Конспект лекцій Луцьк 2014 2




Сторінка1/8
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.8 Kb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5   6   7   8

Східноєвропейський національний університет
імені Лесі Українки
Інститут економіки та менеджменту
Кафедра менеджменту



Лариса Черчик



МЕНЕДЖМЕНТ ПРОДУКТИВНОСТІ



Конспект лекцій








Луцьк – 2014

2
УДК 651.01. (075.8)
ББК 65.290-2
Ч-50
Рекомендовано до друку науково-методичною радою
Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
(протокол № від 2015 року).

Рецензенти: Л.Г. Ліпич, д.е.н., професор, декан інституту економіки та менеджменту Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
В.О.
Морохова, к.е.н., професор, завідувач кафедри менеджменту та маркетингу Луцького національного технічного університету.

Черчик Л.М.
Ч 50

Менеджмент продуктивності: Конспект лекцій для студентів спеціальності
8.03060104
«Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» денної форми навчання / Черчик Л. М. – Луцьк : СНУ
імені Лесі Українки, 2014. – 114 с.


Анотація: Конспект лекцій містить основні положення всіх, передбачених навчальною програмою, тем, питання для самоконтролю та тестові завдання.
Рекомендовано студентам-магістрам п’ятого курсу спеціальності 8.03060104 – Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності.
УДК 651.01. (075.8)
ББК 65.290-2
©
Черчик
Л.М.,
2014
© Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, 2014

3
ЗМІСТ
Вступ
4

Тематика лекційних занять
6

Модуль І
Змістовий модуль 1. Теоретичні та методологічні основи
менеджменту продуктивності. Зовнішні та внутрішні чинники
продуктивності

6
Тема 1. Предмет, методи, зміст та завдання дисципліни “Менеджмент продуктивності”. Поняття продуктивності та продуктивності праці

6
Тема 2. Стратегічні цілі суспільства і продуктивність. Ринкова система і продуктивність
10
Тема 3. Класифікація внутрішніх та зовнішніх чинників продуктивності
17
Тема 4. Менеджмент продуктивності в короткостроковому і довго- строковому періодах. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці
28
Тема 5. Вимірювання обсягів виробництва та продуктивності
38
Тема 6. Зарубіжний досвід вимірювання продуктивності
45
Тема 7. Менеджмент продуктивності на мікрорівні
Тема 8. Менеджмент продуктивності на макрорівні
Тема 9. Фінансовий механізм управління продуктивністю інновацій у
США та інших країнах
Поточне оцінювання знань студентів……………………………………. 140

Оцінка результатів модульного контролю……………………………… 140

Критерії підсумкового оцінювання знань, умінь і навичок студентів. 140

Перелік питань, які винесені на екзамен………………………………... 141

Список рекомендованої літератури............................................................ 143


4
ВСТУП

Нині в українській економіці відсутня система управління продуктивністю. І це при тому, що світовою теорією й практикою доведено: тільки на основі зростання продуктивності оптимально вирішуються практично всі соціальні, економічні і екологічні проблеми будь-якої країни.
Відсутність управління продуктивністю свідчить про те, що українська економіка не має системи поточного й стратегічного управління соціально- економічним зростанням. Так для підвищення ефективності економіки не досить тільки усвідомлення того положення, що продуктивністю треба управляти. Нею необхідно управляти на високому професійному рівні.
Тільки тоді почнеться соціально-економічне зростання.
При цьому зазначимо, що управління продуктивністю є досить складною системою, яка інтегрує в собі такі функції, як визначення чинників
і напрямів зростання продуктивності, вимірювання, аналіз, планування, організацію, мотивацію й контроль.
Отже, для підвищення продуктивності необхідно управляти змінами, тобто генерувати, мотивувати, стимулювати їх. При цьому досить важливим
є планування і координування масштабів та інтенсивності змін у всіх основних організаційних елементах, включаючи зайнятість, структуру кадрів, кваліфікацію і освіту, технологію і устаткування, продукцію і ринки збуту тощо, тобто всі внутрішні й зовнішні чинники продуктивності. Ці зміни повинні сприяти як зростанню продуктивності, так і підвищенню ефективності діяльності суб’єктів господарювання. Орієнтація на досягнення найвищих кінцевих результатів є найбільш оптимальним стилем створення системи управління продуктивністю і оперування нею.
Саме це і обумовило розроблення структурованого конспекту лекцій, у якому викладено у стислій і доступній формі основні проблемні питання курсу “Менеджмент продуктивності”.
Вивчення курсу “Менеджмент продуктивності” є складовою нормативно-методичного забезпечення навчального процесу для підготовки магістрів галузі знань 0306 «Менеджмент та адміністрування» спеціальності
8.03060104 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності».
Мета навчального курсу “Менеджмент продуктивності” – надати майбутнім фахівцям ґрунтовних знань у галузі управління продуктивністю та практичних навичок з аналізу рівня продуктивності та управління економічними ресурсами на всіх рівнях економіки з погляду максимізації результатів і мінімізації сукупних витрат в процесі виробництва продукції і надання послуг.
З огляду на це, можливо в такий спосіб визначити мету, структуру та основні проблемні питання даного конспекту лекцій.

Мета конспекту лекцій – допомогти студентам засвоїти науково-

5 теоретичні та методологічні основи управління продуктивністю, оволодіти
інструментами і методами дослідження її проблем в усіх ланках макро- і мікроекономіки.
Після опанування курсу “Менеджмент продуктивності” студенти повинні теоретично засвоїти теми курсу згідно з тематичним планом у розрізі сформульованих питань за кожною темою, тобто
знати:
теоретичні та методологічні основи менеджменту продуктивності; зовнішні і внутрішні чинники продуктивності; методичні підходи до вимірювання продуктивності у вітчизняній і зарубіжній практиці; принципи, засоби і механізми менеджменту продуктивності в короткостроковому і довгостроковому періодах;
вміти: здійснювати вимірювання продуктивності (сукупної і часткової) по кожній ланці економіки; здійснювати аналіз рівнів продуктивності в розрізі чинників, які на неї впливають; здійснювати міжфірмове порівняння показників продуктивності та розробляти заходи і плани з підвищення продуктивності; розробляти і реалізовувати поточні та перспективні програми підвищення продуктивності в організаціях та їх структурних підрозділах.
Структуризація матеріалу конспекту лекцій здійснена, передусім, на основі дидактичного принципу ефективного навчання, який передбачає ознайомлення із загальними характеристиками менеджменту продуктивності, понятійним і категоріальним апаратом, методами дослідження.
Конспект лекцій включає 9 тем, що послідовно розкривають сутність та основні положення навчальної дисципліни. Окреслимо проблемні питання кожної теми даного конспекту лекцій. До тем передбачено ключові слова, питання для обговорення, самоперевірки і контролю, питання, які виносяться на екзамен, рекомендовану для підготовки літературу.

6
ТЕМАТИКА ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ
Модуль І.
Змістовий модуль 1. Теоретичні та методологічні основи менеджменту
продуктивності. Зовнішні та внутрішні чинники продуктивності
ТЕМА 1. Предмет, методи, зміст та завдання дисципліни “Менеджмент
продуктивності”. Поняття продуктивності та продуктивності праці
Питання для обговорення
1. Предмет та метод менеджменту продуктивності.
2. Зв'язок менеджменту продуктивності з іншими науками.
3. Завдання менеджменту продуктивності.
Література: основна [1, 6, 8, 12, 14, 18]
Основні категорії: менеджмент продуктивності; методологія менеджменту продуктивності; продуктивність праці.
1. Предмет та метод менеджменту продуктивності.
Менеджмент продуктивності як наука досліджує проблеми комплексного використання економічних ресурсів у процесі виробництва й реалізації різноманітних благ для мінімізації сукупних витрат і одержання максимальних результатів.
Предметом дослідження менеджменту продуктивності з погляду максимізації результатів і мінімізації сукупних витрат є система управління економічними ресурсами на всіх рівнях економіки в процесі виробництва матеріальних і духовних благ.
Об’єктом менеджменту продуктивності є будь-яка ланка економіки, в якій використовуються економічні ресурси.
Підґрунтям методології менеджменту продуктивності, як і всіх
інших наук, є пізнання й використання взаємопов’язаних законів природи, які визначають поведінку людей у соціально-економічній, науковій, політичній та інших сферах діяльності.
Природно, що ці закони в економічній діяльності модифікуються в соціально-економічні закони, до яких відносять: всезагальний закон збагачення життєвого простору; закон економії природних багатств; закон самокерованості (самоуправління) сутностей природи; закон протиріч (який модифікується в соціально-економічній системі в закон конкуренції); закон еквівалентного обміну; закон заперечення запечерення та ін.
На основі законів природи формується і діалектичний метод вивчення предмета будь-якої науки, який виходить із того, що все існуюче постійно змінюється, а різні процеси та явища перебувають в органічному причинно-

7 наслідковому зв’язку. За допомогою діалектичного методу менеджмент продуктивності вивчає вплив взаємопов’язаних природних, соціальних, економічних, політичних, екологічних, демографічних, технологічних та
інших процесів на динаміку продуктивності й на основі цього розробляє практичні рекомендації щодо забезпечення її оптимального зростання.
2. Зв'язок менеджменту продуктивності з іншими науками.
Наука менеджменту продуктивності є складною, багатогранною наукою, яка використовує результати дослідження багатьох наук і саме тому має з ними органічний зв’язок. Велике значення для науки менеджмент продуктивності має її зв’язок із такими дисциплінами, як маркетинг, нормування праці, економіка праці, статистика, управління трудовими ресурсами, управління персоналом, техніка безпеки та охорона праці, трудове право, фізіологія, гігієна і психологія праці, ергономіка, соціологія та
ін. Без урахування практичних рекомендацій даних дисциплін неможливо домагатися оптимальних темпів зростання продуктивності. Основний зміст взаємозв’язку менеджменту продуктивності з визначеними вище дисциплінами проявляється за різними напрямами.
Відомо, наприклад, що в умовах ринкової економіки необхідна маркетингова організація виробництва, яка передбачає виготовлення тільки тих товарів і послуг, які потрібні споживачам. Отже, формуючи програму підвищення продуктивності на підприємстві, необхідно, передусім, врахувати результати дослідження кон’юнктури ринку, які були здійснені службою маркетингу. Саме в цьому і проявляється зв'язок менеджменту продуктивності з маркетингом.
Менеджмент продуктивності тісно пов’язаний із нормуванням праці.
Нормування праці є основою формування кількісних пропорцій між якісно різними виробничими процесами та окремими технологічними операціями, що є обов’язковою умовою оптимального зростання продуктивності. За допомогою нормування здійснюється зіставлення міри праці та міри винагородження працівника відповідно до його кількісної та якісної результативності, тобто відповідно до його особистої продуктивності.
Сутність зв’язку менеджменту продуктивності з економікою праці полягає в тому, що під час формування програми підвищення продуктивності праці використовуються рекомендації щодо раціонального використання живої праці, які розробляються цією дисципліною.
Менеджмент продуктивності має сталий зв’язок також зі
статистикою. У своїх дослідженнях менеджмент продуктивності широко використовує статистичні дані, які характеризують результативність праці, віддачу землі, капіталу, інформації тощо, а також статистичні засоби дослідження соціального-економічних явищ: системи групування даних за певними ознаками, обрахування максимальних, середніх та мінімальних значень певних показників. Тісний взаємозв’язок цих наук особливо

8 виявляється під час планування обсягів виробництва та сукупних витрат. У даному разі статистичне групування звітних даних широко використовуються для планування затрат живої та уречевленої праці, заробітної плати тощо.
Однією із найважливіших передумов зростання продуктивності є ефективне управління трудовими ресурсами, яке передбачає безперервне підвищення їх кількісних та якісних параметрів, що є чинником підвищення продуктивності. У свою чергу підвищення кількісних та якісних параметрів не лише трудових, а й усіх людських ресурсів може бути забезпечене тільки за рахунок зростання продуктивності. Зв’язок цих дисциплін виявляється у взаємному впливові на динаміку категорій, які вивчаються ними.
Така дисципліна, як управління розвитком персоналу, розробляє рекомендації щодо раціонального використання робочої сили, її професійного відбору, які широко застосовуються в організаціях для підвищення рівня їх продуктивності. Менеджмент продуктивності широко використовує рекомендації цієї дисципліни.
Оскільки одним із важливих чинників зростання продуктивності є умови безпечного використання персоналу, то менеджмент продуктивності пов’язаний
із технікою безпеки, дані якої враховують в процесі організації праці.
Соціально-трудові відносини, що мають місце в будь-якій ланці економіки і від рівня оптимізації яких залежать динаміка продуктивності, формуються на основі трудового права. Так, на його основі регламентують правила прийому на роботу, звільнення з роботи і переведення на іншу роботу, а також тривалість робочого дня та відпусток, основи внутрішнього розпорядку праці тощо.
Цілком очевидно, що під час планування продуктивності необхідно враховувати регламентацію робочих періодів, передбачених трудовим правом. Особливо місце займають правові закони з охорони праці, які спрямовані на забезпечення нормальних та безпечних умов у процесі праці.
Виконання норм та вимог охорони праці й техніки безпеки, що визначаються спеціальними державними органами, є обов’язковою умовою правильної організації праці та підвищення продуктивності.
На рівень особистої продуктивності людей впливають не тільки соціально-економічні чинники, а й біологічні. Адже в основі трудової діяльності людей є їхній психофізіологічний стан, який впливає на рівень і динаміку продуктивності та вивчається фізіологією праці, гігієною праці, психологією праці.
Фізіологія праці, досліджуючи, наприклад, життєві функції людського організму в процесі його трудової діяльності, визначає основні шляхи підвищення працездатності людини та збереження її здоров’я. Гігієна праці зі свого боку для забезпечення здоров’я працівників покликана розробляти комплекс санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, які необхідно застосовувати в процесі організації праці. Що стосується

9
психології праці, то її найважливішим завданням є вивчення психологічних умов праці, які проявляються передусім у процесах відчуття, сприйняття, уваги. Все це впливає позитивно на особисту продуктивність праці.
Ергономіка, як відомо, вивчає допустимі фізичні, нервові та технологічні навантаження на людину в процесі праці, проблеми оптимального пристосування навколишніх умов виробництва для високопродуктивної праці. Звичайно, що, не врахувавши дані ергономіки, неможливо забезпечити оптимальні темпи продуктивності.
Суттєвий зв’язок має менеджмент продуктивності із соціологічними дисциплінами. Соціологія праці, наприклад, розглядає трудовий процес у взаємозв’язку із соціальними умовами та чинниками. Трудова діяльність персоналу, його віддача залежить не тільки від конкретних виробничо- технічних умов, а й від взаємовідносин членів виробничого колективу, керівників і підлеглих та інших чинників, що визначають соціально- психологічний клімат в організації, який так чи інакше значною мірою впливає на рівень продуктивності. Якщо, наприклад, на підприємстві спостерігається плинність кадрів, що, як правило, негативно впливає на рівень продуктивності, то причини цього явища можуть достовірно виявити тільки соціологічні науки.
Надзвичайно важливо для вивчення проблем продуктивності використовувати висновки технічних наук, що визначають шлях науково- технічного прогресу (НТП) в економіці. Тільки добре уявляючи основні тенденції та напрями в розвитку техніки, передбачуючи та правильно оцінюючи перспективи НТП, можна домогтися оптимального зростання продуктивності.
3. Завдання менеджменту продуктивності.
Головне завдання курсу “Менеджмент продуктивності” – надати студентам максимум знань з проблем управління продуктивністю для їх широкого практичного застосування в усіх ланках макро- і мікроекономіки.
Виконання цього завдання досягається передусім розробленою методикою підготовки спеціалістів і магістрів з даного курсу, яка включає в себе лекційний курс, проведення практичних та семінарських занять і закріплення теоретичного матеріалу на базах практики – підприємствах і державних установах.
Отже, основними завданнями курсу “Менеджмент продуктивності” є: вивчення сутності, чинників продуктивності та методів її вимірювання з урахуванням світового досвіду; надання всебічних знань з проблем управління продуктивністю в усіх ланках мікро- і макроекономіки; формування вмінь і навичок аналізу рівня продуктивності на підприємствах та проектування заходів щодо її планомірного підвищення;

10 формування навичок самостійного виконання різних завдань в організаційно-економічній діяльності; сприяння розвитку здібностей студентів до дослідницької діяльності.
Менеджмент продуктивності повинен переконливо довести свою основоположну роль у вирішенні соціально-економічних проблем країни.
Питання для самоперевірки і контролю
1. Назвіть предмет дослідження менеджменту продуктивності.
2. Розкрийте сутність менеджменту продуктивності як науки.
3. Назвіть методи досліджень в менеджменті продуктивності..
4. Розкрийте зв'язок менеджменту з економічними науками.
5. Розкрийте зв'язок менеджменту з технічними науками.
6. Назвіть основні завдання менеджменту продуктивності.
7. Дайте визначення поняттям “продуктивність”, “продуктивність праці”.
8. Розкрийте сутність підвищення продуктивності праці.
9. Розкрийте мету планування підвищення продуктивності праці на підприємстві.
10. Розкрийте мету аналізу продуктивності праці на підприємстві.

ТЕМА 2. Стратегічні цілі суспільства і продуктивність. Ринкова система
і продуктивність.
Питання для обговорення
1. Класифікація цілей суспільства.
2. Поняття продуктивності, її види.
3. Роль продуктивності у досягненні цілей суспільства.
Література: [2, 5, 8-10, 12, 15, 17]
Основні категорії: стратегічні цілі суспільства; оптимальний торговельний баланс країни; економічна продуктивність; соціально-економічна продуктивність; еколого-економічна продуктивність; чиста продуктивність; національна продуктивність; продуктивність споживчих товарів і послуг; потенційна продуктивність інвестиційних товарів; продуктивність державних закупок товарів і послуг; продуктивність експорту; продуктивність імпорту; екстенсивне економічне зростання; інтенсивне економічне зростання; модель
“пастки” спадної продуктивності.


11
1. Класифікація цілей суспільства.
За змістом виокремлюють такі стратегічні цілі суспільства: економічні, соціальні, демографічні, екологічні.
До економічних цілей суспільства можна віднести такі: економічне зростання (виробництво якомога більшої кількості товарів і послуг найвищої якості); економічна ефективність (економічне зростання за рахунок підвищення продуктивності, тобто максимальна віддача за мінімальних витрат виробничих ресурсів); забезпечення стабільності цін (уникання суттєвого підвищення або зниження загального рівня цін, тобто інфляції і дефляції, адже суттєві коливання цін негативно впливають на темпи соціально-економічного зростання); економічна свобода (високий рівень свободи менеджерів підприємств, робітників та споживачів в економічній діяльності, що сприяє досягненню високих темпів економічного зростання); оптимізація торговельного балансу держави
(необхідність систематичної підтримки оптимального балансу держави в міжнародній торгівлі та міжнародних фінансових операціях).
Оптимальний торговельний баланс означає, передусім, що він має позитивне сальдо, тобто обсяги експорту перевищують обсяги імпорту. У той же час оптимальний торговельний баланс передбачає оптимальну структуру експорту та імпорту.
Соціальні цілі суспільства можна класифікувати таким чином: недопущення бідності; постійне підвищення рівня життя населення; забезпечення повної зайнятості; соціальна забезпеченість.
Демографічними цілями суспільства є: забезпечення духовного й фізичного здоров’я нації і насамперед дітей, молоді, жінок; збільшення тривалості життя як чоловіків, так і жінок; оптимізація вікового складу населення, оскільки висока питома вага молоді, працездатного населення позитивно впливає на соціально-економічне зростання й динаміку продуктивності; постійна підтримка національного складу й структури населення на оптимальному рівні, зважаючи на те, що в країні мешкають етнічна нація, корінні нації та іммігранти.
Екологічні цілі суспільства – це припинення забруднення життєвого простору, його складових (повітряного басейну, водних ресурсів, землі та її
ґрунтів, збереження й примноження всіх видів флори та фауни на території країни, передусім, шляхом збільшення площ заповідних зон).

12
2. Поняття продуктивності, її види.
Розкриваючи сутність продуктивності, необхідно звернути увагу на такі теоретичні положення:
1. Продуктивність передбачає ефективне використання всіх без винятку ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації, часу) в процесі виробництва та реалізації товарів і послуг. Більш високий рівень продуктивності означає досягнення більшого результату за тих самих ресурсів або більш високого рівня виходу продукції щодо обсягу та якості за тих самих витрат. Теоретично продуктивність виражається так:
)
(ресурси витрати продукція а
реалізован
ість продуктивн
. (2.1)
2. Управління продуктивністю праці як складова процесу управління охоплює планування , організацію, керівництво і регулювання, які засновані на співвідношення обсягу продукції, що випускається виробничою системою, та витрат (ресурсів) на виготовлення цієї продукції. Цей процес такий же важливий як і інші контрольні функції та процеси менеджменту.
3. Продуктивність може бути також визначена як взаємозв’язок між кінцевими результатами і часом, витраченим на їх досягнення. Інколи продуктивність розглядають як більш інтенсивне використання таких ресурсів, як праця й капітал. Цей погляд для економічної практики прийнятний лише тоді, коли інтенсивність використання економічних ресурсів не перевищує її оптимального рівня.
4. Поняття продуктивності все більше пов’язується з рівнем якості кінцевої продукції та ресурсів, що використовуються, і самого процесу виробництва. Адже якісна продукція задовольняє людські потреби повніше і впродовж тривалішого часу, що зумовлює зниження сукупних витрат.
5. Продуктивність є величиною комплексною, яка включає як екстенсивні, так і інтенсивні величини. Отже, продуктивність як складна економічна категорія має інтегральну сутність.
6. Управління продуктивністю вимагає ефективних контактів і розуміння ролі різних служб (підрозділів) підприємства (фірми) у створенні обсягів виробництва. Воно також потребує розгляду системи з позицій як великих, стратегічних, так і дрібніших, тактичних і навіть поточних завдань, вміння обґрунтувати зміни та оцінити їх наслідки для підприємства (фірми) і, що, можливо, найважливіше, здатності ув’язати підвищення продуктивності з
її вимірюванням.
Окремі науковці вказують на необхідність запобігання хибних поглядів на продуктивність, які, на їхню думку, ще сьогодні зустрічаються і полягають у наступному:
По-перше, не можна судити про продуктивність тільки на основі збільшення випуску продукції. Цей показник можна збільшити і без зростання продуктивності, якщо, наприклад, непропорційно збільшити витрати виробництва. Крім того, показники зростання виходу продукції, які

13 порівнюються з аналогічними показниками попередніх років, можуть бути вищими внаслідок зростання цін. Такий підхід, як правило, пов’язаний зі зневажливим ставленням менеджерів до кінцевих результатів виробництва.
По-друге, не можна плутати поняття продуктивності й прибутковості.
У реальному житті прибуток може бути одержаний і на основі підвищення цін, навіть у тих випадках, коли продуктивність знизилась. І навпаки, висока продуктивність не завжди супроводжується високою прибутковістю, оскільки саме дешеві товари, а то й навіть із нульовим рівнем рентабельності можуть користуватися високим попитом.
По-третє, змішуються поняття продуктивності та уміння (здібності).
Уміння означає випуск якісної продукції за можливо короткий строк. Воно є одним із складових чинників підвищення продуктивності.
Продуктивність є величиною комплексною, яка включає як екстенсивні, так і інтенсивні величини. Отже, продуктивність як складна економічна категорія має інтегральну сутність. У зв’язку із цим її класифікують за такими сутнісними видами: економічна, соціально- економічна, еколого-економічна і чиста.
Економічна
продуктивність характеризується відношенням відповідних результатів, отриманих у певній ланці економіки (ВВП, доданої вартості, товарної продукції тощо), до сукупних витрат.
Соціально-економічна продуктивність характеризується відношенням отриманих результатів у певній ланці економіки, зменшених на суму соціальних збитків, спричинених виробничими процесами, до загальних витрат.
Еколого-економічна
продуктивність повинна визначатись з урахуванням шкоди, яка завдається виробничими процесами довкіллю, різноманітним видам флори й фауни, зменшує їх кількісні та якісні величини.
Чиста продуктивність характеризується відношенням отриманих результатів у певній ланці економіки, зменшених на величину соціальних і екологічних збитків, спричинених виробничими процесами, до загальних витрат.
На макрорівні виокремлюють такі поелементні види продуктивності: національна продуктивність (продуктивність ВВП); продуктивність споживчих товарів і послуг (соціальна продуктивність); потенційна продуктивність інвестиційних товарів; продуктивність державних закупок товарів і послуг; продуктивність експорту; продуктивність імпорту.
Національна продуктивність визначається відношенням обсягу валового внутрішнього продукту ВВП до витрат (ресурсів), які були спрямовані на його досягнення.
Соціальна продуктивність визначається обсягом виготовлених і реалізованих споживчих товарів і послуг до витрат, спрямованих на їх виготовлення і реалізацію.
Потенційна продуктивність якогось інвестиційного товару буде вимірюватись відношенням величини його якісних параметрів до витрат, необхідних на його виготовлення і реалізацію.

14
Продуктивність державних закупок товарів і послуг вимірюється відношенням їх обсягу до витрат, необхідних на їх виготовлення і реалізацію.
Продуктивність експорту – це відношення його обсягу до витрат, пов’язаних з виробництвом і реалізацією експортних товарів і послуг.
Продуктивність імпорту – це відношення його обсягу до витрат, необхідних на його придбання.
3. Роль продуктивності у досягненні цілей суспільства.
Досвід зарубіжних країн показує, що вирішальну роль у досягненні стратегічних цілей суспільства відіграє продуктивність. Відомо, наприклад, що економічне зростання може відбуватися двома шляхами: екстенсивним та
інтенсивним.
Екстенсивний шлях економічного зростання означає забезпечення приросту продукції, ВВП за рахунок запровадження у виробництво додаткових ресурсів (раці, капіталу, землі тощо). За екстенсивного економічного зростання кожна одиниця товарів і послуг, ВВП супроводжується однаковими або збільшеними масштабами приросту економічних ресурсів. Екстенсивний шлях розвитку економіки, як правило, заводить суспільство у безвихідь. Про це яскраво свідчить сумний приклад планової економіки, яка функціонувала в екстенсивному режимі.
Інтенсивний шлях розвитку економіки означає забезпечення приросту продукції, ВВП за рахунок більш ефективного використання сукупних ресурсів, що на практиці означає зростання продуктивності.
Так зростання НД або ВВП за рахунок продуктивності означає, що витрати при цьому зростають більш низькими темпами порівняно з темпами зростання соціально-економічних результатів.
Продуктивність сприяє розширенню масштабів виробництва та зайнятості за рахунок зекономлених у результаті її зростання економічних ресурсів. А розширення масштабів виробництва підвищує рівень свободи менеджерів і робітників щодо вибору місць свого працевлаштування. Що ж стосується економічної свободи споживачів, то вона також розширюється зі зростанням продуктивності, оскільки зростає обсяг товарів і послуг у роздрібному товарообороті за їх стабільних і навіть більш низьких цін.
Важливим чинником оптимізації торговельного балансу
є продуктивність. Справа в тому, що продуктивність значною мірою визначає конкурентоспроможність товарів на міжнародному ринку.
Коли продуктивність в одній країні знижується відносно рівня продуктивності в
інших країнах, які виготовляють такі самі товари, то створюється конкурентна незбалансованість.
Якщо ж за збільшенням витрат виробництва підвищити ціни, економіка країни втратить у продажах, оскільки покупці звернуться до фірм- постачальників, які пропонуватимуть свою продукцію за більш низькими цінами.

15
Якщо, підвищуючи загальні витрати, не підвищувати ціни, то загальний прибуток зменшиться за рахунок зниження рентабельності продукції. Світовий досвід показує, що ті країни, які не змогли утримати продуктивність на рівні конкурентів, намагались досягти своїх цілей шляхом девальвації національної валюти. Але це знижує вартість експорту і підвищує вартість імпортних товарів. Отже, щоб досягти за таких умов позитивного сальдо торговельного балансу країни, необхідно нарощувати обсяги експортних товарів у фізичному обсязі, що потребує додаткових витрат ресурсів.
Якщо продуктивність зростатиме, то на одиницю
ВВП витрачатиметься менше ресурсів, а відтак знижуватимуться ціни на споживчі товари, що означатиме зростання реальних доходів населення. Крім того, зростання продуктивності сприятиме вивільненню дефіцитних ресурсів для виробництва нових видів товарів і послуг. У той же час, навіть за умов підвищення продуктивності праці, якщо продуктивність знижується, тобто загальні витрати на одиницю продукції зростають, то це призводить до
інфляції, до зниження рівня життя.
Отже, зростання продуктивності – важливий чинник стабільності цін та їх зниження, а відтак підвищення рівня життя населення. Важливим джерелом реального соціально-економічного зростання, більш високого рівня життя є органічна складова продуктивності – продуктивність праці.
Досвід України показує, що падіння продуктивності, яке негативно впливає на розширення масштабів виробництва на рівень життя, є чинником погіршення як вікової, так і національної структури населення, оскільки етнічні українці молодого віку масово від’їжджають за кордон у пошуках кращої долі (за роки реформ за кордоном опинилося понад 7 млн. громадян
України), а з бідніших країн прибувають іммігранти.
Екологічні цілі суспільства також не можуть бути досягнуті, якщо не відбувається зростання продуктивності. Так, зменшення рівня забруднення довкілля досягається за рахунок оптимізації економічних параметрів виробів
і технологій, тобто підвищення їх якості. А будь-яке підвищення якості продукції означає зростання продуктивності. Зростання продуктивності — це збільшення товарів і послуг за зменшення обсягу використання природних ресурсів, що означає підвищення рівня екологічності довкілля.
Динаміка продуктивності як на макро-, так і на мікрорівні значною мірою визначається економічною політикою уряду. Негативний вплив на темпи зростання продуктивності економічної політики уряду можна продемонструвати схематично (рис. 2.1)
1
. Ця модель “пастки” спадної продуктивності наочно показує, що заворожене коло бідності, безробіття і низьких темпів соціально-економічного зростання може бути розірване тільки на основі зростання продуктивності в усіх ланках економіки.

1
Модифікована на основі даних Й. І. Прокопенко [23, с. 19].

16
Повільне зростання продуктивності (ПР) порівняно зі зростанням витрат
Відпущення цін, відсутність контролю з боку держави за їх динамікою, результатом чого є їх постійне зростання (інфляція)
Повільний збут вітчизняних товарів і послуг на внутрішньому ринку, зменшення обсягу продажів
Зниження платоспроможного попиту населення
Зменшення грошових надходжень на підприємства
(зменшення оборотних коштів, необхідних для формування оборотних фондів)
Низька завантаженість виробничих потужностей підприємств, масове звільнення персоналу
Рис. 2.1. Модель “пастки” спадної продуктивності

Питання для самоперевірки і контролю
1. Назвіть економічні цілі суспільства.
2. Назвіть соціальні цілі суспільства.
3. Назвіть демографічні цілі суспільства.
4. Назвіть і охарактеризуйте сутнісні види продуктивності.
5. Назвіть і охарактеризуйте види продуктивності на макрорівні.
6. Охарактеризуйте інтенсивний шлях розвитку економіки.
7. Охарактеризуйте екстенсивний шлях економічного зростання.
8. Розкрийте соціально-економічну сутність “пастки” спадної продуктивності.
9. Проаналізуйте динаміку продуктивності праці і реального ВНП у розрахунку на душу населення України.
10. Проаналізуйте динаміку продуктивності праці і споживання найцінніших продуктів харчування в Україні.
11. Проаналізуйте динаміку продуктивності за елементами ВВП в Україні.





17


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал