Конкурсу «Соняшник» «Я мову рідну збережу й вінок їй виплету на славу»



Скачати 129.56 Kb.
Дата конвертації11.05.2017
Розмір129.56 Kb.
ТипКонкурс

Сценарій урочистої частини проведення V Міжнародного мовознавчого конкурсу «Соняшник»


«Я мову рідну збережу й вінок їй виплету на славу»

Мета : залучити учнів до вивчення рідної мови; виховувати почуття любові,шанобливого ставлення до усіх мов, толерантності й поваги до мов інших народів, почуття патріотизму громадян Української держави,бажання вивчати й надалі рідну мову, звичаї та обряди рідного народу; розвивати і закріплювати навички виразного мовлення, вміння самостійно складати вірші.
Здрастуй, Слово, українська мово,

Здрастуй на межі тисячоліть!

Квітни калиново й барвінково, c:\users\user\desktop\фото соняшник 2014\p3041872.jpg

запашна вічнозелена віть!


Мовна зоряна світобудово,

Ворог твій −шовіністична тьма.

Зникне десь одна-єдина мова −

І дуже гармонії нема.


Тож несімо естафету гідно:

В ріднім слові — мир і благодать.

Ми як скарб нетлінний мову рідну

Мусимо нащадкам передать.


Йди в тисячоліття, рідна мово,

До сердець і душ людських доходь.

Квітни калиново й барвінково,

Бо на те благословив Ґосподь:

(Д. Білоус)
2-га ведуча. Четверте Березня — свято унікальне. Винятковість; його в тому, що воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об'єднала любов до історії свого народу та її мови. Весь український народ стоїть на межі визначної дати 200-річчя з дня народження геніального сина українського народу, борця за справедливість Тараса Григоровича Шевченка. Цей захід та мовознавчий конкурс «Соняшник» присвячений цій визначній даті.

Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці пам’ять про важке життя геніального сина українського народу і , щоб увіковічити цю пам’ять, нашій школі буде присвоєно ім'я Тараса Григоровича Шевченка. Будьмо ж усі гідними цієї високої честі!
2-й ведучий. У Святому Письмі сказано: «Спочатку було Слово». Для кожної людини воно завжди спочатку. Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі, тієї, на якій він народився й живе. Немає в жодній мові й нерідних слів. Батьківська хата, материнська мова, рідна земля — словосполучення, що несуть у собі величезний почуттєвий заряд. І нехай кожна доба, кожний народ наділяє образ своєї Вітчизни індивідуальними ознаками-атрибутами, мотив рідного слова в тому магнітному полі присутній постійно.c:\users\user\desktop\фото соняшник 2014\p3041887.jpg

Мова наша ,мова

Мова кольорова.

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.
Мова наша,мова –

Літ минулих повість ,

Сива наша совість.
Я без тебе,мово,

Без зерна полова,

Соняшник без сонця,

Без птахів діброва,


Як вогонь у серці,

Я несу в майбутнє

Невгасиму мову ,

Слово незабутнє.


Читець

Оті слова — одвічне царство мови, Що вижила й узориться тепер. Вона звучить магічно, як Бетховен, В устах братів по крові і сестер. У ній усе: діброви й верболози, Дніпра і Ворскли витканий атлас, Козацька доблесть і кріпацькі сльози, Ще й дума та, що вистраждав Тарас. І ти — моя сподвижницькая слава, мечі і струни, правда і терни від київського князя Ярослава до нашої стрімкої бистрини.

(Д. Луценко)
ВЕДУЧИЙ Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?
Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей...

О Боже мій, Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя, день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.


ВЕДУЧА Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.
ВЕДУЧИЙ Ми переконані, що тут зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова.
ВЕДУЧА Тож запрошуємо всіх вас на свято української мови, яка є міцним корінням нашої вічно-живої культури.
Звучить Гімн України
Молитва до мови К. Мотрич

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м`яти, євшан-зілля, з роси, дніпровської води, від зорі і місяця народжена! c:\users\user\desktop\фото соняшник 2014\p3041897.jpg

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. Тож стояла ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душу Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.

Мово моя! Звонкова кринице на дорозі нашої долі. Твої джерела б`ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в Тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу, здоров`я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що молилися на дароване Тобою Слово. Бо “Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог”.
ВЕДУЧИЙ «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування»,— писав Панас Мирний.
ВЕДУЧА У світі існує понад 6 тисяч мов. Кожна мова неповторна. Як не існує веселки без різнобарв’я кольорів, так не існує людства без барвистого вінка мов, однією з кращих квіток якого є наша українська мова — державна мова України.

УЧЕНЬ


Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має…


У тій мові ми співали,

В ній казки казали, c:\users\user\desktop\фото соняшник 2014\p3041938.jpg

У тій мові нам минувшість

Нашу відкривали…


УЧЕНЬ

Мова кожного народу

неповторна і — своя;

в ній гримлять громи в негоду,

в тиші — трелі солов’я.
На своїй природній мові

І потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.


Солов’їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.


Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас.


1-й ведучий. З далеких докняжих часів витікає наша мовна традиція, а в період держави Київської Русі наше слово сягнуло державного творення: було відкрите не лише для близьких сусідів, а й для найвіддаленіших земель, збагачувалося іншими мовами й збагачувало їх.

1-ша ведуча. Його розвитку не могли зашкодити чвари й усобиці, феодальна роздробленість і навіть багатовікове монголе татарське нашестя. Гідно подиву, що його не стяла шабля, не за, топтали в болото кінські копита, що воно не розвіялося у вихор навальних орд, а залишилося сіллю землі й народу.


2-й ведучий. Ознаки української мови фіксуються в пам'ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих XIст., а без посереднім джерелом української, як і інших слов'янських мов виступає праслов'янська мова.
2-га ведуча. Горіли хроніки, храми і святі книги, а слово вийшло з вогню як заповіт. Гнане, принижене й занапащене, воно ніколи не відчувало себе як у полоні-бозвиході. Воно начебто чекало великої пори, і вона прийшла: волика нора формування нації –

XVI-XVII ст.


1-й ведучий. Усе прийшло в досі нечуваний і небачений рух −повстала освіта, ширилася наука, збагачувалася культура. Народні братства творили єдиний національний фронт. Слово пізнало еллінську й римську філософію і поетику, систему Коперника; воно стало демократичним і непоборним, як республіка Запорозька Січ, і прекрасним, як козацьке бароко. Цілком природно, що вияв його сили — національної самосвідомості — збігаєтьсяз вибухом визвольних змагань за національну й соціальну спра¬ведливість і свободу.
2-га ведуча. Виникають друкарні, видаються навчальні по¬сібники, наукові трактати, літературні й публіцистичні твори. У другій половині XVII століття налічується 24 друкарні по всій Україні. Свобода слова була невід'ємним нравом людини, як і право на життя. Українському слову, охрещеному мечем і вогнем у визвольній війні з польським панством, здавалося, не страшні ніякі тернисті шляхи попереду. Якщо Богдан Хмельницький був батьком нації, то її матір'ю була мова.
1-й ведучий.1798 рік. «Енеїда» І. П. Котляревського засвідчила, що жива українська мова має право на книжне літературне користування.c:\users\user\desktop\фото соняшник 2014\p3041911.jpg
2-й ведучий

Будеш, батьку, панувати. Доки живуть люди, Доки сонце в небі сяє, Тебе не забудуть.

Так оцінить Т. Шевченко творчість нашого земляка, родоначальника української мови. Адже знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою, всупереч тогочасній традиції використання в книгодрукуванні книжної української мови, хоч її функціонування поступово ущільнювалося й зводилося нанівець царськими заборонами на українське слово.
ВЕДУЧА Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова — це показник існування нації. Поки існує мова, існує народ. У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова. Де б не проживали представники української діаспори: в Німеччині чи Австралії, Сполучених Штатах Америки чи в Канаді,— скрізь вони утворюють свої національні осередки, відкривають українські школи, випускають українську пресу, передають із покоління в покоління рідну мову, аби не загубився український родовід серед інших національностей. На весь світ стало відомим ім’я Петра Яцика, українського мецената з Канади, який започаткував проведення Міжнародного конкурсу знавців української мови, спрямованого на пропаганду і підтримку розвитку української мови.
ВЕДУЧИЙ І як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом нам даній землі, в час, коли постала, як благословення Боже, вимріяна Шевченком незалежна Україна, в час, коли ми маємо здійснювати мрію Кобзаря — об’єднатися в одну велику сім’ю, ім’я якій — українська нація, все ще зрікаємося мови наших пращурів, а значить, і свого національного коріння.

Нерідко ще зустрічаються такі люди, як у гуморесці Павла Глазового „Кухлик”.(Звучить гумореска у виконанні учня).


Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: - Покажіть
Кухлик той, що з краю.
Продавщиця: - Што? Чєво?
Я не панімаю.
- Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
- Да какой же кухлік здєсь,
Єслі ето кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови:
- В Україні живете
Й не знаєте мови…
Продавщиця теж була
Гостра та бідова.
- У мєня єсть свій язик,
Ні к чєму мне мова.
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо така сама біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика
– І не знає мови!
ВЕДУЧА Історiя кожного народу має героїчні й трагiчнi, щасливi й нещаснi сторiнки. На долю України випали великi поневіряння: турецько-татарськi орди, польськi феодали, росiйський царизм хотіли поневолити наш народ. Забороняли мати власну iсторiю, культуру, мову.
Мово рідна! Мово невмируща!

Нездоланна в просторі віків!

Ти потрібна нам, як хліб насущний,

Як дарунок вічний прабатьків.


Знаю: вороги не раз топтали

Нашу мову упродовж віків,

«Рідні» доморощені вандали

Поклонялись мові чужаків.


...Той, хто рідну мову забуває,

Всіх продасть: і матір, і дітей.

Той Вітчизни рідної не має

І повагу втратить у людей.


ВЕДУЧИЙ Рідна мово! Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але велику долю вистраждати.
Пісня Савченко Ю. «Стоїть гора високая»
ВЕДУЧА Почуйте, друзі, крик згорьованої душі українських поетів, зойк їх зраненого серця, відчуйте їх болі у своїй душі — і згадайте, що ми українці, нащадки козацького роду, а не хохли без роду і племені.
УЧЕНЬ

Молитва за рідну мову


 
Боже, Отче милостивий,
Ти нам дав ту мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала


Нам, маленьким, наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем


Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова -
Мов троянда поміж цвітом.

Хоч би й хто напастував нас,


Хоч би й хто посмів грозити, -
Дай нам силу, дай відвагу
Рідну мову боронити.

Поможи, Небес Владико,


Хай буде по Твоїй волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно: в хаті, церкві, в школі.

Дай діждати пошанівку


Рідного святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Наша українська мова!
ВЕДУЧА

1840 рік. Уперше виходить друком «Кобзар Т. Шевченка. Українська літературна мова стає на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації; на цьому шляху були і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих синів та дочок українського народу: Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Симоненко. Золоту скарбницю рідної мови збагатили відомі майстри художнього слова – сучасні українські письменники: Ліна Костенко, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Дмитро Павличко, Іван Драч. Прислухаймось до чарівних звуків, материнської лагідності і доброти, мудрості земної, втілених у поетичне слово.c:\users\user\desktop\фото соняшник 2014\p3041928.jpg


Учень.

Я знаю силу слова –

воно гостріш штика

І швидше навіть кулі,

не тільки літака.

Воно проміння швидше,

в нім – думка й почуття

воно іде в народи

для вічного життя…

В.Сосюра



Пісня ( хор)
ВЕДУЧИЙ Мова — це показник культури людини. Недаремно говорять: «Заговори, щоб я тебе побачив». Зречення рідної мови в наслідку призводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення особистості.
Не грайся словом. Є святі слова,
Що матері з доріг вертають сина.
Спіши до неї, доки ще жива,
Допоки розум і допоки сила.

Знайди те слово - вічне і земне.


За часом час нам світ перестилає.
Минуще все. Лиш слово не мине
І та любов, що смертю смерть долає.

Пісня Савченко «Птах волі»
УЧЕНЬ

Гріховний світ вирує неспроста,

Підступний демон, що керує нами,

Та піднімається нетлінно над віками

Велична постать вічного Христа.

О Господи! Знайди нас всіх, знайди,

Бо ми блукаєм хащами ще й нині.

Прости гріхи й провини безневинні,

І до спасіння всіх нас поведи.

О Господи! Зціли нас всіх, зціли,"

Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, впізнавши віру і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мова,

Найкраща пісня в стоголоссі трав,

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей,

Ти, сповнена любові і відваги,

З-за ґрат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров, пролита в боротьбі,

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.
ВЕДУЧА Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов’янському морі.
ВЕДУЧИЙ Сьогодні ще актуальніше звучить голос нашого відомого поета Василя Симоненка «Без мови, без святості душі, без думки про завтрашній день немає громадянина».
УЧЕНЬ

Рідна мово моя українська

Рідна мово моя українська,

В світі гордо, натхненно звучи!

Волелюбна моя, материнська,

Мово рідна моя, не мовчи!


Хай же світлою буде дорога

Серед різних нелегких доріг...

Ми звертаємось нині до Бога,

Щоб тобі, мово, він допоміг.


Матір Божа, свята і єдина,

Дай нам щастя, любові й тепла!

Щоб квітуча моя Україна

Рідну мову, як стяг, підняла.


Будь прихильною, Матінко Божа!

Жити праведно в світі навчи!

Щоб світила нам зірка погожа.

Мово рідна моя, не мовчи!


Піднімайся, українська могутня державо!

Вічна воля! Чесна праця! Україні – слава!

У вінку твоєму – стрічка голуба Дніпрова,

На сторожі від неправди – Кобзареве слово.

Думі й силі нема краю, роду – переводу,

Обнімітеся, братайтесь, люди і народи!


ВЕДУЧА Ось і добігає кінця наше свято.

Тож збережімо духовний заповіт наших поетів любити свою землю, любити рідно слово, як зберегли нам наші батьки й діди рідну мову в страшні часи лихоліть.


2-й ведучий. Адже ми хочемо, щоб пас поважали, а для цього, як писав Борис Грінченко, насамперед треба бути українцями «думкою, мовою, ділом».
1-й ведучий. Рідна мова стосується насамперед виховання людської особистості, виховання самоповаги, національної самосвідомості, без них не може бути справжнього, а не паперового патріотизму. Адже «я»,— писав російський письменник М. Пришвін,— можна сказати тільки рідною мовою».

Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть,

Як стягів красу малинову,

Як рідного неба блакить.

Нехай в твоїм серці любові

Не згасне священний вогонь,

Як перше промовлене слово

На мові народу свого.
Як сонця безсмертного коло,

Що креслить у небі путі,

Любіть свою мову й ніколи

Її не забудьте в житті....


1-й. Ці слова відомого українського поета відносяться и до тих, для кого рідною є російська мова. „Поки живе мова в устах народу, - казав К.Ушинський, - до того часу живий і народ”. Бережіть свою рідну мову, вдосконалюйте своє мовлення!

f:\dcim\107olymp\p3041954.jpg

2-й. Тож на все добре і хай вам щастить!


(Лунає «Пісня про мову» Т.Петриненка).


f:\dcim\107olymp\p3041975.jpg



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал