Конспект лекцій Луцьк 2014 2



Pdf просмотр
Сторінка6/8
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.8 Kb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8
ТЕМА 8. Менеджмент продуктивності на макрорівні.
Питання для обговорення
1. Шляхи оптимального формування та використання складових життєвого простору країни.
2. Управління структурними змінами в економіці.
3. Оптимізація соціально-економічної політики уряду.
Література: [1, 2, 4, 6, 8, 12, 15, 17, 18]
Основні категорії: демографічна ситуація в Україні; продуктивність території; екологічність довкілля; продуктивність землі; продуктивність природних багатств та природних ресурсів; показники змін в економіці; природний рівень безробіття; показники змін в експортно-імпортній структурі ВВП; інвестиційні структурні зміни; політика дешевих грошей; політика дорогих грошей; прямі та непрямі фінансові методи; напрями національної безпеки держави.
1. Шляхи оптимального формування та використання складових
життєвого простору країни.
Населення як чинник зростання продуктивності. Для сучасної демографічної ситуації, яка визначає параметри демовідтворення в Україні, є: різке зменшення народжуваності й збільшення смертності; постаріння населення, поглиблення соціально-економічних проблем; скорочення тривалості життя чоловіків до 63 років, жінок до 73 років; погіршання здоров’я нації;
інтенсифікація міграційних процесів, вплив яких на демографічну ситуацію в Україні, як правило, негативний.
Демографічна ситуація в Україні вкрай негативно впливає на рівень економічного зростання та зростання національної продуктивності.
Відомо, що якісний стан населення будь-якої країни характеризується
індексом людського розвитку (ІЛР). Так, за всіма складовими ІЛР в Україні за роки реформ значно погіршився.
За даними зарубіжних організацій, за межею бідності знаходиться
60 % населення. Міжнародними розрахунками доведено, якщо витрати сім’ї сягають 50 % її доходів, то це свідчить про досить низький рівень життя.
Наприклад, У США, Франції ці витрати становлять 18-20 %, Італії – 18-19 %,
Китаї – 19-20 %, Японії – 23-25 %.
Відомо, що стан здоров’я людей на 60-70 % залежить від способу життя, на 10-15 % – від якості навколишнього середовища, настільки ж від спадковості і тільки на 8-10 % – від рівня медичного обслуговування.
Українська нація сьогодні неспроможна забезпечити зростання продуктивності за вищими світовими стандартами, оскільки, з одного боку, має низьку віддачу, а з іншого – постійно вимагає високих витрат на своє

90 оздоровлення. Ось чому в Україні вкрай потрібна довгострокова державна програма збереження й розвитку нації. До основних напрямів цієї програми, які не потребують фінансових коштів, можна віднести такі:
1. Встановлення жорстких державних стандартів на духовну продукцію, яка вільно продукується ЗМІ. Іншими словами, потрібно ліквідувати всі форми пропаганди деградаційного способу життя і сформувати систему здорового способу життя народу.
2. Демократизація розподілу національного багатства. Так, за оцінками західних спеціалістів, співвідношення доходів найбідніших та найбагатших 10% населення становить 1 : 30 і навіть 1 : 40, тоді як в західних країнах цей показник дорівнює 1 : 5, 1 : 7. Тому обов’язково необхідний перерозподіл багатства за європейськими, демократичними стандартами на користь передусім молодих сімей, на стимулювання народжуваності.
Продуктивність території. Нині в багатьох країнах світу спостерігається дефіцит території життєвого простору, що негативно впливає на зростання національної продуктивності. Нині майже всі міста Західної
Європи зростають уверх, а їхня інфраструктура все більше заглиблюється в землю. Крім того, такі країни, як Нідерланди, Японія та інші відвойовують величезні ділянки земель у морів та океанів.
Саме обмеженість території, необхідність її збереження є однією з причин того, що високорозвинуті країни формують свої виробництва, і в першу чергу виробництва, які забруднюють довкілля, на території слаборозвинутих країн та країн із перехідною економікою. Обмеженість, нестача життєвого простору, території примушують мешканців країн Азії емігрувати, у тому числі й нелегально, в інші країни. Китайці, наприклад,
інтенсивно заселяють Далекий Схід Росії. Заселяється й життєвий простір
України переселенцями із різних країн світу.
Екологічність довкілля. Життєвий простір країни, його територія, повітряний басейн нині характеризуються екологічними параметрами, які впливають на здоров’я людей, родючість земель, якість повітряного й водного басейнів, а отже, й на рівень продуктивності.
Результати наукових досліджень свідчать, якщо рівень забруднення повітря збільшується у 2 рази, то це призводить до зменшення строку експлуатації обладнання в середньому в 1,5 рази, а врожайність пшениці в зонах впливу шкідливого виробництва підприємств кольорової металургії зменшується на 40-60 %.
Водночас сучасні технології значною мірою можуть зменшити обсяги шкідливих відходів і навіть, перетворити їх у чинники зростання продуктивності й прибутковості. Так, наприклад, утилізуючи викиди сірчаного ангідриду силовими електростанціями, можна забезпечити потреби
України в сірчаній кислоті на 50 %. Проте сьогодні ліквідовується тільки
78 % шкідливих речовин, що надходять у повітряний простір, а обсяг забруднених стічних вод, що потрапляють у поверхневі природні водні

91 ресурси, сягає 38 %. Отже, різке зростання національної продуктивності в
Україні можна забезпечити за рахунок екологізації виробництва.
Екологічна характеристика території України може бути визначена також рівнем її лісистості (відношення території, зайнятої лісами, до всієї території країни). У Франції, Німеччині, Швеції даний показник сягає 50 %, в
Україні – 15 %, або 0,18 га на одного мешканця.
У великих містах України характер забруднення повітря якісно змінився. Якщо раніше, до початку реформ, основним джерелом забруднення повітря були промислові підприємства, то сьогодні джерелом такого забруднення є автомобільний транспорт.
У глобальному масштабі довкілля найбільше потерпає від забруднення високорозвинутими країнами. Але знизити екологічний тиск на природу деякі із цих країн відмовляються. Так, наприклад, США відмовились підписувати Кіотський протокол, згідно з яким промислові країни повинні зменшити рівень усіх шкідливих викидів у зовнішнє середовище на 5 %. І це при тому, що США, маючи 5 % світового населення, дає 40 % світового забруднення. Кожен житель Америки завдає шкоди природному середовищу у 50 разів більше, ніж житель Індії.
Надмірна загазованість, отруєння хімікатами призвели до того, що у кістках сучасної людини вміст свинцю у 50 разів більший, ніж у наших давніх предків. Поширюється отруєння ртуттю, кадмієм, що спричинює катастрофічно швидке зростання серцево-судинних та онкологічних захворювань. А це все означає негативний вплив на рівень продуктивності національних економік практично всіх країн світу.
Існують пропозиції, хоча поки що не на офіційному рівні, щодо продажу квот чистого повітря слаборозвинутими країнами і країнами із перехідною економікою високорозвинутим країнам. З прийняттям цих пропозицій промисловий розрив між означеними суб’єктами буде фактично затверджено міжнародними угодами, але рівень екологічності нашої планети не підвищиться.
Продуктивність землі. Рівень продуктивності землі забезпечується передусім природною якістю ґрунтів, наявністю в них гумусу. Товщина гумусу в 1 см утворюється протягом 100 років. Українська земля має найвищу у світі природну родючість, оскільки на її площі зосереджено 1/3 світових запасів чорноземів, які мають найвищий вміст гумусу. Проте в
Україні в результаті ерозії ґрунтів щорічно змивалося і втрачалося залежно від кліматичних умов від 50 до 80 млн. т гумусу, основи родючості ґрунтів.
Найбільша частка земель за територією припадає на сільсько- господарське виробництво. Так, наприклад, в Україні всього земель нараховується 60,4 млн. га. Землі користувачів, які займаються сільсько- господарським виробництвом, становлять 39,1 млн. га (64,73 %), а землі
інших землекористувачів – 21,3 млн. га, або 35,27 % від усієї площі земель.
Продуктивність природних багатств і природних ресурсів. За даними

92 академіка Святослава Федорова, підземні багатства США оцінюються у
8 трлн дол., Китаю – 6,5 трлн дол., Європи – 0,5 трлн дол., а колишнього
СРСР – 30 трлн дол. Таким чином, на одного мешканця підземних багатств
США припадає 30,3 тис. дол., Китаю – 4,3 тис. дол., Європи – 1,6 тис. дол., а колишнього СРСР – 100 тис. дол. Загальні природні багатства України (як наземні, так і підземні), за оцінкою зарубіжних фахівців, становлять
11,5 трлн. дол. або 239,6 тис. дол. на одну особу. В Росії ці дані відповідно становлять 30 трлн. дол. і 204,1 тис. дол.
2. Управління структурними змінами в економіці.
Зміни в зайнятості. Кожна країна намагається досягти оптимальної зайнятості трудових ресурсів, коли безробіття не перевищує його природного рівня, тобто перебуває в межах 3-5 %. Саме в умовах оптимальної зайнятості забезпечуються максимальні темпи зростання продуктивності, оскільки за законом Оукена один відсоток приросту безробіття понад природну норму призводить до зниження темпів зростання ВВП на 2,5-3 %.
Міжнародна практика свідчить, що проблема зайнятості вирішується позитивно тільки за допомогою держави. При цьому проблема зайнятості повинна вирішуватись за двома напрямами: регулювання рівня й тривалості безробіття; соціальний захист потерпілих від неї людей.
Світовий досвід показує, що зміни в структурі зайнятості позитивно впливають на рівень національної продуктивності тоді, коли в умовах зростання обсягів сільськогосподарського виробництва одночасно зменшується кількість працівників у цій галузі, які переміщуються в обробну промисловість, машинобудування, будівництво, у сферу обслуговування, охорону здоров’я, освіти, наукове обслуговування. І це цілком зрозуміло.
Адже частина цих галузей за своєю природою забезпечує найвищі темпи економічного зростання, а інша частина галузей вирішує соціальні проблеми людини, зберігає їхнє здоров’я.
До показників, які характеризують зміни в економіці, відносять: відкритість економіки – це зовнішньоторговельна квота, яка визначається відношенням зовнішньоторговельного обороту до обсягу ВВП; сировинність економіки (сировинну ємність економіки), яка визначається відношенням обсягу видобутої та реалізованої сировини за рік до обсягу ВВП. Цілком зрозуміло, що зменшення сировинної ємності економіки є чинником зростання продуктивності; соціальність економіки (соціальну ємність економіки), яка визначається відношенням обсягу реалізованих споживчих товарів і послуг до загального обсягу ВВП. Міжнародний досвід розвинутих країн свідчить, що соціальна ємність ВВП повинна становити ¾ його обсягу; технологічність економіки (технологічну ємність економіки) – це відношення обсягу новітніх інвестиційних товарів і технологій, створених і впроваджених у дію протягом року, до всього обсягу ВВП, створеного

93 протягом цього ж періоду; матеріаломісткість економіки, яка визначається відношенням вартості сировини, матеріалів, енергії до вартості ВВП. Структурні зміни в матеріаломісткості економіки повинні бути спрямовані на зменшення матеріальних витрат на одну гривню ВВП, що і означає зростання продуктивності.
Структурні зміни у ВВП. Структура ВВП, і передусім матеріально- речова структура його експорту та імпорту, впливає на рівень зайнятості, отже, і на рівень продуктивності. Експорт готової продукції та імпорт сировини – це чинники підвищення зайнятості. І навпаки, експорт сировини та імпорт готової продукції – чинники зростання чисельності безробітних, утримання яких призводить до збільшення бюджетних видатків, що є чинники зниження продуктивності. Це властиве українській економіці.
Як відомо, структура українського експорту на 87 % складається із сировини й напівфабрикатів. Таким чином, українська робоча сила, працюючи на експорт, зайнята тільки на одній-двох стадіях його виготовлення, решта стадійних обробок і переробок, у результаті виконання яких із сировинного експорту створюються готові вироби, здійснюється за кордоном. Отже, Україна сировинним експортом практично відбирає у своїх потенційних працівників робочі місця, віддаючи їх за кордон.
До показників, які характеризують зміни в експортно-імпортній
структурі ВВП, відносять: експортну відкритість економіки, яка визначається відношенням обсягу експортних поставок до обсягу ВВП. Цей показник у високорозвинутих країнах становить 8-25 %, в Україні – 51 %; сировинність експорту (сировинну ємність експорту), яка визначається відношенням обсягу експортної сировини до загального обсягу експорту. У високорозвинутих країнах вона становить 5-11 %, у слаборозвинутих країнах та країнах із перехідною економікою – 80-95 %; технологічність експорту (технологічну ємність експорту), яка
визначається відношенням обсягу новітніх видів продукції й технологій у загальному обсязі експорту;
імпортну відкритість економіки, яка характеризується відношенням обсягу імпортних товарів і послуг до обсягу ВВП. У західних країнах вона становить 8—25 %. В Україні цей показник сягає 49 %; сировинність імпорту (сировинну ємність імпорту) – це питома вага сировини в загальному обсязі імпорту. У західних країнах цей показник становить 70-80 %, в Японії – 95 %; технологічність імпорту (технологічну ємність імпорту), яка визначається відношенням вартості новітніх видів продукції і технологій; критичність імпорту (критичну ємність імпорту) – це питома вага
імпортних товарів, без яких не в змозі функціонувати економіка й виготовлення яких не в змозі забезпечити національне виробництво до

94 загального імпортного обсягу товарів і послуг.
Інвестиційні структурні зміни мають бути спрямовані на збільшення капітальних вкладень у науку й базові галузі економіки – машинобудування, приладобудування, сільське господарство, енергетику, космонавтику, літакобудування, військову техніку, побутову електронну техніку.
3. Оптимізація соціально-економічної політики уряду.
Основні напрями діяльності інституціональних механізмів:
розроблення теоретичних і практичних проблем підвищення продуктивності на всіх рівнях економіки; підготовка і перепідготовка спеціалістів з питань управління продуктивності; надання консультацій менеджерам фірм (підприємств) із питань підвищення продуктивності; розроблення стратегічних
і поточних планів підвищення національної продуктивності й подання їх у відповідні державні інституції.
Напрями підвищення продуктивності інфраструктури економіки.
Підвищення продуктивності виробничої інфраструктури економіки має бути спрямовано на забезпечення оптимального функціонування промисловості й сільського господарства.
Транспортне господарство економіки повинно, наприклад, своєчасно забезпечувати промисловість і сільське господарство необхідними матеріалами, сировиною, а з підприємств цих галузей доставляти їх продукцію споживачам.
Засоби інформації та зв’язку повинні функціонувати безперервно і мати зворотний зв’язок, забезпечувати промислове й сільськогосподарське виробництво своєчасною та достовірною інформацією.
Організації оптової та роздрібної торгівлі повинні вивчати попит споживачів, забезпечувати їх якісне обслуговування, мати зворотний зв’язок
із виробництвом.
Відповідні державні органи, передусім, антимонопольний комітет, повинні не допускати монопольної діяльності фірм та організацій на ринку. В умовах формування ринку величезне значення для підвищення продуктивності має контроль з боку держави за споживчими цінами, за їх співвідношенням
із платоспроможним попитом населення.
Якщо відбувається безконтрольне підвищення цін на споживчі товари й послуги відносно рівня платоспроможного попиту населення, то це призводить до зниження обсягу продажів, отже, до зниження рівня продуктивності. Ось чому необхідна система жорсткого державного контролювання цін.
Для банківської системи мають бути створені державою такі умови, щоб їй було вигідно спрямовувати кредити в промисловість і сільське господарство.
Щодо ринку праці, то його завданням є забезпечення повної зайнятості

95 населення, коли безробіття не перевищує природного рівня, тобто перебуває в межах 3-5 %.
Завдання соціально-побутової інфраструктури полягає у створенні найліпших умов буття для всього населення країни.
Внутрішній ринок споживчих товарів і послуг є чинником соціально- економічного зростання й зростання національної продуктивності, але тільки тоді, коли ці товари й послуги є вітчизняними.
Таким чином, соціально-економічне зростання й зростання продуктивності зумовлюються виробництвом вітчизняних товарів і послуг та
їх ефективним споживанням населенням країни. Якщо таке споживання відсутнє, то процес виробництва паралізується й соціально-економічне зростання набуває від’ємного характеру. Залежність між платоспроможним попитом, інвестиціями, зайнятістю, величиною ЧНП та продуктивністю зумовлюється через мультиплікатор доходів, величина якого визначається за такою формулою:
.
попиті
ожному платоспром у зміни первісні
ЧНП
реальному в
зміни доходів атор мультиплік
(11.1)
Якщо, наприклад, зростання платоспроможного попиту на 5 млрд. грн. зумовить зростання обсягів виробництва 15 млрд. грн., то мультиплікатор доходів становитиме 3 (15/5). Сутність мультиплікатора доходів полягає в наступному: початкове збільшення платоспроможного попиту є не що інше як збільшення інвестицій, що створює певну кількість робочих місць або первинну зайнятість. Витрати цих первинно зайнятих працівників збільшують вторинну зайнятість. Витрати вторинних зайнятих у свою чергу забезпечують подальше збільшення зайнятості.
Припустимо, що первинні зайняті отримують 100 млрд. грн. доходу і
3/4 доходу вони споживають, тобто виступають на ринку з новими витратами в розмірі 75 млрд. грн., які будуть спрямовані на закупівлю споживчих товарів. Ці 75 млрд. грн. зумовлять вторинну зайнятість і призведуть до нового зростання споживання, яке становить 56 млрд. грн. (за 75 %-го розміру споживання). Інакше кажучи, матиме місце приріст доходу, зумовлений збільшенням платоспроможного попиту, але в більшому розмірі, ніж первісно здійснені інвестиції за рахунок збільшення платоспроможного попиту, тобто матиме місце ефект мультиплікатора.
Величина мультиплікатора буде тим більшою, чим буде вищою частка витрат на споживання порівняно із заощадженнями, тобто знаходиться в оберненій залежності з граничною схильністю до заощаджень:
1,

оскільки
,
1 1
1
доходів атор мультиплік
MPC
MPS
MPC
MPS
(11.2) де MPS – гранична схильність до заощаджень;

96
MPC – гранична схильність до споживання.
Водночас мультиплікатор доходів, розрахований за формулою (11.2), забезпечує первинну, вторинну і т. д. зайнятість у вітчизняній економіці в означених вище розмірах, якщо споживачі не купуватимуть імпортні товари.
Але на практиці це нереально. Якщо ж первинно зайняті з 75 млрд. грн., які вони витрачають на закупівлю споживчих товарів третину (25 млрд. грн.) спрямовують на закупівлю імпортних товарів, тоді тільки 50 млрд. грн. зумовлять вторинну зайнятість у вітчизняній економіці і 25 млрд. грн. зумовлять першу додаткову зайнятість в іноземному виробництві.
Отже, щоб відбулося ефективне споживання вітчизняних товарів і послуг, необхідно сформувати оптимальний платоспроможний попит населення країни, який є первинним відносно економічного зростання.
Оптимальний платоспроможний попит – це такий попит, коли на продукти харчування сім’я в середньому витрачає не більше 18-25 % свого доходу і при цьому повністю задовольняє фізіологічні потреби відповідно до науково розроблених нормативів і норм.
Основні напрями використання фінансових ресурсів держави, методи фінансування й головні джерела покриття державних витрат визначаються саме фіскальною політикою. Усі фінансові методи, за допомогою яких відбувається регулювання економіки, поділяють на прямі й непрямі.
Прямі методи – це ті, які використовують для регулювання бюджету.
Його фінансові кошти використовуються на розширене відтворення робочої сили й виробництва, на покриття непродуктивних витрат держави, на державні інвестиції, на здійснення структурної перебудови економіки.
Непрямі методи – це система заходів, за допомогою яких держава впливає на фінансовий стан товаровиробників, масштаби споживчого попиту, на стимулювання розвитку малого й середнього бізнесу, отже, на рівень національної продуктивності.
Головним чинником тут виступає система оподаткування. Усі податки, як головні джерела формування доходів держави, поділяють на прямі й непрямі.
Прямі податки це прибутковий податок з фізичних осіб і податок на прибуток юридичних осіб (корпораційний прибуток).
Непрямі податки виступають у трьох формах:
1) акцизи на товари й послуги приватних підприємств;
2) фіскальні монопольні податки на товари масового виробництва, які виготовляються в державному секторі;
3) митний збір на експортні та імпортні товари.
Нині в багатьох країнах світу у фіскальну політику запроваджені компоненти “автоматичної” стабілізації економіки. Такі компоненти змінюють величину податкових надходжень у прямій залежності від величини доходів суб’єктів господарювання. Тобто податкові надходження до бюджету зменшуються у разі зменшення доходів підприємств і фірм. Це означає, що відносні доходи у товаровиробників збільшаться і зможуть за

97 рахунок усіх додаткових надходжень розширювати виробництво. А це призведе до підвищення національної продуктивності. Світовою практикою доведено, що сума податкових надходжень більшою мірою визначається сумою загальних доходів, а не величиною податкової ставки. Це пояснюється тим, що висока податкова ставка призводить до зниження ділової активності, отже, звужує податкову основу.
Концепцію оподаткування найбільш широко й детально розробив американський економіст А. Лаффер. На його думку, уповільнення темпів економічного зумовлюється високими податковими ставками, оскільки в цьому разі знижується зацікавленість підприємців у розширенні інвестування й скорочуються масштаби споживчого попиту, що призводить до зниження національної продуктивності.
В умовах високих ставок оподаткування бізнес намагається ухилитись від сплати податків, сховатись у тінь. А. Лаффер аргументовано доводить, що максимальний рівень ставок оподаткування не повинен перевищувати 30 % від загальної суми доходів усіх суб’єктів господарювання: як підприємців, так і найманих працівників.
До “автоматичних стабілізаторів” економіки належать також і різноманітні соціальні виплати, у тому числі допомога безробітним.
Своєрідна система “вмонтованих стабілізаторів” у високорозвинутих країнах застосовується для надання допомоги сільському господарству.
Ще однією недержавною формою «вмонтованих стабілізаторів» є фінансові збереження корпорацій та грошові особисті збереження населення.
Державний бюджет як засіб регулювання економіки. Свого часу
Дж. Кейнс та його послідовники розглядали державний бюджет як один із найважливіших засобів регулювання економіки й соціальних відносин. Нині ці теоретичні розробки широко використовуються на практиці в західних країнах. Це виявляється передусім у тому, що державні витрати, які використовуються для регулювання економіки, сягають 20-25 % загальних витрат державних бюджетів. Усі ці витрати прямо чи побічно сприяють зростанню продуктивності.
У західних країнах надається особливо важливого значення соціальній функції бюджету, пов’язаній із відтворенням робочої сили. Нині в умовах
НТП відтворення робочої сили все більшою мірою залежить від витрат на освіту, охорону здоров’я, соціальне страхування й соціальне забезпечення. У західних країнах саме за означеними напрямами спрямовуються найбільші суми коштів державного бюджету. В усіх високорозвинутих країнах спостерігається значне зростання соціальних витрат і підвищення їх питомої ваги у ВВП та НД.
До витрат на втручання в економіку належать витрати на науково- дослідні та експериментально-конструкторські розробки (НДЕКР), на економічну й соціальну інфраструктуру, підтримку сільського господарства, державних галузей економіки, забезпечення зайнятості в окремих галузях

98 господарства та регіонах країни, на стимулювання експорту.
З метою структурної перебудови окремим галузям промисловості надається вибіркова допомога у вигляді державних субсидій або пільгових банківських кредитів з урядовою гарантією.
Значні ресурси із державного бюджету надаються сільському господарству. Це одна із найбільш опікуваних та пріоритетних галузей у зарубіжних країнах. Субсидії сільському господарству видаються двох видів: на підтримку гарантованих цін на сільськогосподарську продукцію і на виробничі цілі (придбання сільськогосподарських машин, мінеральних добрив, будівництво складських приміщень). Основне значення мають субсидії на підтримку гарантованих цін. Важливо зазначити, що в країнах ЄС підтримка сільського господарства здійснюється не тільки на національному, а й на міжнародному рівні. Активна допомога надається також експортним фірмам, що значно полегшує їхнє становище в умовах гострої конкурентної боротьби на світових ринках.
Державне втручання в економіку не тільки стимулює відносно високі темпи економічного зростання, а й пом’якшує її циклічні коливання, що позитивно впливає на темпи зростання національної продуктивності.
Бюджетний дефіцит і державний борг як чинники економічного
зростання й підвищення продуктивності. Зовнішнім джерелом фінансування бюджетного дефіциту є кредити міжнародних фінансовий організацій, головним чином Міжнародного валютного фонду. Відомо, що західні країни в особі підконтрольних їм фінансових організацій – МВФ, Світового банку,
Європейського банку реконструкції і розвитку – постійно вимагають від країн, що розвиваються, і країн із перехідною економікою складати бездефіцитний бюджет. Це навіть є однією з умов надання кредитів. Проте державні бюджети західних країн хронічно дефіцитні.
Західні країни дотримуються рекомендацій Дж. М. Кейнса, який пропонував для стимулювання економічного зростання й забезпечення повної зайнятості здійснювати політику дефіцитного фінансування.
Тобто сучасна фіскальна політика розвинутих країн визнає використання незбалансованих бюджетів для стабілізації економіки, підвищення продуктивності й виходу з кризи.
В умовах ліквідації бюджетного дефіциту за рахунок внутрішніх грошових запозичень збільшується обсяг витрат у реальному виробництві, що є чинником економічного зростання й зростання національної продуктивності. При цьому внутрішній борг більш продуктивний порівняно
із зовнішнім боргом, оскільки країна в даному разі не стає біднішою. Справа в тому, що при погашенні внутрішнього боргу обсяг ВВП в цілому не зменшується, оскільки він повністю залишається всередині країни.
Тобто внутрішній державний борг, як це стверджують окремі спеціалісти, одночасно є і активом економіки, що позитивно впливає на рівень національної продуктивності. І очевидно зовсім не випадково, що

99 87 % облігацій уряду США розміщені всередині країни. Кредиторами в даному разі виступають окремі громадяни та банки, страхові компанії, різні довірчі фонди.
Водночас, ліквідація бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх запозичень є менш продуктивною дією, оскільки повернення боргу пов’язано
із трансфертом ВВП за межі країни, що збіднює народ і державу. При цьому зовнішній борг виплачують, як правило, майбутні покоління, що є порушенням соціальної справедливості.
Управління
кредитно-грошовою
системою.
Під час спаду виробництва, аби збільшити суму витрат, кредитно-грошова політика повинна бути спрямована на збільшення пропозиції грошей, а в період
інфляційних процесів – на її обмеження.
Коли відбувається економічне зростання, комерційні банки намагаються надати клієнтам якомога більше кредитів. Водночас, як тільки з’являються ознаки економічної депресії, комерційні банки різко скорочують, а то й зовсім припиняють кредитні операції. Це зумовлюється тією обставиною, що в період спаду виробництва, як правило, відбувається вилучення населенням своїх вкладів із банківської системи, а позичальники не спроможні повернути одержані позики. Таким чином, банкіри, виходячи зі своїх особистих інтересів, здійснюватимуть, таку кредитно-грошову політику, яка тільки збільшує економічні коливання.
Ось чому в будь-якій державі повинна функціонувати централізована система управління кредитно-грошовою пропозицією, яка б протистояла циклічним економічним коливанням. Банківська система кредитування пов’язана з обов’язковими й надлишковими резервами комерційних банків.
Резервна норма – це відношення між розміром резервів, які повинен мати комерційний банк, і виданими зобов’язаннями за вкладами:
вкладами ими безстроков за банків х комерційни язання зобов’
резерви язкові
обов’
R
(11.3) де R – необхідна резервна норма.
Але комерційні банки можуть надавати кредити тільки в межах надлишкових резервів, тобто тих, які перевищують їх обов’язкові резерви.
Таким чином, грошова пропозиція на ринку збільшується у разі надання комерційними банками фізичним та юридичним особам позик. Вона збільшується, якщо відповідні державні інституції купуватимуть у населення чи комерційних банків державні облігації.
Система комерційних банків шляхом багаторазових вкладів може надавати позики до тих пір, поки вся сума первісного додаткового резерву не вичерпає себе у резервах наступних банків. Множник, що збільшує позики банківської системи, називається грошовим мультиплікатором і визначається за такою формулою:

100
R
m
1
, (11.4) де m – грошовий мультиплікатор; де R – необхідна резервна норма.
У формулі (11.4) m означає максимальну кількість грошей, яка може бути створена однією грошовою одиницею (доларом) надлишкових резервів за даної величини R. Для визначення максимальної кількості нових грошей на поточному рахунку, яка може бути створена банківською системою на основі будь-якої кількості надлишкових резервів, потрібно помножити надлишковий резерв (Е) на грошовий мультиплікатор:
.
m
E
D
(11.5)
Уряд, впливаючи на величину банківських резервів своєю кредитно- грошовою політикою, змінює грошову пропозицію на ринку і в такий спосіб сприяє досягненню оптимальних темпів економічного зростання та підвищення продуктивності.
Кредитно-грошова політика впливає, насамперед, на інвестиційні витрати, змінюючи криву попиту і тим самим змінюючи реальний обсяг виробництва, рівень продуктивності й рівень цін (табл. 11.1).
Таблиця 11.1
Сутність кредитно-грошової політики
Політика дешевих грошей
Політика дорогих грошей
Проблема безробіття
Держава купує облігації, знижує резервну норму та облікову ставку
Грошові пропозиції збільшуються
Відсоткова ставка падає
Інвестиційні витрати збільшуються
Реальний рівень ЧНП та рівень продуктивності зростають на суму, кратну збільшенню інвестицій
Проблема інфляції
Держава продає облігації, збільшує облікову ставку
Грошова пропозиція скорочується
Відсоткова ставка збільшується
Інвестиційні витрати скорочуються
Інфляція зменшується
Динаміка продуктивності оптимізується
Ефективна соціальна політика уряду повинна бути спрямована на: забезпечення робочими місцями всіх, хто бажає працювати, тобто рівень безробіття не повинен виходити за його природні межі; соціально-справедливий розподіл доходів між усіма верствами і соціальними прошарками населення. Демократичний уряд не може допускати такої ситуації, коли окремі соціальні групи людей купаються в розкоші, а інші перебувають за межею бідності, яка є причиною практично всіх захворювань та вимирання нації. Соціально-справедливий розподіл доходів можна здійснити різними способами, у тому числі й через систему диференційованого оподаткування (наприклад, шведська модель соціалізму); забезпечення кожному громадянину країни рівня життя не нижче прожиткового мінімуму;

101 створення умов, які сприяють формуванню молоддю своїх сімей; матеріальне забезпечення молодих сімей, стимулювання високого рівня народжуваності; матеріальний та психологічний захист дітей, і особливо сиріт.
Оптимальні темпи зростання продуктивності можуть безперервно досягатись тільки за умови функціонування ефективної національної безпеки
держави, яка повинна здійснюватись за такими напрямами:
1) забезпечення національного самоуправління в усіх сферах життєдіяльності, недопущення тиску з боку інших країнах, будь-яких фінансових міжнародних організацій, транснаціональних корпорацій, інакше відбувається знищення нації й держави;
2) охорона від розкрадання, винищення і вивезення за кордон
інтернаціональною олігархією складових елементів національного життєвого простору, особливо невідновних природних ресурсів, недопущення розпродажу землі фізичним та юридичним особам, які безпосередньо не займаються сільськогосподарським виробництвом;
3) забезпечення охорони психологічного й фізичного здоров’я населення, особливо дітей і молоді, недопущення їхньої духовної деградації;
4) формування й розвиток інтелектуального потенціалу дітей і молоді;
5) охорона інтелектуального потенціалу країни, недопущення його експорту за кордон, безоплатного вивезення у високорозвинуті країни;
6) забезпечення етнонаціональної безпеки країни шляхом створення найсприятливіших умов усередині країни для оптимального всебічного розвитку її корінного населення, які б стали таким чином природною перешкодою для його еміграції, особливо молоді й жінок дітородного віку;
7) ліквідація доларизації психології населення та економіки країни, що приведе до суверенітету національної фінансової системи;
8) забезпечення продажу експортерами державі валютної виручки в
100 %-му обсязі, як це робиться в 42 країнах світу, які є членами МВФ;
9) запровадження системи протекціонізму шляхом митного оподаткування несертифікованого імпорту, трансгенної та гормональної продукції (змінений молекулярний склад) та ін., що сприятиме створенню внутрішнього національного ринку товарів і послуг;
10) забезпечення інформаційної безпеки;
11) забезпечення екологічної безпеки;
12) відновлення й зміцнення силових структур захисту економіки й держави (військову розвідку, контррозвідку);
13) забезпечення державою необхідного захисту населення силовими методами;
14) демократизація суспільства й влади, виходячи з того, що суттю демократії є реальна влада народу – політична, економічна, соціальна, духовна, його влада над політиками й державними структурами.

102
Питання для самоперевірки і контролю
1. Охарактеризуйте екологічність довкілля як чинника продуктивності.
2. Назвіть основні напрями високопродуктивних змін у структурі ВВП.
3. Як впливають зміни в зайнятості на рівень продуктивності?
4. Визначте внутрішній ринок як чинник зростання продуктивності.
5. Окресліть основні напрями оптимізації соціальної політики.
6. Окресліть основні шляхи підвищення продуктивності землі.
7. Охарактеризуйте чинники підвищення продуктивності інфраструктури економіки.
8. Назвіть показники, які характеризують зміни в експортно-імпортній структурі ВВП.
9. Назвіть основні напрями здійснення оптимальної фіскальної політики.
10. Назвіть складові національної безпеки держави.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал