Кондрашова Л. В. Лаврентьєва О. О




Сторінка15/20
Дата конвертації03.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

Цей обряд символізував розквіт природи, початок літа.
Дуб є символом молодого козака:
Чом дуб не зелений ?

Лист хмара прибила,
Козак невеселий –
Лихая година.
Дуб і береза порівнюються з козаком та його матір'ю.
Ой, дуб до берези
Гіллям похилився.
Козак своїй матусеньці
До ніг уклонився.
На весіллях говорили:
– Дарую два дубочки, щоб жили в парі, як голубочки.
– Дарую дуби, що в діброві,
Будьте дужі та здорові.
Калина – в українському фольклорі один із найулюбленіших поетичних образів. її завжди супроводжує епітет «червона», що символізує жіночу красу, дівочу цноту. Т. Г.
Шевченко писав:
Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Китицями калини прикрашали весільний коровай. Водночас схилена над водою калина нагадує про смуток і журбу.
Червона калинонька
На яр-воду схилилася...
Там дівчина журилася.
Калинові ягоди, кора, цвіт – випробувані ліки в народній медицині.
Осика – вважалась нечистим деревом, оскільки на ній, за християнською легендою, повісився Іуда. Ця ж легенда пояснювала постійне, навіть у безвітря, тремтіння листя осики. Тому з її деревини не годилося споруджувати оселі. Водночас осика використовувалася як один із найбільш надійних оберегів від відьм, упирів тощо.
Фауна
У традиційних уявленнях українців значне місце відводилося багатому світу тварин.
Особливою популярністю користуються казкові сюжети про різноманітних представників тваринного світу.
Бджола традиційно користувалася великою шаною; вважалося, що вона походить із раю. Бджолиний мед і віск займали особливе місце у народній медицині, а також в обрядовій атрибутиці.
За давніми переконаннями, лише в того водитимуться бджоли, хто від природи наділений врівноваженим характером та доброю вдачею. Приходячи вранці на пасіку, пасічник вітав бджіл спеціальними молитвами або промовками.
Вовк завжди вважався сміливим, підступним і небезпечним звіром. За польськими переказами, цей хижак був створений чортом саме на шкоду людині. Водночас вовку приписували здатність знищувати чортів. Український фольклор, який рясніє численними легендами й казками, пов'язаними з народними уявленнями про вовка, мав сюжет про вовкуляків – людей, котрі вміють обертатися вовком або обернених проти своєї волі.
Ворон уявлявся переважно в темному світі і користувався недоброю славою.

122

Вважалося, що каркання ворона над хатою віщує лихо або близьку смерть когось із членів сім'ї. Для того, хто вирушав у дорогу, було поганою прикметою, якщо ворон каркав, повернувшись до нього дзьобом. Аби відвернути нещастя, поспішали сказати: «На свою голову каркай, не на мою!».
Підведення підсумків заочної екскурсії: Уважно подивися навколо себе. Ти бачиш, який чудовий навколишній рослинний та тваринний світ? До нього треба ставитися обережно. Люди піклуються про тварин і рослини, бо це обов'язок кожного із нас. Рослини
і тварини дають наснагу, життєву силу.
Екскурсія в природу
Особливості проведення екскурсії в природу полягають у змістовому її наповненні.
На підготовчому етапі визначається мета, завдання, об’єкт екскурсії – ліс, природна зона, парк, заповідник, ботанічний сад. Можна застосовувати пропедевтичні творчі завдання для учнів або груп: підготовити інформацію про особливості обраного об’єкту екскурсії, знайти тлумачення ключових екологічних понять, підібрати екологічні задачі, виготовити необхідне устаткування.
Екскурсія розпочинається з інструктажу про правила поведінки в природі.
Учні повинні усвідомлювати, що під час прогулянок, екскурсій, походів не можна голосно розмовляти, рвати квіти, ламати гілки кущів і дерев, руйнувати пташині гнізда, мурашники, павутиння, підбирати малят звірів та пташенят; ходити треба обережно, стежками, щоб не витоптувати рослини і не нищити дрібних тварин.
Велике виховне значення має ознайомлення з цими вправами, але не у формі заборони, а у вигляді роз’яснення.
Хід екскурсії залежить від обраної мети та завдань.
Наведемо приклад екскурсії на тему:

«Дерева, кущі, трави».
Об'єкт екскурсії – найближчий ліс.
Зміст екскурсії: вчитель звертає увагу учнів на красу осіннього лісу – різноманітне, яскраве забарвлення листків, тихе шелестіння падаючого листя, специфічний аромат, чистоту і свіжість осіннього повітря. Учні вчаться розпізнавати і порівнювати різні дерева, кущі, трави, ознайомлюються з явищем ярусності і його причинами. Особлива увага приділяється характеристиці зовнішнього вигляду рослин (здорові, пригнічені, з оголеним корінням, сухими гілками, вражені шкідниками) і встановленню зв'язків між спостережуваними явищами. Учні підводяться до висновку про те, що багато рослин зазнали негативного антропогенного впливу – обламування, обпалювання внаслідок розпалювання вогнищ тощо.
Потім учні виконують практичну роботу – обліковують місця з порушеною рослинністю, започатковують екологічні спостереження, планують роз'яснювальну роботу з відпочиваючими, місцевим населенням.
Методика проведення свята
Свято – є масовою дією.
Визначення свята можна дати по-різному. По-перше, це день, який встановлено у пам'ять чи на честь кого-небудь, якоїсь події. По-друге, це традиційна форма відзначення важливих у житті людей історичних дат, видатних подій, значних явищ, великих досягнень. У цей день з'являється можливість глибоко осмислити, по-новому пережити їх та емоційними засобами передати досвід новому молодому поколінню, прилучивши його до цінностей суспільства [31].

123

Свята бувають міжнародні (всесвітні), державні (всеукраїнські), народні, релігійні, професійні, регіональні, сімейні, шкільні та інші. Кожне з них має обов'язкові традиційні пам'ятні елементи, ритуали, церемонії, обряди. Їх проведення потребує об'єднання людей для відповідних колективних дій, в яких виявляється ставлення до того чи іншого святкового заходу, відбувається безпосередній вираз почуттів, настроїв у зв'язку з пам'ятними подіями у житті суспільства, колективу, сім'ї, особи. Головними в країні є державні свята, які визначаються Верховною Радою України і затверджуються Президентом
України.
Сьогодні в Україні існує положення про проведення свята у школі. Свято може бути присвячене як пам’ятним датам календаря, так і важливим подіям шкільного життя або бути спеціально-організованою формою дозвілля, яка сприяє створенню атмосфери захоплення єдиною, важливою, продуктивною діяльністю учнів, вчителів, батьків.
Тому бажано, щоб кожен учасник свята брав активну участь у святковому дійстві, отримав позитивні емоції. Різний їх зміст зумовлює і різні форми святкування. Але незалежно від того, що форми проведення й їх тематика є різними, вони повинні бути наповнені цікавим змістом, щоб участь у них була бажана для кожного учня і охоплювала їх переважну більшість. При цьому слід враховувати вікові особливості дитини, її творчі можливості та особисті побажання. Це сприятиме комунікативному входженню школярів у колектив, утвердженню серед своїх однолітків, розкриттю здібностей, тобто допоможе стати впевненішим у собі, позбутися комплексів, відчувати радість і насолоду від своєї діяльності. Кожний такий захід згуртовує дитячий колектив, об'єднує однодумців, діти тягнуться до краси, до цікавої роботи [31].
Мета свята заходу: збагатити знання учнів про звичаї та традиції українського народу, про різні види усної народної творчості, розвивати в них кмітливість, творчу уяву, естетичні почуття, виховувати любов до українського фольклору, гордість за свій народ, колектив, школу. Таким чином, проведення кожного святкового заходу в класі має свою навчальну, розвивальну і виховну мету.
Більш глибоко та емоційно зрозуміти і пережити ідеї свята допомагає мистецтво. Музика, пісні, танці є обов'язковим доповненням і неодмінним атрибутом естетичного оформлення свят.
Позитивним моментом є допомога і участь батьків у підготовці та проведенні шкільних свят (виготовлення костюмів, оформлення класів, коридорів, актової зали, репетиція номерів вдома, безпосередня участь у виступах з дітьми або особисто тощо).
Форми проведення святкових заходів можуть бути різними. Щоб учням було цікавіше, перевагу слід надавати найбільш видовищним формам, таким, де буде задіяна максимальна більшість учнів - різноманітні театралізовані дійства, святкові гуляння, фестивалі, тематичні композиції тощо, куди можна органічно включити різні види і жанри мистецтва, які підсилять значущість та органічність дійства.
Кожне свято повинно нести певну цікаву інформацію і проводитись на високому естетичному та художньому рівні, оскільки має великий вплив на формування поведінки і світогляду, та смаки дітей [31].
Важливу роль у досягненні мети відіграє підготовчий етап, під час якого

124

уточнюється тема, мета та завдання виховного заходу, обирається форма та методи досягнення мети, планується захід та розробляється його сценарій, підбирається література з проблеми, створюється творча група з підготовки заходу, розподіляються доручення між членами групи, намічається термін їх виконання та проведення заходу, визначається місце проведення заходу, запрошуються гості, які завжди є на кожному святі.
Організатори свята разом з учнями дбають про оформлення приміщення, готують виставки збірників творів різних видів, тематичних малюнків та ілюстрацій до свята, оформлюють назву заходу та девіз, музичний супровід та якісну апаратуру для його відтворення.
Проведення свята:
I.
Вступне слово вчителя або ведучого, який повідомляє мету, завдання проведення такого свята.
II.
Основна частина. Свято починають ведучі, які можуть виконувати ролі жителів одного з українських сіл, дітей чи дорослих, адже майже в усіх таких святах дія розвертається у простій селянській хаті. Учасники свята використовують декорації, українські народні костюми, готують справжні українські страви.
Час проведення свята обмежений – близько години, тому діти показують лише уривок з реальної події: співають пісні, грають в ігри, намагаються відтворити атмосферу давнині.
III.
Підведення підсумків та аналіз свята. Аналіз свята проводиться наприкінці: здійснюється аналіз ролі кожного школяра у проведенні свята, визначається які якості кожного учасника виявились під час проведення свята; чи досягнута мета виховного заходу. Керівник за допомогою глядачів визначає найактивніших, найсміливіших, найталановитіших учасників свята і всі без виключення отримують оцінку своєї діяльності.
Методика проведення «українських вечорниць»
Українські вечорниці виникли як форма організації дозвілля сільської молоді зимовими вечорами. У наші дні українські вечорниці використовуються як форма організації позакласної роботи з учнями в школі та позашкільних закладах.
Мета проведення українських вечорниць: ознайомлення молоді з історією виникнення традиції та її сутністю; формування почуття національної гідності, самосвідомості; розвиток пізнавальних інтересів до вивчення українських традицій,
історії України; формування естетичних смаків учнів та розвиток їх творчих здібностей [4].
Етапи проведення вечорниць:
І. Підготовчий етап: планування, вибори оргкомітету, розподіл обов'язків
(організатори, ведучі, художники-декоратори, музичний редактор), ролей (історик, господар, господарка, гості та ін.), добір літератури, музичне і художнє оформлення приміщення тощо.
ІІ. Проведення вечорниць.
Вступне слово ведучого про історію виникнення традиції проведення
«українських вечорниць».
Хід вечорниць залежить від того, що саме намагаються показати організатори, адже вечорниці проводилися як напередодні народних свят, так і задля дозвілля

125

молоді у вільний час. Отже й порядок проведення буде різнитися. У будь-якому разі на заході повинне знайтися місце інсценуванням, рольовим іграм, жартам, національному фольклору. Можуть бути використані страви української кухні, народні ремесла, національні ігри та забави, обрядові дії (гадання, колядування, сватання тощо).
ІІІ. Підведення підсумків.
Коротка історична довідка: Після «Миколая» в селах України вже кожного вечора, збиралися колись вечорниці. Спочатку сходилися дівчата, пізніше з'являлись і хлопці. В будні дні на вечорницях дівчата, бувало, працюють: прядуть починки, шиють сорочки або вишивають рушники собі на придане. Хлопці ж залицяються до дівчат, розповідають їм різну бувальщину та небилиці, співають пісні, танцюють – заважають дівчатам працювати.
Вечорниці – це свого роду клуб сільської молоді в Україні, де молоді люди зближаються, пізнають одне одного і, як наслідок, одружуються. Приміщення для вечорниць наймають, звичайно, дівчата, вони ж і платять за нього. Здебільшого це буває хата самотньої вдовиці, «солдатки», або – це вже в крайньому випадку – бездітного подружжя. За хату платилося печеним хлібом, пшоном, борошном, полотном - але ніколи грішми! «Гроші, – говорили колись наші селяни, – тільки шинкар бере!» Звертаючись до господині хати, всі учасники вечорниць величали її «паніматкою». Обов'язком паніматки було тримати лад на вечорницях. З цього була колись і промовка: «Паніматка – як сова, а очі – шулічині!» Кожна частина села, а то й кожна вулиця мала свою хату для вечорниць.
Навіть на маленьких хуторах було не менше, як дві хати для вечорниць, бо вважалося, що ходити на ті самі вечорниці рідним братам чи рідним сестрам не годиться.
На вечорниці збиралися тільки дівчата і хлопці, а одружені чоловіки і заміжні жінки ніколи на вечорниці не ходили. Звичайно збиралися дівчата ввечері, як тільки стемніє.
Прийшовши до хати, дівчата бралися за роботу і якийсь час працювали мовчки. Розмов було мало, хіба що одним-двома словами перекинуться. Але ось у жвавіших терпець уривається; то одна, то друга зиркне у вікно, гляне на двері, почне співати; переб'є пісню розмовою, сміхом, а потім знову всі притихнуть та ще енергійніше візьмуться за працю.
Хлопці з'являються на вечорниці завжди пізніше дівчат. Підійшовши до хати, парубок, бувало, стукне кулаком у вікно і гукає:
– Гу-гу, дівчата, до хати пустіть, бо з дороги збився! Якщо дівчата пізнають по голосу або, заглянувши у вікно побачать, що це «свій», вони відчиняють двері. Якщо ж «чужий» – до хати не впускають. Чужий парубок мусить чекати надворі, поки прийдуть «свої» хлопці. Він може ввійти до хати тільки тоді, коли «свої» хлопці йому дозволять.
Увійшовши до хати, парубок скидає шапку і вітається до присутніх:
– Добрий вечір всім у хаті! Йому відповідають:
– Доброго здоров'я!
Однак лише в тому випадку, якщо дівчата вже не працюють. Якщо ж парубок застав дівчат за роботою, то замість привітання говорив:
– Боже, помагай! Йому відповідали:
– Спасибі!
Якщо дівчата і хлопці йшли додому опівночі «з першими півнями», то це були вечорниці, якщо ж, бувало, засиджувались аж до третіх півнів, то це були досвітки.
Коли зійдуться хлопці, то дівчатам, звичайно, уже не до роботи. Починаються розмови про новини дня, про головніші події в селі: «той помер, той оженився, а той хату купив». Обговорюються найдивовижніші чутки, яких у наших селах завжди було багато.
«А ви знаєте? У Кобилянці дівка померла. Понесли ховати, а вона прокинулась і каже:
«Мамо, дайте води напитися!» – «Е, що це! Ось у Потоках щось під греблею сидить і людей лякає». Все це перемішане сміхом, дотепними жартами і піснями. Коли починався

126

Великий Піст, вечорниці припинялися – гріх.
Методика проведення тематичної конференцій
Конференція (від лат. confero – збираю в одне місце) – збір, нарада представників яких-небудь організацій, груп, окремих осіб для обговорення певних питань. Учнівські конференції є масовою формою виховної роботи, в ході якої відбувається всебічне обговорення важливих для шкільного колективу проблем.
Метою конференції може бути: пропаганда досягнень науки й техніки, широке ознайомлення учнів з надбаннями культури – мистецтвом, літературою, а також обговорення проблем шкільної громади та можливих шляхів їх вирішення [7].
Вибір теми конференції визначається основними завданнями виховання, характером навчального матеріалу і віковими особливостями учнів.
Мета конференції буде досягнута за умови, якщо виступи учнів та гостей знайдуть широкий відгук у присутніх, тому проведенню конференції передує великий підготовчий етап.
В період підготовки до конференції класний керівник має виявити ті проблеми учнів, класного колективу, які варто обговорити. Використовуючи анкетування, співбесіди з учнями, активом класу обирається тема, визначаються мета та завдання конференції, обирається ініціативна група, між членами якої розподіляються доручення з підготовки до заходу.
Класний керівник вивчає літературу з проблеми, джерела інформації, готує сценарний план проведення. Для того, щоб матеріал конференції був особистісно значущим для широкого кола учнів необхідно домогтися того, щоб з ним ознайомилися якнайбільше школярів. Задля цього слід проводити консультації з тими, хто готує доповіді, контролювати та узгоджувати підготовчі заходи: запрошення гостей, оголошення, організація прес-центру, тематичної виставки, прикрашання приміщення (у тому числі з висловами щодо теми) тощо.
Консультування учнів не можна перетворювати на наказ – роботи тільки так, а не
інакше! Необхідно повсякчас підтримувати творчість та самодіяльність школярів, заохочувати їх до проведення конференції. У практиці роботи школи іноді, на жаль, зустрічається такий підхід, коли учні зачитують доповіді, підготовлені вчителями. У такому разі ні про яку результативність конференції мова йти не може, адже такий підхід у виховній роботі призводить до негативних наслідків: виховання лицемірства, підлабузництва, формалізму в учнів.
Конференція розпочинається вступним словом ведучого, який повідомляє тему та мету заходу, представляє гостей та доповідачів, звертає увагу на тематичну виставку, цитати та афоризми до теми, оголошує план проведення та очікувані результати конференції.
Під час проведення необхідно якомога більше урізноманітнити методи
роботи учасників конференції: доповіді перемежати з демонстраціями, виступами художньої самодіяльності, вікторинами, конкурсами. Для старшокласників, якщо конференція присвячена проблемам науки можна обрати форму наукового симпозіуму чи наради спеціалістів, чергування доповіді з заздалегідь підготовлених опонентів, знайти можливість для широкого залучення слухачів до активної участі та навіть дискусії під час роботи конференції, чому сприяє попередня підготовка ведучим запитань, висловлення протилежних точок зору на розглядуване питання.

127

Доповіді й виступи ведучого мають бути образними, емоційними.
Наприкінці конференції слово можна надати гостям або членам жури, які підведуть підсумки конференції, відмітять наробки учасників, переможців конкурсів
і т.д.
Методика підготовки та проведення конференції може бути різною, залежно від мети й теми конференції.
Наведемо план проведення учнівської наукової конференції
Наукова конференція для старшокласників «Світ наукових відкриттів»
Обладнання: портрети діячів науки, вислови щодо значущості наукових відкриттів для людства, тематична виставка книг та журналів, виставка творчих робіт учнів.
«Дослід ціннішій від тисячі думок, народжених уявою». М. Ломоносов
«Треба утриматися від міркувань, коли говорить експеримент». А. Левенгук
«Експерименти без теоретичних умоглядів або умогляди без експериментів значать дуже мало, для дійсного прогресу необхідне щасливе поєднання того й другого»
Е. Резерфорд.
План конференції
І. Вступ ведучого про історію розвитку експериментального методу дослідження в науці. Представлення доповідачів, журі.
ІІ. Доповіді:
Галілео Галілей – основоположник наукового експерименту.
Експеримент і фундаментальні закони природи.
Експерименти, що приводять до відкриття нових законів. (з демонстрацією окремих експериментів).
Експеримент і техніка (з використанням відео матеріалів, демонстрацією експериментів).
ІІІ. Вікторина для учасників щодо відомих науковців-експериментаторів, відкриттів, галузей знань.
ІУ. Оголошення результатів заочного конкурсу творчих робіт учнів, нагородження переможців, прослуховування їх коротких доповідей.
У. Гра з учасниками щодо розв’язування експериментальних задач.
УІ. Підведення підсумків конференція, нагородження найактивніших учасників,
ініціаторів.
Методика проведення читацької конференції
Одним із напрямків роботи класного керівника, хоча останній час, на жаль, не дуже розповсюдженим у сучасній школі, є керівництво позакласним читанням учнів. Практика показує значне зниження інтересу учнів до читання позапрограмної літератури, що деякою мірою пояснюється завантаженням навчальними предметами, але суттєвою причиною є також відсутність педагогічного керівництва цим процесом, низька мотивація розширення кругозору учнів засобами друкованого слова.
Класний керівник у контакті з вчителями та бібліотекарями організовує і контролює позакласне читання учнів, вивчає їх інтереси, читацькі картки, можливості бібліотеки, обговорює з батьками питання керівництва дитячим читанням в сім'ї. Ця діяльність має знайти відображення й у плані виховної роботи класного керівника.
Читацькі конференції є одним із засобів пропаганди творів художньої та науково-популярної літератури, прищеплення інтересу учнів до читання.

128

Конференція допомагає учням ознайомитися з творчістю письменників, більш глибоко зрозуміти зміст та образи творів літератури, з’ясувати особливості мови та авторського стилю, прищеплює літературно-естетичні смаки, викликає потребу у читанні.
Види і тематика читацьких конференцій різноманітні. Конференція може проводиться на матеріалі одного або декількох творів на одну тему, з творчості письменника, з окремої літературної або наукової проблеми або з висвітлення наукової чи суспільної проблеми у художній літературі.
Наприклад такі теми читацьких конференцій: «Чорнобильська Мадонна»,
«Творчість Василя Стуса», «Математик Л’юїс Керолл», «Фантасти – науковці чи письменники?», «Моє місто у творах літератури», «Ювілей журналу» тощо.
В ході підготовки читацької конференції виясняються інтереси учнів, переглядаються їх читацькі картки в бібліотеці, може бути проведене анкетування чи опитування школярів. Після цього визначається тема конференції, її мета. В старших класах створюються комісії з організації підготовки і проведення конференції, які розподіляють між собою обов’язки щодо оформлення, підготовки доповідей і т.д. План конференції художньо оформлюється і вивішується на видному місці для ознайомлення учнів, які за бажанням можуть обрати питання для виступів, або підготувати доповнення чи питання до доповідачів (підібрати цитати, приклади, вірші тощо).
До підготовки конференції необхідно залучати й слабких учнів для того, щоб формувати в них інтерес до читання, навички вдумливого читання і оцінки твору.
Необхідно домогтися того, щоб більшість учнів прочитали твір і розібралися в його
ідейному змісті і художніх особливостях. З цією метою проводять бесіди, систематично консультують виступаючих, звертаючи увагу на розвиток художньо- естетичних смаків учнів.
У плані конференції необхідно виокремити місце для розгляду особливості мови, стилю, форми твору, включити інсценівки, читання уголос, по ролям.
Структура проведення конференції залежить від особливостей учнівського колективу, віку учнів: у середніх класах читацьку конференцію доцільно проводити у вигляді бесіди, під час якої учні висловлюють своє ставлення до героїв інсценівки або переглядають діафільми, відеофільми, прослуховують аудіо-записи. Веде конференцію зазвичай вчитель; у старших 9-11 класах конференція має наближатися до дискусії, якою керують учні, в ході обговорення читачі дають моральну оцінку рисам, якостям і вчинкам героїв книг, аналізують художні особливості і недоліки творів, визначають специфічність стилю автора, літературного напрямку, роблять висновки про виховне та освітнє значення твору.
Оформлення класної кімнати або зали, де проводиться читацька конференція, має біти відповідним її темі: вивішується портрет автора, фотомонтажі, літературна газета, оформляється книжкова виставка, виставляються альбоми, малюнки учнів, твори-роздуми учнів про книги; кращі щоденники читачів і т.п.
Конференція розпочинається вступним словом вчителя чи ведучого. Після нього обговорюється прочитана книга або декілька книг в формі живого обміну думками, виступів учнів з доповідями, повідомленнями, запереченнями доповідачам
і часто суперечок з основних питань. Читацька конференція може містити виступи автора-письменника, бібліотекаря, мистецтвознавця, проведення літературної

129


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал