Конкурс управлінських проектів "Новітні форми методичної роботи" Методичний проект "дорогу подолає той, хто йде" Роботу



Сторінка10/14
Дата конвертації11.12.2016
Розмір2.53 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

3. Як прочитати за годину товсту книжку, або дещо про "Кмітливе читання"

Такі асоціативні схеми — винахід Тоні Базана. Одна з послідовниць Тоні Ба-зана Ненсі Маргуліс розробила асоціативну схему, яку умовно можна назвати «Як за годину прочитати 300-сторінко-ву книжку?». Дуже цікава технологія, тому що мова йде не просто про те, як швидко читати, а й про те, як швидко одержати інформацію. Якщо наші учні володітимуть цією технологією, запевняю, вам стане набагато легше працювати (мова про це йтиме далі).

Назвемо цю технологію «Кмітливе читання». Уявіть собі, що перед вами лежить газета, яка виходить один раз на тиждень і складається із 40 сторінок. Як ми читаємо газету? Ми читаємо тільки те, у чому зацікавлені. А як знаємо, що читати? Річ у тому, що газета поділена на рубрики, тому, коли ви цікавитесь спортом, то перечитуєте тільки спортивні сторінки, або тільки економічні, якщо ваша сфера зацікавленості — бізнес. І навіть тоді ви не читаєте всіх спортивних чи економічних сторінок. Газетні заголовки висвітлюють основні проблеми, що дає змогу легко вибрати те, що нас цікавить. Тільки завдяки газетному стилю можна легко й ретельно вибрати найцікавіше. Традиційно у першому абзаці подають суть матеріалу, тому можна без зусиль прочитати тільки головне замість того, щоб «ковтати» всю статтю. Майже половину газети займають рекламні оголошення, ми на них майже не дивимось. Рекламодавці привертають нашу увагу з допомогою заголовків, малюнків та фотографій. Тому, якщо ви шукаєте пропозиції зимового відпочинку, то знайдіть їх миттєво, і вам не доведеться читати всю рекламну рубрику. Таким чином, нам удалося розгадати таємний код газети.

Аналогічні правила можна застосувати для читання наукової та науково-популярної літератури. Передусім запитайте себе: «Чому я це читаю? Що я хочу дізнатися? Яка інформація мені потрібна?»

Читайте будь-яку нехудожню книжку як книжку кулінарних рецептів. Адже, коли ви маєте намір на вечерю приготувати страву зі свинини, ви не будете читати

те читати розділи про торти та тістечка. А з розділу «М'ясні страви» виберете тільки ті сторінки, що вам цікаві сьогодні.

Створення асоціативних схем та кмітливе читання — навіщо? — спитаєте ви. Тільки з однією метою — щоб легко відтворити в пам'яті засвоєне.

Приклад: Українська мова, 7 клас.

Тема: Дієприкметник


Дієприкметник

Дієслівна форма, яка виражає ознаку предмета за дією

Час

Час

Пасивні – ознака, зумовлена дією іншого предмета

ІІ. Активні



І. Початкова форма



Минулий

(зів’ялий )



Теперішній

(сіючий)





Минулий

(принесений)





V. Число

IV. Рід

ІІІ. Вид



VІІІ. Синтаксична роль

Множина

(оголошені)



Однина

(оголошений)



Середній

(кинуте)


Жіночий

(кинута)


Чоловічий

(кинутий )



Недоконаний

(записуваний)



Доконаний

(пожовклий)






VІ. Відмінок

VІІ. Спосіб творення



квітучий,

квітучого,квітучому



Активні

- уч; - юч – бажаючий

- ач; - яч – киплячий

- л; - згорілий





Підмет (завідуючий представив звіт)

Присудок (На дошці записано завдання)

Додаток (Полонені стояли мовчки)

Означення (Прочитаний роман)




Пасивні

- н – бажаний ;

- ен, єн, и, і – засвоєний,

- т – битий

- н,- ен, - т – кинутий,

згорений


- ува; - юва – записуваний

- м; - проходимий





Піраміда,
Поради для кмітливого читання
Чітко сформулюйте, яку інформацію шукаєте.

Почніть зі вступу, змісту та анотації (основна інформація подана саме там). Тримайте книжку на відстані 50 см, щоб бачити всю сторінку.

Пам'ятайте будову розділів книжки: назва розділу та перший параграф подає тему, центральна частина поглиблює та пояснює її, у кінці — підсумок.

Продивіться підзаголовки (або інші підказки — ілюстрації, підписи, відокремлений текст тощо).

Проведіть указівним пальцем згори донизу по тексту, стежачи очима за ним (побіжне, вибіркове читання).

Знайдіть те, що потрібне, зафіксуйте (номер сторінки на папері, а якщо книжка ваша, то підкресліть потрібне маркером або олівцем у самій книжці).

Малюйте фрагменти асоціативної схеми за знайденою інформацією, щоб запам'ятати її та виділити головне.

Кмітливе читання у вигляді асоціативної схеми


Піраміда і ще раз Піраміда

Якщо звернутися до Піраміди (яку ми ні в якому разі не повинні забувати), то зрозуміло, що мова йшла про верхівку цієї споруди, а саме про читання. Кмітливе читання, як побіжне та вибіркове, знадобиться, наприклад, для підготовки до диспутів або дискусій, у яких украй необхідно не обмежуватися матеріалом підручника, а розширити діапазон знань за рахунок додаткової літератури.

Але бувають ситуації, коли, навпаки, потрібна дуже уважна та ретельна робота з текстом. У цьому випадку стане у пригоді методичний прийом «Діалог Ривіна». Можливо, він здасться надто ускладненим та накрученим, але для того мий наділені такою рисою, як критичне мислення, щоб узяти з нього те, що нам потрібне. Розумна та критична фільтрація це просто необхідна умова вчительської праці. Ми з вами різні, маємо різні здібності та досвід, ми вчимо різних дітей, тому не можна автоматично переносити в життя все, що пропонується в педагогічних методиках.

Діалог Ривіна. Робота за методикою Ривіна передбачає читання або вивчення тексту абзацами. Під абзацами слід розуміти частину тексту до 12 рядків, яка має закінчену думку і зміст якої можна передати одним реченням (до 10 слів). Для вивчення абзацу необхідно спочатку з'ясувати його суть. Для виокремлення головної думки кожного абзацу рекомендуємо наступне:



  • Знайдіть у тексті нові слова і словосполучення.

  • Поясніть їх значення своїми словами або прочитайте за текстом, за необхідності скористуйтеся додатковою літературою.

  • Складіть речення з новими словами, переконайтеся, чи правильно ви їх зрозуміли.

  • Знайдіть основне слово або словосполучення абзацу.

  • Усно поясніть, чому ви його вважаєте основним.

  • Складіть речення з основним словом, щоб передати ідею абзацу, придумайте друге речення, виберіть, на ваш погляд, краще.

  • Краще речення запишіть у зошит.

  • Основним словом можуть бути предмети, явища, персонали, події, про які йдеться в абзаці.

  • Установіть зв'язки, залежність між цими об'єктами.

  • Складіть речення, яке виражає суть абзацу, придумайте друге, виберіть краще.

  • Підготуйте відповіді на запитання, запропоновані вчителем, учнями чи подані в підручнику.

  • Складіть запитання для товариша.

  • Придумайте опору для пояснення змісту абзацу іншому учневі.

  • З'ясуйте перспективу розвитку ідеї, проблеми, ознаки, сферу застосування нових понять.

  • Пов'яжіть засвоєну інформацію з раніше вивченим або прочитаним матеріалом.

Цю методику педагоги розцінюють як місток для формування складніших умінь: читання пункту, сторінки, розділу.

Опрацювання друкованих документів



Ми маємо уявлення про побіжне читання, про ретельне вивчення абзацу, тому можна приступати до опрацювання друкованих матеріалів у цілому.

Мета цього методичного прийому — навчити розуміти, аналізувати та використовувати різні друковані матеріали в класі чи щоденному житті.

Набір матеріалів може бути різноманітним залежно від доступності та важливості досліджуваної теми. Наприклад, під час вивчення конкретної політичної події учні можуть використовувати підручник як основне джерело інформації, доповнюючи його газетними та журнальними публікаціями, відповідними звітами про засідання державних та громадських організацій, особистими спогадами та політичними промовами учасників, текстами законів та судових розглядів, дотичних до проблеми, літературними творами, що описують подію, статистичними даними тощо. Чим ширше коло джерел використовується у процесі навчання, тим глибшого його розуміння можна досягти.

Усі друковані матеріали мають спільні властивості. Пропонований перелік запитань доцільно використовувати для опрацювання всіх матеріалів.
Як працювати з документом

Дайте відповіді на питання:

  1. Хто є автором документа? Хто, крім автора, брав участь у підготовці документа? Що ви знаєте про цих людей? Яку додаткову інформацію змогли б відшукати про авторів документа?

  2. Коли було написано чи створено документ? Яке значення має час написання документа?

  3. Де відбулися події, про які йдеться у документі? Яке значення має місце, де відбулися згадані в документі події?

  4. Які факти наведено в документі? Які висновки на їх підставі можна зробити?

  5. Чому було створено документ? Що стало приводом для його створення? Що спричинило описані в документі події?

  6. Як документ допоміг вам більше дізнатися про історичну подію, яка є предметом вивчення?

Алгоритм вивчення та опрацювання друкованих матеріалів має гарні перспективи на уроках історії, правознавства, літератури, географії (зрозуміло, що потрібно враховувати специфіку предмета).
4. Різні методи навчання

Сучасні дослідження в галузі освіти доводять, що традиційне навчання з найпоширенішими лекційними та запитальними методами не підходять більшості учнів. Учні по-різному сприймають, обробляють, відтворюють, класифікують та застосовують знання. Одні відчувають глибоко, а інші осмислюють. Чутливі отримують інформацію через органи чуття, а ті, хто осмислюють, підходять до всього логічним шляхом. Одні спочатку вивчають ситуацію, а потім самі пробують з'ясувати суть проблеми, а інші відразу, довго не замислюючись, починають щось робити, бо хочуть відразу випробувати на собі, засвоїти нові знання. Кожен спосіб сприйняття знань та інформації має свої переваги та недоліки. Тому навчання має бути пристосоване до індивідуальних потреб різних учнів. Це вимагає від учителя різноманітних підходів у навчанні. Від уроків, де в центрі уваги знаходиться вчитель, слід переходити до уроків, де учні самі доходять висновків з допомогою вчителя.


Коли учень навчається, він

Розглядає проблему

Робить висновки

Перевіряє та застосовує свій досвід



Коли учитель навчає, він

Читає


Декламує

Перевіряє

Підсумовує

Застосовує

Пояснює

Показує


Демонструє



Напрям діяльності учня

Групова робота

Індивідуальні проекти

Проведення досліджень

Використання різних джерел інформації

Самостійне навчання



У кожному напрямі учень сам навчається та бере активну участь у процесі..

Учень грає активну роль.

Напрям діяльності вчителя

Лекція


Розповідь

Бесіда


Дискусія

Екскурсія

Тренування вмінь

У кожному напрямі вчитель контролює і є центром навчального процесу.

Учень має пасивну роль.


5. Вивчення основних понять нової теми (Неокласика )
Якщо підсумувати все, шо було написане вище, то нескладно зробити висновок — сучасне навчання вимагає якомога більшої та активної участі учнів у навчальному процесі. Навіть коли мова йде про класичні напрями діяльності вчителя, важливо, щоб учні мали активну роль у сценарії уроку. З цієї точки зору пропонуємо варіанти вивчення понять нової теми. Оскільки на уроці учні працюють на рівних з учителем засадах, то, мабуть, такий підхід можна назвати «неокласика». Дійсно, в цих методичних прийомах принципово немає нічого революційного та нового, але учень уже не є пасивним споживачем знань.

Три-п'ять хвилин кожного уроку вчитель приділяє осмисленню понять нової теми, які завжди виписуються на дошці.



Для роботи над поняттями можна використовувати невеликі структурно-логічні схеми — «павучки». Слово обводять овалом і до нього підбирають ключові слова, які характеризують ці поняття. Ці слова утворюють «ніжки павучка». «Павучки» використовуються для усної зв'язної мови, характеристики понять.

Понятійні диктанти — учитель диктує або учні виписують зі словника необхідні поняття або їх визначення.



Термінологічна розминка — учням, поділеним на мікрогрупи, даються два-три поняття. Завдання учнів — записати декілька визначень кожного поняття і потім захистити свою точку зору.

«Слабка ланка». Для того щоб закріпити нову термінологію, можна застосувати ігровий методичний прийом «Слабка ланка». Вчитель пропонує пригадати всі нові терміни уроку. Перший учень називає один термін, другий попередній і свій, третій — два попередні та свій і т.д. Порядок слів зберігається. Якщо учень помилився, то наступний не виправляє його, а говорить: «Слабка ланка». На уроці тематичного повторення й узагальнення такі ланцюжки можуть доходити до 20 і більше слів.

«М'яч зі словами». Це один з варіантів опрацьовування термінології. Кидаючи м'яч, учитель (або учні) називає термін, а той, до кого м'яч потрапив, дає стисле пояснення, про що йдеться.

«Бачено-небачено». Робота з вивчення термінів може проводитись і в групах. Учні об'єднуються в декілька команд по п'ять-шість осіб. Учитель вивішує на дошці заздалегідь виготовлений плакат, на якому різними кольорами великим і дрібним (помітним здалеку) шрифтом «уздовж і поперек» написано 15-20 слів (кількість варіюється відповідно до тематики). Після закінчення наперед обумовленого часу (40 с або 1 хв) плакат знімається, а команди записують усі слова, що запам'яталися.

Потім команди обмінюються своїми записами для перевірки. Командам бажано домовитися вносити виправлення в чужі записи ручкою іншого кольору. Перевіряючі виправляють помилки, описки і вписують «не побачені іншою командою слова», після чого кожний учень перевіряючої команди ставить свій підпис.

Аркуші повертаються колишній команді — тепер уже для перевірки перевіряючих. Початковий плакат учитель знову вивішує на дошку для звіряння та з'ясування можливих непорозумінь. Після цього визначають переможця. Виграють ті команди, у записах яких виявилося менше всього помилок і пропущених слів.

Плакати для завдання «Бачено-небачено» можуть виготовлятися і самими учнями під час уроку. Для цього учасник від кожної команди тягне «долю» — квиток з указівкою тієї або іншої теми.

Кожна команда протягом установлених 5—8 хвилин готує свій плакат, відшукуючи потрібні слова в підручниках і словниках. Коли все готово, команди покидають свої місця, залишаючи там виготовлений плакат, і одну-дві хвилини вивчають плакат чужої, запам'ятовуючи все, що на ньому написано. А повернувшись після сигналу на місце, записують побачене, допомагаючи один одному. Потім може проводитися перевірка записів, так само, як в описаному основному варіанті завдання.

«Бачено-небачено». Можна використовувати як для закріплення пройденого, так і для вивчення нового матеріалу на уроках з усіх предметів, варто лише змінити зміст плакатів.



6. Пояснення нової теми (Неокласика)

Розглядаючи класичну форму подачі нового матеріалу, в якій головну скрипку грає вчитель (розповідь, лекція), то слід вирішити, як примусити у цей момент учня як мінімум не відволікатися, а як максимум — слухати.

В. М. Лізинський у книзі «Прийоми і форми навчальної діяльності» пропонує такі прийоми активізації пізнавальної діяльності:

  1. Учні по ходу пояснення нового проблемного матеріалу не ведуть конспект, а записують питання, що виникають, за найцікавіші з яких виставляються оцінки.

  2. У процесі пояснення нового матеріалу треба виписувати всі вивчені та нові поняття.

  3. У процесі пояснення нового матеріалу пропонується скласти опорний конспект.

  4. У процесі пояснення вчитель через кожні декілька хвилин задає цікаві короткі задачі й завдання на розуміння, пояснення і застосування.

  5. До пояснення учні списують з дошки таблицю, яку вони повинні заповнити в процесі пояснення.

Спробуємо оцінити рекомендації пана Лізинського з погляду проведення реального уроку в реальному житті. Питання — це добре, це як мінімум свідоцтво того, що вчителя слухали. Але питання виникатимуть тільки в тому випадку, якщо розповідь учителя або буде дуже цікавою (не тільки в значенні виконання, але і в значенні фактажу), або зачіпатиме актуальну тему. Виписувати поняття це теж добре, але нудно. До цієї ж категорії належить заповнення таблиці. Складати опорний конспект ідея чудова, але це робота не для всіх. Треба дуже багато працювати в цьому напрямі, тобто не тільки навчити, але й регулярно вдосконалювати навички складання опорних конспектів (або структурно-логічних схем). А ось перемежати пояснення короткими задачами і завданнями на розуміння і пояснення це дійсно ефективно.

Заглянемо ще раз у книгу В. М. Лізинського, і буде чудово, якщо хтось візьме на озброєння рекомендації автора, у них, здається, є щось раціональне (це не відразу видно, та варто вдуматися). Перед поясненням нового матеріалу автор пропонує:

«На початку уроку за підручником протягом 15 хвилин скласти на вибір змістовний план, тези, план-конспект, відповіді на питання за параграфом або матеріалом, який учитель пояснюватиме на уроці. При цьому заповнення плану робиться так, щоб залишилися великі поля (одна третина аркуша). Після цього протягом 20 хвилин учитель пояснює новий матеріал, а учні вписують на поля ті думки і міркування, які відкрилися їм у ході розповіді вчителя. На третьому етапі уроку учні протягом 7—8 хвилин вносять цікаві доповнення до пояснення вчителя».

Вивчати новий матеріал можна і з допомогою кросворду. Декілька груп учнів

на підставі вивчених тем заповнюють кросвордну сітку, при цьому може бути закладене одне слово або ціле речення. Завдання полягає в тому, щоб на підставі заповненого кросворду, користуючись

підручником або без нього, учні інших груп (кросворди передаються по колу) знайшли пояснення названих проблем, дали формулювання понять, назвали імена учасників подій. Так само використовується і класичний спосіб, коли наочний кросворд (або сканворд) не заповнений і необхідно з допомогою підручника і довідників або без них заповнити порожні клітинки.

І ще декілька «родзинок» до уроку

На смак і колір». Цей методичний прийом буде доречний на уроках філологічного спрямування. Вчитель по ходу пояснення нового матеріалу надає учням широкий вибір завдань.

Виконати дві вправи з підручника.

  1. Написати маленький твір (це може бути вірш) у певному жанрі на певне правило.

  2. Зробити зошитову сторінку «тексту з дірками».

  3. Переписати «на точність» сторінку тексту з книжки, яку читаєш (можна не за програмою).

У всіх чотирьох типів завдань є свої прихильники. Утім, учні залежно від настрою пробують себе в різних жанрах.

Сліпий капітан». Учні кожного ряду вибирають собі капітанів, зав'язують очі, і ті, керуючись указівками-підказками тільки свого ряду, виконують завдання.

У початковій школі:

  • витягають квиток із завданням для всього ряду;

  • шукають предмет (підручник, таблицю, муляж);

  • на дотик відгадують муляж, навчальний посібник, макет і розповідають про нього все, що знають.

У середній школі:

розбирають фразу, записану на дошці, по членах речення;



вписують правильні відповіді заданих прикладів і т. д.

Подібні форми роботи, як правило, викликають в учнів великий інтерес і надовго запам'ятовуються разом із тим навчальним матеріалом, який був задіяний у завданні.

Чим більше «сліпих капітанів», тим більш шумно, плутано і весело. Смішна плутанина стимулює прагнення учнів у спокійній обстановці (наприклад, удома) гарненько розібратися в навчальному матеріалі.

«Моделі, що ожили». Цей методичний прийом є модифікацією вправи театральної педагогіки «Побутові механізми». Будь-яку навчальну модель, схему, малюнок, досвід можна запропонувати для «оживлення» учням, з'єднаним у робочі мікрогрупи (три-вісім осіб). Виконується ця дія без слів і коментарів, тільки з допомогою міміки, жестів. Не існує обмежень у застосуванні цього прийому (тільки відсутність сміливості у педагога, а фантазією вас щедро обдарують діти), уявіть собі, як здорово виглядає дослід з хімії або фізики, що «ожив», модель кругообігу води в природі або розподіл клітин.

Незвичність завдання й обмеженість часу (не більше 4-5 хв на підготовку) примушують учнів проявити кмітливість. По ходу демонстрації результатів «оживлення» учні інших мікрогруп відгадують, що саме оживляли.

У вихідному варіанті завдання учасники гри показують дію приладів, що були отримані ними за жеребкуванням, роботу їх внутрішніх механізмів. Учні домовляються, хто буде тією або іншою частиною механізму і яким чином йому доведеться взаємодіяти з іншими «частинами» під час «роботи» приладу.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал