Конкурс управлінських проектів "Новітні форми методичної роботи" Методичний проект "дорогу подолає той, хто йде" Роботу



Сторінка12/14
Дата конвертації11.12.2016
Розмір2.53 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

«Колективне відлуння». Умова цього завдання проста — клас відповідає на плескання ведучих (вчителя або однокласника) дружною луною. Коли ведучий плескає вперше, зазвичай клас відзивається плесканням у відповідь. Злагодженими оплесками вдається відповісти тільки в тому випадку, якщо всі присутні не замкнуті на собі, а відкриті для роботи з іншими. Ведучий може плескати декілька разів поспіль, змінюючи ритмічний малюнок. Плескання можна замінити на щигликів, чечітку, посвистування або навіть проголошення якихось слів (наприклад, вигуків або слів-винятків із правила).

Варіанти ускладнень можуть бути такими: ведучий плескає в долоні декілька разів (3—6) у визначеному ритмі, заміна плескання постукуванням по стільцю, стіні, колінах або притоптуванням.

«Колективне відлуння по половинках»

Сидячий за партами клас поділяється на дві частини. Одна половина — судить, інша — працює. Для вчителя в цій ситуації головне — швидко змінювати ролі між командами. Тоді темп вправи розминки трансформується в ритм. Часу на подібний варіант відводиться не більше однієї хвилини (у разі змін чотирьох-п'яти ролей), а заряду бадьорості вистачає надовго.

«Руки-ноги». Коли вчитель плескає у долоні один раз, клас піднімає руки, два рази — учні підіймаються. Якщо руки вже підняті, то, коли ведучий плескає один раз, їх треба опустити (відповідно, коли діти вже стоять, то на серію оплесків вони повинні сісти). Змінюючи послідовність і темп плескання, учитель намагається спантеличити учнів, тренуючи їхню зібраність.

Це вправа дуже ефективна, концентрує увагу, з нею справляється той, хто здатний чітко підкорятися командам і не повторювати рухи сусідів, які можуть бути неправильними. Умови слід пояснювати стисло: «Одноразове плескання — команда рукам: їх треба підняти або опустити; декілька разове плескання — команда ногам: потрібно встати або сісти», після чого вчитель відразу подає сигнали. Моментальне включення учнів у вправу змушує їх по ходу справи усвідомлювати завдання, покладаючись на кмітливість і спритність.
10. Як зібрати стадо з "Кішок" або про роботу в групах

Поволі, але упевнено ми опускаємося до основи Піраміди. Головна теза основи сприйняття різних методів навчання — «Вчи інших!».

Із цього приводу професор нейроанатомії, відомий дослідник мозку з Каліфорнійського наукового центру Маріан Даймонд ще в 1990 році рекомендувала: «Я прагну представити концепцію, за якою кожен може бути вчителем. Кожен повинен бути точним, як учитель, коли йдеться про факти, і водночас творчим, щоб у майбутньому спрямовувати ідеї в нове русло. Коли ми довідуємося про щось нове, варто озирнутися довкола, аби знайти іншу персону, щоб поділитися з нею інформацією. Завдяки цьому "асоціативна кора" нашого мозку створює нові ідеї».

Чи існує зв'язок між «навчанням інших» і груповою роботою?

Існує! Адже суттю групової роботи і є «навчання інших». Ми обов'язково повернемося ще до цієї тези, але зараз спробуємо розібратися, як з волелюбних неслухняних, але розумних «кішок» створити команду, яка йтиме в одному напрямі. Чому групова робота важлива не тільки в значенні Піраміди, але й окремо для кожної «кішки»?

Коли учень наодинці з яким-небудь завданням, воно може виявитися йому і не під силу. А коли він у компанії, коли відчуває інтерес, дихання, потік думок партнерів, які допомагають йому впевнено дертися вгору, не боячись скрутити шию або бути висміяним, тоді будь-яке завдання виявляється не таким уже й страшним і неприступним. Невпевненість відступає! А цікавість, що підігрівається сусідами, служить відмінним паливом для подорожі за розумінням — подорожі, в якій учень знаходить себе.

Групова робота — це спосіб спільного розв'язання проблем. Складові групової роботи:

  1. Позитивне взаємовідношення (учні працюють разом у групі; вся група має спільну мету; всі мусять разом досягти мети, покладаючись один на одного).

  2. Індивідуальна відповідальність (кожен допомагає іншим досягти мети).

  3. Взаємне спілкування (кожен з повагою прислухається до інших).

  4. Комунікативні вміння (у кожного учня важливо виробити вміння слухати інших, допомагати, з'ясовувати, перевіряти, розуміти, розпитувати; ці вміння допомагають розв'язувати конфлікти і проблеми, формують та посилюють комунікативність, довірливість).

  5. Поступове формування практичних навичок (спільне оцінювання і наміри формують навички роботи в групі).

Як сформувати групу? Роботу в парах учителі часто називають груповою роботою. Дійсно, у парах легше, ніж поодинці, що-небудь обговорити і пригадати, і випробовувати на міцність той або інший варіант свого розуміння. Але двоє можуть запросто посваритися, і подальша робота зайде в тупик.

Інша справа, коли поряд третій. Якщо двоє не порозумілися, то у третього з'являється можливість побачити, на чиєму боці правда, і вплинути на думки сперечальників. От чому двоє — це мала група, але не та мала група, в якій природним чином складаються учнівські обговорення, розуміння, відкриття. У групі може бути від трьох до восьми учнів, але деякі педагоги вважають, що оптимальний варіант — група із шести чоловік. І пояснюють свій вибір тим, що, якщо обговорення в малій групі «зашкалило», то у кожного із шістьох є можливість знайти однодумців і тимчасово об'єднатися або в пару, або в трійку. Підкреслимо, що ці пари і трійки — тимчасові, ситуаційні й добровільні. Роботу всієї малої групи вони не руйнують, а вибудовують.

Вважається, що ділити клас на групи можна тільки двома способами: за вказівкою вчителя (авторитарно) або за бажанням самих учнів (нібито демократично). Обидва способи розподілу можуть супроводжуватись обуреннями, затяжними сперечаннями, «розбираннями», склоками і навіть демонстративними відмовами працювати.

Є третій спосіб об'єднання в команди за якою-небудь випадковою ознакою. В іграх такий розподіл називається жеребкуванням. Найпростіше і безвідмовне жеребкування за лічилочкою. Існує багато способів поділити на команди без склок (за абеткою не тільки прізвищ, але й імен, і навіть по-батькові; за розрізаними листівками, датами або місяцями народжень і т. д.). Скористайтеся фантазією дітей, і прямо на уроці запитайте: «А як нам справедливо поділитися на три (чотири або п'ять) команд?» Напевно, після невеликої заминки учні запропонують цікаві варіанти об'єднання в команди.

Тепер про найскладніше і найважливіше про завдання для команд. Завдання мають бути простими, здійснимими, але цікавими. Залежно від особливостей предмета можна скористатися тими матеріалами, які були запропоновані вище (про методичні прийоми роботи з різними джерелами інформації). На підтвердження слід навести слова канадського педагога Ашлі Монтагю: «У навчанні важлива методика, а не просто набір знань. Важливо те, що вдається витягнути з учня, а не те, чим його заповнити».

Як розподілити обов'язки в групах? Ніхто не обмежує фантазію вчителя в тому, які ролі запропонувати учням під час роботи в групах. Ймовірно, основним критерієм кількісного і якісного складу групи буде список завдань (залежать від теми уроку), які слід виконати групі. Але дуже важливо, щоб жодна дитина не залишилася без «посади».

1. Посильний. Роль посильного це як чемодан з подвійним дном. Учням здається, що посильному потрібно лише підійти, узяти і принести завдання. Цю роль не бояться навіть «найулюбленіші» й «золоті» діти. А насправді посильному треба зрозуміти інструкцію, запам'ятати її і пояснити іншим. А це не так і просто.

  1. Командир (організатор). Підтримує порядок, організовує роботу в групі, стежить за часом обговорення, збирає ідеї, дає можливість кожному висловитися. Зібраність, відповідальність і толерантність — це якості, які повинні бути в організатора.

  2. Секретар. Записує основні ідеї під час обговорення, здає роботу групи (якщо вона виконується письмово). Чіткий почерк, навички грамотного листування, здібності до оформлювального стилю.

  3. Доповідач. «Золотий голос» групи, інтелектуальність, кмітливість, грамотна мова; представляє під час загального обговорення відповідь групи, відповідає на додаткові питання аудиторії.

  4. Спостерігач. Бере участь в обговоренні нарівні з іншими, критично оцінює ідеї. Виконує роль рефері, спостерігає за ефективністю спілкування в групі.

Кожен учасник групи повинен:

  • Брати активну участь у роботі групи.

  • Вміти вислухати кожного, поважати думку інших.


Прогнозовані ризики

Під час складання бізнес-плану завжди закладається розділ «Прогнозовані ризики», в якому підприємець намагається передбачити всі форс-мажорні обставини, які можуть перешкодити його бізнесу.

Учитель як гарний бізнесмен теж повинен урахувати, спрогнозувати ризики, що неминучі під час роботи в групах.

Найпоширенішими ситуаціями є такі:

  • Один учень «підім'яв» під себе всю групу і не дає працювати іншим. Яка реакція групи? Що можна зробити, щоб розв'язати цю проблему?

  • Деякі члени групи не виконують свої обов'язки. До чого це може привести?

  • По ходу обговорення в групі відбулася сварка. Як гідно вийти з цієї ситуації?

  • Група засмучена, оскільки в неї не виходить завдання. Як підтримати позитивний настрій групи?


Завдання вчителя під час групової роботи

1 Підготувати навчальні матеріали і виробити підходи до навчання.

  1. Стисло викласти основний зміст уроку.

  2. Створити та організувати групи.

  3. Ознайомити учнів із тим, як потрібно працювати в групі (розподілити ролі, функціі).

  4. Пояснити правила поведінки в групі:

  • Що вимагається від учнів — повага один до одного; толерантність до іншої думки; вміння слухати один одного.

  • Навести приклад робочої обстановки у класі.

  1. Дати вказівки, стежити за тим, щоб усі члени групи виконували свої обов'язки.

  2. Слухати дискусії, ставити запитання, допомагати.

  3. Допомагати зрозуміти навчальний матеріал.

  4. Допомагати учням у самооцінюванні, з'ясувати, чи досягли вони мети, підказати, як можна поліпшити результати своєї праці.

  5. Оцінити результати роботи групи та внесок кожного в реалізацію проекту чи виконання завдання.


Дії вчителя під час роботи груп

  1. Стежити за діяльністю учнів. Учитель переходить від групи до групи і бачить, хто що робить у групі. Це вимагає відповідальності від учнів і дає змогу вчителеві втручатися в дії групи, якщо це потрібно.

  2. Учитель допомагає у поясненні вимог, умінь, запитань, відповідей на запитання. Якщо необхідно, натякає групі на розв'язок завдання, але передусім учні повинні покладатися один на одного, виробляти вміння співпраці. Втручання — тільки у крайньому випадку!

  3. Учитель оцінює наслідки дослідження й сам процес заняття в групах. Учитель оцінює учнів, учні — самі себе та один одного в групі.

Узагальнення — учитель формулює висновки.

Підбиття підсумків. Потрібно оцінити, наскільки старанно виконано завдання та які наслідки співпраці (з'ясувати, що вдалося групі, що можна поліпшити).



Як закінчити урок
Методичні прийоми для узагальнення та систематизації знань
Практично в усіх типах уроку присутній такий елемент як узагальнення та систематизація знань. Методичні прийоми, які застосовуються на цьому етапі уроку, дуже різноманітні: це може бути і робота з текстом підручника, з додатковою літературою, але головне, щоб вони відповідали вашому темпераменту, рівню підготовки, враховували вікові особливості класу, з яким працюєте. На цьому етапі уроку можна широко використовувати й описані вище прийоми (методичні прийоми для перевірки домашнього завдання), оскільки вони практично не потребують особливої трансформації.

Робота з текстом

Вузька спеціалізація

І варіант

Учням пропонується прочитати текст, а потім переказати його з точки зору людини певної спеціалізації (лікаря, геолога, спортсмена, артиста).

// варіант

Учитель пропонує комусь із учнів уявити себе людиною певної професії (учителем, продавцем, юристом, політиком, шофером тощо). Потім роздається друкований матеріал, який учні читають з точки зору певного спеціаліста. Даті учні ставлять запитання фахівцям різних галузей, на які вони мають відповісти, використовуючи терміни своєї спеціальності.

/// варіант

Усі учні є фахівцями однієї галузі. Після закінчення ознайомлення з текстом вони ставлять запитання одне одному, виходячи з того, шо вони обізнані тільки у своїй галузі. Спеціальні терміни тексту використовувати не можна. Хто поставить запитання з порушенням правил — вибуває. Виграє той, хто залишився у грі.
Репортери

Ця робота з текстом доцільна, якщо треба ознайомити учнів з періодикою чи

додатковим матеріалом. Учитель пропонує їм уявити себе в ролі репортерів і записати на окремому аркуші найбільш цікаве, на їхній погляд, запитання до тексту.

Усі аркуші здаються вчителю, який пропонує учням витягнути по черзі аркуші із запитаннями й уявити, що в них беруть інтерв'ю.
На уроках іноземної мови

Ноmereading У ході роботи з текстом зазвичай багато уваги приділяють засвоєнню лексики та граматики. Можна запропонувати різноманітні завдання під час роботи над кожним розділом книги (або окремим текстом):

  • Зробити вибірковий переклад.

  • Виписати слова і вирази, які відбивають основну думку розділу.

  • Передати основний зміст одним реченням.

  • Виписати ключові слова для переказу.

  • Дібрати wortfamalie до слова.

« Виписати з прочитаного розділу, наприклад, дієслова, що означають різний спосіб пересування, синоніми до дієслів.

  • Скласти детальний план.

  • Переказати перечитане за планом.

  • Описати малюнки до тексту і висловити свою думку про нього.

  • Оцінити вчинки героїв зі своєї точки зору.

  • Запропонувати різні варіанти розвитку подій.

  • Передати зміст розділу від імені різних персонажів.

  • Прослухати уривок із тексту і сказати, про що або про кого йде мова, хто з героїв сказав ці слова.

  • Інсценувати уривок із розділу.

Перепишу параграф по-своєму. Не секрет, що наші підручники далекі від досконалості. Як творче завдання запропонуйте учням переписати тему або параграф підручника по-новому, тобто написати свій авторський варіант. Але при цьому завдання необхідно деталізувати і виділити головне, що ви хочете отримати в результаті переписування. Наприклад, структурувати текст — розбити на логічні частини, виділити правило, потім розташувати приклади, які його пояснюють. Або, використовуючи додаткову літературу, зробити текст більш образним, яскравим, цікавим.

Створи тест. Запропонуйте учням наприкінці року створити систему тестів, яка б охоплювала весь вивчений матеріал підручника. Поясніть правила і принципи складання тестів, покажіть на прикладах, як це зробити правильно. Уточніть рівень створюваних тестів та їх тип (з однією правильною відповіддю, з декількома правильними відповідями та ін.). Кожен тест необхідно супроводжувати варіантами відповідей і фактичними відповідями. Сенс цього завдання не стільки в оцінюванні роботи, скільки у формуванні навичок складання тестів, тому обов'язковим є аналіз роботи учнів.
Методичні прийоми для узагальнення та систематизації знань за темою, розділом, півріччям

Ці прийоми об'єднує те, що для їхнього проведення потрібно мати за плечима досить великий обсяг вивченого матеріалу. У цьому випадку є де розвернутися вчительській фантазії під час підготовки до уроку. Більшість завдань такого плану потребують ретельної підготовки, тому пропонуємо «делегувати повноваження...».

Портрет. Найкраще цю форму роботи застосовувати на уроках узагальнення вивченого матеріалу. Вчитель зачитує твердження, в якому описово подані відомості про рослину, тварину (біологія),

історичну особу (історія), місто (географія). Учні намагаються впізнати об'єкт, особу. Якщо не вдається, учитель зачитує друге твердження, що містить більш точну інформацію. Третє твердження містить таку інформацію, що не впізнати загадуване не можна.

Якщо учні вгадують характеристику з першого твердження — отримують вищий бал, з другого підходу оцінка нижче, з третього — ще нижче.
Приклад. Географія

  1. Це обласне місто розташовано в лісостеповій зоні.

Максимальна температура повітря, зафіксована у місті, становить +38 °С, мінімальна -34 °С

  1. Місто стоїть на берегах Ворскли. (Полтава)


Приклад. Біологія

Морський житель, має тіло, схоже на ракету.



  1. У нього десять щупалець, два з яких довші, ніж інші.

  2. Він розвиває швидкість до 70 км/год.

(Кальмар)

Учені та їхні відкриття. Цей методичний прийом можна вважати логічним продовженням методу «Впізнай мене», але він відрізняється формою проведення.

Гра, яку можна проводити на уроках систематизації чи закріплення знань (тематичного або річного). Учні сидять по двоє за одним столом. Один з них називає прізвище вченого, інший має швидко назвати його відкриття. Рефері відстежує час відповіді, який обговорюється заздалегідь.
Приклад. Фізика

1-й учень. Галілей.

2-й учень. Відкрив закон вільного падіння тіл. Паскаль.

3-й учень. Відкрив закон передачі тиску рідинами й газами. Ньютон.


Приклад. Географія

1 -учень. Христофор Колумб.

2-учень. Відкрив Америку для європейців. Маґеллан.

З-учень. Перша навколосвітня подорож. Джеймс Кук.

Якщо учень затримався з відповіддю, він вибуває з гри і його замінює інший учень з тієї ж команди. Перемагає команда, яка чітко відповідала на питання, назвала найбільше прізвищ учених і в якої найменше учасників вийде з гри.

Крокодил. Цю досить відому гру з успіхом використовують на уроках узагальнення знань.

Учні діляться на дві команди. Один з учнів (або невеличка група) демонструє дослід, явище з допомогою міміки й жестів, без слів чи обладнання. Переможе команда, котра швидше розгадає показане.

Малюнок на скелі. Первісні люди на стінах печер зображали тварин, речі, які мали відношення до 'їхнього життя. Учню необхідно обрати лише одну річ, яка б символізувала художній твір, ученого та його відкриття, явище природи тощо.
Приклад. Література

Кришталевий черевичок сказка Ш. Пер-ро «Попелюшка».

Розкішний олень, у якого між рогами росте гілляста вишня,— твір Распе «Пригоди барона Мюнхгаузена».
Приклад. Географія

% промілле (солоність океанічної або морської води).

Кактус — Мексика.

Кенгуру — Австралія.


Приклад. Економіка

Графічне зображення грошової одиниці (€) — евро.

© — авторський знак, наявність інтелектуальної власності.

Фантастичні тварини

Приклад. Біологія

Конкурс доцільно проводити для закріплення вивченого матеріалу про групи тварин, звертаючи увагу на відмінності в будові конкретних органів та систем, які формувалися під впливом певних умов середовища існування.



Учитель ставить перед учнями завдання — спираючись на отримані знання спрогнозувати можливі зміни у зовнішньому вигляді тварин, якщо природні умови традиційних місць існування зміняться. Тварину потрібно намалювати та обґрунтувати доцільність виникнення певних анатомо - фізіологічних особливостей фантастичних тварин.

До обговорення конкурсних робіт необхідно залучити весь клас, запропонувавши дати веселу та влучну назву фантастичній тварині, спираючись на її найяскравіші особливості (зовнішній вигляд, спосіб пересування тощо). Підсумком такої гри може стати виставка портретів фантастичних тварин «Містер учнівських симпатій», «Міс учнівських фантазій».

Ораторські змагання. Ораторські предметні змагання проводяться в класі, де поряд зі знанням предмета враховується манера тримати себе, довідність, образність, оригінальність розумових конструкцій і побудови мовлення, знання мови, точність цитування, уміння захопити публіку, швидкість словесної реакції і здатність до експромту. Тематика пропонується заздалегідь. Перемагає той, хто найбільше сподобався публіці та журі. Вони розпоряджаються однаковою кількістю балів для оцінювання.

Анкетний спосіб навчання. Кожен названий учителем учень отримує анкету, що включає питання, які дозволяють повністю повторити тему в системі. Заповнення анкети може бути виконано на оцінку «три» з допомогою підручника, інші оцінки вимагають відповіді без використання допоміжних джерел. Наочні анкети можуть бути видані учням заздалегідь на цілу чверть.

Завдання на логіку і фантазію. Вчитель пропонує учням завдання, орієнтуючись на їх логіку і фантазію, а не на знання. Вони можуть розв'язувати складні математичні завдання й отримувати фантастичну відповідь, можуть писати диктант, використовуючи розділові знаки на свій розсуд, можуть приписувати подіям своє тлумачення, але в усіх випадках вони зобов'язані дати цікаве, оригінальне тлумачення своїх рішень і знахідок, за що й отримують оцінки.

«Уповноважуючи...». Отже, є методичні прийоми («Умовні позначення», «Лото»), які неможливо реалізувати без попередньої підготовки. Тут ми стикаємося з однією з гострих проблем організації вчительської праці. Де знайти час для підготовки дидактичних матеріалів? Не треба забувати основне правило організації простору навколо себе. Ви не самотні, поруч є діти, які із задоволенням виконуватимуть удома ваше творче завдання замість рутинного. Не соромлячись почніть зі слів: «Уяви, що ти вчитель і готуєшся до уроку...»

Уповноважуючи учня, ви одночасно «вбиваєте декілька зайців». Давайте порахуємо:

  1. Диференціація домашнього завдання.

  2. Індивідуальний підхід до учнів.

  3. Творче завдання для творчої дитини (або невеликої групи дітей).

  4. Накопичення дидактичного матеріалу (шо особливо важливе для тих, хто має кабінет).

  5. Підвищення ефективності праці вчителя (вивільняється час на той вид роботи, який учням не доручиш).

  6. Гарантовані гарні оцінки для творчої групи (який учитель не порадіє цьому «явищу природи»!).

  7. Цікавий, незвичайний (можу вас запевнити — ефективний) урок, який і вам і вашим учням принесе задоволення.

  8. Підвищення престижності вчительської праці («підготувати матеріали до уроку — великий труд»).

  9. Чим більше ви спілкуєтеся з дітьми, виходячи за рамки формальних відносин, тим простіше, більш довірливе і шанобливе ставлення до вас («цікавий урок — хороший учитель, багато знає...»).

10. Адміністрація неодмінно оцінить ваші організаторські здібності.

11. Якщо в школі практикуються рейтинги різної спрямованості («Найцікавіший урок», «Найпрофесійніший викладач» і т. ін.), то ваші зусилля приведуть до потрібних результатів.

Хочеться вірити, що мені вдалося вас переконати, що «безсоромно користуватися» дитячою працею не лише можна, а просто потрібно, адже це показник високого вчительського професіоналізму (а не лінь, як хтось подумав у перших рядках цього лірично-дидактичного відступу).

Наприклад, методичний прийом «Лото» або «Доміно» виконати учням під силу. Але роль учителя полягає в тому, щоб дати дітям дуже чіткі й конкретні інструкції.

  1. Обсяг матеріалу, який треба відобразити в картках (матеріал конкретного уроку, підтема, тема, весь курс).

  2. Форма завдання або питання (визначення, приклади, особи). Наведіть приклад завдання.

  3. Художньо-естетичне оформлення (розміри карток, вид матеріалів, зовнішнє оформлення, наявність рамок та ін.)

  4. Визначити терміни (проміжний — показати завдання на чернетці й остаточний — у готовому варіанті).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал