Конспект лекцій для студентів спеціальності «Міжнародні економічні відносини» денної та заочної форм навчання Луцьк



Сторінка4/10
Дата конвертації03.12.2016
Розмір2.08 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Тема 5. ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ВИМІРИ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

5.1. Глобальні економічні процеси

5.2. Цивілізаційна структура сучасного світу.

5.3. Цивілізаційна специфіка глобальних економічних процесів


5.1. Глобальні економічні процеси

Основні тенденції економічного розвитку світу досліджуються багатьма сучасними вченими. Як свідчать результати роботи Я. Столярчук, основні тренди світогосподарського розвитку в історичній перспективі визначаються асиметрією як загальною формою глобального економічного розвитку, яка відображає системні зміни у світовій економіці. Член-кореспондент НАН України В. Базилевич виокремлює п’ять мегатрендів економічного розвитку сучасного світу:

1) глобалізацію;

2) фінансіалізацію;

3) інформатизацію;

4) інтелектуалізацію;

5) соціалізацію.

Значну увагу економіст приділяє фінансіалізації, що відбиває кардинальні зсуви у структурі сучасної світової економіки, пов’язані з гіпертрофованим домінуванням фінансового сектору, та відзначає, що в умовах інформатизації поведінку економічних суб’єктів визначає й інформація маніпулятивного характеру, інтелектуалізація прогресивно підвищує роль людини у соціально-економічному розвитку, а соціалізація світового розвитку свідчить про підпорядкованість економічних процесів інтересам розвитку людини і суспільства у цілому.

Девід Грегож описує такі мегатренди 2020: 1) недостатній рівень консолідації на Заході, що має тенденцію до зниження; 2) поява нових світових центрів впливу; 3) збільшення чисельності населення, яке вже є дійсним викликом сьогоденню; 4) брак ресурсів в умовах збільшення їхнього використання, що вимагає активних дій; 5) діджиталізація, яка все прискорює і з’єднує у світі.

Аналіз глобальних тенденцій сучасного світового розвитку дозволив професору В.І. Якуніну в роботі “Глобальні тенденції сучасного світового розвитку” виокремити такі найбільш життєво важливі потоки, які форматують світ:

1) енергетику світу та енергетичні потоки;

2) новий «індустріалізм» та глобальний цивілізаційний конфлікт реальної івіртуальної економік;

3) продовольчий баланс світу;

4) людські потоки;

5) інформацію.

Розвиток цих тенденцій і напрямів потоків веде до того, що у світі посилюється його розподіл на високорозвинені країни ядра, населення яких досягло високих стандартів, і значно менш розвинені країни периферії з низькими стандартами. При цьому виснаження природних ресурсів і погіршення стану довкілля створює передумови скорочення питомої ваги чисельності населення країн ядра в усьому населенні планети і ускладнення збереження ними свого привілейованого стану.

На структуру міжнародних відносин великий вплив матимуть триглобальні економічні процеси: економічні наслідки загального зростання чисельності населення Землі; підвищення середнього світового доходу на душу населення; розширення масштабів інтернаціоналізації і глобалізації економіки.

Удослідженні вчених під керівництвом академіка НАН України М.Згуровського доведено, що для першої половини XXI століття першим та одним із найгостріших викликів людству є стрімке зменшення запасів органічних видів палива, які видобуваються з надр Землі, на тлі їх зростаючого споживання, у першу чергу Китаєм та Індією. Разом із тим, на початку 20-х років нинішнього століття відбудеться перетин кривих споживання і виробництва енергії, що виробляється з нафти, на початку 30-х років – з газу і 50-х років – з урану-235. В результаті робиться висновок: поки людство не винайшло джерел енергії, які могли б повноцінно замінити органічні види палива і ядерну енергію, енергетична безпека як окремо взятої країни, так і світу в цілому, буде знижуватись.

Важливо звернути увагу на те, що паливо, яке видобувається з надр Землі, залишиться домінуючим джерелом первинної енергії і забезпечуватиме більш ніж три чверті споживання енергії до 2030 року. З кінця першої чверті XXI століття закінчується ера «нафтового» укладу і починається ера «газового» укладу. Основне зростання виробництва газу припадатиме на традиційний газ, більшу частину запасів якого сконцентровано в трьох країнах – Росії, Катарі та Ірані. Відновлювані джерела енергії наприкінці XXI століття мають забезпечити перехід до нового – не вуглеводневого енергетичного укладу, що суттєво змінить ситуацію у світі.

Другим викликом людству українські дослідники називають загрозу порушення балансу між біологічними можливостями Землі і потребами людства в біосфері у контексті зміни демографічної структури світу.

Виникає загроза, пов’язана з тим, що на планеті буде більше людей, ніж вона зможе витримати, виходячи з наявних природних ресурсів. На думку експертів Пентагону, уже до 2020 р. у людства можуть виникнути реальні проблеми, пов’язані з катастрофічною нестачею води, енергії, харчових продуктів, що може породити нові конфлікти на Землі.сучасній світовій економіці механізму примусу країн брати участь у міжнародній торгівлі навіть за невигідних для них цінових умов через необхідність одержання валюти, переважно доларів США, для обслуговування і погашення своїх зовнішніх боргів. Країни Третього світу щорічно виплачують понад 375 млрд. дол., щоб покрити свої борги – у 20 разів більше тієї фінансової допомоги, яку вони отримують від іноземних держав.

На сьогодні обсяги операцій на міжнародних кредитних, інвестиційних і, особливо, валютних ринках на кілька порядків перевищують обсяги товарно-збутової діяльності, а на кожний долар реального сектора світової економіки припадає 50 доларів у фінансовій сфері. Спекулятивні операції на міжнародних фінансово-інвестиційних ринках сягають 95% їх загальної кількості, а щоденні трильйонні обсяги спекуляцій у десятки разів перевищують вартість міжнародного товарообігу. Віртуальна економіка дозволяє миттєво здійснювати спекулятивні операції з товарами, грошима, цінними паперами, створюючи гігантські фінансові піраміди.

У світі фантомних фінансових інструментів інвестиційна активність все більше програє в економічній віддачі фінансовим спекуляціям, з одного боку, а з іншого – значна частина людства поступово перетворюється у суспільство надмірних споживачів матеріальних благ. В умовах, коли суспільство масового споживання наштовхується на обмеженість усіх видів ресурсів, посилюється соціальна нерівність і зростає соціальна напруженість. Цим підтверджується реальність загрози людству наростаючої нерівності між країнами.

Цілком зрозуміло, що в основі конфлікту віртуальної та реальної економік є те, що блага, які виробляються і споживаються людиною, отримують у двох основних режимах: по-перше, це результат праці; по-друге, це результат привласнення створених іншою людиною благ або ренти різного виду. В. Якунін підкреслює, що винахід фінансових замінників матеріальних благ породив віртуальну економіку, лихварство, торговельну і фінансову маржу. Тобто, у XX столітті відбувся знаменний винахід: емісію грошей започатковано безготівковим шляхом з повною відмовою від їх матеріального забезпечення. Технічний прогрес породив електронні гроші, емісію яких не було обмежено, внаслідок чого привласнення лихварської ренти і пряме фінансове шахрайство призвели до дисбалансу між реальним і спекулятивним секторами економіки. На його думку, соціалістичні революції були відповіддю на конфлікт інтересів: власник засобів виробництва – найманий працівник. В теперішніх умовах привласнення за рахунок права на емісію і обіг грошей та цінних паперів, що їх заміняють, знову породжує глобальний конфлікт.

Проблеми конфлікту віртуальної та реальної економік торкаються В. Геєць, А. Гриценко і С. Жовнір, наголошуючи, що: «Глобалізація і формування інформаційно-мережевої економіки породжують нові закономірності, змінюють характер суспільного розвитку, створюють механізми концентрації багатства не через розвиток виробництва, а через механізми його перерозподілу» .

Фактично, в науці вже обґрунтовано провідну роль Великобританії у створенні передумов для відтворення англосаксонської моделі капіталізму в глобальних масштабах і показано за рахунок чого Великобританія і США отримують абсолютні переваги у формуванні правил міжнародної господарської діяльності на засадах ідеології і цінностей ринкового фундаменталізму, що дозволяє їм перерозподіляти на власну користь значну частку доданої вартості, яка створюється іншими учасниками процесів глобалізації.

Глобальний вплив США обумовлений двома взаємопов'язаними чинниками – військовою силою і провідною роллю в міжнародній фінансовій системі. При цьому найближчі 20 років військове домінування виглядає переконливим, проте лідерство залежить саме від здатності утримати фінансову систему.

Скоріш за все фінансовий центр світу переміститься з Америки до Євразії, бо у світі посилюється боротьба за емісійний верстат, який вже не зможе існувати на базі якоїсь єдиної валюти. Водночас можливим результатом розвитку глобальних економічних процесів є випадіння з ядра частини країн і прихід на їх місце інших країн. Саме до такого сценарію розвитку світових процесів може привести тренд фінансіалізації, що супроводжується потоком нового "індустріалізму" і глобального конфлікту реальної та віртуальної економік. Дійсно, гіпертрофоване домінування фінансового сектора і конфлікт реальної і віртуальної економік, який посилюється в умовах монополії фінансів Заходу (долара США і євро), можуть стимулювати групу країн ввести власну валюту і використати її в міжнародних розрахунках. Тенденція фінансіалізації світової економіки тісно пов’язана з її інформатизацією, яка забезпечує функціонування паралельно з реальною віртуальної економіки, за допомогою якої і утворюються можливості із застосуванням високих інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) привласнювати результати функціонування реальної економіки.

Отже, розв’язання суперечностей між реальною і віртуальною економіками, подолання у суспільстві тих спекулятивних процесів, завдяки яким і відбувається привласнення результатів праці і ренти певними прошарками суспільства і навіть країнами, стає можливим лише при володінні специфічними сучасними ІКТ, що і стає одним із факторів інтелектуалізації світової економіки.

Особливого значення інформатизація світової економіки набуває також у зв’язку з такою глобальною тенденцією розвитку світу, як спроба уніфікувати систему цінностей людства шляхом заміни існуючої у світі палітри систем цінностей, що відповідають системі локальних цивілізацій, системою цінностей Західної цивілізації (вестернізацією). Завдання уніфікації системи цінностей людства обумовлює виникнення тенденції посилення інформаційного впливу на населення світу і формування тим самим бажаної моделі його поведінки. І цей вплив дає результати: послаблення духовної спадкоємності поколінь породжує проблему протистояння між цінностями старшого покоління, соціалізованого в умовах чітко регламентованого порядку, і цінностей молодого покоління, що формується в умовах стихійної соціалізації.

Для сучасного світу характерним є і те, що багаті країни характеризуються незначним зростанням населення при його постарінні, а бідні країни – значним зростанням населення. Щорічні темпи приросту населення в країнах, що розвиваються, у середньому у 6 разів вищі, ніж у розвинених. Важливою тенденцією розвитку світу є посилення людських потоків, міграції населення. Цей процес генерується наявністю регіонів, де сконцентровано основне світове багатство, і регіонів, де проживає переважна більшість населення світу. Дисбаланс між цими регіонами – джерело конфліктів майбутнього. На США і країни ЄС припадає понад 50% мігрантів. США є країною-лідером за кількістю міжнародних мігрантів (у 1960 р. – 9,74 млн. осіб; у 2000 р. – 34,99; у 2010 р.– 42,81 млн. осіб).

Загострюється також суперечність між зростанням продуктивності праці і зайнятістю населення, що проявляється у збільшенні безробіття, армії так званих зайвих людей. Саме тому важливим мегатрендом світової економіки стає її соціалізація.

Важливо звернути увагу на те, що процес глобалізації полегшує провідним економікам світу не лише доступ до природних ресурсів країн периферії, але також і використання їх капіталів. Так, Н. Навроцька, досліджуючи провідні тенденції глобалізації заощаджень та інвестицій у світовій економіці, підсумовує, що інтеграція економік у світове господарство істотно видозмінила механізм трансформації заощаджень у внутрішнє нагромадження й сформувала нову проблему – нестачу реальних інвестицій при досить великому розмірі внутрішніх заощаджень. Спостерігається тенденція абсолютного й відносного зниження частки заощаджень розвинених країн при одночасній тенденції до збільшення заощаджень країн, що розвиваються. Країни, що розвиваються, заробляють своїм експортом кошти у США та інших високорозвинених країнах і значною мірою там же їх реінвестують. У результаті розвитку дисбалансів у розподілі заощаджень і інвестицій, сформувалися глобальні нетто-кредитори й нетто-дебітори. Саме в останнє десятиліття, при падаючій нормі заощаджень, розвинені країни почали інвестувати свої національні економіки частково на заощадження країн, що розвиваються. Тобто, країни з величезними потребами в модернізації експортують капітал.

За останні сорок років наймогутніші країни на чолі США створили «небачену в історії людства систему силового глобалізму – машину всесвітньої експлуатації».

Очевидним для всіх дослідників світових економічних процесів є і той факт, що досягнення країнами периферії рівня життя країн ядра неможливе, бо не вистачає ресурсів планети: за деякими розрахунками для цього необхідно було б мати п’ять таких планет, як Земля. Для більшості економік світу через обмеженість ресурсів стає неможливим копіювання моделі виробництва та споживання розвинених країн, оскільки це створює загрозу екологічній стійкості Землі.

Незважаючи на те, що США продовжують посідати перше місце у світі за обсягом ВВП (за 2012 р. обсяг ВВП 15 650 млрд. дол.), за реальним темпом зростання ВВП США посіли 134 місце у світі, а ЄС-27 – 191-ше. Це тривожні показники, які свідчать про негативний тренд, спрямований на згасання економічного розвитку Заходу.

Необхідно погодитися з вченими, які переконані в тому, що світ сьогодення є перехідним. Лідерство в однополярному періоді, яке було прийнято США і Західною цивілізацією, виявило історичну і ціннісну вразливість. Глобальна спроба примусити світ забезпечити рентне існування меншості (тобто країн ядра) за рахунок решти більшості світу (країн периферії) наближається до завершення у найближчі 10-20 років, внаслідок чого зміняться глобальна фінансова система і геоекономічний простір, причому на зміну лідерства Заходу приходить Схід.

Нові моделі розвитку ряд дослідників пов’язує з відмовою від однополярного світу і діючої Західної неоліберальної моделі його глобалізації. Так, стверджується, що соціально-економічна система не може існувати без ідейного антагоніста і тому лише на власній відмінності націй і держав, у першу чергу в просторі і часі, можна збудувати дійсно справедливий і раціональний світ майбутнього. Набуває поширення і обґрунтування думка про те, що існуючий характер світового розвитку не є об’єктивно обумовленим, а є наслідком нееквівалентного обміну результатами економічної діяльності між країнами ядра і периферії, штучно нав’язаного країнами ядра, які після закінчення II Світової війни і розвалу СРСР перетворили стару колоніальну систему у нову, неоколоніальну систему експлуатації світу вибраними країнами «золотого мільярда». В основі цієї системи – утворений в результаті фінансіалізації механізм привласнення за рахунок права на емісію і обіг грошей та цінних паперів. Дія цього механізму тісно пов’язана з тим, що керівництво країн периферії стає економічно залежним не стільки від якості управління економікою своїх країн, скільки від виконання вимог міжнародних і наднаціональних установ та впливових країн ядра.

Актуальною для країн периферії стає проблема запобігання утворенню певного керівного прошарку їх населення, який, виходячи із своїх власних інтересів, може приймати рішення, які не відповідають інтересам країн (зокрема, вплив заощаджень еліти в іноземних банках). Однією з форм впливу на країни периферії є можливість арешту їх рахунків в іноземних банківських установах. Цей вплив за останні роки неодноразово використовувався у міжнародній практиці.

Багатьма вітчизняними і зарубіжними ученими порушується питання про необхідність розробки нової парадигми сучасної економічної теорії, нових теоретичних аспектів глобальної економіки, які б сприяли вирішенню назрілих суперечностей глобальної економіки. При цьому об'єктом економіки повинна стати людина, а не прибуток. Світова спільнота перебуває у стані пошуку шляху переходу до планової саморегульованої економічної системи.


5.2. Специфіка локальних цивілізацій

Цивілізація – це окрема, відносно автономна, як правило, поліетнічна соціокультурна система, яка має свої просторово-часові виміри, базові духовно-культурні цінності та відносно стійкі, довгострокові (інваріантні) структури економічних, суспільно-політичних і культурних зв'язків.

А. Тойнбі називає п'ять локальних цивілізацій, властивих індустріальній епосі: західне суспільство; православно-християнське суспільство; ісламське суспільство; індуїстське суспільство; далекосхідне суспільство.

Б.М. Кузик і Ю.В. Яковець пропонують локальні цивілізації розбити на три групи: західні – західноєвропейська, східноєвропейська, північноамериканська (США і Канада), латиноамериканська і океанічна; східні – китайська, японська, індійська, мусульманська, буддійська; змішані – євразійська (російська), африканська (на південь від Сахари).

С. Хантингтон виділяє сім-вісім великих цивілізацій: західну, японську, китайську, індійську, ісламську, латиноамериканську, слов’яно-православну і, можливо, африканську.

У науковій літературі представлені й інші класифікації цивілізацій. Спільним для всіх підходів є виокремлення західної цивілізації, в якій і народилася сучасна економічна наука та її вчення про неминучість і закономірність глобалізації, про неможливість загальмувати її та повернути назад, про її обумовленість природними законами.

В основі формування західної цивілізації – католицизм і протестантизм. Західний лібералізм (Дж.Локк, Д.Юм, А.Сміт, Дж.Мілль) виходить з уявлення про самодостатність атомарного індивіда, що має свободу. До цінностей протестантів (які впливали та впливають на католицький світ) слід віднести такі парадигми, як індивідуальна свобода вибору в усіх сферах життя та захист інтересів приватного власника. При цьому економічна свобода (приватне підприємництво) може грунтуватися лише на гарантованому і непорушному праві приватної власності. Проте суспільство, засноване на праві приватної власності, не може гарантувати рівні права і свободи своїм громадянам вже внаслідок того, що в його умовах неможлива рівність у розподілі самої власності. Головними системними елементами сучасного західного світу є США і Європейський Союз (ЄС).

Основу японської цивілізації заклав переважно синтоїзм, меншою мірою – буддизм і конфуціанство. Маючи високий середній рівень освіти, розвинену індивідуальну рефлексію, японці відомі своїми колективними формами поведінки. Їм властивий вільний і усвідомлений вибір на користь суспільних цілей та інтересів шляхом відмови від індивідуальної свободи, велику роль в житті суспільства відіграє держава, колективні інтереси домінують над особистими, залишається незмінною сувора трудова етика, яка гарантує високу якість продукції і послуг. Зберігається в японському суспільстві і властиве йому шанобливе ставлення не лише до предків (спадщина синтоїзму), але і до старших за віком, суспільним і посадовим становищем.

В основі китайської цивілізації – вимоги, сформульовані мудрецем давнини Конфуцієм, які зводяться до необхідності виховання людини у дусі поваги та шанування оточуючих людей і суспільства. Відповідно до соціальної етики Конфуція людина є особою не для себе, а для суспільства. Ідеологія конфуціанства пронизана раціональністю і практицизмом. Держава розглядається ним як велика сім'я, а стержнем її, як і сім'ї, є відданість і покірність. Найважливішими принципами людського спілкування мають бути: а) допомагай іншим досягти того, чого б сам хотів досягти; б) чого не бажаєш собі, того не роби іншим.

Китайська конфуціанська цивілізація зародилася в VI столітті до н.е., але її соціально-філософська складова не втратила актуальності й сьогодні. Багато положень конфуціанства і дотепер використовують в офіційній державній доктрині Китаю. Так, в останньому економічному прогнозі “Китай у 2030 р. На шляху до загального процвітання”, виконаного в Центрі вивчення національної специфіки Китаю при університеті Цинхуа, Пекін, 2011, використовуються конфуціанські терміни "суспільство сяокан", що означає суспільство помірного добробуту, "малої заможності", і потім "суспільство Датун", що означає суспільство загальної єдності, загального процвітання.

Китайській конфуціанській цивілізації властиві ті ж цінності, що і японській. Так, для неї характерним є шанобливе ставлення до старших за віком і суспільним та посадовим становищем. Спільною для обох цивілізацій є велика роль держави і надання праці характеру певного ритуалу, а не лише засобу досягнення матеріального добробуту.

Особливе місце в сім'ї локальних цивілізацій посідає індійська цивілізація. В її основі – третя після християнства та ісламу за кількістю послідовників світова релігія – індуїзм, поширена переважно у деяких країнах Азії і частково по всьому світу. Індуїзм домагається від своїх адептів суворості у дотриманні фундаментальних принципів поведінки залежно від кастової приналежності, дотримання ритуалів та послідовного мислення.

Головний представник і виразник індуїзму – Індія. Індуїзм є найдревнішою релігією сучасності, не має свого засновника, характеризується відсутністю уніфікованої системи вірувань і загальної доктрини. Складається з сімейства різноманітних релігійних традицій, філософських систем і вірувань. В індуїзмі існує велика кількість священних писань, які створювалися упродовж тисячоліть.

Незважаючи на це, індуїзм має свою власну унікальну форму і риси, які виділяють його в окрему релігію. В Індії увесь конгломерат вірувань і обрядових практик з надзвичайно складним та різноманітним ритуалом сприймають як основу національної ідентичності. Індійська цивілізація вирізняється великою різноманітністю расово-антропологічного і мовно-культурного складу населення. В Індії офіційний статус мають 22 мови, з них 2 – хінді та англійська мова – мають державний статус.

Буддизм також відіграє важливу роль в житті Індії. Головною відмінністю буддизму від індуїзму є те, що він стовідсотково індиферентний до усього національного і тому уподібнений іншим світовим релігіям, християнству та ісламу. Індійська цивілізація посилює духовні начала в житті як індивіда, так і суспільства.

Особливе місце у сучасному світі посідають країни ісламської цивілізації. Іслам прийнято вважати найсильнішою і найжиттєздатнішою релігією сучасності, а основними обов'язками мусульманина є сповідь, молитва, піст, милостиня, хадж (паломництво в Мекку), священна війна проти невірних. Особливістю ісламу є віра в єдиного Бога, по-арабськи – в Аллаха, в загробне життя, рай і пекло та готовність в ім'я Аллаха пожертвувати своїм життям і за це потрапити в рай. Саме тому матеріальні мотиви відіграють другорядну роль порівняно з духовними, бо навіть життя має відносну цінність. Духовні основи ісламської цивілізації розвинені настільки, що їм поступаються матеріалізм життя і саме життя.

Особливістю ісламської цивілізації є і її фінансова система, яка категорично забороняє практику нарахування і стягування позикового відсотка і тим самим випадає із діючої світової фінансової системи, яка базується на цьому відсотку (на лихварстві). Специфічними для країн ісламу залишаються і питання власності, створення ісламських фондів, що обмежують можливості використання іноземних інвестицій як бази вестернізації соціального життя суспільства.

Традиційно властива ісламській цивілізації і провідна роль держави в житті суспільства, в його як економічній, так і моральній складових. Основну функцію жінки іслам бачить у збереженні сімейного вогнища. В цілому ж у мусульманському соціумі стрижнем світосприйняття залишається впевненість у тому, що в суспільстві існує божественний порядок, який не підлягає обговоренню або оцінці, і саме він визначає минуле, сьогодення і майбутнє.

Латиноамериканська цивілізація розвивається в країнах Центральної і Південної Америки, населених місцевими аборигенами та вихідцями з країн Європи, Азії та Африки, тобто представниками безлічі цивілізацій. І хоча існування такої цивілізації і оспорюється, зважаючи на велику різноманітність охоплюваних нею культур і народностей, до неї належить 1/7 частина земної суші, де мешкає понад 500 млн. осіб. Чисельність населення цієї цивілізації продовжує швидко збільшуватися, з 6,2% в 1950 р. і згідно з прогнозом ООН досягне 8,6% у 2050 р. (783 млн. осіб). Більше 60% населення розмовляє іспанською мовою, близько 30% – португальською. Приблизно 20 млн. жителів користується індіанськими мовами.

Сформувалася ця цивілізація в умовах сильного впливу західної цивілізації – країн Західної Європи і США, оскільки країни, що її формують, з часів завоювання їх територій конкістадорами довгий час були колоніями європейських держав. Понад 90% населення Латинської Америки є католиками. Швидке збільшення кількості протестантів у другій половині XX ст. пов'язане з активною діяльністю північноамериканських місіонерів.

До цивілізацій, що формуються, належить і африканська цивілізація (на південь від Сахари). Африка – друга після Азії за величиною частина світу. За ознаками етнічної специфіки виділяють дев'ять історико-етнографічних областей, три тисячі племінних і кланових груп, які використовують різні мови і для яких ритуали та обряди є невід'ємною частиною життя. З приходом в Африку європейців і азіатів тут набуває поширення християнство й іслам, які співіснують і зазнають змін під впливом язичницьких вірувань африканців. Цьому сприяє властивий Африці сільський спосіб життя: до теперішнього часу кількість сільських жителів становить близько 70% населення континенту. Більшість не вміє читати і писати, задовольняється тим життям, яке вони успадкували від своїх предків, і більшою мірою прагнуть зберігати стиль життя, ніж думати про майбутнє.

Велика частина країн Африки довгий час була колоніями європейських країн, які використали їх як джерело сировини. Сучасне африканське виробництво не може підтримувати навіть існуючий дуже низький середній рівень життя населення. Гострого характеру набуває проблема продовольчої безпеки, оскільки африканські сільгоспвиробники не в змозі прогодувати власне населення, і багато країн континенту вимушені імпортувати продовольство. Становище цієї цивілізації залишається найскрутнішим серед сучасних цивілізацій.

Характерним для Африки є швидке зростання населення, чисельність якого вже в серпні 2009 р. досягла 1 млрд. осіб. Для африканської цивілізації традиційно високою є народжуваність: в середньому африканська жінка має 7-8 дітей. Ця її особливість є наслідком місцевих вірувань, згідно з якими чим більше дітей народжує жінка, тим вона вище оцінюється. Таке світоглядне обгрунтування багатодітності африканської сім'ї підкріплюється економічно: патріархальна африканська сім'я зазвичай веде малопродуктивне напівнатуральне господарство, і діти з малих років включаються в роботу та стають безкоштовною робочою силою.

Найбільш близькою до західної цивілізації є слов’яно-православна цивілізація, оскільки в основі обох цивілізацій – християнство.Те вчення, яке приніс світу Ісус Христос, християнство, в 1054 році, розділилося на православ'я, що зберегло в незмінності віру Христову і тому назване ортодоксією, і католицизм, від якого вже в XVI столітті відділився протестантизм, який ще далі відійшов від православ'я. Між цими трьома так званими гілками християнства протягом всього їхнього існування ведеться боротьба з метою визнання істинної однієї з них. Ключовою духовно-ідеологічною і фундаментально соціально-організуючою категорією слов’яно-православної цивілізації є соборність – єдність в різноманітті на основі любові – що безпосередньо ставить в основу соціальності Християнську Істину. Соборність виступає формою всеєдності, де особисте начало індивідуальності, зберігаючи неушкодженою свою онтологічну свободу, органічно зливається із суспільством у духовно-ідеологічній єдності істини. Важливо звернутиувагу, що в Росії і на Сході формувався інший тип людини, який виховували на общинно-корпоративних цінностях.


5.3. Цивілізаційна специфіка перебігу глобальних економічних процесів

Основною специфікою перебігу глобальних економічних процесів у країнах західної цивілізації у зв'язку з досягнутим ними високим рівнем життя є загострення взаємодії трендів інформатизації, інтелектуалізації, соціалізації (В.Д. Базилевич) та людських потоків (В.І. Якунін). Ця взаємодія призводить до того, що на західну цивілізацію впливає в Західній Європі переважно ісламська цивілізація в силу міграції ісламського населення і в США – латиноамериканська цивілізація. До середини XXI ст. біле населення буде у меншості в США і в Західній Європі, що може спричинити проблему міжцивілізаційних відносин.

Незважаючи на освоєння японською цивілізацією досягнень науки і техніки західної цивілізації, на тісні зв'язки із західним світом, Японія зберегла свою систему цінностей, свій менталітет. Основна специфіка глобальних економічних процесів скоріш за все проявлятиметься у взаємодії інтелектуалізації й енергетики світу, енергетичних потоків. Питання фінансіалізації будуть актуальними для Японії у зв'язку зі значним розміром зовнішнього боргу й викличуть необхідність посилення уваги до інформатизації та інтелектуалізації (інноваційного розвитку) економічного розвитку як найважливішого реального ресурсу країни. На користь такого висновку говорить той факт, що Японія через брак природних ресурсів перебуває у сильній залежності від імпорту сировини, а основу її експорту становить продукція високотехнологічних галузей промисловості.

Важливою особливістю цієї цивілізації є фактична відсутність в ній людського потоку, як еміграції, так і імміграції населення. Тенденція скорочення чисельності населення, що склалася в японській цивілізації, у перспективі може породити імміграцію населення, яке належить до інших цивілізацій. Водночас успіхи в розвитку роботизації виробництва та сфери обслуговування компенсуватимуть скорочення чисельності населення і сприятимуть збереженню цивілізаційної однорідності Японії. Певні зміни можуть статися і в соціалізації економіки, зокрема, у відмові від застосування системи довічного найму на роботу, оплати праці за старшинством і фірмових профспілок. Проблеми можуть виникнути у сфері пенсійного забезпечення, зайнятості та охорони здоров'я у зв'язку з очікуваним значним постарінням населення, обумовленим збільшенням середньої тривалості життя та низькою народжуваністю населення.

Водночас вестернізація японської цивілізації, а, отже, і глобалізація має обмежений характер і не несе в собі небезпеку поглинання японської цивілізації західною. Багато в чому аналогічний висновок можна зробити і стосовно впливу глобальних економічних процесів на китайську цивілізацію.

Сучасний Китай розвивається з дотриманням певних комуністичних догм і зі збереженням разом із ринковою планомірно керованої економічної складової. Роль держави в економічному житті значна і визначальна, що відповідає ідеям Конфуція. На думку економіста Всесвітнього банку Джастіна Лі, висловлену на Гонконзькому економічному форумі 2012 р., вже в недалекому майбутньому головним американським суперником у світі стане Китай, а сучасну багатополярність змінить новий варіант біполярності. На те, що американо-китайські відносини стануть основним чинником формування міжнародного порядку XXI століття за участю 5-7 провідних акторів, вказує ряд експертів, відзначає це і провідний український дослідник С.В. Толстов. Зміна лідерства у глобальній економіці прискорить відмову від неоліберальної моделі глобалізації й системи фінансіалізації, що діє у світі.

В індійській цивілізації моральний обов’язок та етичні зобов'язання кореспондуються з особливостями і японської, і конфуціанської цивілізацій, але одночасно посилюються поняттями самсари і карми. Індійська цивілізація посилює духовні начала в житті як індивіда, так і суспільства і тим самим зменшує дію на них тих матеріальних стимулів, які суперечать моральному обов’язку та етичним зобов'язанням. В силу релігійної кастовості дія глобальних економічних трендів і потоків на країни індійської цивілізації коригуватиметься у сфері інформатизації й соціалізації. Володіння громадянами країн індійської цивілізації англійською мовою посилює вплив на ці країни глобальних економічних процесів і західної культури, сприяє еміграції з них висококваліфікованих кадрів. Водночас правильна соціальна політика може забезпечити приплив ззовні висококваліфікованих кадрів для розвитку галузей нової економіки.

Матеріальною особливістю ісламської цивілізації є розташування на території її держав значних запасів нафти і газу. Тому ісламська цивілізація впливає і сама перебуває під сильним впливом глобальних економічних процесів, залежних від енергетики світу та енергетичних потоків. У сучасних умовах продажу нафти і газу за долари США країни ісламської цивілізації опинилися в ситуації, коли їх фінансова система неминуче вступає у взаємовідносини зі світовою фінансовою системою, яка діє за іншими, ніж вона, правилами. За таких умов вплив на ісламську цивілізацію мегатренду фінансіалізації виявляється деформованим особливостями її фінансової системи. Виходячи з особливої ролі в глобальних процесах тренду фінансіалізації, тим самим ослабляються у ісламському світі і процеси глобалізації в цілому. Ослабленою виявляється також дія на країни ісламської цивілізації мегатренду соціалізації в силу збереження основної функції в ній жінки як хранительки сімейного вогнища, яка закладає основи ісламу в душі народжених нею дітей, забезпечуючи тим самим спадкоємність поколінь. Отже, розглянуті особливості ісламської цивілізації дозволяють вважати її такою, що зазнає найменшого впливу глобальних економічних процесів і найбільшою мірою протистоїть діючій неоліберальній моделі глобалізації.

Водночас стійкість ісламської цивілізації в умовах дії на неї глобальних економічних процесів не слід розглядати як об'єктивний конфлікт цивілізацій. Видається слушною думка ізраїльського дослідника І.Шаміра, згідно з якою американські політологи воскресили ідею конфлікту цивілізацій для того, щоб пояснити свою війну зі світом ісламу.

Капіталістичний розвиток та індустріалізація Латинської Америки відбувалися із запізненням порівняно з європейськими та північноамериканськими країнами, які намагалися нав’язати у нових умовах вигідні для себе форми співпраці. Наприкінці 1980-х рр. в якості таких нових форм співробітництва було запропоновано “Вашингтонський консенсус”, який призвів до погіршення економічної ситуації в країнах та спричинив повернення широких мас населення до “лівого повороту”, виборів до урядових структур представників лівоцентристської орієнтації. Для латиноамериканської цивілізації характерною є і схильність до протесту, іноді навіть радикального, антиамериканізм, який в найбільш яскравій формі знайшов своє вираження в політиці Куби та Венесуели. Саме це дозволяє розглядати латиноамериканську цивілізацію, що перебуває в процесі формування, в якості супротивника діючої неоліберальної моделі глобалізації. Латинська Америка є одним із головних центрів альтерглобалістського руху.

В цілому країни африканської цивілізації (на південь від Сахари) у світовій економіці посідають маргінальні позиції. У цьому регіоні розташовані 4/5 бідних країн із великою зовнішньою заборгованістю. У країнах співіснують різні типи економічних відносин – від общинно-патріархальних до капіталістичних і соціалістичних, різні типи влади – авторитарно-військово-диктаторські, монархічні, демократичні. До особливостей африканської цивілізації відносять: наявність залишків общинно-племінних і навіть родових стосунків, сімейно-кланові, етнічні та інші звичаї і ритуали.

На рубежі тисячоліть глобальні процеси породили системну кризу в Африці, яка супроводжується масовою еміграцією з бідних країн Африки в розвинені країни. В Африці під натиском ідеології лібералізму глобалізація послаблює роль держави, призводить до територіальної фрагментації, посилення впливу кланових, громадських, родоплемінних, етнічних і релігійних клік. Разом з тим глобалізація несе загрозу африканській цивілізації, де спостерігаються масове зубожіння, величезна кількість озброєних конфліктів, громадянські війни з мільйонами загиблих і біженців, пандемії СНІДУ, що супроводжуються вимиранням населення цілих районів.

Цей континент залишається на периферії світових інформаційно-комунікаційних процесів, характеризується низькою якістю дешевої робочої сили, різким відставанням у галузі науки, поширенням антиглобалістських настроїв, які базуються на побоюванні того, що глобалізація становить загрозу знищення своєрідності африканських соціокультурних основ і нав'язування західної моралі та західної системи духовних цінностей. Тому висловлюються думки про необхідність протидії інформаційній експансії країн західної цивілізації на африканський континент і одночасно – про необхідність збільшення допомоги з боку розвинених країн.

Головний представник слов’яно-православної цивілізації на початку XX cт. – Російська Імперія, яка постраждала внаслідок сильного удару в 1917 р., що започаткував боротьбу більшовицької влади з Російською православною церквою (РПЦ), поставивши завдання до 1937 року повністю викоренити віру в Радянському Союзі. Але РПЦ вистояла, чому сприяла і Велика Вітчизняна війна, яка продемонструвала патріотизм і сприяла поверненню широких народних мас до віри предків. Доречно також згадати, що історичний досвід слов’яно-православної (російської) цивілізації свідчить: за свою тисячолітню історію Росія тричі виявлялася в стані національної катастрофи і тричі виходила з неї оновленою і ще сильнішою (йдеться про монгольське нашестя, Смутний час і Громадянську війну початку XX ст.), оскільки загроза загибелі, відповідальність перед майбутніми поколіннями народжують нові сили і можливості. При цьому необхідно констатувати, що жорстко централізована економіка багато в чому забезпечувала Росії військові успіхи. У цьому контексті цікавою є думка професора М.І. Сенченка стосовно того, що гедоністично розслаблена людина “споживчого суспільства” не здатна існувати на нашій планеті, тому антропологічна революція американізму вже провалилася, оскільки сьогодні світу потрібні люди зовсім іншої формації – здатні до найвищої самодисципліни, аскетизму і жертовності. Але досягнення найвищої самодисципліни, аскетизму і жертовності базується на духовності народу. І якщо західна цивілізація йде шляхом секуляризації, то виникає сумнів щодо того, чи країни інших цивілізацій заради ідеології гедонізму, матеріальних благ, які в невизначеному майбутньому “обіцяє” їм глобалізація, відмовляться від своєї духовності і системи цінностей. І якщо для західної цивілізації характерним є посилення її секуляризації, то для слов’яно-православної цивілізації певну загрозу становить також розділення православних на різні церковні деномінації, яке спостерігається, зокрема, в Україні.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал