Кондрашова Л. В. Лаврентьєва О. О



Pdf просмотр
Сторінка5/20
Дата конвертації03.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
Наступне питання з галузі української літератури.
а) Хто написав вірш "Заповіт" (1 б.)
1 Котляревський, 2. Шевченко + , 3.Іван Франко
Ведучий: Китайський філософ Конфуцій у свій час сказав: «Учитися й час від часу повторювати вивчене, хіба це не приємно?" Отже, хто сильний у граматиці? а) У правописі якого слова в мене допущена помилка?(3 б.)
1. Прикраси, 2.Призвище +, 3.Майстерня
Ведучий: Хто мені скаже, що значить вираз "Купити кота в мішку"? (3 б.)
Правильна відповідь: одержати невідомо, що...
Наступне питання називається – «Кіт у мішку» Пояснюю умови.
Ви повинні вгадати, що перебуває в цьому мішку. У ньому предмет, що є в кожному будинку, жінки ним користуються набагато частіше, ніж чоловіки, за його допомогою можна виготовити багато чудових речей, незважаючи на те, що він малий у розмірах, при роботі з ним потрібна обережність, за допомогою цього предмета можна навіть вбити одного страшного персонажа російських народних казок. (Голка) (3 б.)
Продовжуємо нашу гру.
Наступне питання пов'язане зі знанням іноземної мови:
У який із країн об'єднаного королівства Великобританії й Північної Ірландії говорять на валійскій мові?(4 б.)
1 Шотландії, 2. Англії, 3.Уельсі +

37

Ведучий: Китайський філософ Конфуцій якось сказав, немов для нас із вами: «Добре мати природне дарування, але вправи, друзі, дають нам більше, ніж природне дарування».
Історія... Повірте, немає науки цікавіше... Увага:
Яка країна сто років тому випереджала за темпами економічного розвитку Японію,
США й інші країни світу? (3 б.)
1. Італія, 2.Німеччина, 3. Росія +
Питання з історії України: Причиною роз'єднання Київської Русі було...(3 б.)
1. Вплив Візантії й Болгарії 2. Феодальні відносини, що розвиваються,
3.Прийняття християнства
Питання: Як називається столиця України (1 б.)
1.Київ + , 2.Полтава, 3. Дніпропетровськ
Чи знаєте ви добре місто, у якому живете? Питання для майбутніх краєзнавців:
Скільки чоловік проживає в нашому місті?(2 б.)
1. 405 тис. чол. , 2. 500 тис. чол. , 3. 840 тис. чол. +
Питання з географії України.
Вкажіть висоту найвищої точки українських Карпат - Говерли (2 б.)
1. 2006 м. , 2. 2061 м.+ , 3. 2536 м.
Чи знаєте ви народні прикмети, пов'язані зі зміною погоди? Увага, питання: Якщо вночі був іній, то на ранок ….(2 б.)
1. Сніг, 2. Дощ, 3. Ясна погода +
Ведучий: І знову "Кіт у мішку"! Що ж цього разу лежить у цьому мішечку. У мішку лежить те, що було винайдено в першій половині XX століття, одержало широке поширення в наш час. Цей предмет є в кожного з вас і не в єдиному екземплярі, ви користуєтеся ним й у школі, і будинку, але навряд чи він доживе до XXII століття,
(кулькова ручка).(3 б.)
Ведучий: Прошу всіх зосередитися. Наступне питання буде важкішим, воно з галузі
математики.
Увага, питання: Ім'я якого видатного математика пов'язане з розробкою й визначенням поняття – системи координат? (3 б.)
1 Франсуа Вієт, 2.Рене Декарт +, 3. Ісак Ньютон
І знову математика.
Увага завдання: через 10 років мій брат буде втроє старший, ніж я зараз. Скільки років мені зараз, якщо ми із братом близнюки? (З б.)
1. 5 + , 2. 15 , 3. 10
Наступне питання з хімії: Назви яких елементів пов'язані з міфологією?(3 б.)
1. Азот, 2. Кадмій, 3. Ванадій +
Отже, з біології. У кого із тварин з яйця з'являється сформований організм:(3 б.)
1 .У жаби, 2.У крокодила + , 3.У хруща
Питання: Які риби можуть змінювати свою стать? (3 б.)
1.Сом , 2. Щука, 3.Мечоносець +
Питання: як називається наука про рослини:(2 б.)
1. Анатомія 2. Фізіологія 3.Ботаніка +
Питання: несприйнятливість організму до інфекцій:(2 б.)
1. Імунітет + 2. Загартування
Багато учнів нашого класу й у всьому ліцеї полюбляють спорт. Отже, – фізична
культура.
Увага, питання: Який вид спорту називають "Королевою спорту "(3 б.)?
1 Гімнастика 2.Легка атлетика + 3.Важка атлетика
Ведучий: І знову "Кіт у мішку", цього разу в мішку лежить те, що є в кожного

38

відмінника, до чого прагне кожен учень. Але це не предмет. (Оцінка 12 балів) (3 б.)
Ведучий: Тепер нам залишається підрахувати, хто став переможцем сьогоднішньої гри. Дякуємо нашим гостям за те, що вони провели цей час разом з нами. А також спасибі всім тим, хто допоміг провести цю цікаву гру.
4.Підведення підсумків: В кінці гри журі оголошує команду, яка набрала найбільшу кількість балів, і нагороджує всіх заохочувальними призами. Дякує всім за активну участь у грі і за надану допомогу для її проведення.

1. Чи однакові завдання постають перед вчителем-предметником та
класним керівником у формуванні в учнів відповідального ставлення до
навчання? Чому?
2. Визначить критерії сформованості в школярів відповідального
ставлення до навчання?
3. Які діагностичні методики можна застосувати для визначення наявного
стану означеної проблеми?
Здійснення трудового та економічного виховання
Трудове вихованняодин з видів виховання, що націлене на осмислення учнями цінностей трудового життя.
Трудове виховання є системою виховних впливів, мета яких полягає у морально-психологічній підготовці учнів до майбутньої професійної діяльності.
Високий рівень її розвитку передбачає оволодіння особистістю загальними основами наукової організації праці, умінням визначати мету, розробляти реальний план її досягнення, організовувати своє робоче місце, раціонально розподіляти сили
і засоби з метою досягнення бажаного результату з мінімальними затратами, аналізувати процес і результат власних трудових зусиль, вносити необхідні корективи [2, с.306].
Завдання трудового виховання чітко обумовлені віковими особливостями учнів.
Трудове виховання учнів основної школи спрямовується на розвиток свідомого ставлення до праці, знайомство з працею людини у різних галузях економіки; формування вміння працювати у колективі, становлення професійних інтересів, формування реального образу «Я». Одним із результатів трудового виховання і професійної орієнтації на цьому етапі є вибір учнем напряму майбутньої трудової діяльності та профілю навчання у старшій школі. У підлітковому віці формується свідоме ставлення до власних інтересів, здібностей, суспільних цінностей, пов'язаних з вибором професії та свого місця у суспільстві; виховується ставлення до майбутньої професійної діяльності як засобу апробації власних сил, розкриття своїх можливостей, самореалізації, формування адекватного образу «Я»; систематизуються знання щодо сучасних професій та потреб суспільства.
Головними завданнями навчально-виховної роботи із старшокласниками є формування у них здатності до усвідомленого вибору майбутньої професії, розвиток загальнотрудових і професійно важливих якостей особистості [2, с.307].
Як бачимо, не зважаючи на соціально-економічні зміни у суспільстві, завдання трудового виховання залишаються значущими й у наш час. При цьому ті загально трудові уміння та навички й певні риси характеру (наполегливість, поважне

39

ставлення до праці та її результатів, працьовитість і ін.) формуються лише у суспільно-корисній праці та не можуть розвиватися поза цією діяльністю.
Для трудового виховання доцільними є трудові десанти, робота із самообслуговування (чергування, прибирання, ремонтування, догляд тощо), причому як індивідуально, так і у команді (бригаді, групі, товаристві). Ефективними методами визначені приклад, вправляння, які сприяють формуванню конкретних вмінь та навичок праці, а участь школярів у змаганні, в ході якого учні визначають найкращі результати трудової діяльності («Роби як я, роби краще за мене»,
«Найкрасивіший куточок нашої школи», «Найчистіша класна кімната», «Кращий черговий», «Магістр праці» і ін.) значно підвищують емоційний тонус виконання завдань, переводячи їх у соціально-важливі.
Специфічними формами трудового виховання є взаємодія загальноосвітніх і вищих навчальних закладів, спрямована на підготовку випускників шкіл до набуття професій, які вимагають вищої освіти; залучення до педагогічно доцільної та суспільно корисної продуктивної праці (участь у трудових об'єднаннях, шкільних малих підприємствах та кооперативах, самообслуговуванні тощо).
Разом з тим вихователеві варто піклуватися про формування в учнів мотивів суспільно-корисної праці, становлення найважливіших рис характеру, які визначатимуть ставлення школярів до праці та її результатів, до людини праці. Тут, можна запропонувати етичні бесіди, зустрічі «за круглим столом», «усні журнали», дайджести, лекторії з орієнтовною тематикою «Моє місце в житті», «У праці велич людини», «Хліб – всьому голова», «Умій учитися, щоб вміти трудитися», «Чого я досяг у житті?», «Дерево міцне корінням, а людина – трудовим горінням», «Без труда нема плода» та ін.
Не зважаючи на таке велике значення трудового виховання, як окремого напрямку діяльності класного керівника, його сьогодні розглядають у єдності з економічним вихованням, яке стало достатньо актуальним у час переходу до ринкових відносин у суспільстві.
Економічне виховання – організована педагогічна діяльність, спеціально продумана система роботи, спрямована на формування економічної культури учнів.
Основними завдання економічного виховання є: засвоєння знань об’єктивних законів, закономірностей розвитку механізму виробництва; формування особистості, яка обізнана у економічній теорії; вироблення початкових умінь, які дають змогу брати активну участь в економічній діяльності на виробництві.
Особлива актуальність економічного виховання сьогодні визначається тим, що кожна людина стикається з проблемами економіки і в своїй професійній діяльності, і в особистому житті.
Економічна діяльність у сфері особистого життя передбачає: планування та організацію особистого бюджету, доходів і витрат сім'ї; економічно обґрунтовану оцінку товарів, які купують для особистого користування, їх раціональне використання; розумне ставлення до свого здоров'я, режиму і способу життя, використання вільного часу та ін. Окрім того, кожен громадянин як морально вихована людина повинен: бережливо і по-господарському ставитися до природи,

40

активно протидіяти негативним явищам у цій галузі діяльності людини; дбайливо ставитися до народного надбання; активно вивчати і осмислювати економічну політику нашої держави.
Економічна культура є складником загальної культури особистості. У її змісті виділяють економічну свідомість – знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання. Складником економічної свідомості є економічне мислення – здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Воно сприяє творчому розв'язанню особистістю економічних проблем, конкретних трудових завдань [24].
Школяр, як майбутній працівник, має оволодіти такими економічними
навичками: планування і організації своєї праці; виконання професійних обов'язків, трудових завдань згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами; оцінки результатів своєї праці за відповідними критеріями; пошуку шляхів підвищення ефективності своєї праці; вдосконалення виробництва в галузі своєї професійної діяльності.
Економічному життю людини властиві також соціальні почуття: колективізму, господаря, відповідальності, обов'язку та дисципліни.
Економічна культура передбачає і формування у школярів певних моральних
та ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського, бережливого ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, прагнення до рентабельності, оновлення технологічних процесів і обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.
Одним з компонентів економічної культури є потреби, як матеріальні так і духовні, які задовольняються переважно під час суспільно-корисної діяльності. У процесі економічного виховання важливо формувати в учнів здорові матеріальні потреби.
Таким чином, економічна культура є сукупністю – економічних знань, умінь, навичок, потреб, інтересів, стилю мислення, які відповідають нормам господарювання і принципам моралі.
Економічна культура стає надбанням школярів у результаті їхньої пізнавальної діяльності та здійснюється, передусім, у процесі вивчення основ наук, зокрема, основ економічних знань, економічної географії, трудового навчання, а також у спеціально організованій позакласній та виховній роботі.
Зміст економічної освіти та виховання учнів загальноосвітньої школи визначений навчальним предметом «Основи економічних знань», що вивчається в
11-му класі. Проте цілком покладатися тільки на цей курс було б нелогічно. Тому
«Державним стандартом базової середньої освіти» передбачена освітня галузь
«Економіка», в рамках якої запропоновано чотирирівневий підхід, що передбачає послідовність і безперервність економічної освіти та виховання школярів.
Наступність виявляється у лінійно-циклічній структурі курсів:
нульовий рівень – 1-4 (1-3) класи; перший рівень – 4-7 класи; другий рівень – 8-9 класи; третій рівень – 10-12 класи.
Зміст та форми роботи залежать від віку учнів, рівня їх розвитку.

41

Критеріями ефективності економіко-виховної роботи з учнями Б.Т.Лихачов називає [24]:

знання основних економічних ідей і понять;

уміння підійти з економічними мірками до питань організації праці;

прояв дбайливого ставлення до індивідуального й суспільного надбань;

свідомість морально-трудового боргу й відповідальності перед суспільством за стан і розвиток економіки держави.
Головним механізмом економічного виховання школярів є безпосередня, доступна їм економічна діяльність. Залучення дітей до економічної діяльності і аналіз характеру їхньої праці створює особистий досвід розуміння економічних проблем, формує моральні якості й світоглядні економічні переконання.
Економічне виховання здійснюється також у процесі економічних відносин, до яких залучаються діти. Вони взаємодіють з батьками й проявляють своє ставлення до бюджету сім'ї, до речей особистого користування. У суспільно корисній праці вони вступають у відносини один з одним, з дорослими учасниками виробництва, проявляють своє ставлення до знарядь праці, меблів, інвентарю, майна.
Класний керівник здійснює економічне виховання у такий спосіб: залучення учнів до праці із самообслуговування, ремонту обладнання і приміщень, розподілу шкільного бюджету; обговорення матеріалів з економічної тематики; організовує виробничі екскурсії, зустрічі з працівниками підприємств; залучає учнів до економічних відносин у школі та вдома.
Формами економічного виховання можуть бути: урок (праці, економіки), спецкурс, лекція, бесіда, семінари, лабораторно-практичні заняття, виробничі екскурсії, індивідуально-творчі завдання.
А в позакласній роботі це: класні години, диспути, конференції, збори, економічні тижні, вечори запитань і відповідей, свято праці, економічне навчання батьків, зустрічі з керівниками підприємств, господарств, бізнесменами, у тому числі – круглі столи, етичні бесіди («Потреби та багатство», «Як заробляються гроші»), ділові та рольові ігри («Товар-гроші-товар», «Шкільне кафе», «Покупець- продавець», «Економісти за круглим столом», «Рекламна агенція») проекти, ярмарки, акції («День підприємця», «Шкільний ярмарок», економічний марафон
«Бережемо копійку» і ін.).
Змістом заходів має бути: широке ознайомлення учнів з конкретними проблемами економіки, обговорення газетних й журнальні статей, радіо- і телепередач, виявлення зв’язків між економічним становищем й екологічними, національними, політичними й етичними проблемами сім’ї, суспільства, конкретної людини.
1.

Чи дістали змін завдання трудового виховання
останнім часом? З чим, на Ваш погляд, це пов’язано?
2.

Чим
обумовлена
необхідність
здійснення
економічного виховання молоді?
3.

У якому віці варто розпочинати формувати в учнів економічну
культуру?
Національне виховання
Актуальність створення системи національного виховання в умовах України
Питання для

обговорення:

42

визначається потребами суспільства у всебічній активізації інтелектуального і духовно-творчого потенціалу національних та загальнолюдських цінностей, суперечливими процесами включення особистості в соціальне життя, необхідністю забезпечення єдності, наступності та послідовності виховуючи впливів різних соціальних інститутів, постійного коректування виховного процесу.
Національне
виховання
- формування гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної й національно свідомої людини, наділеної глибокою громадянською відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими й духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, господарською кмітливістю, підприємливістю й ініціативою [16].
Національне виховання – це виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичках і обрядах, багатовікових виховних традиціях, духовності.
Національна система виховання – це історично обумовлена і створена самим народом система ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практики, що спрямована на організацію життєвої діяльності підростаючих поколінь, виховання їх у дусі природно-історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації.
Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистих рис громадян України, які включають у себе національну, художньо- естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток
індивідуальних здібностей і таланту.
Ціннісне ставлення особистості до свого народу виявляється у такій важливій якості як національна самосвідомість.
Національна самосвідомість включає особисту ідентифікацію із своєю нацією, віру в її духовні сили та майбутнє, волю до праці на користь народу, вміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку, систему вчинків, які мотивуються любов’ю, вірою, волею, осмисленням відповідальністю перед своєю нацією [2, с. 302].
В основі роботи з прищеплення національної свідомості лежать принципи
національного виховання:
Народність – єдність загальнолюдського і національного. Національна спрямованість виховання, оволодіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу.
Прищеплення шанобливого становлення до культури, спадщини, народних традицій і звичаїв, національно-етичної обрядованості всіх народів, що населяють
Україну.
Природовідповідність виховання врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особистостей дітей, учнівської та студентської молоді, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.
Культуровідповідність виховання органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними і побутовими традиціями, з народним мистецтвом, ремеслами і

43

промислами, забезпечення духовної єдності та спадкоємності поколінь.
Етнізація виховного процесу – наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина. Принципи етнізації однаково стосуються представників усіх народів України. Створення можливості всім дітям навчатися у рідній школі, виховувати національну гідність, національну свідомість, відчуття етнічної причетності до свого народу. Відтворення в дітях менталітету свого народу, увічнення в підростаючих поколіннях специфічного, що є в кожний нації, виховання дітей як типових носіїв національної культури, продовжувачів справи батьків. Принцип етнізації – невід’ємний складник соціалізації дітей.
Шляхами та засобами реалізації національної системи виховання є рідна мова, рідна історія, природа рідного краю, фольклор, національне мистецтво, народний календар, національна символіка, родинна-побутова культура, національні традиції, звичаї й обряди.
Формування національної самосвідомості передбачає освоєння молоддю своєї етичної спільноти, національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, патріотизм, що сприяє утвердженню власної національної гідності, внутрішньої свободи, гордості за свою землю.
При відборі форм та методів організації національного виховання, формування національної свідомості варто виходити зі змісту Концепції національного виховання, Національної програми виховання учнів та учнівської молоді в Україні.
Доцільними й корисними будуть: етичні бесіди щодо своєрідності й національної ментальності «Ой не ріж косу», «Легенди нашого лісу», усні журнали
«Світ національних традицій», «Свята мого народу», «Як на Івана, як на Купала», літературні вітальні, українські вечорниці, вечори фольклору, ігрові програми
«Козацькі розваги», вечори-зустрічі і т.д. Окрім відповідного змісту заходу слід звертати увагу на його оформлення: використання національної символіки, костюмів, введення обрядових дій, виставок народної творчості тощо.
Легенда
Бог вирішив наділити всіх дітей талантами:
Французи вибрали елегантність, красу,
Угорці – любов до хазяйства.
Німці – дисципліну і порядок,
Росіяни – власність,
Поляки – здібність до торгівлі,
Італійці – до музики.
Коли Бог роздав всі таланти, побачив дівчину у вишитій сорочці з вінком на голові.
Хто ти? Чому плачеш? – сказав він.
Я Україна. Плачу тому що стогне земля від пролитої крові на попелищах. Сини мої в чужих краях, на тяжкий роботі над ними знущаються. Дівчина хотіла залишити його, але
Бог зупинив її і сказав: У мене є безцінний дар, який прославить тебе на цілий світ. Це – пісня. Взяла дівчина Україна цей дар, притулила до грудей, вклонилася Богу і із світлим обличчям і понесла пісню в народ.
Весь комплекс впливу на формування національного світогляду не повинен подаватись у вигляді навчальних предметів, це має бути формою існування, життям

44

дитини в родині, садку, школі. Тому поряд з вивчення рідної мови та літератури,
історії, українознавства, курсу «Я-українець» у виховній роботі класного керівника мають знайти відображення принципи національного виховання. Учні повинні отримати звичку й переконання розмовляти рідною мовою, цікавитися історією та традиціями свого народу, співвідносити свою поведінку з моральними нормами та народною мудрістю, орієнтуватися на світа народного календаря, вчитися користуватися народними прикметами і ін.
Використання народних традицій у виховній роботі
Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група мають свої традиції, звичаї, обряди та свята, становлення яких відбуваються протягом багатьох століть.
Мета виховної роботи школи з використанням народних традицій полягає у ознайомлені учнів з народними традиціями, вихованні поваги та любові до народних традицій та звичаїв, формуванні почуття національної гідності та самосвідомості.
Традиції, звичаї, обряди та свята – це ті неписані закони, якими користуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Святково-звичаєва спадщина, а також мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують і цементують окремих людей в один народ, в одну націю.
Із часу виникнення людського суспільства кожним новим поколінням все це засвоювалося, застосовувалось в житті, розвивалося та в подальшому передавалося наступному поколінню. В ході історії склалися й утвердилися форми, засоби та механізми збереження й передачі соціального досвіду, які в сукупності називаються традицією.
Традиція – це загальноприйняте, загальнообов’язкове явище, перевірене минулим досвідом, визнане необхідним для забезпечення подальшого існування й розвитку індивіда, колективу, держави, суспільства. Мета традиції полягає в тому, що закріплювати й відтворювати в нових поколіннях усталені способи життєдіяльності, типи мислення і поведінки.
Поняття традиції служать загальною назвою як для матеріальних, так і для духовних цінностей, котрі сприймаються людьми як спадщина, а також для процесу й форм соціального дослідження. Форми реалізації традиції різноманітні, але основними є звичай, свято й обряд.
Звичай – загальноприйнятий порядок, спосіб дій, загальноприйнята норма поведінки, те, що стало звичайним засвоєним, визнаним, що увійшло у вжиток.
Звичай є практичною дією, завдання якого – дати зразок для наслідування, показати, як потрібно жити, щоб успадкувати досвід, який є у праці, поведінці, способі життя та досягнути реального результату. Мета звичаю – відтворити й закріпити вже вироблені способи й форми праці, спілкування, сімейно-побутових відносин, суспільної дисципліни; регулювання взаємовідносин між людьми.
Досягається ця мета наочним прикладом, закликом чинити так, як чинить той, хто виконує звичай.
Обряд – різновид звичаю, це особлива колективна символічна дія, яка призначена для того, щоб наочно-образними засобами оформити й відзначити важливі події суспільного й особистого життя.

45


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал