Конспект лекцій для студентів денної і заочної форм навчання спеціальності 03060104




Сторінка11/19
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипКонспект
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   19

2. Методика проведення практичних і семінарських занять
Практичне заняття – форма навчального заняття, на якому викладач організує детальне закріплення студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, в результаті чого формуються уміння і навики практичного застосування знань теоретичного матеріалу шляхом
індивідуального виконання студентами відповідних завдань.
Практичні заняття логічно продовжують роботу, розпочату на лекціях. Усі форми практичних занять призначені для відпрацювання практичних дій.
Якщо лекція закладає основи наукових знань в узагальненій формі, то практичні заняття мають на меті розширити, уточнити ці знання, виробити професійні навики.
Практичні заняття проводяться відповідно до розробленого тематичного плану й охоплюють весь матеріал. Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.
Проведення практичного заняття
ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі (тестах для виявлення рівня знань студентів), практичних завданнях різної складності; наочному матеріалі; методичних вказівках; засобах оргтехніки.
Назване методичне забезпечення готує викладач, якому доручено проводити практичні заняття, за погодженням з лектором дисципліни.
Практичне заняття містить проведення попереднього контролю знань студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення, рішення завдань з їх обговоренням й оцінюванням результатів. Оцінки, отримані студентом на окремих практичних заняттях, враховуються при виставленні підсумкової оцінки із навчальної дисципліни.

121
Практичне заняття повинно формуватися у відповідності з такою послідовністю: мета, вихідні дані, методичні вказівки, алгоритм рішення, завдання для самостійної роботи (за аналогією із розглянутим раніше алгоритмом), контрольні питання студентам для закріплення навчального матеріалу, оцінювання рівня сформованості вмінь і навиків, обговорення ходу заняття й питань до викладача, видача домашнього завдання студентам.
Практичне заняття може проводитися у вигляді розрахункової роботи, ділової або дидактичної гри, аналізу виробничих ситуацій, роботи з документами, колоквіуму, дискусії, контрольної роботи.
Термін „практичне заняття” містить також такі види занять, як лабораторна робота, семінарське заняття, практикум.
Семінарське заняття – форма навчального заняття, на якому викладач організує дискусію за попередньо визначеними темами. До заняття студенти готують тези виступів на основі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені виступи, активність студентів у дискусії, вміння формулювати й відстоювати свою позицію.
Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття викладач записує до журналу.
Однією із основних форм практичної підготовки є семінарське заняття, яке необхідно будувати в активній формі процесу дієвого засвоєння студентами навчальної інформації за моделлю управління їх навчально-творчою діяльністю, тим самим інтенсифікувавши процес підготовки кадрів.
Головна мета семінарських занять – сприяння поглибленому засвоєнню студентами найбільш складних питань навчального курсу, спонукання студентів до колективного творчого обговорення, оволодіння науковими методами аналізу явищ і проблем, активізацією до самостійного вивчення наукової та методичної літератури, формування навиків самоосвіти.
Семінарські заняття можна класифікувати:
1. Залежно від складності об’єму і вимог: просемінари (підготовчі); власне семінари; міжпредметні семінари.
2. Залежно від мети: семінар-повторення і систематизації знань; семінари вивчення нового матеріалу; змішані (комбіновані).
3. За формою проведення: семінар-бесіда; семінар-обговорення
(реферативний); коментоване читання; диспут; розв’язування задач;

122 комбінований; міжпредметний семінар та його різновидність – семінар- конференція.
Структура семінарів може бути різною. Наприклад, семінар-бесіда має таку структуру: слово викладача, бесіда за окремими питаннями, підсумкове слово викладача.
У процесі підготовки до семінару студенти самостійно відпрацьовують літературу (навчальну, методичну, наукову), вчаться критично оцінювати різні джерела знань. Дидактична цінність семінарів полягає також у тому, що за незначної кількості студентів (академічна група) викладач може плідно впливати на аудиторію як в освітньому, так
і у виховному плані.
Семінари-практикуми присвячені обговоренню різних варіантів розв’язання практичних ситуаційних задач і завдань.
План семінару повідомляють студентам заздалегідь для усвідомлення логіки поступового, послідовного розвитку теми.
Обов’язково повідомляють необхідні наукові та методичні джерела з теми, додаткову літературу, за допомогою якої можна поглибити знання з теми. Доцільно також давати індивідуальні творчі завдання з теми семінарського заняття.
На семінарі слід оговорювати найбільш суперечливі проблеми.
Семінарські заняття розвивають самостійність мислення, вміння аргументувати та відновлювати свою думку, вести коректну дискусію тощо. Майстерність викладача проявляється також у залученні до обговорення всіх студентів незалежно від того, як вони навчаються. Для
„слабких” студентів доцільно створювати ситуації психологічного переживання успіху, які надають упевненість у своїх силах.
Саме на семінарських заняттях найкраще реалізується принцип спільної діяльності у процесі групової навчальної роботи, який передбачає колективні зусилля для розв’язання того чи іншого складного питання.
Мета проведення семінару в активній формі – активізувати процес мислення студентів шляхом безпосереднього залучення їх до організації та керівництва заняттям. Ця дидактична форма також призначена сформувати й закріпити вміння з колективної підготовки, обґрунтування, прийняття та оцінювання управлінських рішень, що є обов'язковим елементом творчої сформованості майбутніх керівників і спеціалістів різних галузей.
Активна форма занять передбачає також якісні зміни у взаємостосунках між викладачами і студентами: джерелом інформації стає не тільки викладач і відповідна навчальна і наукова література, а й сама аудиторія. Студенти з об'єкту управління стають суб'єктами, адже в

123 цьому випадку вони самі навчають один одного. Викладач створює таку дидактичну систему, за якої студенти самостійно організовують проведення навчального заняття, виконуючи не тільки ретрансляторські функції з передачі інформації, а й розробляють алгоритм управління навчально-творчою діяльністю, що забезпечує загальне підвищення ефективності процесу засвоєння знань і формування творчого досвіду особистості. При цьому відношення викладачів зі студентами стають суб'єкт-суб'єктними.
В основі проведення семінарів активної форми (САФ) лежить моделювання конкретних ситуацій
(виробничих, соціальних, економічних, політичних). Для майбутніх менеджерів активна форма навчання є найбільш ефективною не тільки у контексті придбання навиків взаємостосунків в системі управління виробництвом, але й для виявлення резервів покращення методів і стилю керівництва.
Порядок підготовки і проведення семінарів в активній формі.
САФ включає дві частини: підготовчу і основну. Етапи підготовчої частини (виконує викладач разом зі студентами):
1. Ознайомлення з темою семінарського заняття.
2. Призначення ведучого (з числа студентів) семінарського заняття й арбітра по ведучому (також з числа слухачів).
3. Розробка ведучим регламенту семінарського заняття.
Перші два етапи здійснюються викладачем заздалегідь, тобто до проведення семінарського заняття (наприклад, у кінці попереднього заняття). Регламент семінарського заняття розробляється ведучим заздалегідь і самостійно, для чого він повинен уважно ознайомитися з темою семінарського заняття і вивчити питання, які повинні бути розглянуті за його планом.
Загальна тривалість часу виступу з питання залежить від його складності і значущості, а також від обсягу матеріалу, який необхідно розглянути за планом семінарського заняття. Після складання регламенту ведучий заздалегідь (до семінарського заняття) повідомляє виступаючим час, який відводиться на доповідь. Ведучому надається право призначати доповідачів за темою семінарського заняття, а також арбітрів по кожному доповідачу. При цьому кожен студент за одним питанням може бути доповідачем, а за іншим – арбітром.
Семінарське заняття в активній формі організовують і проводять самі студенти. Його особливістю є те, що слухачі оцінюють свої дії самостійно, мотивуючи й обґрунтовуючи прийняті рішення. Викладач дає оцінку роботі учасників семінарського заняття (ведучого, виступаючих, арбітрів) в кінці заняття при підведенні підсумків.

124
Семінарське заняття в активній формі передбачає наявність ігрових моментів, що досягається за допомогою створення і підтримки „ігрового настрою”. Ігрова ситуація задається ведучим, який повинен мати відповідні здібності організатора, а також лідерські якості. Він повинен творчо спланувати, підготувати і провести семінар, щоб упродовж усього заняття інтерес аудиторії не слабшав.
Функції і роль студентів при проведенні САФ.
Склад учасників – студенти академічної групи, з числа яких виділені: ведучий семінару; арбітр по ведучому; виступаючі з питань (число виступаючих повинно бути не менше, ніж кількість питань теми, що розглядається); арбітри по виступаючих.
Функції ведучого. Основна частина семінарського заняття (після попередніх рекомендацій викладача) починається із вступного слова ведучого. Ведучий повинен повідомити тему семінару, назвати питання, які будуть обговорюватися, зробити короткий вступ. Після цього він називає назву питання, яке буде розглядатися, прізвище виступаючого, повідомляє виступаючому регламент, називає арбітра з питання. Після закінчення виступу доповідача ведучий організовує діалог у формі
„питання – відповідь”, а потім обговорення доповіді. Після цього ведучий надає слово арбітру, який ознайомлює слухачів із оцінками студентів, які брали участь в обговоренні питання. Далі ведучий підводить підсумки, а потім переходить до обговорення наступного питання семінарського заняття.
Після розгляду й обговорення всіх питань теми семінарського заняття ведучий підводить загальні підсумки шляхом короткого узагальнення всіх розглянутих питань, акцентуючи увагу аудиторії на ключових моментах теми. Після цього надає слово своєму арбітру і викладачу.
Функції арбітра по доповідачу. Арбітр повинен добре орієнтуватися в питанні, за яким він дає оцінку-рецензію. При виставленні оцінки виступаючим арбітр користується шкалою оцінок.
Функції арбітра по ведучому. Арбітр по ведучому оцінює його виступ за згаданою шкалою.
При цьому ведучий САФ оцінюється за двома критеріями:
1) за підготовку і організацію семінарського заняття;
2) за проведення заняття.
Особлива увага арбітра повинна бути зосереджена на вмінні ведучого організувати обговорення всіх питань, для того щоб план семінарського заняття був виконаний повністю.

125
У процесі проведення семінарського заняття оцінка дій його учасників дається самими студентами, а в кінці заняття (при підведенні підсумків) – викладачем.
Отже, семінарські заняття забезпечують розвиток творчого професійного мислення, пізнавальної мотивації
і професійного використання знань у навчальних умовах. Професійне використання знань – це вільне володіння мовою науки, тобто точне оперування термінами, поняттями, визначеннями.
3. Методика організації курсового й дипломного проектування
Курсовий проект (робота).
Це самостійно виконана і подана в рукописному (комп'ютерному) вигляді навчально-дослідна робота аналітично-розрахункового характеру на певну тему.
Метою курсового проектування є поглиблення знань із навчальної дисципліни, формування умінь і навиків самостійного узагальнення думок вчених, передового досвіду в певній галузі науки, аналізу системи практичного застосування знань при вирішенні різних виробничих питань.
Курсовий проект відрізняється від курсової роботи наявністю конкретного об'єкту наукових досліджень (окремі підприємства, організації або галузі) і розрахунково-проектного розділу, який повинен виконуватися на матеріалах цього об'єкту з метою надання науково- обґрунтованих пропозицій виробництву. Загальний обсяг курсового проекту становить 50-60 сторінок рукописного тексту, а курсової роботи
40-50 сторінок.
Курсовий проект є завершальним етапом у вивченні певної навчальної дисципліни. Написання курсового проекту є базою для виконання студентами більш складного завдання – дипломного проектування.
Тематика курсових проектів (робіт) має відповідати завданням навчального курсу і тісно погоджуватися з практичними потребами конкретної спеціальності. Студенти самостійно вибирають тему за розробленою кафедрою тематикою курсового проектування. Студентам, які не обрали тему курсового проекту у встановлений термін, викладач визначає тему самостійно.
Зробити самостійну роботу студентів більш організованою, підвищити ефективність використання часу студента під час курсового проектування допомагає викладач. Для цього провідний викладач курсу розробляє графіки індивідуальних консультацій.

126
Готуючи студентів до вирішення завдань курсового проектування, викладач розкриває їм технологію ефективної самостійної індивідуальної роботи, звертає увагу на головні моменти, основні та додаткові літературні джерела, які мають пряме або побічне відношення до даного питання. Інакше кажучи, викладач підказує, як організувати раціональний режим робочого часу і які методи, форми та засоби використати для ефективного вирішення завдання у визначений час.
План курсового проекту студент складає самостійно на основі орієнтовних планів, погоджуючи його з викладачем. При складанні детального плану студент може дещо інакше формулювати назви розділів, змінювати перелік питань, послідовність їх викладення, якщо це обґрунтовано досягненням мети дослідження.
На основі складеного детального плану студенти приступають до підбору вихідного фактичного матеріалу. Дослідження в курсовому проекті слід проводити за даними визначеного об'єкту щонайменше за три роки. Зібрану інформацію піддають статистичній та аналітичній обробці, складають схеми, аналітичні таблиці, графіки. При написанні курсового проекту (роботи) слід прагнути до стислих і точних формулювань у викладенні кожного питання, уникати дублювання.
Курсовий проект повинен бути ретельно відредагованим, у кінці проекту повинен бути підпис студенту й дата завершення його оформлення.
Загальними вимогами до курсового проекту є актуальність обраної теми, науковий підхід до вирішення проблемних питань, практична значимість пропозицій, а також чіткість побудови його структури, логічна послідовність викладу матеріалу, обґрунтованість висновків
і рекомендацій, гарне оформлення.
Захищається курсовий проект (робота) перед комісією у такому складі: викладачі кафедри за участю керівника проекту. Результати захисту курсового проекту (роботи) оцінюються за 4-бальною шкалою
(„відмінно”, „добре”, „задовільно”, „незадовільно”) або за 100-бальною шкалою.
Робота студента над дипломною роботою (проектом).
Дипломна (випускна) робота є заключним етапом навчання у вищому навчальному закладі і призначена для формування у студентів уміння під керівництвом наукового керівника проводити науково-дослідну роботу за визначеною темою. Дипломна робота повинна бути комплексною і обов'язково містити розділ, присвячений економічному обґрунтуванню прийнятих рішень.
Дипломна (випускна) робота повинна показати вміння і здатність майбутнього фахівця самостійно працювати зі спеціальною літературою,

127 використовувати внутрішню і зовнішню інформацію, застосовувати різні економічні методи дослідження, використовувати комп’ютерні програми, виконувати фінансовий і економічний аналіз, робити розрахунки, вміти узагальнювати і давати рекомендації, використовуючи комплекс методів дослідження.
До завдань дипломної (випускної) роботи відносять:
• систематизація, закріплення і розширення теоретичних і практичних знань із обраної спеціальності;
• поглиблення навиків самостійної роботи зі спеціальною літе- ратурою, нормативними документами, фактичними статистичними, бухгалтерськими й економічними даними;
• удосконалення навиків щодо розробки техніко-економічних показників, пов'язаних із аналізом й обґрунтуванням раціональної роботи підприємства (організації) в нових умовах господарювання;
• формування майбутніми фахівцями навиків прийняття госпо- дарських рішень;
• формування у студентів стійких навиків самостійно формулювати цілі, завдання і принципи управління соціально-економічними системами;
• закріплення навиків із розробки обґрунтованих рекомендацій і про- позицій, ясного й чіткого викладу теоретичного і практичного матеріалу з досліджуваної проблеми.
Якість дипломної роботи багато в чому залежить від обраної теми та
її плану.
Дипломна (випускна) робота має свою специфіку, а її деталі завжди потрібно погоджувати з науковим керівником. Керівник закріплюється рішенням завідувача кафедри за погодженням зі студентом після подачі останнім на кафедру заяви про закріплення теми дипломної роботи.
Студент повинен разом зі своїм керівником розробити календарний план- графік з підготовки дипломної роботи.
Дипломна робота може бути реферативною або дослідницькою. У першому випадку робота має теоретичний характер і пишеться на основі аналізу й узагальнення ряду літературних джерел: монографій, брошур, статей тощо. Студент повинен на основі аналізу теоретичного матеріалу дати оцінку вивченим роботам, викласти власну точку зору з досліджуваної проблеми, запропонувати науково-обгрунтовані пропозиції
і зробити висновок. Якщо робота має дослідницький характер, то студент використовує як науково-методичну літературу, так
і власні спостереження, результати експериментів, які він проводив, а також може висунути власні гіпотези тощо.

128
Випускна робота повинна містити: вступ, теоретичну частину, аналіз і узагальнення науково-практичних даних, проектний розділ, висновки.
Комплексне використання наукових методів
(монографічного, розрахунково-конструктивного, порівнянь, економіко-математичних, експертних, графічних тощо) дозволить зробити правильні висновки й узагальнення.
Об'єктом дослідження дипломної (випускної) роботи може бути: підприємство, організація або інша установа будь-якої форми власності; галузь виробництва на рівні району, області, держави.
У вступі дається обґрунтування актуальності обраної теми роботи.
Наводяться не вирішені іншими авторами завдання, що формують у підсумку визначений напрям досліджень.
Виходячи з цього, формулюється мета роботи. Для досягнення поставленої мети окреслюється коло завдань, які відповідають змісту роботи. Кожне завдання - це сукупність окремих елементів, що складають за змістом окремі підрозділи роботи. У вступі також вказуються використані аналітичні матеріали й методи дослідження.
У теоретичному (першому) розділі розкривається стан проблеми, аналізуються найважливіші напрями дослідження, розглядаються основні складові теми, аргументується власна точка зору із суперечливих та невирішених питань.
Наводиться система обраних економічних показників і способи їх обчислення. При цьому обов'язково необхідно посилатися на літературні джерела, де наводяться ті чи інші положення авторів.
У другому розділі дається організаційно-економічна характеристика умов виробництва. Тут треба вказати місце розташування господарства, розміри виробництва, організаційну структуру і структуру управління, основні техніко-економічні показники, що відповідають специфіці обраної теми; показники спеціалізації, інтенсивності, ефективності і фінансового стану.
У третьому розділі дипломної роботи на прикладі конкретного підприємства розробляються науково обґрунтовані пропозиції (проект) по обраній тематиці дослідження і дається економічне обґрунтування пропонованих заходів.
У висновках записуються результати, отримані при вирішенні поставлених завдань; описується теоретичне, методичне і практичне значення отриманих результатів; пропонуються рекомендації з їх застосуванням у навчальному процесі і виробництві.
Список використаних джерел слід розміщувати в порядку їх згаду- вання у тексті за їх наскрізною нумерацією або за абеткою.

129
У другому випадку список використаної літератури слід складати за такою схемою:
1) закони України і підзаконні акти;
2) нормативні акти та інструкції;
3) навчальна, монографічна і періодична література;
4) практичний матеріал.
При посиланнях на літературне джерело слід вказувати його порядковий номер у списку літератури із зазначенням відповідних сторінок, наприклад: [11, с. 23].
Виконання дипломної (магістерської) роботи потребує глибоких теоретичних знань, а також уміння їх використовувати на практиці.
Матеріали про результати діяльності підприємств (організацій), на базі яких виконується дипломна (випускна) робота, збираються під час проходження практики. При обробці зібраного матеріалу особлива увага повинна приділятися наочності і змісту таблиць, рисунків, схем, графіків.
Вибір виду ілюстрацій залежить від змісту матеріалу і поставленої мети.
Таблиці повинні бути уніфіковані, а цифрова інформація достовірною.
У першій редакції робота повинна бути представлена науковому керівникові за 30 днів до захисту. В закінченому вигляді робота представляється науковому керівникові за 15 днів до початку захисту, а за
10 днів – завідувачу кафедри. Студент допускається до захисту дипломної роботи за наявності: завдання на дипломну роботу; оформленої і підписаної студентом і науковим керівником дипломної роботи; відгуку наукового керівника; рецензії на роботу провідного фахівця з даної проблеми (викладача іншої кафедри або іншого вищого навчального закладу); оформленого ілюстративного матеріалу по захисту; тез доповіді.
Завдання на дипломну роботу (виробничий запит) – документ, у якому визначається об’єкт дипломного проектування та організаційно-
інформаційні умови, які надаються студенту для його науково-дослідної діяльності.
У відгуку науковий керівник визначає теоретичний рівень роботи, глибину дослідження, обґрунтованість рекомендацій, елементи новизни, підготовленість студента до самостійної роботи за відповідною спеціальністю.
Рецензія повинна містити оцінку дипломної роботи (проекту) за п’ятибальною шкалою. Негативна рецензія не може бути підставою для відхилення роботи від захисту. Виробничий відгук – документ, який підтверджує актуальність та значущість дипломної роботи для даного

130 об'єкту дослідження (підприємства або організації), визначає рівень розкриття теми дослідження.
Доповідь по захисту дипломної роботи повинна бути змістовною, у межах 10-12 хвилин. Спочатку необхідно охарактеризувати об'єкт дослідження, проаналізувати його організаційно-економічні складові і зробити висновки. Це займає не більше ніж 30% часу, відведеного для доповіді. Друга частина присвячується викладу сутності запропонованих заходів і обґрунтованою їх ефективністю. Під час доповіді необхідно звертати увагу членів державної екзаменаційної комісії (ДЕК) на демонстраційний матеріал, коротко пояснюючи його зміст. Після доповіді студент відповідає на питання членів ДЕК.
За результатами захисту магістерської роботи державна екза- менаційна комісія приймає рішення про присвоєння спеціалісту відповідної кваліфікації і про видачу йому диплома державного зразка.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал