Конкурс управлінських проектів "Новітні форми методичної роботи" Методичний проект "дорогу подолає той, хто йде" Роботу



Сторінка9/14
Дата конвертації11.12.2016
Розмір2.53 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

3. Багатьох листків у підставі черешка є суглоб, що дозволяє

1. Балдахін являє собою суцільні зарості зелені товщиною 6 – 7 м, тому..



7. … позбавили б його (листя) необхідного сонячного світла і закупорили б продихи, через які листя дихає.

2. … кожен листок у ньому повернений під певним кутом, що забезпечує йому максимальну кількість світла.

6. Вони можуть зростати лише на корі та гілках дерева, бо, якби виросли на листі, то …


4. … повертатися йому (листю) і слідувати за сонцем.

8. Від цієї загрози листя захищене глянсовою восковою поверхнею і крихітними водостоками, завдяки яким вода скочується з листка.

Рецензія.

Відповідь учня записується на магнітофон (мобільний телефон). Цей запис клас прослуховує ще раз і пише рецензію за планом, який записаний на дошці. План рецензії:

Повнота відповіді.

Логіка викладу.

Наявність (відсутність) фактичних помилок у викладі.

Мовна грамотність.

Наявність прикладів.

Оцінювання відповіді.

Рецензії можна перевірити вибірково, учитель дає свої коментарі до них.
Хокей.

Варіант 1. Грають дві команди по шість учасників: один воротар, двоє захисників, троє нападаючих. Правила такі: кидок у ворота позначає питання, поставлене суперниками. Кидок у ворота здійснюють нападаючі. «Гол» — відсутня відповідь (або відповідь невірна). «Шайба відбита» — захисники або воротар дали правильну відповідь на питання.

Арбітр рахує кількість пропущених і забитих «шайб», стежить за часом гри, за дотриманням правил гри, видаляє порушників, використовує музичні паузи. Інші учні грають роль запасних гравців або вболівальників.



Варіант 2. «Хокей» за змістом може бути літературно-музичним, історико-географічним, хіміко-біологічним тощо. Грають дві команди, у складі яких по шість гравців. Команди розташовуються одна проти одної таким чином: на першій лінії — один гравець (воротар), на другій — двоє (захисники), на третій — троє (нападаючі). Гравці третьої лінії вибирають із запропонованого їм переліку запитання команді-суперниці й оголошують його. Лінія захисників шукає правильну відповідь. Гравцям різних ліній під час обговорення відповіді на запитання не можна спілкуватися. За правильну відповідь на запитання гравці другої лінії отримують два бали. Якщо їхня відповідь неправильна, «відбивається» перша лінія (воротар). За правильну відповідь він отримує один бал. Команди можуть поставити одна одній десять-п'ятнадцять запитань. Перемагає команда, яка отримала більшу кількість балів. У разі порушення правил головний (рефері — учитель) має право видалити з поля гравця або зробити заміну.
«Класика жанру».

Серед методичних прийомів початку уроку не слід забувати і «класику» жанру, тобто опитування учнів. Існує багато варіацій на задану тему, розглянемо деякі з них за О. Гіном:
Ідеальне опитування.

Ідеальне опитування — це коли фактично опитування немає. На питання вчителя: «Хто сьогодні готовий отримати найвищу оцінку? Хто добре готовий до уроку? Хто не готовий?» Варіацій питань може бути безліч, головне, що діти самі оцінюють свій рівень підготовки домашнього завдання.
Щадне опитування.

Клас розбивається на дві групи по рядах варіантах. Учитель ставить питання. На нього відповідає перша група. При цьому кожний учень дає відповідь на це питання своєму сусіду по парті — учню другої групи. Потім на це ж питання відповідає сильний учень або вчитель. Учні другої групи, вислухавши відповідь учителя, порівнюють його з відповіддю товариша і виставляють йому оцінку. На наступне питання відповідають учні другої групи, а учні першої їх вислуховують. Тепер вони виконують роль викладача і після відповіді вчителя виставляють оцінку учням другої групи. Таким чином, поставивши 10 питань, ми добиваємося того, що кожний учень у класі відповість на 5 питань, прослуховуватиме відповіді вчителя й оцінить свого однокласника.
Тихе опитування.

Бесіда з одним або декількома учнями відбувається пошепки, тоді як клас зайнятий іншим завданням, наприклад тренувальною контрольною роботою. Цей методичний прийом незамінний у тому випадку, коли в класі є діти, які з певних причин соромляться (бояться) відповідати при всіх.
Опитування у формі діалогічної пари.

Учитель пропонує на дошці групу репродуктивних або проблемних питань і завдань за вивченим матеріалом, наперед проставивши бали складності. Потім учні в парі вибирають собі завдання і починають спільно готуватися до рішення або відповіді, потім вони обговорюють або розв'язують виниклі проблеми. Нарешті кожен з них готує питання для свого товариша, на які слід дати рішення або відповідь, після чого вони обговорюють, яку оцінку заробив кожний з них або вони разом, передають аркуш аналізу спільної діяльності педагогу.


Тести.

Цей методичний прийом останнім часом став надзвичайно популярним та має велику кількість варіацій. Нагадаємо основні характеристики та правила роботи з тестами.

У педагогічній практиці використовують відкриті та закриті тестові завдання. У відкритих завданнях учень сам записує коротку відповідь, у закритих він обирає відповідь з кількох запропонованих варіантів. Робота з відкритими тестами дає учням змогу виявити певну самостійність, однак вона вимагає багато часу.

Закриті тести різноманітніші. Одні з них вимагають від учнів лише пригадати вивчений матеріал, інші перевіряють його розуміння і навіть уміння розв’язувати задачі.

На кожному уроці можна використовувати тести оперативного контролю. Невеликі за розмірами (5—8 запитань), вони можуть здійснюватись у вигляді диктанту, у цьому випадку перелік відповідей на запитання записаний на дошці (у закритому тесті). Краще використовувати два варіанти запитань. Варіанти відповідей, як для кожного варіанта окремо, так і один перелік відповідей для обох варіантів. Такі тести мають навчальний характер, тому перевірити їх слід одразу ж після виконання. Учитель вибірково перевіряє роботи окремих учнів, усі інші тести обробляються учнями з допомогою взаємоперевірки. Учитель оголошує результати й аналізує помилки.

Складаючи тести, необхідно уникати таких недоліків, як одноманітність побудови, недостатня увага до творчої діяльності, вмінь та навичок учнів, нечіткість формулювання тощо. Тестове завдання має бути записане у формі, яка відповідає цілям і завданням тесту. Завдання мають бути розміщені в порядку зростання складності. Щоб уникнути списування, краще створювати два-три паралельні тести — варіанти однакової форми, змісту і важкості — шляхом перестановки та перенумерації відповідей. Умовно тестові завдання можна поділити на чотири групи за складністю.

До завдань першого рівня відносять закриті тести, які потребують вибору тільки однієї правильної відповіді.


Приклад. Економіка

Визначте, що буде альтернативною вартістю прийнятого вами рішення відвідати диско-бар, якщо ви маєте можливість вибрати: або переглянути фільм, заплативши за відвідування кінопалацу 15 грн, або відвідати диско-бар, заплативши 20 грн:

A. Вартість утраченої можливості переглянути фільм (вірна відповідь).

Б. Товари і послуги на суму 15 грн.

B. Вартість напоїв, які ви придбали у диско-барі.

Г. 20 грн, які ви заплатили за відвідування диско-бару.
Завдання другого рівня доцільно скласти у вигляді відкритих тестів, для відповіді на які необхідно доповнити речення відповідним терміном.

Приклад. Економіка
Визначте, про який цінний папір йдеться, якщо, вклавши гроші в цінний папір, через три роки вкладник отримав номінальну вартість цінного паперу, а також щорічні 10% від його вартості. (Відповідь — облігація)

У завданнях третього рівня перевіряється знання учнями взаємозв'язків між будовою і функціями окремих органів та їх систем, уміння давати порівняльну характеристику об'єктам, явищам і процесам, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Завдання цього рівня потребують вибору учнем кількох правильних відповідей.

Виконання учнями завдань четвертого рівня складності потребує від них аналітико-синтетичних умінь для встановлення причинно-наслідкових зв'язків, умінь обґрунтовувати свою думку під час розв'язування задач прикладного характеру, проблемних та світоглядних запитань.

Обов'язковою умовою для розуміння учнем правильності виконання тестів є наявність детальних інструкцій щодо опрацювання завдань кожного рівня складності, а також оціночного апарату, з допомогою якого учень може не тільки обрати завдання відповідного рівня, але й здійснювати самооцінку власної діяльності.

Ідеальний варіант — коли тести друкуються на окремих аркушах. Одночасно з текстом завдань учні отримують бланк відповідей, на якому і працюють. Перед початком тестування учням необхідно пояснити, як побудовані тести і як їх треба виконувати. Після закінчення тестування бланки тестів готові до використання в іншому класі, а бланки відповідей обробляються.
Тест -рейтинг.

Це один з різновидів тестів, але складніший за технологією проведення (точніше технологією підрахунків). Проте, ефективність цього методичного прийому не викликає сумнівів.

Учитель готує питання за зразком відкритого тесту, тобто учень сам повинен записати коротку відповідь на питання. Після проведення тесту підраховується кількість правильних відповідей на кожне питання. Потім це число віднімають від числа загальної кількості робіт. Таким чином, виходить «вартість» кожної відповіді. Чим більша кількість правильних відповідей, тим менше «коштує» ця відповідь. Чим менша кількість правильних відповідей, тим «дорожче» ця відповідь.


Приклад. Тест з географії' складається з 10 питань

На перше питання «Яка площа території України7» з 25 учнів правильну відповідь дали 24. Таким чином, 25 - 24 = 1, ця правильна відповідь «коштує» тільки один бал, оскільки питання було нескладним.

На питання «Які області України мають кордони з країнами Євросоюзу?» правильну відповідь дали 12 учнів, таким чином, вартість цієї відповіді складає 13 балів

(25 - 12 = 13). На складне питання відповів правильно один учень, тому його відповідь «коштує» 24 бали. Підрахувавши «вартість відповіді» на кожне з десяти питань тесту, далі підсумовуємо бали по кожній роботі учнів.

Рейтинг знань з тесту:

1. Петренко — 61 бал.

2. Іваненко24бали.

3. Гуленко10 балів.


Номер питання

Вартість кожної правильної відповіді

Іваненко

Петренко

Гуленко

1

1

1

1

1

2

ІЗ



13



3

14

14

14



4

9

9

9

9

5

24



24



Кількість балів




24

61

10


Зіставляючи результати по тесту, переводимо систему балів у традиційну оцінну систему.
Робота з текстовими матеріалами.

До «класики» жанру треба віднести і методичні прийоми роботи з підручником або текстовими матеріалами під час перевірки домашнього завдання. Робота з текстовими матеріалами потребує особливої уваги і досліджень. Як правило, традиційні прийоми (прочитати і скласти простий або складний план, знайти відповідь на питання, пояснити прочитане швидко набридають і не приносять очікуваного ефекту.

Світлана Булавенко, учитель економіки з Ніжина на Чернігівщині, пропонує оригінальний підхід до роботи (читання) текстових матеріалів, для того щоб учні краще запам'ятовували і розуміли їх зміст.

Поєдинок

Клас поділений на декілька груп. Кожній групі вчитель дає окремий текст (як з пройденого матеріалу, так і новий, але зі знайомим змістом). У кінці кожного тексту поставлено проблемне питання ("Чи може…", "Що відбудеться, якщо …", "Чи вірне твердження …"). У кожній групі призначають дуелянтів, решта учнів грає роль секундантів.

Суперники від кожної групи по черзі сходяться в інтелектуальному поєдинку. Один учень висловлює свою точку зору на питання, а його суперник завдає «удар у відповідь» — контраргумент. При цьому враховується уміння вести суперечку, коректність, аргумен-тованість. У цьому поєдинку, можливо, і не буде абсолютного переможця, а буде знайдено рішення, яке влаштує обидві сторони. Секунданти рецензують поєдинок і визначають найсильнішого бійця в інтелектуальних поєдинках.





Пошта

Кожному учню пропонується визначити свою «адресу» в класній кімнаті. Ряди парт гратимуть роль вулиць, самі парти або столи — будинків. Учні на аркушах записують питання за текстом домашнього параграфа, пишуть адресу однокласника (1-ша Зелена вулиця, будинок 3, Олені), свою зворотну адресу і з допомогою листоноші відправляють записку адресату. Адресати повинні письмово відповісти на питання. За командою вчителя гра зупиняється й оцінюються декілька «листів». Найвищу оцінку одержують ті, хто поставив цікаве питання й отримав на нього правильну відповідь.



Шпаргалка

Учням пропонується зробити шпаргалку (у три етапи) до складного або великого за обсягом тексту домашнього завдання. Цей методичний прийом прийнятний тоді, коли матеріал добре знайомий учням.

Етап 1. Скласти план тексту, використовуючи всього декілька ключових слів. Умова: на читання однієї сторінки тексту і конспектування відводиться тільки ЗО секунд. Записи, які стосуються однієї сторінки підручника, відділяються суцільною лінією.

Етап 2. Текст знову з першої сторінки. Конспект записують у формі коротких тез. На роботу з однією сторінкою тексту відводиться 1 хвилина.

Етап 3. До шпаргалки записують питання з кожної сторінки, час роботи — 1 хвилина.

Після закінчення роботи проводиться конкурс шпаргалок (найкращі шпаргалки і питання).
Контроль шляхом вибору завдань

Цей методичний прийом доречний на уроках математики, фізики, хімії. Контрольна (перевірочна) робота виконується не шляхом розв'язування запропонованих задач, а шляхом вибору тих із них, які учень, на його думку, може розв'язати. На столах розкладаються задачі (завдання) трьох рівнів складності. Кожний учень читає умови завдань і робить відмітки на картці з допомогою оцінок за такими показниками: перші п'ять завдань — найпростіші, наступні — складніші, і нарешті, останні п'ять задач — складні. В останній графі ставиться буква «Н», якщо учень не розуміє задачі, і буква «П», якщо він розуміє завдання.



Отже, шановні колеги, набір методичних прийомів можна продовжувати до безкінечності, у кожного вчителя в запасниках педагогічного досвіду знайдуться ті «перчинки», які роблять урок цікавим, неповторним, таким, що запам'ятовується.

Вивчення нового, або розмова про основне
Повторити раніше вивчене, постаратися знайти цікаві підходи до мотивації нової теми — усе це дуже важливо, і сподіваємося, ніхто цю тезу не буде заперечувати. Але все-таки основна причина того, чому ми регулярно приходимо в школу (одержуємо зарплату, готуємося до уроків, учимося один у одного, читаємо і міркуємо, переймаємо передовий досвід, освоюємо нові технології, сперечаємося, радіємо, іноді засмучуємося — потрібне вибрати і підкреслити),— це дати нові знання, навчити чого-небудь, і краще, якщо це розумне, добре, вічне.

Якщо наважитися й обережно доторкнутися до досить шанованої (і дуже далекої від реальності) педагогічної теорії, то перше що дійсно треба поважати по-справжньому, так це поняття «структура уроку». Воно передбачає логічну послідовність усіх етапів уроку, їх змістовний і функціональний зв'язок. Тобто кожен етап зі своїми цілями, змістом, методами і формами організації діяльності вчителя й учня виконує конкретну функцію і дає конкретний результат. Оскільки кожен етап уроку пов'язаний з іншими, то від конкретного результату етапу залежить результат уроку в цілому. Викладання як процес передбачає вибір найбільш вдалої (з огляду на мету і задачу) структури уроку, тобто послідовності опитування, вивчення нового, закріплення, узагальнення, домашнього завдання. Як показує практика, левину частку навчального процесу займають уроки, в яких обов'язково присутній етап вивчення нового матеріалу.

Чи можна примусити коня пити?

Не перестаєш дивуватися народній мудрості (нехай і англійській), це я про коня і водопій. Як не тільки привести учня в клас, а й заохотити його до активної роботи? Як навчити нового, не змушуючи «пити насильно», а викликавши «спрагу», в ідеальному варіанті, до знань?

Як доводить пан Мегнесон (з цифрами на руках) і стверджує пан Наумов (з поліцентричним методом як педагогічною технологією цілісного розвитку особистості), необхідно «...перебудувати навчально-виховний процес так, щоб у ньому багато часу займало не пасивне сприйняття навчальної інформації в умовах "словесної сидячої педагогіки", а активна, самостійна, у тому числі науково-пошукова, діяльність учнів».

Як не намагаєшся, як чудово й артистично не розповідаєш нову тему, а в пам'яті учня залишається лише 20 % від почутого. Просто образливо! Тому виходить, що найефективніші методичні прийоми уроку ті, які спонукають до самостійної діяльності.

Ніхто не відміняв та ніхто не зменшує переваг розповіді або лекції, іноді це просто необхідно, але вони також повинні супроводжуватись активними діями учня.
Ідеальний урок, або як працювати перед уроком?

З моєї точки зору, ідеальний урок це той, на якому вчитель нічого не робить. Не поспішайте звинувачувати автора в лінощах або некомпетентності. Зовні це дійсно виглядає майже як «нічого не роблення». А насправді такому уроку передує величезна підготовча робота. Чим ретельніше був розроблений урок, чим більша підготовча робота була виконана, тим легше і приємніше проходить саме сорокап'яти-хвилинне дійство.

Причому працювати не обов'язково в ніч перед уроком (вигадуючи нові технології, які вже вигадані й упроваджені ким-небудь), дещо цілком можна зробити і на канікулах. Після цього ви самі собі сорок разів скажете «спасибі» й будете дуже задоволені своєю працьовитістю. До таких домашньо-канікулярних заготівок належить пізнавальна модель предмета, що вивчається, а також асоціативні схеми тем або уроків.
Піраміда сприйняття різних методів навчання


(Побудована на підставі досліджень, проведених у США; джерело – National Training Laboratories. Bethel, Maine, USA, 1991 )


















  1. Модель "Майбутніх знань"

Можна скласти пізнавальну модель предмета, що вивчається, і на початку уроку видати її всім учням. Модель дозволить кожному учню отримати цілісне уявлення про предмет, що вивчається. Методика роботи в цьому випадку припускає штрихування різними кольорами тих елементів моделі, які, з погляду учня, йому зрозумілі, осмислені, засвоєні. Наперед обговоріть, якими кольорами користуватимуться ваші підопічні, скажімо, червоний «усе зрозуміло», оранжевий «майже все зрозуміло», жовтий — «50x50», зелений «дещо зрозуміло», блакитний «sorry, нічого не зрозуміло». Кількість колірних позицій, які будуть вам підказувати, що треба повторити або пояснити ще раз (два або три), залежить тільки від предмета викладання.

Модель «майбутніх знань» може включати необхідні поняття, принципи, процеси, змістовні елементи, провідні ідеї, факти й осіб. Модель «майбутніх знань» також бажано зробити на великому аркуші ватману і вивісити на стенді в кабінеті, вона виконуватиме роль стрижня, каркаса предмета. Подібну модель можна скласти і для окремо взятої теми або уроку.
Засвоюємо: 10% того, що читаємо, 20% того, що чуємо, 30% - того, що бачимо, 50% того, що бачимо і чуємо, 70% того, що говоримо, 90% того, що говоримо і робимо.

Верной Мегнесон, американський педагог
2. Асоціативні схеми

Традиційно вважається, що новий матеріал краще запам'ятовується, коли він занотований. Але сучасні дослідження вчених доводять, що звичайне нотування — слово за словом, речення за реченням, тобто інформація, яка розташована лінійно або стовпчиками, не зберігається у мозку. Мозок запам'ятовує інформацію тоді, коли вона має вигляд певних моделей, схем та асоціацій. Тому не записуйте, а малюйте асоціативні схеми.

Основні принципи створення асоціативних схем такі:

Уявіть, що мозкові клітини — наче деревця, на гілках яких зберігається тематично споріднена інформація. На аркуші паперу спробуйте накреслити основні моменти будь-якої теми у формі дерева.

1. Починайте схему в центрі аркуша з головного елемента, найкраще символа, від якого розгалужуються інші елементи.

  1. Записуйте тільки одне слово чи символ на позначення одного пункту, який хочете запам'ятати, одну головну тему для кожної гілки.

  2. На ту саму гілку помістіть споріднені пункти, наче промені сонця.

  3. Для подібних тем беріть олівці чи маркери одного кольору.

  4. Малюйте стільки малюнків і символів, скільки зможете.

  5. Коли закінчите малювати одну розгалужену гілку, обмалюйте її різнокольоровою лінією.

Регулярно доповнюйте кожну схему. Легше починати із загального, а далі побудувати асоціативну схему, переходячи до конкретного, коли довідаєтесь щось нове з тематики.

Приклад асоціативної схеми уроку економіки, який наводиться нижче, не намальований від руки, але ж у зошиті учнів він матиме той вигляд, про який ішлося. Сміливо малюйте, сміливо користуйтеся кольоровими олівцями, і ви побачите результат. Влаштуйте конкурс на кращий зошит з номінаціями — «Найяскравіша», «Найакуратніша», «Найбільш творча», «Містер суперсхема» і т. д. Але тільки для себе чітко розставте пріоритети: основне — знання, а конкурс тільки для того, «щоб примусити коня пити».



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал