Конкурсі «Кращий заступник директора школи з виховної роботи» в номінації «заступник директора з виховної роботи сільського загальноосвітнього закладу»



Сторінка2/4
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.69 Mb.
ТипКонкурс
1   2   3   4

Концепція громадянського виховання, концепція національного виховання, Закон України “Про загальну середню освіту”,Національна доктрина освіти у ХХІ ст. головною метою виховання на сучасному етапі бачить передачу молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду, і на цій основі формування особистісних рис громадянина України, які включають у себе: національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, екологічну, правову, трудову і фізичну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.


Головна мета школи – формування і розвиток високо інтелектуальної, свідомої особистості з громадянською позицією, готовою до конкурентного вибору свого місця в житті. Досягнути даної мети можливо у тісній співпраці школи, сім’ї, громадськості. Над реалізацією цих завдань працюватиме методоб’єднання класних керівників, зокрема в таких напрямках:

  • громадянське виховання;

  • військово-патріотичне;

  • художньо-естетичне;

  • моральне виховання;

  • превентивне виховання;

  • екологічне;

  • родинно-сімейне;

  • трудове виховання;

  • формування здорового способу життя;

  • сприяння творчому розвитку особистості.

МЕТА ДІЯЛЬНОСТІ методоб’єднання класних керівників-впровадження і роз’яснення за допомогою різних форм роботи основних напрямків діяльності класного колективу.
ЗАВДАННЯ:

  • пошук ефективних форм і методів виховного процесу в школі;

  • активізація творчих здібностей учнів;

  • робота з обдарованими дітьми;

  • надання практичної допомоги вчителям - класним керівникам;

- надання практичної допомоги батькам;

- розробка порад, пам’яток, рекомендацій;

- взаємовідвідування виховних заходів.

Усі напрямки виховання вимагають ефективних форм і методів роботи зі школярами, цікавих заходів. Тому виховна робота в навчальному році здійснюватиметься згідно плану роботи дитячої районної організації РАДОС “Крона”, річного плану роботи школи.

Слід відмітити основні ФУНКЦІЇ класного керівника які повинні бути дотримані кожним класним керівником.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ:



  • планування і координація всієї виховної роботи з класом;

  • надання допомоги учнівській організації класу;

  • встановлення зв’язків із учнівським та педагогічним

колективами, батьками, громадськістю;

  • забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів;

  • ведення документації у класі;

  • сприяння розвитку самоврядування.

АНАЛІТИКО-УЗАГАЛЬНЮЮЧІ:

- сприяння всебічному розвитку учнів на основі вивчення

і врахування їхніх індивідуально-психологічних особливостей.

КООРДИНАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНІ:

- забезпечення узгодженості роботи учнівського,вчительського,

батьківського колективів.


ПСИХОЛОГІЧНІ:

- встановлення довірливих стосунків із учнями.

СТИМУЛЮЮЧО-ГАЛЬМІВНІ:

- активізація чи гальмування учнівської діяльності залежно від її

спрямованості.

ПОКАЗНИКИ УСПІШНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА:

- високий рівень ефективності виховної роботи з класним

колективом;

- високий рівень розвитку творчої індивідуальності класного

керівника, наявності у нього авторської педагогічної технології;

- стиль взаємовідносин;

- включеність класного керівника в життя класу;

- високий рівень володіння уміннями та навичками класного

(уміння поставити мету, спланувати роботу, здійснити її,

оцінити, проаналізувати, зробити висновки);

- активні співпраця та співтворчість із класним колективом;

- контакт із батьками та залучення їх до співпраці;

- володіння вміннями зацікавити вихованців своїми захопленнями,

організувати дозвілля;

- взаємний інтерес класного керівника та учнів один до одного, повага

учнів до класного керівника.
П Л А Н Р О Б О Т И

Методобєднання класних керівників

І ЗАСІДАННЯ


В Е Р Е С Е Н Ь


1.Аналіз виховної роботи за минулий навчальний рік.

2.Визначення основних напрямків методичної та виховної роботи

на 2014-2015 н.р.
3.Затвердження планів роботи.

4.Практичне заняття:

-планування виховної роботи по класах;

-психолого-педагогічна характеристика класу.

ІІ ЗАСІДАННЯ

Г Р У Д Е Н Ь

1.Спадщина В.Сухомлинського у виховній роботі.

2.Педагогічна діагностика сімейного виховання і організація роботи з

батьками на її основі.

3.Практичне заняття:

-вивчення соціальних, психолого-педагогічних умов

сім”ї, її виховні можливості;

-організація спільної діяльності педагогів, батьків і

учнів;

-практичні поради щодо роботи з дітьми, які

потрапили в складні життєві ситуації.

4.Огляд методичної літератури з даного питання.

ІІІ ЗАСІДАННЯ

Л Ю Т И Й


1.Особистісно-орієнтований підхід до учнів у виховному

процесі.


2.Практичне заняття:

- діагностика темпераменту;

- складання психолого-педагогічної

характеристики особистості;

- робота з дітьми схильними до

правопорушень.

3.Огляд методичної літератури з даного питання.

ІУ ЗАСІДАННЯ


Т Р А В Е Н Ь


1.Підведення підсумків роботи МО.

2.З досвіду роботи:

-робота з обдарованими дітьми;

-як я уникаю конфлікту з дітьми.

3.Огляд методичної літератури з питання роботи з обдарованими дітьми.
Робота педколективу по вивченню творчої спадщини В.Сухомлинського.

(педрада)

Із сивої давнини дійшов до нас вислів невідомого мудреця: людина вартує стільки, який життєвий досвід вона залишила і як цей досвід живе в наступних поколіннях.

Спробувати виміряти «вартість», оцінити значущість Василя Олександровича Сухомлинського за цими критеріями спробуємо і ми з вами.

Знати В.О.Сухомлинського – це не означає вивчати досконало його

праці. Це означає – використовувати його спадщину, творчо впроваджуючи в свою роботу. Тобто, це творче поєднання дидактичної системи В.О.Сухомлинського з вимогами сучасності та нетрадиційними підходами в організації та проведенні уроків та виховних заходів.

Особливо важливого значення в сучасних умовах, коли суспільство потребує людей освічених, здатних самостійно мислити і швидко орієнтуватися у складних життєвих ситуаціях, набуває проблема активізації навчально-пізнавальної діяльності. Лише в умовах активного навчання і виховання , що стимулює розумову діяльність, сприяє формуванню пізнавальних інтересів, стає реальною мета: навчання, розумовий розвиток, виховання творчої особистості.

Вирішенню цих проблем сучасності сприяють нетрадиційні форми роботи. Уроки, проведені нетрадиційно, стимулюють творчість вчителя та його вихованців, створюють сприятливі умови співробітництва вчителя та учня.

В.О.Сухомлинський вчив, що хороший вчитель не дає готових істин, а вчить їх знаходити. Результативними під час спостереження і відкриття при спілкуванні з прекрасним стануть такі нетрадиційні форми роботи:

- діалог-фантазія (з героєм, автором, добою, відлітаючим птахом, першим

сніжком ) і т.д.;



  • Сфотографуй і озвуч ситуацію;

  • Мальований фільм (зараз презентація);

  • Уроки однієї книги,(події, вчинку);

  • Колективний малюнок на задану тему;

  • Фольклорна веселка;

  • Струмок думок з приводу ….;

  • «водоспад» (різних термінів);

  • Уроки-спектаклі;

  • Рольові та ділові ігри

  • Та інші.

Саме такі форми роботи, як говорив В.Сухомлинський, дають змогу за допомогою дитячої уяви «одухотворити та оживити» навчальний матеріал.

В.О.Сухомлинський вважав, що діти повинні розуміти, що знання їм потрібні для розвитку особистості. «Знати – це значить уміти застосовувати знання». А тому процес навчання повинен бути відкритим для дітей. Головне , вони повинні розуміти, для чого вони це вчать, де застосують здобуті знання.

Як вимагає час, вчитель повинен ширше використовувати методичні прийоми і форми роботи, через які створюється ситуація «співавторства», спираючись на здобуті знання учнів: «Учити так, щоб знання добувалися за допомогою наявних вже знань,» - вчив В.О.Сухомлинський.

І саме тому поєднання спадщини В.О.Сухомлинського з вимогами сучасності, з концепцією освіти та використання нетрадиційних форм і методів роботи на уроках і в позаурочний час , сприяє розвитку мислення , що веде до розвитку інтелекту, до розвитку особистості, здатної на творчу самореалізацію.

Сама спадщина видатного педагога має багатьох адресатів і оцінювати її можна за цілеспрямованими особливими критеріями. Їх виділяється , принаймні, п‘ять:

- перший – Сухомлинський для дітей;

- другий – Сухомлинський для вчителів;

- третій – Сухомлинський для батьків;

- четвертий – Сухомлинський для нашого суспільства;

- п’ятий – Сухомлинський для людства.

Перший напрям був, є і залишається провідним. Адже саме для дітей, заради їхнього майбутнього творив Василь Олександрович свою педагогіку серця, доброти, поваги і любові до вихованців. Недарма найголовнішу свою працю

В.О.Сухомлинський назвав «Серце віддаю дітям». У цих словах педагогічне кредо Василя Сухомлинського. І у відповідь на запитання про джерело його повсякденного педагогічного пошуку, його праці, він відповів: «А дитинство, дитячий світ – це світ особливий. Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про честь і безчестя, про людську гідність. Маючи доступ до казкового палацу, ім’я якому – Дитинство, я завжди вважав за конче потрібне стати якоюсь мірою дитиною. Тільки за такою умови діти не дивитимуться на вас як на людину, що випадково проникла за ворота їхнього казкового світу, як на сторожа, що охороняє цей світ, сторожа, якому байдуже, що робиться там, у середині цього світу».

Другий напрям – це спрямованість науково-педагогічної творчості Василя Сухомлинського на вчителя, педагога сучасного і майбутнього. Говорячи про цей напрям, не можна недооцінювати той чи інший твір. Без перебільшення можна сказати: усі праці Сухомлинського – це велика допомога вчителям.

«Учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини , яке ніколи не припиняється. Прекрасна риса – повсякчас відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі. Її становлення – один з тих коренів, які живлять покликання до педагогічної праці.» У праці «Сто порад учителеві» Василь Олександрович послідовно і поетапно формує глибокі відповіді на запитання, підказані «сотнями зустрічей і бесід з молодими вчителями, тисячами листів від них. Від першої відповіді на запитання «Що таке покликання до праці вчителя? Як воно формується?» до сотої – «Остання порада – по секрету» - зміст усіх пронизано чистотою і святістю, сердечністю і глибоким знанням психологічних особливостей дитини, любов’ю і повагою до неї, високим професіоналізмом і зовнішньою простотою, за якою – мудрість. Справжньою енциклопедією з школознавства стала велика праця В.О.Сухомлинського «Павлиська середня школа», в якій кожний вчитель при бажанні знайде корисні рекомендації видатного педагога з питань формування дружного педагогічного колективу , виховання дбайливого ставлення до природних багатств, піклування про фізичне здоров”я, моральне , розумове, трудове, естетичне виховання.

Основні ідеї та зміст цієї унікальної праці продовжуються в «Розмові з молодим директором школи ». Вона охоплює вісім взаємопов’язаних бесід.

Третій напрям – В.О.Сухомлинський для батьків. Усе , що створено розумом, серцем і працею видатного педагога, має величезне значення і для батьків.Майже в кожному творі є добрі поради й рекомендації для матері й батька.Вони стосуються різних аспектів життєдіяльності дитини, взаємодії батьків і вчителів.Своєрідним за задумом і жанром є твір «Листи до сина». Ця педагогічно-публіцистична праця є логічним продовженням думок педагога про виховання молодої людини. І хоча цей твір був написаний у 1967 році, він не втратив своєї животрепетної актуальності й сьогодні, оскільки сповнений слушних порад.

Цей аспект спадщини В.О.Сухомлинського доцільно використовувати і в підготовці молоді до сімейного життя, а також у самоосвіті батьків. Четвертий напрям – В.О.Сухомлинський для нашого суспільства.

Спадщина педагога-гуманіста – невичерпна криниця для духовного відродження суспільства, оновлення соціально-культурного життя на засадах високої моралі, етики, любові до своєї родини, свого народу, своєї Батьківщини. Доцільно й нині повернутися до його ідей, визначаючи мету і завдання виховної діяльності в сучасних умовах. «Мету виховної роботи ми вбачаємо в тому, щоб кожному юнакові, кожній дівчині дати моральну, розумову, практичну і психологічну підготовку до праці, розкрити в кожному з них індивідуальні задатки, нахили і здібності. Ми прагнемо підготувати наших вихованців до високоморальних і естетичних відносин, побудованих на дружбі і товаришуванні, на повазі до всього справді людського в кожній чесній людині.»

Як важливо в наші дні, коли загострилася криза в соціально-економічній та інших сферах життєдіяльності нашого суспільства, не забути й не розгубити ті загальнолюдські цінності, ту душевну красу людини, її високі морально-етичні якості, без яких неможливі високі економічні здобутки.

П’ятий напрям – В.О.Cухомлинський і людство. В ХХІ ст.. ім’я педагога-гуманіста, притягальна сила ідей якого зростає в усьому світі, його спадщина належать не тільки Україні. З кожним роком збільшується кількість послідовників Василя Олександровича в Австралії, Греції, Китаї, Польщі, Росії, США, Японії та інших країнах світу.

Закономірним є посилення уваги до спадщини українського педагога на всіх континентах. Одним зі свідчень цього є перевидання його творів 53-ма мовами народів світу. Спадщина видатного педагога в умовах полі культурності, кризи духовності має велику притягальну силу, оскільки сприяє розв’язанню найголовніших проблем освітньо-виховної діяльності, безперервної освіти.

У кожному з окреслених п’яти напрямів простежується широко плановий доробок В.О.Сухомлинського, передусім філософський, дидактичний, методичний, школознавчий, а також, прогностичний.

Коли читаєш твори Сухомлинського, то мимоволі поринаєш у світ доброти, сердечності, красивих людських стосунків у системі « учні –педагоги – батьки». Мені припали до душі слова Сухомлинського «діти тягнуться до того, хто сам тягнеться до них, не може жити без них, знаходить щастя і насолоду в спілкуванні з ними». Через те червоною ниткою пронизує спадщину Сухомлинського досить проста і водночас складна (за мірою осягнення) думка про створення таких умов, таких стосунків у школі й поза нею, які народжували б дитячу радість.

«Дитяча радість була для мене найбільшим щастям,» - писав Василь Олександрович, - «Мене цікавила кожна дитина: хотілося дізнатися, чим вона живе, що її хвилює і цікавить, які в неї радощі і незгоди.»

Отже, в центрі – Дитина, її світ, «відчування дитинства», його радість і горе, і навіть зло, якого ще багато було і в часи В.О.Сухомлинського, і є в наші дні. Уся творчість Педагога має гуманістичну спрямованість, сповнена глибокого психологізму, в ній органічно поєднуються простота, доступність з народною мудрістю.

Але не слід думати, що педагогічна творчість Василя Олександровича подобалася всім його сучасникам. Були й такі, що не сприймали тієї істинно високої святості, чистоти, духовності. Вони намагалися звинувачувати Василя Олександровича в неіснуючих гріхах, приписували йому те, чого насправді не було.

Василь Олександрович боляче сприймав, коли недруги, інакше їх не назвеш, протиставляли його ідеї педагогічним ідеям А.С.Макаренка.

У багатьох своїх працях В.О.Сухомлинський звертався до педагогічного досвіду Антона Семеновича, позитивно оцінював його, посилався на його ідеї і положення. Водночас обурювався тим, що багато вчених проходить через творчість А.С.Макаренка, як через місток до досягнення ступенів і звань, а потім забувають і про школу, і про Макаренка.

На завершення хочу сказати словами Григорія Сковороди: « Небо прикрашають різні зірки й даремно намагатися зробити з них місяць». В.О.Сухомлинський яскрава зірка на педагогічному небосхилі, де багато інших зірок. Нині вважають, що одна із зірок більша , ніж інша,що світло однієї з них зігріває душу, а іншої – холодить, багато їх таких, хто з великою байдужістю споглядає на всі ці зірки – їх не гріє їхнє світло.Так було й буде завжди, бо кожний обирає те, що кому ближче й дорожче. Тільки марно думати, що одна з цих зірок – місяць і лише вона світить правильно, а інші, не такі.

ДОДАТОК Б “Програма виховної роботи школи “Формуємо особистість”


Пояснювальна записка.

«Виховання - це сівба зерна: чим кращий природний грунт, тим більший

врожай».

Цей вислів став основою програми виховної роботи Бесідського НВК. Дана

програма була розроблена після вивчення проблем у сучасній системі виховання.

Перед педагогами нашої школи постали питання: У чому сенс сучасної концепції

виховної системи школи? Яке місце посідає ця система у формуванні

особистості дитини? Як створити єдиний простір взаємоповаги, співробітництва,

співпереживання? Ці та багато інших запитань є актуальними завжди. Сьогодні ж

діяльність повинна бути спрямована на творчий пошук дитини, що є основою

виховання. Ми прагнули розробити таку виховну систему, в якій гармонійно

поєднуються духовно-естетичні, ідейно-моральні засади, єдність доброти, пізнання

й освоєння життя дитиною і відбувається це природним чином.

У процесі аналізу тенденцій сучасного шкільного середовища – визначилося

основне коло проблем, вирішення яких можливе в класному колективі. Оскільки

клас - це соціальний організм школи. Саме тут можна створити для кожного:



  • Ситуацію розвитку;

  • Ситуацію успіху;

  • Особливе середовище спілкування і стосунків;

  • Загальне поле спільної діяльності.

Жодний навчальний заклад на сьогодні не зможе заявити про себе як

сучасний ,

гуманний, особистісно-орієнтований, якщо обмежиться лише передаванням знань

учням і не буде розвивати в них здібність самостійно приймати рішення ,

самостійно діяти і відповідати за свої вчинки, якщо не навчити дітей цінувати й

розвивати власну унікальну особистість, поважати і захоплюватися неповторність

іншої особистості.

Об”єктом, суб”єктом, предметом впливу і результатом діяльності будь-якого

освітнього закладу є особистість його випускника , яка формується і розвивається

в умовах шкільного і позашкільного простору.

«Формуємо особистість» - це програма соціальної орієнтації, спрямована на створення сприятливих умов для відновлення та зміцнення емоційного і соціального здоров”я дітей. Дана програма складається з трьох ступенів:

1-4 класи – « Зростай людиною»;

5-9 класи - «Від я до Я», «Бути патріотом», «До джерел духовності»;

10-11 класи – «Пізнай самого себе».

На кожному ступені приділяється конкретна увага розвитку особистості дитини,

з врахуванням особливостей того віку.



Основні концептуальні підходи

Програма «Формуємо особистість» - це сукупність різнорівневих підпрограм, у

ході реалізації яких дитина отримує право на відпочинок , додаткову освіту,

задоволення потреби у спілкуванні та соціальній самореалізації.



Мета системи виховання: створення оптимальних умов для розвитку ,

саморозвитку та самореалізації особистості учня – особистості психічно і фізично

здорової , гуманної, духовної та вільної, соціально мобільної , такої , яка необхідна

в сучасному суспільстві .

Для оптимальної реалізації даної мети виховання необхідно визначитися з

базовою тезою. Основою правильного виховання є опора на моральні цінності,

вироблені досвідом попередніх поколінь, опанування культури свого народу ,

терпимість і толерантність стосовно представників інших культур, взаємна повага

та прийняття.

Виходячи з цього , неважко визначити основні принцити виховної роботи:

- систематичність;

- оптимальність, ефективність;


- точне цілепокладання, конкретність;

- інформаційність, відкритість;

- принципи здорового глузду і зворотного зв”язку;

- демократизм , гуманізм;

- дисципліна і порядок;

- стимулювання, винагорода та заохочення ініціативи.



Пріоритетні напрямки впливу на особистість:

  • Пізнай себе як особистість інтелектуальну, гуманну, духовну, вільну, творчу шляхом формування ціннісного ставлення до себе та інших;

  • Знайди себе як людину – гуманіста, таланта, творця, трудівника шляхом освоєння ціннісних орієнтирів, позицій і досвіду поколінь, шляхом опанування

різних умінь у позашкільній діяльності ;

  • Реалізуй себе як соціально мобільний суб”єкт – товариш, друг, член суспільства, громадянин великої держави шляхом становлення соціально активної особистої, громадянської позиції.

Основний механізм виховання –освітній виховний простір, центральним структурним елементом якого є система відносин усередині простору. Морально-психологічна атмосфера, вимого й еталони поведінки, заведені в школі:

  • система стосунків між педагогами і школярами;

  • система відносин усередині учнівського та педагогічного колективів;

  • відносини між мікросоціумами (групами педагогів і (або) учнів, об’єднаних спільними цінностями , метою, спільною діяльністю). Значущість того чи іншого мікросоціуму визначається тим, наскільки великим є його вплив на формування ціннісних установок учня, його поглядів, переконань.

Наступним структурним елементом виховного простору школи є система внутрішніх і зовнішніх умов, спрямованих на розвиток, саморозвиток і самореалізацію учня як особистості.
Внутрішні умови :

  • учнівське самоврядування;

  • шкільне співуправління;

  • система роботи класних керівників, ефективність діяльності МО класних керівників;

  • психологічний супровід;

  • побудова освітнього простору на основі інтеграції освіти, розвитку та виховання з пріоритетом останнього;

  • система традицій школи.

До зовнішніх умов належать співробітництво із соціокультурними, освітніми і спортивними закладами села, у рамках якого учні школи набувають досвіду взаємодії з іншими мікросоціумами, збагачуючи тим самим свій внутрішній світ,

отримуючи навички комунікації , визначаючи своє місце в навколишньому світі.

Необхідно прагнути до того, щоб усі структурні елементи виховного простору максимально ефективно та позитивно впливали на учнів, на їхню соціалізацію.

«Формуємо особистість» - синтез основних аспектів буття особистості. Особистісний підхід стає реальним , якщо процес виховання є цілеспрямованою системою, в якій гармонійно поєднуються спеціально розроблена програма

життєдіяльності з можливостями саморозвитку і самоврядування. Виходячи із загальнолюдських цінностей і реалій сьогодення , людина ХХІ століття повинна бути фізично здоровою, духовно-моральною , інтелектуально розвиненою, цілісно мислячою й активно – діяльно пов”язаною з навколишнім світом.

Програма «Формуємо особистість» - це здійснення власних бажань і мрій, рух по висхідній особистісного розвитку. Адже прагнення підкорити висоту властиве самій природі людини.



Цілі та задачі програми виховної роботи «Формуємо особистість».

Виховання у кожній дитині людяності, доброти, громадянськості,творчого ставлення до діяльності ,дбайливого ,уважного ставлення до навколишнього світу, опанування культури свого народу.

Виховна система школи створюється спільними зусиллями усіх учасників виховного процесу.

Мета програми:

формування зрілої, цілісної особистості, адаптованої до життя

у будь-яких умовах.

Задачі програми:

1.Організація єдиного виховного простору, що розумно

поєднує зовнішні та внутрішні умови виховання

школярів, атмосферу шкільного життя, стосунки між

членами мікрогруп.

2.Залучення учнів до системи додаткової освіти з метою

забезпечення самореалізації особистості.

3. Створення умови самореалізації дитини: важливо, щоб

кожна дитина зрозуміла, що вона творець себе, своєї

дивовижної душі.

4.Виховання адаптованої людини, тобто людини, здатної

пристосуватися до вимог суспільства.

5.Прищеплення дітям з раннього віку почуття любові та

співчуття до ближнього.

6.Створення умов для участі сімей учнів у виховному

процесі , розвитку батьківських громадських

об”єднань,підвищення активності батьківського

комітету.

7.Залучення батьківської громади до участі у

співуправлінні школою.

8.Розвиток самоврядування школярів, надання їм

реальної можливості братии участь в управлінні

класу, школи, у діяльності творчих і громадських

об’єднань різної спрямованості.



Принципи виховної роботи:

1.Особистісно-орієнтовані:

- Цілісний розвиток (фізичний , інтелектуальний, духовний);

- Психологічний комфорт ( вільна атмосфера поваги, успішності,

досягнення поставленої мети);

- Адаптованість («Школа – мій дім»);

2.Культурно-орієнтовані:

- Змістове ставлення до навколишнього світу;

- опора на культуру як на основу світогляду;

- толерантність;

- цілісна картина світу.

3.Діяльнісно-орієнтовані:

- опанування діяльності (ціле покладання, контроль, опора на самостійний

розвиток);

- креативність.

Пріоритетні напрямки виховної роботи в рамках програми

«Формуємо особистість»

1.Формування особистості вихованця школи.

Оскільки у центрі програми виховної роботи - учень, і програма орієнтована на створення оптимальних умов для формування повноцінної особистості випускника школи, основну увагу слід приділити певним характеристикам особистості.



    1. Інтелект.

Інформаційна база знань, отриманих у результаті навчання в школі, повинна супроводжуватися рядом розумових здібностей:
- критичність;

- гнучкість;

- здатність до рефлексії;

- самостійністю, широтою і глибиною мислення;

- здатність самостійно отримувати нові знання, знаходити їм сферу

застосування;

- здатність опановувати загально навчальні уміння та навички,

користуватися ними у навчальній і пізнавальній діяльності.



    1. Креативність.

У сучасному світі, який постійно змінюється, нетворчій особистості знайти своє місце, свою «нішу» дуже складно. Кожний вихованець школи повинен мати можливість виявити свої природні здібності, творчий потенціал, уміти знаходити нестандартні рішення життєвих ситуацій, бути сприятливим до нового, оригінального. Педагогічному коллективу необхідно приділяти основну увагу стимулюванню дитячої активності, творчості.

    1. Моральні цінності

Вивчення загальноприйнятих норм поведінки у світі, державі, у

навчальному закладі, культурних цінностей історичного минулого

забезпечують зовнішню унормованість моральної поведінки

учня.Формування внутрішньої етичної унормованості здійснюється за

допомогою вироблення рефлексивного ставлення до себе відповідно до

етичних ідеалів: гуманізму, патріотизму, інтернаціоналізму, чесності,

справедливості, відповідальності, поваги до оточуючих людей, почуття

власної гідності, милосердям.

Особливу увагу слід приділяти національній культурі, традиціям

українського народу.




    1. Комунікативність.

У зв”язку з необхідністю адаптації до умов соціуму, що постійно

змінюються , випускник школи повинен мати такі комунікативні навички:

-готовність до співпраці;

-здатність до розуміння іншої особистості, до співчуття;

-готовність надати допомогу;

-доброзичливість;

-такт.

1.5. Здоров”я.



Екологічна ситуація у світі нестабільна , вплив наркотичних речовин, алкоголю, тютюну на молодий зростаючий організм є згубним, можливості придбання цих речовин розширюються , незважаючи на діяльність правоохоронних органів – суспільство не може впоратися із цими проблемами. У зв”язку з наведеним вище у профілактичній роботі необхідно формувати у школярів такі установки:

-потреба у здоровому способі життя;

-ігнорування негативного впливу оточуючих;

-уміння управляти своїми емоціями, здоров”ям (психічним, фізичним);

-прагнення до зміцнення, поліпшення свого здоров”я.

1.6. Саморегуляція поведінки.

Важливою характеристикою особистості є здатність до саморегуляції свого поведінкових реакцій, до самоорганізації свого життя,уміння планувати свою та чужу діяльність, мати та відстоювати власні переконання, реалізувати свої проекти. Для цього необхідно сформувати такі якості особистості: цілеспрямованість, ініціативність, організованість, відповідальність, самостійність, почуття обов”язку, дисциплінованість, самоконтроль.

2. Підтримування , зміцнення і формування традицій школи.

Даний напрямок виховної роботи покликаний здійснювати культурно-орієнтовані принципи виховання. Цілісне уявлення про навколишній світ учні отримують через переживання особливих традиційних моментів шкільного життя, що дозволяє формувати громадянина, сім’янина, товариша. Гордість за свою школу, як і за свою сім”ю, виховує дух патріотизму, стимулює учнів і педагогів до формування нових традицій , до спільної творчості.

Необхідно ввести до традицій школи для підготовки всіх класних загальношкільних заходів, КТС створювати ініціативну групу – раду справи, не пізніше ніж за три тижні до заходу. Підготовку до КТС здійснюють за таким планом:

1.Створення ради справи.

2.визначення цілей і задач справи.

3.”Мозковий штурм”.

4.Написання плану, сценаріїв.

5.Проведення КТС.

6.Аналізування заходу,виявлення проблем, пошук шляхів їх вирішення.

3.Створення умов для творчості педагогів та учнів.

Особистості творчій, здатній до прийняття нестандартних рішень, пошуку

нетрадиційного виходу із ситуації, простіше знайти своє місце , свою “нішу” в

сучасному суспільстві. Реалізація даного напрямку системи виховної роботи

здійснюється за умови дотримання таких умов:


  • Урахування індивідуальних здібностей кожного;

  • Урахування вікових періодів для розвитку потенційних здібностей до значущих видів діяльності;

  • Предметне самовизначення учнів з метою випробування своїх сил у різних видах діяльності;

  • Опора на змагання у навчально-виховному процесі (олімпіади, конкурси, огляди, турніри і т.д.);

  • Урахування соціального замовлення суспільства;

  • Творчість педагогів – запорука успішного формування творчості учнів школи.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал