Кондрашова Л. В. Лаврентьєва О. О




Сторінка11/20
Дата конвертації03.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   20

заздалегідь учнівському колективу.
Проведення зборів. Збори відкриває староста класу. Відкритим голосуванням обирається голова і секретар зборів. Після затвердження порядку денного слово надається доповідачеві, особам, наміченим для виступів, і всім бажаючим виступити. У процесі проведення зборів слід забезпечити повну самостійність учнів,
їх ініціативність, розуміння суті питань, що розглядаються на зборах, їх громадське значення. На зборах, крім обговорення намічених справ, або підведення підсумку вже зробленого учнівським колективом, можуть й повинні вирішуватися питання заохочення або стягнення з окремих учнів.
В кінці зборів вчитель робить підсумки, ставить перед колективом класу певні практичні завдання.
Збори закінчуються прийняттям конкретних рішень, які вносяться в протокол.
Тематика класних зборів може бути різноманітною: «Чи вважаєш ти навчання суспільним боргом?», «Чи навчаєшся відповідно до здібностей?», «Хто заважає нам отримувати знання?», «Підсумки роботи активу класу», «Справи, які ми обираємо»,
«Моя громадянська позиція», «Один за всіх, всі – за одного».
У практиці роботи вирізняють прийоми, які варто використовувати, щоб підвищити результативність класних зборів. До них належать [23]:

Лінійка, переклички, анкетування, збір листівок, мандатів тощо на початку зборів для наявної перевірки всіх учасників зібрання;

Запровадження колективної пісні, речівки, гуртівки, заклику тощо для мотивації колективу на активну роботу на зборах;

Демонстрація, виступ агітбригади, звернення, вручення пакетних завдань тощо для презентації теми чи проблеми зібрання;

Презентація активом класу одночасно декількох пропозицій, варіантів на вибір, серед яких можуть бути і дуже спірні, щоб учні самі обрали раціональний проект;

Захист уголос, доведення важливості, демонстрація шляхів розв'язання висунутих на зборі пропозицій;

Вибіркове інтерв'ю окремим творчим групам та гостям;

Об’єднання учнів у групи – «скептиків», «експертів», «аналітиків»,
«фахівців», які готують власну точку зору на проблему, що розглядається;

Комплектація робочих груп, яким даються доручення щось придумати, винести власне рішення, розподілити обов'язки.
Відповідно до теми та завдань зборів формулюється їх рішення.
Наприклад, до теми «Що треба зробити, щоб підвищити статус нашого класного колективу» орієнтоване рішення:
Збори постановляють:
1.
Всім учням взяти активну участь у зборі макулатури протягом наступних 2-х місяців, здати таким чином не менше ніж 100 кг.
2.
Привести протягом тижня закріплену шкільну ділянку до порядку: обкопати дерева, винести сміття, зібрати насіння квітів. Відповідальні…
3.
Випустити «Блискавку» за результатами роботи на ділянці. Відповідальний прес- центр.
4.
Створити ініціативну групу з учнів …, які вивчать стан підготовки до загальношкільного осіннього балу. Термін – 5 днів.

87

5.
Оформити стінну газету до Дня Вчителя.
6.
Взяти участь у конкурсі малюнків до тижня математики.
7.
Написати листи подяки батькам учнів… за організацію екскурсії до ботанічного саду.
8.
Відмітити у рейтингу класу учнів…. за бездоганне чергування по школі.
Отже, класні збори є невід’ємною частиною життєдіяльності учнівського колективу класу, вони мають проводитися регулярно протягом усього навчання у школі. При цьому питома вага самостійності учнів в організації та проведенні зборів повинна збільшуватися під час переходу з одного класу в іншій, що свідчить про розвиток учнівського колективу. Таким чином, важливим етапом у проведенні класних зборів є їх аналіз, який вихователь здійснює після їх проведення.
Схема аналізу класних зборів [7]:
1. Чи є актуальною тема зборів?
2. Які конкретні завдання, проблеми вирішували збори?
3. Хто і як їх готував? Яка документація (доповідь, виступи, проект рішення) була підготовлена до зборів ?
4. Чи відповідали доповідь та виступи темі зборів?
5. Оцінка проекту рішення зборів.
6. Роль класного керівника в ході підготовки і проведення зборів.
7. Результативність зборів.
Значну користь може принести використання анкет з вивчення стану проблеми сформованості найважливіших громадянських якостей учнів.
Методика проведення етичної бесіди
Бесіда – діалог, розмова вчителя й учня, учителя й колективу учнів. Етична
бесіда розглядається в практиці роботи школи як специфічна форма організації морального виховання учнів. Мета етичної бесіди – озброєння учнів знаннями етичних норм, правил культури поведінки; формування вмінь і навичок морального поведінки, дотримання норм моралі; виховання поваги людини до себе й інших; формування потреби в дотриманні моральних норм і пропаганді норм моральності у взаємостосунках людей.
Методика проведення бесіди, етичної бесіди, передбачає урахування
індивідуальних і вікових особливостей учнів, рівня їхньої вихованості, особистісних потреб учнів та колективу школярів.
Щоб відверта розмова не підмінилась монологом або не перетворилася на безкорисну балаканину необхідно дотримуватися наступних вимог. Під час обговорення необхідно: використовувати морально-етичні ситуації, відповідний зміст; дотримуватися принципів наукової обґрунтованості, доступності моральних понять, що вводять у бесіду; гуманізації й демократизації відносин у системі
«вчитель-учень»; відбирати такі питання для обговорення, які викличуть дітей на відверту розмову; здійснювати особистісно-орієнтований підхід до учнів (ураховувати особистісні якості, індивідуальні і вікові особливості учня, на цій основі зробити зміст бесіди особистісно значущим для кожного вихованця),

88

реалізовувати діалогічний і імітаційно-ігровий підхід; пов'язувати матеріал з реальним життям класу, з проблемами життя дітей.
Етапи підготовки й проведення етичної бесіди:
Підготовчий етап, найбільш тривалий і трудомісткий, містить у собі різноманітну спільну діяльність учителя й вихованців. Вибір теми етичної бесіди й визначення мети і завдань проводиться з урахуванням програми виховання колективу школярів, а також становища в класному колективі. Учителеві необхідно підібрати літературу, допоміжні матеріали з теми. Важливу роль у досягненні мети відіграє включення кожного учня в підготовку й проведення бесіди. Для цього доцільно розбити клас на творчі групи з урахуванням інтересів і можливостей учнів.
Кожна група має отримувати різнорівневі завдання: репродуктивного, частково- пошукового, творчого характеру за змістом бесіди.
Орієнтовний план-конспект проведення етичної бесіди:
1. Вступ – опис яскравого факту або події (розповідь вихователя), читання розповіді, вірша, казки; розповіді дітей з життя. Особливий інтерес викликає в учнів програвання конкретних ситуацій, уривків з розповідей, сценок, де розкривається емоційне ставлення до того, що відбувається.
2. Основна частина.
Проводиться у вигляді бесіди, спрямованої на з'ясування дітьми морально- етичних понять. Серед них: питання, спрямовані на аналіз і оцінку поведінки героїв, знайомих дітей; роз'яснення виховних норм і правил поведінки, розповіді-загадки
(альтернативні завдання), вирішення моральних завдань учнями, створення життєвих ситуацій для переконання дітей у необхідності моральних учинків, вікторини.
3. Заключне слово ведучого. Висновки.
Тематика бесід залежить від віку та розвитку школярів. Наприклад, для учнів
4-5 класів: «Про доброту й увагу до людей», «Про дружбу». «Бути дисциплінованим
– що це значить?», «Про точність і охайність», «Про скромність і зазнайство», «Яку вона – людини праці?», «Чарівний світ природи рідного краю».
Тематика бесід для учнів 6-9 класів: «Громадянин чи обиватель», «Чого в
іншому не любиш, того не роби сам», «Про борг і честь», «Як слово наше відгукнеться», «Якщо друг виявився раптом...», «Як дарувати подарунки», «З посмішкою день світліший!»
Тематика бесід для учнів 10-12 класів: «Золоте правило моральності, що воно значить для тебе», «Моральні основи взаємин юнаків і дівчат», «Самотність удвох»,
«Вміти дарувати радість людям», «Кохати або бути коханим?», «Пізнай себе й зроби себе кращим», «За гроші не все купується. За гроші не все продається».
Основні прийоми, застосовувані під час проведення етичної бесіди [7]:
1. Говоріть спокійним голосом. Діти краще реагують на нормальний звуковий рівень голосу, ніж на лемент.
2. Використовуйте мовні різновиди: повні речення, короткі речення, використовуйте мовні повтори, усталені мовні конструкції, наголоси, акцентування.
3. Повторюйте те, що говорять учні, виправляйте їх, заохочуйте до висловлення власних ідей і почуттів.
4. Використайте навідні запитання, такі як: Як ви це розумієте? Що Ви думаєте

89

у зв'язку з обговорюваною проблемою? Чому Ви так думаєте? Коли Вас це хвилює.
Як Ви вчините? і ін.
5. Уникайте питань, які вимагають лише відповідей «так» або «ні».
6. Знайдіть час для особистої бесіди з кожною дитиною, підберіть слова, які описують почуття.
7. Розширюйте запас слів, уникайте абстрактних понять.
8. Уживайте слова у властивому їм значенні, пояснюйте дітям значення слів і опорних понять.

Завдання: проаналізуйте наступну розробку етичної бесіди та
визначіть, які моральні поняття, почуття та ставлення мають набути учні під
час проведення заходу.
Життя – найвища цінність людини
Мета. Спонукати учнів до роздумів над життєвими проблемами; сприяти вихованню високих морально-етичних якостей; виробляти активну життєву позицію.
Наочне оформлення. Збірка В. Симоненка «Берег чекань»; грамзапис пісні «Два кольори»; крилаті вирази, записані на дошці:
Живи не як хочеться, а як можеться
(Народна мудрість)
Найпрекрасніші й найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інших
(В. Сухомлинський)
Ні про що не турбуватися, ні за чим не турбуватися – значить не жити, а бути мертвим
(Г. Сковорода)
Епіграф.
Пам'ятай! Життя є дар,
Великий дар.
І той, хто його не цінує,
Цього не заслуговує.
(Леонардо да Вінчі)
(Звучить запис пісні «Два кольори»).
І. Вступне слово вчителя: Людське життя... Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин, переплетене червоними і чорними тонами, як у цій пісні «червоне – то любов, а чорне – то журба»...
Людина – найбільша цінність на Землі, творець усіх земних благ.
(Учень читає вірш В. Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина?»).
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Більше тебе не буде
Завтра на цій Землі.
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві і злі.
Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.

90

І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж, не проспи!
Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні -
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Учитель. Що людина цінує понад усе? Чому?
(Відповіді дітей, вчитель спонукає назвати якнайбільше найважливіших людських
цінностей: любов, материнство, батьківство, Вітчизну, друзів, пошану, гідність тощо).
Учитель. Довге чи коротке, але воно триває лише від народження й до смерті, його не можна прожити двічі.
Обговорення з учнями питань:
Що таке життя?
Чи має життя мету і сенс?
Хто керує людським життям?
Чи можна зробити його кращим і щасливішим?
Чи має людина право піти з життя або позбавити його іншу людину?
Пропоную кожному висловити свою думку на поставлені питання.
(Відповіді дітей).
Вчитель підводить підсумки за кожним з питань:
• Життя – це певний проміжок часу, заповнений різноманітними подіями, переживаннями, радощами, смутком, які тривають від народження до смерті.
• Життя – насамперед, становлення людини, це період, коли людина розвивається в усіх відношеннях: фізичному, розумовому, моральному. Кожна людина прагне певної досконалості: підвищувати освітній рівень, реалізація і здійснення задумів.
• Життя кожної людини неповторне, таємниче. Неповторним, яскравим буває життя видатних людей: композиторів, художників, письменників. Життя звичайних людей також різниться, кожен крок на життєвому шляху неповторний, тому неправильно вважати, що є дні, якими можна нехтувати.
Учитель. Дехто гадає, що справжнє життя ще попереду, а шкільні роки – це ніби прелюдія до нього. Думаючи про майбутнє, ми недооцінюємо день сьогоднішній.
Послухайте поезію В. Симоненка «Минуле не вернуть».
Учень.
Минуле не вернуть, не виправить минуле.
Вчорашнє – ніби сон, що випурхнув з очей.
Як луки навесні ховаються під мулом,
Так вкриється воно пластами днів, ночей.
Але воно живе – забуте й незабуте,
А час не зупиняється, а молодість біжить,
І миті жодної не можна повернуть,
Щоб заново, по-іншому прожить.
Учитель. Людина може бути творцем і господарем власного життя. Це залежить від характеру, знань, вольових якостей, ідеалу, мети або сенсу життя.
Як ви гадаєте, заради кого чи чого людина живе на землі?
Відповіді учнів, вчитель коректує їх:
Жити треба заради інших, приносячи користь суспільству, тільки тоді це буде повноцінне життя.

91

Легке життя – легкі шляхи нікуди не ведуть. Людина зобов'язана працювати, щоб залишити свій слід на землі та виправдати власне існування.
Учитель. Як треба ставитися до життя? Як ви долаєте труднощі?
Відповіді учнів, вчитель коректує їх:
• Прагнути до життєвих істин;
• уміти перетворювати «мінуси» на «плюси»;
• уміти бачити в житті не тільки погане, а й добре;
• не надавати особливого значення «дрібницям» життя;
• пам'ятати, що все у житті швидкоплинне – і добре, і погане, тому слід насолоджуватися першим і не засмучуватися другим;
• бути толерантним у стосунках із людьми;
• виробити активну життєву позицію;
• бути оптимістом у житті.
Учитель. Як оцінити життя людини?
Відповіді учнів, вчитель коректує їх:
• Роками, вічністю, миттю;
• важливо не скільки прожила людина, а як прожила;
• життя буває коротке, як іскра, як спалах і вічне;
• життя людини оцінюється тим, що вона зуміла чи встигла зробити, залишити по собі.
Учитель. Про це сучасний поет Микола Луків сказав:
Що вона зробила, що змогла,
Скільки сил у неї вистачило,
Щоб на світі більше щастя стало.
Учитель. У чому щастя людини?
- У чому ви вбачаєте щастя власного життя?
- Чи має право людина позбавити себе життя?
Відповіді учнів, вчитель коректує їх:
• Щастя людини у можливості робити щасливими інших людей. Людина немає права позбавити себе життя. Це великий гріх, прояв слабкості, легкодухості, розчарування;
• лише ті починають цінувати життя, кому доводилося бути на краю смерті;
• життя кожної людини безцінне;
• життя – це безцінний дар, який людина одержує при народженні, цінуйте цей дар!
Розпоряджатися ним вона буде сама;
• людина має право на життя, – за статтею 27 Конституції України, – ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави – захищати його.
ІІ. Підведення підсумків бесіди.
Учитель. Підведемо підсумок. То в чому полягає сенс життя людини? (Відповіді
учнів).
Учитель. Дякую вам за щирі розповіді. І нехай вам щастить у житті. Хай буде дороговказом для вас Духовний заповіт матері Терези:
Життя – це можливість,
Скористайся нею.
Життя – це краса,
Милуйся нею.
Життя – це мрія,
Здійсни її.
Життя – це виклик,
Прийми його.
Життя – це кохання,
Насолоджуйся ним сповна.
Життя – це таємниця,
Пізнай її.
Життя – це король лиха,
Побори все.
Життя – це пісня,
Доспівай її до кінця.

92

Життя – повинність
Твоя насушна,
Виконай її.
Життя – це гра,
Стань гравцем.
Життя – це багатство,
Не розтрать його.
Життя – це боротьба,
Стань борцем.
Життя – це фортуна,
Шукай цю мить.
Життя таке чудове,
Не згуби його.
Це твоє життя,
Борись за нього!
Методика проведення усного журналу
«Усний журнал» – це колективна форма виховної роботи, активна форма організації дозвілля, засіб виховання суспільної активності учнів.
Сама назва «усний журнал» нібито точно орієнтує на спосіб підготовки та форму проведення цього заходу. Це підбір матеріалу й його подача за блоками – рубриками, з використанням засобів наочності, елементів цікавого й пізнавального, корисного й різноманітного.
«Усний журнал» є достатньо простою у організації та проведенні формою організації виховної роботи будь-якого напрямку та, водночас дозволяє кожному учаснику самостійно оперувати різноманітною інформацією, застосовувати знання в нових умовах, сприяє розвитку пізнавального інтересу, активізації творчої діяльності учнів. Можливість творчо самовиразитися у процесі підготовки і проведенні «усного журналу» робити його особистісно-значущим для кожного учня.
Уміла підготовка «усного журналу» дозволяє залучити до його проведення майже весь учнівський колектив. Для цього у класі можна створити 3-4 змінні редколегії, які регулярно готують випуски журналу. Однак, у практиці роботи школи використовується інший підхід: редколегія журналу обирається для підготовки і проведення конкретного номера. У будь-якому разі справа знайдеться для кожного.
Тематика журналу визначається залежно від найбільш важливих перспектив колективу, з урахуванням вікових особливостей і пізнавальних інтересів учнів.
Журнал може випускатися за окремою темою або містити різноманітні за тематикою «сторінки». Зразковими темами «усного журналу» можуть бути:
«Україна моя рідна», «Сталеве серце України – ти молодієш Кривбас» – з питань формування національної гідності, любові до Батьківщини, традицій народу, стимулювання краєзнавчої діяльності; «Хочу усе знати», «У світі прекрасного» – для розвитку пізнавального інтересу, розширення кругозору, стимулювання творчості учнів; «І життя, і сльози, і любов», «Душі прекрасні пориви» – розвиток естетичних почуттів, смаків та уподобань учнів; «Ми живимо серед людей», «По країнах та континентах» – з питань морального виховання, культури поведінки, поваги до традицій інших народів; «Світ моїх захоплень», «Жіночій журнал», «Мої права та обов’язки» – для розвитку суспільної активності учнів, розширення кола їх спілкування.
Мета і завдання проведення усного журналу: поглибити знання з обраної теми, розвивати творчі здібності учнів, стимулювати потреби особистості в самовираженні (реалізації своїх можливостей, розвиток інтелекту), сприяти всебічному розвитку й розширенню світогляду учнів.

93

Отже, «усний журнал» можна віднести до комплексних форм виховної роботи, оскільки, завдяки своїм можливостям він сприяє залученню усіх сторін виховання – морального, естетичного, громадського, екологічного, економічного, емоційного.
Методика проведення усного журналу включає наступні етапи:
I.
Вибір теми.
II.
Визначення цілей і завдань усного журналу.
III.
Підготовчий етап, що передбачає:
Вибір редколегії: розподіл посадових обов'язків а) головного редактору (він же і буде ведучим); б) відповідальних редакторів сторінок; в) кореспондентів; г) художників, які будуть оформлювати приміщення або ілюструвати окремі сторінки; д) музичного редактору; е) помічника редактора;
є) ведучого журналу.
Уточнення теми, визначення назви сторінок.
Складання плану підготовки і проведення журналу, призначення дати, місця і часу проведення усного журналу.
Підготовка матеріалу. Складання сценарію. Важливо, щоб представлений матеріал був цікавим та потрібним учням. «Усний журнал» має нагадувати
«звичайний», друкований журнал. Як правило такий журнал містить усілякі рубрики
– інтерв’ю, пізнавальну інформацію, рекламу, жарти, історичні постаті чи дати, вікторину, поради, спортивні, політичні та світські новини тощо. Подання матеріалу відбувається різноманітними шляхами – розповідь, ілюстрація, статистичні чи короткі відомості, бесіда.
Головний редактор заздалегідь повинен вияснити в кореспондентів та відповідальних редакторів зміст знайденого ними матеріалу, ранжирувати його, продумати доцільні переходи між «сторінками»
Оформлення приміщення. Назва журналу, перелік його сторінок мають бути написані або на плакаті або на дошці.
IV.
Проведення журналу:
1. Музичний вступ;
2. Вступне слово ведучого, в якому учасникам подається назва, зміст та виховні завдання;
3. «Читання» (представлення) сторінок журналу;
4. Заключне слово ведучого.
V. Підведення підсумків. Рефлексія.
Емоційна атмосфера відіграє важливу роль в успіху усного журналу. З метою її створення варто використовувати музичні паузи, жарти, інтерактивні вікторини, короткі повідомлення «А чи знаєте ви, що…»
Можлива різна методика проведення усного журналу: повідомлення учнів про ті чи інші галузі науки та культури, виступи запрошених гостей (письменників, журналістів, спортсменів, науковців), веселі інсценівки, рольові ігри, вікторини.
Широко використовуються тут технічні засоби.

94


Вивчіть уважно план та матеріал до усного журналу на тему
«Українська народна пісня – духовний скарб народу». Продумайте можливі
переходи до сторінок та способи подання змісту.
Усний журнал «Українська народна пісня – духовний скарб народу»
Сторінка 1. Українська народна пісня – скарбниця поетичної творчості українського народу.
Сторінка 2. Родинно-побутові пісні.
Сторінка 3. Жартівливі пісні.
Сторінка 4. Соціально-побутові пісні.
Сторінка 5. Мамині колискові.
Сторінка 6. Українська пісня солов'їна.


Продумайте зміст, сторінки усного журналу, необхідну наочність
для такої тематики: «Жіночий журнал», «Країнами та континентами».
Методика проведення бесіди за «круглим столом»
Бесіда – діалог, розмова вчителя й учня, учителя й колективу учнів. Бесіда за
«круглим столом» розглядається у виховній практиці як форма моральної освіти, громадянського виховання, форма організації всебічного обговорення нагальних проблем колективу.
Термін «круглий стіл» походить з середньовічних лицарських романів про короля Артура, де розповідається як на королівських банкетах лицарі сідали за круглий стіл, щоб не було суперечок з приводу того хто сидить на почесному кінці столу, а кому дісталося непочесне місце.
Згодом круглий стіл став неодмінним атрибутом міжнародних конференцій, дипломатичних переговорів. Вислів «сісти за круглий стіл» тепер означає почати доброзичливий обмін думками, миролюбні переговори. А також, що не менш важливо, рівноправність усіх учасників обговорення.
Тематика, зміст і методика проведення бесід ускладнюється залежно від рівня розвитку учнів: від керівної ролі вчителя до учнівського самоуправління під час обговорення.
Ефективність бесід залежить від того, як вони пов'язані з іншими формами виховної роботи, від значущості теми, доцільності застосовуваних методів і прийомів під час бесіди, емоціональності та відкритості учасників.
Під час підготовки визначається тема, зміст, мета бесіди, готується матеріал, призначаються доповідачі за обраними напрямкам обговорення проблеми. Тема бесіди заздалегідь повідомляється учасникам, щоб вони могли обміркувати своє ставлення до неї. Приміщення оформлюється з урахуванням змісту бесіди: використовуються цитати, ілюстрації, виставки; столи чи стільці розташовують у вигляді кола.
Хід проведення залежить від теми та мети, однак обов’язковим є вступне слово ведучого про тему та мету заходу; доповіді та їх обговорення, підтримання та спонукання дискусії за допомогою крилатих виразів, аудіовізуальних засобів, завдань-ситуацій.
Наприкінці підводиться підсумок у вигляді вироблення колективної думки з питання, що обговорювалося.

95


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал