Конотативний синтаксис



Скачати 73.05 Kb.

Дата конвертації12.04.2017
Розмір73.05 Kb.


99
УДК 811.14'02'25'367.7
КОНОТАТИВНИЙ СИНТАКСИС
ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ПОЕТИЧНОЇ МОВИ
СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА, ФУНКЦІЯ, ПЕРЕКЛАД

Головач Уляна Володимирівна
канд. філол. наук
Український католицький університет

У статті розглядаються особливості синтаксичної структури поетичних текстів давньогрецької трагедії. Автор виявляє й аналізує структурно-конотативні реалії, які відображають стилістичну тенденцію хорової лірики класичного періоду до послідовного уникання будь-яких паралелізмів і симетричних побудов. Це передусім численні вияви синтаксичної асиметрії форм, синтаксичні контамінації, еналаги, анаколуфи.
Ключові слова синтаксична структура, конотація, синтаксична контамінація, еналага, анаколуф.

Вивчення поетичних текстів у світлі їх естетичного функціонування і значення передбачає дослідження впорядкованого співвідношення словесних елементів структур. Як справедливо зазначав ВВ. Виноградов, – "не лише окремі слова чи словосполуки і, взагалі, не тільки ті елементи мови, які передають предметний зміст, але також і граматичні засоби мовив художньому мовленні, і особливо в мовленні поетичному, можуть служити предметом художньої рефлексії" [Виногра- дов 1963, 132]. Б.В. Томашевський, зі свого боку, зауважував, що не можна проводити різкої межі між віршованими і граматичними нормами, тому що першій другі відображають природу мови, і якою своєрідно авторською не була б віршована організація, вона належить конкретній мові, виявляє потенційні можливості мовлення і не може повторитися поза межами національних форм мови. У цьому причина того, що поезія залишається завжди у найвищій мірі національною формою мистецтва [Томашевский 1959, 68]. Саме тому, що конотації граматичних форм відіграють важливу образотворчу функцію в поетичному тексті, вони мають бути об'єктом перекладознавчого аналізу. Беручи до уваги те, що з погляду теорії перекладу розрізнення стилістичних і конотативних компонентів у семантиці граматичних форм несуттєве принаймні подібного погляду дотримуються дослідники Р.П. Зорівчак, З.Я. Тураєва, Л.М. Бол- дирєва та інші – ми, поділяючи їх позицію, надалі будемо ототожнювати ці типи значень у семантиці граматичних форм [Зорівчак 1989, 153]. У контексті перекладознавчої проблематики особливий інтерес для нас становлять синтаксичні явища, зумовлені розбіжностями у структурі зіставлюваних мов. Для позначення форм, що відображають структурно-конотативну своєрідність мо- ви-джерела і не мають безпосередніх відповідників у цільовій мові, користуємося поняттям структурно-конотативної реалії, що його впровадила до наукового апарату перекладознавства Р.П. Зорівчак. Нарівні текстової організації першотвору структурно-конотативні реалії старогрецької мови реалізуються як етномовні компоненти граматично-синтаксичної структури оригіналу, що відображають якусь дуже своєрідну рису його мовної тканини і не мають еквівалентів у граматичній структурі поетичних текстів перекладу.

Studia Linguistica. Випуск 5/2011

100
Мета статті полягає втому, щоб через виявлення дивергентних і конвергентних явищ в синтаксичних структурах старогрецької та української мов проаналізувати і вивчити природу трансформацій, яких зазнає оригінальний тексту перекладі. Серед художньо-виражальних засобів синтаксису, які відіграють важливу образотворчу функцію в поетичних текстах грецької трагедії, слід відзначити тенденцію до уникання будь-яких паралелізмів і симетричних мовних виразів. Як зауважує В. Брайтенбах, "це уникання симетрії, свідоме і продумане руйнування конгруенції синтаксичних структур базується на прагненні грецьких ліриків надати мові присмаку незвичайності. Ніщо так не відлякує творців грецької хорової лірики, як монотонна одноманітність форм" [Breitenbach 1967, 54]. Про це пишуть також інші дослідники творчості грецьких трагіків Т. Вебстер, Е. Брун, В. Стенфорд [Webster
1936; Bruhn 1899; Stanford 1942]. Нарівні тексту ця "програмна тенденція" грецької хорової лірики реалізується в численних виявах асиметрії форм, що простежується у вживанні різнотипних структуру межах паралельних членів [Breitenbach 1967, 209]. Розглянемо конкретні вияви асиметрії форму грецьких трагіків.
1. Невідповідність часових форм дієслів у головному та підрядному реченні καὶ
μ᾿ ὁ πρέσβυς ὡς ὁρᾷ… μέσον κάρα διπλοῖς κέντροισί μου καθίκετο [Soph. O. R. 807],
Старий те бачив (досл.: коли це бачить)… роздвоєним стрекалом дав мені потім ю
(пер. Бориса Тена); пор.: Побачив се старий і вигледів // Момент, коли проз віз я про-
ходив, // Та й вдарив пужалом мене потім ю (пер. І. Франка ἐπεὶ γὰρ ἦλθον πατρὸς
ἀρχαῖον τάφον, ὁρῶ… πηγὰς γάλακτος [Soph. El. 893], Прийшла [досл.: коли прийшла]
я до могили батька давньої // І бачу її схилом молоко струмить (пер. А. Содомори). Перекладач зберігає різночасовість дієслівних форм, впроваджуючи теперішній час історичний. Але для цього він, за синтаксичними нормами української мови, мусить замінити підрядний зв'язок предикатів сурядним відношенням між ними.
2. При першому іменнику прийменник пропущений із являється лише при другому члені паралельної синтагми. Таке синтаксичне явище, яке трапляється лише в мові ліриків і трагіків, називається σχῆμα ἀπὸ κοινοῦ [Kühner 1904, т. 2, 550]. Як зазначає У. фон Вілямовіц-Меллендорф, поетичні тексти Гомера не засвідчують подібної асиметрії форм [Wilamowitz-Möllendorf 1921, 32–33]: δεινὸν τὸ κοινὸν
σπλάγχνον, οὗ πεφίκαμεν, μετρὸς ταλαίνης κἀπο δυστήνου πατρός [Aesch. Sept. 1031],
Одне в нас лоно з ним до світла вивело – // Батьків нещасних безталанні діти ми
(пер. А. Содомори). Інший вияв фігури σχῆμα ἀπὸ κοινοῦ: δρομάδα Ναΐδ᾿ ὅπως τε
Βάκχαν [Eur. Hipp. 550], Мов німфу тремтливу, незайману // чи вакханку (пер. А. Содомори). Таке явище в поетичному мовленні зумовлене дією закону зростаю- чого члена, що полягає в поступовому зростанні об'єму членів речення [Kühner
1904, 558]: широке використання подібних фігур спричинене також ритміко- мелодійними вимогами поетичної фрази. "Основна функціональна властивість поетичного мовлення – його ритмічна організація й особлива інтонаційна структура – великою мірою визначає інші властивості й безпосередньо впливає на семантику та функції всіх елементів мови, які беруть участь у побудові поетичного тексту, – зауважує з цього приводу І.І. Ковтунова [Ковтунова 1986, 7].
Головач У. В.

101
3. Прагнення надати мові конотацій незвичайності, уникнути монотонності одноманітних форм приводить до різних граматичних зміщень і модифікацій вихідної синтаксичної моделі. Такі "граматичні ляпсуси, – за визначенням Р. Якобсона, – комунікативно значущій функціонально виправдані [Якобсон 1987, 290]. Їхня відносна регулярність і повторюваність, дозволяє зарахувати ці риси синтаксису поетичного мовлення до функціональних ознак стилю Есхіла, Софокла і Еврипіда. Серед них – різні вияви стилістично синтаксичних фігур синтаксична контамінація, еналага і анаколуф. Беручи за основу мовознавче визначення контамінації як об'єднання, схрещування двох мовних одиниць (лексем, фразеологізмів) на основі їхньої структурної, функціональної або асоціативної близькості [Cuddon 1999, 523], можемо говорити про особливий різновид контамінації у поетичному мовленні грецьких трагіків, який полягає у схрещуванні двох структурно подібних і семантично тотожних синтаксичних конструкцій. Їх об'єднання водній моделі висловлювання породжує ненормативний синтаксичний зворот, впровадження якого у текст в кожному випадку несе чітко задане автором функціональне навантаження. Розглянемо деякі найхарактерніші для поетичної мови грецьких трагіків вияви синтаксичної контамінації. Задля наочності подаємо її різновиди схематично.
1. а. ἐκφυγεῖν ἄνακτ᾿ αὐτὸν ἀκούομεν. b. ἐκέφυγεν ἄναξ αὐτὸς, ὡς ἀκούομεν. a.+b. τυτθὰ δ᾿ ἐκφυγεῖν ἄνακτ᾿ αὐτὸν ὡς ἀκούομεν
[Aesch. Pers. 562].
Та навряд, як чулими Сам владар урятувавсь (пер. А. Содомори).
2. a. δεῖ σε ἐκκλέψειν. b. δεῖ ὅπως ἐκκλείψεις. a.+b. τὴν Φιλοκτήτου σε δεῖ ψυχὴν, ὅπως λόγοισιν ἐκκλείψεις λέγων [Soph. Phil. 54].
Філоктетові обманом душу мусимо обпутати (пер. А. Содомори).
3. a. αὐτὸς ἦν ὁ μαρτυρῶν ταῦτ᾿ Ὀρέστην δρῶντα μὴ βλάβας ἔχειν. b. αὐτὸς ἦν ὁ μαρτυρῶν, ὡς ταῦτ᾿ Ὀρέστην δρῶν μὴ βλάβας ἔχει. a.+b. αὐτὸς ἦν ὁ μαρτυρῶν ὡς ταῦτ᾿ Ὀρέστην δρῶντα μὴ βλάβας ἔχειν.
[Aesch. Eum. 548].
Сам віщун потвердив, Орестові за цей вчинок каране належиться
(пер. А. Содомори).
Ще одним виявом стилістичних фігур, суть яких полягає в граматично неправильній заміні однієї граматичної категорії (частини мови, роду, числа, відмінка тощо) іншою, є еналага [Cuddon 1999, 322]. Цей поширений умові грецьких трагіків неправильний мовний зворот розглядаємо як художній засіб, вживаний з метою посилення експресії і надання виразу певного колориту розмовного стилю. Ἐφ᾿ ἁλμυρὰν
πόντου κλῆδ᾿ ἀπέραντον [Eur. Med. 211], досл.: через морський моря пролив безмеж-
ний. У такий спосіб, через граматичне поєднання κλείς, ключ з прикметником
ἀπέραντος, безмежний, безконечний, автор реалізує у тексті оригіналу оксиморон,

Studia Linguistica. Випуск 5/2011

102
поєднуючи лексеми, семантика яких заперечує одна одну. У перекладі Бориса Тена:
По бурхливій хвилі водної пучини // Крізь браму безкрайого. Δύστηνος ἐγώ //
δακρύων ὡς οὐ δύναμαι κατέχειν γραίας // ὄσσων ἔτι πήγας [Eur. H. F. 449], досл.: О,
я нещасний, бо не можу стримати сліз старечих (в оригіналі старої) очей струм-
ки. Тут подвійна граматична невідповідність між прикметником та іменником – уроді й числі ὄσσων родовий відмінок від іменника середнього роду ὄσσε (двоїна) має своїм означенням прикметник жіночого роду, який вживається в родовому відмінку однини. У перекладі А. Содомори: О горе Не можу я сліз гірких, // Що
ллються струмками з старечих очей // Ні стримати, ні вгамувати. Невідповідність в узгодженні відмінків між прикметниками та іменниками приводить до порушення логічної атрибуції означуваних слів синтаксичне зміщення приводить до семантичної невідповідності узгоджуваних членів. Автор ніби випробує свою поетичну майстерність, використовуючи тонке співвідношення елементів, творить художній образна небезпечній грані порушення граматичної і семантичної гармонії. У результаті виникає особлива взаєпроникна комбінація зображень, що здатна пробуджувати приховані асоціативні можливості слів і увиразнювати образний елемент лексичного значення. Κλισίας ὁπλοφόρους Δαναῶν [Eur. I. A. 189], досл.: зброєносні наме-
ти данайців ἔμολε δ᾿ ἄν ἑκατόστομοι βαρβάρου ποταμοῦ ῥοαὶ καρπίζουσιν ἀνόμβρον
[Eur. Bacch. 406], досл.: Стогирлові потоки варварської ріки напувають землю, яка не
знає дощів. У перекладі А. Содомори: Де ниви п'ють // Із стогирлової ріки. Поширеним різновидом еналаги в поетичних текстах грецької трагедії можна вважати також невідповідність в узгодженні числа й особи головних членів речення, Онде
причаївся той, // Хто силою до Трої повезе (досл.: повезу) тебе (пер. А. Содомори). Як різновид еналаги зустрічається також невідповідність категорії числа у звертанні, Як сміли визі мною не порадившись, // Поганці (досл.: поганче), дати
мою зброю іншому (пер. А. Содомори). Така граматична непослідовність – виразно функціональна. Складається враження, що думка випереджує вираження – так часто буває під час сильного емоційного збудження в стані афекту. Беручи за основу різні вияви розмовного мовлення з його виразними інтонаціями, які "оголюють" сам процес народження і розвитку думки-переживання, автори грецької трагедії нерідко вдаються також до анаколуфу (гр. ἀνακόλουθον) – граматичної непослідовності, що полягає в навмисному відхиленні в структурі речення, коли синтаксична конструкція має початок, але немає свого логічно- синтаксичного завершення [Smyth, 1980, 671]. Анаколуф належить до тих синтаксичних елементів тексту, в яких експресивне начало домінує над логічним. Тією чи іншою мірою анаколуф властивий всім мовам. Зразки анаколуфу знаходимо в українській поезії – "Енеїді" Котляревського, в поезії Т. Шевченка, В. Свідзінського,
Б.-І. Антонича. І все ж граматичний розрив, аналогічний анаколуфу в старогрецькій мові, не завжди можливий в українському перекладі.
Головач У. В.

103
Найчастіше анаколуф виникає у зв'язку із вживанням дієприкметників participium conjunctum, що в класичному синтаксисі старогрецької мови творить вторинний центр предикації і має своїм суб'єктом підмет керуючого дієслова, в анаколуфній конструкції абсолютизується від граматичної основи речення – виражає дію, суб'єк- том якої виступає особа, про яку йшлося в попередньому реченні. Ἐλθὼν δ᾿ ἐκεῖσε,
πρῶτα μὲν μ᾿ οὐδεὶς ξένων ἑκὼν ἐδέξαθ᾿, ὡς θεοῖς, στυγούμενον [Eur. I. T. 947], досл.:
Прийшовши (я) туди, спершу ніхто з чужинців мене не хотів приймати, як ненавис-
ного богам (суб'єктом дії вираженої дієприкметником є особа мовця, суб'єктом керу- ючого дієслова οὐδεὶς ξένων, ніхто з чужинців. Такий граматичний розриву цьому випадку, які в переважній більшості інших, – автор часто використовує як додатковий стилістичний засіб, що надає мовленню виразних відтінків розмовного стилю.
Еврипід впроваджує його, щоб передати стан схвильованості Ореста, його розгубленість, і головне тут, мабуть, поспіху якому він намагався висловити думку, – настільки, що вона випереджувала її вербальне оформлення. У перекладі А. Содомори анаколуф відсутній Ніхто мені притулку не давав, // Зі страху, що безсмертним я нена-
висний. Перекладач просто опускає дієприкметникову синтаксичну синтагму ἐλθὼν
δ᾿ ἐκεῖσε. Висловлювання у перекладі побудовано без жодного відхилення від синтаксичних норм української мови, загублено експресію, напруження, схвильованість, зумовлені поспішністю вислову. Експресивний компонент значення, ніяк некомпенсований, залишається, отже поза текстом перекладу. Які більшість інших граматичних засобів, анаколуфна конструкція речення поліфункціональна, тобто експресивні функції, які вона може виконувати, – дуже різні. Наступний приклад анаколуфу можна розглядати, власне, як переконливий аргумент для підтвердження поліфункціональності анаколуфу. Τὰ πολλὰ δὲ πάλαι προκόψασ᾿
οὐ πόνου πολλοῦ με δεῖ [Eur. Hipp. 22–23], досл.: Вже давно все продумавши, не тре-
ба від мене багато зусиль. У даному випадку – це говорить несхвильований, розтерзаний сумнівами герой, а самовпевнена і самовладна Кіпріда. Анаколуфу її мові виражає аж ніяк не розгубленість чи страх, а радше невимушеність і зверхність.
Стилістично-синтаксичні фігури містять у собі граматичні ознаки, які завжди ві- дображають літературну традицію, в якій твориться оригінальний твір. Тому з повним правом можна говорити, які у випадку з лексичними одиницями, про прагматичний компонент значення стилістично-синтаксичних одиниць, які в окремих випадках можуть надавати висловам своєрідного колориту, зрозумілого для носія мови і недоступного для свідомості носіїв іншої мовної традиції. Художні засоби синтаксичного рівня організації поетичного мовлення несуть у собі великий потенціал образності поетичної канви твору. Вони створюють своєрідний лад вірша, його загальне композиційне тло, на якому виділяються окремі художні образи, що в сукупності становлять художньо-образну структуру твору. Тому адекватне відтворення всіх нюансів, виражених на синтаксичному рівні, є надзвичайно важливим. Перед іншомовним читачем у процесі сприймання перекладеного твору має виникати тональність, задана автором першотвору. Цю тональність разом з іншими елементами твору забезпечує також синтаксичний рівень, і зберег-

Studia Linguistica. Випуск 5/2011

104
ти її можна, лише функціонально відтворивши художні засоби, що пов'язують окремі образи та елементи тексту в цілісну систему. При перекладі важливо зберегти домінантну семантичну тенденцію оригіналу, уникнути відхилень там, де послабленість синтаксичних зв'язків виконує стилістичну функцію, сформулювати фразу так, щоб її експресивні якості, задані конструкцією оригіналу, функціонально відповідали синтаксичній формі першотвору. При відтворенні семантики структурно-конотативних реалій можливі, навіть, бажані, творчі експерименти, які автор оригіналу реалізував у матеріалі своєї мови, суттєво розширюючи при цьому межі допустимих синтаксичних норм. В статье рассматриваются особенности синтаксической структуры поэтических текстов древне- греческой трагедии. Автор обнаруживает и анализирует структурно-коннотативные реалии, которые отображают тенденции хоровой лирики классического периода к последовательному избежанию каких-либо параллелизмов и симметрических построений. Это прежде всего многочисленные прояв- ления синтаксической ассиметрии форм, эналлаги и анаколуфы.
Ключевые слова синтаксическая структура, коннотация, синтаксическая контаминация, эналлага, анаколуф.

The article observes the peculiarities of syntactic structures of poetic texts of Ancient Greek tragedy. The author identified and studied structurally connotative aspects that reflect a stylistic tendency towards choral lyric of the classical period with the consistent avoidance of any kind of parallelism and symmetric construc- tion. These are, above all, the numerous manifestations of syntactically asymmetric forms, and different types of syntactic contamination, enallages and anakoluths.
Key words: syntactic structure, connotation, syntactic contamination, enallage, anakoluth.

Література:
1. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. – Москва Изд-во АН СССР,
1963. – 256 с.
2. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. На матеріалі англомовних перекладів української мови.
– Львів Вид-во при Львів. уні-ті, 1989. – 214 с.
3. Ковтунова И.И. Поэтический синтаксис. – Москва Наука, 1986. – 206 с.
4. Томашевский Б.В. Стих и язык. – Москва Изд-во АН СССР, 1959. – 62 с.
5. Якобсон Р.О. Работы по поэтике. – Москва Прогресс, 1987. – 461 с.
6. Breitenbach W. Untersuchungen zur Sprache der Euripidischen Lyrik. – München: Verl. der Bayeri- schen Akademie der Wissenschaften, 1967. – 397 S.
7. Bruhn E. Anhang zum Sophokles. – Berlin: Weidmannsche Buchhandlung, 1899. – 170 S.
8. Сuddon J.A. The Penguin Dictionary of Literary Terms and Literary Theory. – New York, 1999.
– 1024 p.
9. Kühner R., Gerth B. Ausfürliche Grammatik der Griechischen Sprache. Zweiter Teil: Satzlehre.
– Hannover und Leipzig: Hahnsche Buchhandlung, 1904. – 768 S.
10. Smyth H.W. Greek Grammar. – Harvard University Press, 1980. – 785 p.
11. Stanford W.B. Aeschylus in his Style: A Study in Language and Personality. – Oxford University
Press, 1942. – 325 p.
12. Webster T.L. An Introduction to the Style of Greek Tragedy. – Oxford: Clarendon Press, 1936.
– 352 p.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал