Конкурс-ярмарок педагогічної творчості Номінація «Трудове навчання»



Pdf просмотр
Сторінка1/5
Дата конвертації19.06.2017
Розмір0.78 Mb.
ТипКонкурс
  1   2   3   4   5

1
Рівненський інститут післядипломної педагогічної освіти
Комунальна науково-методична установа
«Березнівський районний методичний кабінет»
Березнівської районної ради
Малушківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів



Конкурс-ярмарок педагогічної творчості


Номінація «Трудове навчання»


Методика проектного
навчання при вивченні модуля
«Технологія природного
землеробства»





Сьомак Тетяна Григорівна,
учитель трудового навчання









Березне ― 2013

2
Сьомак Т.Г. Методика проектного навчання при вивчені модуля
«Технологія природного землеробства». Навчально-методичний посібник.
Малушківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. – Березне, 2013 – 150 с.
У навчально-методичному посібнику на основі дослідження та аналізу досвіду роботи вчителя трудового навчання розкриваються суть проектної технології як моделі особистісно зорієнтованого процесу трудового навчання, обґрунтовується теоретико-методичні засади організації проектно-технологічної діяльності учнів, визначаються особливості методики навчання учнів 7-8 класів.
Пропонуються орієнтовні плани-конспекти занять при вивченні модуля
«Технологія природного землеробства» у 7-8 класах за новою програмою.
Навчально-методичний посібник розрахований на педагогічних працівників навчальних закладів, ліцеїв, гімназій, студентів педагогічних навчальних закладів.
Рецензенти:
Ю.С.Карпець, методист комунальної науково-методичної установи
«Березнівський районний методичний кабінет» Березнівської районної ради.
Рекомендовано науково-методичною радою комунальної науково- методичної установи «Березнівський районний методичний кабінет»
Березнівської районної ради (Протокол №2 від 08 лютого 2013 року)

3
ЗМІСТ
До читача ………………………………………………………………………
4
Вступ ……………………………………………………………………………
5
Частина І. Проектна технологія ― модель особистісно
зорієнтованого процесу трудового навчання
1.1. Зміст проектно-технологічного навчання……………………………….
8 1.2. Урок трудового навчання в умовах проектно-технологічної системи….
21 1.3. Інтерактивні технології та їх застосування на уроках трудового навчання………………………………………………………………………….
32
Частина ІІ. Методичні рекомендації до проведення занять з
модуля «Технологія природного землеробства»
2.1. Орієнтовний календарно-тематичний план модуля «Технологія природного землеробства»………………………………………………………
49 2.2. Орієнтовні плани-конспекти занять……………………………………….. 52
Література ……………………………………………………………………….. 97
Додатки …………………………………………………………………………..
99

4
ДО ЧИТАЧА
Проблема організації особистісно-зорієнтованої проектно-технологічної діяльності пов'язана з підвищенням якості трудового навчання, переорієнтацією навчального процесу на особистість школяра. Саме ця діяльність привчає дітей до самостійної практичної, планової й систематичної роботи, виховує прагнення створити новий або вдосконалити наявний виріб, формує уявлення про перспективи його застосування.
У запропонованому посібнику розкривається зміст проектної технології через уроки трудового навчання під час вивчення модуля «Технологія природного землеробства».
Так, у частині 1 — «Проектна технологія» — подано технологію проектно- технологічного навчання, вимоги до уроку трудового навчання в умовах цієї технології, методику застосування інтерактивних методів на уроках.
У частині 2 — «Методичні рекомендації» — ви ознайомитеся з сучасними вимогами та методикою проведення занять з трудового навчання під час вивчення модуля «Технологія природного землеробства», з календарно-тематичним плануванням та орієнтовними планами-конспектами занять за новою програмою з таких тем:
• «Основи природного землеробства»;
• «Проектування та вирощування сільськогосподарських культур в умовах природного землеробства»;
• «Презентація виготовлених виробів».
Запропоновані уроки, мета, об'єкти проектування, зміст практичних робіт є орієнтовними, оскільки кожен учитель, проектуючи урок, враховуватиме оптимальні можливості власні та учнів, матеріально-технічне оснащення кабінету обслуговуючої праці, земельної ділянки, здібності учнів.
Сподіваємося, що творчий підхід учителя до проведення уроків допоможе учням у створенні (виготовленні) не лише навчальних, а й з часом і творчих проектів, як колективних, так і індивідуальних.

5
ВСТУП
Трудова підготовка в сучасній загальноосвітній школі має бути гнучкою і пристосованою до технічних, економічних, соціальних потреб суспільства та спрямованою на те, щоб допомогти випускникам середніх закладів у професійному самовизначенні, оволодінні методами творчої діяльності в умовах ринкової економіки, де на зміну фактично ремісничому, тренувальному трудовому навчанню має прийти процес формування та розвитку творчої
ініціативи, творчого пошуку. Трудова діяльність учнів має бути наповнена
інтелектуальним змістом, уроки трудового навчання створюватимуть реальні умови для реалізації індивідуальних можливостей особистості кожного учня.
Традиційна предметно-операційна система, за якою складалися програми з трудового навчання, та розроблена на її основі методика вичерпали свої можливості в нових умовах реформування загальноосвітньої школи, переходу її на нову програму. Стає цілком очевидною невідповідність між традиційною методикою трудового навчання і потребами суспільного розвитку.
Усе це вимагає нових підходів до методики трудового навчання, яка має на меті забезпечити підготовку учнів до трудової діяльності в різних сферах виробництва та домашньому господарстві, дати учням загальні відомості про основи виробництва, сучасну техніку, технології, процеси управління, основні групи професій та вимоги професій до людини; залучити учнів до творчо-
інтелектуальних і технологічних робіт; сформувати навички розв'язання творчих практичних завдань.
Провідним напрямом реалізації нового змісту трудового навчання, як підкреслено в Державному стандарті освітньої галузі «Технологія», є проектно- технологічна діяльність, яка інтегрує всі види сучасної діяльності людини від появи творчого задуму до реалізації готового продукту. Проектно-технологічний підхід дає можливість реалізувати варіативність у змісті трудової підготовки, тобто уникнути жорсткої регламентації наповнення змісту навчальної діяльності учнів. Сучасний зміст трудового навчання розроблений на засадах проектно- технологічної системи, яка базується на гнучкій організації процесу навчання

6 учнів, де пріоритет належить засобам активного навчання і сучасним педагогічним технологіям, а це, у свою чергу, вимагає розроблення відповідної методики, перегляду деяких важливих питань проведення уроків трудового навчання.
По-перше, відповідно до змісту програми, учнів потрібно залучати до проектно-технологічної діяльності, яка передбачає виготовлення ними спочатку навчальних, а з часом і творчих проектів. Навчання учнів проектування має відбуватися поступово, оскільки цей процес є досить складним для сприйняття школярами в 5—11-х класах.
По-друге, повинен реалізуватися основний принцип проектного навчання — особистісно-зорієнтований підхід, який заснований на засадах вільного виховання. Тому на перших етапах залучення п'ятикласників до елементів проектної діяльності учитель заздалегідь готує об'єкти праці. Слід пам'ятати, що учнів необхідно навчати самостійно вибирати об'єкт, над яким вони будуть працювати. Учень у ході обговорення спільно зі своїми товаришами та вчителем учиться реально оцінювати свої можливості й добирати такий об'єкт проекту- вання, який відповідає його інтересам, здібностям. Тут важливим є не стільки рівень самостійності учня у виборі об'єкта, скільки сам процес вільного вибору та обґрунтування форми майбутнього виробу, його дизайну чи конструкторського розв'язку, що може відбуватися за допомогою методів інтерактивного обговорення (технології колективно-групового навчання).
По-третє, з вищевикладеного добре видно, що вчителеві треба змінити репродуктивну діяльність учнів на активну та інтерактивну. Отже, ідеться про нагальну потребу оволодіння вчителем педагогічними технологіями, зокрема проектною технологією навчання.
Як ці зміни відображатимуться на структурі уроку? Що має змінити вчитель у своїй роботі з підготовки до занять, аби можна було вести мову про дійсну переорієнтацію його методичної діяльності в русло педагогічних технологій?
Запровадження проектної технології на уроках трудового навчання передовсім потребує перегляду структури та методики уроку, оскільки без

7 здійснення вчителем мотивації, оголошення очікуваних результатів, рефлексії та
інших невід'ємних ознак активної чи інтерактивної моделі навчання не можна навіть наближено вести мову про технологічне (у педагогічному розумінні цього слова) навчання на уроках праці.
Навчити учнів виконувати проект та виготовляти відповідний виріб — не самоціль. Учні повинні навчатися мислити творчо, здійснювати вибір серед декількох можливих варіантів, планувати власну діяльність, працювати з
інформаційними джерелами та знаходити потрібну на даний момент інформацію, здійснювати рефлексію своєї діяльності, застосовувати знання з основ наук і власний досвід та свідомо реалізувати їх у практичних умовах. З урахуванням цього запропоновані нами уроки, хоча й наближені до змісту навчальної програми, проте мають загальний характер. Мета, об'єкти проектування, зміст практичної роботи та інструктажів, мотивація, рефлексія навчальної діяльності та
інші складові елементи є орієнтовними, оскільки неможливо спроектувати урок, який буде враховувати матеріально-технічну базу майстерні, здібності учнів, виробниче оточення та багато інших особливостей певного регіону, у якому знаходиться школа. Проте запропонований методичний посібник знайде своє належне застосування, якщо вчитель, виходячи з власного досвіду, буде творчо підходити до проведення уроку трудового навчання.

8
ЧАСТИНА І. ПРОЕКТНА ТЕХНОЛОГІЯ ― МОДЕЛЬ
ОСОБИСТІСНО-ЗОРІЄНТОВАНОГО ПРОЦЕСУ ТРУДОВОГО
НАВЧАННЯ
1.1. ЗМІСТ ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ
Сучасні дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних учених Росії, Польщі,
Англії, США та інших країн вказують на пріоритетність особистісно- зорієнтованого навчання. Головним чинником у цьому має бути творчий характер освіти, що ґрунтується на ідеях вільного виховання особистості учня. Це пояснюється тим, що стрімкий розвиток науки й технологій за останні десятиріччя зумовлює необхідність вдосконалення змісту освіти, форм і методів навчання.
Розвиток автоматизації сучасних виробничих процесів потребує не лише підвищення рівня професійної підготовки фахівців різних галузей виробництва, а й, що найголовніше, їхнього творчого підходу до розв'язання виробничо- технічних завдань, творчого ставлення до обраної професії.
Проблеми розвитку технічної творчості й творчого мислення учнів як майбутніх працівників виробничої сфери завжди були актуальними, і, отже, такими, що цікавили дослідників — психологів, педагогів, методистів, творчих учителів. Сьогодні досвід розвинених країн світу вказує на те, що найбільш високий потенціал суспільства закладено не стільки у виробничій сфері, скільки у сфері обслуговування. Тому проблема розвитку творчих здібностей у дітей стає необхідною передумовою життєвого та професійного успіху молодої людини незалежно від обраної професії.
Оскільки творчість дітей є закономірним продовженням творчості самої природи, то завдання вчителя полягає в тому, щоб підтримати й розвинути ці природні здібності дитини. У зв'язку з цим змінюються функції загальноосвітньої школи — на часі проблема підготовки школярів до творчості, яка в майбутньому буде не лише перенесена у сферу їхньої професійної діяльності, а й стане одним із головних життєвих принципів майбутніх громадян України.

9
Головна вимога, яку можна визначити для майбутнього фахівця будь-якої галузі людської діяльності — це уміння мислити творчо, ініціативно, самостійно діяти в нестандартних ситуаціях. У сучасних умовах потрібно готувати не просто професіонала, працівника у сфері виробництва матеріальної продукції чи послуг, а орієнтуватися на підготовку суб'єкта власної життєдіяльності. Саме тому сучасна парадигма освіти передбачає технологічне навчання учнів середньої школи, в основу якого покладено ознайомлення дітей з проектуванням, формування в них на цій основі проектно-технологічної культури у взаємодії з навколишнім середовищем.
У зв'язку з вищесказаним особливо складні завдання постають перед методикою трудового навчання. І причина не лише в тому, що трудове навчання сьогодні знецінюється як шкільний предмет — його «авторитет» надзвичайно низький порівняно з іншими предметами шкільного компонента. Очевидно, що необхідно змінити ставлення до занять технічною працею через залучення дітей до більш активної розумової діяльності. Велику роль у цьому має відіграти виконання школярами творчих проектів.
Виконання учнями творчих проектів на уроках трудового навчання в 5-11 класах має стати домінантною технологією в навчально-виховній роботі сучасної школи. Такий підхід, з точки зору методики навчання, є новим, оскільки дотепер одним із головних недоліків трудового навчання як шкільного предмета був ремісничий характер діяльності. Діти виконували інструкції вчителя, тобто відтворювали те, що він показував. Відповідно, і методика формування вмінь і навичок була побудована переважно на демонстрації прийомів. Учитель демонстрував, учень повторював і в ході вправ засвоював певну трудову дію.
Залежно від рівня її сформованості розрізняли вміння або навичку. Треба підкреслити, що, з точки зору особистісно-зорієнтованого навчання, недоліком традиційної методики є не стільки сам процес формування умінь або навичок, скільки безпосередньо методичні прийоми та засоби, якими досягалося формування таких умінь, рівень їх засвоєння та усвідомлення, здатність учня застосовувати їх на практиці. Знання та вміння, які формувала школа, не

10 знаходили свого застосування й подальшого вдосконалення в професійному розвитку молодої людини. Шкільний досвід роботи показує, що учень, який мав високий рівень сформованості теоретичних понять та відповідних умінь, як правило, був неспроможний використати цей «багаж» знань на практиці й досягти відповідного професійного визнання, що є необхідною умовою життєвого успіху людини. І навпаки, так звані «невстигаючі» учні, які нібито не мали такого рівня теоретичної та й практичної підготовки із загальноосвітніх предметів, досить часто реалізують себе і досягають значних професійних та життєвих успіхів. Як можна пояснити таке явище? Психологи та соціологи довели, що причиною є те, що учень, який «не встигає», після закінчення школи більш мотивований на досягнення успіху. Крім того, на відміну від років, проведених у школі, подальша його навчальна діяльність набуває всіх ознак особистісної орієнтації. І справді, у школі дітей привчають до того, що певний навчальний матеріал слід обов'язково засвоїти, і після цього заохочують або карають оцінкою, якщо учень відповідно виконав або ж не виконав завдання.
Підсумовуючи все сказане вище, варто зазначити, що сьогодні йдеться не про те, щоб відмовитися від формування та розвитку певних умінь та здібностей дитини, а про перенесення акцентів у цьому процесі на особистісно-зорієнтовану освіту. Мета цієї освіти полягає в тому, щоб закласти в дитині механізм самореалізації. Конкретним прикладом особистісно-зорієнтованої освіти для уроків трудового навчання може бути проектне навчання, виконання учнями навчальних, а згодом і творчих проектів. За своєю суттю саме проектна діяльність враховує особистісні інтереси та природні нахили дитини.
Наступне питання, яке сьогодні цікавить учителів: що конкретно має змінити вчитель у свій роботі на відміну від традиційно прийнятої методики формування технічних понять і трудових умінь? Відповідь може бути такою.
Якщо раніше вчитель виконував креслення майбутнього виробу на дошці і в ході вступного інструктування пояснював зміст завдання, поетапно демонстрував технологію виготовлення виробу, то сьогодні його завдання — навчити учня самостійно обирати проблему (виріб) відповідно до його інтересів та здібностей,

11 визначати шляхи її розв'язку і на основі цього виконувати креслення, складати відповідну технічну документацію на виріб, обмірковувати або усвідомлювати технологію реалізації творчого задуму. Зрозуміло, що такий підхід не може бути реалізовано повною мірою для навчання учнів 5-11-х класів, оскільки він вимагає від учня повної самостійності в мисленні та практичній роботі. Це, очевидно, лише приблизна схема спільної діяльності учнів та вчителя, яка має пройти ще тривалий шлях творчого пошуку та вдосконалення.
Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що великі надії в розв'язанні зазначених завдань покладаються на проектно-технологічну систему трудового навчання та виконання учнями творчих проектів.
Однією з перших особливостей проектної діяльності є те, що перед дітьми постають завдання, які мають не одне, а декілька правильних розв'язків. Учні
вперше вирішують проблему за довільним розв'язком, і при цьому еталон, на який можна було б дивитись, відсутній. Тому потрібно по-новому, з точки зору методики, переглянути питання про розумову та мисленнєву діяльність дітей, зокрема про формування в них певних понять та узагальнених пізнавальних умінь. Оскільки загалом проектна діяльність формує як емпіричне, так і теоретичне узагальнення в розумовій діяльності учнів, бо об'єднує в собі використання нових знань та життєвого досвіду дитини, то вона тим самим створює ширші пізнавальні можливості учнів.
У традиційній методиці навчання й виховання дітей у шкільних майстернях значною проблемою є розвиток у дитини пізнавальної активності. Учитель намагався справитися з цією проблемою за допомогою спеціальних прийомів контролю, які мали підтримати довільні пізнавальні процеси в учнів (у ході вступного і поточного інструктажу вчитель звертав увагу дитини на ті ділянки роботи, які потребували особливої уваги).
Останні психологічні дослідження переконливо доводять, що в проектуванні, на відміну від традиційної практичної діяльності, активніше формуються пізнавальні процеси. На думку вчених, це пояснюється тим, що дитина перебуває під певним «впливом» проектної діяльності. Так, наприклад,

12 особиста відповідальність учня за виконання творчого проекту зумовлює появу довільності вищих психічних функцій. Зокрема, серед них такі як довільність пам'яті, уваги, цілеспрямоване сприйняття. У цьому розумінні проектну діяльність можна розглядати як засіб розвитку в школярів пізнавальної сфери, формування позитивного ставлення до праці. Проте не йдеться про скасування традиційних прийомів інструктування.
Оволодіння новими, більш активними прийомами роботи в поєднанні з традиційними методами, як уже сьогодні показує практика проектного навчання, дає найвищий навчальний результат.
Під навчанням школярів проектної діяльності слід розуміти спеціально організований процес оволодіння учнями на змістовому та функціональному рівнях комплексом знань та вмінь, які з часом узагальнюються в проектно- технологічну культуру, тобто формування в них готовності до проектної взаємодії з навколишнім світом.
На сьогодні теоретичні дослідження не лише наших, а й зарубіжних учених визначають проектну діяльність як окрему, самостійну галузь людської діяльності, оволодіння якою може відбуватися цілеспрямовано, у процесі спеціально організованого навчання.
Ми розглядаємо проектну технологію як особистісно-зорієнтовану модель процесу трудового навчання, в основі якої лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, унікальності та самобутності кожного школяра, його творчого мислення, пізнавальної самостійності, наполегливості, творчості, спрямованості на кінцевий результат, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в
інформаційному просторі, що дає змогу кожному учневі будувати власну освітню траєкторію.
Проектно-технологічна діяльність є обґрунтованою і спланованою діяльністю, яка передбачає розроблення конструкції, технології виготовлення і реалізацію об'єкта проектування та спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь.
Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно

13 приймати рішення, з'ясовувати прогалини у своїх знаннях і знаходити шляхи виправлення такого стану. У результаті цієї діяльності створюється проект
(продукт чи послуга), що розглядається нами як самостійно розроблений і виготовлений учнем об'єкт технологічної діяльності, від ідеї до втілення, який володіє суб'єктивною чи об'єктивною новизною і має особистісну чи соціальну значимість, у результаті чого на кожному етапі створення виробу творча активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань, умінь і навичок.
Проектно-технологічна діяльність, як будь-яка інша, має визначену структуру, що містить у собі мету, мотиви, функції, зміст, внутрішні й зовнішні умови, результат.
Проектно-технологічна діяльність учнів на уроках трудового навчання формує навички самостійної орієнтації в науковій, навчально-методичній і довідковій літературі, учить добувати потрібну інформацію самостійно; активно розвиває основні види мислення; сприяє розвитку інтелектуальних здібностей, навчає мислити від абстрактного до конкретного; дозволяє учню усвідомлювати себе творцем своєї діяльності; підсилює позитивну мотивацію навчання, тому що виріб створюється з урахуванням власних інтересів, потреб і можливостей; формує творче системне мислення, технологічну культуру і технологічну етику; привчає школярів до цілеспрямованої діяльності, що є основним компонентом перетворення матеріалів, сировини, енергії й інформації; сприяє формуванню культури ділового спілкування, умінь аргументовано захищати свої позиції, мислити оригінальне й неординарно; розвиває уяву, що є могутнім стимулом народження нових ідей, пошуку альтернативних рішень, їх аналізу і синтезу, що в майбутньому стане основою інноваційного мислення; формує внутрішній план дій і реалізує його на практиці.
Проектно-технологічний підхід у навчанні не є принципово новим.
Розглядаючи еволюцію методу проектів, можна стверджувати, що ще наприкінці
80-х — на початку 90-х років XIX століття в школах Англії організовували навчання таким способом, який дуже нагадує теперішній метод проектів. Ця ідея належить англійському педагогові Сесілю Рейді. Детальний розгляд проблема

14 організації навчання за методом проектів отримала в роботах Д.Дьюї,
В.X.Кілпатрика, Е.Колінгса та інших педагогів, які вважали, що діяльність учня повинна орієнтуватися на розвиток його мислення, в основі якого лежить особистий досвід.
Певні спроби використання та впровадження методу проектів спостерігались у вітчизняній педагогічній теорії і практиці в 20-х роках XX століття, проте цей метод був тільки зовні схожий на американський, а насправді спотворював його.
У 1931 році метод проектів було засуджено і заборонено. Відтоді як у Росії, так і в Укра’їні в педагогічній практиці проектування не застосовувалося. Чому ж школа відмовилася від проектування? Адже очевидною є перевага цієї технології над іншими. Частково відповідь можна знайти, якщо звернутися до будь-яких тогочасних освітянських довідників.
Так, наприклад, у
«Педагогічній енциклопедії», виданій у Москві 1968 року, зазначено, що «метод проектів — система навчання, при якій учні набувають знань у процесі планування і виконання з поступовим ускладненням практичних завдань — проектів». І далі такий висновок: «...Побудова навчального процесу за методом проектів призводить до ліквідації навчальних предметів, до різкого зниження рівня загальноосвітньої підготовки учнів». З наведеної цитати добре видно найбільш прогресивну (в освітньому контексті) сторону проектного навчання — інтеграцію знань та їх реалізацію на практиці. Власне, це й стало однією з причин, чому відмовилися від методу проектів.
Порівняльний аналіз історії становлення й розвитку теорії і практики проектного навчання показує, що у вітчизняній і зарубіжній педагогіці та методиці навчання цей метод розглядався як засіб:
• підготовки вихованців до професійної діяльності (А.Макаренко);
• формування вмінь учнів здійснювати планування практичної діяльності
(Д.Тхоржевський);
• розвитку технічної творчості через розв'язування технічних завдань
(А.Дьомін, Д.Тарнопольський, Д.Тхоржевський та ін.);

15
• поєднання теорії і практики в навчанні (С.Шацький, Е.Каганов, П.Руднєв та ін.);
• всебічного розвитку мислення (П.Каптерев);
• розвитку творчих здібностей (П.Блонський).
На відміну від радянської системи освіти, за кордоном метод проектів як освітня технологія є провідним.
Так, наприклад, в Англії система технологічної підготовки інтегрує п'ять навчальних предметів — ремесло, дизайн, інформаційні технології, бізнес, домашня економіка. З 1988 року в державних школах Англії введений обов'язковий предмет «Технологія», який поділено на дві частини: «Дизайн і технологія» та «Інформаційні технології».
Основним напрямом у вивченні предмета «Технологія» є виконання учнями творчих проектів. Така діяльність має забезпечити виконання двох головних завдань: розвинути в школярів інтелектуальні, соціальні та фізичні здібності й допомогти знайти роботу, ту галузь діяльності, у якій повною мірою будуть реалізовані їхні природні здібності.
Учні повинні вміти визначати потреби й можливості виконання певних проектів, створювати ідеї проекту, планувати і виготовляти прилади та системи, оцінювати результати конструкторської і технологічної діяльності.
Навчання «Технології» у школах Франції також будується на основі виконання творчих проектів, які пов'язані, як правило, з такими сферами людської діяльності, як механіка, електроніка, інформатика, економіка. Проект включає в себе вибір проблеми, пошук варіантів можливих розв'язків, вибір найбільш оптимального з них, складання плану дій з реалізації проекту. Кінцевий результат фіксується письмово у заздалегідь визначеній формі.
У США викладання «Технології» не є обов'язковим. Однак у 1993 році було розроблено рівні наукової грамотності американських школярів, де більше уваги приділяється технологічній грамотності. У початкових класах все ширше застосовується робота над проектами, розвивається напрям застосування прикладного мистецтва та інших предметів у технологічній освіті. У 9-11-х класах

16 американські школярі мають брати участь у конструкторських проектах, вивчати
історію науки й технології.
У Росії з 90-х років XX ст. науковці детально почали займатися дослідженням проблем проектного навчання школярів. Однією з перших цю тему розглядає у своїх дослідженнях М. Павлова, порівнюючи трудове навчання в школах Росії і технологічну підготовку в школах Англії. Група російських учених
(В.Симоненко, Ю.Хотунцев та ін.) розробили програму освітньої галузі
«Технологія» для загальноосвітніх навчальних закладів Росії.
Усі вітчизняні й зарубіжні вчені вказують на дидактичну значимість проектного навчання, його вагомість не лише у формуванні певних умінь, а й виховних можливостей. Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової й систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового або існуючого, але вдосконаленого виробу, формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально-трудові якості, мотиви вибору професії і працелюбність.
У зв'язку з оновленням вітчизняної освіти, впровадженням у навчально- виховний процес української школи освітньої галузі «Технології» метод проектів як одна з основних змістових ліній цієї галузі потребує докладного науково- методичного дослідження.
Успішність й ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно спланованої роботи вчителя та учня, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів.
На наш погляд, зміст проектно-технологічної діяльності учнів має складатися з таких етапів (стадій), які пов'язані між собою і найефективніше розкривають послідовність розробки та виконання проекту: організаційно- підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний.
На кожному етапі учні виконують певну систему послідовних дій, реалізуючи проект, а вчитель при цьому справді стає організатором навчально- трудової діяльності.

17
Перший етап проектно-технологічної діяльності —


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал