Кондрашова Л. В. Лаврентьєва О. О




Сторінка3/20
Дата конвертації03.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
морально-духовні цінності – набуті попередніми поколіннями, незалежно від расової, національної чи релігійної приналежності, морально-духовні надбання, які визначають основу поведінки і життєдіяльності окремої людини або певних спільнот. А також національні моральні цінності – історично зумовлені і створені народом погляди, переконання, ідеали, традиції, звичаї, обряди, практичні дії, які
ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, але вирізняють певні національні прояви, своєрідності у поведінці, і є основою соціальної діяльності людей певної етичної групи [2].

На основі загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей можна окреслити коло якостей особистості, які становлять зміст морального виховання. Це гуманність, доброта, чесність, працелюбність, повага до батьків, людей взагалі, чуйність, милосердя, дисциплінованість, совісність, доброзичливість, національна гідність, скромність, справедливість, почуття колективізму,
інтелігентність, почуття патріотизму, інтернаціоналізму, материнства, екологічна і правова культура.
Узагальнюючи вищезазначене, можна зазначити, що сьогодні зміст морального виховання учнів в Україні визначає тріада: «громадянин – патріот – гуманіст». При чому кожне з цих понять має свої специфічні ознаки [16].
Мета морального виховання передбачає формування моральної культури людини відповідно до вимог суспільства.
З мети морального виховання випливають і завдання, до них відносять:
- формування моральної свідомості, тобто збагачення морального кругозору особистості, озброєння її етичними поняттями, моральними переконаннями і моральними оцінками відповідно до їх загальносуспільної сутності;
- формування моральної поведінки – звичок і навичок, моральних вчинків особистості;
- формування єдності моральної свідомості і поведінки школяра.
Формування моральної культури школярів – складний, динамічний процес.
Педагогу, що здійснює цей процес, доцільно чітко знати шляхи, якими йде моральне становлення особистості. До них відносять:

21

вироблення емоційно-позитивного стилю взаємин у системи вихователь- вихованець, учитель-учень; обґрунтованість необхідності моральної вимоги; створення в класі, школі морально-психологічного клімату; заохочення самостійної діяльності школярів, що стимулює формування моральних потреб їхньої особистості; висунення вимог таким чином, щоб учень їх сприймав як власні; забезпечення єдності слова і справи.
Моральне виховання здійснюється в процесі всієї життєдіяльності особистості, з урахуванням віку і того середовища, що впливає на її моральне становлення.
Шляхи організації спеціальної роботи з виховання моральної культури школярів мають свою специфіку під час організації навчального процесу, позакласних і позашкільних виховних заходів, сімейного виховання.
У ході організації морального виховання важливо педагогічно обґрунтовано організувати роботу з морального досвіду в колективному житті, у спілкуванні, у спільній діяльності при вихованні моральних звичок і формуванні моральних почуттів, навичок і звичок моральної поведінки.
Отже, класний керівник задля здійснення морального виховання має вирішити ряд важливих завдань у системі організації виховної роботи [36]:
1. Підпорядкування всіх сторін виховної роботи моральному розвитку школярів.
Тобто зміст і форми виховних заходів повинні мати чітку моральну спрямованість і сприяти моральному розвитку учнів. Класному керівникові необхідно завжди глибоко продумувати морально-формуюче значення виховного впливу й акцентувати увагу на тих його змістових і методичних сторонах, які сприяють розширенню моральних знань школярів, спонукають їх до аналізу власної поведінки й збагаченню морального досвіду.
2. Узгодження позаурочної морально-роз'яснювальної роботи з моральним вихованням учнів у процесі навчальних занять і додання їй необхідної системи й цілеспрямованості.
3. Залучення кожного школяра в практичну суспільно-політичну, трудову й культурно-масову діяльність для виховання в них моральних навичок і звичок, формуванню єдності слова й поведінки.
4. Забезпечення тісного взаємозв'язку й комплексного здійснення політичного, морального й трудового виховання, що сприяє формуванню в учнів активної життєвої позиції.
Надзвичайно актуальні в системі сучасного морального виховання проблеми статевого виховання школярів, ставлення до праці. Дармоїдство, наркоманія, алкоголізм, проституція, агресивність, жорстокість молоді далеко не повний перелік негативних явищ, з якими школа зіштовхується щодня.
Отже, моральне виховання включає: формування у людини усвідомлення зв'язку з суспільством, залежності від нього, необхідності погоджувати свою поведінку з інтересами суспільства; ознайомлення з моральними ідеалами, вимогами суспільства, доведення їх розумності; перетворення моральних знань в моральні переконання; формування стійких моральних відчуттів і якостей, високої

22

культури поведінки і звичок.
Методика організації морального виховання:
1.
Усвідомлення вихователем основної мети роботи з формування моральної культури, створення ідеального образу особистості вихованця.
2.
Вивчення стану проблеми:
- рівня сформованості в учнів моральної культури відповідно їх віку;
- соціально-побутових умов вихованців;
- основних впливів на формування морального обличчя;
- моральних ідеалів вихованців.
3.
Визначення конкретних завдань, серед яких:
- формулювання й засвоєння моральних понять учнями;
- збагачення емоційного світу дітей моральними переживаннями й формування моральних почуттів;
- озброєння учнів знаннями про мораль, розкриття її сутності, соціальної й психологічної доцільності моральних норм;
- формування культури й організації повсякденного побуту, навичок і звичок моральної поведінки;
- систематичне нагромадження й збагачення досвіду моральної поведінки шляхом організації практичної діяльності дітей;
- озброєння знаннями та організація морального самовиховання дітей.
4.
Планування й проведення роботи у системі, включаючи:
- створення моральних традицій у колективі (реакція на вчинки, дії, побудова стосунків відповідно до встановлених норм і традицій),
- створення системи наукових знань про моральні поняття, що відбувається у поступовій заміні побутових уявлень науковими, знайомстві з традиціями та звичками народу.
- забезпечення умов для використання понять у конкретних діях та вчинках, що призводить до формування переконань.
5.
Моніторинг виховної роботи.
Ефективність морального виховання багато в чому залежить від правильного вибору та оптимального поєднання різних способів впливу на особистість, тобто методів виховання.
За однією з найпоширеніших класифікацій основні методи морального
виховання поділяються на: 1. Методи формування моральної свідомості; 2. Методи формування досвіду моральної поведінки. Крім того, важливими й доцільними є методи стимулювання – заохочення і покарання, які є своєрідними регуляторами дії основних впливів на вихованців. Проте варто додати до них й метод гальмування, що передбачає застереження, припинення дій учнів, які можуть призвести до неправильної поведінки.
Разом з тим, М.І.Рожков та Л.В.Байбородова виділяють бінарні групи методів, стосовно морального виховання-самовиховання особистості, розглядаючи ці два процеси як взаємопов’язані. Це: переконання й самопереконання (вплив на
інтелектуальну сферу школяра), стимулювання й мотивація (мотиваційна сфера), навіювання й самонавіяння (емоційна сфера), вимога й вправа (вольова сфера), корекція й самокорекція (сфера саморегуляції), метод виховних ситуацій й соціальні проби-випробування (предметно-практична сфера), метод дилем і рефлексія

23

(екзистенціальна сфера) [36].
У структуру виховних справ з морального виховання педагог включає відомості про людську мораль, як частину людської культури. Однак кінцева і головна мета моральних виховних справ є формування моральної поведінки. Виховні справи мають, таким чином, складати ланцюг моральних вчинків в щоденних життєвих ситуаціях. А система вчинків веде до формування моральної звички, потреби здійснювати моральні вчинки. Тому, необхідно враховувати наступне:
1. Не можна допускати, щоб процес морального виховання перетворювався на
«кампанію з боротьби». Виховання, як правило, це клопітка, непомітна, під час для вихованців, робота, що складається з повсякденних буденних справ, різноманітних методів.
2. Моральні якості особи не формуються без нагальної життєвої потреби.
Стародавня істина: «чини по відношенню до інших так, як ти хочеш, щоб вони чинили із тобою» може стати орієнтиром у виборі напрямків виховання моральної культури учня.
3. Слід намагатися, щоб якомога більше вчинків вихованців спонукалися благородними бажаннями, прагненнями особи до морального ідеалу – ось одне із
«золотих правил» виховання моральних якостей.
4. Необхідно пам’ятати, що високі моральні якості ґрунтуються на елементарних. Гуманізм, пошана до людей, милосердя не можна виховати, не виробляючи навичок культурної поведінки: ввічливості, запобігливості, делікатності в словах, умінь спілкуватися.
5. Як відомо для виховання колективізму, громадянськості, свідомої дисципліни і багатьох інших моральних якостей повинні бути засвоєні конкретні звички: піклуватися про інших, співчувати людям, гальмувати свої егоїстичні пориви, виконувати вимоги колективу, зобов'язання перед людьми, відповідати за свої слова і дії тощо.
6. Слід мати на увазі, що через призму моральних якостей розглядаються і негативні звички: дуже голосно говорити, не слухати або переривати інших.
Для організації морального виховання найбільш ефективними є лекції, інформ- дайджести, «усні журнали», «круглі столи», читацькі конференції, звичайно й бесіди, тематика яких може бути «Про культурні звички», «Поговоримо про етикет», «Ввічливість на кожен день», «Завтрашній характер у сьогоднішньому вчинку» тощо. Однак, виходячи з необхідності формування в учнів не тільки знань моральних норм, але й моральні звички й переконання, найбільш доцільними є так звані активні методи морального виховання. Це, переш за все: диспут, дискусія, етична бесіда. Їх тематика, звісно, залежить від віку учнів. Орієнтовно вона може бути такою: «Без добрих справ немає доброго імені», «Чи кожна людина може бути щасливою?», «Умій бути вдячним», «Що таке людська душа?» і ін.
Цікавими та сучасними виявляються й такі форми морального виховання як семінари-практикуми «Практикум спілкування», «Хочу-можу-треба», «Привіт, я конфлікт!», клуби та факультативи «Ми живемо серед людей», «Співпрацюємо у команді», «Школа молодої людини» і ін.
Велику увагу слід приділити сумісній роботі школи та сім’ї у формуванні моральної культури особистості учня. Передбачити тематичні батьківські збори, лекторії, індивідуальні консультації. Ввести у практику роботи проведення спільних

24

виховних заходів, таких як: «круглий стіл» на тему «Цінності моєї родини», гра
«Тато, мамо, я – дружна сім’я», диспут «Батьки та діти, чи друзі?» тощо.
Матеріалом для цієї роботи може бути «Азбука моральних заповідей», яку складено на основі книги В.О. Сухомлинського «Як виховати справжню людину».
Наведемо найважливіші моральні поняття:
Батьківщина – твій дім, твоя колиска. У рідному домі не завжди все гаразд. Є в нас своє лихо і горе. Говорячи про них, пам'ятай: ти говориш про лихо і горе свого рідного дому... Говорити про недоліки – для цього великого розуму не треба. Зневажай демагогію і балаканину. Думай і роби все для того, щоб перемогли добро і справедливість...
Батько – найрідніша, найдорожча для тебе людина, в образі якої втілюється людська відповідальність за твою появу на світ, за кожний твій крок, вчинок, за весь твій життєвий шлях – від народження до смерті... Бути гідним свого батька – твоя особиста честь.
Будьте добрими дітьми для своїх батьків. Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти – говорить українська народна мудрість. Старість невідворотна, смерть – невблаганна, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від поганих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від твоїх батьків, а й від вас самих – дітей.
Бути справжньою людиною – це означає віддавати сили своєї душі в ім'я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими, щоб у кожної людини, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишилося щось хороше від тебе, від твоєї душі.
Бережи та шануй пам'ять про померлих. У кого немає в душі минулого, в того не може бути й майбутнього. «Кожна людина – це неповторний світ. Під кожним нагробком – світова історія» (Г. Гейне).
Гідність – мудра влада тримати себе в руках. Благородство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро й тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. Гідне повинно стати самою суттю твоєї духовної культури...
Дідусеві й бабусі – почесне місце в домі. Якщо вирішується якась нелегка і непроста справа – перше слово нехай належить дідусеві й бабусі.
Не соромся і не бійся поділитися з ними своїми радощами або горем, вони вміють освітлювати людську радість мудрістю життя, і радість зробить тебе подвійно щасливим...
Жіночість – це найвищий вияв людської краси. В цій красі – народження нового життя, цвітіння розвитку. Носій і творець життя – жінка – найглибше втілює високоморальне ставлення до майбутнього людства. Поважати жінку – означає поважати життя.
Знання – неоціненне багатство, якого маєш ти набути в роки дитинства, отроцтва, ранньої юності. Те, чого ти не здобув у юні роки, ніколи не здобудеш потім. Твій обов'язок – учитися в повну міру своїх сил.
І ще є одне духовне начало в нашій людській любові. Це – наша
потреба в людині. Не можна жити без почуття й усвідомлення того, що ти комусь потрібен, що хтось бачить увесь сенс свого життя лише тому, що є
Б
Г
Д
Ж
З
І

25

на світі ти.
Краса – могутній засіб виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння й відчуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса – це яскраве світло, що осяває світ... Я б назвав красу гімнастикою душі – вона випрямляє наш дух, нашу совість, наші почуття, переконання. Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш себе.
Любов до людей – це твоя моральна серцевина. Любов – могутня вихователька. Вона робить людину чистішою, чеснішою, щирішою, вимогливішою і суворішою в додержанні основ життя...
Людина залишає себе насамперед у людині. У цьому наше безсмертя. У цьому найвище щастя і сенс життя. Якщо ти хочеш залишитися в серці людському – виховуй своїх дітей. Виховання людини – найважливіший громадський обов'язок.
Мати творить твою неповторну особистість – ось у чому сенс, мистецтво і майстерність того, що ми називаємо народженням. Берегти матір – означає турбуватися про чисте джерело, із якого ти пив від часу свого першого дихання і будеш пити до останньої хвилини свого життя.
Мужність – це справжня краса духу й тіла, переконань і вчинків. Мужність робить людину могутньою і доброю, сильною і ласкавою.
Ніколи не забувай про свою теплу, затишну колиску, з якої ти вилетів, як пташеня, якби не вона – ти був би ніщо, перед тобою не відчинилися б двері у величезний світ Батьківщини.
Опановуй головне в духовній культурі – культуру людських відносин: умій розрізняти в людині світле і темне. Те, що ми називаємо повагою до людини, – це віра в добре начало в ній.
Праця – це не тільки лопата й плуг, а й думка. Дуже важливо, щоб наші вихованці переконалися на власному досвіді, що думка – це нелегка праця, і саме її складність, трудність і дає людині валику радість.
Рід людський складається з поколінь, – це велика мудрість нашого буття...
Повага, шанування старших поколінь – закон нашого життя.
Поважати старших треба тому, щоб утверджувати гідність кожної людини.
Скромність – це дисципліна людських відносин, вчинків, бажань, думок і почуттів, волі та характеру. Бути скромним – означає ні на мить не забувати, що кожна людина, з якою ти спілкуєшся, має свою гідність, і твоє справді вільне і щасливе життя полягає в тому, щоб утверджувати гідність кожної людини.
Совість живе в людському житті лише на поживному ґрунті совісності, сорому; совість – це знання, багато разів помножене на переживання, почування, а похідними цієї дії є сором, відповідальність і обов'язок, повинність.
Соромся порожнечі душі. Найбільше соромся того, що в тебе немає своїх святинь, своїх непохитних, незаперечних істин, правил, принципів.
Соромся слабовілля, безпринциповості, «безхребетності». Гори від сорому, якщо відчуваєш, що в тобі заворушився мерзенний черв'ячок, ім'я якому «моя хата з краю».
К
Л
М
Н
О
П
Р
С

26

Соромся байдужого ставлення до життя, виконання обов'язку.
Соромся безвідповідальності, легковажності своїх почуттів, уподобань, у своїх почуттях треба бути вірним і зобов'язаним.
Соромся безкультурності. Невігластво розуму і почуттів збіднюють людину, роблять її примітивною.
Терпимість і непримиренність – дуже важливі елементи духовної культури, які тобі треба опанувати для того, щоб орієнтуватись у безмежно складному світі людських пристрастей і характерів.
Умій відчувати поряд із собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ – радість, горе, біду, нещастя.
Умій бути вдячним. Почув похвалу – дякуй і радій, що ти рухаєшся в напрямку людської досконалості. Почув докір, осуд – дякуй за те, що тебе вчать жити.
Умій правильно бачити навколо себе щедрість і скнарість, справжнє багатство душі й потворну убогість.
Умій жаліти і шкодувати, берегти і оберігати; умій побачити ту безмежно дорогу людську цінність, де від золотої купи залишилося кілька зернинок, від яскравого і гарячого багаття – кілька жаринок, від багатого плодозбору – кілька яблук.
Умій бути скромним, оберігати себе й інших від зухвальства, несправедливості, надокучливості.
Учитель творить людину. Ці мудрі й вагомі слова можна сказати тільки про матір і батька. Знай, що велике щастя вчителя – бачити тебе таким, яким він створив.
Школа – це духовна колиска народу. Чим більше піклування про свою колиску виявляє народ, тим блискучіше його майбутнє, школярі – це не просто діти, які зібралися в одному місці. Вони являють собою дитяче суспільство, що живе за своїми гармонійними законами.
Юнаки і дівчата, ви повинні знати історію свого народу, у ваші душі мають увійти кращі народні традиції, стати для вас святим законом.
Якщо ти робитимеш тільки те, що хочеться, якщо активність твоя спонукатиметься тільки передчуттям задоволення – в житті у тебе нічого не буде дорогого і святого, душа твоя не осягне, що таке любов, відданість, бажання твої будуть низькими і убогими, а життя без благородних
/людських бажань – порожнім і нудним.
Зміст виховного заходу з формування моральної культури повинен:
1) відповідати потребам учнів, реаліям життя школярів;
2) містити розбір конкретних життєвих ситуацій;
3) ураховувати необхідність в уточненні моральних понять;
4) спонукати до емоційного відгуку на матеріал, що обговорюється;
5) передбачати узагальнення, усвідомлення та подальші роздуми над проблемою;
6) надавати конкретні рекомендації, формувати досвід моральної поведінки.
Т
У
Ш
Ю
Я

27

Методика «Розуміння моральних цінностей»
Вам буде запропоновано три групи завдань, що стосуються моральних цінностей.
Розв'язуючи їх, ви маєте нагоду перевірити, чи правильно розумієте сутність понять.
Завдання І
Необхідно вибрати з числа запропонованих варіантів той, що найбільше підходить до даного поняття
1. Добра людина — це та, яка... а) відзначається високими моральними якостями; б) чуйно ставиться до всього живого; в) ввічлива; г) не любить підкреслювати своїх достоїнств.
2. Справедливість — це... а) об'єктивне, неупереджене ставлення до себе та інших людей, пов'язане із розумінням невід'ємних прав людини; б) сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці; в) сумлінне ставлення до своїх обов'язків; г) слідування нормам, правилам, канонам поведінки.
3. Відповідальність — це... а) постійність у своїх поглядах і почуттях; б) сукупність рис, що характеризують позитивні якості, честь, гідність тощо; в) усвідомлення людиною своєї громадянської ваги; г) усвідомлений обов'язок відповідати перед своїм сумлінням і суспільством за кожний свій вчинок, дію, слово.
4. Працелюбність — це... а) дотримання твердо встановленого порядку, який є обов'язковим для всіх членів даного колективу; б) завзятість, стійкість, непохитність у досягненні певної мети; в) потреба спрямовувати фізичну та розумову енергію на створення або перетворення матеріальних або духовних, цінностей; г) сумлінне виконання певної справи.
Завдання II
До поданого слова доберіть з чотирьох запропонованих синонім (вибрати можна
тільки одне слово):
1) відповідальність і... а) обов'язок, б) совість, в) чесність, г) гордість;
2) працелюбність і... а) щирість, б) цілеспрямованість, в)активність, г) сила;
3) доброта і....а) довіра, б) милосердя, в) хоробрість, г) скромність.
4) справедливість і... а) чесність, б) неупередженість, в) тактовність, г) вірність.
Завдання ІІІ
До поданого слова доберіть одне протилежне за значенням:
1) добрий і... а) жадібний, б) злий, в) сердитий, г) чужий;
2) працелюбний і... а) розумний б) закоханий, в) лінивий, г) сонний;
3) відповідальний і... а) забудькуватий, б) безвідповідальний, в) нечесний, г) лицемірний;
4) справедливий і... а) немилосердний, б) невірний, в) жорстокий, г) несправедливий.

Опрацювання результатів
Нарахуйте собі по два бали за варіанти відповідей 1б, 2а, 3г, 4в, у першому завданні; по одному — за варіанти 1а, 2в, 36, 46 у другому і так само за відповіді 1б, 2в, 3б, 4г – у третьому завданні.
Інтерпретація: Якщо ви отримали 15-16 балів, то ваші знання моральних цінностей знаходяться на високому рівні. Ви правильно розумієте сутність основних моральних цінностей і можете вдало оперувати моральними поняттями. Хотілося б вірити, що ваші знання знаходяться застосування у повсякденному житті.

28

9-14 балів. Ви інтуїтивно розумієте сутність моральних цінностей, беручи свої уявлення з реального життя. Але вам варто визначити, що означає бути добрим, справедливим, відповідальним, працелюбним.
8 балів і менше. Ви навряд чи розумієте, що таке моральні цінності, але це не свідчить про вашу аморальність. Можливо, варто замислитися над тим, якою людиною ви хочете бути, а не плисти за течією.
Коментар: 15-16 балів свідчать про високий рівень розуміння сутності моральних цінностей, 9-14 — про середній і 8 балів — про початковий.

1. У чому вбачається кінцева мета морального виховання? Чим
визначається успіх педагогічного впливу на моральну свідомість учня?
2. Опишіть виховний ідеал, до якого Ви хотіли б прагнути?
3. Чи можуть існувати «готові рецепти» морального виховання школярів?
Формування культури поведінки учнів
Щоб виховання культури поведінки здійснювалось успішно, потрібно збудити у школярів прагнення до виконання норм і правил етикету, до постійного їх додержання у повсякденному житті.
Культура поведінки – це ціла низка моральних умінь і навичок. Навичка як автоматизована дія перетворюється в звичку. Чим частіше вихованець застосовує на практиці те чи інше правило, тим міцніша звичка, а отже, і природніша, красивіша поведінка. Недарма кажуть, що звичка – друга вдача.
Як відомо, риси особистості, її моральні якості ґрунтуються на усталеному фоні позитивних звичок.
Формування культурних звичок починається з вправлення у виконанні правил ввічливості за такою схемою:
демонстрування зразка  відтворення його учнями  тренування.
Так, навчаючи дітей поводитись за столом, учитель сам або разом з кількома учнями показує, як користуватись столовими приборами, як правильно сидіти, спілкуватись за столом, як гарно накривати на стіл тощо. А потім, організовуючи опанування вихованцями практичних навичок у процесі послідовного повторення, тренування, контролює правильність виробленого вміння.
На початковому етапі формування етичної звички важливо, щоб усі учні зрозуміли її моральну сутність усвідомили корисність у різних життєвих ситуаціях, значення її для себе й інших людей.
Запроваджуючи систему вправ, що ознайомлюють учнів з способами виявлення ввічливості у спілкуванні, вчитель нагадує їм про специфіку норм спілкування у школі й на вулиці, в бібліотеці, транспорті, місцях громадського відпочинку, підкреслює відмінність у звертанні до вчителів, старших і однолітків, наводить позитивні і негативні приклади, що переконують у необхідності мати культурні навички.
Відповідно до правил і норм культурної поведінки учнів вправи мають характер поведінкової (практичної) чи комунікативної дії: учні можуть вправлятися в правильній ході, поставі або тренуватися у ввічливому привітанні, зверненні з проханням, вибаченням тощо. Так в учнів формуються вміння й навички виражати позитивні емоції у спілкуванні, зважати на зручності та інтереси інших; з’являється

29


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал