Кондрашова Л. В. Лаврентьєва О. О




Сторінка2/20
Дата конвертації03.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

народів, що населяють Україну; виховання духовної культури особистості; створення умов для вільного вибору нею своєї світоглядної позиції; утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей; формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря; забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров'я; виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки; формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю; забезпечення високої художньо-естетичної освіченості і вихованості особистості; формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою; розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації; формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин.

Визначіть мету виховної роботи, позакласної роботи? У чому саме їх
відмінність. Схожість?
Форми виховної роботи та їх класифікація
Виховна діяльність класного керівника ззовні проявляється саме через комплекс заходів – форми виховної роботи.
Часто у педагогічній практиці вихователем неправильно усвідомлюється сутність форм виховної роботи, їх ототожнюють з методами.
Однак метод у перекладі із грецької означає шлях до чого-небудь, спосіб пізнання, дослідження. Методи виховання – це шляхи, способи впливу вихователя на свідомість, волю, почуття, поведінку вихованців з метою досягнення в них заданих якостей.
Тоді як форма (від лат. forma – зовнішній вигляд, зовнішній обрис, певний, стійкий порядок) є зовнішнім вираженням методу. Звідси формою виховання є зовнішня сторона організації виховної роботи, що пов’язана з кількістю тих, на яких спрямовують виховний вплив, часом, місцем та порядком його здійснення.
Форми організації виховання визначають певний вид заняття та постають як
виховні заходи, що втілюють у собі зміст виховної діяльності. Це – інформаційні повідомлення, класні години, бесіди за «круглим столом», диспути, усні журнали, колективні творчі справи, брейн-ринг, конкурси, читацькі конференції, гуртки, тематичні вечори, дискотеки, тижні науки і культури, свята народного календаря, клуби та об'єднання за інтересами тощо.
Як вважає В.С. Безрукова, педагогічна форма – це завершена педагогічна організація педагогічного процесу в єдності всіх його компонентів [1].

12

У загально-педагогічному розумінні форма виховної роботи – це усталений порядок організації конкретних актів, ситуацій, процедур взаємодії учасників виховного процесу, спрямованих на вирішення визначених педагогічних завдань
(виховних і організаційно-практичних); сукупність організаторських прийомів і виховних засобів, які забезпечують зовнішнє вираження виховної роботи [42, с.
103].
Для того, щоб розібратися в сутності поняття «форма виховної роботи», доцільно визначити яке місце це поняття займає в педагогічному процесі і які його функції.
Перша функція форм виховної роботи – організаційна, оскільки будь-яка форма виховної роботи передбачає вирішення організаційних завдань.
В ролі організатора може виступати як педагог-вихователь, так і учні.
Організація заходу відображає визначену логіку дій, взаємодії учасників.
Існують узагальнені методи (алгоритми) організації різних форм виховної роботи, які стали традиційними і використовуються педагогами (бесіди, колективні творчі справи, конкурси, вікторини і т.п.). Їх проведення передбачає проходження ряду стадій, етапів організаційної діяльності.
Але організаційна не єдина функція форм.
Друга функція форми – регулююча. Використання різних форм дозволяє регулювати як стосунки між педагогами і учнями, так і між учнями.
Різні форми по-різному впливають на процес згуртування групи школярів.
Саме завдяки формам, в яких заздалегідь закладається необхідність взаємодії учасників, відбувається формування норм соціальних відносин.
Третя функція – інформаційна. Реалізація цієї функції передбачає не тільки одностороннє повідомлення учням суми знань, необхідних їм у подальшому житті в суспільстві, але і актуалізацію тих знань, які вони мають, звернення до їх досвіду.
Таким чином, виходячи із функціонального підходу, форму виховної роботи можна визначити як основний компонент організації педагогічного процесу.
Одна форма виховної роботи відрізняється від іншої завдяки певним, притаманним їй, властивостям. Ними можуть бути: час підготовки і проведення, кількість учасників, умови й застосовувані засоби тощо. При усій розмаїтості форм виховної роботи можна виділити їх спільні риси та підходи, й отже, угрупувати їх.
За терміном проведення всі форми можна розділити на: короткочасні, тривалі, традиційні й, навіть, ситуативні.
Розпізнають форми за видами діяльності і виділяють – форми навчальної, трудової, спортивної, художньої, естетичної діяльності тощо. Найбільш вартісними у наш час є використання комплексних форм виховної роботи, у яких поєднується декілька видів діяльності. Наприклад етична бесіда «Як ти розумієш прекрасне?», економічна гра «Бюджет та хазяйство сім’ї», екскурсія в природу «Стежками партизанських дій» тощо.
За способом впливу педагога на вихованця розрізняють безпосередні й опосередковані форми виховної роботи, у останніх виховний вплив залишається прихованим від учнів.
За суб’єктом організації класифікації форм можуть бути такі: організаторами вихованців виступають педагоги, батьки та інші дорослі;

13

діяльність організована на основі співпраці між дорослими та вихованцями;
ініціатива і її реалізація належить учням.
Зрозуміло, що найбільш цінними є такі форми, у яких ініціатива й організація виходить з потреб учнів.
За кількістю учасників форми можуть бути:
індивідуальні (вихователь – вихованець); групові (вихователь – група дітей); масові (вихователь – декілька груп, класів, паралель).
Як критерій тут узята кількість учасників, що задіяні у заході. Індивідуальна форма – це робота з одним вихованцем; групова – від 5-7 вихованців до 25-40; масова – кількість вихованців необмежена. Практика показує: ефективність виховного процесу залежить від форми його організації. На перший погляд може здатися, що чим більша кількість вихованців бере участь у заході, тим нижче якість такої виховної роботи. Разом з тим, не слід забувати, що виховання учнів здійснюється у колективі та через колектив. Ця закономірність й робить достатньо ефективними групові форми виховної роботи.
Педагогічна теорія і практика накопичила досвід організації та проведення великої кількості форм виховної роботи. Це – диспути і дискусії, пізнавальні вечори
і творчі конкурси, колективні творчі справи, рольові та ділові ігри, бесіди «за круглим столом», етичні бесіди та інші.
Доволі часто можна зустріти розподіл форм виховної роботи за ступенем
новизни, це – традиційні, нетрадиційні, інноваційні, усталені, стереотипізовані тощо.
При цьому не слід вважати, що традиційні й усталені форми є застарілими та не дуже корисними для виховання учнівського колективу. Тут мається на увазі, що деякі з форм виховної роботи мають перевірений практикою найбільш доцільний порядок підготовки й проведення, що якнайкраще призводить до досягнення поставлених виховних завдань.
Кожна форма не повторює одна одну, а лише може бути схожа на неї й при цьому поєднувати у собі ознаки різноманітних наведених нами вище класифікацій
(див. рис. 1.1). Тому не викликає сумніву той факт, що кожна класифікація є вельми умовною, вона відображає лише один з великої кількості аспектів форм виховної роботи.
З огляду на це викликає зацікавленість класифікація форм виховної роботи
Е.В. Титової. Вона виділяє три основних типи форм виховної роботи: заходи,
справи, ігри [42, с.110].
Заходи – це події, заняття, ситуації в колективі організовані класним керівником для вихованців з метою виховного впливу на них.
Справи – це загальна форма роботи, у ній відбиваються важливі події, здійснені
і організовані членами колективу на користь і радість кого-небудь, у тому числі й кожного особисто. Приклади загальнокласних справ: тематичні класні години (двічі на місяць); класні збори (один раз на чверть); класні вечори, «вогники», дні
іменинника; вечори та зустрічі разом із батьками «Тато, мама і я – дружна сім'я» тощо.
Гра – це реальна діяльність, цілеспрямовано організована в колективі вихованців з метою відпочинку та розваги.

14


Як бачимо, запропонована Е.В.Титовою класифікація, відображає, по-перше, ступень активності вихованців у підготовці, організації та проведенні тої чи іншої форми виховної роботи, а по-друге, дозволяє виокремити різні цілі такої діяльності.
Знання методів, прийомів і засобів виховання, уміння правильно їх обирати й використовувати є ознакою високої майстерності педагога. Діяльність класного керівника сповнена педагогічною творчістю і не може бути обмежена певними рамками при виборі форм виховної роботи.
Сучасний класний керівник повинен не лише орієнтуватися в широкому спектрі сучасних інноваційних проектів, ідей, напрямків, різних моделей шкіл, а й мати у своєму арсеналі найефективніші виховні технології.

За кількістю учасників
Індивідуальні; групові; масові
За видами діяльності
Морального, естетичного, фізичного, трудового, економічного, розумового, екологічного, національного, емоційного тощо виховання або комплексні
За строком проведення
Короткочасні, тривалі, традиційні; ситуативні
За способом впливу вихователя
Безпосередні, опосередковані
За ступенем новизни
Традиційні, нетрадиційні, інноваційні, усталені, стереотипізовані
За
Е.В.Титовою
Заходи, справи, ігри
За суб’єктом організації
- підготовлені і проведені вихователями,
- підготовлені і проведені у співпраці з учнями,
- підготовлені і проведені учнями
Ф
О
Р
М
И

В
И
Х
О
В
Н
О
Ї

Р
О
Б
О
Т
И
Рис. 1. Класифікація форм виховної роботи

15

1.

У чому зміст виховної роботи? Хто здійснює
виховну роботу в сучасній школі?
2.

Що розуміють під методами виховання,
формами виховної роботи?
3.

Бесіда – є формою виховання чи методом виховного впливу?
Обґрунтуйте, наведіть приклади й теми бесід.
4.

Які класифікації форм організації виховної роботи Вам відомі? Які з них
Вам більше до вподоби, чому?
Питання
для
обговоренн
я:
Питання
для
обговоренн
я:
Питання
для
обговоренн
я:
Питання
для
обговоренн
я:
Питання для

обговорення:

16

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ
Виховні завдання, зміст та форми роботи класного керівника визначаються запитами, інтересами, потребами дітей та їх батьків, умовами класу, школи, соціуму, можливостями самого педагога. Далі ми розглянемо як саме відбувається реалізація змісту виховної роботи у конкретній діяльності класного керівника сучасної школи.
Планування виховної роботи
Планування виховної роботи у класі дозволяє значно зменшити частину непередбаченості у розвитку педагогічної ситуації, забезпечити наступність сьогоднішніх і завтрашніх дій, впорядкованість та ефективність виховної роботи.
Як показує педагогічна практика, до плану нерідко ставляться лише як до адміністративної вимоги, а процес планування, на жаль, обмежується рамками складання й написання плану. При такому підході план, безсумнівно, носить формальний характер і не може бути орієнтиром у діяльності [46].
Призначення плану - упорядкувати педагогічну діяльність, забезпечити виконання таких вимог до педагогічного процесу, як планомірність і систематичність, керованість і наступність результатів.
Планування – це спільна діяльність класного керівника, учнів і дорослих з визначення цілей, змісту та способів організації виховного процесу і життєдіяльності класного колективу, організаторів і учасників намічених справ, термінів їх проведення [47].
У самому загальному вигляді план виховної роботи – це документ, що вказує змістові орієнтири діяльності, визначає її порядок, обсяг, тимчасові рамки. Він виконує наступні функції [36]:
- спрямовуючу, визначальну, тобто указує конкретні напрямки й види діяльності;
- прогнозуючу, тобто побічно відбиває задум, представляє результати через конкретні дії;
- координуючу, організаторську, тобто, з одного боку, відображає те, яким чином, якими засобами діяльність організується й хто є її суб'єктом і об'єктом; з
іншого боку, указує порядок діяльності, її взаємозв'язок з іншими видами, а також визначає її місце й час, відповідає на питання: хто, що, коли й де повинен робити;
- контрольну: по-перше, сам педагог, користуючись планом, може контролювати реалізацію поставлених цілей; по-друге, за планом легко перевірити, наскільки він відповідає дійсності; більше того, рівень і якість плану відображає рівень професіоналізму педагога;
- репродуктивну (відтворюючу), тобто через будь-який проміжок часу за планом можна відновити зміст і обсяг виконаної роботи.
У школі традиційно склалася система планування. Маються на увазі такі плани:
- загально шкільний; - класних керівників; - вихователів; - органів самоврядування; - учнівських організацій; - трудових об'єднань учнів; - шкільних гуртків; - спортивних секцій; - бібліотеки; - батьківського комітету; - роботи у мікрорайоні; - план роботи заступника з виховної роботи.
Ці різноманітні плани, як правило, є відображенням єдиного виховного процесу даного навчального закладу, їх урахування під час створення плану виховної роботи, дає змогу класному керівникові вирішити найбільш важливі завдання.

17

Досвід передових шкіл показує, що плани повинні відповідати спеціальним вимогам та, у першу чергу, потребам суспільства у вихованні нового покоління. На жаль більшість планів являє собою конгломерат заходів, які не мають між собою нічого спільного, та не викликають в учнів бажання брати в них участь.
Які ж вимоги висуваються до планів виховної роботи. Дієвий та результативний план виховної роботи повинен:

Забезпечувати єдність та творчу реалізацію інструктивно-методичних настанов державних органів, потреб регіону, колективу самої школи (ювілейні дати, свята народного календаря тощо), спиратися на досягнення сучасної педагогічної науки;

Бути цілеспрямованим, конкретним, розумно насиченим, послідовним, систематичним, гнучким;

Спиратися на інтереси учнів;

Бути коротким та компактним;

Системним та комплексним – реалізовувати різноманітні напрямки виховання у конкретних виховних заходах за єдиною системою роботи;

Поєднувати словесні, наочні і практичні форми і методи виховання, які мають відповідати віковим особливостям учнів;

Забезпечувати спадкоємність змісту й форм діяльності: виключити неоправдане дублювання, ураховувати попередній досвід, відобразити перспективи в роботі;

Передбачати єдність педагогічного керівництва та активності вихованців.
Виходячи з цього можна сказати, що план виховної роботи, як документ, складається на тривалий термін (не менш ніж місяць), узгоджується з керівництвом школи.
Сьогодні існує розмаїття структур планів виховної роботи, однак всі вони обов’язково містять такі блоки:
I.
Короткий аналіз виховної роботи за минулий рік.
II.
Мета та завдання на новий навчальний рік.
III.
Характеристика класу (з урахуванням даних про рівень вихованості учнів).
IV.
Основні виховні справи з організації та розвитку класного колективу.
V.
Індивідуальна робота з учнями та активом класу (в розділі передбачаються методи та прийоми залучення конкретних учнів до підготовки й проведення важливих справ).
VI.
Робота з батьками (в розділі передбачається участь батьків у конкретних справах і допомога, яку вони надають).
Класний керівник, крім плану виховної роботи, має зошит (щоденник) роботи класного керівника та карту індивідуального розвитку учня.
У зошит роботи класного керівника записуються всі дані про учнів, заняття в позаурочний час, дані про здоров'я й харчування, про чергування по класу й школі, про роботу з батьками (збори, лекторії, індивідуальна допомога тощо), про роботу з учителями, що працюють в класі.
Основні етапи планування виховної роботи в класі:
1. Аналітична діяльність: аналіз виховної роботи за попередній термін, аналіз стану розвитку учнів та учнівського колективу.
2. Цілевизначення – процес постановки перспективних завдань та вибір шляхів

18

їх виконання. Формулюючи завдання виховної роботи, класні керівники спираються на «Орієнтовний зміст виховання в національній школі», яким визначено загальні завдання з кожного напряму виховання відповідно до вікових особливостей учнів.
Ці завдання мають такою ураховувати конкретні умови виховання (вік, вихованість, соціальне оточення).
3. Моделювання класним керівником образу класу та процесу виховання у ньому.
4. Колективне планування (найскладніший етап).
5. Уточнення, коректування педагогічного задуму та оформлення плану виховної роботи.
Плануючи певні виховні заходи, необхідно враховувати конкретні умови: вік учнів, рівень їх вихованості, стан успішності та дисципліни, стадії розвитку учнівського колективу, наявність матеріальної бази тощо. Важливо передбачити якнайбільше практичних справ і залучення до їх виконання самих учнів.
При плануванні виховної роботи необхідно враховувати [36]: результати виховної роботи й висновки, отримані в ході аналізу; виховні й організаційно-педагогічні завдання; матеріали, ради й рекомендації педагогічної й методичної літератури з виховної роботи; передовий досвід країни, міста, школи; можливості батьків, громадськості; виховний потенціал соціального оточення школи, підприємств, культурних установ; традиційні свята навчального року; події, факти, пов'язані з життям країни, міста, села; події, дати, пов'язані з життям і діяльністю видатних людей; традиції школи; справи, проведені найближчими культурними установами; пропозиції педагогів, учнів, батьків.
У плані виховної роботи виховний вплив концентрується у певній формі, які постають у вигляді виховних заходів, справ учнівського колективу.
Жодний план не може бути догмою. Глибокий та щоденний аналіз позитивних та негативних тенденцій у житті учнівського колективу дає можливість та забезпечує необхідність їх постійного удосконалення та змін. Тільки життя та конкретні результати виховання школярів можуть бути критерієм їх правильності та ефективності.
1. Які функції виконує план виховної роботи?
2. Які вимоги висуваються до планування
виховної роботи?
3. Як треба здійснити планування в класі, щоб створити дієвий план
виховної роботи?
Питання для

обговорення
:

19

Моральне виховання школярів
Моральне обличчя особистості – найважливіший показник її всебічного і гармонійного розвитку, який не втрачає своєї актуальності і в умовах демократизації суспільства, переходу до ринкових відносин. У зв’язку з цим школа покликана створити соціокультурне середовище, що стимулює і забезпечує розвиток моральної свідомості, стійких моральних якостей, моральних потреб особистості, формування
її активної життєвої позиції.
Теорія морального виховання – це система науково-педагогічних знань про закономірності, що характеризують сукупність впливів на свідому поведінку школярів, розвиток та становлення моральної зрілості особистості.
Розглянемо найважливіші поняття, якими оперує теорія морального виховання.
Моральне виховання – це цілеспрямований і організований процес формування моральних якостей особистості, рис характеру, навичок і звичок моральної поведінки, на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.
Моральна культура – це соціально обумовлений рівень розвитку особистості, що забезпечує поведінку (дії та вчинки людини) відповідно до моральних правил та норм, прийнятих у суспільстві.
Моральну структуру особистості розглядають як сукупність:

моральної свідомості (знання, погляди, переконання, судження, оцінки,
ідеали);

морально-вольових рис характеру (наміри, установки, мотиви);

та умінь орієнтувати поведінку (дії, вчинки, навички та звички).
Уся ця сукупність й створює контури цілісної структури моральної культури особистості школяра, у той час як її внутрішній зміст складає інтеграція якостей, які вирізняють ставлення особистості до людей, до праці та її результатів, до самої себе.
Морально розвинутою особистістю слід вважати таку, яка на певному віковому етапі досягає рівня розвитку, коли починає керувати своєю поведінкою, й при цьому надає їй оцінюванні характеристики.
Моральна культура людини, при цьому, виступає як один з важливих показників, як результат кропіткої роботи всього педагогічного колективу.
Моральне виховання тісно пов’язане з іншими складовими системами виховання. Його результативність неможлива повною мірою без реалізації фізичного, розумового, естетичного, трудового компонентів виховного процесу.
Основи морального виховання становить етика. Етика (від греч. ethika – звичка, норов звичай) – філософська наука про мораль, її природу, структуру та особливості
її походження у конкретному суспільстві, про розвиток моральних норм і взаємовідносини між людьми.
Моральне виховання характеризують поняття:
Мораль (від лат. maras – звичай) – система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми.
Мораль регулює поведінку людини у всіх сферах суспільного життя – у праці, побуті, політиці, науці, в сімейних, особистих, колективних, міжнаціональних та міжнародних стосунках.
Моральний ідеал – образ, що втілює у собі найвищі моральні якості, є взірцем,

20

до якого слід прагнути. Це та вершина моральної досконалості, яка спонукає особистість до саморозвитку і на яку зорієнтований виховний процес.
Моральна норма – вимога, яка визначає обов’язки людини щодо навколишнього світу; конкретні зразки, які орієнтують поведінку особистості, дають змогу оцінювати й контролювати її.
Моральний кодекс – зведена в систему сукупність моральних норм.
Моральні переконання – стійкі, свідомі моральні уявлення людини, відповідно до яких вона вважає за потрібне діяти так і не інакше.
Моральні почуття – стійкі переживання у свідомості людини, пов’язані із оцінкою стосунків між людьми.
Моральні якості – типові моральні риси поведінки людини.
Моральність – втілені у практичній діяльності людей моральні переконання, моральні ідеали, норми, почуття та принципи.
Зміст морального виховання учнів зумовлений потребами і вимогами суспільства до формування всебічно розвиненої особистості, рівня її моральності.
В основу змісту морального виховання учнів покладені загальнолюдські


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал