Конспект лекцій з дисципліни самоменеджмент для студентів іпо 1801 «Специфічні категорії»



Сторінка1/5
Дата конвертації12.12.2016
Розмір1.23 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Інститут післядипломної освіти


Кафедра економіки і менеджменту

О.О. Градінарова


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ

САМОМЕНЕДЖМЕНТ
для студентів ІПО 1801 «Специфічні категорії»

спеціальності 8.18010016 «Бізнес-адміністрування»

денної форми навчання

ДонНУЕТ


Донецьк

2014



ЗМІСТ

Тема 1. Методологічні підходи до самоменеджменту…………………4

    1. Поняття « самоменеджмент»………………………………………..4

    2. Складові частини самоменеджменту………………………………5

    3. Етапи розвитку самоменеджменту…………………………………7

    4. Основні теоретичні концепції самоменеджменту………………...9

    5. Головна мета і функції самоменеджменту………………………11

    6. Принципи самоменеджменту……………………………………...12

Основна і допоміжна література ………………….……………………..14

Питання для самоперевірки та обговорення ………………...………….15


Тема 2. Планування особистої роботи менеджера…………………..16

    1. Сутність часу. Поняття ресурсу часу і його визначення………16

    2. Інвентаризація та аналіз тимчасових витрат……………………17

2.1. Картка щоденного обліку часу А. Гастєва…………………………18

2.2. Облік часу П.М. Кєрженцева………………………………………..18



    1. АВС- хронометраж…………………………………………………19

    2. Облік часу в Excel А. Федорова…………………………………...21

    3. Фотографія робочого тижня……………………………………….21

    4. Хронометраж по Г.А. Архангельському………………………….22

    5. Журнал часу………………………………………………………..23

    6. Аналіз щоденних перешкод часу………………………………….24

  1. Методи управління своїм часом…………………………………..25

  2. Традиційні і комп'ютерні способи планування особистої роботи менеджера………………………………………………………………….32

Основна і допоміжна література ………………………………………...39

Питання для самоперевірки та обговорення ……………………………40


Тема 3. Організовування діяльності менеджера…………………….41

1. Види діяльності менеджера……………………………………………41

2. Основні принципи раціональної організації праці…………………..42

3. Сприятливий режим і умови праці……………………………………43

4. Культура управлінської праці…………………………………………45

5. Ефективність діяльності менеджера………………………………….48

6. Техніка організації особистої роботи менеджера……………………51

6.1. Робота з документами і кореспонденцією………………………….52

6.2. Ведення телефонних розмов…………………………………………53

6.3. Проведення нарад, конференцій…………………………………….54

6.4. Підготовка і проведення виступів…………………………………...55

6.5. Прийом з особистих питань………………………………………….56

6.6. Відвідування робочих місць…………………………………………56

Основна і допоміжна література ………………………………………56

Питання для самоперевірки та обговорення ………………………….57
Тема 4. Самомотивування та самоконтроль менеджера………….59


  1. Поняття мотивації праці…………………………………………..59

  2. Психологічні теорії мотивації праці……………………………..60

  3. Конфлікти в діяльності менеджера: сутність і види…………….64

  4. Закономірності взаємовідносин і поведінки людей в конфліктних ситуаціях…………………………………………………………………..66

  5. Методи подолання конфліктних ситуацій……………………….66

  6. Прийоми поведінки менеджера в конфліктних ситуаціях………67

Основна і допоміжна література ……………………………………….68

Питання для самоперевірки та обговорення …………………………..69


Тема 5. Формування якостей ефективного менеджера……………70

  1. Визначення ціннісних орієнтирів особистості…………………..70

  2. Життєва позиція особистості……………………………………..71

  3. Формування професійно-ділових якостей менеджера………….72

  4. Розвиток адміністративно-організаційних якостей менеджера..73

  5. Розвиток соціально - психологічних якостей менеджера………75

  6. Розвиток моральних якостей менеджера………………………...78

Основна і допоміжна література ……………………………………….79

Питання для самоперевірки та обговорення …………………………..80


Тема 6. Розвиток менеджерського потенціалу………………………81

1. Сутність, види, напрямки розвитку потенціалу менеджера………..81

2. Психофізіологічний потенціал менеджера…………………………..84

3. Кваліфікаційний потенціал менеджера………………………………84

4. Комунікативний потенціал менеджера………………………………85

5. Моральний потенціал менеджера…………………………………….86

6. Творчий потенціал менеджера………………………………………..87

7. Освітній потенціал менеджера………………………………………..88

Основна і допоміжна література ………………………………………..89

Питання для самоперевірки та обговорення …………………………...90



Перелік основної й додаткової навчально-методичної літератури…………………………………………………………………91

Тема 1. Методологічні підходи до самоменеджменту



Вивчивши дану тему, ви повинні:

- зрозуміти сутність самоменеджменту як одного з розділів науки менеджменту, що має з нею загальні принципи і функції;

- усвідомити види особистісних ресурсів, розвиток яких сприяє гармонійної особистості;

- навчитися розуміти необхідність управління базовими ресурсами особистості;

- знати функції самоменеджменту, їх зміст та відмінні риси;

- навчитися визначати власні особистісні обмеження і виявляти готовність до використання прийомів самоменеджменту;

- розуміти значення самоменеджменту в професійній діяльності людей;

- ознайомитися з можливостями самовдосконалення через самоменеджмент.

  1. Поняття « самоменеджмент»

Початок наукового осмислення проблеми самоменеджменту у вітчизняній управлінській та соціологічній літературі можна віднести до середини 90 -х років. В одній з перших публікацій на цю тему В. Карпічєва була зроблена спроба «введення в проблему» самоменеджменту, висунуті на обговорення деякі контури моделі самоменеджменту. Дещо раніше поняття «самоменеджмент» було введено в науковий обіг Л. Зайвертом, керівником Інституту раціонального використання часу в Німеччині. Інтерес до цієї проблеми не випадковий. Він обумовлений логікою розвитку управлінських знань.http://im2-tub-ua.yandex.net/i?id=296540096-23-72&n=21

В даний час існують різні підходи до визначення поняття «самоменеджмент». Так, перший з них припускає, що самоменеджмент спрямований на формування та розвиток професійних навичок менеджера. З приводу того, що слід розуміти під цими навичками, існують різні точки зору. Найбільш загальне визначення передбачає, що сюди необхідно включати вміння застосовувати на практиці всі основні методи і прийоми, накопичені теорією менеджменту. Інший підхід обмежує розуміння предмета тими навичками, які випливають із структури повсякденних управлінських дій керівника. Менеджер повинен вміти виступати, приймати рішення, віддавати усні і письмові розпорядження, вести ділові переговори, уважно вислуховувати співрозмовника тощо. Зазвичай у цей перелік включаються й інші елементи техніки особистої роботи.

Існує також підхід до самоменеджменту з точки зору його окремих напрямів: ефективного управління часом, самоорганізації, саморозвитку, інше. Враховуючи особливості сучасного бізнесу, часовий ресурс відіграє одну з найважливіших ролей в організації процесу виробництва послуги, поступаючись першістю, мабуть, тільки інформації.

Зустрічаються й інші підходи до самоменеджменту і його навчання. Наприклад, існує підхід, що має лише навчальні цілі. Відповідно до цієї точки зору теорію менеджменту можна осягнути на лекціях, в бесідах і за допомогою інших видів аудиторних занять. Навички ж майбутнього менеджера можна отримати або на ділових іграх в різній формі, або ж у реальній роботі, після якої слід знову сісти за парту для обговорення отриманого практичного досвіду.

Самоменеджмент - це мистецтво керувати собою, своїм часом, життям, свідомо будувати кар'єру через самооцінку, самовизначення, саморозвиток.


  1. Складові частини самоменеджменту

Самоменеджмент - це відносно новий напрямок у менеджменті, що займається безпосередньо особистістю людини. Цей напрям менеджменту прийшов із Заходу, де даний термін визначено як selfmanagement, що дослівно перекладається як самоменеджмент. Це колективне управління організацією співзвучне з широко вживаним в українській мові терміном «самоврядування», яке позначає колективне управління організацією.

На думку деяких авторів, для вживання у вітчизняній управлінській теорії та практиці більш зручні терміни самодисципліна або самоорганізація, оскільки самоменеджмент займається питаннями, як дисциплінувати себе, як організувати себе так, щоб працювати максимально продуктивно. Однак на сьогоднішній день один з найпопулярніших напрямів самоменеджменту - це тайм-менеджмент, покликаний дати кожної особистості інструменти і необхідну інформацію для управління своїм часом з максимальною ефективністю, для максимальної продуктивності та досягнення результату.

Отже, самоменеджмент розглядає не тільки питання самоорганізації і самодисципліни, а й інші складові, пов'язані з ефективним використанням свого часу (тайм-менеджмент), власних грошових ресурсів та іншого, що не входить в поняття самоорганізації, або самодисципліни.



Самоменеджмент - це управління базовими ресурсами особистості, такими як час, активність, платоспроможність, освіченість.

Управління ресурсом часу відповідає на питання: як зробити набагато більше справ за один і той же час; як ефективно планувати роботу; навіщо потрібні щоденники часу і записні книжки; які існують загальні правила і принципи використання часу; що можна робити у сні, на бігу, на ходу; що таке латеральне і квантове мислення, як організувати одночасну обробку декількох інформаційних потоків; що таке «пастки часу» і як в них не потрапити; що таке карти мислення і структурно - логічні схеми тексту та ін.

Управління ресурсом активності допомагає дізнатися: як довгий час залишатися активним і здоровим; як не витрачати часу і сил на організацію здорового способу життя і на ще більш потужну роботу з хворобами; що таке рефлекс здоров'я, як налаштовуватися на роботу з мінімальними витратами зусиль; що таке горизонтальна і вертикальна кар'єра; що таке тектологія і соціальні технології; як освоїти безліч соціальних ролей і стати полівалентною особистістю тощо.

Управління ресурсом платоспроможності включає відповіді на питання: що таке гармонія надходження і витрачання грошей; які взаємозв'язки між зростаючими доходами і потребами; як вести домашню бухгалтерію; особисті фінанси на персональному комп'ютері; коли варто скористатися споживчим кредитом; де і як «заробити гроші» і як їх витрачати; основи ринкових відносин: джерела доходів, види інвестування, роль страхування в житті людини; способи економії та ін.

Управління ресурсом освіченості передбачає виявлення того, що включає в себе освіченість в постіндустріальному суспільстві; чому знання вважаються єдиним джерелом стійкої конкурентної переваги; які навички, здібності і знання необхідні для досягнення поставлених цілей; сучасні системи навчання; що таке державна, дистанційна та відкрита освіта; як влаштований індивідуальний і соціальний освітній простір; необхідність саморозвитку; прийоми, методики, технології саморозвитку; закони роботи мозку і технології ефективної навчальної діяльності; як зробити ефективними пам'ять, творчість, читання, мову; як підвищити і правильно використовувати свій власний невичерпний ресурс освіченості тощо.


  1. Етапи розвитку самоменеджменту

Розглядаючи еволюцію самоменеджменту, можна відзначити, що в Радянській Україні задовго до усвідомлення значущості особи на Заході на початку ХХ століття існували ідеї, що випереджали свій час. Вчені А.К. Гастєв, П.М. Кєрженцев ґрунтуючись на західних підходах класичного менеджменту Ф. Тейлора, і його послідовників сформували принципово нові погляди, багато з яких не були зрозумілі і оцінені сучасниками.

Одна з таких ідей - це висунута А.К. Гастєвим ідея «вузької бази». У розділ кута А.К. Гастєв, директор Центрального інституту праці, ставив особистість працівника, оскільки від її ефективності безпосередньо залежить ефективність підприємства. У концепції трудової установки робочий розглядається не як один з ресурсів, що бере участь у виробництві тієї чи іншої продукції, а як «активне джерело вдосконалення процесів роботи». А.К. Гастєв задався метою створення методики, здатної спонукати робітника до активності, «заразити» ентузіазмом, виробити мислення, спрямоване на ефективність. Головним інструментом обліку А.К. Гастєв вважав продуману їм картку часу, її призначення - контроль за виконанням запланованого, основа для коригування та створення нових планів роботи. Картка часу - це ключ до економії часу, до планової роботи, до здорового режиму, до розумової гігієни, до незламної волі.

Ще один яскравий представник того часу - П. М. Кєрженцев, керівник ліги «Час» і відомий представник науки про працю 20 -х років. Його статті викликали широкий громадський резонанс, виник масовий рух, повсюдно організовувалися осередки борців за економне використання часу. Члени ліги проводили засідання, писали статті, розробляли способи ефективного використання часу.

Відродження ідеї самоменеджменту на основі економічного використання часу сталося в 1970 -х роках, початок якому поклала книга Д. Гараніна «Це дивне життя», де розповідається про вченого біології та математики, історика і філософа А.А. Любіщєва, який ґрунтуючись на особистому досвіді, розробив свою систему управлінням часом. Такий системі можна присудити статус науковості. З 1916 р. (Любіщєву тоді було 26 років) він почав вести щорічний погодинний облік часу. Протягом 56 років він щодня записував: скільки часу витрачено на основну наукову роботу, скільки часу - на додаткову, яка була ще робота, скільки часу втрачено і чому. Кожен місяць складав звіт, щороку підводив річний баланс. Враховував тільки «чистий час» - без втрат на організацію, порожні засідання, порожні розмови, очікування та ін. Таким чином, в книзі наведено яскравий приклад накопичення героєм книги особистого досвіду.

В цілому, всі вищевказані дослідження можливо віднести до першого етапу розвитку самоменеджменту, пов'язаному з досвідом окремих людей, які методом проб і помилок перевіряли ефективність різних прийомів в техніці особистої роботи. Розпочавшись в стародавні часи, він продовжується і в наші дні в житті кожної людини.



Другий етап пов'язаний з виділенням галузей знань у науці самоменеджменту. Спеціалізація, що є його наслідком, призвела до розробки рекомендацій щодо розвитку таких здібностей, як тренування пам'яті, раціональне читання тощо. Сьогодні наукова спеціалізація в самоменеджменті продовжує поглиблюватися. Поряд з традиційними розділами (ділова телефонна розмова) пропонуються такі розробки, як управління своїми емоціями, мистецтво слухати співрозмовника, формування власного іміджу та ін. Безсумнівний вплив на цей етап розвитку самоменеджменту надав прогрес в технічних і гуманітарних науках.

Третій етап обумовлений систематизацією знань в техніці особистої роботи. Він полягає у визначенні необхідних відділів цієї науки і побудові з них взаємопов'язаного цілого. Можливо, однією з перших робіт такого роду є книга визнаного класика менеджменту Пітера Друкера «Ефективний менеджер». У рамках цього етапу, базуючись на системному підході, слід виділити основні підсистеми, які можуть пояснити поведінку особистості (і як наслідок розкрити головні функції самоменеджменту).

Разом з тим, проведене дослідження показало, що практика самоменеджменту поки ще значно відстає від сучасної теорії менеджменту. Навіть в останніх публікаціях даного напрямку не вдалося знайти системного підходу, ситуаційний підхід зустрічається фрагментарно, та й то в основному лише при розгляді управління раціональної складової людини.




  1. Основні теоретичні концепції самоменеджменту


Самоменеджмент - це послідовне і цілеспрямоване використання ефективних методів, прийомів і технологій самореалізації і саморозвитку свого творчого потенціалу.

Описані в літературі концепції самоменеджменту будуються на певній ідеї, навколо якої формується система методик і прийомів роботи над собою для реалізації цієї ідеї:

у концепції Лотара Зайверта - це ідея економії свого часу;

у концепції М. Вудкока і Д. Френсіса - ідея подолання власних обмежень;

у концепції В.А. Андрєєва - ідея саморозвитку особистості;

у концепції А.Т. Хроленка - підвищення особистої культури ділового життя;

у концепції Бербель і Хайнца Швальбе - ідея досягнення особистого ділового успіху.

Розглянемо коротко характеристику зазначених концептуальних підходів.

1. Згідно концепції М. Вудкока і Д. Френсіса, самоменеджмент - це всебічний спосіб перевірки своїх власних можливостей і обмежень та пошуку реальних шляхів розвитку особистісних і ділових якостей.

2. Згідно концепції В.А. Андрєєва, самоменеджмент - це психологічний механізм саморозвитку особистості, здатної до безперервної самореалізації в одному або декількох видах професійної діяльності. Він включає: самопізнання, самовизначення, самоврядування, самовдосконалення, самоконтроль, самотворення, самооздоровлення.

3. Концепція А. Т. Хроленка заснована на ідеї культури ділового життя. Відповідно до цієї концепції, самоменеджмент - це практикум підвищення свого ділового потенціалу шляхом підвищення рівня ділової культури в різних її аспектах, а саме: культури взаємин між людьми, мистецтва ділової бесіди, організації ділової наради, культури ділового листа, мистецтва підготовки доповіді і публічного виступу, техніки особистої роботи, стилю життя менеджера. Розширення професійних можливостей особистості в результаті роботи з підвищення своєї ділової кваліфікації створює основу для службового зростання.

4. Згідно концепції Бербель і Хайнца Швальбе, самоменеджмент - це досягнення особистого ділового успіху (кар'єри) через самопізнання і самовдосконалення своїх ділових якостей. Автори пропонують практичні поради з саморозвитку своїх ділових якостей для досягнення успіху, для організації своєї справи в складних ринкових умовах.

5. Наступна концепція самоменеджменту - концепція Лотара Зайверта, яка заснована на ідеї управління своїм часом. Згідно з визначенням Зайверта, самоменеджмент являє собою послідовне і цілеспрямоване використання випробуваних методів роботи в повсякденній практиці для того, щоб оптимально і зі змістом використовувати свій час, тобто за своєю суттю це time management.

6. Наймасштабніший підхід до самоменеджменту представлений в концепції В. Карпічєва і В. Варламова. Цими авторами зроблена спроба позначити контури міждисциплінарної моделі самоменеджменту, що спирається на сукупність людинознавчих наук. Автори у своїй концепції використовують деякі аспекти технології самоменеджменту, зокрема, планування та структурування часу, такі, як принципи Парето, Ейзенхауера, облік і розрахунок робочого і вільного часу за німецькою методикою «Альпи», алгоритми визначення мети, досвід фінських і японських менеджерів, ієрархія цілей, «життєві сценарії» та програми: типи, способи, управління «Я - станами» (за Е. Берном і Р. Шмідтом), умови оптимального ритму розумової діяльності, програмування підсвідомості, принципи самонавчання, пошук і переробка інформації; алгоритми проектування зовнішнього середовища (вибір моделей життя, зміна обставин, адаптація в новому середовищі, фактори побудови, збереження та відновлення персональних стосунків, поведінка в екстремальній ситуації).

Крім зазначених концепцій, в сучасній літературі по самоменеджменту багато уваги присвячено моделюванню особистісних якостей «Я –сприйняття», програмування на успіх тощо. (виховання «свого Я», позитивний настрій, установка на успіх). Зокрема, з цією позицією повною мірою можна ознайомитися в книзі І.Л. Добротворського «Самоменеджмент. Ефективні технології».

Кожен з розглянутих концептуальних підходів разом з методиками їх реалізації може використовуватися для самооцінки і саморозвитку ділових якостей, для підвищення свого ділового потенціалу.




  1. Головна мета і функції самоменеджменту


Основна мета самоменеджменту полягає в тому, щоб:

1) максимально використовувати власні можливості;

2) свідомо керувати своїм життям (тобто самовизначатися);

3) долати зовнішні обставини як на роботі, так і в особистому житті.



Переваги самоменеджменту полягають у тому, щоб виконувати роботу з меншими витратами; мати кращі результати праці і їх організацію; отримувати більше задоволення від роботи; мати велику мотивацію до праці, зростання кваліфікації; досягати професійних і особистих цілей найкоротшим шляхом.

Самоменеджмент є послідовне і цілеспрямоване виконання певних функцій:

- самомотивація, включаючи постановку мети (аналіз і формування особистих цілей);

- планування своєї діяльності (розробка планів і альтернативних варіантів своєї діяльності);

- прийняття рішень (прийняття рішень по майбутніх справах);

- реалізація і організація (складання розпорядку дня й організація особистого трудового процесу);

- контроль (самоконтроль і контроль підсумків, у разі потреби - коригування цілей);



- інформація та комунікація (навколо цієї функції певною мірою групуються основні функції, оскільки комунікації як обмін інформацією необхідні у всіх фазах процесу самоменеджменту).
6. Принципи самоменеджменту
Сутність самоменеджменту базується на ряді моментів: принципів, умов прояви (підстав), концептуалізації тощо. Принципи самоменеджменту, перетинаючись частково з принципами самоорганізації, визначають на концептуальному рівні сенс менеджменту в умовах самоорганізації людських чинників. Самоорганізація в свою чергу передбачає багатоетапну їх реалізацію.

1) самовільно. Принцип є основоположним і забезпечує появу тенденцій і спостережуваних фактів в умовах конкретних ринкових сегментів і відповідних керованих систем незалежно від форм власності. У певних умовах цей принцип дозволяє не тільки враховувати величезні приховані можливості соціально-економічних систем, а й передавати їм переважну більшість функцій самоменеджменту.

2) «занурення» системи. Ефект самоорганізації, по-перше, залежить від стану необхідних ресурсів і характеристик відповідних відносин в частині доступу до них, по-друге, спонтанно може обмежувати континуум станів з формування нових видів матеріалізованого системотворення лише трьома кінцевими результатами: для себе; для тіньового ринку; для суспільства.

3) спрямованість самоорганізації. Важливим є принцип спонтанно направленого самозародження раніше «занурених» горизонтальних систем як потужної реакції вільного ринку самоорганізованих учасників на монопольний характер державних і корпоративних структур. Іншими словами, реалізація даного принципу відбувається через всі стани саморозвитку ресурсів систем до початку процесу самооптимізації горизонтальних структур.

4) штучне начало. Даний принцип відображає не стільки необхідність підвищення початкового фактичного ресурсоспоживання над розрахованим без гарантії паралельного отримання можливих корисних результатів (за рахунок сумарного ефекту від дифузії і діссонації), скільки ресурсну штучність самовільного зростання і розвитку самоорганізації. Підприємці, адміністратори, менеджери повинні або врахувати, або штучно створити таку ринкову ситуацію, в якій «занурені» системи можуть якийсь час самозабезпечуватися тим, що їм необхідно для стримування ефекту самоліквідації.

5) ресурсна підтримка. При реалізації цього принципу слід враховувати кілька моментів: а) самоменеджмент, створивши горизонтальну систему, повинен дати їй можливість самовизначитися, тобто менеджер зобов'язаний стати на час лише спостерігачем; б) конкретна система вирішує спонтанно необхідні завдання забезпечення ресурсами та послугами,; в) при розвитку самоврядування система здатна до самоліквідації без отримання відповідних результатів або з отриманням, що може бути наслідком відсутності ресурсної підтримки; г) система, реалізувавши спонтанно свої внутрішні завдання, здатна миттєво фінішувати, не цікавлячись кінцевими результатами. Тут самоврядування має завжди бути підживлене додатковими ресурсами.

6) сполучуваність стрибкоподібних та еволюційних процесів. Однозначно спонтанний стрибкоподібний прояв ефекту самоорганізації пов'язаний з особливостями горизонтального реагування керованих соціально-економічних систем на жорсткий вплив адміністративно-бюрократичної структури.

7) паралельність. Передбачається, що феномени самоорганізації створюють певні системні ефекти і формують нові завдання перед самоменеджментом, розвиваються паралельно у ієрархічних системах.

8) концептуальність. Даний принцип є глобальним і являє собою набір декількох різних принципів: обов'язкова наявність гнучкості, наявність напівпрозорих кордонів між регіонами і конкретними ринками, асоціативність композиційної побудови, горизонтальна асоціативна побудова як основа тимчасової стійкості системи в умовах перехідного періоду, збереження ієрархічного втручання центральних органів.

9) віртуальність. Створення на базі самоорганізації нових об'єктів самоменеджменту - нечіткі множини тимчасових відносин сторін.

10) двоїстість самоврядування. Виявляється в тому, що в ієрархічних структурах змішуються функції влади підприємця, адміністративної, методичної влади і впливу менеджменту. Якщо ієрархія віртуальна, тобто заснована на самоорганізації та децентралізується в напрямку горизонтальних структур, то самоменеджмент максимізується і стає вже системою.

11) субсидарність (додатковість) самоменеджменту. У розвитку формальної децентралізації та демократичного управління самоменеджмент фактично реалізує самоорганізацію.

12) дигітальність. Відображаючи так звану предметоцентричність, дигітальність є найважливішим сучасним рішенням завдань децентралізації управління.

Сукупні принципи самоменеджменту визначають сутність як самоорганізацію менеджерів вирішувати першочергові завдання. Матеріалізація сутності самоменеджменту можлива за певних умов і за конкретними обмеженнями.


Основна і допоміжна література

i?id=86049451-15-72&n=21


  1. Зайверт Л. Ваше время – в ваших руках. Советы руководителям, как эффективно использовать рабочее время) / Лотар Зайверт / Пер. с нем. – М.: Экономика, 2001. – 267 с.

  2. Армстронг М. Как стать эффективным руководителем / М. Армстронг / Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 160 с. – (Серия «Классика Harvard Business Review»)

  3. Добротворский И.Л. Самоменеджмент : Практ. руководство для решения повседневных проблем : Эффективные технологии / И.Л. Добротворский . ─ М. : Приор-издат, 2003 . ─ 267 с.

  4. Лукашевич Н.П. Теорія й практика самоменеджменту: навчальний посібник / Н.П. Лукашевич. - 2-е вид., випр. - Киев : МАУП, 2002. - 360 с.

  5. Андреев В. И. Конфликтология: искусство спора, ведение переговоров, разрешение конфликтов / В.И. Андреев. — М., 1995. – 178 с.

  6. Вудкок М. Раскрепощенный менеджер: для руководителя-практика / М. Вудкок, Д. Фрэнсис - М.: Дело, 2001. - с-320

  7. Хроленко А. Т. Самоменеджмент :Для тех, кому от 16 до 20 / А.Т. Хроленко. - М. : Экономика, 2002. - 139 с.

  8. Швальбе Б. Личность, карьера, успех/ Б. Швальбе, Х. Швальбе / Пер. с нем. — М.: АО Издат. группа "Прогресс-Интер", 1993. – 228 с.

  9. Карпичев В. Самоменеджмент: Введение в проблему // Проблемы теории и практики управления. — 1994. — № 3. — С. 103—106.

  10. Доронина М.С. Самоменеджмент: сутність, умови виникнення і розвитку / М.С. Доронина, В.І. Пересунько. // Економіка і управління. – 2006. - № 4. – С. 7-12.

  11. Колпаков В. М. Самоменеджмент: навчальний посібник / В. М. Колпаков . ─ К. : Персонал, 2008 . ─ 528 с.


Питання для самоперевірки та обговорення

http://im6-tub-ua.yandex.net/i?id=301230505-68-72&n=21

1. Що таке «самоменеджмент»?

2. Яка принципова різниця між менеджментом і самоменеджментом?

3. Яка основна мета самоменеджменту?

4. Які Ви знаєте концепції самоменеджменту?

5. У чому полягає сутність концепції самоменеджменту М. Вудкока і Д. Френсіса?

6. Охарактеризуйте сутність концепції самоменеджменту В.А. Андрєєва?

7. У чому полягає сутність концепції самоменеджменту А.Т. Хроленка?

8. Поясніть у чому полягає сутність концепції самоменеджменту Б. і Х. Швальбе?

9. Які переваги самоменеджменту за концепцією Л. Зайверта?

10. Які Ви знаєте функції самоменеджменту?

11. Навіщо потрібно вивчити технічні прийоми самоменеджменту?




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал