у певному, по можливості, раз і назавжди встановленому порядку».
Для діяльності управлінського персоналу велике значення має дотримання принципу "вільного столу", тобто утримання робочого місця в такому стані, щоб ніщо не відволікало від питання, яке вирішується в даний момент.
Робоче місце, по можливості, має освітлюватися природним світлом. При проектуванні освітлення робочого місця необхідно враховувати: освітленість у різних площинах (горизонтальній і вертикальній), зміну світла в різний час дня і року, при різній погоді, а також пофарбування службових приміщень і предметів, що в них знаходяться.
Існує п’ять типів освітлення службових приміщень: пряме, напівпряме, пряме скісне, напівскісне, скісне. Для більшості приміщень найбільш придатне використання напівскісного освітлення, коли від 10 до 40% світла падає вниз і від 60 до 90% світла спрямовується вверх, відбиваючись потім від стелі. За допомогою цього досягається добре розсіювання світла, зменшується осліплюючий ефект. Для різного виду робіт потребується різне освітлення, але слід пам’ятати, що природне є найбільш сприятливим.
Напруга зору залежить також від характеру роботи, колірної гами інтер’єру та здоров’я людини. Колір справляє психофізіологічний вплив на працездатність, швидкість реакції, стомлюваність співробітника та інші показники функціонального стану його організму. Колірне пофарбування інтер’єру сприяє задоволенню фізіологічних, психологічних та естетичних потреб людини. Перші з них передбачають пофарбування робочого місця в кольори, які мають оптимальний коефіцієнт відбиття світла. Другі передбачають зниження несприятливого впливу навколишнього середовища на працю людини. Треті спрямовані на "прив’язку" певної колірної гами до конкретного робочого місця. Проблеми колірного

51 оформлення інтер’єру кабінетів рекомендується розв’язувати щодо конкретної людини, яка в ньому працює, оскільки психофізіологічний вплив колірної гами на людей виявляється по-різному. Він залежить від віку, статі людини, стану її нервової системи. Тому колірна гама пофарбування службового кабінету і предметів, що знаходяться в ньому, підбирається таким чином, щоб вона своїм впливом допомагала нейтралізувати вади психофізіологічного характеру, які має працівник, і підвищити його працездатність. При виборі колірного забарвлення
інтер’єру слід враховувати клімат, мікроклімат, розмір і розміщення віконних прорізів по сторонах світу, освітленість приміщення і т. ін. Наприклад, якщо будинок знаходиться у північних і центральних районах України, то рекомендуються "теплі" кольори (наприклад, кремовий), якщо у південних –
"холодні" (світло-зелений, зелений). Чим більший предмет, що знаходиться на робочому місці, тим світліше повинно бути його забарвлення. Допоміжні предмети доцільно фарбувати в неяскраві, не подразнювальні кольори. При фарбуванні обладнання слід враховувати, що число кольорів не повинно перевищувати трьох, не враховуючи сигнальних.
Працездатність багато в чому залежить від мікрокліматичних умов на робочому місці. Поняття мікрокліматичних умов включає в себе три елементи: температуру, вологість і рух повітря. Вважається, що найбільш сприятливо займатися розумовою працею в приміщеннях з постійною температурою 18–20° С і вологістю приблизно
50–70%. При підвищенні або зниженні норм температури і вологості продуктивність праці людини знижується. Підвищення температури порушує дихання та серцево- судинну діяльність, а зниження температури притупляє увагу. Шкідливо впливати на організм людини може й забруднення повітря. Діяльність працівника потребує зосередження уваги при сприйнятті, аналізі, переробці та оцінці інформації. За даними різних досліджень, шум підвищеної інтенсивності значно знижує продуктивність праці. Існує ряд думок відносно того, що позитивний вплив на підвищення трудової активності справляє музика. Цього не можна заперечувати, коли мова йде про фізичну роботу. Проте під час управлінської праці музика відволікає увагу, сприяє стомлюваності, знижує продуктивність праці. Безспірно, її позитивний, стимулюючий вплив виявляється тоді, коли вона звучить перед початком роботи і в кінці робочого дня, в перервах, протягом відпочинку.
Всі питання наукової організації праці слід вирішувати на основі всебічного обліку можливостей людини, з’ясування умов для її швидкого "входження" в роботу
і пошуку засобів попередження стомлюваності. Треба зважати на те, що подовження робочого часу не приводить автоматично до підвищення продуктивності праці.
Навпаки, саме його скорочення при раціональній організації праці і відпочинку може привести до більшої ефективності діяльності. Оптимальні результати праці визначає доцільна пропорція між витратами сил на роботі та відпочинком.
Під раціонально обґрунтованим режимом праці та відпочинку розуміється "чергування праці та перерв, що встановлюється на основі аналізу працездатності з метою забезпечення високої продуктивності праці і збереження здоров’я працівників". Раціональний режим праці і відпочинку має передбачати таке їх співвідношення, коли висока продуктивність праці сполучається з високою і сталою працездатністю людини.

52
Існує поняття виробнича естетика – комплекс заходів, спрямованих на естетичну організацію виробничого середовища. Включає роботи щодо створення оптимальних світлоколірних і мікрокліматичних умов у виробничих, побутових і службових приміщеннях, розробки і розміщення засобів візуальної комунікації і наочної агітації, озеленення і упорядкування інтер’єрів і територій, підвищення естетичного і споживчого рівня технологічного устаткування і організаційно- технічного оснащення. Виробнича естетика є розділом технічної естетики, що вивчає закономірності формоутворення виробів, виготовлених пром. способом, і особливості естетичної організації предметного середовища для життя і діяльності людини. В дослідженнях з В. е. беруться до уваги дані фізіології, психології, ергономіки, естетики, наукової організації праці, світлотехніки, акустики тощо, а також конкретні технологічні особливості і умови експлуатації певного підприємства (архітектура, функціональні особливості трудової діяльності тощо). В. е. забезпечує поліпшення умов праці, сприяє зростанню її продуктивності, підвищенню якості вироблюваної продукції, а також є одним із заходів естетичного
і морального виховання працівників.
Конспект із першоджерел:
http://apelyacia.org.ua/node/905 http://www.pravo.vuzlib.net/book_z1136_page_200.html
Запитання для самоконтролю
1.
Які фактори впливають на працездатність людини?
2.
Як потрібно слідкувати за оптимальними умовами праці на робочому місці?
3.
Як правильно організувати робоче місце?
4.
Що таке «раціональна організація робочого місця»?
5.
Які вимоги ставляться до робочого місця?
6.
Що таке мікроклімат?
7.
Яке освітлення повинне бути на робочому місці?
8.
Яких заходів потрібно дотримуватися для підвищення працездатності працівників?

53
Список використаних інформаційних джерел
1.
Ветров А. Парикмахер - стилист. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.
2.
Етика ділового спілкування: / за ред. Т.Б. Гриценко, Т.Д. Іщенко, Т.Ф.
Мельничук / Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 344с.
3.
Етика: Навч. посіб. / В.О. Лозовой, М.І. Панов, О.А. Стасевська та ін.; За ред. проф. В.О. Лозового. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 224 с. - Бібліогр.
4.
Изд-во Дальневост. ун-та, 2005.- 200 c.
5.
Лозовой В.О., Петришин О.В. Професійна етика юриста. Х.: Право, 2004.176с.
6.
Малахов Віктор. Етика спілкування: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2006. –400с.
7.
Нагаєв В.М. Конфліктологія: курс лекцій (модульний варіант): Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. –198с.
8.
Павелків Р.В. Загальна психологія. Піддручник. К., 2002.506с.
9.
Профессиональная этика и этикет. Учебник / А.А. Солоницына.- Владивосток. -
10.
Смирнова Л.В. Уроки парикмахерского искусства. Модель. Стиль. Образ.–
СПб.: «Паритет», 2003.–256с.
11.
Современный этикет/ Сост. И. А. Сокол; Худож. Иллюстратор В.М. Юденков;
Худож. оформитель И. В. Осипов. – Харьков: Фолио, 2008.– 477с. (с. 270-273,
280-284, 294-295, 258-267 )
12.
Тимошенко Н. Л. Корпоративна культура: діловий етикет: Навч. посіб.– К.:
Знання, 2006. –391с.
13.
http://goodwoman.ru/2010/09/profesijna-etika-perukarya
14.
http://readbookz.com/book/159/4576.html
15.
http://serafim-secret.blogspot.com/2010/10/blog-post.html http://apelyacia.org.ua/node/905 16.
http://ua.textreferat.com
17.
http://www.pravo.vuzlib.net/book_z1136_page_200.html
18.
http://www.referatcentral.org.ua
19.
http://www.ukrreferat.com


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал