Конкурс управлінських проектів "Новітні форми методичної роботи" Методичний проект "дорогу подолає той, хто йде" Роботу



Сторінка11/14
Дата конвертації11.12.2016
Розмір2.53 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

«Пізнайко». На уроках географії під час вивчення теми «Політична карта світу», об'єднавшись у невеликі групи, учні копіюють контури якої-небудь країни, домальовують на контурах упізнаний предмет або тварину і передають «зашифроване» послання іншій групі. Сусідній команді треба вгадати за малюнком, що за державу «заховано» в малюнку, й обвести її межі на контурній карті.

7. Методичні прийоми роботи з текстом підручника

Що найголовніше для філолога? Знання алфавіту.

Що найважливіше для математика? Знання таблиці множення Що найважливіше для вчителя? Знання Піраміди сприйняття різних методів навчання.

Можливо, хтось вважає такий підхід спрощеним, але, незважаючи на суб'єктивізм думки, це дійсно важливо, якщо важливий результат навчання.

Давайте ще раз охопимо поглядом Піраміду, візьмемо Читання (10%) і «схрестимо» з Практичною роботою (75%), тоді середньоарифметична користь для наших учнів дорівнюватиме 42,5%. Виходить, що методичні прийоми роботи з текстовими матеріалами дають дуже непоганий результат. І справа не в цифрах або відсотках (тут треба включити критичне мислення), а в тому, що треба не боятися пробувати й експериментувати на уроках і знаходити ті методичні прийоми, які будуть не тільки цікаві, а й по-справжньому ефективні конкретно для вашого класу.

Під час роботи з ігровими методичними прийомами слід ураховувати вікові особливості учнів. Так, «Вартові», «Акторська майстерність», «Театр "Мім"» будуть більш доречними в середній школі, «Шпаргалки» та «Шер-лок Холмс» підійдуть як середній, так

і старшій школі. З рештою методичних прийомів краще запропонувати попрацювати старшокласникам.

«Вартові». Учні уважно читають текст. Учитель пропонує відвідати країну «Географію» (Біологію, Історію). Для цього їм потрібно пройти повз вартових. Але спочатку вчитель пропонує учням пройти кастинг на роль вартових. Для цього учні складають запитання до тексту. Ті два учні, які склали найбільше запитань (за визначений час), будуть виконувати роль вартових. Вартові по черзі ставлять запитання бажаючим потрапити до країни. Ті, хто відповіли, пропускаються вартовими, а іншим рекомендується ще почитати текст. Потім учні оцінюють вартових: чи достатньо глибокі й цікаві запитання вони поставили, чи повністю розкрили сутність матеріалу у своїх запитаннях.

«Акторська майстерність». Учні отримують досить знайомий текст (наприклад, про товари та послуги). Читають його упродовж визначеного вчителем часу. Потім учитель розподіляє виконувані ролі щодо змісту тексту (ведучий, споживачі, товар, послуга тощо). Після розподілу ролей текст читається вголос, а потім актори мають його відтворити, показавши, як вони розуміють сутність своєї ролі. Оцінюється вміння розкрити сутність тексту, оригінальність, майстерність.

Театр «Мім». Усі учні читають навчальний матеріал за певний проміжок часу, визначений учителем. Клас ділиться на дві команди. Учасники однієї команди мають зобразити будь-яке речення чи абзац (за вибором) пантомімою, а інша команда здогадатися і пояснити, про що саме йдеться. Потім інша команда відтворює текст, а друга вгадує.

«Шпаргалки». Учням пропонується прочитати текст. Необхідно передати його зміст з допомогою малюнків, умовних позначень або схем. Ці шпаргалки (підписані) віддаються вчителю. За бажанням учні підходять до вчителя і витягають шпаргалку. За цією шпаргалкою потрібно відтворити текст. Відзначаються найкращі шпаргалки та доповідачі.

«Шерлок Холмс». Учням пропонується иівиденько прочитати текст і скласти до нього якнайбільше запитань, не користуючись самим текстом. Питання мають охопити весь матеріал і врахувати найменші дрібниці. Визначається найдовший список питань. Учні дають відповіді на них. Учитель відзначає найбільш активних гравців.

«Мовники». Учням пропонується прочитати текст. Далі вони переказують текст колективно. Кожен по черзі називає іменник (або прикметник), який точно ілюструє наступне речення тексту. При цьому кожен наступний учасник має повторити названі попередниками слова. Виграє той, хто жодного разу не зіб'ється.

«Концентрація». Клас ділиться на групи. Кожна група отримує текст на аркушах. Аркуші перевернуті текстом униз. За сигналом учителя учні перевертають аркуші, читають протягом визначеного часу (1—2 хв) текст, а потім знову перевертають аркуші та віддають їх учителю. Після цього кожен учень записує в зошиті те, що запам'ятав із тексту. Далі група записує спільний текст на окремому аркуші. Виграє та команда, що найбільш повно відтворить текст.

«Ланцюжок». Учні читають запропонований учителем текст. Потім кожен по черзі має поставити запитання до тексту і водночас дати відповідь одним словом на поставлене йому запитання.

Виграє той, хто поставить найцікавіше запитання і дасть найвдалішу відповідь. Перше запитання ставить учитель. Потім перший учень відповідає на питання і пропонує запитання другому учню, другий відповідає та ставить питання третьому тощо.

«Філософи». Будь-який матеріал, як стверджують психологи, краще запам'ятовується, якщо його розкласти по полицях на сім одиниць. Цими одиницями можуть бути такі філософські категорії:

  1. особливості;

  2. спільне;

  3. одиничне;

  4. зміст;

  5. форма;

  6. явище;

7)сутність

Учитель пропонує учням (за певний час) прочитати текст і розкласти весь матеріал за названими категоріями, створивши таким чином своєрідну таблицю-конспект. Залежно від особливостей та складності матеріалу вчитель може виділити інші категорії. Перемагає той, хто повністю впорається із завданням. Конспект обговорюється в класі.
8. Що дає 50%? Звісно, дискусія!

Маю надію, що ви зрозуміли, відкіля взялися ті 50%. Звісно, з нашої Піраміди! Істина народжується в суперечці, вважав Сократ. З часів життя цього поважного пана дискусія займає неабияке місце в освітньому просторі. .Але у нашому колі (чесно кажучи) цей метод не дуже розповсюджений, бо потребує багато зусиль під час підготовки та проведення цієї надзвичайно ефективної освітянської дії. Вчитель, який бере на себе сміливість проводити дискусії, повинен мати широку ерудицію та світогляд, досвід та знання не тільки зі свого предмета, але й хист аналізувати політичні, економічні, соціо-культурні питання життя суспільства на рівні громади, міста, країни. Вчитель повинен бути наділений даром критично-конструктивного мислення, бути позитивно орієнтованим і толерантним.

Існує декілька варіантів дидактичного визначення терміна «дискусія»:

  • Публічне обговорення будь-якого суперечливого питання, проблеми.

  • Цілеспрямований і впорядкований обмін думками, ідеями, поглядами і судженнями заради пошуку істини.

  • Дослідження та колективне обговорення проблемного питання, що передбачає обмін думками між учнями або вчителем та учнями Відстоювання своєї думки, свого погляду на те чи інше питання шляхом обґрунтування.


Основні етапи підготовки вчителя до навчання за методом дискусії

  1. Діагностика готовності учнів до діалогового спілкування.

  2. Пошук опорних мотивів —- питань, проблем чи дилем, які турбують учнів.

  3. Переробка навчального матеріалу в систему проблемно-конфліктних запитань та завдань.

  4. Продумування різних варіантів розвитку сюжетних ліній дискусії.

5. Проектування способів взаємодії учасників дискусії.
Типи проблемних навчальних запитань

  • Запитання, для відповіді на яке в учнів не вистачає інформації. Вони повинні прочитати певний матеріал, що стане джерелом їхньої відповіді.

  • Питання, для розв'язання якого потрібно застосувати складний алгоритм мислення. З інтелектуального кута учня виведе лабіринт «сократівських питань».

  • Питання, для відповіді на яке необхідно знайти паралель, аналогію.


Алгоритм дискусії-диспуту

  1. Визначення теми диспуту.

  2. Формулювання мети диспуту.

  3. Складання плану (сценарію) диспуту: а) добір літератури; б) розробка питань (основних додаткових, коригуючих); в) підготовка учасників диспуту.

  1. Вступне слово ведучого.

  2. Стислі висловлювання обох сторін щодо предмета (проблеми) суперечки.

  3. Почерговий розгорнутий виклад сторонами свого бачення розв'язання спірного питання.

  4. Підбиття підсумків диспуту.

  5. Узагальнююче слово ведучого.


Етапи реалізації дискусійної моделі навчання

  1. Вступ (уведення учнів у тему, ознайомлення з правилами дискусії, оголошення загального плану дій).

  2. Підготовка до проведення дискусії (виклад сценарію, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми).

  3. Основна частина (проведення дискусії).

  4. Обговорення (підсумки результатів дискусії, оцінювання продуктивності колективної та індивідуальної участі в дискусії).

Кількість команд, які беруть участь у дискусії, визначається у кожному конкретному випадку, як варіант може існувати й індивідуальне оцінювання учнів.
Рівні оцінювання учасників дискусії арбітрами

Діловий

  • Ступінь підготовки та засвоєння матеріалу.

  • Ефективність рекомендацій.

  • Аргументованість позицій чи пропозицій.

Риторичний

  • Культура мовлення.

  • Лаконічність.

  • Логічність у відповідях.

Чіткість та доказовість висновків. Етичний

Манера поведінки.



  • Вміння підтримувати зв'язок з аудиторією.

  • Тактовність та коректність відповідей на питання.

  • Толерантність до опонентів.


Поради учасникам дискусії від великих

  • Не стверджуйте того, що не можете довести.

  • Умійте вислухувати і розуміти опонента.

  • Пам'ятайте, що одна з цілей суперечки розумних і толерантних людей - знайти спільне для їхніх точок зору.

  • Навчіться слухати критику, віддавати належне своєму опоненту, коли він правий.

  • Не нав'язуйте своїх рішень чи поглядів.

  • Не бійтеся сперечатися з більш підготовленими опонентами.

Епікур говорив, що в суперечці виграє переможений, бо він помножує свої знання. Бернард Шоу дотепно зазначив, що якщо у двох людей є по яблуку, то, обмінявшись ними, люди так і будуть мати по одному плоду. Коли у співрозмовників є по одній ідеї, то, здійснивши обмін, кожен з них володітиме вже двома ідеями.

Уважно ставтеся до висловлювання найслабшого опонента.



Він може несподівано для оточуючих знайти оригінальне розв'язання проблеми.

Будьте самокритичними.



Не соромтеся визнавати свої помилки. Цим ви завоюєте симпатії опонентів. Людвіг Фейєрбах сказав: «Мислитель лише настільки діалектик, оскільки він супротивник самого себе. Засумніватися в собі — найвище мистецтво і сила».

Сперечатися треба тільки тоді, коли є предмет суперечки, тобто проблема, щодо якої учасники дискусії мають протилежні або різні погляди.



Немає сенсу сперечатися стосовно особистих смаків, мотивів або пристрастей.

Не давайте відвести себе в бік від теми дискусії, тобто від того положення, яке доводиться або спростовується.



Рене Декарт попереджав, що сліпі люблять заводити зрячих у темний підвал для бійки, щоб зрівняти свої шанси.

Аргументи мають бути істинними твердженнями, вони не повинні суперечити один одному.




Критерії

Перша команда

Друга команда

Примітки

Культура дискусії










Змістовність, глибина обговорення










Активність більшості учасників










Демонстрація різних точок зору










Структурованість, логічність дискусії










Позитивність, емоційність учасників










Конструктивність дискусії










Продуктивність обговорення










Реалізація мети дискусії










Завершеність дискусії











Ваш додатковий аргумент у суперечці — посмішка. Іммануїл Кант наголошував: «У диспутах спокійний стан духу, поєднаний з доброзичливістю, є ознакою наявності сили, завдяки якій розум упевнений у своїй перемозі».

Стежте за своєю мовою, бо саме через вуха опонента ваші думки дійдуть до його розуму й серця.

«Кінцева мета красномовства переконувати людей...» стверджував Ф. Честерфілд, а Е. Ренан зауважував: «Добре говорити означає просто добре думати вголос».

Тон виступу в дискусії повинен бути впевненим, але не задакуватим.



Залишайте можливість для відступу і тому уникайте категоричних суджень та висловів («завжди», «ніколи», «всім відомо», «беззаперечно» тощо). Використовуйте ввічливі звороти: «не виключено», «якщо я не помиляюсь», «як на мене», «як свідчать джерела», «існує така точка зору» тощо. Вважають, що слова в суперечці повинні бути м'якими, а докази твердими. (За матеріалами О. А. Савчук)
Діалог Сократа

Одним із цікавих видів дискусії є «Діалог Сократа» (за іншими джерелами «Бесіда Сократа»), у рамках якого учні самостійно формулюють проблеми громадського життя та пропонують альтернативні шляхи їх розв'язання. Цей метод покликаний допомогти молодим людям сформувати своє ставлення до важливих юридичних, етичних та соціальних, економічних проблем.

Сократівський метод характеризується використанням аналогії як способу виявлення протиріч в учнівських висловлюваннях. Однією з причин виникнення соціальних конфліктів є існування різних поглядів на те чи інше суспільне явище. Для того щоб їх подолати, людям необхідно обмінюватися своїми думками і прагнути долати суперечки, займаючи певні позиції. З допомогою «Діалогу Сократа» можна змусити учня перевірити логічність та послідовність своєї позиції й визначити сферу її застосування.

Для проведення сократівського діалогу слід визначити суспільну проблему — об'єкт обговорення. Вона може бути сформульована у вигляді запитань такого типу:

Правознавство

Чи потрібно заборонити смертну кару? Чи можу я звернутися до представників влади з протестом проти обов'язкової військової служби? Географія

Чи має право на існування атомна енергетика? Чого більше — шкоди чи користі?

Чи потрібно звертати увагу на забруднення навколишнього середовища у сусідніх країнах?

Економіка

Що принесе Україні вступ до Світової Організації Торгівлі?

Але крім запитань до обговорення готується фактичний матеріал, який може бути придатний для діалогу. Цей матеріал виконує роль доказової бази для визначення позиції у діалозі.

Усвідомлення суспільних цінностей дає змогу об'єктивно аналізувати суперечливі ситуації громадського життя. Учасники дискусії повинні ознайомитись і зрозуміти визначення, цінності та фактичний матеріал, що використовують їхні опоненти. Основною перешкодою під час обговорення є неоднозначне трактування термінів. Щоб уникнути ускладнень, учасникам обговорення слід визначитися в термінах.

Питання для аналізу дій учня:

Чи достатньо обґрунтована ваша позиція?



  • Чи доказовими є ваші аргументи?

  • Чи доведений фактичний матеріал, який використовувався?

  • Якими будуть наслідки запропонованих позицій?

  • За яких обставин ви зможете змінити свою позицію?


Етапи "Діалогу Сократа"


Дослідження мотивів для визначення позиції

Учасники дискусії детально досліджують аргументації позицій різних учнів (які мають протилежні точки зору)



Вибір позиції

Учні визначають особисту позицію та обґрунтовують її



Ознайомлення із суттю справи

Учитель читає завдання. Учні обговорюють, як певний випадок стосується школи, громади чи їх особисто. Визначають основні моменти, хто як діяв і чому саме так





Визначення завдання

Учні вибудовують факти в єдину систему, пояснюючи, які цінності опрацьовуватимуть (свободу слова, захист вітчизняного товаровиробника, розширення повноважень місцевої автономії, рівність можливостей), обирають питання для обговорення






Перегляд та затвердження позицій

Учні остаточно визначають свої позиції, їх підґрунтя, аналізують аналогічні ситуації





Перевірка позицій з допомогою фактичного матеріалу

Учитель з'ясовує, чи залишаться учні на своїй позиції за будь – яких умов. аналіз дій учня здійснюється у формі обговорення цінностей та питань




9. Фізкультхвилинка "Рухавка"

Сорок п'ять хвилин — це багато або мало? Іноді урок пролітає в одну мить, іноді тягнеться як гума, але це наші суб'єктивні вчительські відчуття. Ми з вами — хто стрімко, а хто поволі й плавно, рухаємося протягом сорока п'яти хвилин. Може, все ж таки варто (хоч зрідка) проявляти милосердя і давати нашим учням теж злегка посуватися і скидати утомленість у м'язах, що закам'яніли?

Чи існує любов з першого погляду, скажімо, до слів? Слово «рухавка» належить до тієї категорії слів, яка беззастережно відвоювала місце в словниковому запасі вчителя. Яка незграбна і громіздка «фізкультхвилинка» може зрівнятися з точністю, мобільністю і витонченістю «рухавки»?

«Рухавка» в молодшій школі — явище більш-менш відоме і зрозуміле, глс що робити з десятим класом? Гімнастика для пальчиків на зразок: «Ми писали, ми писали, наші пальчики втомились...» — викличе не ентузіазм, а хіба що гомеричний регіт у старшокласників. Пропонуємо кілька апробованих варіантів, які дають можливість і струсити і мобілізувати старшокласників.

«Естафета». Найпростіша естафета: учні по ланцюжку встають і сідають у єдиному ритмі — так, щоб, як тільки сів попередній, встав наступний. Умови елементарні, ефект стабільний!

Порядок вставання можна міняти — по рядах, від парти до парти: змійкою, через двох людей; одночасно поодинці з кожного ряду (подвійна естафета); за абеткою. Головне в завданні — не підштовхувати наступного ліктем, не викрикувати його ім'я, одним словом, не втручатися в роботу іншої людини. Якщо ж це відбулося, ведучому нічого не залишається як тут же зупинити естафету (домовленість дорожче за гроші) і почати її заново.

«Естафета з варіаціями». Вставання можна замінити естафетою з крейдою у дошки. Написати слово або коротеньку фразу (кожному по одній букві) — який ряд швидше. При цьому дотримуватися того ж порядку — перший учень сів на місце, тільки тоді встав другий.

В естафетах тренується самостійність у визначенні моменту свого вступу до загальної справи, відчуття залежності один від одного. Це колективна вправа, в якій у кожного є свій обов'язок, що має бути виконаний вчасно. Це «вчасно» і є основною складністю, адже від кожного з учасників вимагається вірно визначити момент, коли йому самому треба встати або сісти, а від інших — не втручатися в роботу кожного.

«Іван-покиван». Початкове положення: всі сидять; учитель, закривши очі (краще відвернувшись), задає класу число — і викидає над головою відповідну кількість пальців (якщо число більше п'яти, знадобляться обидві руки,— це зауваження не для математиків).

Потім він вимовляє: «Раз-два-три! Замри!» — розплющує очі (повертається до учнів). У класі має стояти рівно стільки учнів, скільки пальців їм було пред'явлено. Підчас виконання ігрового завдання кожному з учнів доводиться швидко зорієнтуватися: якщо кількість менше заданої — схопитися самому; якщо ж більша — то миттєво сісти.

Родзинка цієї вправи — у своєрідній мобілізації всіх учасників.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал