Конспект лекцій для студентів денної і заочної форм навчання спеціальності 03060104




Сторінка17/19
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипКонспект
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19
2. Принципи модульного навчання
Теорія модульного навчання ґрунтується на системі його специфічних принципів, що корелюють із загальнодидактичними. Основні принципи модульного навчання, що визначають його загальний напрям, цілі, зміст і методику організації:
1) модульності;
2) структуризації навчання на окремі елементи;
3) динамічності;

192 4) оптимальності методів діяльності;
5) гнучкості;
6) усвідомленої перспективи;
7) різносторонності методичного консультування;
8) паритетності.
Принцип модульності визначає модульний підхід до навчання, що виражається змістом організаційних форм і методів навчання, яке будується за окремими функціональними вузлами – модулями, призначеними для досягнення конкретних дидактичних цілей.
Принцип структурованості змісту навчання на окремі елементи
потребує розглядати навчальний матеріал у межах модуля не лише як
єдину цілісність, спрямовану на вирішення інтегрованої дидактичної цілі, а й як ту, що має певну структуру, яка складається з окремих елементів
(блоків). Елемент – це частина модуля, що відповідає конкретній дієвій дидактичній цілі.
Принцип динамічності забезпечує вільну зміну змісту модулів із урахуванням динаміки соціального замовлення. Тобто, зміст кожного елементу, а отже, і кожного модуля може легко змінюватися і доповнюватися; конструюючи елементи різних модулів, можна створювати нові модулі.
Принцип оптимальності методів діяльності вимагає, щоб студенти оволоділи різноманітними методами на базі системи дійових знань.
Тобто, необхідно навчати не лише видам діяльності, а й способам дій, методам досягнення цілей. При цьому навчання повинно грунтуватися на основі проблемного, дієвого підходу, щоб забезпечувалося творче ставлення до навчання.
Принцип гнучкості вимагає побудови модульної програми таким чином, щоб легко забезпечувалася можливість пристосування змісту навчання і шляхів його засвоєння до індивідуальних потреб студентів.
Відомо, що у студентів спостерігається дуже суттєва різниця в засвоєнні знань, а також у здібностях і швидкості формування розумових операцій.
Вже цим зумовлюється необхідність індивідуалізації навчального процесу. Для цього необхідно забезпечити індивідуалізацію змісту, темпу, методики і контролю навчання.
Принцип усвідомленої перспективи потребує глибокого розуміння й усвідомлення студентами близьких, середніх і віддалених перспектив навчання. Усвідомлення діяльності (позитивні очікування) формує позитивну мотивацію навчання, розвиває пізнавальні інтереси. Тому студентам необхідно на початку навчання надати всю модульну програму, де вказати комплексну дидактичну мету, яку вони повинні

193 усвідомити, як особисто важливий і очікуваний результат. Модульна програма повинна також містити програму дій для досягнення поставлених цілей.
Принцип різносторонності методичного консультування вимагає забезпечення професіоналізму в пізнавальній діяльності студента і педагогічній діяльності педагога. Тобто, навчальний матеріал повинен подаватися в модулях з використанням особистих пояснювальних методів, що полегшують засвоєння інформації. В модулях повинні пропонуватися різні методи і шляхи засвоєння змісту навчання, які студент може самостійно вибирати чи пропонувати на їх основі свої оригінальні шляхи до засвоєння. Також у модулях повинно здійснюватися методичне консультування педагога з організації процесу навчання стосовно різних методів впливу на студента.
Принцип паритетності в модульному навчанні вимагає суб'єкт- суб'єктної взаємодії педагога і студента. Доведено, що найбільш ефективно педагогічний процес буде проходити тоді, коли сам студент буде максимально активний, а педагог виконуватиме консультативно- координуючу функцію, реалізовану на основі індивідуального підходу до кожного студента. Але для цього необхідно забезпечити студентів такими ефективними засобами навчання, як модуль. Використовуючи цей ефективний інформативний засіб, вони зможуть самостійно організувати засвоєння нового матеріалу і з'являтися на кожну педагогічну зустріч підготовленими до суб'єкт-суб'єктних стосунків. Рівень базисної підготовленості студента – це запорука успіху паритетних стосунків двох елементів педагогічної системи. Однак, при традиційному навчанні, як це часто трапляється, основною метою педагогічних зустрічей є надання
інформації виключно педагогом. У такій системі суб'єкт-суб'єктні стосунки не можуть існувати і принцип паритетності виключається.
Тому для реалізації цього принципу необхідно:
1) звільнити педагога від виконання чисто інформаційної функції і створити умови для більш яскравого прояву консультативно- координуючої функції;
2) модульна програма повинна забезпечувати можливість самостійного засвоєння знань студентом до певного базисного рівня;
3) педагог у процесі модульного навчання повинен делегувати деякі функції управління модульній програмі, в якій ці функції трансформуються у функції самоуправління.
Вище перераховані принципи модульного навчання тісно вза-
ємопов'язані. Майже всі вони (крім принципу паритетності) відображають особливості побудови змісту навчання, а принцип паритетності

194 характеризує взаємодію педагога і студента в нових умовах, що складаються в ході реалізації принципів модульності, структуризації змісту навчання, динамічності, методу діяльності, гнучкості, усвідомленої перспективи і різнобічності методичного консультування.
Принципи модульного навчання також тісно взаємопов'язані і з принципами загальнодидактичними, вони конкретизують останні і дозволяють по-новому спостерігати на процес навчання, будучи оригінальними принципами нового цілісного підходу до педагогічного процесу.
3. Методика побудови модульних програм
Основний дидактичний засіб модульного навчання – модульна програма, що складається з окремих модулів. Підготовка модульної програми (МП) і відповідних модулів є трудомісткою роботою, що потребує значної предметної і педагогічної компетентності.
Модульні програми (МП) і відповідні їм модулі будуються у відповідності з такими загальними принципами:
1) цільового призначення відповідного інформаційного матеріалу;
2) поєднання комплексних, інтегруючих і часткових дидактичних цілей;
3) повноти навчального матеріалу в модулі;
4) відносної самостійності елементів модуля;
5 ) реалізації зворотного зв'язку;
6) оптимальної передачі інформаційного і методичного матеріалу.

Принцип цільового призначення інформаційного матеріалу вказує, що зміст банку інформації будується, виходячи із дидактичних цілей. Якщо потрібно досягти пізнавальних (гносеологічних) цілей, банк інформації формується за гносеологічною ознакою. При цьому модульна програма буде містити модулі пізнавального типу. Вони частіше за все розробляються для цілей фундаментальної, базової освіти. Якщо потрібно досягти діяльнісних цілей, застосовується операційний підхід до побудови банку інформації, в результаті чого отримують модульні програми з модулями операційного типу. Вони, як правило, створюються для професійної підготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів.
У свою чергу, операційні модулі можна класифікувати на:
а) рецептно-операційні;
б) системно-операційні.
Рецептно-операційні модульні програми характеризуються
інструктивно-діяльнісним підходом до викладення інформаційного матеріалу.

195
Наприклад, модульна програма для підготовки майстра виробничого процесу (розвиває лише вміння у певній практичній сфері).
Системно-операційні модульні програми характеризуються системним, фундаментальним підходом до інформаційного поля.
Наприклад, для підвищення кваліфікації спеціалістів (менеджерів) поряд із розвитком практичних умінь спеціаліст повинен отримати систему фундаментальних і професійних знань, що визначають його перспективний розвиток і адаптацію до нових, змінних завдань і умов праці.
Принцип
поєднання
комплексних,
інтегруючих
і
часткових
дидактичних цілей реалізується у визначенні структури модульної програми й окремих модулів. При цьому комплексна дидактична ціль реалізується всією модульною програмою і об'єднує інтегруючі дидактичні цілі, реалізацію кожної із яких забезпечує конкретний модуль.
Кожна інтегруюча ціль складається з дидактичних часткових цілей, яким у модулі відповідає один елемент навчання.
Принцип повноти навчального матеріалу в модулі. Повнота навчального матеріалу відповідно до дидактичної цілі реалізується наступним чином: а) викладаються основні моменти навчального матері- алу (його сутність); б) дається пояснення до цього матеріалу; в) вказуються можливості додаткового поглиблення і розширення змісту матеріалу; г) надаються практичні й теоретичні завдання та пояснення до
їх розв'язання; д) задаються проблемні питання, що потребують аналітичного творчого підходу на основі альтернативних варіантів рішень.
Принцип відносної самостійності навчальних елементів модуля
вказує, що самостійність цих елементів залежить від рівня самостійності часткових дидактичних цілей. З цього можна зробити висновок, що навчальні елементи повинні структуруватися за змістом навчання. Цей принцип доповнює принцип модульності (модуль може мати дрібні структурні одиниці – блоки).
Принцип реалізації зворотного зв'язку потребує, щоб процес засвоєння знань був керованим й існувала можливість контролю і вчасної корекції процесу засвоєння. Для реалізації зворотного зв'язку при побудові модуля необхідно дотримуватися таких правил:
1) потрібно застосовувати поточний, проміжний і підсумковий контроль: поточний контроль - упродовж засвоєння навчального елементу; проміжний - в кінці кожного навчального елементу; підсумковий - в кінці модуля;

196 2) поточний і проміжний контроль може здійснюватись у вигляді самоконтролю;
3) поточний і проміжний контроль повинен сприяти своєчасному виявленню прогалин у засвоєнні знань, а у випадку незасвоєння - чітко показувати, які частини навчального матеріалу необхідно повторити;
4) підсумковий контроль повинен відображати рівень засвоєння модуля. У випадку незасвоєння слід посилатися на конкретні елементи (за якими отримані незадовільні відповіді) для повторення.
Принцип оптимальної передачі інформаційного і методичного
матеріалу потребує подання матеріалу модуля в такій формі, щоб забезпечувалося найбільш ефективне його засвоєння в конкретних умовах. Ця вимога однаковою мірою стосується як форми, так і змісту модуля. Наприклад, зміст модуля доцільно представити в графічному вигляді з послідовною нумерацією навчальних елементів (НЕ), щоб студент чітко уявляв технологічну послідовність навчання. Нумерація НЕ повинна відображати порядок елементів. Форма подання модуля повинна бути конкретною, виразною, адресованою особисто студенту. Форма подання інформації в модулі повинна зумовлюватися видами цієї
інформації (теоретична, практична). Так, І. Прокопенко пропонує користуватися двосторонньою формою модуля: на правому боці подавати навчальну інформацію („навчальний текст”), а на лівому - методичну
(„керівництво до навчання”).
Поряд із загальними принципами побудови модульних програм повинні існувати і специфічні, спрямовані на побудову модульної програми певного типу: пізнавального чи операційного.
Специфічні принципи побудови модуля пізнавального типу:
1) принцип предметного підходу до побудови змісту навчання;
2) принцип фундаментальності змісту навчання в модулі.
Принцип предметного підходу до побудови змісту навчання зумовлює відповідність змісту модуля конкретному предмету чи його частині, що охоплює великий розділ (тему курсу). При формуванні змісту пізнавального модуля слід велику увагу приділити логічній структурі
інтегруючої дидактичної цілі, що складається з часткових цілей. У модулях, побудованих таким чином, забезпечується логічне і компактне групування матеріалу, уникання повторення всередині одного курсу.
Принцип фундаментальності навчального змісту в модулі означає, що в модулях пізнавального типу особлива увага повинна приділятися викладенню фундаментальних понять, законів термінів, категорій тощо.
Тому засвоєння фундаментальних знань повинно відображатися в часткових дидактичних цілях. Наприклад, у практиці застосування

197 модульного навчання в університетах США в модулі пізнавального типу розбирається одне основне фундаментальне поняття дисципліни (явище, закон, структурний тип тощо) чи група споріднених понять.
Специфічні принципи побудови модуля операційного типу:
1) принцип діяльнісного підходу до формування комплексної ди- дактичної цілі;
2) принцип фундаментальності змісту навчання.
Принцип діяльнісного підходу до формування комплексної ди- дактичної цілі потребує, щоб комплексною дидактичною ціллю, яка визначає структуру і зміст усієї модульної програми, була підготовка людини до конкретної сфери діяльності (промисловість, сільське господарство тощо).
Принцип
фундаментальності
змісту навчання зумовлює спрямованість інтегруючої дидактичної цілі на розвиток умінь і навичок з реалізації конкретної функції практичної діяльності людини (професійної діяльності спеціаліста). Наприклад, інженерна функція, агрономічна, маркетингова тощо. При цьому кожну функцію доцільно розділити на конкретні дії. Наприклад, у межах агрономічної функції можна виділити такі види діяльності: захист рослин, агрохімія, овочівництво, садівництво тощо. Структуру модуля слід будувати у відповідності зі структурою відповідної функції. При цьому для виконання конкретної функції потрібно визначити необхідні знання і вміння, що її характеризують.
Дотримання означених принципів побудови модульних програм, разом із творчим ставленням до справи, дає можливість правильно визначити структуру модульної програми і сформувати зміст окремих модулів.

Визначення структури модульної програми і окремих модулів.
Процес побудови модульної програми починається із визначення її структури. Передусім, виходячи із принципів цільового призначення
інформаційного банку і поєднання комплексних, інтегруючих і часткових дидактичних цілей, необхідно сформулювати комплексну дидактичну ціль, яка й буде реалізовуватися модульною програмою.
Звичайно, назва модульної програми відповідає комплексній дидактичній цілі. На підставі комплексної дидактичної цілі визначаються
інтегруючі дидактичні цілі, що характеризують структуру МП. Для реалізації кожної інтегруючої цілі формується конкретний модуль, який складається з комплексу часткових дидактичних цілей. Згідно з вищевикладеними інтегруючими цілями будується модульна програма.
Наприклад, структура модульної програми з дисципліни „Аграрний

198 менеджмент” для студентів економічних спеціальностей містить такі модулі:
Теоретичні основи аграрного менеджменту.
Особливості організації управління в аграрних формуваннях.
Організаційні структури управління.
Методи управління.
Ділове адміністрування.
Техніка і технологія виробничого менеджменту.
Структуру окремого модуля формують, виходячи із повноти ре- алізації окремої інтегруючої дидактичної цілі. При цьому інтегруюча дидактична ціль структурується на часткові цілі, які є основою структури модуля.
Наприклад, структура модуля „Теоретичні основи аграрного менеджменту” містить такі блоки (теми):
1. Зміст управління суспільним виробництвом, предмет науки.
2. Менеджмент як наука і мистецтво управління.
3. Наукові закономірності і принципи аграрного менеджменту.
4. Цілі і функції аграрного менеджменту.
5. Система аграрного менеджменту.
При цьому окремі блоки модуля можуть бути структуровані на ще дрібніші елементи. Наприклад, блок модуля „Менеджмент як наука і мистецтво управління” складається з таких питань.
1. Менеджмент як наука, суб'єкт і об'єкт аграрного менеджменту.
2. Предмет науки і методи дослідження в менеджменті.
3. Зв'язок менеджменту з мистецтвом управління, творча сутність процесу управління виробництвом.
4. Еволюційний розвиток науки управління.
Вищенаведена алгоритмічна структура модульної програми може бути реалізована через модулі пізнавального й операційного типу.

Наприклад, перший модуль
(„Теоретичні основи аграрного менеджменту”) в програмі курсу „Аграрний менеджмент” може розглядатися модулем пізнавального типу, тому що цей підкурс потребує фундаментального підходу. Для решти підкурсів характерний діяльнісний
і системно-діяльнісний підхід. Тому до них можуть входити модулі системно-операційного типу (призначені для розвитку вмінь і навичок виробничої діяльності), які базуються на системі знань. Наприклад, системно-операційний блок-модуль „Управлінські рішення” може бути представлений таким чином.

Системний підхід.
1. Сутність і види управлінських рішень.

199 2. Процес прийняття управлінських рішень.
3. Критерії й обмеження при прийнятті управлінських рішень.

Діяльнісний підхід.
1.Запропонуйте шляхи вирішення проблемних ситуацій виробничо- господарської діяльності сільськогосподарського підприємства
(наводяться варіанти ситуацій).
2. Визначте правильність прийняття управлінських рішень у виробничому колективі аграрного формування (наводяться варіанти ситуацій).
3. Побудуйте алгоритм прийняття управлінського рішення в запропонованих виробничих ситуаціях (наводяться варіанти ситуацій).
За основу структури модуля слід брати структуру його навчальних елементів (НЕ):
1) мета і зміст модуля (призначений для розкриття інтегруючих і часткових дидактичних цілей модуля та його змісту);
2) резюме (призначений для узагальнення інформаційного матеріалу в модулі);
3) контроль (призначений для реалізації зворотного зв'язку при засвоєнні матеріалу).
Назва модуля визначається структурою інтегруючих цілей модульної програми. На основі структури часткових цілей (підцілей) будується поелементна структура даного модуля (блоку).
4. Формування змісту модулів
Після етапу побудови структури модуля приступають до етапу формування змісту модулів, реалізація якого повинна здійснюватися в чотирьох аспектах:
1) визначення цілей навчання;
2) формування змісту навчання;
3) управління навчальними діями і методичне забезпечення процесу управління;
4) забезпечення зворотного зв'язку.
Визначення цілей навчання.
Загальновідомо, що якщо в навчальному процесі перед студентами висуваються конкретні цілі, то їх мотивуюча функція до навчання різко збільшується. З метою стимулювання мотивації навчання на початку модуля надаються не дидактичні цілі, а цілі навчання, що мають двоярусну спрямованість. З одного боку, вони зорієнтовані на організацію пізнавальної діяльності, а з іншого – на виявлення

200 результативності навчання. Цим відкривається перспектива реального використання результатів пізнавальної діяльності, що стимулює формування мотивації навчання. Тут діє один із принципів модульного навчання – принцип усвідомленої перспективи. Наприклад, дидактична ціль „Сформулювати знання із соціометрії” як ціль навчання буде виглядати так: „Засвоївши метод соціометрії, ви зможете встановити на виробництві стан психологічного клімату в колективі”. Ще приклад. Для модуля „Формування і розвиток колективу” цілі навчання можна представити так: „Засвоївши означений модуль, ви зможете:
1) правильно визначати склад колективу;
2) сформулювати цілі діяльності колективу;
3) виявляти неформальних лідерів у колективі;
4) всебічно взаємодіяти з неформальними лідерами;
5) нейтралізувати негативних неформальних лідерів;
6) формувати свій авторитет як керівника колективу;
7) організовувати соціально-культурну діяльність колективу”.
Формування змісту навчання.
Для реалізації системного підходу щодо побудови змісту навчання, матеріал модулів формується на базі аналізу його логічної структури із використанням таких принципів: модульності, повноти навчального матеріалу в модулі, оптимальної передачі інформаційного та методичного матеріалу.
Критерієм формування змісту модулів виступає нерозривність міжтематичних зв'язків у дисципліні. Виходячи з цього, зміст модулів
пізнавального типу формується логічною структурою курсу, який був визначений як основа побудови структури модуля. При побудові модулів
операційного типу логічна структура предмету є основою для вибору порцій навчального матеріалу, необхідних для виконання конкретної дії, комплекс яких відповідає структурі інтегруючої дидактичної цілі.
Ефективність використання модуля в навчальному процесі буде залежати не лише від повноти навчальної інформації, а й від того, як саме ця інформація буде представлена. При наданні інформації доцільно звернути увагу на механізм процесу засвоєння знань, який визначає наступний логічний ряд: „сприйняття – розумінняусвідомлення -
закріплення – застосування”.
У змістовному аспекті найбільш важливим є проблемний підхід щодо викладення навчального матеріалу. Його форма може бути представлена такими складовими, як „навчальний текст”, „керівництво до навчання”,
„консультація педагога”.

201
Управління навчальною діяльністю і методичне забезпечення цього
процесу.
Важливе місце в модулі посідає процес управління навчальними діями студента і методичне забезпечення процесу засвоєння знань.
Процес засвоєння знань, умінь та навичок можна вважати також процесом управління, в якому є керуюча і керована сторона: педагог і
студент. Однак, при модульному навчанні діяльність студента як керованої сторони більшого представляє собою самоуправління, що є нижчою ланкою в ієрархії управління. Самоуправління забезпечується за допомогою модуля. Як ми вже зазначали, в модульному навчанні педагог делегує частину своїх управлінських функцій модульній програмі
(модулю), а через неї означені функції трансформуються у функції самоуправління. Таким чином, відбувається розвиток управління в самоуправління.
Раціональне функціонування педагогічної системи, як і будь-якої
іншої динамічної системи, здійснюється за допомогою управління та регулювання. У модульному навчанні застосовується гнучке управління, тобто управління, пристосоване до умов, які змінюються і при цьому зберігає цілеспрямованість системи. В цьому випадку має місце варіативний пошук оптимального рішення.
Оптимальна організація навчального процесу опирається на технологічні засади управління, в якому виділяються три етапи:
1) вивчення об'єкта управління;
2 )розробка стратегії (програми) управління;
3) реалізація прийнятої програми.
Вивчення об'єкту управління у випадку модульного навчання означає визначення базової готовності (початкового рівня) студентів до початку засвоєння конкретного модуля. Так, при модульному навчанні поряд із управлінням реалізується функція самоуправління. Тому студенту необхідно більш самостійно досягти базового рівня, використовуючи представлені в модулі цілі навчання, перелік базових знань і вмінь, літературні джерела, дидактичні рекомендації з вивчення курсу.
Розробка стратегії (програми управління) – це комплексний план, в якому відображається зміст навчання і дії студента, спрямовані на засвоєння змісту модуля. Одним із шляхів ефективного управління навчальною діяльністю є реалізація теорії поетапного формування розумових дій, розробленої П.Я. Гальперіним та розширеної Н. Ф.
Тализіною. Ця теорія розглядає навчання як систему певних видів діяльності, виконання яких приводить студента до нових знань і вмінь.

202
Реалізація
модульної
програми повинна враховувати зага- льнодидактичні та модульні принципи навчання і бути основою отримання міцних, глибоких знань. Для реалізації модульного навчання необхідно створити певні умови, зокрема, забезпечити процес навчання модулями, його комп'ютеризація й оснащення іншими технічними засобами.
Для того, щоб максимально сприяти реалізації самоуправління і саморегулювання навчальними діями студента в модульному навчанні, необхідно методично забезпечити процес засвоєння знань. До методичного забезпечення модулів належить:
1) ілюстрований матеріал, що дозволяє глибше зрозуміти інфор- мацію, яка вивчається (рисунки, схеми тощо);
2) дані, що конкретизують теоретичний матеріал (коефіцієнти, нормативи тощо);
3) інформація, що розширює чи поглиблює процес засвоєння (до- даткові літературні джерела у вигляді підручників, довідників, наукових видань). Усі матеріали з методичного забезпечення надаються разом із основним навчальним змістом модуля.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал