Конспект лекцій для студентів напрямку «Менеджмент»




Сторінка1/5
Дата конвертації19.06.2017
Розмір0.66 Mb.
  1   2   3   4   5



Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя
Кафедра менеджменту інноваційної діяльності та підприємництва





«Електронний бізнес та
електронна комерція»








(опорний конспект лекцій для студентів напрямку
«Менеджмент» усіх форм навчання)

Тернопіль,
2016

2
Федишин І.Б. Електронний бізнес та електронна комерція (опорний конспект лекцій для студентів напрямку «Менеджмент» усіх форм навчання) / І.Б. Федишин. – Тернопіль, ТНТУ імені Івана Пулюя,
2016. – 97 с.

Укладач: Федишин І.Б. – к.е.н., асистент.
Рецензенти: Андрушків Б.М. – д.е.н., професор
Кирич Н.Б. – д.е.н., професор
Розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри
інноваційного менеджменту та підприємництва, протокол №1 від 27 серпня 2015 року.
Схвалено та рекомендовано до друку на засіданні методичної комісії факультету управління та бізнесу у виробництві Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, протокол
№6 від 26 лютого 2016 року.




3
ЗМІСТ

Тема 1. Основні поняття електронного бізнесу й електронної
комерції
1.1. Основні поняття та принципи функціонування електронного бізнесу.
1.2. Переваги і недоліки функціонування електронного бізнесу та електронної комерції.
Тема 2. Електронна комерція як складова електронного бізнесу
2.1. Електронна комерція як складова електронного бізнесу.
Порівняльний аналіз електронної комерції з традиційною комерцією.
2.2. Види електронного бізнесу.
Тема 3. Основи функціонування глобальної комп’ютерної мережі
Internet.
3.1. Принципи влаштування глобальної комп’ютерної мережі Internet.
3.2. Найпоширеніші послуги Internet.
3.3. Поняття і структура Інтернет-маркетингу.
Тема 4. Система електронної комерції в корпоративному секторі:
корпоративні представництва в Інтернеті, віртуальні підприємства,
Інтернет-інкубатори, мобільна комерція.
4.1. Основні процеси здійснення електронної торгівлі в секторі В2В.
4.2. Корпоративні представництва в Інтернеті.
4.3. Віртуальні підприємства.
4.4. Інтернет-інкубатори.
4.5. Мобільна комерція.
Тема 5. Використання технології Іntranet для внутрішніх потреб
компанії.

4 5.1. Загальні засади функціонування Іntranet.
5.2. Вплив Іntranet на бізнес-процеси в компанії.
Тема 6. Електронні платіжні системи.
6.1. Види електронних систем взаєморозрахунків.
6.2. Пластикові карти.
6.3. Механізм взаєморозрахунків за пластиковими картами в
Інтернеті.
6.4. Електронні гроші.




















5
ВСТУП

Стрімкий розвиток електронного обміну даними та глобальної мережі Інтернет радикально змінюють способи здійснення зовнішніх торгових операцій. Компаніям електронний простір пропонує новий
інструмент маркетингу та середовище для ведення бізнесу, засіб зниження витрат на комунікації з клієнтами. Останні, в свою чергу, отримали нове інформаційне джерело про товари та послуги, нові шляхи задоволення своїх потреб, а також новий ефективний засіб комунікації, як з виробниками, так і між собою.
Період становлення електронного бізнесу виявив два важливі моменти. По-перше, Інтернет довів свою високу ефективність як засобу комунікації та високий потенціал, побудованого на його основі, глобального електронного ринку. По-друге, досвід компаній або тих, хто намагалися використовувати мережу як доповнення до свого традиційного бізнесу, або тих, що від початку будували свій бізнес в
Інтернеті, підтвердив важливість та необхідність брати до уваги і використовувати весь існуючий досвід з ведення комерції та використання принципів маркетингу в своїй діяльності.
Як результат нині ми говоримо про виникнення нового економічного та правового явища як електронний бізнес (E-
business),електронна комерція (E-commerce) та електронний маркетинг
(E-marketing). Ще зовсім недавно інформаційні технології не грали такої важливої ролі для успіху бізнесу. Натепер, після вступу в нове тисячоліття та епоху розвитку Інтернету, відділити сам бізнес від
інформаційних технологій практично неможливо.

6
ТЕМА 1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕЛЕКТРОННОГО БІЗНЕСУ Й
ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ
1.1. Основні поняття та принципи функціонування електронного
бізнесу.
1.2. Переваги і недоліки функціонування електронного бізнесу та
електронної комерції.

1.1. Основні поняття електронного бізнесу й електронної
Зараз бізнес стає електронним, тобто комерційні дії між партнерами
(покупка/продаж товарів або послуг, операції на фондовому ринку з цінними паперами, укладання і виконання договорів і тому подібне) відбуваються за допомогою обміну електронними документами в
інформаційному просторі – тій частині реальності, яка викликає у людини спеціальний інтерес і виділяється із загальної картини навколишньої об'єктивної дійсності.
Світовий бум електронної комерції почався в 1995–1996 роках.
Провідними країнами, в яких це економічне явище з’явилося і розвивається високими темпами, є Сполучені Штати Америки й Канада.
Європа відстає від північноамериканських країн у використанні електронної комерції приблизно на рік, а відстань між країнами на пострадянському просторі і Європою становить 3-5 років. Однак реальна ситуація більш невизначена. Якщо західні компанії вже вичерпали усі резерви традиційних способів підвищення ефективності і з допомогою електронної комерції борються за кілька відсотків зростання, у наших національних підприємств можливості для росту ширші. Зміцнивши дисципліну праці або впровадивши ефективну автоматизовану систему обліку, можна отримати вагоміший результат, ніж від електронної

7 комерції. Але можна поєднати з цими кроками й створення системи е- комерції, одночасно реалізувавши комплекс заходів, до яких західні компанії послідовно вдавалися протягом декількох десятиліть.
Електронна комерція як навчальна дисципліна є невід’ємною складовою сучасної бізнес-освіти. Місце її - на перетині традиційних бізнес-дисциплін (менеджменту, маркетингу, логістики, основ фінансів, обліку, комерційної діяльності тощо) та інформаційних предметів
(інформатики, комп’ютерних мереж і систем, систем управління базами даних, Web-програмування та ін.).
Вивчення е-комерції сприятиме формуванню в майбутніх фахівців економічного профілю цілісної системи знань про електронну комерцію як складову електронного бізнесу, здобуттю практичних навичок із здійснення ділових операцій електронними засобами глобальної комп’ютерної мережі Internet. Цього можливо досягти за рахунок опанування:
– базових основ функціонування Internet;
– основних напрямів розвитку електронної комерції і способів її ведення;
– механізмів підтримки як електронної комерції, так і електронного бізнесу загалом: особливостями систем платежів для Е-комерції, правових аспектів комерції в Internet, специфіки реклами і маркетингу в глобальній мережі;
проблем безпеки і захисту інформації під час здійснення ділових операцій через Internet;
– практичних аспектів роботи вітчизняних систем електронної комерції і перспектив їх розвитку.
Спеціаліст, чиї професійні, ділові інтереси фокусуються в галузі

8 електронної комерції, повинен:
1) аналізувати нормативну і економіко-технологічну інформацію в галузі електронної комерції;
2) обґрунтовувати прогностичні оцінки;
3) здійснювати закупівлі в Internet з використанням різнотипних електронних платіжних систем;
4) мати уявлення про:
– влаштування і принципи функціонування віртуальних крамниць;
– системи безпеки, які використовуються при розрахунках через глобальну мережу;
– віртуальні підприємства і віртуальні продукти;
– використання можливостей Intranet для корпоративного бізнесу.
Хоча вітчизняна економіка ще далека від масового переходу на мережеві принципи функціонування, водночас із нарощуванням тенденцій інформатизації українського суспільства зростає потреба у спеціальних знаннях щодо мережевої економіки і володіння практичними навичками роботи в Internet-секторі. Розрізняють три складові електронної економіки:
– електронну комерцію;
– інфраструктуру ІТ;
– інфраструктуру електронного бізнесу.
Електронний бізнес – це вид економічної діяльності компаній через комп'ютерні мережі, зокрема, Internet, з метою отримання прибутку. Це електронна економічна діяльність, яка здійснюється за допомогою
інформаційно-комунікаційних технологій з метою отримання прибутків.
Електронна комерція є такою, що становить е-бізнес, це один зі способів його здійснення.

9
Електронна комерція (е-commerce) – вид електронної комерційної діяльності з використанням інформаційних комунікаційних технологій.
Електронна комерція передбачає:
– відкриття Web-сайтів компанії і віртуальної крамниці в Internet;
– наявність автоматизованої системи управління компанією;
– використання електронної реклами і маркетингу;
– використання певної моделі бізнес-взаємодії.
Поняття «електронна комерція» ширша, ніж Інтернет-комерція, оскільки до нього входять усі види комерційної діяльності, здійснюваної електронним шляхом.
Інтернет-комерція електронна комерція, обмежена використанням тільки комп'ютерної мережі Інтернет.
Бізнес-процес – це сукупність операцій, що взаємопов'язуються між собою, процедур, за допомогою яких реалізується конкретна комерційна
(підприємницька) мета діяльності компанії в рамках організаційної структури, при цьому функції структурних підрозділів та їх відношення між собою заздалегідь чітко визначені і зафіксовані. Електронний бізнес – дуже динамічна галузь.
Зараз технології е-бізнесу – один із важливих інструментів сучасної конкурентної боротьби. Вплив електронного бізнесу змінює всі форми діяльності великих і малих підприємств – від розробки продуктів до продажу товарів на ринку. Головним джерелом ринкової сили стає
інтелект, втілений у організаційні структури дослідницьких і ринкових корпорацій, які створюють нові ІТ й утримують контроль над ними.
У цілому електронне ведення бізнесу охоплює три складові:
– електронний документообіг;
– електронну систему платежів;

10

електронну торгівлю.
У структурі суспільних відносин, що формуються у процесі використання глобальної мережі Інтернет, слід віднести:
- економічні відносини, що виникають у процесі використання глобальної мережі Інтернет як електронного інструменту ведення економічної діяльності;
- інформаційні відносини;
- відносини у сфері державного регулювання суспільних відносин.
Електронною економічною діяльністю називають сукупність процесів, спрямованих на виробництво та перерозподіл товарів/послуг в
інформаційному електронному просторі з використанням сучасних
інформаційних технологій.
Електронний бізнес ґрунтується на таких важливих технологіях:
– мережні технології;
– корпоративні;
– Інтернет-технології;
– виробничі ІТ;
– система підтримки ухвалення рішень.
Процес створення електронного бізнесу можна подати через такі складові:
– прогнозування;
– синтез технологічних компонент;
– синтез комерційних компонент;
– принципи і технології здійснення;
– чітко визначені стратегії.
Можна розглянути такі основні види електронної економічної діяльності:

11
– віртуальні компанії;

електронна оптова і роздрібна торгівля,

перед- та післяпродажна підтримка споживачів,

електронні оптові й роздрібні фінансові послуги, зокрема кредитування, і страхування;
– комерційні дослідження маркетингового типу;
– електронна реклама;
– комерційні операції (інтерактивне електронне замовлення, доставка, оплата);
– загальне розроблення продукту (товарів, послуг);
– розподілене спільне виробництво електронних товарів;
– електронне адміністрування бізнесу (зокрема сферу податкового адміністрування);
– електронний бухгалтерський облік;
– укладення угод в електронній формі;
– електронне арбітражне адміністрування (тобто розв’язання суперечок) і т.п.
Причини, за яких компанії переходять до електронного простору:
– освоєння нових сегментів ринку;
– підвищення рівня реагування;
– надання нових послуг;
– зниження витрат;
– підтримка бізнес-процесів у режимі on-line;
– тісне партнерство;
– цілодобовий доступ.
Найважливішою складовою е-бізнесу є е-комерція, яка охоплює не тільки операції купівлі-продажу, а й супровід процесів створення попиту

12 на продукцію і послуги, автоматизацію адміністративних функцій, пов'язаних з он-лайновими продажами і обробленням замовлень, а також
із вдосконаленням обміну інформацією між партнерами. Сьогодні виділяють такі моделі е-комерції залежно від взаємодіючих у її системах агентів:

бізнес для споживача (В2С) - неформальний термін, що означає процес взаємодії компанії – (юридичної особи) (Business) з кінцевим споживачем - фізичною особою (Consumer), що має на меті продаж товарів, послуг або інформації;

бізнес для бізнесу (В2В) - маркетинговий термін в економіці, що означає обмін товарами, послугами або інформацією (чи їхній продаж) між компаніями і не включає в цей процес кінцевого фізичного споживача товару чи послуги; на сьогоднішній день найбільший ринок е-комерції.

бізнес для адміністрації (В2А) - взаємодія бізнесу і адміністрації, що включає ділову взаємодію комерційної структури з державною організацією, починаючи від місцевої влади і закінчуючи міжнародною організацією;

споживач для адміністрації (С2А) - цей напрям найменш розвинений, проте має досить високий потенціал, який може бути використаний для організації взаємодії державної структури і споживачів, особливо в соціальній і податковій сфері.

споживач для споживача (С2С) – взаємодія користувачів для обміну комерційною інформацією, досвідом, аукціонною торгівлею між фізичними особами тощо.
Типовим прикладом електронної комерції напряму В2С-механізму, який покликаний спростити роботу продавців і покупців, є Internet-

13 крамниця; напряму В2В – торговельні майданчики для гуртової торгівлі в
Internet.
Електронні торгові операції на даний час стають основною частиною будь-якого бізнесу. Компанії, які активно використовують Інтернет- технології, мають суттєві переваги перед конкурентами за рахунок оперативного вирішення завдань.
Електронною
(віртуальною економікою) називають таке середовище, особливо економічний простір, в якому здійснюється електронна комерція, електронний бізнес; це економіка, яка базується на використанні інтерактивних можливостей.

1.2. Засади створення системи e-комерції. Переваги і недоліки
функціонування електронного бізнесу та електронної комерції.
Для створення системи електронної комерції спершу слід з'ясувати, яку з ланок торговельного ланцюжка займає певна компанія, яку частину своїх бізнес-процесів вона хотіла б перевести в електронну форму і які саме сфери діяльності можна оптимізувати, використовуючи Internet- технології.
Система електронної комерції (торговельна Internet-система (ТІС),
Internet-крамниця) – форма відображення у Web-вигляді прайс-листа, системи замовлень торговельної компанії, фірми-виробника тощо, яка забезпечує дієвий зв'язок віртуального світу з реальним внутрішнім життям цієї установи.
Важливе значення має логічна система виробничо-комерційних відносин, коли компанії будують бізнес у здоровій і «прозорій» економіці, прагнучи до прибутку і стабільності. І цей «прозорий» оф- лайновий бізнес природним шляхом стає основою для он-лайнового.
Оф-лайновий бізнес – бізнес, який здійснюється у традиційній формі

14 без використання можливостей глобальних інформаційних мереж.
Он-лайновий бізнес – бізнес, який здійснюється з використанням апаратних і програмних можливостей глобальної комп'ютерної мережі
Internet.
Інформаційні технології та Internet – потужний стимул для перебудови, а деколи – навіть для побудови бізнес-процесів. Отже, починати слід з логічної організації бізнес-взаємодії між учасниками торговельного процесу.
Виокремлюють чотири рівні взаємовідносин учасників торговельного процесу, які слугують базою для створення системи електронної комерції:
– виробник – дистриб'ютор;
– дистриб'ютор – дилер;
– продавець – дистриб'ютор;
– покупець.
Будь-який з цих рівнів може бути частково або цілком переведений у систему електронної комерції. Важливо пам'ятати, що електронна комерція – це лише одна з форм ведення бізнесу.
Кожній компанії необхідно визначити найвигідніше або найважливіше місце в бізнес-ланцюжку і зробити ставку саме на нього.
Якщо, наприклад, виробнику вигідно працювати з дистриб'юторами, бо це найбільш рентабельне, – тоді з допомогою системи електронної комерції треба оптимізувати роботу з дистриб'юторами.
Виробнича компанія. Для такої компанії перенесення частини процесів зі збуту своєї продукції чи послуг до глобальної мережі набуває форми прямих продажів через Internet.
Прямі продажі через Internet (он-лайнові роздрібні продажі) – продажі товарів чи послуг кінцевим користувачам, які здійснюються

15 через Internet-крамницю компанії або з допомогою інших форм підтримки електронної торгівлі.
Компанії-виробнику найкраще починати з впровадження торговельної Internet-системи і засобів електронної комерції в роботу підрозділів збуту продукції компанії.
Для максимального економічного ефекту від впровадження системи електронної комерції інформаційна система збуту повинна бути з'єднана
із системою планування виробництва і системою організації постачань.
Таким чином можна мінімізувати окремі статті видатків: TIC дає змогу уникнути витрат на оф-лайнові комірні запаси готової продукції, комплектуючих тощо.
Електронна підтримка каналів збуту і постачання здійснюється різними засобами. Для того, щоб їх зв'язати, необхідна наявність
інформаційної системи підприємства чи ERP-системи.
ERP (Enterprise Resource Planning) – система планування ресурсів підприємства; програмне забезпечення нового покоління для планування ресурсів підприємства.
Крім стандартних послуг, у ній пропонуються й нові, наприклад управління якістю виробничих операцій і створення постійних звітів.
Під час розробки торговельної Internet-системи, інтерфейсів її програмного забезпечення й інформаційного наповнення розробники повинні виходити з принципу, що будь-який Internet-ресурс повинен орієнтуватися на певну групу користувачів. Якщо, наприклад, виробник орієнтується на роботу з дистриб'юторсько-дилерською мережею, то його
TIC повинна, передусім, привертати увагу дистриб'юторів-дилерів. Було б помилкою використовувати Internet для накопичення інформації за принципом «заходь, хто хоче, бери, що потрібно».

16
Internet-система повинна бути максимально зручною і простою для входу до неї певного споживача ззовні. Однією з таких систем є електронна платіжна система PayCash, яка пропонує розміщувати
Internet-крамниці безпосередньо на своєму сайті, тим самим об'єднуючи
їх у торговельну систему.
Побудова торговельної Internet-системи компанії відрізняється від побудови її традиційної інформаційної системи. Розробникам TIC величезні можливості надають Web-технології. Одна з особливостей полягає в тому, що вони вимагають наявності в колективі розробників бригади, яку прийнято називати контентною. Робота цієї бригади близька до редакційної роботи з інформацією (текстами, числовими даними, графікою), пов'язаної з систематизацією, редагуванням і наданням даних на екрані монітора для користувачів TIC. Електронна торговельна система є частиною іміджу компанії, її обличчям в Internet. Тому для користувачів мережі вагому роль відіграє можливість працювати на сайті компанії у зручному і зрозумілому для споживача просторі.
Чи потрібно виробнику організовувати прямі продажі, використовуючи електронну комерцію? Якщо виробнича компанія хоче діяти, активно використовуючи Internet, вона повинна мати і канали для прямих продажів. Однак далеко не кожний виробник може собі дозволити прямі продажі через мережу. Щодо цього існує щонайменше дві проблеми.
1. Під час переходу на прямі продажі компанії доведеться подбати про взаємодію з традиційними дистриб'юторсько-дилерськими каналами збуту. Чим потужніший виробник, тим легше йому вирішити це питання.
2. Невеликим виробничим компаніям складно встановити зв'язки з кур'єрськими службами. Послуги великих кур'єрських систем (наприклад,

17
UPS, DHL, TNT) недешеві, але вони гарантують високий рівень сервісу по всьому світу. В невеликих кур'єрських компаніях послуги дешевші, але при цьому знижується рівень гарантій доставки товару кінцевим споживачам і охоплення регіонів. Тобто в першому випадку товар невеликого виробничого підприємства може виявитися неконкурентним за ціною доставки (оскільки обсяги доставки невеликі), а в другому випадку компанії доведеться домовлятися з декількома кур'єрськими службами, що також позначиться на ціні товару.
Виробник може обмежити зону своїх прямих продажів до локального рівня (наприклад – Київська область і 2-3 райони навколо неї) й укласти договір з однією-двома кур'єрськими службами. При цьому виробник входить у новий для себе бізнес із взаємодії з системами кур'єрської доставки
(адже раніше він працював тільки з великими дистриб'юторами). Цей новий бізнес може бути для фірми нерентабельним, бо тут усе – «локальне» (обсяги маленькі, ціни високі).
Якщо компанія має намір здійснювати прямі продажі, використовуючи
Internet-технології, їй необхідно звернутися до консалтингових компаній, які допоможуть проаналізувати ситуацію і прийняти правильне рішення.
Дистриб'юторська компанія. Ініціатива створення торговельної
Internet-системи на рівні виробник– дистриб'ютор може виходити й від дистриб'ютора. В такому разі це буде Internet-система постачання дистриб'ютора. Більшість етапів у побудові такої системи постачань для дистриб'ютора такі самі, що й для системи збуту виробника. Для дистриб'юторської компанії також важливо створити торговельну
Internet-систему для підтримки продажів.
Перед керівництвом дистриб'юторської компанії під час створення системи електронної комерції одразу постає питання: продавати товар

18 кінцевому покупцю за схемою прямих продажів через Internet і
«обходити» роздрібних продавців чи продовжувати працювати через дилерів? Рішення повинна прийняти сама компанія. Можливо, потрібен моніторинг існуючої дилерської мережі з метою визначення найслабших місць. Якщо вони є, то можна перейти на прямі постачання в цих регіонах.
Дилерська частина торговельної системи дистриб'ютора обов'язково повинна бути гнучкою: дистриб'ютору важливо підтримати не тільки великих дилерів, а й тих, які тільки починають працювати. Перехід на електронно-комерційну систему відносин може дати їм змогу вийти на новий рівень бізнесу.
Електронно-комерційна система, яка підтримує дилерську мережу, відкриває для дистриб'ютора нові можливості, наприклад «обхід» проміжних ланок на шляху реалізації товару кінцевому покупцю.
Можлива організація електронно-комерційної взаємодії між регіональне розподіленими дистриб'юторами. В цьому разі торговельна Internet- система виконуватиме такі функції:
– передавання дистриб'юторами один одному регіонально розподілених замовлень;
– передавання інформації про стан складів, розташованих у різних місцях;
– надання інформації про роботу системи кінцевим покупцям.
Ці функції обов'язкові для всіх TIC. Кожен дистриб'ютор повинен з'ясувати, який його «ареал розповсюдження». Коли моніторинг буде проведений (самостійно або з допомогою консультантів), стане можливим створення «правильної» торговельної Internet-системи.
Дилером у ланцюжку дистриб'ютор – дилер може бути регіональний

19 покупець, дрібний гуртовик, а може, й роздрібна крамниця. Все це слід чітко визначити до початку створення системи електронної комерції.
Продавець (роздрібний продаж). Організація електронно-комерційної системи під роздрібний продаж має свої особливості. Традиційний роздріб вже має ціну на товар, близьку до межових сум. Роздрібному торговцю складно почати займатися прямими постачаннями в інші регіони. Чим більша відстань, тим менш перспективно займатися глобальними прямими постачаннями.
Покупець (споживач). Якщо споживач – велика організація, холдинг, то з допомогою технологій електронної комерції вона може упорядкувати стосунки між партнерами, контрагентами, а також внутрішні корпоративні зв'язки.
Холдинг – сукупність двох чи більше юридичних осіб, пов'язаних відносинами, за яких один з учасників (головна компанія) управляє діяльністю інших.
Більшість холдингів працюють між собою за схемою взаємних зобов'язань. Навіть якщо холдингові відносини вже побудовані, рішення електронної комерції надають економію операційних витрат на підтримку
Функціонування холдингу в зручному і швидкому режимі. З іншого боку, будь-якій компанії потрібно упорядкувати відносини між суб'єктами компанії – службами збуту, доставки тощо. Електронно-комерційна база дасть змогу вирішити це нелегке завдання швидко. Великим корпораціям слід для початку з'ясувати, хто, Що, кому і коли постачає. Тоді з'ясується, яким саме підрозділам потрібно в першу чергу застосовувати засоби електронної комерції, для кого це найнеобхідніше. Практика свідчить, що спершу слід описати і визначити функції кожного суб'єкта окремо і лише тоді працювати над об'єднанням їх в єдину систему, побудовану на основі

20 електронної комерції.
Для компаній надзвичайно важливо в он-лайновій сфері бути адекватними своїм оф-лайновим функціям. Нові канали збуту повинні відповідати існуючому бізнесу, вони не можуть виникнути «ні з чого».
Навіть якщо Internet-крамниця створена, але не відповідає оф-лайновому бізнесу, то вона не матиме успіху.
Переваги функціонування електронного бізнесу та електронної
комерції:
1. Пропонує доступ на глобальні ринки. Компанія може розширити свою базу клієнтів, а також асортимент товарів.
2. Дозволяє поліпшити бізнес-контакти. Продавці товарів промислового призначення можуть налагодити більш тісні зв'язки з покупцями (наприклад, ринки «бізнес-бізнес» – В2В).
3. Доступність інформації про товари і послуги в Інтернет-магазинах у режимі реального часу. Дозволяє покупцям швидко, просто і безкоштовно отримати зразки товарів.
4. Дозволяє знизити витрати. Укладання оборудки електронним шляхом на порядок зменшує витрати на обслуговування операції, а це, у свою чергу, тягне за собою зниження цін для споживачів.
5. Електронна комерція дозволяє постачальникам підвищувати конкурентоспроможність, стаючи ближчим до замовника.
6. Зменшує кількість носіїв інформації, які потрібні для збереження даних.
7. Скорочує час виходу товару на ринок і процесу адаптації компанії до змін ринку.
8. Поява нових бізнес-моделей. Нові бізнес-моделі – віртуальні підприємства, віртуальні агенти, технологи аутсорсингу і телероботи

21 значно підвищують ефективність комерційної діяльності. Окрім перетворення ринку існуючих товарів і послуг, електронна комерція відкриває можливість появи абсолютно нових продуктів і послуг.
Наприклад: страхові, брокерські послуги служби електронного постачання і підтримки.
9. Підвищує рівень прихильності споживачів до торгової марки.
Якість обслуговування в Iнтернеті постійно поліпшується: споживач може отримати нову інформацію про компанію і товари в будь-який зручний для себе час.
Особливі переваги у менеджменті Internet надає компаніям, що мають віддалені філії або співробітників, яким потрібно часто їздити. Маючи модем і комп'ютер, працівники компанії завжди матимуть надійний зв'язок з головним офісом, доступ до корпоративних баз даних і можуть швидко скористатися необхідною
інформацією або отримати консультацію провідних фахівців фірми.
Якщо компанія велика і має багато структурних підрозділів, то налагодження їх спільної роботи є важким управлінським завданням. І тут важко переоцінити значення локальної комп'ютерної мережі підприємства (установи), яка працює на основі Internet-технологій.
Юридичні та бухгалтерські ресурси глобальної мережі Internet дуже багаті. Будь-які закони, укази, розпорядження й підзаконні акти можна отримати через лічені години після їх прийняття. Існує ще можливість отримання коментарів і порад фахівців. Це свідчить про те, що жодне з
існуючих джерел ділової інформації не може зрівнятися з Internet в оперативності й повноті надання інформації.
З перенесенням бізнесу до глобальної мережі у компанії з'являються неабиякі переваги в обслуговуванні клієнтів. Служби певної компанії

22 тепер мають можливість надавати ефективну технічну допомогу її клієнтам, розміщувати на сайті фірми поради, рекомендації, нові версії програмного забезпечення – будь-яку інформацію, корисну споживачам.
Існують телеконференції, в яких обговорюються продукти компанії.
Звідти можна отримати різноманітну інформацію, яку не зможе швидко надати жоден з відділів фірми. Ці відомості можна використовувати для поліпшення якості товарів і послуг компанії.
Проте чисельність національного мережевого контингенту постійно зростає. Відсоткове співвідношення навряд чи зміниться найближчим часом, але критичної маси користувачів пострадянських країн, за якої починається лавиноподібний розвиток комерційних проектів в Internet, буде досягнуто невдовзі. Підтвердженням цього є поява великої кількості публікацій з електронної комерції в пресі й мережі, а також зацікавленість комерційних структур і банків, готових оплачувати
Internet-проекти.
Недоліки функціонування електронного бізнесу та електронної
комерції:
Iнтернет може знищити інститут торгових посередників;
– конкуренція переходить з локального рівня на глобальний;
проблеми захисту авторських прав;
– правова невизначеність. Для Iнтернету не розроблено правову базу, яка діяла б у планетарному масштабі.
– зниження прихильності споживачів. Оскільки в Iнтернет відсутній персональний контакт, рівень прихильності клієнтів не є стабільним.
– проблеми ціноутворення. В Iнтернеті дуже легко порівнювати ціни, тому вони знижуватимуться, проте зросте роль додаткових послуг.
– питання інформаційної безпеки при роботі в Iнтернеті.

23
– питання прозорості. Через засоби ідентифікації особи користувача можна здійснювати контроль за людьми, перевіряти їх діяльність
(унікальний ідентифікаційний код особи може стати об'єктом загрози для людини).
– життєздатність. Багато підприємств не мають впевненості в тому, що їх е-бізнес виявиться життєздатним.
– неохопленим залишається деякий сегмент населення, що не має доступу до Інтернету.
На жаль, необхідність системного підходу до питань забезпечення безпеки інформаційних технологій поки ще не знаходить належного розуміння в користувачів сучасних ІС. Сьогодні фахівці із різних областей знань так чи інакше змушені займатися питаннями забезпечення
інфор- маційної безпеки. Це обумовлено тим, що ми живемо в суспільстві
(середовищі) інформаційних технологій, що накладає відбиток на усі соціальні проблеми людства, зокрема і питання безпеки.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал