Конфлікт добра І зла у творчості стівена кінга



Сторінка1/4
Дата конвертації12.04.2017
Розмір0.6 Mb.
  1   2   3   4
КОНФЛІКТ ДОБРА І ЗЛА У ТВОРЧОСТІ СТІВЕНА КІНГА

.



Тези

У даній роботі на тему «Конфлікт добра і зла у творчості Стівена Кінга» робиться спроба відшукати причини даного конфлікту, відстежити і показати безпосередній зв'язок творчості з особистим життям письменника і довести, що його твори – це спосіб переосмислити події реальної дійсності, донести їх суть і наслідки до свідомості читача.

Перший розділ присвячено життєвій долі Стівена Кінга та її впливові на творчість письменника. Аналіз біографії письменника проводиться з самого дитинства, коли через два роки після народження Стівена його батько вийшов з дому за сигаретами і не повернувся. Цю фразу – «Вийшов за сигаретами і не повернувся» – використовують всі біографи майбутнього Короля Жахів: вона чудово підходить до всіх його творів. Людина виходить з дому і зникає. Людина робить крок на узбіччя і зникає. Людина замислюється про свою темну половину – і світ зникає.

Робиться аналіз та сортування циклів творів за різними ознаками. Наприклад, має право на існування класифікація чисто "за географічною ознакою", для чого дає привід сам Кінг:

"Крім твердої переконаності в тому, що історія може існувати сама по собі, мені допомагає і впевненість у тому, що маленьке містечко – це соціальний та психологічний мікрокосм".

Якщо систематизувати творчість Кінга за цією ознакою, то, крім "деррійського"​​, слід виділити "джерусалемлотський" і "кастлрокський" цикли.

Другий розділ присвячений власне конфліктові добра і зла у творчості Стівена Кінга. Звідки в творах Стівена Кінга беруться настільки жахливі істоти? Звідки письменник витягує такі похмурі картини і смертельно небезпечні ситуації? Багато з тих, хто знайомий з біографією Кінга, можуть стверджувати, що саме цього можна було чекати від людини з восьмирічним стажем алкогольної та наркотичної залежності. Ця залежність по-своєму впливала на творчість Кінга, відкриваючи перед ним нові горизонти, нові можливості донести до людства жах від підкорення наркотиків, жах усвідомлення власної слабкості. Можна сказати, що флірт письменника з алкоголем і наркотиками знайшов своє відображення в романах «Сяйво», «Томмінокери», «Мізері».

Монстри, чудовиська, що населяють людську підсвідомість, з легкої подачі Стівена Кінга знаходять реальні форми, наповнюють простір негативною енергетикою, заповнюють свідомість читача містичним жахом. Але якщо вдуматися серйозніше, тут немає жодної вигаданої фігури – поруч образи, що живуть в дитячій підсвідомості, в повсякденних і нічних кошмарах дорослих, в неконтрольованих думках будь-якого периферійного читача, що виникають у момент нерозуміння, неможливості миттєво дати об'єктивну оцінку того, що відбувається. Ми боїмося того, чого не розуміємо, чого не бачимо, не чуємо; ось підсвідомість і пропонує простий спосіб пояснити що відбувається – наділити підсвідоме зверхсилою і обов'язково не доброю – до чого доброму створінню ховатися в сірих сутінках, темній порожнечі шаф, в таємничих глибинах озер і лісів? Ця особливість нашої свідомості виникла аж ніяк не з розвитком телебачення і друкарства, вона своїм корінням сягає в далеке минуле, в часи язичництва, коли недосвідчений розум людини не міг просто пояснити звичайні природні явища. Випробовуючи нестримний страх перед незрозумілим, що відбувається, в спробах хоч якось роз'яснити різні явища, людина вдавалася до простого рішення – все неусвідомлене знаходило життя в надуманих образах – одухотворялося.

Саме ця особливість раннього людського мислення досі збереглася в підсвідомості сучасної людини. Що винне в цьому? Гени? Або може людина, що живе в самий апогей розвитку науково-технічного прогресу, все-таки не в змозі пояснити деякі нюанси навколишнього життя?

Стівен Кінг вміло зіграв на почуттях звичайної людини, яка не може залишатися байдужою до воскресіння власних страхів, які є ні чим іншим, як захисною реакцією мозку, що часто малює страхітливі образи. Але чи можемо ми в такому випадку називати злом те, що відбувається в ім'я збереження здоров'я нашого організму, людського розуму? Ми не можемо чітко стверджувати, що добро має бути саме прекрасним, без вад, а зло повинно наводити жах.

Саме своєю зовнішньою красою зло тягне до себе, а добро можна до останнього не помічати під непривабливою оболонкою. Письменник ненав’язливо підштовхує читача до усвідомлення того, що в боротьбі добра і зла сильніше за все виявляється простота, яка незалежно від усього, огинаючи перешкоди, туго зціпивши зуби, йде прямо до світла, і навіть в непроглядній темряві вона знає, де захований його витік.

Кінг нам нічого не нав'язує, хоча одночасно з цим його трилери мають грандіозний вплив на психіку людини. Читачі як би проживають з героями їхнє життя, відчувають їх радість, страх, втому.

Дана робота має практичне значення. Вона призначена для всіх тих, хто цікавиться перлинами світової літератури.

Зміст
Вступ
Розділ 1. Стівен Кінг – найяскравіший представник сучасної американської літератури.

1.1. Відображення катаклізмів ХХ століття у творчості й долі Стівена Кінга.

1.2. Цикли творів.
Розділ 2. Конфлікт добра і зла у творчості Стівена Кінга.

2.1.Фундаментальна боротьба між добром і злом у романах письменника.

2.2. Роман «Кладовище домашніх тварин» як спосіб переосмислити правила гри в добро і зло.

2.3. Протистояння людини силам природи в літературних творах «Туман», «Вантажівки».

2.4. Маленькі містечка Стівена Кінга – колиска всепоглинаючого зла.

2.5. «Другий зір» героїв Стівена Кінга – дар чи прокляття.

2.6. «Сяйво», «Воно», «Дилогія Тека» як єдність творів.
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Серед актуальних проблем, які інтенсивно розробляються у сучасній літературній критиці, важливе місце посідає дослідження протистояння таких антагонічних категорій, як «добро» та «зло».

Актуальність проблеми дослідження конфлікту добра і зла в сучасній художній літературі не викликає сумнівів, оскільки в останні роки досить помітною є тенденція до оновлення естетичних принципів як в українській, так і в зарубіжній літературі, зумовлена багатьма соціально-психологічними чинниками. Серед них – гострота і різноманітність морально-етичних проблем, динамічність суспільної та індивідуальної свідомості, зрештою, проблема збереження індивідуальності у масовому суспільстві, подолання «відчуженості», уміння віднаходити втрачені смисли та знакові символи існування. Одвічна боротьба добра і зла – проблема складна і, далеко, не однозначна, тому вона потребує більш детального аналізу та вивчення.

Людство, впродовж всієї своєї історії, намагалося пояснити природу речей і подій. У цих спробах люди завжди виділяли дві протиборчі сили: добро і зло. Співвідношення цих сил в душі людини або в навколишньому світі визначало розвиток подій. А самі сили люди втілювали в образах, близьких їм.

Питання про добро і зло завжди займало голови тих, хто шукає правди, спонукаючи допитливу людську свідомість до прагнення вирішити це важке питання в тому або іншому сенсі. Багатьох цікавили, як цікавлять і тепер питання: яким чином з'явилося зло в світі, хто перший поклав початок появи зла? Чи є зло необхідною і невід'ємною частиною людського існування?

Проблема добра і зла - це вічна тема людського пізнання, і, як будь-яка вічна тема, вона не має однозначних відповідей. По суті, боротьба добра і зла ведеться між смертною особистістю і безсмертною індивідуальністю людини.

Яскраво та неоднозначно прояви цих двох діаметрально протилежних сил зображені у творчості нашого сучасника Стівена Кінга. Величезний літературний доробок Стівена Кінга за своєю суттю – вагомий внесок у літературу кінця ХХ початку ХХІ століття. Він специфічний, він особливий, він неординарний, він безстрашний, він не боїться порушувати кордони людської етики, естетики і моралі задля досягнення внутрішньо психологічного конфлікту художнього персонажу у межових ситуаціях.

Все частіше в сучасному літературознавстві постає питання психологізму творчості того чи іншого письменника. Це спонукає до його відповідального та актуального розв’язання, оскільки навіть саме визначення психологізму літературної творчості в сучасному літературознавстві носить неоднозначний характер. О. Єсін дає таке визначення: «Психологізм творчості - це зображення художніми засобами внутрішнього світу людини, її внутрішньо психологічних процесів та станів». [14, 73]

Зображення внутрішнього світу художніми засобами, глибина і гострота проникнення у внутрішній світ героя, здатність детально описувати душевний світ героя та різні психологічні процеси – це і є ознаки психологізму в літературі. Аналіз творчості «короля жахів» та тонкого психолога Стівена Кінга допоможе виявити найважливіші аспекти конфлікту непримиримого у добре знайомій нам сучасності.
Об’єкт дослідження: творчість і життєвий шлях Стівена Кінга, вплив на його творчі доробки різноманітних факторів, як внутрішнього, так і оточуючого світу. Специфіка зображення у повістях та романах автора взаємопов’язаності та нерозривності понять добра і зла, а також вплив цих філософських категорій на життя суспільства.
Предмет дослідження: біографія Стівена Кінга, його творчий доробок, а саме серія романів «Темна Вежа», романи «Воно», «Кладовище домашніх тварин», «Керрі», «Сяйво», «Лють», «Куджо», «Дорожні роботи», «Талісман», «Мізері», «Томмінокери», новела «Туман» та інші.
Мета дослідження: на основі творчого доробку С.Кінга виявити основні аспекти одвічного конфлікту добра та зла, обґрунтувати причини та наслідки непримиримої боротьби.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання дослідження:


  • здійснити аналіз літературних творів Стівена Кінга у яких висвітлена проблема конфлікту добра і зла;

  • визначити психологічну сутність даного конфлікту;

  • провести психологічну діагностику вічної боротьби протилежностей;

  • обґрунтувати існування даного конфлікту як необхідної умови розвитку суспільства та людської свідомості.

У розв’язанні поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:



  • теоретичні: метод аналізу літературних джерел з проблеми дослідження, метод порівняння та аналогії в опрацюванні літературного доробку, систематизація отриманої інформації;

  • емпіричні: аналіз літературних творів та критичних статей.


Структура та обсяг роботи: робота складається зі вступу, 2х розділів, висновків, списку опрацьованої та використаної літератури, має обсяг … друкованих сторінок. Список використаної літератури нараховує … джерел
Розділ 1. Стівен Кінг – найяскравіший представник сучасної американської літератури.
Творчість Стівена Кінга лежить в області масової літератури з її специфікою і особливою системою відносин з іншими типами літератури. Тому виникає необхідність дослідження книг зверх популярного у всьому світі письменника, типового і в той же час неординарного представника жанрів horror і science fiction (жахи та наукова фантастика). У США видається багато книг, присвячених цьому автору, але більшість з них носять чисто довідковий характер, нагромаджуючи і систематизуючи інформацію,але практично її не аналізуючи.

Не дивлячись на жорсткі рамки «низького жанру» і комерційну орієнтацію, твори Кінга не є третьосортним «чтивом» і дають багато матеріалу для літературознавчого міркування. Отримавши університетську освіту, маючи енциклопедичні знання в галузі літератури і чималі новаторські амбіції, Кінг активніше за інших представників комерційного мистецтва використовує в жанрових цілях досягнення нежанрової літератури, тієї, яку частіше називають «авторською», «високою», «елітарною», чим суттєво збагачує виразні засоби маскульту , на який, в свою чергу, має великий вплив (наприклад, на романи Діна Кунца).

Навіть затяті супротивники комерційної літератури «не можуть відмовити» Кінгу «в реальних досягненнях в області новизни художньої мови». Його біографія порівнюється з «американською мрією» в сенсі абсолютної успішності. Будь-які спроби позначити Кінга, як «короля жахів» або ще якогось «короля» (містики, трилерів, фантастики) – використовуються виключно в маркетингових цілях. Інакше Кінг ніколи б не перетворився із провінційного міського вчителя у найбагатшого письменника в світі.

Можна стверджувати, що Кінг – володар виключного, універсального таланту, надлишок якого виразно відчувався у більшості «офіційних геніїв» ХХ сторіччя, кожен з яких протягом життя напружено виношував одну і ту ж книгу, залишаючись заручником свого власного стилю. Всі вони стали оригінальними камінчиками великої літературної мозаїки. Стівен Кінг – сам собі мозаїка, створена з діамантів, уламків асфальту і гіпсу, золотих самородків і людського гною.


1.1. Відображення катаклізмів ХХ століття у творчості й долі Стівена Кінга.
Спочатку він помер. Це трапилось 19 червня 1999 року на узбіччі шосе номер 5 в штаті Мен. Його збив світло-блакитний фургон, смерть виявилася миттєвою. Травми були несумісні з життям: множинні переломи, тріщини хребта, різані рани голови, суттєва втрата крові. Водій відвернувся від дороги, тому що йому завадив собака, ротвейлер по кличці Куля, який був на задньому сидінні. Водій не помітив пішохода на узбіччі. Спочатку він думав, що збив невеликого оленя, але потім побачив у себе на передньому сидінні закривавлені окуляри. Приїхавши, лікарі констатували смерть пішохода. Але ще за багато років до цього він помер. Це сталося наприкінці 1985 року. За три роки до цього йому вирізали доброякісну пухлину мозку, але помер він від наслідків операції: не витримав спрямованого на нього яскравого світла. Лікарів ніхто не викликав. Смерть констатували сусіди. Ховати не стали. Але ще за кілька років до цього він помер. Це трапилося в 1981-му. Передозування. Приїхавши, лікарі ледь розгребли завали меблів –він забарикадувався у своїй кімнаті: в кінці життя йому стало здаватися, що в двері стукають страшні істоти, томмінокери. Він не розумів, що вони стукають у нього в голові.

Але ще до цього, задовго до цього, він народився.

Стівен Кінг народився 21 вересня 1947 року в США, в штаті Мен. За два роки до його народження Дональд Едвін Кінг і Рут Пілсбері Кінг усиновили новонародженого хлопчика, назвали його Девід, а через два роки після народження Стівена його батько вийшов з дому за сигаретами і не повернувся. Цю фразу – «Вийшов за сигаретами і не повернувся» – використовують всі біографи майбутнього Короля Жахів: вона чудово підходить до всіх його творів. Людина виходить з дому і зникає. Людина робить крок на узбіччя і зникає. Людина замислюється про свою темну половину – і світ зникає.

Стівену пощастило з прізвищем: майбутні критики могли спокійно схиляти слово «король» на всі лади. Йому пощастило з дитинством: «Моє дитинство, – пише він, – туманний ландшафт, з якого подекуди стирчать окремими деревами спогади, і вигляд у них такий, ніби вони тебе хочуть схопити і, мабуть, зжерти». Дуже, дуже корисне дитинство для майбутнього творця жахів.

Йому пощастило з родичами: його тітка збирала книги жахів і фантастичні романи, а коли Стівену було сім років, він знайшов в її будинку ящик з усією цією літературою і сам почав писати у тому ж дусі. Йому пощастило з матір'ю: перший свій долар в літературному бізнесі Стівен заробив чотирма розповідями про кроликів, написаними спеціально для матері. Вона ж йому й заплатила, сказавши: «Це настільки добре, що могло б бути надруковано в книжці». Йому пощастило з братом: IQ Девіда зашкалював, він весь час що-небудь винаходив, а коли Стівену було одинадцять, вони з братом почали випускати власну газету (5 центів за випуск, цілий статок за весь тираж – 50 або навіть 60 екземплярів). Так Кінг навчався книговиданню.

Йому пощастило з телевізором: вперше цей ящик з'явився в будинку, коли Кінгу було одинадцять. «Перша передача, яку я пам'ятаю, – розповідає письменник, – це «Робот-монстр» – фільм, де чоловік, одягнений в костюм мавпи з акваріумом на голові, носився по світу, намагаючись вбити останніх з тих, хто вижив у ядерній війні. Для мене це було мистецтво найвищої проби. Якщо подумати, я належу до вельми виняткової групи – останньої жменьки американських письменників, які навчилися читати і писати раніше, ніж ковтати щоденну порцію відеобрехні».

Йому взагалі пощастило в житті. У школі Стівен писав книги жахів разом зі своїм другом Крісом Чеслі. Вийшла книга оповідань «Люди, місця і тварюки. Том 1». Потім томів, місць і людей було ще дуже і дуже багато, а тварюк ще більше. Але саме в школі Кінг всерйоз поплатився за свої твори, коли створив газету «Сільська відрижка» – «шедевр чорного гумору», присвячений його шкільним вчителям. Після розносу, який влаштували Кінгу вчителя, він назавжди відмовився від сатири, зате отримав посаду репортера в щотижневій газеті. Перше оповідання майбутній Король Жаху опублікував в «Соmics Review». Розповідь називалася дуже оптимістично – «Я був підлітком, що грабував могили». Чиста правда. Ні, могил Стівен не грабував, але смерть приваблювала його, як будь-яку дитину. Ще років у п'ять він запитав у матері, чи бачила вона, як людина помирає. «Так, – відповіла вона, – бачила моряка, який зістрибнув вниз з даху готелю. Його розплескало, а те, що з нього вилилося, було зелене. Я цього не змогла забути». «Не ти одна, мамо», - напише Кінг багато років опісля. Той моряк живе у всіх вмираючих, гниючих заживо, що розпадаються на частини напівтрупами його книг, він лежить у всіх пограбованих ним могилах, які стали романами і розповідями. Шлях від «Підлітка, що грабував могили» до «Ловця сновидінь» і «Чорного дому» був довгим і не дуже веселим, і Кінг його пройшов.

До його першої смерті залишалося більше десяти років. Кінг навчався в університеті Мена, писав романи, публікував оповідання в чоловічих журналах, підтримував антивоєнний рух. Там же він зустрівся з майбутньою дружиною, Табітою. Зустрілися вони, звичайно, в бібліотеці, де обидва працювали. Саме там, в бібліотеці, зароджувалися маленькі монстри Стівена Кінга, саме там ці монстри потім, через багато років, осіли у вигляді товстих, гарних, зачитаних книг. Табіта писала вірші, Стівен писав оповідання, літератори одружилися в 1971 році. Тоді ж Стівен почав викладати англійську мову в старших класах академії Хемпден. Розповіді він писав по вечорах, відправляв їх у чоловічі журнали, щоб заробити хоч трохи грошей, оскільки треба було утримувати сім'ю: через три роки у Кінгів було вже двоє дітей (між іншим, коли Табіта народжувала другого, Стівен сидів у кіно, дивився фільми жахів). У 1979 році народилася третя дитина. Але до цього часу Кінгу вже не треба було думати про гроші. Повість «Керрі» виникла несподівано, спочатку це мала бути розповідь. Кінг взагалі хотів її викинути, не дописуючи, але Табіта не дозволила: «Я хочу знати, що там буде далі». За «Керрі» Кінг отримав 60 тисяч доларів. 60 тисяч. Він кинув роботу і зайнявся літературою. Незабаром від раку померла його мати, і Кінг почав пити, а потім і вживати наркотики. Кожен, хто уважно читав романи Стівена Кінга, може розповісти про життя автора, не бачачи ніяких його біографій. Підсвідомість Кінга, як якийсь чужорідний орган, монстр, що зростав всередині нього, вихлюпував на папір усе, що творилося з письменником, ще до того, як він сам розумів, у чому справа. У «Сяйві» з'являється жахливий Кінг-алкоголік, який заповнює лист за листом неймовірною нісенітницею. У «Мізері» – ненормальна медсестра, яка тримає героя взаперті. У «Томмінокерах» – люди, що заряджаються енергією від космічного корабля; але ті ж прибульці висмоктують їх тіла, перетворюючи в монстрів. «Я писав «Томмінокерів», часто працюючи до опівночі, пульс у мене був сто тридцять ударів за хвилину, а ніздрі були позатикані ватою, щоб зупинити кокаїнову кровотечу». Нині вночі – вір не вір – томмінокер стукнув у двері.

Кокаїн і алкоголь стали одомашненими монстрами Стівена Кінга. Він годував їх своїм тілом, своєю душею, а вони давали йому відчуття всемогутності. Правда, команди «Місце!» вони вже не слухалися і поступово повністю підпорядкували письменника своїй волі. Роман «Куджо» написано не Кінгом – кокаїном. Сам Стівен взагалі не пам'ятає про те, як він його писав. Він, як і героїня роману, сидів під замком, в машині, всередині своєї голови, а скажена тварюка, стікаючи отруйною слиною, кружляла навколо і майже вже дісталася до його горла. У будинку завжди була спочатку понюшка-інша, потім і більше – раптом терміново знадобиться; Кінг ховав чарівний порошок в різних місцях, щоб завжди можна було дотягнутися до чергової дози. Він пив усе, що бачив, а якщо в холодильнику залишалася самотня пляшка пива, він не міг заснути і врешті-решт приходив за нею, «інакше вона говорила зі мною всю ніч». За те, що Кінг таки не помер від наркоманії та алкоголізму, треба дякувати його дружину Табіту, що зібрала і викинула всі пляшки, всі банки, всі заначки. Вона очистила будинок від монстрів. Вона змусила чоловіка пройти реабілітацію. Він одужав.

Але монстри не пішли. Назва одного з творів Кінга – «Іноді вони повертаються» – не зовсім точна. Вони повертаються завжди. Точніше, вони нікуди й не йдуть. Тільки перероджуються. Після кокаїну з'явився Річард Бахман.

Річард Бахман народився у Нью-Йорку в сорокові роки. Він служив у торговому флоті, а потім переїхав до Нью-Хемпшир, де у нього була ферма. Він страждав від безсоння і ночами писав романи. Книги жахів. Написав п'ять книг – «Лють», «Довга прогулянка», «Дорожні роботи», «Той, що біжить» і «Худни!». Через багато років після його смерті вдова знайшла у підвалі коробку з рукописами Річарда – так було виявлено майже готовий роман «Регулятори», негайно опублікований. Син Річарда і Клаудії Бахман, хлопчик на ім'я Стівен, трагічно загинув у віці шести років – впав у колодязь і захлинувся. У 1982 році у Бахмана виявили пухлину головного мозку, а через три роки з'ясувалося, що ніякого Бахмана ніколи не було. Таємницю розкрив деякий Стів Браун, який розкопав документи на авторське право на ім'я Стівена Кінга, а зовсім не Річарда Бахмана. Кінг зізнався, що є Бахманом, і влаштував всю цю містифікацію просто тому, що хотів опублікувати «Довгу прогулянку», яку колись загорнули у видавництві. А потім несподівано втягнувся: містифікації часто підпорядковують собі своїх авторів. Після смерті свого псевдоніма Кінг не став, як герой «Темної половини», фотографуватися на псевдомогилі Річарда Бахмана. Мабуть, тільки тому Бахман досі не виліз з могили і не прийшов за своїм творцем. Містифікацію йому пробачили. Але ось ті шматки, які лікарі або життя відрізають від твого тіла, ті шматки, які ти сам від себе відрізаєш, – вони потім болять все життя. Це називається «фантомний біль».

Роман з кокаїном закінчився, Бахман помер, але ще до цього Кінг зав'язав нові стосунки – з кінематографом. Здавалося, що його твори просто просяться на екран. Але та дитяча зворушлива любов Кінга до «відеобрехні», змішана з деяким соромом, напевно, і стала причиною, по якій екранізувати його романи майже неможливо. Якщо виходить гарний фільм, Кінг в люті знімає своє ім'я з титрів (як було з «Газонокосильщиком») або просто говорить, що режисер все перебрехав і фільм – лайно (як було з кубріковськім «Сяйвом»). Єдина дійсно блискуча картина – «Втеча з Шоушенка» Френка Дерабонта з Тімом Роббінсом і Морганом Фріменом, але в ній немає монстрів. Зі своїми монстрами Кінг може впоратися тільки сам і тільки буквами. Ніяких екранізацій. Його романи самі по собі екранізація всієї тієї «відеобрехні», яка твориться в його голові. Він навіть сам пару раз знявся в кіно – наприклад, у фільмі «Кладовище домашніх тварин» йому вистачило нахабства зіграти священика (пригодився досвід, отриманий в драмгуртку коледжу). Писав сценарії – навіть написав разом з Крісом Картером сценарій до однієї з серій «Секретних матеріалів». Там дивна лялька вбиває всіх, хто не подобається її маленькій господині, ще один одомашнений монстр. Він пробував свої сили і в режисурі. Фільм «Максимальне прискорення» виявився жахливим. Кінг огризався: «Це новий Ед Вуд!». Глядачі не хотіли слухати: «У Вуда була хоча б чарівність». Зате Кінг увійшов до Книги рекордів Гіннеса як нині живий автор, за творами якого поставлено найбільшу кількість фільмів. Нині живий, як же. Ну, Книга рекордів ніколи нічого не розуміла в людях.

Раніше письменник влаштовував істерики з приводу кожної своєї екранізації. Зараз заспокоївся. «Я думаю, – говорить Лоуренс Каздана, режисер недавнього фільму «Ловець снів», – він просто забуває, що там у нього було в книжці, а що залишилося у фільмі». «Ловця снів» Кінг писав після своєї останньої смерті. Це дуже помітно: фізичні страждання героїв могла настільки зримо передати лише людина, яка багато місяців не мала сил встати з ліжка, людина, чий хребет тріснув у восьми місцях, а зламана вщент нога нагадувала, за висловом лікаря, «носок з кульками». Всі ці травми Кінг отримав, коли його збила машина у 1999 році. Кажуть, потім він купив цей фургон, щоб розбити його вщент. А коли письменник дізнався, що людина, винна у зіткненні, поїхала за шоколадками "Марс", йому стало ясно, що його ледве не вбив персонаж його власного роману.

У цей момент Кінгу стало набагато легше. Він зрозумів, як розправитись зі своїм убивцею: так само, як із всіма іншими персонажами. Брайан Сміт, водій, що збив Кінга, любитель шоколадок "Марс" і власник собаки по кличці Куля, нещодавно помер. І начебто нестарий, ще п'ятдесяти не було. Здається, не витримало серце.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал