Конспект лекцій з курсу "Українська мова за професійним спрямуванням"




Сторінка6/7
Дата конвертації16.12.2016
Розмір0.92 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7
На обліку в профспілковій організації — 155 осіб, присутні — 145, відсутні — 10, із них: 4-у відрядженні, 2 — на лікарняному, 4 — із невідомої причини.
Витяг з протоколу — частина протоколу, що містить інформацію з конкретного питання порядку денного. Це один із найпоширеніших видів документації. Він є короткою
(усіченою) формою повного протоколу й відображає конкретне окреме питання.
Цей документ складається на прохання особи для подання за місцем вимоги. У протоколі, із якого зроблено витяг, зазначають, на якій підставі, кому й коли подано чи надіслано документ.
Реквізити витягу з протоколу:
— Назва виду документа (витяг з протоколу).
— Номер документа, із якого робиться витяг.
— Назва організації, установи, яка проводила засідання, нараду.
— Дата проведення зборів, засідання.
— Номер питання, що розглядалося, і його суть (як його сформульовано у протоколі).
— Текст: конкретне питання з порядку денного (слухали, ухвалили), винесена ухвала щодо питання, яке розглядалося.
— Посада, прізвище та ініціали того, хто підписав оригінал (без його підпису).
— Посада, підпис, ініціали та прізвище того, хто уклав витяг (голови та секретаря)
— Дата укладання витягу.
Резолюція — це документ, який фіксує рішення, постанову. Найчастіше резолюцію приймають на зборах, з’їздах, конференціях; її вміщують у кінці протоколу або пишуть окремо й додають до нього.
Резолюція складається із вступної (констатуючої) і директивної частин. У констатуючій частині спочатку відзначають досягнення з питання, що розглядається, а потім указують недоліки. У директивній (резолютивній) частині роблять узагальнені висновки, оцінюють роботу, визначають конкретні заходи з кожного питання, спрямовані на виконання поставлених завдань, усунення виявлених недоліків, зазначають відповідальних осіб.
8. Службові листи (офіційна кореспонденція)
Кореспонденція (від латин. correspondeo — відповідаю, відправляю, повідомляю; correspondentia — листування) — це:
— листування між окремими особами або установами;
— сукупність поштових відправлень (листи, телеграми тощо);
— окреме поштове відправлення (лист, поштівка тощо);
— замітка, допис, повідомлення, надіслані кореспондентом / до редакції часопису;
— оперативний жанр журналістики, що повідомляє про конкретні факти та ситуації.
Кореспонденція є своєрідною візиткою та обличчям установи, фірми, компанії, що репрезентується у документно-комунікативному просторі. Бездоганно оформлена ділова кореспонденція — це свідчення вашої поваги до адресата.
Службовий лист — це один із різновидів інформаційних документів для писемного спілкування й оперативного управління процесами діяльності організацій, установ та їх структурних підрозділів. Це поширений вид документації, один із способів обміну
інформацією.
Головна мета службового листа — поінформувати, пояснити, упевнити, довести і спонукати до потрібної дії адресата (одержувача).

6 2
Види офіційного листування (офіційної кореспонденції):
Ділове (комерційне) —
1) офіційне листування:
— дипломатичне — офіційне листування міждержавних установ чи іноземних представництв у дипломатичній практиці;
— адміністративне — офіційне листування між органами управління (органи влади, керівні органи) та виконавцями (установи, підприємства, організації), а також їхніми структурними підрозділами;
2) ділове (комерційне) листування — листування напівофіційного характеру для ділових контактів між фірмами, установами, закладами тощо. За тематичною ознакою ділові листи поділяють на:
— комерційні — використовуються при підготовці до укладення комерційної угоди, а також під час виконання умов договорів. Комерційними можуть бути такі ділові листи: лист-відповідь, лист-запит, лист-інформація, лист-попередження, лист-пропозиція (оферта), лист-претензія (рекламація), лист-нагадування;
— некомерційні — використовуються при вирішенні різноманітних організаційних, правових питань, економічних взаємин. До них належать: лист-гарантія, лист- підтвердження, лист-подяка, лист-привітання, лист-запрошення, лист-прохання, лист- рекомендація, лист-співчуття, інструкційний лист, супровідний лист.
Класифікація службових листів
За кількістю адресатів розрізняють звичайні, циркулярні та колективні листи.
— Звичайний лист — надсилається на одну адресу від імені одного кореспондента.
— Колективний лист — надсилається на одну адресу, але пишуть його від імені кількох кореспондентів (декількох організацій чи установ). Навіть якщо цей лист фактично укладається однією людиною, але підписується від імені колективу.
— Циркулярний — надсилається цілій низці установ (наприклад, керівною установою до своїх структурних підрозділів (кілька адрес)).
За структурою виділяють такі ділові листи:
— Регламентовані — укладаються за певним встановленому зразку.
— Нерегламентовані — містять авторський текст і складаються у вільній формі, не мають встановленого зразка.
За формою відправлення ділові листи можуть бути:
— Конвертові — надіслані за допомогою пошти в конверті (поштове відправлення).
— Електронні — надіслані в електронному вигляді на e-mail (електронна пошта).
— Факсові — надіслані факсом (факсове повідомлення).
За функціональними ознаками службові листи поділяються на два типи:
1. Листи, що потребують відповіді. До них належать:
— листи-запити,
— листи-прохання,
— листи-пропозиції,
— листи-звернення,
— листи-вимоги,
— персональні запрошення.
2. Листи, що не потребують відповіді — це:
— листи-відповіді,
— листи-попередження,
— листи-розпорядження,
— листи-відмови,

6 3
— листи-нагадування,
— листи-подяки,
— листи-підтвердження,
— листи-повідомлення (інформаційні листи),
— комерційні, супровідні, гарантійні, рекламні, рекомендаційні листи.
За характером інформації виділяють також ініціативні листи — листи, що містять прохання, пропозицію, звернення чи запит до адресата. За законами психології на формування поглядів партнера значною мірою впливає інформація, що надходить першою.
Отже, ділові взаємини краще розпочинати з особистого, безпосереднього спілкування і вже потім можна продовжувати закріплювати контакти діловим (службовим) листуванням.
Оскільки листування виключає вербальні контакти спілкування, доцільно до тексту листів уводити деякі словосполучення і звороти, які засвідчують ставлення до партнера. Із тексту сучасного службового листа повинен вимальовуватися образ автора — надійного партнера, постійного клієнта, чесного конкурента й т. ін. Зазвичай, ініціативні листи вимагають відповіді.
За тематичною ознакою та характером інформації службові листи поділяються на різні групи.
Лист-запит — лист, в якому адресант звертається з певним питанням до адресата, наприклад, звернення однієї сторони до іншої про бажання укласти угоду, як правило, без зазначення умов угоди або уточнити якесь питання при здійсненні угоди.
Лист-прохання — містить прохання зробити або припинити якусь дію, спонукати до дії тощо.
Лист-пропозиція (оферта) — заява особи про бажання укласти угоду із зазначенням конкретних умов угоди.
Листи-відповіді — лист, що містить відомості, на які попередньо було зроблено запит. Ці листи за змістом залежні від ініціативних листів, оскільки їхня тема і характер були вже задані запитом, проханням та ін., на дату й номер яких має бути обов’язкове посилання. Оскільки лист-відповідь повинен мати посилання на лист, на який відповідає, його текст, зазвичай, починається з таких слів: «На Ваш лист № (номер листа-запита) від
(дата) повідомляємо, що…». Лист-відповідь викладає характер проблеми чи вирішення питання, прийняття чи відмову пропозиції тощо, заявлених в ініціативному листі. Головні умови, що висуваються до змісту листа-відповіді, полягають у чіткості формулювань щодо попередніх прохань (запитів), міри чи ступеня, часу та якості її виконання. Відмова, зміна обсягу робіт, послуг і часу їхнього виконання повинні бути вагомо обґрунтовані й коректно викладені. Готуючи відповідь на лист, важливо звернути увагу на оформлення вхідного документа: якщо його підписав керівник, то відповідь слід адресувати йому, причому підписану теж керівником, а не його заступником.
Комерційний лист — специфічний вид ділового спілкування, прийнятого як у внутрішньодержавній, так і в міжнародній практиці. Цей лист може містити комерційну
інформацію про зміни цін, видів і способів платежів, умови купівлі-продажу тощо.
Рекламний лист — це різновид інформаційного листа, що містить докладний опис рекламованих послуг чи товарів, пропагує діяльність закладу чи установи. Мета такого листа — спонукати адресата скористатися певними послугами. У таких листах адреса зазначається окремо.
Лист-рекламація (претензія) — претензії до сторони угоди, яка порушила прийняті на себе за договором зобов'язання, і вимога відшкодування збитків.

Рекламаційний лист (лист-рекламація) — це документ, який обґрунтовано доводить про виявлення певних недоліків або дефектів у виконаній роботі, виробленій продукції чи наданій послузі, а саме: недотримання попередньо обумовлених (в раніше укладених угодах та договорах) термінів, технологічних нормативів виготовлення,

6 4 пакування, транспортування та зберігання продукції, товару, що призвело до псування товарного вигляду, погіршення якості тощо. Обґрунтування недоброякісності може підтверджуватися доданими копіями актів, висновками фахівців-експертів. В цьому листі наполягається на повторенні послуг чи робіт на більш високому рівні або висуваються інші вимоги; висловлюється також прохання підтвердити отримання рекламаційного листа.

Лист-претензія — документ, близький до рекламаційного листа, але менш категоричний за змістом. Цей лист є скоріше тактовним нагадуванням чи коректним висловленням незадоволення, що повинно передувати категоричному накладанню штрафних санкцій і позову до арбітражного суду, які містяться в рекламаційному листі.
Гарантійний лист (лист-гарантія) — документ, що є юридичним гарантом виконання викладених у ньому зобов'язань. Укладається з метою підтвердження певних угод, умов або фінансово-розрахункових зобов'язань і має підвищену правову функцію. Цим листом організація, установа, заклад гарантує погашення кредиту, оплату за виконану роботу, надану послугу тощо. Обов'язкові реквізити: номер розрахункового рахунка із зазначенням назви банку, термін остаточного розрахунку, сума (згідно з тарифами або попередньо обумовлена), підписи вищої посадової особи та головного бухгалтера гаранта.
Лист-підтвердження містить повідомлення про отримання певного відправлення
(листа, факсу, телеграми, товару), прибуття певної особи чи групи осіб, виконання певних заходів, дій, здійснення певного факту. Цей лист може підтверджувати тривалість юридичної дії раніше укладених документів (договорів, інструкцій, угод і т.ін).Починаються такі листи словами, утвореними від дієслова «підтверджувати».
Лист-нагадування — це документ, у якому нагадується про наближення чи закінчення визначеного терміну завчасно обумовлених зобов'язань або проведення заходів.
Такий лист, як правило, починається словами «Нагадуємо».
Лист-попередження — лист, в якому адресат попереджається про припинення попередньої домовленості, у разі невиконання ним своїх зобов'язань.
Контрольний лист — це специфічний документ-талон для індивідуальної реєстрації документів, який містить резолюцію на конкретний документ та його стислий зміст.
Інструкційний лист — містить вказівки та роз'яснення підвідомчим організаціям.
Супровідний лист — документ, що інформує адресата про раніше надіслані документи, товари чи інші матеріальні цінності. Листи такого типу можуть надсилатися разом із комерційними документами (рахунком-фактурою, накладними, чеками тощо), доповнювати креслення, схеми, плани, каталоги, прейскуранти, зразки товарів тощо й виконують допоміжну інформаційно-супроводжувальну функцію. Супровідний лист може бути також доповненням, проханням, рекомендацією-характеристикою та виконувати роз'яснювальні функції щодо службової особи у відрядженні. Починають лист словами:
«Надсилаємо», «Направляємо», «Повертаємо», «Додаємо» і т. ін., а далі — заголовки та пошукові ознаки (дата і номер) документа, що направляється.
Договірний лист — різновид супровідного листа, що вказує на факт відправлення
(надсилання) попередньо укладеного договору, угоди між адресатом і адресантом, що додаються до листа.
Рекомендаційний лист
(лист-рекомендація)
— документ, близький до характеристики, але не обов'язковий. Це лист із попереднього місця роботи, що характеризує професійні якості здобувача роботи або лист із рекомендаціями відомого адресатові листа партнера, фірми. Незважаючи на довільний виклад, в листі-рекомендації слід зазначити термін роботи працівника в даній організації, установі, просування по службі, його ділові та моральні якості, коло зацікавлень тощо. Інформація повинна бути об'єктивною та виваженою, оскільки це справа честі й імені вашої організації та подальша доля рекомендованого. Існує інший тип рекомендаційного листа, який заочно рекомендує пред'явника й допомагає йому швидко заручитися підтримкою за місцем перебування.
Лист-подяка — містить вираз подяки з якогось приводу.
Лист-співчуття — містить співчуття з якогось приводу.

6 5
Лист-вітання — містить вітання з якогось приводу. Це зовсім не обов'язковий офіційний набір висловів-штампів до державних свят, а також до подій, ювілеїв чи успіхів локального характеру. Довільний зміст тексту передбачає враховувати рівень стосунків, становище, вік і стать адресата.
Лист-запрошення — запрошення на якийсь захід. Містить інформацію про дату, характер, місце, час проведення заходу. Цей документ деталізує умови участі адресата в заході, умови проїзду, перебування, конкретизує порядок денний робочого часу та культурної програми тощо.
Інформаційний лист та лист-повідомлення близькі до листа-запрошення. Лист-
інформація містить інформацію про стан якихось справ, що можуть цікавити ту організацію, до якої цей лист надсилається. Втім, повідомлення та інформування ще не означають запрошення (якщо в них не указується місце, час та умови заходу, а також не наявні словесні формули запрошення). Так, наприклад, у листі може офіційно повідомлятися про факт майбутнього одруження, але це не припускає автоматичного запрошення на урочисті заходи.
Лист-повідомлення, як правило, складається як відповідь на запит. Починається словами: «Повідомляємо», «Ставимо Вас до відома» і т.ін.
Запрошення та повідомлення — це документи, що містять коротку інформацію про подію або захід і адресуються конкретній особі (-ам) чи організації. Запрошуючи взяти активну або пасивну участь в анонсованому заході, цей документ завжди повинен бути за змістом увічливим та коректним і містити дані про дату, місце, час, характер зібрання й умови, що висуваються перед його учасниками. Текст запрошення (повідомлення) залежить від характеру заходу, статусу й місця, яке відводиться в ньому адресатові. За формуляром і змістом цей документ подібний до службового листа-запрошення чи оголошення.
Реквізити запрошення:
1. Назва документа.
2. Звертання до адресата (у Кл. відмінку): статус (посада); прізвище;
ім'я;
ім'я по батькові.
3. Текст, що містить: дату й час заходу; місце проведення; назву заходу; порядок денний, тематику подій; прізвища доповідачів у послідовності заявленого виступу; маршрут проїзду (якщо треба); контактний телефон для довідок.
4. Посада (статус), підпис, ініціали та прізвище адресанта або назва структури, яка запрошує.
5. Печатка (якщо треба).
Структура тексту службового листа
Текст службового листа повинен бути простим і розкривати бажано тільки одне питання. Це спрощує його реєстрацію та контроль за проходженням. Якщо ж лист містить кілька питань чи тем, що контролюються різними відділами, то доводиться робити копії.
Загальноусталений принцип побудови змісту службового листа: вступ, основна частина, висновки (закінчення).
— Вступ має містити виклад причин і безпосереднього приводу, що спонукав написати листа, а також посилання на нормативні документи, інструкції тощо.

6 6
— Основна частина — викладається зміст листа, в залежності від його тематичної ознаки (прохання, пропозиція, повідомлення тощо). Містить докази з наведенням фактів, цифрових даних і логічних висновків, які повинні переконати адресата в правомірності постановки питання й необхідності позитивного розв'язання його.
— Висновок (закінчення) — основний і неодмінний структурний елемент змісту листа. У висновку листа викладають суть питання, основну думку: згоду чи відмову, пропозицію чи прохання тощо.
При оформленні тексту необхідно враховувати такі моменти:
— текст листа повинен складатися з абзаців, кожний з яких містить закінчену думку. В американських листах абзаци друкують без відступу, в англійських починають з червоного рядка (як у вітчизняних);
— короткі листи потрібно друкувати через два інтервали;
— для наступних сторінок тексту використовуються або звичайні аркуші, або бланки, зазначаючи на них номер сторінки. Якщо лист складається з декількох аркушів, то на бланку виконується лише перша сторінка, а наступні — на чистих аркушах. Для зручності з обох боків сторінки залишають поля: ліве — не менш як 30 мм; праве — не менше 8 мм; верхнє — 20 мм; нижнє—16 — 19 мм.
— У листах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, нумерацію сторінок починають з другої. Номери сторінок проставляють посередині верхнього поля арабськими цифрами на відстані не менш як 10 мм від верхнього краю. Біля цифр не ставлять ніяких позначок.
— не можна допускати в тексті ніяких орфографічних помилок. Написаний непрофесійною мовою лист створює враження про низький професіоналізм виконавця
(установи, фірми);
— підпис – справа на аркуші, нижче від заключної форми ввічливості і включає в себе повне ім’я автора листа із зазначенням його посади.
Службовий лист є документом, тому він повинен бути чітким, лаконічним, зрозумілим, не містити нічого зайвого, що б заважало сприйманню основної інформації.
Але оскільки лист все ж відмінний від наказу, акта чи доручення, то письмове спілкування з адресатом може не обмежуватися лише сухими канцеляризмами. Останнім часом ділове листування відходить від сухої офіційності й обміну надто заштампованими канцеляризмами, наближаючись до приватної кореспонденції й навіть розмовного стилю, проте ще лишається досить умовностей, додержувати яких потрібно. Це передусім стосується структури службового листа: логічних елементів змісту та правил його оформлення. Добирати потрібні слова і тон необхідно залежно від мети листування, ступеня знайомства, віку, статі та необхідності дотримання субординації. Безперечна умова
— дотримання міри, доречності й такту.
Деякі вчені (наприклад, М.Зубков, С.П.Бибик, І.Л.Михно, Л.О.Пустовітта) формулюють поради-правила, що є запоруками складання вдалого службового листа:
— Лаконічність: інформація має викладатись чітко й по суті, тобто коротко і просто, не зловживаючи чужим часом і увагою. Але лаконічність не повинна бути самоціллю і стати на заваді вишуканості та емоційності мови.
— Логічність та послідовність викладу. Основна увага — найсуттєвішому. Текст бажано розбити на смислові абзаци, що полегшить його сприймання адресатом.
— Уникнення багатозначності та переобтяження листа іншомовними словами. Суть справи слід викладати чітко, зрозуміло, без двозначностей, які можуть викликати сумніви чи запитання.
— Важливо вдало сформулювати першу фразу (подяку, підтвердження отримання листа, посилання на попередній лист, факт, подію, зустріч чи телефонну розмову, повідомлення, прохання).

6 7
— Необхідно уникати категоричності та заперечних форм.
Доцільно використовувати вставні слова, які дозволять трохи пом’якшити негативну відповідь не лише в листах, а й в інших ситуаціях офіційного спілкування (на жаль, на превеликий жаль, незважаючи на наше бажання вам допомогти...; засмучені необхідністю відмовити...; нам дуже шкода, але…; дуже прикро, проте…; щиро жалкуємо, але…) та пасивних конструкцій, які акцентують увагу на дії, а не на виконавцеві: «Наказ Вами не виконується» замість «Ви не виконуєте наказ».
— Наявність вступного та завершального компліментів у формі формул ввічливого звертання та прощальних фраз. Оскільки метою офіційного листування є засвідчення адресатові поваги з безумовним урахуванням рангів, воно повинно ґрунтуватися на принципах поваги та коректності. Відсутність звертання трактується як зневага до адресата.
Користуватися компліментарними фразами слід з урахуванням особи адресата. Вживання прощальних фраз має бути доречним (висловлення сподівання, надії тощо).
— Не слід надсилати листа, написаного через копіювальний папір, це свідчить про неповагу до адресата.
— Уже написаний лист не варто відправляти одразу, його необхідно відкласти, щоб потім ще раз перечитати. Це допоможе уникнути друкарських, стилістичних та змістовних помилок.
Ввічливе звертання необхідне для встановлення контакту із адресатом, привернути його увагу. Звертання традиційно використовується в усному мовленні, в напівофіційних листах, листах-запрошеннях, адресованих конкретним особам. Звертання — обов’язковий елемент у комерційному листуванні. Останнім часом нерідко використовується і в діловій кореспонденції, якщо необхідно звернутися безпосередньо до посадової особи. При звертанні до адресата враховується його вік, службове положення, сфера діяльності, тип взаємин із співрозмовником тощо. Слід пам’ятати, що займенник Ви в усіх відмінкових формах пишеться з великої літери. Але звертаючись до декількох осіб, займенники ви, вам, вас слід писати з малої букви.
Формулами ввічливого звертання є:
— Шановний (ім’я та по батькові)!
— Поважний (-а, -і) …!
— Глибокошановний (-а, -і) ... !
— Вельмишановний (-а, -і) …!
— Високошановний (-а, -і) …!
— Добродію (-йко, -ї)!
— Пане (і, -но, -ове)... тощо.
Нормативною формою звертання в українській мові є кличний відмінок (Шановний
Юрію Володимировичу, Петре Івановичу, шановна Зоє Петрівно, Маріє Йосипівно).
Причому у кличному відмінку ставиться і загальне слово, і власна назва (пані Світлано, пане інспекторе). Хоча можливі і такі форми звертання: пане офіцер, пане президент, які вважаються більш офіційними. При звертанні до посадових осіб вищих і центральних органів державної влади й управління, президентів товариств, компаній фірм, інших осіб можливе звертання із зазначенням посади без прізвища:
— Шановний Пане Президент! або Ваша Високодостойносте Пане Президенте! або
Пане Президенте!
— Шановний пане міністр! або Високоповажаний міністре!
— Вельмишановний (високоповажний) професоре!
Шановний директоре!
— Шановний лікарю!
— Високоповажний пане прокуроре!
— Шановний суддя!
Необхідно запам'ятати й чітко дотримуватися форм звертання до служителів церкви:
Всечесніший Отче Павле! Всесвітліший Отче!

6 8
Високопреподобний Отче!
Ваше Блаженство!
Блаженніший і дорогий Митрополите!
Високопреосвященний Владико Митрополите!
Ваша Святосте (до Патріарха)!
За правилами етикету, якщо документ починається формулою особистого звертання до адресата, то повинен закінчуватися формулою ввічливості. Завершальні речення можуть виражати: повторну подяку, висловлення сподівання чи надії, запевнення у співробітництві чи надійності, прохання дати відповідь, зателефонувати тощо, вибачення за турботу чи затримку з відповіддю.
Прощальні фрази добираються залежно від рівня стосунків (партнерства) на зразок:
— Завжди щиро Ваш ...
— Із найліпшими побажаннями ...
— Щиро відданий Вам ...
— Бажаємо успіхів ...
— З повагою ...
— Залишаємося з повагою ...
— Із вдячністю й повагою ... і т. ін.
Існують певні правила реагування на листи за термінами:
— відповідь слід дати не пізніше, ніж через 7-10 днів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал