Конспект лекцій для студентів напряму підготовки «професійна освіта. Комп’ютерні технології в управлінні та навчанні»



Сторінка1/5
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.83 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


лого лнту.jpg


ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ, ПІДПРИЄМНИЦТВА


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ «ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА. КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ В УПРАВЛІННІ ТА НАВЧАННІ»

ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ
ЛУЦЬК

РВВ ЛУЦЬКОГО НТУ

2016

УДК 65.012

До друку _______ Голова Навчально-методичної ради Луцького НТУ

Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ _______________ директор бібліотеки


Затверджено науково-методичною радою Луцького національного технічного університету,

протокол № __ від «__» __________ 2016 року.


Рекомендовано до видання науково-методичною радою факультету обліку та фінансів Луцького національного технічного університету,

протокол № __ від «__» __________ 2016 року.


Голова Навчально-методичної ради ФОФ _________ А.Т. Московчук

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри банківської справи Луцького національного технічного університету,


протокол № __ від «__» __________ 2016 року.


Укладач:


М.І. Дзямулич, кандидат економічних наук, доцент Луцького НТУ

Рецензент:

Т.І. Коробчук, кандидат економічних наук, доцент Луцького НТУ

Відповідальний

за випуск:



Н.С. Вавдіюк, доктор економічних наук, професор Луцького НТУ

Основи менеджменту, підприємництва [Текст] : конспект лекцій для студентів напряму підготовки «Професійна освіта. Комп’ютерні технології в управлінні та навчанні» денної та заочної форм навчання / М.І.Дзямулич. – Луцьк: Луцький НТУ, 2016. – 48 с.


Видання містить конспект лекцій за темами та перелік літератури до вивчення дисципліни.

Призначене для студентів напряму підготовки «Професійна освіта. Комп’ютерні технології в управлінні та навчанні» денної та заочної форм навчання.

© М.І. Дзямулич, 2016

ЗМІСТ


Тема 1 – Поняття і сутність менеджменту . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4

Тема 2 – Управлінська діяльність менеджмера . . . . . . . . . . . . . . .

9

Тема 3 – Менеджер в соціально-економічній системі . . . . . . . . . .

14

Тема 4 – Підприємництво, як вид господарювання . . . . . . . . . . .

17

Тема 5 – Галузі та види господарської діяльності . . . . . . . . . . . . .

24

Тема 6 – Підприємницьке середовище . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

34

Тема 6 – Види підприємств та організаційно-правові передумови підприємництва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

38

Список рекомендованої літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

44


ТЕМА 1 – ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ


  1. Організація, цілі її діяльності та критерії успіху

  2. Організація та її середовище

  3. Співвідношення категорій «управління», «менеджмент», «керування», «адміністрування»

  4. Підходи до визначення поняття «менеджмент»

  5. Принципи менеджменту

  6. Менеджмент як вид професійної діяльності. сфери менеджменту. рівні менеджменту. ролі менеджера в організації. якості менеджера


1. ОРГАНІЗАЦІЯ, ЦІЛІ ЇЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА КРИТЕРІЇ УСПІХУ

Організація складає основу світу менеджерів і є причиною, яка обумовлює існування менеджменту.

Щоб вважатися організацією, будь-яка група повинна відповідати таким вимогам:


  1. Наявність хоча б двох людей, які вважають себе частиною цієї групи.

  2. Наявність хоча б однієї цілі, яку приймають за загальну усі члени групи.

  3. Наявність членів групи, які мають намір працювати разом, для досягнення зазначеної для усіх цілі.

Загалом організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей.

В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називають підприємствами, товариствами, асоціаціями, об’єднаннями тощо. На практиці використовують терміни «фірма», «корпорація» та ін.

Класифікація організацій:


  1. За способом і метою утворення організації поділяють на формальні і неформальні.

  2. За кількістю цілей виділяють прості організації (мають одну ціль) і складні організації ( ставлять перед собою комплекс взаємопов’язаних цілей ), яких в економіці переважна більшість.

  3. За величиною відокремлюють великі, середні та дрібні організації. У великих організаціях працюють тисячі працівників, у середніх – сотні, а в дрібних – десятки. Офіційно зареєстровані організації отримують статус юридичної особи (офіційне визнання, атрибути державної реєстрації, рахунок у банку, форма підприємства). Усі інші організації є неюридичними особами.

  4. За формами підприємництва організації поділяються на підприємства, господарські товариства, банки, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо.

  5. За характером адаптації до змін виділяють механічні організації (характеризуються консерватизмом, негнучкою організаційною структурою управління, автократизмом у контролі та комунікаціях, фетишизацією стандартизації тощо) і органічні (характеризуються динамічністю, гнучкістю організаційних структур управління, розвинутим самоконтролем, демократизацією комунікацій тощо).

Усі організації мають загальні для них характеристики.

  1. Усі організації використовують чотири основних види ресурсів: людські ресурси; фінансові ресурси; фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо); інформаційні ресурси.

  2. Будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона бере із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Це означає, що будь-яка реально існуюча організація є відкритою системою.

  3. Розподіл праці в організації. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети вони повинні розподілити роботу поміж собою.

Розподіл загальної роботи на її складові частини називається горизонтальним розподілом праці. Результатом горизонтального розподілення праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).

Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Тобто об’єктивно виникає необхідність у так званому вертикальному розподілі праці, тобто в діяльності з координації роботи підрозділів та окремих виконавців у самих підрозділах. Діяльність з координації роботи інших людей в основному і відбиває сутність управління організацією.

Таким чином, необхідність управління об’єктивно виникає внаслідок горизонтального та вертикального розподілу праці в організації. Оскільки розподіл праці є загальною характеристикою діяльності будь-якої організації, тоді усі організації потребують управління.
2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЇЇ СЕРЕДОВИЩЕ

Діяльність організації залежить від різноманітних факторів. Фактори впливу на організацію — рушійні сили, які впливають на виробничо-господарську діяльність організації та забезпечують певний рівень отриманих результатів. Фактори визначають протікання всіх організаційних процесів (постачання, виробництва, збуту, науково-технічного розвитку тощо), їх класифікують за 2 ознаками: рівень впливу (мікрорівень, макрорівень); середовище впливу (внутрішнє, зовнішнє).

Фактори внутрішнього середовища організації:

Цілі – конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації (групи). ,Відрізняються за тривалістю та змістом. Існує значний різновид цілей залежно від характеру організації

Структура – це взаємовідносини рівнів управління і видів робіт (функціональних сфер), які виконують служби або підрозділи. Поєднує горизонтальний і вертикальний поділи праці в організації. Виділяють високу і плоску структури управління організацій.

Технологія – це засіб перетворення вхідних елементів(матеріалів, сировини тощо) на вихідні (продукт, виріб). З огляду на особливості їх внутрішньої організації та застосування на виробництві виділяють:багатоланкові технології (наприклад, складання автомобіля); посередницькі технології (банківська справа);інтенсивні технології (монтаж кінофільму). В Україні найчастіше технології класифікують на індивідуальні, дрібносерійні, серійні, великосерійні, масові та масово-потокові.

Працівники – найважливіший внутрішній ситуаційний фактор організації, їх ролі визначаються здібностями, кваліфікацією, обдарованістю, освітою, потребами, сприйняттям корпоративного духу, знаннями (фаховістю), поведінкою, ставленням до праці, позицією, розумінням цінностей, оточенням (склад групи, до якої входять), наявністю якостей лідера тощо.

Фактори зовнішнього середовища організації. Ситуаційний підхід потребує врахування не лише факторів внутрішнього, а й зовнішнього середовища – чинників, які впливають на діяльність підприємства ззовні, їх поділяють на фактори прямої: постачальники, споживачі, конкуренти, закони(державні органи), суспільні організації (профспілки) всі вони безпосередньо впливають на діяльність організації та залежать від цієї діяльності. Фактори непрямої дії: економіка, політика, міжнародний стан, соціокультурний фактор, науково-технічний прогрес, які впливають не безпосередньо, а через певні механізми й взаємовідносини. При оцінці факторів зовнішнього середовища слід враховувати такі характеристики: взаємозалежність усіх факторів зовнішнього середовища (зміна одного фактора може спричинити зміну інших); складність зовнішнього середовища (значна кількість факторів, великий спектр способів впливу); рухомість зовнішнього середовища (швидкість зміни оточення організації); динамічність зовнішнього середовища (змінність оточення організації); невизначеність зовнішнього середовища (обмеженість інформації); взаємозалежність факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ;


3. СПІВВІДНОШЕННЯ КАТЕГОРІЙ «УПРАВЛІННЯ», «КЕРУВАННЯ», «МЕНЕДЖМЕНТ», «АДМІНІСТРУВАННЯ»

Термін «менеджмент» в Україні почали використовувати з 90-х років XX ст. Поряд із ним застосовується термін «управління». Однак між цими термінами існує суттєва відмінність, тому їх не можна ототожнювати. Управління – це цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв'язку зі зміною обставин. Управляти можна технічними системами, комп'ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо. Менеджмент є різновидом управління, який стосується лише управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією тощо). Менеджмент – цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей. Нині у світі існує багато визначень поняття «менеджмент», зокрема:



  1. Менеджмент — це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками).

  2. Менеджмент — це влада та мистецтво керівництва.

  3. Менеджмент — це вміння й адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату (служб працівників).

  4. Менеджмент — це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.

Нерідко менеджмент трактується як сукупність принципів, методів, засобів, функцій і форм управління організаціями, установами з метою реалізації стратегічних планів, досягнення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

З функціонального погляду менеджмент — це процес планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання, покликаний забезпечити формування та досягнення цілей організацій (підприємств, товариств, банків, асоціацій та їх підрозділів). За напрямами реалізації функцій менеджмент поділяють на такі види: виробничий менеджмент, фінансовий менеджмент маркетинг, управління персоналом, іноваційний менеджмент.

У менеджменті основними є такі категорії: «організації», «функції управління», «рівні управління», «методи менеджменту», «стилі керівництва», «комунікації», «управлінські рішення» тощо.

Керування - управління, що характеризується певними функціональними приорітетами. На практиці – це визначення загального задуму управління, забезпечення необхідної спрямованості розвитку фірми і спостереження за загальним станом справ.

Адміністрування – це організаційна діяльність в сфері управління через організаційно-розпорядчі методи, що спираються на накази, розпорядження, установки, які надходять зверху.
4. ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «МЕНЕДЖМЕНТ»

Поміж менеджерів-практиків та вчених не існує єдності поглядів щодо сутності менеджменту:

1) одні вважають, що менеджмент - це професія орієнтована на практичне використання. Головне тут - реальний результат, який забезпечується накопиченим досвідом менеджера;

2) другі вважають, що менеджмент – це процес досягнення мети організації за допомогою інших людей. Тому, головне для менеджера – це мистецтво спілкування з людьми та керування ними;

3) треті вважають, що менеджмент – це процес прийняття раціональних рішень. Тому, головне завдання менеджера – це пошук оптимальних управлінських рішень за допомогою математичних моделей та на основі використання системи наукових знань.

У широкому розумінні менеджмент – це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльність професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей. У вузькому прагматичному значенні сутність менеджменту краще за все сприймається з позицій системного підходу.

Системний підхід передбачає, що робота менеджерів полягає у тому, аби поєднати та скоординувати використання зазначених ресурсів для досягнення цілей (елементів виходу) організації. Менеджери досягають цього у процесі виконання чотирьох основних функцій менеджменту, до яких відносяться:


  1. планування;

  2. організація;

  3. керівництво;

  4. контроль.

Отже, у вузькому розумінні менеджмент – це процес планування, організації, керування та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації. Зазначені функції менеджменту виконуються у певній послідовності, яка й утворює поняття «цикл менеджменту».

Комунікація та прийняття рішень вважаються інтегруючими процесами, оскільки вони потрібні для реалізації усіх основних функцій.




5. ПРИНЦИПИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Важливу роль в управлінській діяльності відіграють принципи менеджменту, які на засадах застосування законів і закономірностей менеджменту відображають прикладний характер управління організаціями: цілеспрямованість, урахування, ієрархічність, взаємозалежність, динамічна рівновага, економічність, активізація, системність, єдиновладдя. Передбачає наявність єдиного відповідального центру, який здійснює керівництво та координацію діяльності організації з метою досягнення її цілей.

Усі принципи менеджменту взаємопов'язані. Відмова від якогось із них або недостатнє їх врахування в управлінській діяльності знижує якість управлінських рішень та ефективність менеджменту. Закони, закономірності та принципи менеджменту формують засади сучасної управлінської науки. Власне протягом історичного розвитку менеджменту бачення та тлумачення основних норм та засад управління постійно змінювались.


6. МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ВИД ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. СФЕРИ МЕНЕДЖМЕНТУ. РІВНІ МЕНЕДЖМЕНТУ. РОЛІ МЕНЕДЖЕРА В ОРГАНІЗАЦІЇ. ЯКОСТІ МЕНЕДЖЕРА

Менеджмент часто розглядається і як вид професійної діяльності. З цієї точки зору для розуміння сутності менеджменту важливо знати, хто такі менеджери і чим їх діяльність відрізняється від діяльності інших категорій працівників. Директор, керівник групи, начальник, завідувач тощо - всі ці слова позначають посади. Люди, які обіймають ці посади можуть бути об’єднані загальним поняттям «менеджер», оскільки можна визначити наступні спільні для них ознаки діяльності:



  • менеджер керує роботою одного або декількох співробітників;

  • менеджер управляє частиною або всією організацією в якій він працює;

  • менеджер отримує певні повноваження та приймає в межах цих повноважень рішення, які будуть мати наслідки для інших співробітників.

Менеджер – це людина, яка займає постійну керуючу посаду і наділена повноваженнями і приймає рішення за певними видами діяльності організації, яка функціонує в ринкових умовах.

Розрізняють наступні сфери менеджменту:



  • виробничий менеджмент;

  • фінансовий менеджмент;

  • управління персоналом;

  • управління дослідженнями та розробками;

  • фінансовий облік;

  • маркетинг;

  • загальна адміністрація.

В залежності від того, скількома компонентами організації управляє менеджер розрізняють три рівні менеджменту:

1. Вищий. До вищого рівня відноситься невелика група основних керівників організації. Це президент (директор), віце-президенти (заступники), головний виконавчий директор. На вищому рівні менеджменту формулюються місія та організаційні цілі, визначається корпоративна стратегія та основні задачі її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції, залучення інвестицій тощо.

2.Середній рівень менеджменту є відповідальним за розробку та реалізацію оперативних планів та процедур впровадження тих рішень, які прийняті вищим керівництвом організації. Менеджери середнього рівня мають досить широку свободу дій щодо реалізації планів. Вони, наприклад, самостійно визначають: скільки необхідно найняти нових робітників; яке нове обладнання придбати; як використовувати засоби масової інформації для реклами тощо. До цього прошарку входять менеджери-керівники виробничих та функціональних підрозділів організацій.

3. Нижній. Менеджери нижчого рівня управляють та координують діяльність операційних виконавців. До цієї категорії зокрема відносяться керівники секторів, груп, майстри, бригадири тощо.

Формальні повноваження, які отримують менеджери в організації визначають відповідний статус менеджера. Цей статус у свою чергу визначає характер міжособових відносин даного менеджера: з його начальниками; з робітниками рівного рангу; з підлеглими. Ці міжособові відносини з іншого боку забезпечують менеджеру отримання інформації, яка йому необхідна для прийняття рішень.

Ролі, які виконують менеджери. Дослідження, проведенні у 70-рр., дозволили Г. Мінцбергу визначти в організації та класифікувати їх за трьома групами.

Міжособові ролі – головний керівник; лідер; зв’язуюча ланка.

Інформаційні ролі – той, хто приймає інформацію; той, хто розподіляє інформацію; представник.

Ролі, пов’язані з прийняттям рішень: підприємець; той, хто ліквідує порушення; той, хто розподіляє ресурси; той, хто веде переговори.
ТЕМА 2 – УПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МЕНЕДЖЕРА


  1. Менеджер в організації

  2. Сутність і основні елементи управлінської діяльності менеджера

  3. Вимоги до менеджерів

  4. Особливості підготовки менеджерів в ринкових умовах господарювання


1. МЕНЕДЖЕР В ОРГАНІЗАЦІЇ

Менеджер – це керівник або управляючий, що займає постійну посаду і має повноваження в галузі прийняття рішень по конкретних видах діяльності підприємства, що функціонує в ринкових умовах. Термін «менеджер» застосовується до: організатора конкретних видів робіт в межах окремих підрозділів і програмно-цільових груп; керівника підприємства в цілому або його підрозділу; керівника по відношенню до підлеглих; адміністратора будь-якого рівня.

Розподіл управлінської праці – це об’єктивний процес виділення окремих його видів у самостійні сфери трудової діяльності різних груп управлінських працівників. Існує декілька видів розподілу управлінської праці, згідно з якими класифікуються управлінські працівники.
Види розподілу управлінської праці

Види

Визначення

Функціональний

Виділення функцій, об’єктивно необхідних для ефективного управління виробництвом, виконання яких закріплюється за окремими працівниками або підрозділами апарату управління.

Ієрархічний

Розподіл комплексів робіт по реалізації функцій і рівням ієрархії управління, закріплення їх за окремими управлінськими працівниками і формування на цій основі повноважень останніх.

Технологічний

Диференціація процесу управління на операції по збору, передачі, збереженню і перетворенню інформації, що виконуються окремими категоріями працівників.

Професійний

Диференціація управлінських працівників, відповідно до їх професійної підготовки.

Кваліфікаційний

Розподіл робіт по функціях управління і закріплення їх за управлінськими працівниками, відповідно до кваліфікації, стажу роботи і особливості якостей останніх.

Посадовий

Розподіл управлінських працівників у системі управління, відповідно до їх компетенції.

Найбільшого розповсюдження отримав розподіл управлінських працівників за їх функціональними ролями.


Види управлінських працівників

Види

Характеристика

Керівник

Очолює певний колектив працівників, має необхідні повноваження щодо прийняття рішень по конкретних видах діяльності організації і несе всю повноту відповідальності за результати роботи.

Спеціаліст

Виконує певні функції управління, аналізує зібрану інформацію і готує варіанти рішень для керівників відповідного рівня (економісти, бухгалтера, юристи і т.ін.).

Технічні виконавці (службовці)

Обслуговують діяльність спеціалістів і керівників, виконують інформаційно-технічні операції, звільнюють керівників і спеціалістів від цієї працемісткої роботи (секретарі, машиністки та інші)

Визначені такі приблизні витрати часу на виконання різних видів управлінської праці.



Приблизні витрати робочого часу на виконання різних видів управлінської праці

Види операцій, процедур

Витрати робочого часу до загальних витрат, %

Керівники (К)

Спеціалісти (С)

Технічні виконавці (Т)

Інформаційні

30

60

80

Підготовка і прийняття управлінських рішень

30

25

20

Організаційна робота

40

15

-


Типи менеджерів

Класифікаційна група

Тип менеджера

Характерні ознаки

За функціональним розподілом

Лінійний менеджер

Діє на підставі одноосібного керівництва, відповідальний за стан і розвиток підприємства або його підрозділів (директор, начальник цеху, майстер і т.ін.).

Функціональний менеджер

Відповідальний за певну сферу в системі управління, очолює функціональний підрозділ (управляючий маркетингом, головний економіст і т.ін).

За місцем в системі управління організацією

Менеджери низової ланки

Відповідають за виконання виробничих завдань, за безпосереднє використання ресурсів, вирішують оперативні, тактичні проблеми, спілкуються безпосередньо з виробниками.

Менеджери середньої ланки

Координують і контролюють роботу вищеозначеної категорії менеджерів.

Менеджери вищої ланки

Визначають загальні напрями функціонування і розвитку організації в цілому, володіють найвищими повноваженнями.


2. СУТНІСТЬ І ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МЕНЕДЖЕРА

У сучасній організації виділяють три рівня управління, відповідно до яких виділяють типи менеджерів і їх функціональні обов’язки, завдання і ролі.



  1. Інституційний рівень – менеджери вищої ланки

  2. Управлінський рівень – менеджери середньої ланки

  3. Технічний рівень – менеджери низової ланки

Управління – специфічний вид діяльності, який має певні особливості:

  • управлінська праця – різновид розумової праці;

  • управлінська праця – це, перш за все, робота з людьми та їх трудова діяльність з об’єктом управлінського впливу;

  • предмет управлінської праці – інформація; специфічний продукт управлінської праці – управлінський вплив на колективи людей;

  • в процесі управління суб’єкти вирішують різні проблеми – організаційного, економічного, технічного, соціально-психологічного і правового характеру;

  • управління – процес багатогранний, неоднозначний, постійно утворює нестандартні ситуації.

Говорячи про зміст управлінської діяльності менеджера, необхідно визначити, що він полягає у поєднанні трьох складових елементів: завдань, функцій і ролей.

Завдання управлінської діяльності:



  • створення одного цілого з усіх ресурсів, що існують в організації;

  • поєднання в кожному рішенні і дії вимог сучасного і майбутнього;

  • розподіл відповідальності за успіх організації.

Функції управлінської діяльності:

  • планування – виявлення цілей і завдань об’єкта управління; визначення конкретних дій підлеглих для досягнення; забезпечення єдиного напряму зусиль всіх членів організації; взаємоузгодження цілей різних рівнів організації;

  • організація – проектування структури організації та її підрозділів, визначення конкретних завдань і їх розподіл між людьми і підрозділами підприємства, делегування повноважень, узгодження і взаємоузгодження дій різних людей і підрозділів;

  • мотивація – створення системи стимулів для виконання роботи відповідно до делегованих обов’язків і планів;

  • контроль – безперервне співставлення фактичних результатів роботи підлеглих з запланованими, оцінка і коригування їх діяльності, відповідно до встановлених цілей.

Ролі менеджера:

  • міжособистістні – керівник, лідер, зв’язуюча особа;

  • інформаційні – наглядач, розповсюджувач, представник;

  • прийняття рішень – регулятор, розподілювач ресурсів, посередник.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал