Конспект лекцій для студентів денної і заочної форм навчання спеціальності 03060104




Сторінка12/19
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипКонспект
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   19

4. Організація практичної підготовки майбутніх спеціалістів

Підготовка спеціаліста неможлива без набуття випускниками вищого навчального закладу певного досвіду роботи на виробництві.
Практична підготовка студентів є обов’язковим компонентом професійної підготовки. Проходження такої підготовки необхідне для здобуття кваліфікаційного рівня та має на меті набуття студентами професійних умінь й навиків. У бюджеті навчального часу виробнича практика становить близько 20-25% всього навчального часу.
Ефективність практики забезпечується зв’язками між вищим навчальним закладом та відповідним закладом для проведення практики – господарствами, підприємствами, фірмами тощо.
Навчальний процес обов’язково повинен здійснюватися у поєднанні теоретичної підготовки фахівців з практичною формою навчання. Тільки у цьому випадку отримані знання набуватимуть дійсної цінності, а придбані вміння переростуть у навики професійної управлінської праці.
Тому першим етапом на шляху до самостійної, творчої діяльності майбутніх керівників та спеціалістів є виробнича практика. Вона допомагає студентам ознайомитися з існуючими організаційно- правовими формами й умовами господарювання підприємств і організацій; набути практичного досвіду з питань управління організаційними, економічними та соціальними процесами у всіх сферах виробництва.
Виробнича практика.

131
Виробнича практика проводиться на відповідних об'єктах
(підприємствах і організаціях) та за змістом відповідає основним розділам певної дисципліни, або комплексу дисциплін.
Студентам видаються індивідуальні завдання з відпрацювання навиків творчого наукового характеру в умовах виробництва. Вони впроваджують нові методи досліджень, розробляють раціоналізаторські пропозиції, використовують методичні розробки окремих процесів за фахом, удосконалюють організацію і методи управління підприємством та його структурними підрозділами тощо. Виконані індивідуальні завдання оформляються у вигляді звітів із виробничої практики і захищаються перед комісією або на звітній конференції. Повне виконання програмних завдань допоможе студентам заглибитися у зміст дисципліни, що вивчається; сприятиме їх успішній підготовці до професійної управлінської діяльності на виробництві.
Практична підготовка проводиться в умовах професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом викладача вищого навчального закладу і фахівця з виробництва. Програма практики та її терміни визначаються навчальним планом. Організація практики регламентується „Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України”, затвердженим постановою Міністерства освіти і науки України. Практика студентів передбачає безперервність і послідовність її проведення при отриманні достатнього обсягу практичних знань і умінь відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня.
Залежно від спеціальності і спеціалізації студентів практика може бути: виробничою, навчальною, технологічною, економічною, науково- дослідною та ін. На молодших курсах одним із можливих завдань практики може бути оволодіння студентами робочою професією, що відповідає спеціальності навчання.
Заключною ланкою практичної підготовки є переддипломна практика
студентів, що проводиться перед завершенням дипломного проекту. Під час цієї практики поглиблюються і закріплюються теоретичні знання із всіх дисциплін навчального плану, підбирається фактичний матеріал для виконання дипломного проекту (роботи).
Практика студентів вищих навчальних закладів проводиться на відповідних базах практики, які повинні відповідати необхідним вимогам програми.
До керівництва практикою залучаються досвідчені викладачі кафедр, а на виробництві – висококваліфіковані фахівці.
Керівник практики від вищого навчального закладу виконує такі функції:

132
• забезпечує проведення всіх організаційних заходів перед від’їздом студентів на практику
(проведення
інструктажу про порядок проходження практики, видача програми і методичних рекомендацій, оформлення відряджень та ін.);
• повідомляє студентам про систему звітності про практику, прийняту на кафедрі, а саме: надання письмового звіту, порядок його оформлення;
• у тісному контакті з керівником практики від виробництва забезпечує високу якість її проходження відповідно до програми;
• контролює забезпечення нормальних умов праці і побуту студентів.
Студенти вищих навчальних закладів при проходженні практики зобов'язані: до початку практики отримати від керівника практики консультації щодо оформлення всіх необхідних документів; у повному обсязі виконувати всі завдання, передбачені програмою практики і вказівки її керівників; зібрати практичний матеріал і оформити його у формі звіту; вчасно представити і захистити звіт про практику.
Після закінчення терміну практики студенти звітують про виконання
індивідуального завдання. Загальна і характерна форма звітності студента по практиці – це надання письмового звіту, підписаного й оціненого безпосередньо керівником практики. Письмовий звіт разом із іншими документами пред’являється на рецензування керівнику практики від навчального закладу.
Звіт повинен містити відомості про виконання студентом усіх розділів програми практики й індивідуальне завдання, висновки і пропозиції, список використаної літератури. Оформляється звіт за вимогами, встановленими вищим навчальним закладом.
Звіт про практику захищає студент у комісії, яку призначає завідувач кафедри. До складу комісії входять провідні викладачі кафедри. Комісія приймає звіт у студентів упродовж перших десяти днів семестру, що починається після практики. Оцінка за практику вноситься у заліково- екзаменаційну відомість і в залікову книжку студента.
Стажування студентів магістратури.
У відповідності до сучасних соціальних замовлень підготовка магістрів вищої кваліфікації повинна ґрунтуватися на основі поєднання теоретичної та практичної підготовки зі стажуванням на об’єктах виробництва.
Стажування магістрантів – це комплексний процес активного, дієвого засвоєння виробничого досвіду шляхом виконання відповідних функцій і прийняття управлінських рішень на посадах, передбачених освітньо-кваліфікаційним рівнем „Магістр”. У процесі стажування магістранти виконують види діяльності, які визначаються освітньо-

133 професійною програмою підготовки й освітньо-кваліфікаційною характеристикою відповідної спеціальності
Мета стажування – в системі виробничого середовища набути вміння і навики самостійно приймати науково обґрунтовані рішення на основі пізнання об'єктивних законів і закономірностей виробництва, застосування наукових принципів менеджменту, опрацювати методологію процесу управління виробничою і обслуговуючою сферами з активною участю магістранта.
Стажування дає можливість слухачам магістратури мати реальну практичну взаємодію у системі управління господарських формувань на основі активного самостійного отримання умінь і навиків управлінської діяльності, засвоєння виробничого досвіду і втілення в життя сучасних принципів суспільного життя.
У відповідності до загальної мети доцільно визначити загальні
завдання стажування магістрів:
1.Ознайомитися зі структурою і змістом виробничого процесу підприємств і організацій різноманітних організаційно-правових форм господарювання, з особливостями роботи колективних і колегіальних органів управління, керівників і спеціалістів господарських формувань.
2.Вивчити організаційні форми виробничої взаємодії у трудових колективах, навчитися творчо застосовувати знання і методи управління, засвоєні під час вивчення дисциплін професійно-зорієнтованої підготовки.
3.Навчитися планувати, організовувати й аналізувати різноманітні виробничі процеси, використовувати найбільш ефективні методи управління, виховання і розвитку трудових колективів і окремих працівників.
4.Набути початкового досвіду проведення науково-дослідної роботи, дослідно-експериментальних форм виробничої діяльності.
5.Ознайомитися з виробничим досвідом адміністративно- управлінського персоналу господарських формувань, апробувати найбільш ефективні прийоми і методи управління, що застосовуються в системі галузевого менеджменту.
6.Порівняти теоретичні здобутки сучасної економічної науки з реальним станом розвитку виробництва і визначити заходи з удосконалення окремих підсистем управління на підприємстві.
7. На основі аналізу господарського механізму об'єкту стажування та загальних проблемних питань розвитку народного господарства України підготувати звіт у формі наукової статті з доповіддю на звітній науково-

134 практичній конференції за підсумками стажування (тематику наукової статті магістрант узгоджує з науковим керівником).
8.Зібрати аналітично-дослідний матеріал для виконання магістерської роботи у відповідності до загальних вимог.
Організація проходження стажування. Стажування для студентів магістратури організується випускними кафедрами терміном, визначеним відповідною програмою підготовки ( 4-8 тижнів) і закінчується заліком.
Предметом стажування є системно організований виробничий процес управління виробництвом на підприємствах різних форм власності і господарювання. Магістранти знайомляться з особливостями організації процесу управління виробництвом, практичними прийомами, методами, технікою і технологією галузевого менеджменту на прикладі виробничої діяльності окремих керівників і спеціалістів.
Керівництво стажуванням. Загальне керівництво стажуванням покладається на завідувачів керуючих стажуванням кафедр. Щоденне керівництво на об'єкті стажування здійснює один із працівників управлінського персоналу (керівник підприємства, головний економіст).
Він інструктує, консультує та надає магістрам необхідні дані для формування досвіду виробничої діяльності.
Керуючі стажуванням кафедри зобов 'язані:
• організувати проведення інструктажу про порядок проходження стажування;
• надати магістрантам форми необхідних документів із організації процесу управління виробничими об'єктами (бізнес-план, типові положення і посадові інструкції управлінського персоналу, схеми організаційних структур управління, нормативні матеріали з оптимізації економічних, організаційних, технічних і технологічних параметрів системи операційного менеджменту тощо);
• повідомити магістрів про систему звітності про стажування
(підготовка до видання наукової статті з виступом на звітній науковій конференції за напрацьованим статистичним матеріалом);
• у тісному контакті з магістрами забезпечити високу якість проходження стажування відповідно до вимог програми;
• контролювати забезпечення нормальних умов організації праці магістрів, ознайомлюючись із наявним виробничим процесом.
Організація діяльності стажистів на виробництві. Магістрантам під час стажування слід бути готовими до активної виробничої діяльності і виконання всіх функцій керівника. Специфіка стажування полягає у тому, що поява у господарстві стажистів – неординарна подія для співробітників підприємства, які не упустять можливості перевірити

135 теоретичні здібності і професійні вміння майбутніх менеджерів. Випро- бування виробничим колективом – найбільш ефективний спосіб відчути специфіку професії керівника і визначити для себе спрямованість подальшого професійного становлення і удосконалення. В цих умовах важливо достойно показати себе не тільки професійно підготовленим працівником, а й управлінцем-вихователем, методистом, організатором виробничих колективів. Допомогти магістру у виборі управлінських засобів, прийомів і методів допоможуть знання теорії менеджменту, його системних концепцій в умовах реформування всіх сфер виробництва.
В перший день перебування в господарстві студенти магістратури зустрічаються з керівником підприємства або його замісником.
Проводиться бесіда про діяльність даного формування, його специфіку, цілі, структуру, традиції, завдання трудового колективу, визначається керівник стажування від підприємства, складається календарний план.
Магістрант повинен бути призначений наказом керівника під- приємства стажистом на певну посаду (можливий варіант ротації за декількома посадами). Він повинен ознайомитися з своїми посадовими обов’язками, положенням про діяльність структурного підрозділу, в якому працюватиме. Керівник підприємства офіційно представляє стажиста виробничому колективу, ознайомлює його з окремими керівниками структурних підрозділів господарства, головними і рядовими спеціалістами, які можуть виступати в ролі кураторів із окремих видів виробничої діяльності.
Надалі вивчається виробнича документація: нормативно-правові документи-регламенти (статут, установчий договір, положення про структурні підрозділи
і служби, посадові
інструкції, правила внутрішнього розпорядку); плани, звіти, робочі програми, економічні нормативи, комп’ютерна база даних тощо.
Перший тиждень стажування має ознайомлювальний, а не пасивний характер. Магістранти відвідують виробничі об’єкти відповідно до календарного плану. Під час їх відвідування слухачам магістратури бажано у своєму щоденнику робити записи, нотатки, проводити аналіз виконання організаційних повноважень за відповідними функціями управління. Усвідомлюються найбільш ефективні форми і методи роботи працівників.
Після щоденного ознайомлення з особливостями виробничого процесу необхідна коротка бесіда з керівником. Стажисту важливо знайти спосіб висловити свою позитивну думку про найбільш цікаві методи, прийоми та інші засоби управління, поставити питання спеціалісту і вислухати його поради. Не варто акцентувати свою увагу на критиці тих

136 або інших ситуацій, що були виявлені під час керівництва певним об'єктом, краще спробувати проаналізувати їх як проблемні, виробничі ситуації і знайти шляхи їх вирішення. При цьому аналітичний матеріал необхідно групувати за змістом і готувати їх для подання до наукової статті.
Своєчасна орієнтація майбутнього фахівця на конкретні посади з визначенням конкретних завдань буде сприяти формуванню мотивації магістра до навчання, прагненню пізнати секрети професії менеджера.

5. Організація самостійної та індивідуальної роботи студентів
Методологія організації самостійної та індивідуальної роботи за кредитно-модульною технологією передбачає переорієнтацію із лекційно-
інформативної на
індивідуально-диференційовану,
особистісно-
зорієнтовану форму та на організацію самоосвіти студента. За таких умов викладач має стати каталізатором навчання, генератором ідей, забезпечити професійну самореалізацію особистості і формування її кваліфікаційного рівня.
За Болонською угодою навчальний час самостійної й індивідуальної роботи регламентується і повинен становити не менше ніж 50% загального обсягу трудомісткості навчання.
Самостійна робота студентів.
Основне завдання навчального процесу у вищому навчальному закладі – навчити студентів працювати і поповнювати свої знання самостійно. Самостійна та індивідуальна робота студентів – це форми навчального процесу у вищих навчальних закладах (ВНЗ), що є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних занять.
Студенти повинні не тільки засвоїти відповідну навчальну програму, а й сформувати навики самостійної роботи. Студенти мають можливість планувати і проводити самостійну роботу в широких межах, її частка зростає від перших до старших курсів. Щодня потрібно витрачати на самостійну роботу 3-4 години. Хоча здатності і можливості студентів до самостійної роботи різні, загальні вимоги до організації такої роботи однакові для всіх: регулярність і систематичність, виділення головного в будь-якому навчальному матеріалі, розуміння його, а не заучування; завзятість і сталість вольових зусиль.
Завдання самостійної роботи у вищому навчальному закладі
навчити студентів: творчо і самостійно працювати; планувати особисту стратегію навчання; раціонально організовувати свій час; працювати з комп’ютером; опрацьовувати літературні джерела; виконувати

137 дослідницьку роботу, аналізувати та інтерпретувати результати наукових досліджень тощо.
В основі самостійної роботи студентів лежить поняття самостійності.
Під самостійністю розуміють здатність людини виконати певні дії чи цілий комплекс дій без безпосередньої допомоги з боку іншої людини чи технічних засобів, що її замінюють, керуючись лише власним досвідом.
Ця здатність індивіду лежить в основі його самостійної діяльності.
Доцільно виділити два види самостійності: змістовну і організаційну.
Під змістовною самостійністю розуміють здатність людини приймати на певному рівні правильні рішення без допомоги зі сторони.
Організаційна самостійність виражається у вмінні людини організувати свою самостійну роботу з реалізації прийнятого рішення. Говорити про реальну самостійність можна лише тоді, коли їй властиві обидва види самостійності.
Базуючись на рівнях засвоєння творчого досвіду (впізнавання, відтворення, застосування, творчість), можна виділити чотири рівні змістовної самостійності:
1) виконавча самостійність;
2) самостійність у типових ситуаціях;
3) самостійність в нетипових ситуаціях;
4) творча самостійність.
Змістовна самостійність починає формуватися з першого рівня, а закінчується четвертим. Слід зауважити, що в цьому контексті існує суттєва проблема – досягти високого рівня інформативного і дидактичного забезпечення навчального процесу, адже міра самоуправління навчальної діяльності у студентів тісно пов'язана з повнотою представлення викладачем даних про структуру і засоби навчання й контролю. Студенти вже на початку семестру повинні знати, що вони мають опанувати, що від них вимагається, якими будуть критерії оцінювання їх знань, скільки балів і за що вони зможуть отримати під час поточних та підсумкових контрольних заходів. Для цього на стендах, у картках-пам’ятках, відповідних сайтах університету з кожної дисципліни слід розмістити відповідні навчально-методичні матеріали.
Форми
самостійної
роботи
студентів:
домашні завдання; опрацювання літературних джерел; робота у комп’ютерних мережах; складання анотацій модулів; оцінювання професійних ситуацій; підготовка конспекту лекцій і практичних завдань.
Рекомендації щодо організації ефективної самостійної та ін- дивідуальної роботи полягають у наступному.

138
По-перше, міцні знання закріплюються в пам’яті при багаторазовому повторенні, тому необхідно систематично і планомірно вивчати навчальний курс у повному обсязі, а перед іспитом тільки оновити матеріал у пам'яті, привести його в систему.
По-друге, організація самостійної роботи ґрунтується на попередніх
(базових) знаннях. Важливо дотримуватися принципу зустрічної активності студентів на лекції: „Мало слухати – треба чути, мало дивитися – треба бачити”, оскільки у процесі будь-якої діяльності виникають кризи уваги. Так, за психологічними дослідженнями, в ході слухання лекції перша криза уваги настає через 14-18 хв. після її початку, друга – ще через 11-14 хв., третя – через 9-11 хв. після другої кризи, наступні повторюються постійно через 4-8 хв. Тому потрібно навчитися мистецтву відпочинку, що істотно підвищить активність уваги.
По-третє, для раціоналізації використання часу доцільно проводити його аналіз і виявляти раціональність тих чи інших витрат.
Рекомендується така орієнтовна структура використання часу протягом доби для студентів: аудиторна робота – 8 год., самостійна й індивідуальна робота – 4 год., вільний час – 4 год., сон – 8 год. Періодично (погодинно) необхідно роботи невеликі перерви (5-10хв.). Кращий відпочинок – фізично активний. Щоденний відпочинок (не менше однієї години на добу) – найкраще проводити на свіжому повітрі.
Самостійна робота дозволяє студентам ефективно сформувати професійні вміння та навики. Така робота повинна бути індивідуальною із врахуванням рівня творчих можливостей студентів, їх навчальних здобутків, інтересів, потреб, навчальної активності тощо.
Індивідуальна робота студентів.
Індивідуальна робота пов'язана з урахуванням їх індивідуальних відмінностей, таких як характер перебігу процесів мислення, рівень знань
і вмінь, працездатність, рівень пізнавальної і практичної самостійності, рівень вольового розвитку тощо.
Індивідуальна робота передбачає створення умов для розкриття
індивідуальних творчих здібностей студентів. Студент може виконувати
індивідуальну роботу як під керівництвом викладача або самостійно у позааудиторний час за окремим графіком із урахуванням особистих потреб і можливостей. Особливо актуально це питання стоїть зараз, коли студенти інколи змушені відволікатися від навчального процесу – вони працюють, заробляючи кошти на навчання, допомагають близьким, іноді хворіють, а іноді через психологічні особливості не бажають працювати в груповій динаміці. Безумовно, необхідно створити таку дидактичну

139 систему, яка була б розрахована і на такий контингент. Необхідно надати можливість студентам працювати індивідуально.
В основі індивідуальної роботи лежить принцип індивідуалізації.
Індивідуалізацію діяльності студента можна розглядати у двох аспектах:
1) як процес (суб'єктивно-особистісна зорієнтована діяльність, яка пов'язана з психологічними потребами і мотивами особистості);
2) як форма (це способи індивідуально-особистісних варіантів досягнення цілей навчання).
Індивідуальна робота студентів передбачає такі форми:
* індивідуальні навчально-дослідні завдання (вид позааудиторної
індивідуальної роботи студента навчального, навчально-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується у процесі вивчення програмного матеріалу дисципліни і завершується контролем);
* консультації (вид навчальних занять, що проводяться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття
індивідуальних творчих здібностей);
* курсові, дипломні і магістерські проекти;
* розв’язання розрахункових (ситуативних) задач за варіативним
принципом;
* аналіз і оцінювання професійних ситуацій;
* підготовка рефератів;
* складання тематичних кросвордів;
* анотації прочитаної додаткової літератури;
* виконання наукових робіт;
* підготовка наукових доповідей і публікацій.
Індивідуальні завдання видаються студентам у заздалегідь ви- значений термін. Індивідуальне завдання виконується студентом самостійно при консультуванні з викладачем. Допускаються варіанти виконання індивідуальної комплексної тематики декількома студентами.
Для залучення студентів до індивідуальної роботи у вищому навчальному закладі використовують різні форми:
* виробничі і навчальні практики;
* стажування спеціалістів;
* лекторська робота з поширення наукових знань серед ліцеїстів та студентів-першокурсників;
* студентські наукові гуртки;
* предметні наукові олімпіади;
* наукові семінари і конференції;
* конкурси наукових робіт;

140
* конкурси наукових грантів;
* виставки творчих і наукових робіт;
* участь у роботі наукових лабораторій кафедри;
* участь у виконанні госпрозрахункової тематики кафедри;
* участь у роботі студентського наукового товариства;
* запровадження творчих наукових проектів.
За дослідженнями автора, рівень самостійності та індивідуалізації навчально-творчої діяльності студентів є основною факторною ознакою, яка активно впливає на такі критерії якості підготовки спеціалістів, як сформованість творчого досвіду, міцність знань, продуктивність навчання, системність, мислення, науковий рівень одержаних знань, рівень професійної адаптації тощо.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал