Конспект лекцій для студентів денної і заочної форм навчання спеціальності 03060104




Сторінка18/19
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипКонспект
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19
Забезпечення зворотного зв'язку в модульному навчанні.
У модульному навчанні, як і в будь-якому керованому процесі, необхідно забезпечити ефективний зворотний зв'язок. Реалізацію цієї вимоги доцільно визначити за такими критеріями формування модулів:
1) цінність контрольованих характеристик;
2) відкритість діагностики.
Цінність контрольованих характеристик. Навчальні завдання, що виступають як контрольовані характеристики, за своєю формою можуть бути різноманітними: виконання контрольної роботи; узагальнення її результатів; підготовка рефератів, курсових робіт, індивідуальних навчально-дослідних проектів тощо. Важливо вибрати найбільш цінні для конкретного випадку характеристики за критеріями якості навчання та продуктивності засвоєння.
Відкритість діагностики потребує надання студентам контро- льованих характеристик на початку кожного навчального модуля із зазначенням їх кількісної оцінки і методів контролю.
Якість засвоєння знань і вмінь у процесі вивчення навчального матеріалу визначається різними методами контролю. При реалізації модульного навчання рекомендується ширше застосовувати метод тестування. Тестами називають стандартизовані випробування певного рівня складності, не тривалі за часом і поєднані із системою оцінки. Щоб вимірювати і визначати результати діяльності, для кожного тесту

203 методом рейтингу розробляється еталон. Рішення про якість виконання тесту приймається на основі поопераційного зіставлення відповіді студента з еталоном. Однак, у процесі модульного навчання результати пізнавальної діяльності не завжди можуть і повинні контролюватися методом тестування. Можливо використання й інших видів письмового та усного контролю.
Частота зворотного зв'язку в модульному навчанні встановлюється за критерієм цінності контрольованих характеристик, а також із системним урахуванням кібернетичного, педагогічного та психологічного підходів. З кібернетичної точки зору чим частіше здійснюється контроль за процесом, тим вища ефективність управління. За педагогічними принципами зворотний зв'язок повинен здійснюватися з оптимальною частотою. З психологічної точки зору дуже важлива мотиваційна основа діяльності студентів, яка повинна бути складовою багатьох факторів.
При психолого-педагогічному підході до організації зворотного зв'язку за ознакою частоти контролю прийнято виділяти: вхідний, поточний, проміжний, підсумковий та узагальнюючий види контролю.
Вхідний контроль застосовується для оцінки базового рівня знань студента перед модулем. Поточний контроль (або самоконтроль) здійснюється у процесі оволодіння змістом навчального елементу. За допомогою проміжного контролю визначається якість досягнення всіх цілей навчання, що представлені в конкретному навчальному елементі.
Підсумковий контроль проводиться з метою визначення якості засвоєння змісту всього модуля. Узагальнюючий контроль вирішує питання реалізації зворотного зв'язку за змістом усього навчального курсу з визначенням рівня засвоєння знань.
5. Основні засади організації модульно-рейтингової та кредитно-
модульної технологій навчання
Модульне навчання - прогресивний підхід до навчання, що дозволяє досягти високої ефективності педагогічного процесу, але в той же час потребує створення певних умов для його організації. Такими умовами, передусім, виступають:
1) забезпечення процесу навчання модулями;
2) комп'ютеризація навчання;
3) оснащення дидактичними засобами навчання.
Забезпечення процесу навчання модулями.
Найскладнішим у підготовці модулів є формування їх змісту з одночасним створенням нових навчальних і методичних матеріалів. Цей процес здійснюється в такій послідовності .

204 1. Формулюється інтегруюча дидактична ціль, виходячи зі структури комплексної дидактичної цілі. Назва модуля буде відповідати цій
інтегруючій цілі.
2. Установлюються часткові дидактичні цілі, кількість яких буде відображати структуру модуля.
3. За частковими дидактичними цілями формулються цілі навчання, які вказуються в навчальному елементі модуля.
4. Визначається базова готовність, яку повинен мати студент на початку роботи з модулем (визначається вхідним контролем).
5. Розробляються характеристики, що контролюються для кожного навчального елементу і для всього модуля, які представлені як конкретні знання і вміння.
6. Формується зміст навчання.
7. Проектується процес управління навчальною діяльністю студента.
Одночасно підбираються методи і засоби навчання.
8.
Розробляється система вхідного, поточного, проміжного, підсумкового і узагальнюючого контролю.
Важливою умовою ефективності побудови модулів є компетентність
їх творців. Розробка модульної програми потребує об'єднання зусиль спеціалістів, які знають зміст дисципліни, а також педагогіку і психологію.
Комп'ютеризація модульного навчання.
З метою підвищення ефективності та продуктивності модульного навчання доцільно забезпечити навчальний процес комп'ютерними засобами. При цьому необхідно перерозподілити педагогічні функції в системі
„педагог–модуль–студент”.
Педагог за умов широкої комп'ютеризації може реалізовувати консультативну, контролюючу, комунікативну і виховну функції. Студенту в суб'єкт-суб'єктній взаємодії належатимуть функції самоуправління навчально-творчою діяльністю, самоконтролю, комунікації, самоаналізу. Система комп'ютеризації за модульним навчанням охоплюватиме такі функції, як інформаційна,
інформаційно-ілюструюча, управління навчальними діями, тренажерна, контролююча.
Широка комп'ютеризація модульного підходу особливо важлива в дистанційному навчанні, де необхідно забезпечити надійний
інформаційно-дидактичний зв'язок. Однак, не слід абсолютизувати використання комп'ютерних програм, оскільки ефективність
і продуктивність модульного навчання, як і будь-якої технології, помітно підвищуються, якщо пізнавальна діяльність студентів реалізується через різноманітні форми її організації.

205

Дидактичні засоби модульного навчання.
У процесі модульного навчання значну роль відіграють дидактичні засоби (ДЗ). Ними є предмети, що полегшують студентам безпосереднє пізнання дійсності. Дидактичні засоби є важливим джерелом знань, адже вони сприяють формуванню вмінь, розвивають пізнавальні здібності, полегшують навчальну діяльність. Використання цих засобів сприяє реалізації загальнодидактичного принципу наочності навчання, а також пов'язаного з ним принципу різносторонності методичного консуль- тування.
Якими критеріями необхідно керуватися, підбираючи дидактичні засоби для конкретного етапу модульного навчання? Безсумнівно, що тут діє головний критерій – якість навчання. Крім того, при підборі дидактичних засобів необхідно виходити з дидактичних цілей, а також керуватися принципом оптимізації педагогічного процесу. Бажано для кожного конкретного випадку підбирати такі дидактичні засоби навчання, які в реальних умовах максимально сприяли б досягненню окреслених дидактичних цілей з найменшими витратами часу і непродуктивних зусиль.
Застосування методів навчання у модульній технології.
Методи навчання це, насамперед, система способів управління навчально-пізнавальною діяльністю студента. Існує безліч таких прийомів і способів, вони постійно поповнюються новими з урахуванням розвитку педагогічної науки. Виходячи з окреслених основних вимог до методів навчання, їх можна класифікувати на: методи отримання знань; формування вмінь і навичок; здійснення творчої діяльності; закріплення і перевірки знань, умінь і навичок.
Виходячи із функціональної спрямованості методи навчання поділяються на:
1) методи одностороннього викладення навчального матеріалу
(лекція, доповідь, звіт, пояснення, розповідь тощо);
2) методи ознайомлення з досвідом роботи інших суб'єктів (обмін досвідом, стажування, практика, експеримент, інтерв'ю, зустріч із колегами та ін.);
3) методи проблемного навчання (аналіз подій, дослідження ситуацій, розв’язання проблемних ситуацій та ін.);
4) методи спонукання до творчого пошуку (дидактичні ігри, рольове моделювання виробничих ситуацій тощо);
5) методи активізації слухачів (дискусія, диспут, ділова гра, моделювання та ін.);

206 6) методи надання додаткової
інформації
(реферат, опис експерименту, складання звітів тощо);
7) методи контролю (семінар, консультації, колоквіум, залік, екзамен, усне чи письмове опитування);
8) методи самостійної роботи (наукові й курсові роботи, доповідь на конференції тощо);
9 ) методи виховного спрямування (відвідування театру, кіно, виставки з подальшим обговоренням та ін.).
За засобами досягнення цілей діяльності методи модульного навчання класифікуються так:
1) інформаційні методи (лекція);
2) операційні методи (вправи, семінарські. практичні і лабораторні за- няття);
3) пошукові методи (евристичні, проблемні, дослідницькі);
4) методи самостійного навчання (слухання, навчання за текстом).

Інформаційні методи навчання спрямовані на формування педагогом у студентів нових знань. Використання цих методів у процесі модульного навчання закріплює інформаційну функцію модуля. Наприклад, метод бесіди передбачає навчальний вплив педагога за допомогою ретельно продуманої системи питань, що поступово підводять студентів до закономірних відповідей і, як результат, – до засвоєння системи фактів, понять, закономірностей. Інший метод – лекція, яка пропонує усне викладення навчального матеріалу, що відрізняється від розповіді більшою місткістю, складністю логічних побудов, доказів і узагальнень.
У модульному навчанні лекція із засобу передачі інформації пе- ретворюється на навчальне заняття, основна мета якого – дати установку студентам до самостійної роботи. У зв'язку з цим лекція повинна плануватися таким чином, щоб викликати у слухачів цікавість до проблеми, збагатити їх інформацією в конкретній галузі, визначити місце окресленої проблеми в суміжних галузях.
Операційні методи навчання, призначені для формування вмінь і навичок діяльності студентів у типових ситуаціях. Наприклад, метод
„Роби, як я” (репродуктивний) призначений для навчання практичним трудовим діям, формування відповідних навичок і вмінь. При цьому студент спостерігає за операційними діями педагога (розрахунки, креслення, моделювання тощо), а потім копіює їх. Інший приклад – метод
„Алгоритм” (репродуктивний) передбачає забезпечення студентів не- обхідними інструкціями, які подаються у вигляді дерева цілей і використовуються ними для виконання практичних завдань. Алгоритм – це системний план, у якому рішення розбивається на декілька простих

207 операцій і вказується, в якому порядку вони мають бути здійснені.
Використання цього методу раціонально при досягненні репродуктивних цілей навчання, а його застосування обмежується навчанням майбутніх спеціалістів і технічних виконавців стосовно виконання певних трудових операцій.
Пошукові (евристичні) методи навчання застосовуються для формування і розвитку вмінь і навичок конкретної продуктивної діяльності в нетипових, непередбачуваних ситуаціях. Проаналізуємо найбільш поширені пошукові методи.
Метод „Ділова гра” передбачає імітаційне моделювання виробничих ситуацій, виконання типових операційних функцій керівників і спеціалістів віртуальних суб'єктів господарської діяльності і прийняття рішень із вирішення проблемних ситуацій.
Метод „Дидактична гра” реалізується у випадку впровадження у навчальний процес моделей відомих інтелектуальних ігор („Брейн-ринг”,
„КВК”, „Що? Де? Коли?” та ін.), які використовуються як нетрадиційні форми для активізації навчально-творчої діяльності студентів у системі поетапного контролю знань за рахунок реалізації потреб молодих людей у змаганні, самовираженні, успіху тощо.
„Мозкова атака”. Сутність цього методу полягає у тому, що для обговорення конкретної проблеми обирається група студентів, яка ділиться на дві підгрупи: „генератори ідей” та „критики”. „Генератори
ідей” висловлюють нові ідеї з рішення окресленої проблеми, а „критики” оцінюють ідеї і вибирають найбільш оптимальні із них. Головні принципи цього методу:
1) не критикувати (можна висловлювати будь-яку думку без побоювань, що вона буде визнана невдалою);
2) стимулювати будь-яку ініціативу;
3) прагнути до найбільшої кількості ідей;
4) дозволяється змінювати, комбінувати, вдосконалювати запропоновані ідей.
По завершенню роботи „генераторів ідей” приступає до роботи підгрупа „критиків”. Вона аналізує, оцінює, синтезує запропоновані ідеї і вибирає ті, які забезпечують рішення проблеми.
„Ділова корзина”. Мета методу – активізувати діяльність студентів, зорієнтувавши їх на самостійне, творче вирішення різноманітних проблем за практичною тематикою дисципліни. У „діловій корзині”, в ролі якої може виступати невелика скринька, викладач поміщає завдання, написані на аркушах паперу. Частіше за все вони адресовані одній діючій особі, наприклад, керівнику підприємства. Студенти по черзі виймають з

208 корзини завдання і самостійно виконують їх. Потім група, яка консультується з педагогом, ще раз, але вже колективно, виконує всі завдання, що призводить до їх більш глибокого аналізу.
„Творчий діалог”. Для організації навчання за цим методом викладач пише на дошці кілька запитань, які повинні спонукати групу до дискусії.
Студенти самостійно формують підгрупи за спільністю думок щодо вирішення творчої проблеми. Через певний час відбувається творчий діалог (дебати) між представниками різних підгруп. У кінці дискусії викладач підводить підсумки.
„Бесіда за Сократом”. При достатній підготовленості студентів можливі навіть бажані бесіди, в ході яких вони під керівництвом викладача або самостійно відшукують відповіді на проблемні питання.
Такі бесіди мають евристичний характер. При цьому педагог може користуватися прийомом „запитання Сократа”, тобто висувати студентам такий ланцюжок послідовних цілеспрямованих питань, які допомагають
їм (не помічаючи допомоги) знайти правильні відповіді з існуючих проблемних ситуацій. „Запитання Сократа” можна використовувати і з
іншою метою – завести студентів у кут, показавши неправильність їх суджень, і тим спонукавши в них бажання дізнатися про необхідну для вирішення проблеми нову інформацію.
Метод „навчання за текстом модуля” передбачає послідовні дії студента для міцного засвоєння навчального матеріалу. Спочатку аналізуються дидактичні цілі. Потім вивчається структура модуля (схема послідовності елементів навчання). Після цього студенти переходять до розгляду змісту модуля і його елементів. При вивченні змісту модульної програми слід звертати увагу на методичне забезпечення змісту модуля.
Якщо структура модуля індивідуалізується стосовно кожного студента, зміст модуля вивчається за рекомендованою (індивідуалізованою) структурою. Доцільно послідовно ознайомитися зі змістом навчальних елементів (мета, структура, зміст, завдання, методичні поради, контроль), але їх можна вивчати і окремо, якщо ці елементи незалежні. Залежними елементами називаються такі, вивчення яких можливе лише після попереднього аналізу одного чи кількох інших навчальних елементів.
Ознайомлення з кожним навчальним елементом починається зі з'ясування мети навчання. Якщо залишається деяка незрозумілість, необхідно звернутися до методичних вказівок і рекомендацій, у яких даються поради щодо вивчення даного навчального елемента. Кожний елемент модуля закінчується питаннями для самоконтролю. Самостійно відповівши на запитання, студент може перевірити правильність відповідей за ключем. У тому випадку, якщо якість засвоєння перевіряє

209 педагог, правильні відповіді та методика перевірки якості засвоєння в модулі не вказуються.
Вибір методів для модульного навчання. Оптимізація педагогічного процесу за модульно-рейтинговою технологією безпосередньо залежить від оптимального вибору методів навчання. Саме процес вибору і застосування методів навчання, як стверджував ще Я.А. Коменський, дозволяє не лише говорити про педагогіку як про науку, а й підносити її в ранг мистецтва.
Вибір методів повинен визначатися такими вимогами:
1) дидактичними принципами;
2) цілями і завданнями навчання;
3) змістом і методами конкретної галузі знань;
4) пізнавальними можливостями студентів за рівнем освіти;
5) особливостями зовнішніх умов;
6) досвідом, рівнем теоретичної і практичної підготовки викладачів.
При виборі методів особливо важливо враховувати мету і завдання розвитку особистості, а також чисельність групи. Виходячи із дидактичних цілей, необхідно мати на увазі, що у процесі навчання відбувається поетапне переміщення студентів за рівнями засвоєння навчальної інформації. Тому, у процесі модульного навчання для засвоєння змісту конкретного модуля необхідно підбирати цілий комплекс методів, що застосовуються в конкретному дидактичному середовищі.
Індивідуалізація процесу навчання за модульно-рейтинговою технологією.
Індивідуалізація, головним чином, пов'язана із урахуванням ін- дивідуальних відмінностей студентів, таких як характер перебігу процесів мислення, рівень знань і вмінь, працездатність, рівень пізнавальної й практичної самостійності, рівень вольового розвитку тощо.
У процесі модульного навчання найбільш повно розкриваються можливості індивідуалізованого впливу на особистість. Головна їх особливість полягає в тому, що індивідуалізація навчання проводиться не шляхом інтенсифікації педагогічної праці чи зменшення кількості студентів у групі, а раціоналізацією педагогічного процесу, що забезпечується чітко побудованою педагогічною системою модульного навчання. Модульне навчання дозволяє індивідуалізувати педагогічний процес у таких аспектах.
Зміст навчання. Індивідуалізація змісту може проводитися за
індивідуальними цілями навчання або базовою підготовленістю студента.

210
Темп засвоєння. Специфіка побудови модульних програм дозволяє студенту самостійно працювати в будь-який зручний для нього час, приділяючи необхідну увагу для досягнення окреслених цілей навчання.
Методи навчання. У модулях найчастіше надаються альтернативні варіанти управління навчальними діями, тому студенти самі легко можуть вибирати найбільш доцільні, з їх точки зору, методи діяльності.
Контроль і самоконтроль. Кожний модуль забезпечується системою зворотного зв'язку, важливе місце в якій, зазвичай, займає тестовий самоконтроль, що є виключно індивідуалізованим.
Безпосередній вплив педагога на студента. Передача деяких своїх функцій модулю дозволяє педагогу ширше й глибше реалізувати
індивідуальний контакт зі студентом. Цілеспрямоване спілкування є одним з найважливіших компонентів педагогічного процесу, тому взаємодії педагога і студента необхідно приділяти особливу увагу.
Індивідуалізуючи навчальний процес, необхідно приділити значну увагу комунікативній і виховній функціям. Виховна функція спрямована на формування й розвиток різноманітних якостей особистості, а комунікативна – на безпосереднє спілкування педагога зі студентом, метою якого є реалізація решти функцій педагога, в тому числі й виховної.
Особливості організації самостійної роботи студентів
у системі модульного навчання.
У процесі модульного навчання гнучке управління навчальними діями через модуль, яке нерідко переходить у самоуправління, позитивно впливає на формування вмінь і навичок самостійної роботи студентів.
При цьому відбувається інтенсивне формування як змістовної, так і організаційної самостійності. Велике значення для підвищення рівня самостійності при модульному навчанні має також високий рівень систематизації знань і вмінь; проблемне викладання навчального матеріалу, а також акцент на формування методів діяльності. Тому модульне навчання є ефективним засобом, що забезпечує плідну самостійну навчально-творчу діяльність студентів.
Представлення навчального матеріалу з будь-якої дисципліни сукупністю модулів зумовлено необхідністю розкладання будь-якої складної інформації на модулі (порції), всередині яких матеріал має завершений логічний зв'язок. Ця вимога пов'язана з особливостями механізму функціонування короткочасної пам'яті людини. При цьому засвоєння навчального матеріалу здійснюється студентами самостійно у процесі поетапної переробки інформації з наступним її закріпленням у довгостроковій пам'яті у випадку кількаразового повторення.

211
Виконуючи самостійну роботу за модулем, студентам спочатку необхідно старанно розібратися з дидактичною основою навчального матеріалу: визначити цілі, завдання, розібратися з основними формулюваннями, термінами і поняттями. Після цього потрібно опанувати методичною складовою досягнення цілей навчання. Студенти самостійно обирають відповідні методи і поопераційно досягають відповідного рівня сформованості творчого досвіду. На цьому шляху вони індивідуально виконують функцію самоконтролю, а в підсумку тестують свої знання, вміння та навички перед викладачем, отримуючи відповідний рейтинг за бальною оцінкою.
Оволодіння вміннями і навичками самостійної роботи є необхідною передумовою для якісного засвоєння модульної навчальної програми й успішної професійної діяльності.
При організації самостійної роботи важливо враховувати не тільки особливості розумової діяльності, а й фізіологічні дані працездатності людини. Встановлено, що найбільша продуктивність розумової праці спостерігається з 9 до 12 години дня та з 16 до 20 години вечора.
Доцільно використовувати ці
інтервали часу для підвищення ефективності розумової діяльності. Для відновлення втрачених сил рекомендуються перерви в розумовій діяльності через кожні 45-90 хвилин роботи в умовах достатнього отримання свіжого повітря.
Кредитно-модульна технологія навчання.
Кредитно-модульна технологія навчання (КМТН) запроваджується з метою подальшої гуманізації і демократизації навчального процесу; організації найбільш раціонального і ефективного засвоєння знань, умінь та навичок з максимальним використанням
індивідуальних,
індивідуально-групових форм навчання; стимулювання студентів до систематичної навчальної праці через вільний вибір навчальних дисциплін для самостійного вивчення, створення найбільш сприятливих умов для якомога повнішого засвоєння студентами навчального матеріалу, організації модульного контролю і перетворення його у дійовий механізм управлінського процесу.
Кредитно-модульна технологія – це форма організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та використання залікових одиниць – залікових кредитів.
Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння кредитних (залікових) модулів, або блоку кредитних модулів. Специфічний термін „кредит” в англійському оригіналі близький до поняття „довіра”. У свідомості ж слов'ян слово
„кредит” тісно пов'язане з фінансовою сферою. Тому європейські

212 навчальні кредити у нас неправильно трансформувалися в „залікові одиниці”. В університетах Європи, навпаки, атестація студентів за на- вчальною дисципліною визначена у вигляді закінчених предметних курсів – „кредитних модулів”. Якраз ці модулі і дають можливість врахувати прослуханий в іншому вищому навчальному закладі навчальний матеріал, що вирішує проблему мобільності. Система кредитних модулів також дає можливість налагодити систему дистанційного навчання.
Заліковий (кредитний) модуль – це програмно-змістовна одиниця завершеного циклу навчання (розділ дисципліни), яка характеризується дидактичною адаптованістю цілей, форм, методів та засобів навчання і закінчується контрольною акцією – модульним контролем. Його основними ознаками є:
1) самостійність, яка визначається програмним, інформаційним та дидактичним блоком;
2) адаптованість елементів знань до суб'єктів навчання;
3) спроможність їх засвоєння за виділений проміжок часу.
Студент, ознайомлюючись із заліковим (кредитним) модулем, повинен мати можливість отримати інформацію про цілі навчання і змістовну складову дисципліни; визначити індивідуальні (найбільш прийнятні) форми і методи оволодіння змістом навчального курсу; самостійно планувати особисту стратегію навчання; проводити самоконтроль рівня сформованості знань, умінь та навичок. Отже, заліковий модуль повинен стати елементом програмного управління самоосвітою студента, системою навчально-методичного та
індивідуально-психологічного забезпечення якості освіти.
Кредитно-модульна технологія навчання є основним дидактичним засобом Європейської кредитно-трансферної системи (ЕСТS). Ця система створена для забезпечення єдиної міждержавної процедури виміру й порівняння між закладами освіти результатів навчання студентів, їх академічного визнання. Вона розроблена для забезпечення мобільності студентів і порівняння навчальних програм та досягнень студентів як між вітчизняними, так й іноземними навчальними закладами.
Система ЕСТS заснована на оцінюванні всіх видів роботи студента, необхідних для досягнення цілей, зазначених у навчальній програмі.
ЕСТS базується на тому принципі, що студент за навчальний рік повинен отримати 60 кредитів. Кредити в даній системі можна отримати лише при успішному виконанні роботи, передбаченої навчальним планом. Робоче навантаження студента в системі ЕСТS складається з відвідування лекцій, семінарів, самостійних та індивідуальних занять, підготовки власних

213 проектів, складанні іспитів тощо. Система ЕСТS ґрунтується на трьох ос- новних елементах:
• інформації про навчальні програми та досягнення студентів,
• яка викладена в інформаційному пакеті;
• взаємній угоді між навчальним закладом та студентом;
• рейтинговому оцінюванні за заліковими кредитами.
Інформаційний пакет містить загальну інформацію про університет та відповідний факультет, відомості про кваліфікацію, яку набуває випускник, відомості про навчальний графік та види навчальних занять, повний перелік пропонованих нормативних та вибіркових навчальних дисциплін, їх коротку анотацію, відомості про форми та умови проведення контрольних заходів та систему оцінювання якості освіти відповідно ЕСТS-оцінкам.
Угода про навчання – це документ, який укладають студент та вищий навчальний заклад з визначення прав та обов'язків сторін при навчанні за кредитно-модульною системою. Угоду про навчання також можуть укладати між собою заклади освіти (партнери) у разі здійснення частини навчання тим чи іншим студентом в іншому навчальному закладі. У такій
Угоді зазначається перелік дисциплін, які студент буде вивчати в закладі- партнері, права та обов'язки цих закладів.
ЕСТS передбачає введення системи обліку навчального наван- таження, зрозумілого для всіх європейських країн. Кредити ЕСТS відображають загальне навантаження студента при вивченні певного курсу або якоїсь його частини (блоку). Кредити враховують усі види навчальної роботи (лекції, семінари, лабораторні заняття, заліки, екзамени, практика тощо) і забезпечують уніфікований підхід до визначення трудомісткості освітньої діяльності студента. Складовою системи ЕСТS є не тільки кредити, а й уніфікована шкала оцінювання знань студентів.
Слід зауважити, що університети Європи мають досить різноманітні схеми кредитних систем. В Україні склалася подібна ситуація. Багато навчальних закладів мають власні системи оцінювання досягнень студентів, однак усі вони не мають прив'язки до EСТS. Це стосується, насамперед, часу, відведеного на один кредит.
Наприклад, у США він не містить самостійну роботу студента (якщо у США 1 кредит охоплює
30 ауд. год., то згідно з EСТS він дорівнює близько 60 год. із урахуванням самостійної роботи).
Таким чином, середня тривалість навчального курсу у США становить 3-4 кредити, а в Європі 6-8. Існує також відмінність у системі контролю успішності студента.

214
Розробка рейтингової шкали оцінки, адаптованої до системи „ECTS”.
Одним із найважливіших завдань проблеми стандартизації освітніх систем на етапі входження України до Болонського процесу є уніфікація моделей контролю якості навчання. Необхідно знайти відповідність між традиційною чотирибальною оцінкою та рейтинговою шкалою за кредитно-модульною системою (KMC) навчання відповідно до вимог
Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS).
Тому першим кроком на етапі впровадження ECTS повинна стати розробка шкали переведення національних оцінок на оцінки ECTS.
Болонська концепція передбачає оцінювання будь-якої дисципліни за
100-бальною рейтинговою шкалою, яка дає можливість диференційовано оцінити усі змістовні модулі за 7 рівнями знань (А, В, С, Д, Е, FX, F).
Однак, такий підхід має суттєві недоліки – не враховуються особливості структури та змісту того чи іншого курсу, збільшуються трудовитрати викладача на процес контролю, унеможливлюється принцип диферен- ціації оцінки. Крім того, в такому випадку складно врахувати поточні зміни у викладанні дисципліни (проведення наукових семінарів, скорочення термінів навчання тощо).
Виходячи з цього, пропонується інтеграційний підхід: дисципліна оцінюється за двома шкалами: традиційною рейтинговою шкалою та
100-бальною шкалою за вимогами Болонської системи. За модульно- рейтинговою технологією бали рейтингу за кожним видом діяльності студента відповідно певного рівня якості визначаються трудомісткістю виконання завдання.
Отже, технологія розробки адаптованої рейтингової шкали повинна містити такі етапи:
1) визначення змісту дисципліни;
2) визначення видів навчально-творчої діяльності студента;
3) визначення мінімальних трудовитрат за кожним елементом навчально творчої діяльності;
4) визначення базового критерію оцінки трудовитрат за кожним елементом навчально-творчої діяльності;
5) розробка шкали рейтингової оцінки трудовитрат за кожним видом навчально-творчої діяльності;
6) розробка шкали рейтингової оцінки навчально-творчої діяльності студентів за дисципліною;
7) розробка плану індивідуальної стратегії студентів.
Використання двох шкал та уніфікація рейтингової оцінки має такі переваги:

215
- студент у будь-який час має можливість більш диференційовано бачити свій рейтинг у параді успішності;
- викладач має можливість більш диференційовано оцінити рівень засвоєння студентами дисципліни або її частини – модуля за диференційованим рейтингом;
- деканат у підсумку має можливість порівнювати успішність студентів за окремими дисциплінами, враховуючи однакову для кожної дисципліни 100-бальну критеріальну оцінку;
- навчальний заклад має можливість встановлювати кумулятивний рейтинг студента, за яким оцінюється його рівень фахової та професійної підготовки.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал