Конспект лекцій з дисципліни «Історія реклами» для студентів спеціальності 030302



Сторінка14/16
Дата конвертації29.12.2016
Розмір5.02 Mb.
ТипКонспект
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

5. Рекламний бізнес на Сумщині у 90-х роках ХХ ст.

Сумська торгово-промислова палата – недержавна неприбуткова самоврядна організація, яка на добровільних засадах об’єднує провідні підприємства Сумської області, сприяє просуванню їх бізнесу, захисту ділових інтересів не тільки на регіональному та державному, а й на міжнародному рівні.

На даний момент членами Палати є 222 підприємства різних форм власності. Основна мета Палати – створювати сприятливі умови для вітчизняного підприємництва, представляти і захищати його інтереси на всіх рівнях, розвивати прямі зв’язки із зарубіжними партнерами в галузі економіки, науки і торгівлі, шукати інвесторів. Основний вид діяльності – видача підприємствам декількох видів сертифікатів походження товарів і проведення цінових експертиз.

Будучи центром зосередження прогресивних ідей у розвитку та становленні цивілізованих ринкових відносин Сумська торгово-промислова палата стала надійним союзником і помічником регіональних бізнес-кіл. Вона набирає все нових обертів у своїй діяльності, значно зріс і продовжує зростати її авторитет в області, Україні та світі, що дозволяє з оптимізмом і впевненістю дивитися в майбутнє і ставити перед собою все більш масштабні цілі.


Запитання для самоконтролю

– Яку дату можна вважати початком нової ери в українській рекламі й чому?

– Які рекламно-інформаційні видання існували в Україні у 90-х роках ХХ ст.?

– На чому спеціалізувалися перші українські приватні рекламні агентства?

– У чому полягають особливості пострадянської реклами?

– Які рекламні виставки та фестивалі проводилися в Україні у 90-х роках ХХ ст.?


Список літератури

1. Аржанов Н. П. История отечественной рекламы: сб. статей / Н. П. Аржанов, Т. А. Пирогова. – Х.: Студцентр, 2004. – 304 с.

2. Владимирська А. Реклама: навч. посіб. / А. Владимирська, П. Владимирський. – К. : Кондор, 2009. – 334 с.

3. Обритько Б. А. Реклама і рекламна діяльність / Б. А. Обритько. – К.: МАУП, 2002. – 240 с.

4. Пазуха М. Д. Реклама у підприємницькій діяльності: навч. посіб. / М. Д. Пазуха, М. В. Ігнатович. – К.: ЦУЛ, 2006. – 176 с.

5. Ромат Е. В. Реклама / Е. В. Ромат. – СПб.: Питер, 2008. – 512 с.

6. Ромат Є. В. Основи реклами / Є. В. Ромат. – К.: Студцентр, 2006. – 288 с.

7. Хавкіна Л. Сучасний український рекламний міф: монографія / Л. Хавкіна. – Х.: Харківське історико-філологічне товариство, 2010. – 352 с.


Лекція XІV

Тема УКРАЇНСЬКА РЕКЛАМА У ХХІ СТ.


План

  1. Розвиток реклами в Україні (ТБ, радіо, преса, зовнішня реклама, Інтернет тощо).

  2. Характерні риси української реклами у ХХІ ст. (зростання кількості ЗМІ та рекламних агентств, концентрація рекламного бізнесу у столиці тощо).

  3. Українські виставки та ярмарки.

  4. Розвиток спеціалізованих ЗМІ.

  5. Головні події в рекламному просторі України (рекламна виставка «REX», Київський міжнародний фестиваль реклами тощо).


Терміни для запам’ятовування

Білборд, бліц-ролик, вітчизняний товаровиробник, державне регулювання реклами, дозвіл на розміщення реклами, зарубіжна міжнародна корпорація, масова культура, рейтинг, рекламна служба фірми, рекламний агент, споживання.


1. Розвиток реклами в Україні (ТБ, радіо, преса, зовнішня реклама, Інтернет тощо)

Наведемо деякі дані і цифри, що характеризують рівень розвитку реклами (станом на 1 січня 2001 року):

• у Києві функціонувало 20 спеціалізованих маркетингових організацій – серед них «GB Ukraine», «Pro Studio», «Інфотерра», «Консалтинг Україна», «Корпорація Інформаційні системи України», «Соціс», «Українська медіа-панель» та інші; випускалися ділові газети та часописи – «Бизнес», «Посредник», «Вісті – діловий випуск», «Ділова Україна», «Діловий вісник», «Зеркало рынка» – всього 39 видань; виходило 37 рекламно-інформаційних газет – найвідоміші з них «Aviso», «Hot Line», «Євромаркет», «Київ на долонях», «Реклам-клуб», «РІО»; працювало 14 радіостанцій, 23 телекомпанії та телестудії; з рекламодавцями працювало 230 рекламних агенцій та бюро; рекламну продукцію виготовляли 192 фірми;

• у Львові та області виходило 27 суспільно-політичних і ділових газет, 20 рекламно-інформаційних газет і спеціалізованих видань; працювало 27 рекламних агенцій і 9 фірм – виробників рекламної продукції;

у Донецьку та області виходили 21 суспільно-політична та ділова газета, 11 рекламно-інформаційних газет; працювало 25 рекламних агенцій і 50 фірм – виробників рекламної продукції;

• у Харкові та області виходило 25 суспільно-політичних газет і ділових видань, 23 рекламно-інформаційні газети; працювало 37 рекламних агенцій та 75 фірм – виробників рекламної продукції.

• в Одесі та області виходило 27 суспільно-політичних газет і ділових видань, 14 рекламно-інформаційних газет; працювало 30 рекламних агенцій та 35 фірм – виробників рекламної продукції. Майже така сама статистика і в інших регіонах України.

Друковані засоби реклами, радіостанції та канали телебачення мають широку аудиторію споживачів, глядачів і слухачів.

Питаннями розвитку рекламної справи в Україні займаються громадські організації – Спілка рекламістів України, Національна спілка журналістів України, Всеукраїнська рекламна асоціація, Українська асоціація маркетингу. У 1995 році Спілка рекламістів України разом з іншими творчими спілками України організувала Українське відділення всесвітньої асоціації рекламістів (УАА), Асоціацію зв’язків з громадськістю (PR). Велику роботу в сучасних економічних умовах проводить оновлена Торгово-промислова палата України (ТПП) – неурядова самоврядна організація, яка об’єднує на добровільних засадах майже 3000 підприємств – членів Палати. Діяльність ТПП дуже різноманітна і спрямована на задоволення потреб як членів Палати, так і їхніх іноземних партнерів: сприяння розвитку підприємництва в Україні; забезпечення українських та іноземних підприємств діловою ринковою інформацією з банків даних Палати; організацію міжнародних та іноземних виставок в Україні, а також виставок продукції українських підприємств за кордоном; підготовку рекламних матеріалів, розробку товарних знаків, сприяння у патентуванні винаходів, промислових зразків і реєстрації торгових марок.

Останніми роками завдяки розвитку комп’ютерної техніки, інформаційних технологій і сучасних засобів телекомунікацій дедалі більшого значення набуває Internet – глобальна комп’ютерна мережа, перспективний засіб інтерактивного маркетингу. Згідно з даними компанії Elvisti ISP, в Україні послугами Internet користуються понад 300 тис. фірм і приватних осіб. З них понад 100 фірм надають рекламні послуги з використанням засобів Internet. Найбільші з них «Українська банерна мережа» – 7,5 млн показів банерної реклами за місяць, Neon Banner Network – 5,93 млн показів за місяць, Ping Banner Network Plus – 4,86 млн. показів за місяць та ін.



2. Характерні риси української реклами у ХХІ ст. (зростання кількості ЗМІ та рекламних агентств, концентрація рекламного бізнесу у столиці тощо).

У ХХІ ст. наукові та технічні досягнення внесли свої корективи. З’явились нові високоефективні рекламні засоби, такі як директ- маркетинг, Інтернет. Спочатку в усьому світі кожний з нових засобів розповсюдження реклами сприймався як конкурент реклами у пресі. Але у кінці ХХ ст. стало зрозуміло, що не існує найкращого засобу розповсюдження реклами. Кожен з рекламоносіїв володіє своїми специфічними перевагами та недоліками. І саме зважаючи на них повинен бути використаний той чи інший вид реклами.

І все ж таки переваги реклами в пресі не зміг перекрити жоден з інших рекламних засобів. І хоча загальна частка витрат на рекламу в пресі за останні десятиліття значно знизилась, цей найстаріший вид рекламоносіїв продовжує користуватись величезною популярністю серед рекламодавців і на одному рівні з телебаченням залишається лідером рекламного ринку.

Преса не збирається здавати своїх позицій і намагається йти в ногу з технічним прогресом й новими вимогами сучасного ринку. Видавцями впроваджуються нові поліграфічні і комп’ютерні технології, а в результаті постійно зростає кількість і якість рекламних послуг газет та журналів. Головна тенденція кінця ХХ ст.: реклама в пресі зберігаючи свій статус засобу масової інформації, прагне до орієнтації на вузькі сегменти ринку і задоволення попиту різноманітних груп рекламодавців. Згідно з дослідженнями інформація найкраще сприймається і засвоюється людиною у друкованому вигляді. Це визначає використання рекламних послуг преси рекламодавцями. В основному за допомогою преси рекламують ті компанії, при прийнятті рішення про покупку товарів та послуг яких необхідне надання значного обсягу інформації – наприклад раціонально-емоційних аргументів. І лише невелика частина реклами у пресі засновується виключно на емоціях людини. Адже практично всю емоційну рекламу розміщують на радіо і телебаченні.

Нажаль зараз не всі рекламодавці правильно розміщують свою рекламу у виданнях: наприклад часто зустрічається таке, що у виданнях для звичайних споживачів розміщують рекламу постачальники, що орієнтовані на продаж оптового товару а отже витрачають свої гроші марно.

Останній період, який, на нашу думку, можна вважати часом виникнення розвинутого рекламного простору, побудованого за західними зразками та моделями, але із власною національною специфікою.

При цьому вважаємо за потрібне наголосити на тому, що рекламна сфера України, на відміну від 90-х років ХХ ст., є достатньо виробленою і самостійною, щоб можна було говорити про формування українського рекламного міфу як різновиду новітніх суспільних міфів.

У нинішньому рекламному просторі України чимало запозичених рекламних ідей і перекладених, привнесених ззовні та водночас не адаптованих адекватно рекламних текстів (особливо на телебаченні), місцевих варіантів інтернаціональних рекламних кампаній тощо і це спричиняє наявність у нас цілої низки реклам, які виразно не відповідають вітчизняній специфіці, вибиваючись із контексту згаданого українського рекламного міфу.



Нинішній рекламний простір України є достатньо розгалуженим, він містить не лише традиційну рекламу, а й більш оригінальну та новітню. Однією з ознак реклами ХХІ ст. є те, що спектр засобів поширення та носіїв рекламної інформації відчутно розширився. По-перше, на вітчизняному терені нарешті можна говорити про інтернет-рекламу, ставлячи її в один ряд із традиційними видами й наголошуючи на постійному збільшенні її частки в медіапросторі. По-друге, з огляду на цілу низку чинників реклама нині з’являється в нашому житті набагато частіше, дійсно проникаючи майже скрізь. Ми стикаємося з відеорекламою в метро як на пероні, так і у вагонах (спочатку це явище виникло в Києві, потім поширилось і на Харків), у деяких містах рекламу розміщують на трамвайно-тролейбусних талонах, автобусних квитках (наприклад, у Запоріжжі), іноді навіть на чеках у супермаркетах (харківська мережа магазинів BILLA) тощо.

Окремо можна говорити про надзвичайну поширеність останнім часом такого різновиду реклами, як продакт плейсмет, у переважній більшості сучасних серіалів, рідше у фільмів, відеокліпах естрадних виконавців тощо. Якщо ж говорити про пресу, то тут з’являються елементи зорово-нюхового впливу, наприклад, ароматизовані листівки в жіночих журналах, у розважальні видання вкладаються або прикріплюються глянцеві вкладки-реклами (наприклад, вкладки з рекламою сигарет у газеті Арт-Мозаїка) та багато ін. І це лише дуже вибірковий перелік новітніх знахідок у сучасній рекламній діяльності, який можна продовжувати до нескінченності, оскільки будь-яка площа на товарах, паперовій продукції, транспорті тощо розглядається як потенційне місце для реклами, і чим оригінальнішою є знахідка, тим вона ефективніша.

Варто назвати міфологему родини: апелювання до сімейних цінностей спостерігаємо в рекламі різноманітних товарів: йогуртів і приправ, порошків і ліків, фотоапаратів і мобільного зв’язку, грошових переказів і кредитів, причому здебільшого порушується принцип рекламної етики щодо використання дитячих персонажів у рекламі товарів, не призначених для дітей. Далі слід згадати міфологеми дружби (використовуються дуже часто в рекламі міцних алкогольних напоїв, пива, мобільного зв’язку тощо), чоловічого та жіночого начала як сексуальних об'єктів або ж об’єктів романтичного ставлення, фізичного чи духовного потягу з боку представників протилежної статі.

Важливими характеристиками українського ринку реклами на поточний момент слід назвати: яскраво виражену концентрацію рекламного бізнесу у столиці держави – Києві (як за загальною кількістю рекламних агентств, так і за обсягами рекламних бюджетів); перевагу іноземних рекламодавців за обсягами рекламних витрат; значну питому вагу міжнародних мережних рекламних компаній у реалізації українського загальнонаціонального рекламного бюджету.

Вказані тенденції тісно взаємопов’язані між собою. Основною причиною їхнього існування слід назвати тривалий кризовий стан української економіки, перш за все становище вітчизняного товаровиробника (що є головним потенційним рекламодавцем). Фактичний розвал багатьох галузей української економіки призвів до широкої експансії іноземних міжнародних корпорацій. Наявність у них добре відпрацьованих маркетингових стратегій, включаючи пропозицію достатньо високоякісних товарів за доступними цінами, добре налагоджену загальнонаціональну систему дистрибуції та сформовані світові бренди (торговельні марки, що вже набули широкого споживчого визнання) поставили вітчизняних товаровиробників у досить важке становище. На це накладається фактичне ігнорування багатьма українськими менеджерами, особливо з числа колишніх керівників підприємств, основних абеткових істин маркетингу.

На поточний момент необхідно визнати, що транснаціональні корпорації, діяльність яких у всьому світі обслуговують також транснаціональні (мережні) рекламні агентства, більшою мірою схильні довіряти свої рекламні бюджети українським представництвам мережних рекламних агентств. У 2001 році близько двох третин (60-70%) усіх рекламних коштів в Україні контролюються лише чотирма міжнародними рекламними холдингами: DMB & В (об’єднує D’Arcy Ukraine, Media Vest, Starcom та ін.); ADV Group (Adventa Low Lintas, Initiative Media та ін.); Atlantic Group (Provid/BBDO, Media Direction, Talan Group та ін.); Video International (Bates Ukraine, Zenith Media та ін.). Нагадаємо, що цими мережами не вичерпується перелік всіх представників закордонного рекламного бізнесу, що працюють в Україні. На цьому тлі має досить скромний вигляд частка кількох тисяч суто українських регіональних рекламних агентств – лише близько 8% національного рекламного ринку.

Також очевидною є тенденція тяжіння рекламного бізнесу до столиці. Тут зосереджено основні рекламоносії: загальнонаціональні теле- і радіокомпанії, найбільші друковані засоби масової інформації. Київ – найбільш місткий в Україні ринок зовнішньої реклами. У столиці ж працюють майже всі найбільші рекламодавці та рекламні компанії, у тому числі українські представники мережних агентств.

Таким чином, можна дійти висновку, що рекламна галузь української економіки на сьогодні сформувалася та знаходиться у процесі подальшого розвитку як із кількісної, так і з якісної точок зору. При цьому реклама, що є однією з найважливіших складових інфраструктури економіки, соціального та політичного життя суспільства, сама потребує формування адекватних забезпечувальних підсистем. Серед елементів інфраструктури рекламної галузі української економіки як найважливіші виокремлюються такі:

■ підсистема державного та громадського регулювання реклами. У першу чергу, мається на увазі розвиток законодавчої бази, контролю з боку громадськості та формування ефективної системи професійного саморегулювання;

■ інформаційне забезпечення рекламного бізнесу, формування системи компетентних дослідних організацій, видання періодичних професійних ЗМІ для фахівців у сфері реклами;

■ система підготовки професійних кадрів для рекламного бізнесу, зокрема за такими його напрямами, як маркетинг, менеджмент, творчість у сфері реклами, технологія виробництва рекламоносіїв та ін. Виділення реклами як окремої навчальної спеціальності. Ця обставина здається особливо недоречною у зв’язку з тим, що професію «рекламіст» ще у 1995 році занесено до Державного реєстру спеціальностей України;

■ виробнича інфраструктура: виробництво матеріалів, що використовується під час розроблення рекламоносіїв, формування будівельних та монтажних підрозділів великих рекламних фірм та ін. І якщо великі рекламні організації вже мають відповідні виробничі підрозділи, то слід відзначити, що більшість матеріалів для реклами виготовляється поза межами України.



3. Українські виставки та ярмарки

Попри те, що сьогодні фірми усе частіше звертають увагу на виставково-ярмаркові заходи як на спосіб просування результату своєї діяльності, поняття «виставки» давно вийшло за рамки його давнього визначення як демонстрація продукції певної категорії для фахівців та широкого кола відвідувачів. Відбулось злиття понять «виставка» і «ярмарок» в результаті чого під виставково-ярмароковим заходом починають розуміти комплекс заходів, які носять ринковий та комерційний характер і дозволяють експоненту використовувати усі маркетингові інструменти у процесі презентації результатів своєї діяльності.

Якщо говорити про книжкові виставки і ярмарки, то слід зауважити, що вони водночас носять також культурно-просвітницький характер, який проявляється через низку заходів, що відбуваються у рамках цих представницьких заходів у: інформуванні видавців, авторів, перекладачів, ілюстраторів, їх доробок та нові проекти, книжкові новинки; проведенні різноманітних заходів для перелічених вище суб’єктів книжкового ринку; піднесенні престижу української книги в суспільстві та формуванні «моди» на читання, як альтернативи іншим способам вільного проведення часу та ін.

З-поміж півтора десятка книжкових виставок і ярмарків, які відбуваються щороку в Україні, варто виділити кілька найбільших по кількості задіяної виставкової площі і супутніх заходів та найпопулярніших серед експонентів і відвідувачів, зокрема: національна книжкова виставка-ярмарок «Форум видавців у Львові», міжнародний книжковий ярмарок «Книжковий світ» (м. Київ), Весняний київський книжковий ярмарок та Міжнародний фестиваль видавців та книгорозповсюджувачів «Світ книги» (м. Харків). Саме на їх прикладі буде здійснена спроба виявити і проаналізувати основні форми й способи, спрямовані на пропаганду книги та читання в Україні.

Організатори книжкових виставок і ярмарків усвідомлюють, що інтерес фахівців до їх заходів не може зводитись лише до можливостей реалізовувати продукцію, підтримувати контакти та підписувати угоди, тому якщо не завжди допомагають, то хоча б просто сприяють експонентам в організації та проведенні презентацій, виставок, майстер-класів, тренінгів, семінарів, конференцій, круглих столів. А учасники, зі свого боку, зацікавлені у приверненні уваги до результатів своєї діяльності відвідувачів. Таким чином формується програма заходів, а їх кількість та якість, значущість та результативність залежать лише від масштабності представницького заходу.

Аналізуючи інформаційні матеріали – програми, прес-релізи, публікації у пресі та у мережі Інтернет вдалося виявити, що кількість представницьких заходів, які відбуваються у рамках книжкових виставок і ярмарків, щороку не лише збільшується, але й урізноманітнюється за рахунок залучення відомих особистостей, та поєднання різних культурно-мистецьких напрямів, наприклад: літератури з музикою, театром, живописом, кіно, а останнім часом навіть з модою і кулінарією.

Близько половини заявлених у програмах заходів – це презентації книг, видавництв та видавничих проектів, а також періодичних видань. З кожним роком таких заходів у «класичному» розумінні цього слова меншає, натомість з’являються сучасні, модні та креативні дійства. Адже сучасного читача уже важко чимось здивувати: якщо це презентація, то обов’язково з екзотичною назвою, інтер-активними елементами або костюмованою інсценізацією; якщо мастер-клас, то з японської каліграфії, лиття паперу чи паперової магії, а також літературні спаринги, перфоменси, чемпіонат з шахів, футбольний матч та інше. Такі видавництва, як «Фоліо» (м. Харків), «Нора-друк», «Грані-Т», «Країна мрій» (м. Київ), «Теза» (м. Вінниця), «Навчальна книга – Богдан» (м. Тернопіль) Літературна агенція «Піраміда», «Видавництво Старого Лева» (м. Львів) та ін. проводять представницькі заходи у рамках найбільших вітчизняних книжкових виставок і ярмарків.

Лідером по кількості креативних заходів по праву можна назвати видавництво «Зелений пес» з м. Києва, керівники та ідейні натхненники якого – брати Капранови у рамках своїх презентацій полюбляють організовувати змагання між командами, їздити на «горбатому» запорожці та куховарити. Культурно-розважальна програма «Книжка і кухня», під час якої вони разом з іншими відомими особистостями на виставці готували свої «фірмові» страви і роздавали на пробу гостям виставки відбувались під час «Світу книги» у Києві за участі Даші Малахової, Ірени Карпи, Едвіна Задорожного та «Київського Весняного книжкового ярмарку» за участі Наталки та Сашка Шевченків, Галини Вдовиченко, Максима Кідрука, Світлани Пиркало. Сергія Пантюка й Олеся Ільченка. Кулінарний поєдинок «Дельфіна і Русалки» – Дениса Силантьєва та Яни Клочкової відбувся на цьому ж ярмарку у під час презентації книги для дітей, яку вони готували у «Видавництві Старого Лева». Свою першу книгу, випущену видавництвом «Ранок» під назвою «Готуємо разом. Сучасна українська кухня», презентувала Ольга Сумська у рамках харківського фестивалю «Світ книги». Складається враження, що автори та видавці вирішили здобути ще один фах на випадок, якщо в умовах кризи видавничо-книготорговельна справа почне занепадати.

Тематика заходів для дорослих часом тяжіє до містифікації, зокрема київське видавництво «Факт» у Львові організовувало «Ворожіння на текстах та матеріалізацію торгівельних знижок» за участі сучасних українських письменників, а Олена Бойцун – автор книги «В Оксфорді» провела «Чорно-білу дискусію з елементами чаклунства та здорового глузду на тему «Повертатися чи залишатися: життя після навчання за кордоном».

Зовсім інший характер мають заходи, орієнтовані на дитячу і юнацьку аудиторію. Наприклад, редакція журналів «Ангелятко» та «Ангеляткова наука» з 2006 року проводить під час Форуму видавців у Львові «Свято читання у Країні ангелят», під час якого працюють театральний, цирковий, спортивний, малювальний, танцювальний та інші майданчики, на яких професійні актори проводять різноманітні конкурси та забави.

Видавництво «Талант» з м. Харкова протягом останніх років черпає ідеї з відомих усім казкових сюжетів. Почалось усе зі стенду у вигляді замку, а вилилось у дитячий конкурс краси «Міс Світ книги-2010», учасницям якого пропонували створити образ казкового персонажу (Попелюшка, Червона Шапочка, Баба-яга та ін.). А у Києві молодіжний журнал «Стіна» проводив презентації першого в Україні проекту «Літературна зачіска», у рамках якого відбувся показ колекції зачісок і галереї моделей, а також майстер-клас з мистецтва гриму від мімів театральної студії Splash.

Важливу роль для популяризації книги відіграють заходи, які передбачають міжособистісне спілкування – автограф-сесії, літературні спаринги, авторські вечори та зустрічі з поетами, письменниками, перекладачами. Це можуть буде як одноразові акції, так і повторювані, наприклад, щодня, що дві години, а часом і у режимі нон-стоп. Дуже часто вони відбуваються у форматі «відео/поезія», наприклад «Wiz-Art VideoPoetry» у рамках Форуму видавців або «музика/поезія», наприклад літературно-музичний ореn-air «Зіркова PROZA.UA» у Харкові та «Ніч поезії і музики нон-стоп» у Львові.

Показовими у плані поєднання книги з різними видами мистецтва та сферами людської діяльності є традиційні розважальні програми «Весняного київського книжкового ярмарку», а саме: «Книжка і кіно», яка передбачає кінопокази за участі режисерів та письменників, «Книжка і музика» – концерти сучасних українських груп та бардів, «Книжка і театр» – театральні вистави просто на ярмарку, і навіть «Книжка і кухня» та «Книжка і мода», приклади яких наводились вище.

Не обмежується також місце проведення представницьких заходів – вони влаштовуються на стендах учасників, у спеціально відведених для цього залах, на площах, у бібліотеках, музеях, навчальних закладах, театрах і навіть кав’ярнях. Цікаве вирішення цієї придумали в Одесі, де кілька останніх років міжнародний книжковий ярмарок «Зелена хвиля» проходить як міське свято книги під відкритим небом на Дерибасівській. Це пов’язано, насамперед, з наявністю вільних площ, придатних для проведення презентаційних заходів. Хоча є й інша причина, яку можна пояснити, перефразовуючи відоме прислів’я, якщо читач не іде до Книги, то Книга іде до читача. Тобто автори і видавці прагнуть поспілкуватись з потенційними читачами у тому середовищі, яке є для них – читачів максимально близьким і комфортним.

Для того, щоб спонукати до придбання книги та її перегляду, цього могло би бути достатньо, але для формування стабільного інтересу до читання подібних заходів замало. Цей інтерес необхідно стимулювати, як на вербальному рівні, так і матеріально, наприклад: запровадити «моду» на ту чи іншу книгу, організовувати конкурси, благодійні акції або проводити лотереї.

Конкурси на краще видання організовуються дирекціями більшості з діючих на сьогодні книжкових виставок і ярмарків – у Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Херсоні та Львові, який вважається найстарішим, адже був заснований 1995 року. Упродовж років змінювалися кількість і назви номінацій, а також склад журі, що пояснюється прагненням організаторів знайти оптимальний варіант, враховуючи реальну пропозицію на книжковому ринку, «моду» на книги та їх авторів та ін. Наприклад, упродовж кількох років кращі книги Форуму видавців обирали Академічна та Літературно-мистецька ради, а книгу року харківського ярмарку – доросле і дитяче журі, обране за результатами голосування на загальних зборах Оргкомітету фестивалю «Світ книги» та Експертної ради благодійного фонду «Народна книга». Визначальними критеріями при оцінюванні книг будь-яким журі традиційно є: якість видавничого та поліграфічного виконання, новизна книги, актуальність та суспільний резонанс. Інша справа, що не всі ці конкурси є знаковими з огляду на кількість поданих книг, репрезентативність журі й інформаційний резонанс довкола книг-переможців. І навіть попри заяви багатьох видавців про те, що рішення журі часто є суб’єктивними, участь у конкурсі завжди є добрим інформаційним приводом, навіть якщо книга не отримала жодної відзнаки. А от грамоту, якою вона була відзначена, можна побачити на інформаційних матеріалах видавництва і навіть на перевиданнях цієї книги.

Особливе місце в арсеналі заходів, покликаних на популяризацію книги та читання, займає організований «Форумом видавців» Всеукраїнський Фестиваль дитячого читання «Книгоманія» – з 2002-го року як підсумковий етап конкурсу дитячого читання, а з 2005-го – Всеукраїнського конкурсу «Найкращий читач України», в якому беруть участь школярі з усіх областей України. У програмі фестивалю: урочиста церемонія нагородження переможців, зустрічі з дитячими письменниками, дискусії, майстер-класи, літературні вікторини, конкурси, розваги, благодійна акція «Подаруй дитині книжку!» та акція «Книжка від зірки». З 2008-го року організатори перенесли термін проведення Фестивалю дитячого читання «Книгоманія» з вересневого Форуму на весняний «Форум видавців – дітям», який також відбувається у Львові.

Окремої уваги заслуговує практика – запрошення почесного гостя, яким може бути як окрема країна (наприклад, як свого часу були Росія та Польща), так і конкретна особа. У ролі почесного гостя українські книжкові виставки і ярмарки відвідували відомі письменники, зірки шоу-бізнесу та телебачення, наприклад: Пауло Коельо, Януш Леон Вишневський, Михайло Жванецький, Роман Віктюк, Віталій Кличко, Людмила Гурченко, Святослав Вакарчук та багато інших. Цей список можна продовжувати і доповнювати учасникам літературних десантів за участі вітчизняних та зарубіжних авторів, чия чисельність обраховується сотнями осіб, а географія – десятками країн (Німеччина, Австрія, Польща, Росія, Литва, Латвія, Сербія, Болгарія, Хорватія, Білорусь, Швеція, Швейцарія, Грузія, Бразилія, Каталонія, Ізраїль, Великобританія, Чехія, та інші). Але лідером по кількості «зоряних» гостей по праву вважається Форум видавців у Львові, у рамках якого з 2006 року проводиться Міжнародний літературний фестиваль.

Натомість своєрідною візитівкою Київського весняного книжкового ярмарку є традиційні та популярні Міжнародна асамблея фантастики «Портал» (2004), почесними президентами якої є Марина та Сергій Дяченки та Київський міжнародний фестиваль християнської книги (2007). Загалом це самостійні імпрези, що мають власну історію, традиції та гармонійно доповнюють програму заходів львівського і київського книжкових ярмарків.

На що тільки не здатні видавці, щоб привабити потенційних читачів – дивувати, зацікавлювати, дезінформувати і навіть шокувати, аби тільки привернути увагу потенційного читача. Звичайно, не всі розрекламовані книги варті уваги, але такі заходи формують у людей, насамперед, бажання погортати, а потім придбати книгу. Тут спрацьовує ще й фактор масовості, притаманний виставкам і ярмаркам, коли «не придбати» або «не прочитати» книгу стає ознакою «дурного тону». Позитивно вплинути на процес купівлі книг допомагають численні зразки друкованої продукції рекламного характеру (листівки, буклети, плакати, заклади, флаєри, календарики…) та сувеніри (ручки, пакети, папки, іграшки, брелоки…), що тисячами розповсюджуються на стендах учасників, у холах та приміщеннях, де відбуваються різноманітні заходи.

Свою роль у процесі популяризації книги та читання відіграють також засоби масової інформації – газети, телеканали, радіостанції і навіть інтернет-портали, які всебічно освітлюють перебіг подій на книжкових ярмарках. Кількість журналістів, акредитованих дирекціями книжкових ярмарків з кожним роком збільшується, урізноманітнюється тематика та стилі їх репортажів і публікацій, а їх обєктом дуже часто стають відомі автори та видавці, котрі презентують новинки, розповідають про книги-лідери продажів, діляться своїми ідеями.

Підсумовуючи, зазначимо, що книжкові виставки-ярмарки, і Форум видавців зокрема, є потужним соціокультурним феноменом, який дозволяє об’єднувати усі верстви населення за віковою, освітньою та професійною ознакою навколо книги, формує сприятливе середовище. Завдяки Форуму вдається: налагоджувати контакти між суб’єктами книжкового ринку – видавцями, поліграфістами, книгорозповсюджувачами, бібліотекарями та авторами, покупцями книги; підвищувати якість підготовки та поліграфічного виконання книги; формувати якісно новий рівень представлення книги на ринку, доведення її до читача; пропагувати культуру читання серед дітей і дорослих та їх спілкування з книгою загалом.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал