Кондрашова Л. В. Лаврентьєва О. О




Сторінка14/20
Дата конвертації03.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   20

виховної роботи: «Про шкідливі звички» із запрошенням «лікаря», «генетика»,
«соціолога», «тренера»; «Економічні проблеми мого міста», «Традиційна та нетрадиційна енергетика»; «Права та обов’язки підлітка», «Про запобігання насильства у сім’ї» і багато інших цікавих та важливих для сучасного школяра тем.
Під час підведення підсумків прес-конференції доцільно зупинитися на загальних висновках з теми, а також на рівні виконання учнями призначених ролей.

Методика проведення рухливих ігор з дітьми різного віку
Гра – є одним з основних та улюблених занять не тільки дітей, але й дорослих.
Особливе місце посідають рухливі ігри, в ході яких розвиваються й удосконалюються не тільки фізичні якості, але й важливі риси характеру – цілеспрямованість, воля, активність, спостережливість, уважність і ін., під час рухливих ігор формуються міжособистісні стосунки членів колективу. Проте, часто, проведення рухливих ігор покладається на вчителя фізичної культури чи вихователя групи подовженого дня, забуваючи про їх доцільність на перервах, у ході спортивних свят, під час походу чи екскурсії, свята. Рухливі ігри можуть стати змістом окремого виховного заходу, наприклад «Козацькі розваги», «Поклик джунглів», «Веселі старти», «Кращий стрибун, кращий бігун, кращий плавець – всяк молодець!» і ін.
Саме тому рухливі ігри варто підбирати такі, котрі виховують в учнів високі морально-вольові якості, зміцнюють здоров'я, сприяють правильному фізичному розвитку і формуванню життєво важливих рухових навичок і умінь.
Неприпустимо в процесі гри принижувати людську гідність, допускати брутальність.
Однією з важливих умов успішної ігрової діяльності – розуміння змісту і правил гри. Їхнє пояснення можна виконати демонстрацією окремих прийомів і дій.
У разі потреби гру слід зупинити для додаткового пояснення, або для виправлення помилок, що припускаються гравці.
Навчання дітей краще починати з простих – некомандних ігор, потім перейти до перехідних і закінчити складними – командними.
Педагог повинний враховувати особливості підготовки всієї групи й окремих гравців, підбирати ігри і ролі в них, відповідно до можливостей учасників.
До більш складних ігор варто переходити вчасно, поки учні не втратили
інтересу до вивченого раніш. При цьому важливо спиратися на досвід, який учні придбали під час ігрової діяльності, тобто кожна нова гра повинна ґрунтуватися на вже засвоєній і добре відомій. Це допоможе закріпити навички й уміння ігрової діяльності.
Підготовка і проведення рухливих ігор починається з вибору гри. При визначенні основних завдань ігрового заняття враховується склад групи, вікові особливості дітей, їхній розвиток і фізична підготовка. Вибір гри також залежить від кількісного складу гравців. Доцільніше проводити ігри з 25-30 учнями. Обираючи гру, керуються формою заняття (урок, перерва, свято тощо). Так під час перерви проводять ігри, які можна зупинити чи продовжити без порушення їхнього ходу.
Підбираючи ігри необхідно дотримувати відомого в педагогіці принципу поступового переходу від легкого до складного. Для того, щоб визначити ступінь

114

труднощі гри, враховується кількість елементів, що входять у ту чи іншу гру (біг, стрибки, метання й ін.), хоча розрізняють ігри, у яких увага спрямована на безліч дій. При цьому вправи, які вимагають тривалої однобічної уваги вважаються більш стомлюючими. Обов'язково необхідно враховувати й спеціалізацію юних спортсменів та існуючі недоліки, так наприклад, щоб розвити швидкість, використовуються ігри, які передбачають ривки, пробіжки. Разом з тим, у роботі зі школярами використовуються усі види ігор.
Місце проведення значно впливає на вибір гри. Педагог повинний уміти змінювати і пристосовувати ігри до конкретних умов.
Процес проведення ігор поділяється на дві взаємозалежні фази – створення необхідних умов (оволодіння ігровими діями) і безпосереднє проведення ігри.
До ігри, що буде проводитися, варто підготуватися, передбачити всі можливі ситуації. Для цього складається конспект, який включають у розробку уроку, тренувального зайняття, заходу. До обов'язків керівника входить підготовка місця, забезпечення ігри інвентарем. Підготовку варто проводити передчасно і ретельно.
Сюди входить обрання приміщення, розташування знарядь, розмітка площадки чи майданчика й ін.
Проведення ігор. Дуже відповідальна роль ведучого. Його призначає або керівник (вихователь), або його вибирають гравці. Керівник спочатку пояснює, що ведучий повинен бути уважним, шустрим.
У шкільній програмі більшість рухливих ігор командного характеру. Керівник може складати команди так:

з розрахунку в шерензі. Гравці розраховуються по 2 чи 3 (залежно від кількості команд). Учасники в шерензі вишукуються на зріст, хлопчики і дівчата на різних флангах;

перебудуванням під час руху

на вибір керівника, якщо він добре знає сили учасників;

на вибір капітанів, що по черзі підбирають собі гравців, викликаючи їх із шеренги;

формуванням у класі постійних команд.
Зміст складної гри краще пояснити в кілька етапів:
І - ознайомлення з грою (назва, сюжет, основні правила);
II - вивчення гри;
III – опрацювання зовнішніх змін у змісті правил гри.
Третій етап рекомендується переносити на наступні заняття.
Керівництво грою включає спостереження учасників і колективів, усунення помилок, показ правильних індивідуальних і колективних прийомів і стимулювання необхідного рівня змагань протягом усієї гри.
У складних іграх з великою кількістю гравців варто обирати суддів – помічників. Вони рахують бали, відмічають термін, спостерігають за порядком і визначають переможців гри. Підрахунок результатів повинний бути наочним.
Закінчувати гру необхідно вчасно. Затягування гри може призвести до зниження інтересу у гравців. Передчасне чи несподіване закінчення викликає невдоволення в учнів. Закінчують гру завжди організовано. Зупиняють гравців, підраховують результати і називають переможців. Після цього керівник проводить аналіз ігри, оцінює результати, указує на помилки гравців, відзначає, що було

115

позитивного в грі, пояснює найкращий спосіб ігрових дій.
Спортивно-розважальна гра «Поклик джунглів»
Мета: сприяти залученню школярів до систематичних занять фізичними вправами; навчати оволодінню життєво-важливими руховими навичками та вміннями; виховувати сміливість, силу волі, витривалість.
Обладнання. Спортивний інвентар. Емблеми «Хижаки» і «Травоїдні», обручі, мішки, подушки, гімнастичні лави, м'ячі, кеглі.
Місце проведення. Спортивна зала школи.
Хід гри
І. Урочиста частина.
1. Шикування команд.
Ведучий. Заграй, весела музико! Увага, школярі! Ви знаєте? Ви чули? Сьогодні у джунглях змагання спортивні між «Хижаками» і «Травоїдними».
2. Привітання команд.
Команда «Травоїдні»:
Сьогодні ми усіх вітаємо
На «Поклик джунглів» викликаємо!
«Хижаків» ми не лякаємося!
Змагання виграти збираємося!
Команда «Хижаки»:
Гей! «Травоїдні», хоча ви й вояки,
Але стежки у джунглях
Найкраще знають «Хижаки».
Тож бережіть свої хвости.
Бо переможемо вас ми!
3. Розминка.
Ведучий. Шановні гості, судді та любі звірята. Вислухайте зараз «Великий закон змагань у джунглях». За кожний виграний конкурс команда одержує 1 очко. Для
«Хижаків» це солодка, цукрова кісточка, а для «Травоїдних» це солодкий жовтенький банан.
І ніхто не повинен хитрувати. За нечесну гру банан чи кісточку забираємо.
А тепер час вікторини! На роздуми над кожним запитанням дається 30 секунд.
1. З яких вправ починають комплекс ранкової гімнастики? (З ходьби або легкого бігу,
а потім – потягування.)
2. Який м'яч найважчий – футбольний, волейбольний чи баскетбольний?
(Баскетбольний.)
3. Скільки гравців у футбольній і хокейній командах? (У футбольній – 11, у хокейній
6.)
4. Скільки білих фігур у шахах? (16.)
5. У якій грі користуються найменшим м'ячем? (У настільному тенісі.)
6. Що таке мат у шаховій грі? (Кінцеве положення, коли королем нікуди зробити хід.)
II. Спортивні змагання.
Ведучий.
Щоб зробитись дужими,
Ми зі спортом дружимо.
Будуть з нас і альпіністи,
І завзяті футболісти,
І
жокеї, і плавці,
Фехтувальники, й гребці –

116

Не прості собі спортсмени,
А відомі рекордсмени.
Ми зі спортом дружимо,
Та зростаєм дужими.
А зараз розпочинаємо спортивні змагання «Поклик джунглів».
1.

Естафета «Пролізь через обруч».
Команди шикуються в шеренгу. На відстані 10м від них помічники ведучого тримають вертикально обручі. Кожний учасник естафети біжить до обруча, пробігає крізь нього і повертається назад, передаючи естафету наступному учасникові команди. Яка команда швидше закінчить естафету, та перемагає і одержує 1 очко.
2. Естафета в мішках.
Кожний учасник команд, натягнувши на ноги мішок, стрибає до якогось пункту, що розміщений на відстані 5м, скаче довкола, повертається назад і передає мішок іншому учасникові. Виграє та команда, яка швидше закінчать гру. Результат – 1 очко.
3. Конкурс «вожаків» команд.
Згинання і розгинання рук в упорі, лежачи на гімнастичній лаві. Хто з вожаків більше
і якісніше виконає вправу – отримує 1 очко.
4. «Бій подушками на гімнастичній лаві».
Викликаються по одному учаснику з команд.
Беруть подушки. Стають на лаві і намагаються збити один одного. Якщо збито одного з учасників, то на його місце йде інший учасник тієї самої команди. Бій триває доти, доки не буде збито всіх учасників, крім одного. Перемагає і одержує 1 очко та команда, чий учасник залишився на лаві.
5. Естафета з м’ячем.
Учасники команд шикуються в шеренгу. Ведучий дає капітанам команд м'ячі. Вони за сигналом передають їх над головою від першого останньому учаснику. Останній передає м'яч до капітану знизу. Та команда, яка першою закінчила естафету, переможниця і отримує 1 очко. Котити м'яч забороняється.
6. «Крокодили» (біг на руках).
Усі учасники команд діляться на пари. За сигналом ведучого перші пари команд біжать до кеглів, міняються місцями, і швидко біжать назад, передаючи естафету іншій парі. Переможці одержують 1 очко.
7. Закидання м'яча в баскетбольну корзину.
Команди шикуються в колону по одному, учасники команд закидають м'яч у корзину.
Команда, яка закинула більше м'ячів, додає до рахунку своєї команди 1 очко.
8. Уперед-назад.
Гравці стають парами спиною один до одного, захопивши партнера зігнутими в ліктях руками. За командою ведучого пари прямують до кеглів, які стоять за п'ять-шість метрів від лінії старту. Дійшовши до кеглів, повертаються назад. На першому етапі один учасник рухається обличчям уперед, а другий спиною, на зворотному – навпаки.
Перемагає команда, пари якої першими закінчили гру і збільшує свій результат н а1 очко.
ІІІ. Заключна частина. Підбиття підсумків. Визначення команди переможниці.
Методика проведення вікторини
Вікторина – пізнавальна гра, яка складається з запитань і відповідей з різних галузей науки, техніки, літературі та мистецтва, поєднаних якоюсь загальною темою. Запитання відбираються з урахуванням віку та рівня знань учасників.
Вікторина широко розповсюджена серед школярів. Проводиться на класних і загальношкільних вечорах, на заняттях предметних гуртків. Виховна цінність

117

вікторини в тому, що вона розвиває винахідливість і активність учнів, розширює їх світогляд, сприяє розумовому вихованню, розвитку пізнавальних інтересів і творчих здібностей, кмітливості, допомагає виявляти знання учнів в тій чи іншій галузі науки, техніки, мистецтві. Захоплююча ігрова форма вікторин збільшує емоційний тонус, сприяє кращому засвоєнню змістової інформації вікторин.
Отже, метою вікторини є розвиток пізнавальних інтересів учнів, підвищення рівня їх інтелектуального розвитку, формування наукових знань, активності та самостійності.
Вікторини можуть бути: літературні, математичні, науково-технічні, спортивні тощо, а також змішані.
Інтерес учнів до вікторин і успіх її залежить від вдало складених питань і ступеня активності школярів. Питання можуть ставитися усно і письмово. Питання, які складаються в письмовій формі, яскраво оформлюються на великому аркуші паперу, ілюструються малюнками і передчасно вивішуються для загального ознайомлення. Інтерес до таких питань збільшується, коли школярі беруть участь не тільки в їх оформленні, а й в складанні, а також коли питання пробуджують творче мислення учнів, є посильними і цікавими для них.
Чітке і ясне формування питань – обов'язкова вимога до їх відбору для вікторини. Ступінь складності, кількість питань, що пропонується залежить від віку учнів, рівня їх підготовленості, їх розумових здібностей. Чим старші школярі, тим складніші можуть бути питання і тим більше їх може бути запропоновано учасникам гри.
На підготовчому етапі відбувається вибір галузі знань для змісту вікторини, визначення цілей та завдань проведення, критерії та умови визначення переможців, створення творчої групи та розподілення обов'язків між її членами, складання плану підготовки та проведення вікторини, визначення дати, місця, ходу та часу проведення.
При складанні запитань слід враховувати індивідуальні та вікові особливості,
інтереси й потреби учнів класу, паралелі.
Вікторини в школі повинні бути добре організовані. Створюється журі, яке відповідає за успішність проведення вікторини. У склад журі входять вчителі й учні.
Творча група з вчителів та учнів залучає до підготовки вікторини якомога більше учасників. Вона готує питання, виробляє умови проведення вікторини, встановлює премії для переможців, піклується про різноманітне оформлення об'яв, оголошень і спеціальних урн для відповідей на питання, визначає де і коли буде проходити вікторина. Клас чи зал відповідно оформлюється.
Проведення вікторини. Перед початком один із членів журі ознайомлює з виробленими правилами вікторини. Якщо вікторина ведеться усно то допускаються обговорення деяких питань, що дає учням можливість обмінятися своїми думками.
Якщо учні не можуть відповісти на задане питання, необхідна тактовна допомога вчителя. Коли вікторина проводиться в письмовій формі відповіді кладуть в урну чи здаються членам журі. Через визначений термін часу прийом відповідей припиняється. Журі перевіряє відповіді і встановлює переможця чи переможців.
Наприкінці проголошують підсумки вікторини, особливо відзначаючи вдалі і достатньо повні відповіді, а також труднощі в підготовці, недоліки проведення вікторини і вказують шляхи усунення таких проблем в майбутньому.

118

Питання до вікторини загальних знань
1)
Слово «лицар» перекладається як... ? (вершник)
2)
Який континент являється батьківщиною домашньої кішки? (Африка)
3)
Скільки кішок жило в палаці Ярослава Мудрого? (жодної, бо вони з'явилися в
Європі тільки в XII сторіччі)
4)
Яким розплавленим металом можна заморозити воду? (ртуттю)
5)
Які два дуже відомих гази не є отруйними, але в них гинуть тварини? (вуглекислий газ і азот)
6)
Про якого літературного персонажа йдеться на сторінках книги під кицьковим
ім’ям і пташиним прізвищем? (Кіса Вороб'янінов, герой роману «Дванадцять стільців» І.
Ільфа та Є. Петрова)
7)
Секретар віддрукувала п'ять листів і адреси на п'яти конвертах. Яка ймовірність того, що тільки чотири листа з п'яти вона покладе в конверти правильно? (не зважаючи на те, що ви не вивчали теорію ймовірностей, прийти до правильної відповіді досить просто.
Якщо секретар правильно поклала 4 листи в конверти, то п'ятий лист, що залишився теж, відповідно, потрапить в свій конверт)
8)
Як звали коня Дон Кіхота? (Росінант)
9)
Хто і про кого так сказав: «Він був наш перший університет»? (О.С.Пушкін про
М.В.Ломоносова)
10)
Де на земній кулі з чотирьох основних сторін горизонту є тільки одна? (на полюсах)
Вікторина «Чорний ящик»
Треба визначити, що знаходиться у «чорному ящику», а потім після відповіді можна перевірити її правильність.
1)
Там знаходиться те, що може бути і м'яким, і твердим, і двічі м'яким, і двічі твердим, і, навіть, твердо-м'яким (олівець)
2)
Екзотичний фрукт, що знаходиться в "Чорному ящику" має таку ж назву, як і нелітаючий птах (ківі)
3)
Ця проста речовина в одних випадках буває дуже твердою і дорогоцінною, а в
інших – м'якою і досить дешевою. Тут знаходиться дешева модифікація, якою ви і я часто користуємося в повсякденному шкільному житті (речовина – графіт, знаходиться – стержень олівця)
4)
Там знаходиться речовина, яка у більшості слов'янських народів є символом постійності і непорушності дружби (сіль – речовина, що не змінюється у вогні, має необмежений термін зберігання, а також захищає від псування продукти харчування.
Гостей зустрічають «хлібом-сіллю»).

Підберіть завдання для тематичної вікторини. Наприклад, екологічної
чи правової «Славетні імена», «Пам’ятні дати» тощо.
Методика проведення тематичної екскурсії
Екскурсія – форма організації навчальної та виховної роботи, яка проводиться на природі, в музеї, на виробництві. Її мета – розширення й поглиблення знань з різних галузей, встановлення взаємозв’язків теорії із практикою, виховання поважного ставлення до праці, природи, формування естетичних почуттів, розвиток спостережливості, мислення й ін.
У виховній роботі застосовуються екологічні, краєзнавчі, екскурсії на виробництво, до музею, на виставку, на промислове підприємство тощо.
Кожна тематична екскурсія має великі виховні можливості. Але для цього

119

вчителю слід подбати про її організацію, про дисципліну і порядок в колективі, про емоційність викладу матеріалу екскурсоводом і т.д. Для успішного проведення тематичної екскурсії важливу роль відіграє підготовчий етап під час якого уточнюється тема, мета та завдання, об’єкт екскурсії.
З учнями можна влаштувати близькі прогулянки в парк, сад, поле, на берег річки, а також далекі походи, розраховані на цілий день. В одноденні прогулянки на далеку відстань учні можуть вирушати цілим класом. Для старшокласників походи можуть тривати кілька днів. У виховній роботі використовуються й комплексні екскурсії: по місцях бойової слави, по місцях партизанської слави, цікавими куточками рідного краю, по природним зонам тощо.
В процесі підготовки екскурсії вчителеві необхідно заздалегідь познайомитись з місцем її проведення, продумати хід екскурсії, визначити загальні і індивідуальні завдання учнів, поспілкуватися з екскурсоводом, провести інструктаж про техніку безпеки з учнями, забезпечити їх усім необхідним для виконання поставлених перед ними завдань. Наприклад, зафіксувати помічені ними особливості даної природної місцевості – птахів, дерев, квітів; замалювати краєвид, написати відзив про виставку. Завдання можуть носити й практичний, суспільно-корисний характер: відновити пам’ятник чи пам’ятний знак, розчистити парк, зробити економічні розрахунки, зібрати природний матеріал для поробок.
Після екскурсії весь зібраний матеріал систематизується і відповідно оформлюється у альбомах, у вигляді докладів, колекцій, рефератів, або може стати матеріалом для радіопередачі, виховного заходу, презентації проблеми.
При підведенні підсумків проведеної роботи вчитель з'ясовує, яке враження зробила на учнів екскурсія, що нового вони довідалися. Школярі аналізують отримані дані, графіки й діаграми, готовлять доповіді, оформляють щоденники, альбоми, стінгазети, рукописні журнали, випускають аматорські фільми, поповнюють новими матеріалами експозиції виставок і шкільних музеїв. По закінченню вчитель узагальнює виступи учнів, дає оцінку їм, а також зібраним матеріалам.
У шкільній практиці одержали поширення кіно-, теле-, а також заочні екскурсії й подорожі, які здійснюються за допомогою технічних засобів.
Заочні екскурсії
Їх специфікою є те, що проводяться вони не виходячи з класної кімнати. У такому разі необхідним є відтворення моделі об’єкту екскурсії: музею, країни, куточка природи. Отже першорядного значення набуває унаочнення: фотографії, відеофільми, репродукції, тематичні виставки.
У вступному слові ведучий детально розповідає де саме й як буде відбуватися екскурсія, що є особливістю об’єкту. У подальшому хід проведення подібний до тематичної екскурсії.
Заочна екскурсія «Рослини і тварини в народній уяві»
Мета: Познайомити учнів з рослинним та тваринним світом України; довести, яку цінність мають рослини та тварини у людському житті; як вони використовуються в народних обрядах.
Вступне слово ведучого. Світ рослин життєво необхідний людині. Протягом тисячоліть багато рослин використовуються в найрізноманітніших сферах господарської діяльності, є незмінними продуктами харчування, цілющими оздоровчими засобами.

120

Поряд з утилітарною функцією рослини займали значне місце в широкому комплексі традиційних вірувань, звичаїв і забобонів. Обряди і повір'я, пов'язані з деревами, травами, зіллям і квітами, доносять відгомін язичеських уявлень наших предків про навколишню природу і базуються як на реальних, так і на уявних властивостях рослин.
З утвердженням християнства ці властивості нерідко закріплювалися ритуалом освячення в церкві. Обрядові дії, пов'язані з рослинністю, відігравали важливу роль в календарних святах. Ці обряди мали забезпечити людині здоров'я, зміцнити добробут сім'ї, посилити родючість землі й худоби, вберегти господарство від нечистої сили. Особливе місце займали рослини-символи у сімейних обрядах. Жодне весілля в Україні не обходилося без барвінку і калини, якими прикрашали коровай та вінок молодої. Рослинні мотиви та образи широко представлені в українському фольклорі.
Флора
Барвінок – вічнозелена трав'яниста рослина, листя якої зберігає зелений колір навіть під снігом. Живучість і витривалість барвінку, краса його цвіту оспівані в багатьох народних піснях. Це символ молодості, кохання, шлюбу.
Волошки – в засушеному вигляді мають сильний стійкий запах, завдяки чому рослина дістала широке ритуальне застосування. Цілющі властивості волошок відомі здавна. На
Волині їх використовували як лікувальний засіб при високій температурі, від запою й перепою, з них робили купель для дітей при багатьох хворобах, зокрема, жовтяниці; освяченими на Спаса (6 серпня за старим стилем) волошками обкурювали хворих. Вінки з освячених волошок одягали на голову померлим дівчатам, ці ж квіти клали у труну.
В народній поезії волошки є символом святості, чистоти, приязності. Вони згадуються і в купальських піснях.
Та вроди Боже, троє зіллячок:
Перше зіллячко
- барвіночок, друге зіллячко
– васильочок.
Барвіночок – для дівчаток,
Любисточок – для любощів,
Васильочок – для запаху.
Верба – опоетизована народом разом із калиною і тополею, не випадково заслужила на таку шану. Верба відігравала й важливу ритуальну обрядову роль. За народними уявленнями, гілочки верби, посвячені в церкві в останню неділю перед Великоднем –
Вербну неділю, набували магічних властивостей. Освячену вербу приносили в дім і вдаряли нею членів сім'ї, найчастіше дітей, примовляючи: «Будь великий, як верба, а
здоровий, як вода, а багатий, як земля». Побутувало повір'я, що в хату, де є верба, не вдарить блискавка. Вважалося також, що верба перепиняє дорогу в дім нечистій силі, особливо, відьмам.
В українському фольклорі верба – це поетичний символ дівчини або заміжньої жінки.
Розлоге, похилене вербове гілля найчастіше асоціюється зі смутком і жалем:
Висока верба, висока верба
Широкий лист пускає.
Велика любов, тяжка розлука
Серденько зриває.
Дуб – здавна користувався в народі глибокою шаною. Ще стародавні слов'яни влаштовували біля лісових велетнів обрядові дійства, приносили жертви богам. У XIX ст. на Зелені свята влаштовували так званий гральний дуб (на Київщині – сухий дуб). У центрі села, а іноді за околицею, ставили довгу жердину з прикріпленим зверху колесом, прикрашали її травами, квітами і стрічками, обкопували невеликим рівчаком.
Довкола такого дуба відбувалися ігри, що супроводжувалися спеціальними піснями.

121


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал