Кондрашова Л. В. Лаврентьєва О. О



Pdf просмотр
Сторінка19/20
Дата конвертації03.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

4) вибір форми моніторингу;
5) визначення об'єкта спостереження (рівень знань, рівень вихованості, якість викладання, характер педагогічного впливу на учнів, взаємодії в системі «учитель – учень», взаємодія сім’ї та школи, форми та методи виховного впливу тощо);
6) вибір методів моніторингу.
Далі ми зупинимося на конкретних формах і методах моніторингу якості виховної роботи.
У загальнопедагогічному розумінні складовими моніторингу виховної
роботи є: форми поточної оцінки спостережуваного явища, процесу, педагогічного факту; форми проміжної оцінки, відстеження змін шляхом аналізу самостійних робіт і контрольних завдань; фіксація зібраної інформації в каталожних картках; підсумкова атестація; підсумкові педради й консиліуми за результатами спостереження, узагальнення й аналіз процесу, що відслідковується, явищ або педагогічного факту.
До найбільш розповсюджених форм педагогічного моніторингу варто віднести: психологічний практикум; консультації; індивідуальні й групові бесіди; тренінги; педагогічний консиліум; класні збори тощо.
Методологічні основи діагностики виховної роботи
Необхідність вивчення учнів зумовлюється потребою у визначенні вихідного рівня сформованості в дитині певних рис для удосконалення процесу навчання та виховання. Формування дитини відбувається у учнівському колективі, який є середовищем для розвитку й вдосконалення кожного окремого учня, саме через колектив вихователь впливає на процес становлення особистості, отже не менш важливим є діагностика рівня розвитку учнівського колективу.
Для реалізації такого підходу вивчення особистості учнів і учнівських колективів повинно проходити відповідно до певних вимог, які визначаються, з одного боку, основними загально-психологічними принципами, а з іншого – конкретними умовами навчально-виховного процесу [46]. Ось ці вимоги:
Вивчення повинно бути спрямовано на виявлення особливостей процесу психічного розвитку кожного учня.
Оцінка результатів діагностики психічного розвитку учнів має проводитися шляхом порівняння їх з результатами минулих діагностичних перевірок, з метою визначення напрямку і величини просування у розвитку. Тобто у динаміці.
Дослідження процесу психічного розвитку кожного учня здійснюється поетапно протягом усіх років навчання.
Діагностика повинна виявляти не тільки наявний рівень розвитку, а проводиться з урахуванням можливої «зони близького розвитку».
Рівень розвитку повинен бути описаний як змістова характеристика відповідної діяльності учня, а процес розвитку – розглядатися як зміна якісно своєрідних етапів розвитку цієї діяльності (наприклад, «виявлений рівень розвитку мислення відповідає віковим особливостям учня та цілком адекватний вимогам профільного навчання»).

170

Вивчення особливості школярів і їх колективів важливе не само по собі, воно повинно бути спрямоване на вирішення визначеного педагогічного завдання.
Повинно охоплювати всі сторони психічного розвитку учня, тобто відбуватися комплексно.
З урахуванням індивідуальних та вікових особливостей: експериментальні завдання повинні подаватися в доступній формі для кожного з учнів певної вікової групи.
Ґрунтуватися на принципі гуманізму – опорі на позитивні риси особистості, а також принципах науковості, доступності, урахування індивідуальних та вікових особливостей учнів.
Дослідження психологічного розвитку повинно проводиться в природних умовах.
Діагностика повинна охоплювати всіх учнів без винятку і проводиться
систематично, згідно запланованих термінів діагностичних зрізів за кожним з параметрів психологічного розвитку.
Сьогодні існує чимало різноманітних методик щодо вивчення учнів та учнівського колективу. Проте не завжди можна говорити про їх вагомість і значущість, адже є науково-обґрунтований й експериментально перевірений ряд
вимог до відбору методик педагогічної діагностики:

Проводячи дослідження, вчителеві необхідно використовувати не одну якусь методику, а їх систему, що обслуговує реалізацію певної виховної мети.

Методики, що складають таку систему повинні мати природний характер
(являти собою звичайне навчальний або виховний засіб) та підбиратися з урахуванням вікових, індивідуальних та гендерних особливостей учнів.

Для отримання достеменних результатів необхідно, щоб методики та прийоми не тільки охоплювали усі сторони об'єкту, що досліджується, але й взаємно перетиналися.

Підбирати методики необхідно так, щоб кількісний аналіз даних не був громіздким.

Методики мають забезпечувати коректну процедуру проведення та обробки результатів.

Учень Вашого класу став раптом відлюдкуватим. Запропонуйте
систему методів діагностики для розв’язання цієї проблеми
Процес вивчення учнів є складною i відповідальною ділянкою роботи кожного вчителя i передусім класного керівника. Результати цієї роботи мають бути основою планування i проведення виховної роботи з учнями, а також дозволяють координувати роботу з учителями, батьками учнів та іншими вихователями, які здійснюють навчально-виховну роботу з конкретним учнем i колективом вихованців в цілому. 3 цією метою класний керівник ретельно i систематично має фіксувати
результати діагностики особистості учнів i класних колективів. Це має бути своєрідним банком даних рівня й особливостей фізичного, психологічного i соціального розвитку кожного учня. До такого банку даних повинні мати доступ усі, хто займається навчально-виховною роботою з конкретними учнями, класом.
Можна запропонувати декілька підходів до фіксування результатів вивчення

171

учнів.

У загальному зошиті на кожного учня відводити 2-3 сторінки i періодично у певній системі, стосовно програми вивчення учнів, фіксувати дані психічного i соціального розвитку учня.

Використовувати для систематизації результатів вивчення учнів так звану
«Особисту картку учня». Вона дає змогу чітко дотримуватися вимог програми вивчення, бачити динаміку розвитку особистості під час переходу учнів з одного класу до наступного [10].

Використовувати зведену таблицю результатів, а також діаграми, графіки, що дозволяє прослідкувати особливості розвитку класу, а також наочно побачити динаміку розвитку кожного учня.

Систематично узагальнювати рейтинг учня з певних параметрів (успішності, суспільної активності, участі у підготовці та проведенні суспільно-корисних справ, заходів, якості чергування, виконання доручень тощо).
ОСОБИСТА КАРТКА УЧНЯ
Прізвище, ім'я, по батькові _____________________________________________
Демографічні дані: _____________________________________________________
Рік, місяць, число народження ___________________________________________
Прізвище, ім'я, по батькові матері і батька_________________________________
Професія, місце роботи батьків____________________________________________
Домашня адреса, телефон ________________________________________________
Компоненти психолого- і соціально-педагогічного розвитку учня за класами навчання
Клас
Параметри
Загальні процеси діяльності особистості
Увага
Мовлення
Особливості спілкування
Відчуття
5-й клас і т.д.

Пізнавальні процеси особистості
Сприйняття
Пам’ять
Мислення
Уява
5-й клас і т.д.

Емоційно-вольова сторона діяльності особистості
Посидючість
Емоційність
Витриманість Стриманість
5-й клас і т.д.

Психологічні особливості
Темперамент
Характер
Здібності
Провідні мотиви
5-й клас і т.д.

Особливості соціально-педагогічного досвіду

172

Типові особливості поведінки,
їх мотиви
Особливі випадки впливу на вихованця, його наслідки
Особливості впливу середовища на формування особистості
Моральні якості особистості, рівень
їх розвитку
5-й клас і т.д.


Рівень трудового виховання: ставлення до різних видів праці, мотиви праці, рівень профорієнтованості
Рівень фізичного розвитку
Рівень естетичної вихованості
Індивідуальні особливості
5-й клас і т.д.

Програма вивчення учнів i типовий план складання характеристики
У цілому програма вивчення учня передбачає діагностику рис його особистості за напрямками: учень у школі, учень у класному колективі, учень поза школою, учень у сім’ї, а також особливості всіх психічних процесів, провідних видів діяльності (навчання, дозвілля, розвиток).
1.
Демографічні відомості: прізвище, ім'я та по-батькові; день, місяць, рік народження; прізвище, ім’я та по-батькові матері i батька, їх професія, місце роботи, займана посада, домашня адреса, телефон.
2.
Умови розвитку i виховання в сім’ї: склад сім’ї,
матеріально-побутові умови, вплив батьків на виховання дитини, їх психолого-педагогічна культура, ставлення до школи.
3.
Рівень фізичного розвитку: стан здоров'я, володіння санітарно-гігієнічними навичками, спортивні інтереси, потреби.
4.
Моральні якості: загальний рівень морального розвитку; знання морально- етичних норм i правил; рівень сформованості вмінь i навичок моральної поведінки, співвідношення її з загальнолюдськими i національними морально-духовними цінностями; соціально-моральний статус в колективі; рівень i особливості спілкування з молодшими, ровесниками i старшими; рівень сформованості почуттів патріотизму та інтернаціоналізму, національної гідності; рівень правової и екологічної культури, здатності до самооцінки; особливості прояву дисциплінованості, відповідальності, совісті, соціальної зрілості і активності, милосердя, гуманізму.
5.
Розумовий розвиток: загальний розумовий розвиток, рівень інтелекту, потенціальні розумові можливості, інтереси, схильності; ставлення до навчальної діяльності; сформованість мотивів навчання; рівень володіння методами i прийомами самостійної пізнавальної діяльності; успішність, її адекватність розумовим можливостям.
6.
Трудове виховання: сформованість ставлення до праці, її різних видів, мотивів трудової діяльності; рівень володіння уміннями i навичками в різних видах праці; соціальні мотиви до праці; загальна культура різних видів праці (фізичної,

173

обслуговуючої, розумової); інтереси i схильності до певних видів професійної діяльності, рівень i стійкість професійної орієнтації.
7.
Естетична вихованість: сформованість естетичних почуттів та вмінь,
інтереси i схильності в різних видах мистецтва; здатність творити прекрасне в повсякденній діяльності.
8.
Психічний розвиток: потреби i рівень сформованості уваги, культури мовлення, відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення, уваги, почуттів, волі; особливості прояву характеру; здібності; темперамент.
9.

Особливості впливу біологічного i соціального факторів на розвиток
особистості учня. Особливі випадки впливу на вихованця, його наслідки,
10.
Загальні
психолого-педагогічні
висновки: позитивні якості сформованості особистості з погляду всебічного гармонійного розвитку особистості: недоліки i складності у соціально-психологічному становленні вихованця, їх причини, шляхи i засоби подолання; рекомендації до індивідуального підходу i виховних впливів [10].
Методика вивчення учнів
1.
Визначення мети вивчення.
Система вивчення особистості учня та учнівського колективу повинна бути погоджена з програмою виховання. Тобто вивчення якостей особистості треба починати тоді, коли ставиться завдання формування саме цієї якості.
2.
Планування етапів вивчення.
3.
Складання програми вивчення.
4.
Відбір доцільних методик.
5.
Визначення відповідних критеріїв та показників досліджуваних якостей.
6.
Проведення відповідної роботи.
7.
Узагальнення результатів, створення рекомендацій для батьків та педагогічного колективу, ознайомлення учнів.
Методика вивчення учнівського колективу
Програма вивчення колективу має таку ж структуру, що й програма вивчення особистості, однак до неї слід додати ті розділи, що описують суто колективні стосунки: склад класу, рівень розвитку колективу, стосунки у колективі та діяльність активу, місце класного колективу у шкільному.
Основні застосовувані методи вивчення колективу: методи узагальнення
індивідуальних показників розвитку на групу учнів, соціометричні методики.
Програма вивчення колективу та план складання характеристики класу [10]
1. Склад класу: віковий та гендерний склад класу; пізнавальний рівень, розвиток учнів; працездатність та успішність учнів.
2. Рівень розвитку колективу: стадія (етап) розвитку дитячого колективу; характерні ознаки розвитку колективу; особливості розвитку активу, його роль у формуванні і зміцненні колективу; діяльність органів самоврядування; напрямки і стилі взаємин між активом, органами самоврядування та вихованцями між собою; лідери в колективі; їх вплив на життєдіяльність вихованців; вплив перспективних ліній на розвиток колективу; напрямки і форми зв'язку класного колективу із загальношкільним.
3. Рівень морально-духовного розвитку колективу: рівень володіння

174

загальнолюдськими цінностями; особливості прояву почуттів членів колективу; рівень захищеності особистості; сформованість вмінь і навичок в моральній поведінці.
4. Рівень фізичного розвитку колективу: загальний стан здоров’я учнів; ставлення дітей до фізичної культури і спорту; потреби у фізичному розвитку.
5. Рівень трудового виховання: ставлення учнів до праці (громадської діяльності); рівень сформованості соціально-психологічної готовності до праці; сформованість вмінь і навичок у сфері трудової діяльності; професійна спрямованість учнів.
6. Рівень естетичного виховання: сформованість почуттів прекрасного;
інтереси учнів до певних видів мистецтва; потреби учнів у сфері естетичного розвитку.
7. Шляхи та засоби подальшого формування класного колективу, створення сприятливих умов для розвитку особистості в колективі.
Наведемо декілька форм та методів, які можна використати для вивчення учнів та учнівського колективу.

Використовуючи програму вивчення учнів та учнівського колективу,
визначить, які форми й методи варто використати задля визначення тих чи
інших параметрів розвитку
Методика проведення анкетування та тестування учнів, учнівського
колективу
Анкетування (буквально з французької – розслідування) – один з технічних засобів конкретного соціологічного дослідження. Це письмове (іноді усне) опитування значної кількості людей за певною схемою – анкетою.
Метою анкетування є масовий збір матеріалу, визначення загального стану проблеми.
Анкетування передбачає подання респондентам (опитуваним) відкриті
(довільна відповідь) і закриті (вибір одного з кількох тверджень) запитання, які носять, як правило, анонімний характер.
За змістом запитань анкети поділяються на 1) об'єктивні (вік, стать, освіта, заробітна плата респондента) і 2) суб'єктивні, які виявляють соціально-психологічні особливості опитуваного, його ставлення до умов життя, до інших людей, до самого себе і до певних подій.
Основні критерії побудови анкети: відповідність змісту анкети поставленій меті
її проведення, логічна послідовність подання питань з теми; відповідність формулювання запитань рівню розвитку опитуваного; наявність можливих варіантів відповідей на «закриті» запитання; зацікавленість опитуваного. Фахівці також попереджають, що анкета не повинна містити питання, відповіді на які є соціально схваленими. Наприклад, «Чи слід допомагати батькам у хатніх справах», «Чи можеш ти зробити негідний вчинок» тощо.
Тести (від анг. test – випробування) – система прийомів для випробування та оцінювання окремих психічних рис і властивостей людини.
Тестування є процедура, діяльність щодо порівняння окремих, досліджуваних якостей людини з певним еталоном.
Неодмінними для здійснення тестування є: 1) обов'язковий для всіх

175

досліджуваних комплекс випробувальних завдань; 2) чітка стандартизація зовнішніх умов, у яких здійснюється тестування; 3) наявність більш-менш стандартної
(фіксованої) системи оцінювання та інтерпретації одержуваних результатів; 4) використання під час оцінювання певних норм, якими є середні показники виконання даного тесту представницькою добіркою досліджуваних за певною віковою, статевою або професійною категорією.
Тестові оцінки мають не абсолютний, а відносний характер. Вони вказують лише місце, яке посідає досліджуваний щодо відповідної норми.
У зв'язку з різноманітністю окремих видів тестів їхня класифікація має складний і не зовсім чіткий характер. За природою оцінюваних психічних властивостей тести поділяються на три основні категорії: тести успішності, тести здібностей та особистісні тести. Всі види тестів використовуються сучасними класними керівниками. Стосовно використовуваних матеріалів, то тут розрізняють бланкові та апаратні тести. За кількістю досліджуваних, які одночасно беруть участь у тестуванні, тести поділяються на індивідуальні та групові. За формою, в якій подані запитання, бувають вербальні і невербальні тести. Щодо співвідношення форми завдань, запитань і форми, в якій даються відповіді, розрізняють тести множинного вибору, тести визначення правильності даного судження та проективні тести.
Таким чином анкетування дозволяє визначити стан проблеми (наприклад, ступінь усвідомленості необхідності вибору професії, ставлення до економічних проблем, потребу до організації дозвілля і т.д.), а тестування – виявити наявний рівень сформованості певних рис особистості, особистісних утворень (рівень розвитку пам’яті, рівень вихованості, сформованості екологічної культури тощо).
Класні керівники користуються у своїй роботі як готовими анкетами, розробленими методистами, передовими вчителями, так і розробляють власні. А що стосується тестових методик, то їх розробка покладається на наукові установи. У будь-якому разі під час проведення дослідження слід керуватися загальними вимогами, які були подані нами вище, а також певною методикою.
Методика проведення анкетування або тестування учнів, колективу:
1.
Визначення мети проведення дослідження: створити загальне уявлення про учня, колектив; виявити основні перспективні лінії у вихованні; знайти «точки відліку» у плануванні виховних завдань з колективом; розв’язати певну педагогічну проблему; виявити труднощі у розвитку вихованців.
2.
Виявлення критеріїв та показників досліджуваних якостей.
3.
Вибір доцільних засобів – анкет, тестів, або створення власних анкет відповідно до мети та змісту досліджуваних якостей.
4.
Забезпечення належної процедури проведення анкетування чи тестування.
5.
Загальний аналіз або аналіз по кожному учню, що дозволить з’ясувати своєрідність розвитку учня та колективу.
6.
Використання результатів дослідження у подальшій виховній роботі: як важливу «інформацію для розміркування» на виховній годині чи на батьківських зборах, як критерій для відбору матеріалів для виховних заходів, для координації виховних впливів інших суб’єктів виховного процесу.
Як приклад, наведемо деякі анкети.
Анкета для вивчення класного учнівського колективу

176

1.
Віковий склад класу.
2.
Пізнавальний рівень, загальний розвиток учнів.
3.
Працездатність і успішність учнів.
4.
Громадське обличчя класу.
5.
Чи є угрупування в колективі за діловими інтересами або негативного характеру? Як учні ставляться один до одного? Як ставляться до класних справ?
6.
Чи полюбляють учні разом проводити час у школі і поза нею?
7.
Чи дружать хлопці з дівчатами? Чи захищають хлопці дівчат?
8.
Чи немає в класі кругової поруки? Якщо є, то в чому вона виявляється?
9.
Чи переживають учні успіхи і невдачі свого класу, чи вболівають за свій колектив?
10.
Чи вміють учні самі організовуватися для виконання колективних справ? Чи вміють вони розподіляти між собою роботу і раціонально її виконувати?
11.
Чи вміють терпеливо і уважно вислуховувати один одного?
12.
Чи виконують розпорядження уповноважених осіб? Які вчинки своїх товаришів схвалюють? Які осуджують?
13.
Чи є розходження між тим, що учні говорять, і тим, що роблять?
14.
Наявність критики і самокритики в класі?
15.
Що зв'язує учнів: спільне місце проживання, місце за партою, інтереси, спільна праця?
16.
Де дружать учні? Тільки в школі чи поза нею?
17.
Чи уважні до своїх товаришів? Чи прагнуть допомогти їм? В чому ця допомога виявляється?
18.
Чи вимогливі учні до своїх друзів? Чи вміють її проявити?
19.
Як клас ставиться до дезорганізаторів, відмінників, активу, невстигаючих?
20.
Чи правильно ставляться учні до товаришів з фізичними вадами?
21.
Який склад активу класу? Офіційний актив і фактичний актив.
22.
Чи має актив авторитет? Який актив переважає: постійний чи змінний.
23.
Чи знають у класі про те, чим живе школа, інші класні колективи?
24.
Чи вносяться в класі пропозиції щодо поліпшення життя класу?
25.
Чи виконує клас загальношкільні доручення?
26.
Який характер зв'язків класного колективу з учнями іншого класу? (Шефство, змагання, спільні справи).
27.
Загальний морально-психологічний клімат колективу.
Методика вивчення рівнів вихованості учнів
Сьогодні у педагогічній практиці все ще є розповсюдженим формальний підхід до вивчення учнів та учнівського колективу. Тобто вивчаються переважно особливості окремих психічних процесів та станів (мислення, пам’ять, інтелект), ставлення до навчання тощо. Насправді не слід забувати про основну мету роботи класного керівника – виховання особистості, отже й необхідним та важливим є вивчення саме рівня вихованості учня.
Під вихованістю у педагогіці розуміють комплексну властивість особистості, яка характеризується наявністю і ступенем сформованості у неї соціальної цінних якостей і властивостей, що відображають усебічність її розвитку [2].
Кожна наука, що має справу з вимірюванням, виробляє свої критерії. Є вони й в педагогічній науці, але застосовувана форма вимірювань та методика збору та обробки вихідних та кінцевих даних, що характеризує просунення учнів у вихованні та розвитку, досі недосконалі.

177

Критерії – це мірило, ознака, на підставі якої оцінюється певна якість. Критерії
оцінювання вихованості – ознаки, на підставі яких можна дійти висновку про рівень вихованості людини, оцінити результати виховного впливу. А показником є якісна або кількісна характеристика окремих властивостей особистості.
Під рівнем вихованості школяра слід розуміти ступінь сформованості в нього відповідно до вікових можливостей найважливіших якостей особистості, які є показниками вихованості [2].
Як можна його виявити? Рівень вихованості учнів проявляється перш за все у стійких навичках поведінки, у вчинках та діях учнів, в їх життєвій позиції. Тому при оцінці результатів виховної роботи важливо виявити наявність у школярів вмінь, навичок та звичок поведінки. Звичайно, слід виявляти і знання в галузі етики. Але головне не в цьому. Учень може добре знати правила поведінки в суспільстві, але не виконувати їх. Нерідко можна зустріти учнів зовні ввічливих, але іноді це служить лише зовнішньою оболонкою, за якою криються егоїзм, індивідуалізм, моральна порожнина. Тому дуже важливо зрозуміти внутрішній світ учнів – їх устремління та бажання, мотиви їх поведінки.
Про рівень вихованості школяра слід судити не за його словами та зовнішніми проявами, а за результатами його діяльності, за ставленням до інших людей.
Звичайно, дуже важко проникнути у внутрішній світ учнів, дізнатись, що відбувається в їх розумі та серцях, в свідомості та почуттях. Вчинок учня, його поведінка, ставлення до старших, товаришів характеризують рівень його вихованості. Правильно оцінити рівень вихованості учнів – це означає дати об'єктивну оцінку його поведінки в різноманітних життєвих умовах: на уроці, в позаурочний час, в процесі суспільно корисної діяльності, у спілкуванні, тоді, коли відсутній догляд вихователів і наслідки поведінки не можуть бути оцінені.
Виявлення рівня вихованості учнів, зрозуміло, не може бути одноактним, одномиттєвим. Воно потребує багато часу та використання різноманітних методів та прийомів.
Важливо знайти такі критерії рівня вихованості, які б дозволили правильно оцінити не тільки вчинки учня, але й їх мотиви. Один учень, наприклад, веде себе дисципліновано тому, що це ввійшло у нього в звичку. Другий же робить це з метою заслужити похвалу вчителів, батьків, отримати винагороду. Якщо в першому випадку рівень вихованості учня можна високо оцінити, то у другому випадку учень заслуговує негативну оцінку. Об'єктивну оцінку поведінки школяра можна дати лише за умови вияву мотивів, в силу яких він чинить так, а не інакше.
Досвід показує, що результати виховання проявляються не відразу ж після проведення того чи іншого виховного заходу. Звичайно для цього потрібен певний час.
Перевірити та оцінити результати виховання набагато важче, ніж результати навчання. Щоб виявити та оцінити рівень знань учнів, достатньо опитати їх, запропонувати вирішити контрольні завдання, написати диктант, твір і т. п. Що ж стосується рівня вихованості учнів, то його таким шляхом виявити неможливо.
У психолого-педагогічній літературі є чимало методик і програм діагностики вихованості, які звертаються до різних критеріїв. За спрямованістю, способом і місцем застосування критерії вихованості умовно поділяють на 2 групи:
1) критерії, що пов'язані з проявом результатів виховання у зовнішній формі –

178


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал