Кондрашова Л. В. Лаврентьєва О. О




Сторінка9/20
Дата конвертації03.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   20

9. З Вашої точки зору, який шлюб Ваших батьків? а) чудовий – 3; б) терпимий – 2; в) розлучилися – 1.
10. Чи згодні Ви з тим, що чоловік повинен присвятити себе тільки роботі? а) так – 1; б) мене не буде цікавити його робота – 2; в) кар'єра не головна в житті – 3.
11. Що Ви будете робити, якщо у Вас з майбутнім чоловіком будуть різні погляди на моду? а) поступлюся – 3; б) піду на компроміс – 2; в) спробую переконати – 1.
12. Зможете простити своєму чоловікові зраду? а) так – 3; б) ніколи – 1; в) залежно від обставин – 2.
13. Ваше ставлення до пробного шлюбу? а) я б не погодилася – 1; б) це хороша можливість пізнати один одного – 3; в) я не маю думки з цього питання – 2.
14. Чи вважаєте Ви нормальним, якщо жінка перед вступом у шлюб зустрічалася з
іншими чоловіками? а) думаю, це необхідно – 3; б) особисто для мене – ні – 2; в) залежно від обставин – 1.
Результати тесту.
14-23 – можливо з часом Ви зміните свої погляди на життя. А до тих пір Ваш шлюб буде сповнений конфліктів, суперечок, бо Ви не вмієте пристосовуватися до своєї другої половини. Вам треба навчитися терпінню і час від часу йти на поступки партнеру.
24-32 – якщо Ви зібралися брати шлюб, то це рішення може бути трохи поспішним.
Ваш шлюб не обов'язково закінчиться розлученням. Ви добре розумієте свого партнера, але Вам не вистачає життєвого досвіду, впевненості в собі. Вам треба слідкувати за своїми вчинками, зайнятися самоосвітою в питаннях сім'ї, шлюбу, господарства, вихованні дітей –
і тоді в наявності всі умови стати хорошою досвідченою дружиною або чоловіком.
33-47 – щасливий той, кому ви скажете «так». Ви не дозволите з'явитися «чорним хмарам» над вашим сімейним життям. Це не означає, що Ви відмовитеся від своїх
інтересів і на бажання партнера завжди будете відповідати згодою. Ви достатньо розумні і даєте можливість партнерові задовольняти свої особисті інтереси, зберігаючи, в той же час, певну незалежність. Вам притаманне почуття тактовності, яке допомагатиме Вам у шлюбі.

1. Подумайте, якою є форма проведення приведеного нижче виховного
заходу.
2. Які з аспектів підготовки до сімейного тут розкриті?

«Який птах, таке і гніздо»
Мета заходу. Дати уявлення про шлюб, познайомити з розвитком шлюбних стосунків у різних народів в різні часи, звернути увагу на моральну цінність шлюбу. Підвести юнаків та дівчат до усвідомлення того, що при укладенні шлюбу вони беруть на себе певні взаємні моральні обов'язки, що з цієї миті вони несуть відповідальність один перед одним, перед своїми майбутніми дітьми, суспільством за свою сім'ю.
Обладнання. Аудіо записи: «Весільний марш» Мендельсона, пісні «Родина» у виконанні Назарія Яремчука. Добірка матеріалу «Витоки духовності. Шлюбні звичаї українців». Тест «Готовність до шлюбу». Поради з книги Павло Мантегацца «Мистецтво одруження».
Епіграфи.
Успішний шлюб – це будинок, який треба щодня перебудовувати. А. Моруа
Шлюб повинен бути нескінченним взаємним вихованням. А. Ам'єль.
Одружитися зовсім не важко, важко бути одруженим. М. де Уномуко

70

Одружитися – це значить наполовину зменшити свої права і удвічі збільшити свої обов'язки. А. Шопенгауер
Звучить "Весільний марш " Мендельсона.
Вчитель. Чи згідні ви стати чоловіком і дружиною? Так... Так! Так! Так!
Тисячу разів повторюють це признання перед усім білим світом, їй єдиній, єдиному йому. Зупинись, мить, ти чудова!
Проливається золотим дощем на закоханих зерно і хміль... Хай буде їхнє життя щасливим і щирим. Хай лелека на даху їхнього будинку зів'є гніздо. Хай доживуть вони до щасливого весілля своїх синів та дочок. Хай буде благословенним життя, осяяне коханням.
Що треба, щоб він і вона були щасливі? Безумовно, кохання. Саме кохання – одна з вищих моральних цінностей, яке звеличує людину. Високий рівень розвитку цього почуття
– свідоцтво багатства людської особистості, прагнення закоханих до шлюбу – це показник
істинності кохання.
І сьогодні ми з'ясуємо питання про шлюб та його моральну цінність, про психологічну готовність до шлюбу, згадаємо весільні звичаї минулого і сучасності.
Учениця. Етимологія російського слова «брак» указує на спорідненість із давньоруським «брачити», тобто «відбирати». Українське слово «шлюб» бере свій початок від давньослов'янського слова «слюб», що означало урочисту обіцянку. «Слюбитись» в ряді слов'янських мов означає домовитися.
Шлюб – це санкціонована суспільством форма взаємин між статями та ставлення до потомства, тобто засіб регуляції статевих стосунків і відтворення населення. Це вільна рівноправна спілка жінки та чоловіка, укладена з дотриманням порядку та умов, установлених законом, яка утворює сім'ю і породжує взаємні особисті й майнові права та обов'язки між подружжям.
Характер шлюбно-сімейних стосунків залежить від соціально-економічного укладу суспільства. Саме про це цікаві повідомлення групи істориків та етнографів.
Група істориків та етнографів. В умовах рабовласницького та феодального суспільства жінки були позбавлені багатьох громадянських прав. У нерівному становищі вони були й перед законом, котрим оголошував чоловіка владарем усіх членів сім'ї. В
Стародавньому Римі чоловік після року життя з дружиною міг зробити її своєю рабою або продати у рабство.
У племен сайїн, аль-хумум на півдні Ємену жінки самостійно вибирають нареченого й зустрічаються з ним до весілля. Шлюб укладається в оселі жінки. На її родичів молодий працює певний час, доки не дістане дозвіл увести жінку в своє житло. Молода, трохи поживши з чоловіком, має право піти від нього до своїх батьків. Пояснення просте: «Я його не хочу», – говорить вона й це вважається вагомою підставою для розірвання шлюбу.
Жінка доглядає дітей, пасе кіз та овець, але вона ж приймає гостей як голова сім'ї. Чоловік захищає сім'ю та рід, заробляє на прожиток і доїть верблюдиць, але він же готує їжу, меле зерно, пере свій одяг, ходить по воду та за паливом. Найцікавіше, що права жінок надійно оберігає племінне зібрання, в якому немає жодної жінки – лише мудрі старики та дужі воїни.
Усвідомлення необхідності вступу в шлюб, створення сім'ї набувало часом незвичайних форм. Так, давньогрецький мислитель Платон вважав, що суспільство має засуджувати тих, хто не створив сім'ї до 35 років. Нежонаті після цього віку мусять сплачувати відповідний податок. У стародавніх Афінах і Спарті справді існував звичай під час свята весни сікти різками тих, хто ухилявся від вступу в шлюб.
Головною передумовою щодо вступу у вінчальний шлюб в Давній Русі був шлюбний вік: 13-14 років. Але інколи ця умова порушувалася: «Княгиня Верхуслава Всеволодовна, когда ее выдавали замуж, была млада суще осьми лет...». «Иван III Васильевич стараниями

71

тверского князя Бориса Александровича был, выражаясь языком «Слово о полку Игореве»,
«опутан красною девицею» и того раньше, пяти лет». Подібні шлюби переслідували політичну мету. Заборонялися шлюби з іновірцями, з родичами.
В умовах буржуазного суспільства сім'я починає набувати рис рівноправності. В такій сім'ї чоловік і дружина працювали, обоє утримували своїх дітей. Шлюб їхній будувався на рівноправних відносинах, але деколи свобода шлюбу в значній мірі обмежувалася національними та релігійними забобонами.
Учитель. Діючі в нашій країні Основи законодавства про шлюб і сім'ю спеціально підкреслюють умови вступу в шлюб, визнаючи його дійсним або недійсним.
Які вам відомі умови вступу в шлюб у нас в країні?
(Бесіда, для узагальнення відповідей можна надати слово групі правознавців).
Група правознавців. Головною передумовою є згода майбутнього подружжя на укладення шлюбу, його реєстрацію. Інакше один із подружжя може через суд оголосити шлюб недійсним. Необхідність включення цієї умови до числа тих, що визначають дійсність шлюбу, викликана (хоч і нечастими) випадками викрадення наречених. Проте згода не є ще достатньою підставою для визнання шлюбу дійсним.
Другою умовою вступу в шлюб є шлюбне повноліття майбутнього подружжя. Згідно з законом, шлюбний вік в Україні установлено для юнаків – 18 років, для дівчат – 17. У разі, коли молоді люди вступають в інтимні стосунки й чекають на дитину, місцеві органи влади мають право реєструвати шлюб між особами, котрі не досягли шлюбного віку.
Третя умова вступу в шлюб є дотримання принципу моногамії, більш того, відступ від цього принципу вважається в нас злочином і переслідується відповідними статтями кримінального кодексу.
Четвертою умовою є відсутність будь-якого рідства між майбутнім подружжям.
Нарешті, п'ятою умовою є психічне здоров'я осіб, котрі вступають у шлюб. Закон не допускає укладення шлюбу між особами, одна з яких визнана в судовому порядку недієздатною з причини душевної хвороби. Поява дефектів психіки після вступу в шлюб дає право одному з подружжя шлюб розірвати.
Учитель. Наша розмова стосується шлюбного законодавства, а давайте звернемо увагу на питання щодо моральної психологічної готовності до шлюбу.
Учням пропонуються питання. Відповіді обговорюються.
Що треба обдумати перш ніж приймати рішення про шлюб?
Навіщо люди одружуються?
Чи достатньо однієї тільки любові для вступу в шлюб?
Чи можуть бути якісь поради щодо того, коли треба розпочинати підготовку до шлюбу?
Учитель. Молоді люди задовго до шлюбу спочатку в розмовах з самим собою, потім в бесідах з коханим повинні спробувати уявити свою майбутню сім'ю, своє місце в ній, взаємні стосунки і та ін. Не можна вибирати чоловіка чи дружину, не уявивши собі, яке з ним (чи з нею) буде сімейне життя.
Щоб навчитися робити щось всерйоз, люди довго і наполегливо вчаться, набувають знань, досвіду. По-іншому буває, коли беруть шлюб. Тут кожний сам собі вчитель і учень, начальник і підлеглий, скульптор і глина, з якої він сміливо ліпить щось, що йому самому уявляється ще дуже туманно. Але це не зупиняє молодих людей: вони стрімголов кидаються у шлюб, рахуючи, що якщо це можуть зробити інші, то чому ж заборонено їм.
І тому ми спробуємо відповісти на деякі питання, які бажано б обміркувати, готуючись до шлюбу. Ці питання – ваш невеличкий іспит – роздум про вашу готовність до шлюбу.
Учням пропонуються питання. Відповіді обговорюються. Узагальнюючі висновки

72

робить вчитель.
1. Що є головним під час підготовки до шлюбу – емоції чи розум?
2. Який час потрібен, щоб краще взнати свого обрання і переконатися у правильності свого вибору?
Учитель. Перш ніж вибирати супутника життя, треба не поспішаючи, ретельно вивчити свого обранця. Одного разу Сократа запитали: «Що робити, щоб кохання з першого погляду не принесло біди?» Він відповів: «уважно подивись в другий раз... а потім в третій, четвертий... і в десятий». Вибираючи супутника життя, треба почекати, поки пройде сліпота закоханості і відновиться гострота зору. Соціологи підкреслюють, що для цього потрібно не менше 1,5 року.
І все ж таки справа не в стажі знайомства, а в його якості. Необхідно побачити свого нареченого в різних життєвих ситуаціях, обов'язково познайомитися з його рідними, друзями і чим раніше, тим краще. І побувати у батьківському домі коханого необхідно не раз і не два – чим більше, тим краще. Бажано декілька разів прийти туди без попередження. Не в гості, ненадовго, а на хвилинку: віддати книжку, щось запитати. Ця хвилинка здатна дати більше, ніж цілий день запланованого перебування у гостях, коли батьки коханого і він сам «при параді», а стосунки між ними, як у театрі.
3. Що, на вашу думку, є головною небезпекою, яка загрожує щастю у шлюбі?
4. Чи повинне подружжя в повсякденному житті йти один одному на поступки?
(Якщо ви впевнені, що ви праві, а чоловік (жінка) не погоджується з вами? Ваші дії?).
Учитель. Треба пам'ятати, що в сімейному житті не дуже важливо, хто правий
(чоловік чи дружина), головне, щоб був мир і злагода. А якщо лізти на рожен, то ладу в сім'ї не буде.
За даними соціологів, 27,3% жінок на тисячу розлучених ніколи не йшли на поступки своєму чоловікові, 59,7% – іноді поступалися. Таке небажання поступатися в повсякденному житті можна пояснити тільки відсутністю справжнього кохання або нестачею терпимості по відношенню до близької людини.
5. А хто повинен вести в сім'ї домашнє господарство? Чи треба розділяти домашню роботу на чоловічу та жіночу?
Учитель. Уявіть таку ситуацію: ви прийшли додому з роботи, втомлена, роздратована, в квартирі розгардіяш, вечеря не готова, а чоловік лежить на дивані і читає газету. Ваші дії?
6. «З милим і в наметі рай» – що ви про це думаєте? Чому одних труднощі об'єднують, а інших приводять до розлучень?
Учитель. Треба вчитися самовіддачі, хотіти і намагатися розуміти один одного, намагатися розуміти свою половину, як саму себе, допомагати один одному, підтримувати
– і тоді всі труднощі можна подолати.
Питання, які ми розглядаємо – це краплина того, що треба обміркувати, беручи шлюб.
Цікаві поради молодим людям дає Паоло Мантегацца в своїй книзі «Мистецтво одружитися»:
1. З'єднатися шлюбом, не знаючи один одного, було б божевіллям.
2. Вийти заміж для того тільки, щоб досадити іншому – значить вбити самого себе задля помсти ворогу.
3. Впевненість деяких людей, що можна брати шлюб і без кохання, тільки була б людина хороша «і бути щасливою» – самообман для втіхи нещасних.
4. Ніколи не довіряйте раптовому враженню, особливо якщо Ви побачили жінку у бальному платті.
5. Погляньте знову на цю жінку при спокійних почуттях і в буденній обстановці.
6. Перш ніж з'єднати свою долю навік, закоханим слід розлучитися хоча б на місяць, і

73

якщо вони не будуть смертельно нудьгувати один без одного, то брати шлюб немає сенсу.
7. Якщо коханий або кохана не здаються Вам досконалістю, не треба зв'язувати з ним свою долю.
8. Чоловіки повинні пам'ятати, що важче понад усе зберегти тих жінок, яких легко буває перемогти.
Учитель: Які з них вас найбільше зацікавили?
8. А себе ви вважаєте готовими до шлюбу?
Учитель. Щасливий шлюб – це щоденна праця.
А які дошлюбні, шлюбні та післяшлюбні звичаї існували у нас в Україні?
Учні розповідають про ці звичаї.
Парубок (від 18 до 20 р.) просив батьків висватати дівчину (15-18 р.). Пізненько ввечері, щоб менше лихих очей бачило, йдуть до її дому свати. Це поважні люди в селі, і вигляд у них урочистий. «Ми – люди-мисливці, полюємо куницю, бачимо на сніговій пороші сліди хороші та прямо до вашого двору», – розпочинали свати, поклавши на стіл хліб.
Дівчину на цей час мати висилала з дому, поверталась вона, приведена женихом з дружкою, ставала до печі, вдаючи, що порається там або просто колупає її, щоб заручитися підтримкою домашніх божеств. А як свати вже про все домовлялися, на знак своєї згоди перев'язувала старостів рушниками, а молодому чіпляла до пояса хустку. Батьки благословляли наречених хлібом-сіллю, садовили на кожух на покуті і разом зі сватами пили могорич, обов'язково покраявши хліб, що ті принесли. Взамін давали свою паляницю.
Так закінчувалося сватання.
Через кілька днів відбувались оглядини. Родичі дівчини перевідували родину парубка, щоб оглянути його дім, господарство. Батьки молодих називали вже один одного сватами і за спільною трапезою домовлялися про час заручин. Заручини відбувались у домі молодої, на них запрошували так, як на весілля. За давнім звичаєм на стіл клали хліб на рушнику. На хліб – праву руку наречений, тоді наречена, найближчі родичі. Староста зв'язував їх рушником, єднаючи на спільне життя. Пізніше на заручинах парубок та дівчина почали мінятися перстенями.
2. Шлюбні звичаї.
Коровай – святий хліб, що раз на віку печеться, високий і круглий. Прикрашений голубами, квітами, барвінком і калиною, він був даром для молодят і мав накликати в дім достаток, любов і злагоду. Пекли коровай (і то тільки жінки, що лагідні на вдачу і добре живуть у шлюбі) напередодні весілля, вславляючи піснями і діжу, і піч, і самих коровайниць. А ще пекли шишки – «гуски», «качки», щоб обдарувати гостей. Столи ломились од страв, і до кожної буде приспівка чи примовка. А коли приходив час молодій покидати батьківський дім, знімали з неї вінок – символ дівоцтва і одягали хустку чи очіпок – убір заміжньої жінки. Вона прощалася з подругами, роздаючи їм стрічки, з домашнім вогнищем, маминим хлібом, обходячи тричі навколо діжі. На дорогу посипала мати наречених зерном і дрібними грошима, щоб жили довго й заможно.
3. Післяшлюбні звичаї.
Розпочавшись із короваю (у четвер чи п'ятницю), весілля закінчувалось у понеділок, і на цей день були приурочені ритуали прилучення жінки до нового дому – дому її чоловіка.
Уранці молоді з'їдали свій перший спільний хліб – той, що лежав у головах шлюбної постелі. За звичаєм дружки та родичі молодої приносили їй вранці снідання: варену чи смажену курку, пироги, яєчню.
У понеділок молоду примушували мастити оббиту гостями піч (щоб завойовувала прихильність хатніх божеств), випробовували, як замете хату. Перезва – так називалися гостювання цього дня. Перезвян у домі молодих очікували з деяким занепокоєнням. Аж

74

ось і гості на поріг, і несуть вони із собою калинову гілку, горілку, зафарбовану червоним,
і «прапор» – червону хустку чи запаску на довгій тичці. І співалася хвала матері, що гарно виховала доньку, навчила її зберегти до шлюбу дівочу цноту. А селом ще довго ходили
«цигани» – учасники весільних дійств, шукаючи курей до спільного котла, бо курка – то птиця, яку за звичаєм їдять на весіллі, щоб діти велися, був добрий приплід у господі.
Остаточне завершення торжеств – «гостини» або «пирожчини», перші після весілля
(за тиждень) відвідини подружжям дому матері молодої.
Учитель. І ось нарешті ви вирішили остаточно, що тільки його (її) і тільки його ви хочете бачити поруч з собою все життя. А далі чудова святкова подія – весілля. І треба щоб спогади про цю важливу подію вашого життя залишилися у вашій пам'яті навік. День вашого весілля бажано святкувати кожний рік на згадку про утворення сім'ї. А тому зверніть увагу на перелік цих подружніх свят.
Учням пропонується плакат "Подружні свята"
Вчитель. Кожна сім'я, безперечно, відзначає день, коли було взято шлюб. Однак не всі знають, що більшість ювілеїв має своє ім'я і народні прикмети, які підкреслюють і символізують подружню вірність, надають святу особливого, неповторного колориту.
Зелене весілля – той день, коли молодята стають на «рушник щастя». Символ – гілочка барвінку, яка прикрашає свято.
Ситцеве – святкується по першому році спільного життя і називається так, що в життя молодят уже ввійшли будні. Вони дарують один одному бавовняні хусточки.
2 роки подружнього життя – паперове весілля.
3 роки – шкіряне весілля.
5 років – дерев'яне, подружжю дарують вироби з дерева.
6 років – цинкове. Воно нагадує: шлюбу блищати, як цинк.
7 років – мідне. Чоловік і жінка обмінюються мідним перснями, обдаровують один одного грошима – символ дзвінкого щастя.
8 років – бляшане. У цей день дарують предмети хатнього начиння.
10 років – день троянд. Трояндове весілля. У дім винуватців свята приходять з трояндами. Троянди – символ того, що разом прожиті літа були прекрасними. Гості танцюють з трояндою в лівій руці.
12,5 років – Нікелеве. Попереджає про те, щоб чоловік і дружина не забували підтримувати блискучу форму!
15 років – скляне. Ясними і прозорими повинні бути відносини у сім'ї. Подарунки – лише із скла.
20 років – порцелянове. На столі лише порцеляновий посуд (новий), бо від подарованого в день шлюбу не залишається й сліду.
25 років – срібне. На це весілля запрошують усіх близьких та знайомих, поруч з золотими обручками чоловік і дружина одягають срібні.
30 років – перлинне. Чоловік дарує дружині намиста, вони прекрасні, як спільно прожиті літа.
35 років – полотняне. Подружжю дарують рушники, простирадла з полотна. На стіл стелять скатерки та рушники, які повинні прослужити до кінця життя.
37,5 років – алюмінієве. Свідчить про міцне сімейне щастя.
40 років – рубінове. Чоловік дарує дружиш каблучку з дорогоцінним каменем кохання і вогню – рубіном.
50 років – золоте. Чоловік і дружина обмінюються новими золотими каблучками, колишні ж віддають дітям.
60 років – діамантове. Свідчить про те, що ніщо вже не може розлучити подружжя.
65 років – залізне.

75

67,5 років – кам'яне.
70 років – шляхетне.
75 років – коронне.
100 років – червоне.
Узагальнююче слово вчителя. Побудова сім'ї – це творчість, і якою буде сім'я – залежить від її творців. Який птах, таке й гніздо. Нехай ця наша зустріч допоможе вам у виборі супутника життя. У вас є час поміркувати і вирішити, чи казати «ні» своєму коханому, чи казати «так».
Беручи шлюб, люди добровільно беруть на себе великий обов'язок один перед одним і перед своїми майбутніми дітьми.
Нехай же у вашому житті лише один раз прозвучить марш Мендельсона і урочисті слова «Об'являю вас чоловіком та дружиною». Нехай побудована сім'я принесе вам щастя!
А допоможуть вам у цьому кохання і вірність, гумор та злагода, повага та ніжність! Хай вам щастить!
Звучить пісня "Родина" у виконанні Назарія Яремчука.

76

МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ
Методика проведення виховної години
Виховні години є основним компонентом системи роботи класного керівника.
Вони проводяться з різними виховними цілями. Їх форми й технології можуть мати безліч варіантів залежно від поставленої мети, віку учнів, досвіду класного керівника й шкільних умов.
Іноді в педагогічній літературі й шкільній практиці цю форму організації виховної діяльності називають годиною виховання, виховною годиною, годиною
класного керівника, класною годиною. Справа не в назві!
Виховна година – це форма спілкування класного керівника з учнями, це розмова «по душам», це корисна інформація, необхідна вихованцям для майбутнього дорослого життя, яку не можна у повній мірі отримати на уроках, це збір колективу для вироблення плану участі класу в загальношкільних заходах.
Таким чином, виховні години, що проводяться у системі, привчають учнів вбачати за своїми діями та вчинками їх місце в колективі, розвивають у них здатність до осмислення життєвих явищ, усвідомлювати соціальну спрямованість своєї життєдіяльності.
Тематика виховних годин може бути різноманітною, й отже не існує меж для педагогічної творчості класного керівника щодо форми проведення виховної години. Також неможливо заздалегідь передбачити всі проблеми в класі і включити
їх обговорення до плану виховної роботи, що привносить в проведення виховної години завжди елемент новизни, непередбачуваності.
На превеликий жаль, частина класних керівників вважає, що виховна година – це час для нотацій вчителя по відношенню до учнів за їх навчання та поведінку, забуваючи, що виховна година, як основна форми роботи класного керівника з класом, повинна реалізовувати свої функції, мати чітко визначену мету.
Наукова література та педагогічна практика виділяє такі основні функції
виховної години: освітня – ознайомлення та пізнання оточуючого світу; орієнтовна – спрямована на оцінювання навколишнього; спрямовуюча – така, що дозволяє визначити шляхи та засоби взаємодії з оточуючим дитину світом.
Як наслідок реалізації цих трьох провідних функцій під час підготовки та проведення виховної години є формування громадської думки класу, звички та потреби в учнів обдумувати та оцінювати своє життя, самих себе, самостійно шукати істину.
Отже, метою виховної години має бути формування чітко визначеного ставлення учнів до об'єктів та явищ оточуючого світу, загальнолюдських цінностей, а також розвиток моральних, етичних, трудових, естетичних, науково-пізнавальних, світоглядних поглядів, умінь та навичок спілкування, доцільної поведінки у різних життєвих ситуаціях.
У сучасній школі, задля досягнення конкретної виховної мети, класний керівник використовує різні форми проведення виховних годин, доцільно чергує й впроваджує найрізноманітніші методи виховання. Сьогодні в арсеналі сучасного класного керівника рольові ігри, народні свята, бесіди, диспути, дискусії, класні

77


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал