Конспект лекцій Луцьк 2014 2



Pdf просмотр
Сторінка4/8
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.8 Kb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8
ТЕМА 6. Зарубіжний досвід вимірювання продуктивності.
Питання для обговорення
1. Структурний підхід доктора Куросави до вимірювання продуктивності.
2. Підхід Лоулора до вимірювання продуктивності.
3. Підхід Гоулда до вимірювання продуктивності.
4. Метод швидкого оцінювання продуктивності (ШОП).
Література: основна [5, 6, 8, 10, 12, 19]; додаткова [17, 26, 28].
Основні категорії: підходи до вимірювання продуктивності Куросави,
Лоулора, Гоулда; метод ШОП; індивідуальна та повна продуктивність праці; ефективність; потенціал продуктивності; швидкість обертання капітальних вкладень; цикл оцінювання продуктивності; оцінювання економічних показників; віддача на весь капітал; первинні та вторинні показники прибутковості; первинні та вторинні показники продуктивності; якісне оцінювання прибутковості; якісне оцінювання продуктивності.
1. Структурний підхід доктора Куросави до вимірювання
продуктивності.

47
Показники продуктивності, розроблені доктором Куросавою (Японія), призначені для достовірного аналізу минулої діяльності підприємства і формування майбутньої виробничої програми, а також можуть бути використані для контролю оперативної діяльності підприємства, оскільки відповідають ієрархічній структурі прийняття управлінських рішень (рис. 9.1).
Система коефіцієнтів вимірювання продуктивності, розроблена доктором Куросавою, основана на структурі робочих годин:
,
r
e
e
s
r
s
e
w
r
L
L
L
L
L
L
l
E



(9.1) де L
s
– нормативні робочі години (нормативний час на одиницю продукції, помножений на кількість виробленої продукції);
L
r
– сумарна кількість витрачених робочих годин (фонд робочого часу в годинах, помножений на кількість робітників спискового складу);
L
r
= L
r
+ L
0
; L
r
= L
e
+ L
m
;
(9.2)
L
e
– ефективні робочі години;
L
r

– години, витрачені на роботу;
L
0
– робочі години, не включені в схему обліку (перерва на обід, прибирання й технічне обслуговування робочого місця, транспортування деталей);
L
m
– простої, віднесені на рахунок осіб середнього і низового керівного персоналу (наприклад, несправність і ремонт устаткування, нестача або непридатність сировини, матеріалів чи запасних частин, несподівані переведення робітників на інші роботи);
r
s
r
L
L
– ефективність процесу виробництва;
r
– повна продуктивність праці;
E
w
– продуктивність робітника;
e
l
– відношення ефективних робочих годин до загальної їх кількості.
Продуктивність робітника P
w
визначається за формулою:
робітника праці
витрати продукції
вихід
Q
P
w
(9.3)
Отже, значення наведеного вище рівняння виглядає наступним чином: роботу на витрачених годин,
робочих
Коефіцієнт а
виробництв процесу ть
Ефективніс роботу на витрачених годин,
робочих
Коефіцієнт годин робочих ефективних
Коефіцієнт робітника
ість
Продуктивн праці
ість продуктивн
Повна
(9.4)

48
Загальну систему вимірювання продуктивності подано на рис. 9.1.
В
ід по ві
да ль на осо ба
Майстер (начальник цеху)
Коефіцієнт відношення запланованої
вартості до нормативної
Коефіцієнт відношення фактичної
вартості до запланованої
Коефіцієнт відношення фактичної
вартості до теоретичної
Коефіцієнт відношення нормативної
вартості до теоретичної
Запланована вартість
Нормативна вартість
Фактична вартість
Запланована вартість
Фактична вартість
Теоретична вартість
Нормативна вартість
Теоретична вартість
Спеціаліст зі
структурного планування
Спеціаліст з проектування нормативів
(штат)
Спеціаліст з тактичного планування

Рис. 9.1. Базова структура вимірювання продуктивності в управлінні
Звіт за даною системою вимірювання продуктивності подано в табл. 9.1.
Таблиця 9.1
Щомісячний звіт з продуктивності для цеху Х
Но рм ати вн
і р обо чі г оди ни
Зага льн а кіл ьк
ість р обо чи х го ди н
Ро бо чі го ди ни
, в ит рач ен
і н а ро бо ту
Неви ко ри ст ан
і р обо чі го ди ни
Пр осто
ї

Е
фе кт ивн
і р обо чі г оди ни

Пр оду кт ив ніс ть ро бі
тн ик а
К
оеф
іц
іє
нт еф ек ти вн их р
обо чи х го ди н
Е
фе кт ивн
ість пр оц ес у ви ро бн иц тва
К
оеф
іц
іє
нт р
обо чи х го ди н,
в ит рач ен их на ро бо ту
По вн а еф ек ти вн
іс ть пр ац
і
Но рм ати вн а пр оду кт ив ність
По вн а пр оду кт ивн
іс ть пр ац
і
1 2
3 4
5 6
7 8
9 10 11 12 13

49







Сутність структурного підходу доктора Куросави до вимірювання
продуктивності на підприємстві полягає у структуризації обсягу продукції на окремі структурні елементи. Наочно структуру вартості продукції підприємства подано на рис. 9.2.
Вартість виробленої продукції PQ
Вартість матеріалу
Cf
Аморти зація C
s
Заробітна плата
V
Чистий прибуток
Ma
Вартість відсотка
(кредитів)
Mb
Рента
Mc
Пода ток
Md
Загальна додана вартість F
g


чиста додана вартість F
n


Показник результативності № 1 1
b
F


Показник результативності № 2 2
b
F



Показник результативності
№3 3
b
F


Рис. 9.2. Структура вартості виробленої продукції та видів доданої вартості
З рис.9.2 видно, що додана вартість на підприємстві може мати кілька форм. Вибір кожної з них залежить від управлінських завдань, що стоять перед підприємством.
В управлінні продуктивністю додана вартість, як правило, використовується в сполученні не тільки з чисельністю працюючих на підприємстві, а й іншими перемінними чинниками виробництва. У щоденній діяльності додана вартість визначається в поточних цінах. Додана вартість, визначена в постійних цінах, застосовується переважно в аналітичних цілях.
Для усунення впливу зміни цін на додану вартість застосовують метод подвійної дефляції. Математично його можна подати таким чином:
s
i
i
p
i
i
I
I
S
I
Q
P
вартість дoдана
Реальна
, (9.5) де
i
i
Q
P
– валовий обсяг виробництва в поточних цінах;
i
i
I
S
– сукупні витрати в поточних цінах;
i
P
– ринкові ціни;
i
Q
– кількість реалізованих виробів;
i
S
– ціна і-го виробу як чинника проміжних витрат;
i
I
– кількість і-х виробів, що використані в проміжному споживанні;
Сt
Mt

50
p
I
– індекс цін на продукцію;
s
I
– індекс цін на проміжні статті витрат.

2. Підхід Лоулора до вимірювання продуктивності.
Сутність підходу Лоулора (Англія) до вимірювання продуктивності
полягає в тому, що саме за допомогою часткових показників продуктивності, необхідно постійно аналізувати соціально-економічний стан організації за такими п’ятьма напрямками: рівень досягнення цілей; рівень коефіцієнта корисної дії (ККД); рівень ефективності; ступінь порівнянності результатів; прогресивність тенденцій.
Поставлені цілі можуть бути досягнутими тільки тоді, коли загальний фонд ресурсів задовольняє потреби даної організації. Таким фондом є загальні надходження (ТЕ), зароблені підприємством у результаті своєї діяльності:
.
матеріали продаж обсяг
M
S
TE
(9.6)
Коефіцієнт корисної дії (ККД) показує, наскільки продуктивно із наявних ресурсів виготовляється продукція (організовано виробництво).
Визначення ККД розкриває зв’язок між витратами виробництва та обсягом продукції, що виготовляється, тобто ступінь використання ресурсів порівняно з наявними потужностями (потенціалом):
,
а виробництв витрати прибуток а
виробництв витрати а
виробництв витрати продукції
обсяг
(9.7)
Показник ефективності дозволяє порівняти досягнуті результати з потенційними результатами. Це поняття включає досягнення запланованого обсягу продукції, що виробляється, на базі нової норми продуктивності.
а
виробництв витрати можливі
мінімально досягнуто бути може який продукції,
обсяг ий максимальн а
виробництв витрати ся виробляєть що продукції,
обсяг
(9.8)
Порівнянність показників продуктивності здійснюється за такими напрямами:
1) порівняння існуючого економічного показника з базовим, що дасть можливість з’ясувати, наскільки краще чи гірше працювало підприємство у звітному періоді;
2) порівняння економічних показників між однорідними виробничими одиницями – окремими працівниками, відділами, службами і т. д.;
3) порівняння фактичного економічного показника з плановим.
Тенденції відображають динаміку змін. Досягнення прогресивних

51 тенденцій може бути визначено порівнянням існуючого показника з базовим, що дозволяє визначити темпи підвищення чи зниження економічних показників підприємства.
Даний підхід потребує вимірювання продуктивності всередині підприємства на двох рівнях: первинному та вторинному. На первинному рівні розглядається продуктивність загальних доходів (Е):
.
обробку на витрати доходи загальні
C
T
E
(9.9)
Витрати на обробку визначають таким чином:
,
K
P
W
C
s
(9.10) де
W
– загальна сума заробітної плати робітників і службовців;
s
P
– загальна сума оплачених послуг;
K
– амортизаційні відрахування.
Звідси видно, що високий рівень загальних доходів гарантує конкурентоспроможність організації.
На вторинному рівні вимірюється продуктивність прибутку (Е
р
):
.
1
або
,
1
E
E
C
T
C
C
T
C
P
E
p
p
(9.11)
Загальні витрати на обробку включають дві основні частини:
1) витрати, зумовлені продуктивним використанням ресурсів (C
d
): вартість безпосередньо продуктивної праці (С
е
) та допоміжної праці (С
а
);
2) витрати на ресурси, що не використовуються (С
і
), коли люди та обладнання повністю простоюють.
Продуктивність ресурсів визначається за формулою:
простої
й включаючи обробку),
на витрати або
(
час наявний весь працю допоміжну та у
продуктивн на часу)
чи
(
засобів
Витрати
C
C
d
(9.12)
Продуктивність безпосередньо продуктивної праці:
обробку на витрати або час загальний працю у продуктивн суто на витрати або час,
C
C
e
(9.13)
Продуктивність оборотного капіталу визначається за формулою:
обробку на витрати
і
виробництв у матеріали
C
M
T
доходи загальні
капіталу оборотного
ість продуктивн
(9.14)
За цим рівнянням визначаються загальні доходи на одиницю

52 оборотного капіталу, або інтенсивність використання оборотного капіталу.
Подібні співвідношення можуть бути визначені на основі обсягу продажів S та прибутку Р, тобто
C
M
S
і
C
M
P
. (9.15)
Продуктивність матеріальних запасів розраховується так:
витрати поточні
виробницві
у матеріали доходи загальні
inv
C
M
T
(9.16)
Простим способом вимірювання продуктивності матеріальних запасів
є визначення швидкості обороту запасів:
ся витрачають що запасів,
кількість середня продажів обсяг
(9.17)
Потенціал загальних доходів (продуктивності) обчислюється так:
C
C
T
T
d
pot
загальні
(9.18)
Лоулор виходить з того, що продуктивність є всеосяжним показником діяльності організації. Лоулор застосовує таблицю для порівняння ступеня корисності різних індексів вимірювання продуктивності, виходячи із організаційних рівнів, складності та основних завдань, що стоять перед організацією (табл. 9.2).
Таблиця 9.2
Порівняння показників продуктивності
№ з/п
Одиниця вимірювання
Рівень Складність Порядок П’ять основних цілей
1 м
ак ро м
ік ро пр ос та ко м
пл ек сна
1- й
2- й
O

Ef

E
П
T
1
Валовий національний продукт
(ВНП) на душу населення
СNP/PC





2
ВНП на душу населення
ВНП на душу населення інших країн




3 Додана продукція на одного робітника AV/P
w




4 Продуктивність загальних






53
№ з/п
Одиниця вимірювання
Рівень Складність Порядок П’ять основних цілей
1 м
ак ро м
ік ро пр ос та ко м
пл ек сна
1- й
2- й
O

Ef

E
П
T
доходів Т/С
5 Т/С Т/С інших





6 Продуктивність прибутку Р/С





7 Потенціал загальних доходів
T/C
d
C




8 Обсяг продажів на одного робітника S/TE





9 Прибуток на одного робітника
Р/ТЕ





10 Р/ТЕ Р/ТЕ інших




11 Продуктивність обробки C
d
/C





12 C
d
/C C
d
/C інших





13 Продуктивність використовува- ної праці С
е






14 Продуктивність оборотного капіталу Т(М + С)





15 Продуктивність матеріальних запасів Т(М + C
inv
)





16 Обсяг виготовленої продукції за годину О/Н





1) О – мета; Ef – ККД; Е – ефективність; П – порівнянність; Т – тенденція.
3. Підхід Гоулда до вимірювання продуктивності.
Основний критерій продуктивності за Гоулдом ґрунтується на швидкості обертання капітальних вкладень. Гоулд зіставляє прибуток із п’ятьма основними елементами:
1) цінами виробів;
2) витратами на одиницю продукції;
3) використанням будинків, споруд та обладнання;
4) продуктивністю споруд, обладнання;
5) розподілом капітальних ресурсів між основним та оборотним капіталом.
П’ять елементів об’єднуються в одне рівняння за таким алгоритмом:

54 ладення капіталовк валові
капітал основний в
вкладення капітал основний в
вкладення потужність виробнича потужність виробнича продукції
виробленої
обсяг продукції
виробленої
обсяг витрати валові
продукції
виробленої
обсяг продукції
а виробництв від дохід ладення капіталовк прибуток
(9.19)
У наведеному рівнянні перші три відношення після знаку рівності означають короткочасні зміни, а останні два – довгострокові. Дане рівняння також ілюструє, наскільки зміни в прибутковості від одного періоду до
іншого залежать від взаємодії між надходженням від реалізації продукції, використанням виробничих потужностей та частки сумарних капіталовкладень, розміщених у виробничі потужності.
4. Метод швидкого оцінювання продуктивності (ШОП).
Досить простий і практичний метод швидкого оцінювання
продуктивності (ШОП) для малих та середніх підприємств був розроблений
і випробуваний у Центрі з підвищення продуктивності при Філіппінській академії розвитку.
Як комплексний аналітичний метод, підхід “швидке оцінювання продуктивності” (ШОП) включає в себе точну діагностику та управління програмою підвищення продуктивності, що охоплює все підприємство. Це – систематизоване оцінювання прибутковості підприємства та його показників, а також притаманних йому сильних і слабких сторін (рис. 9.3).
На основі методу ШОП вирішується подвійне завдання: виокремлюються проблемні ланки та визначаються пріоритетні напрями для покращання ситуації; встановлюються показники продуктивності для всіх структурних підрозділів підприємства.

55
Докладна діагностика
Контроль
Швидке оцінювання продуктивності (ШОП)
Прибутковість і показники продуктивності
Пріоритетні
сфери покращання
Перевірені
пріоритетні сфери покращання
Програми підвищення продуктивності (ППП)
Вимірювання та показники продуктивності
Обсяги виробленої
продукції
Процес

Рис. 9.3. Цикл оцінювання продуктивності підприємства
До складу входять такі компоненти ШОП (рис. 9.4): оцінювання економічних показників підприємства; порівнянне (якісне) оцінювання; оцінювання економічних показників галузі.
Оцінювання економічних показників галузі
Оцінювання економічних показників компанії (ОЕПК)
Якісна оцінка
Зовнішні
Внутрішні
Пріоритетні сфери покращання

Рис. 9.4. Компоненти швидкого оцінювання
Основна мета оцінювання економічних показників підприємства – зробити діагностику в проблемних сферах, визначивши специфічні (первинні й вторинні) показники продуктивності й прибутковості, узятих із фінансових звітів за останні періоди, для безперервного спостереження й контролю за всім підприємством, щоб розробити і запропонувати відповідну програму підвищення продуктивності.

56
Здійснюючи оцінювання економічних показників підприємства, необхідно зробити два основних порівняння між:
1) існуючими та базовими (історичними) показниками, яке вказує на динаміку – покращання чи погіршення показників і на темпи цієї динаміки;
2) фактичними та плановими показниками, яке вимагає встановлення планових показників виробництва та продуктивності на основі їхнього зіставлення з фактичними показниками.
Зауважимо, що використання тільки прибутковості, як основи для визначення загального результату діяльності підприємства, не може вказувати на достовірні результати, адже зростання прибутку може відбуватись не тільки за рахунок продуктивності, а й за рахунок зміни цін і витрат. Цей взаємозв’язок може бути поданий таким чином: вартість виробленої продукції
= кількість реалізованої продукції ціна одиниці продукції;


прибутковість = продуктивність зростання цін (9.20)


витрати на виробництво
= кількість (використаних) одиниць продукції у виробництві собівартість одиниці продукції

Розглянувши ці взаємозв’язки в часі, необхідно визначити прибутковість як зміну вартості виробленої продукції, порівнювану зі зміною грошових витрат на виробництво, а продуктивність як зміну кількості виробленої продукції, ціни і собівартості одиниці продукції. За цією методикою фактично розраховують економічні показники за такими груповими напрямками: зміна прибутковості; зміна продуктивності; зміна цін. Показники останніх двох груп оцінюються також з погляду їхнього впливу на прибутковість підприємства.
Як правило, зниження продуктивності та зростання цін негативно впливає на величину прибутку. Низька продуктивність – це сигнал про необхідність здійснення комплексного аналізу економічних показників діяльності підприємства та запровадження коригуючих дій. Однак необхідно пам’ятати, що підвищення продуктивності не завжди призводить до зростання прибутку, тим більше в короткий строк.
Взаємозв’язок прибутковості та продуктивності показано в табл. 9.3.
Ці чотири типи взаємозв’язку між прибутковістю і продуктивністю забезпечують розуміння підходів, які необхідно використовувати, аби забезпечити конкурентоспроможність підприємства.
Аналіз фінансових звітів (баланс підприємства, звіт про прибутки і збитки) за останні періоди необхідно здійснювати відповідно до алгоритму, поданого на рис. 9.5.

57
Таблиця 9.3
Взаємозв’язок між прибутковістю та продуктивністю
Якщо
Тоді прибуток продук- тивність
Що відбувається?
Що необхідно зробити?
Високий Висока
Фінансовий стан буде міцним і стабільним
Підтримувати і підвищу- вати досягнутий рівень продуктивності
Високий Низька
Висока прибутковість не може бути стабільною і тривалою. Протягом довго- строкового періоду низька продуктивність поглине прибуток
Підвищити продуктивність
Низький Висока
Підприємство незабаром працюватиме збитково або опиниться на межі закриття
Підвищити рентабель- ність продукції, змінити ринкову стратегію, вив- чити кон’юнктуру ринку, покращити якість рекла- ми, просування товарів на ринок, політику ціноутворення
Низький Низька Закриття, банкрутство
Підвищити продуктив- ність і зміцнити ринок
Розрахувати й визначити тенденції віддачі на основний капітал
Тенденція зростання
Рішення щодо первинних показників прибутковості
Рішення щодо вторинних показників прибутковості
Етап 2
Темп зростання збільшується
Рішення щодо первинних показників прибутковості
Етап 1
Етап 4
Етап 3 (і)
Так
Етап 6
Етап 6 (і)
Так
В
А
Ні
Етап 3 (іі)
Етап 5
Ні
Рішення щодо вторинних показників прибутковості
Етап 6 (іі)
Етап 3
Рис. 9.5. Алгоритм оцінювання стану продуктивності підприємства

58
Етап 1. Розрахувати віддачу на весь капітал, тобто прибуток на весь капітал (ПВК), за минулі періоди шляхом віднесення чистого прибутку на загальну вартість капіталу.
Етап 2. Визначити віддачу на весь капітал.
Етап 3. (Гілка А).
Якщо ПВК постійний або підвищується, то необхідно розрахувати первинні коефіцієнти прибутковості (рентабельності): продажі
чисті
прибуток чистий
; (9.21)
продажі
чисті
товару ого реалізован вартість
; (9.22)
продажі
чисті
витрати виробничі
; (9.23)
продажі
чисті
відсотків виплату на витрати
. (9.24)
Визначити тенденції (підвищення, зниження, стійкості) розрахованих показників. Розрахувати вторинні показники прибутковості (рентабельності):
капіталу вартість загальна продажі
чисті
капіталу валового оборот
; (9.25)

;
м розрахунко за дебітори продажі
чисті
м розрахунко за дебіторів коштів оборот
(9.26)
капітал основний продажі
чисті
капіталу основного оборот
; (9.27)
запаси валові
продажі
чисті
запасів оборот
. (9.28)
Визначити тенденції розрахованих показників, здійснити етап 6.
Етап 4. (Гілка В).
Якщо ПВК має тенденцію до зростання, необхідно визначити темпи його зростання (ТЗ):
%.
100
ПВК
базовий
ПВК
базовий
ПВК
поточний
ТЗ
(9.29)
Етап 5. Якщо ТЗ чи ПВК знижуються або постійні, то необхідно пройти етап 3.

59
Етап 6. Визначити первинні показники продуктивності:
1) сукупну продуктивність шляхом віднесення доданої вартості до суми витрат праці й капітальних витрат;
2) продуктивність праці шляхом віднесення доданої вартості до: загальної кількості відпрацьованих годин; чисельності робітників; фондів заробітної плати робітників і службовців;
3) продуктивність капіталу шляхом віднесення доданої вартості до: величини матеріальних і нематеріальних активів; величини матеріальних активів та фінансового капіталу; величини матеріальних активів; основного капіталу; вартості машин та обладнання.
Розрахувати вторинні показники продуктивності:
1) продуктивність праці основних і допоміжних робітників шляхом віднесення доданої вартості відповідно до їх чисельності;
2) продуктивність праці за зміною шляхом віднесення доданої вартості відповідно до кількості годин, відпрацьованих 1-ою та 2-ою змінами;
3) продуктивність праці за сферою діяльності шляхом віднесення доданої вартості відповідно до фондів заробітної плати службовців виробничого підрозділу та службовців фінансового відділу.
Визначити продуктивність капіталу шляхом віднесення доданої вартості до таких показників: а) величини матеріальних та нематеріальних активів; б) величини матеріального та фінансового капіталу; в) величини матеріальних активів; г) величини основного капіталу; д) вартості машин та обладнання.
Визначити тенденції динаміки обчислених коефіцієнтів.
Наступним етапом діагностики стану продуктивності підприємства є
якісна оцінка його прибутковості (рентабельності). Алгоритм оцінювання тенденцій прибутковості підприємства подано на рис. 9.6.
Якщо основний коефіцієнт – віддача на капітал або темп її зростання знижується або є постійним, тоді необхідно проаналізувати коефіцієнти прибутковості, тенденції їх динаміки. Зниження віддачі на капітал можна проаналізувати за допомогою двох коефіцієнтів: чистого прибутку, віднесеного до чистих продажів; оборотності активів.
Якщо зберігається тенденція до зростання виробничих витрат до обсягу продажів, витрат на виплату відсотків до обсягу продажів, то це свідчить про пріоритетність цих ділянок, на яких потрібно зосередити увагу менеджерів для покращання стану справ на підприємстві. Подальше дослідження необхідно здійснювати на фазі детальної діагностики існуючих причин і причин їх виникнення.

60




Пріоритетні сфери покращення (за сферами діяльності)



Коефіцієнт реалізованих товарів
Виробництво


Чистий прибуток, віднесений до чистих продажів

Виробничі витрати до обсягу продаж
Маркетинг та управління
Прибуток на капі- тал


Витрати на виплату відсотків до обсягу продажів
Фінанси




Оборотність рахунків дебіторів
Фінанси


Оборотність капіталу
(активів)
Оборотність матеріальних запасів
Виробництво та
(або) маркетинг



Оборотність основного капіталу
Виробництво
Рис. 9.6. Якісне оцінювання тенденцій прибутковості підприємства
Якщо пріоритетною ланкою є вартість реалізованих товарів, тоді необхідно дослідити виробничі накладні витрати, а також витрати, пов’язані
із: використанням сировини; підписанням субконтрактів; оплатою праці; незавершеним виробництвом; запасами готової продукції.
Якщо відношення виробничих витрат до обсягу продажів зростає, тоді пріоритетною сферою буде собівартість реалізованої продукції. В цьому випадку доцільно більш глибоко розглянути стан структури вартості виробів за калькуляційними статтями витрат.
З погляду функціональних сфер діяльності пріоритетними будуть маркетинг та управління. Якщо відношення витрат на виплату відсотків до реалізованої продукції зростає, тоді пріоритетною сферою буде управління фінансами. Тут можуть бути розглянуті такі питання, як рівень гарантування погашення та вартості позичок; їх частка, що спрямована в інвестиційну діяльність; сума позичок; частота їх отримання.
Тенденції до зниження оборотності активів або капіталу, як правило, призводять до зниження віддачі цих чинників. У випадку наявності такої ситуації на підприємстві, необхідно зробити поділ загального обороту капіталу на його складові активи: рахунки дебіторів; матеріальні запаси; основний капітал. Зниження оборотності рахунків дебіторів вимагає вивчення системи організації кредитування та інкасації, тобто організації сплати за рахунками боржників. Пріоритетна сфера – управління фінансами.

61
Якщо виявляються тенденції до зниження оборотності товарних запасів, тоді логічно буде звернутись до сфері управління: сировиною; незавершеним виробництвом; готовою продукцією. Залежно від того, якого типу товарні запаси проявляють тенденцію до зниження оборотності, пріоритетна сфера може знаходитись або у виробництві, або в системі маркетингу, або в цих сфера одночасно.
Якщо спостерігається тенденція до зниження оборотності основного капіталу, то це свідчить про низький коефіцієнт відношення обсягів продажів до вартості основного капіталу. І тут пріоритетна сфера – виробництво.
Таким чином, із аналізу тенденцій прибутковості (рентабельності) можна зробити висновок, що тенденція до зниження прибутку на капітал може відбуватись або через рух витрат, або через оборотність активів, або через ці дві причини одночасно. Для поліпшення ситуації в цьому разі необхідно проаналізувати такі пріоритетні сфери: виробництво; маркетинг; фінанси; управління. Зауважимо, що пріоритетні сфери завжди стають відправними точками для більш детальної діагностики динаміки прибутковості (рентабельності).
Останнім етапом діагностики є якісне оцінювання продуктивності
підприємства. Динаміка загальної продуктивності вказує на рівень ефективності діяльності підприємства загалом. Незалежно від того, має продуктивність тенденцію до підвищення чи до зниження, необхідно проаналізувати причини цієї динаміки. Алгоритм якісного оцінювання тенденцій продуктивності підприємства подано на рис. 9.7.
Продуктивність праці
Продуктивність капіталу
За типом
За зміною
За сферою
Інші
Земля
Будинки й споруди
Машини та обладнання
Інші
Жива
Уречевлена
1-ша
2-га
3-тя
Виробництво
Маркетинг
Фінанси
Інші
Загальна продуктивність

Рис. 3.7. Якісне оцінювання тенденцій продуктивності підприємства

62
Відомо, що складовою продуктивності є продуктивність праці, яка характеризує рівень використання робочої сили. Якщо продуктивність праці має тенденцію до зниження, тоді пріоритетною сферою для поліпшення цього показника буде управління працею. Взаємозв’язок капіталу та робочої сили подано в табл. 9.4.
Таблиця 9.4
Взаємозв’язок капіталу та робочої сили
Вип адк и
Якщо
Тоді
Пр оду ктив ніс ть пр аці
Пр оду ктив ніс ть ка піт алу
Ко еф
іц
ієн т
C/L

Що відбувається?
Що необхідно зробити?
1

Оптимальний показник продуктивності
Підтримувати або підвищу- вати наявний темп зростання продуктивності
2

Оптимальний показник продуктивності
Підтримувати або підвищу- вати наявний темп зростання продуктивності
3

Низький показник продуктивності
Підвищити темпи зростання продуктивності капіталу
4

Середній показник продуктивності
Підвищити продуктивність праці шляхом: створення нових робочих місць замість непотрібних; перекваліфікація вивільненої робочої сили для створення
інших робочих місць
5

Низький показник продуктивності
Спочатку необхідно підвищити продуктивність капіталу, а потім – продуктивність праці
6

Середній показник продуктивності
Підвищити продуктивність капіталу
7

Низький показник продуктивності
Підвищити продуктивність праці
8

Низький показник продуктивності
Спочатку необхідно підвищити продуктивність праці, а потім – продуктивність капіталу
Ці вісім випадків взаємозв’язку між капіталом і робочою силою забезпечують розуміння підходів, які необхідно використовувати, аби забезпечити конкурентоспроможність підприємства.

63
Виокремлення сфер діяльності підприємства (виробництво, маркетинг, фінанси), як правило, допомагає віднайти джерела негативних проблем.
Оцінка продуктивності капіталу показує рівень його як екстенсивного, так і
інтенсивного використання. Щоразу, коли продуктивність капіталу виявляє тенденцію до зниження, студентам необхідно ретельно проаналізувати вторинні показники його продуктивності. Тенденції зниження віддачі на весь капітал можна виявити й простежити на основі динаміки будь-якого компоненту комбінації або їх комбінаційних поєднань.
Однак підвищення продуктивності праці може відбуватись завдяки впровадженню, скажімо, нового, більш продуктивного обладнання, а не більш високої особистої віддачі робітників. Динаміку продуктивності праці та капіталу можна проаналізувати на основі такого відношення:
L
С
I
в
, (9.30) де І
в
– коефіцієнт використання капіталу в середньому одним працівником (робітником);
С – обсяг наявного капіталу у підприємства, тис.грн.;
L – робоча сила (чисельність працівників, робітників), чол.
Тенденція до підвищення коефіцієнта C/L вказує на поліпшення використання засобів виробництва на підприємстві. І навпаки, тенденція до зниження означеного коефіцієнта свідчить про погіршення використання капіталу на підприємстві. Дані табл. 9.4 допоможуть не тільки достовірно оцінити рівень виробничо-комерційної діяльності підприємства, а й виправити, за потребою, негативну тенденцію.
Питання для самоперевірки і контролю
1. У чому полягає сутність структурного підходу доктора Куросави до вимірювання продуктивності?
2. Визначте особливості Лоулора до вимірювання продуктивності
3. Охарактеризуйте підхід Гоулда до вимірювання продуктивності.
4. Назвіть компоненти швидкого оцінювання продуктивності підприємства.
5. Розкрийте алгоритм оцінювання стану продуктивності підприємства.
6. Покажіть методику розрахунку первинних і вторинних показників прибутковості (рентабельності) підприємства за методом ШОП.
7. Покажіть методику розрахунку первинних і вторинних показників продуктивності підприємства за методом ШОП.
8. Розкрийте методику якісного оцінювання тенденцій прибутковості
(рентабельності) підприємства.
9. Розкрийте методику якісного оцінювання тенденцій продуктивності.


64


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал