Конспект лекцій для студентів напряму підготовки «професійна освіта. Комп’ютерні технології в управлінні та навчанні»



Сторінка2/5
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.83 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5

Функціональні обов’язки менеджерів середнього і низового рівнів





Ранг

Функціональні обов’язки

Відсоток часу

Низовий рівень

Середній рівень

Низовий рівень

Середній рівень

1

1

Контроль

15

21

2

6

Вирішення проблем

12

5

3

3

Планування

11

14

4

12

Неформальне і усне спілкування

11

3

5

11

Спілкування з вищими особами

11

3

6

8

Відповіді на запити підлеглих

10

4

7

2

Розвиток і навчання підлеглих

10

14

8

9

Написання листів і ділових паперів

6

4

9

10

Створення і підтримка мотиваційної атмосфери

5

3

10

4

Розподіл часу

3

10

11

5

Відвідування засідань, нарад

3

8

12

7

Читання і самоосвіта

1

5

13

13

Ділові консультації з підлеглими

1

3

14

14

Представництво компанії

1

3

Керівники вищого рівня управління відповідають за прийняття найважливіших рішень для організації в цілому, а використання ними свого часу таке:

Незаплановані зустрічі – 10%

Поїздки, огляди – 3%

Робота з паперами – 22%

Розмови по телефону – 6%

Заплановані засідання та зустрічі – 59%
3. ВИМОГИ ДО МЕНЕДЖЕРІВ

Специфіка управлінської праці і різноманітність управлінських функцій обумовлюють особливі вимоги, які висуваються до менеджерів.

Класичними вимогами наукового менеджменту передбачається, що керівник повинен володіти такими якостями як: «розум, освіта, спеціальні або технічні знання, фізична витривалість і сила, такт, енергія, рішучість, поміркованість і здоровий глузд, здоров’я».

На сьогоднішній день, з врахуванням того, що організація це відкрита система і її функціонування залежить не тільки від внутрішніх, але і від зовнішніх факторів, змінились і погляди на діяльність керівника і критерії її оцінки.



До найбільш важливих вимог до менеджерів будь-якого рівня належать: професійна компетентність; наявність загальної підготовки в галузі менеджменту; знання техніки і технології виробництва в своїй галузі; знання з теорії економіки і права, психології і педагогіки; володіння навичками адміністрування; почуття нового, здібності до передбачень; організаторські якості; особиста організованість; вміння управляти людьми; особисті якості: розум, енергійність, впертість в досягненні мети; принциповість і рішучість; чесність і справедливість; вимогливість до себе та інших; уміння поважати підлеглих і рахуватись з їх точкою зору, почуття відповідальності.
4. ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРІВ В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

На сучасному етапі вищі управлінські позиції і лідируючі позиції в розробці проблем управління займають представники з структур кадрового менеджменту, так звані, персоналознавці.

Це створює вплив на процес і систему підготовки менеджерів. На сьогоднішній день сформувалися три системи освіти і підготовки менеджерів: американська, японська і европейська. Разом з тим, менеджмент, як професія і галузь науки, стає інтернаціональним, тому процес підготовки менеджерів в різних країнах значно зближується як за методами, так і за змістом.

На сьогоднішній день в Україні також існує чотири ступеня освіти: молодший спеціаліст (технікуми, коледжі), бакалавр (чотири-три роки вищого навчального закладу), спеціаліст (вуз), магістр (звання присуджується по закінченні деяких вищих навчальних закладів; в окремих вузах магістром можна стати, отримавши післядипломну освіту).

Другу вищу освіту менеджера (післядипломну) можна отримати в багатьох вузах. За кордоном цим займаються самостійні бізнес-школи і бізнес-школи при вищих навчальних закладах. І в них, і в нас в багатьох випадках видаються дипломи магістра ділового адміністрування (за кордоном – МДА). МДА – специфічна програма підготовки професійних менеджерів, за якою готують управлінську еліту.

Крім того, як за кордоном, так і в Україні широко розвинута система перепідготовки і підвищення ділової кваліфікації.


ТЕМА 3 – МЕНЕДЖЕР В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ


  1. Менеджер і бізнес

  2. Розвиток принципів менеджменту в умовах ринку

  3. Основний закон менеджменту


1. МЕНЕДЖЕР І БІЗНЕС

Бізнес – це діяльність, спрямована на одержання прибутку, шляхом створення і реалізації певної продукції і послуг.

Бізнесмен – це той, хто «робить гроші», володіє капіталом, що знаходиться в обігу і приносить прибуток. Їм може бути ділова людина, в підпорядкування якої ніхто не знаходиться, або власник, який не займає ніякої постійної посади в організації, але є власником акцій і, можливо, членом її правління.

Менеджер – обов’язково займає постійну посаду в організації, в підпорядкуванні якої є люди.

Підприємництво – конкретний вид бізнесу, пов’язаний з конкретною особою – підприємцем, який здійснює бізнес, починаючи нову справу, реалізуючи нововведення, вкладаючи власні кошти в нове підприємство і, приймаючи на себе особистий ризик.

Менеджмент і підприємництво як пов’язані між собою, так і мають певні відмінності. Спочатку організується справа, а потім її менеджмент. Сфера підприємництва – розробка ідеї, пошук ресурсів і визначення способів їх ефективного використання, сфера менеджменту – процес забезпечення ефективного використання ресурсів. Менеджер виконує специфічну функцію – піклується про збереження і збільшення підприємницької власності.

Саме тому, останнім часом виникло таке поняття як «підприємницька поведінка менеджера», яка має такі ознаки: не просто отримувати прибуток, а оптимізувати потенціал прибутковості; творчий, нестандартний підхід до вирішення виробничих завдань; використання гнучких організаційних структур і форм управління; передбачення проблем і розробка кризових рішень; здатність піти на обґрунтований ризик і вміння запевнити колектив в необхідності змін.
2. РОЗВИТОК ПРИНЦИПІВ МЕНЕДЖМЕНТУ В УМОВАХ РИНКУ

Ринок встановлює нові взаємостосунки між організацією і людьми, які в ній працюють, а саме:



  • найкращі і найталановитіші люди тягнуться до тієї організації, яка може забезпечити персональне зростання;

  • менеджер – це не просто управляючий, а людина, яка виконує роль судді, вчителя, наставника;

  • люди хочуть мати частку в капіталі своєї компанії і найкращі компанії забезпечують їм таку можливість;

  • найм працівників краще проводити через укладання контрактів з персоналом;

  • автократичне управління повинно замінюватись більш демократичними системами.

Ринкові умови господарювання вимагають перегляду і удосконалення принципів управління, тому що старі перестають «працювати» в умовах підприємницьких структур. На сьогоднішній день в принципах управління головна увага приділяється людському або соціальному аспекту управління:

  • менеджмент спрямовується на людину, на те, щоб робити людей здатними до спільних дій, робити їх зусилля більш ефективними;

  • менеджмент невід’ємний від культури, ґрунтується на чесності і довірі до людей;

  • менеджмент формує комунікації між людьми і визначає індивідуальний внесок кожного працюючого в загальний результат;

  • етика в бізнесі – це золоте правило менеджменту.

Ось чому, класичні, універсальні принципи менеджменту доповнюються більш сучасними, а саме:

  • лояльність до працівників;

  • відповідальність, як обов’язкова умова успішного менеджменту;

  • комунікації, що проходять через всю організацію знизу вверх, зверху вниз, по горизонталі;

  • атмосфера в організації повинна сприяти розкриттю здібностей працівника;

  • обов’язковою умовою є встановлення частки участі кожного працівника в загальних результатах;

  • своєчасність реакції на зміни в оточуючому середовищі; методи роботи з людьми повинні забезпечувати їх задоволеність роботою;

  • безпосередня участь в роботі групи на всіх етапах, як умова узгодженої роботи; вміння слухати всіх, з ким стикається в своїй роботі менеджер: споживачів, постачальників, виконавців, керівників і т.ін;

  • етика бізнесу;

  • чесність і довіра до людей;

  • опора на фундаментальні основи менеджменту: якість, витрати, сервіс, нововведення, контроль ресурсів, персонал;

  • чітка уява про те, якою повинна бути організація; якість особистої роботи і її постійне вдосконалення.


3. ОСНОВНИЙ ЗАКОН МЕНЕДЖМЕНТУ

Основний закон менеджменту, визначений Пітером Друкером, звучить так: «Вірно роби вірні речі». А управлінський успіх можна визначити за допомогою формули:





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал