Концепція та теоретико-методологічні основи управління міжнародною економічною діяльністю Структура системи міжнародного менеджменту



Скачати 89.24 Kb.
Дата конвертації16.01.2017
Розмір89.24 Kb.
ТипКонцепція
Лекція 1

Сутність та зміст системи міжнародного менеджменту

  1. Сутність міжнародного менеджменту

  2. Концепція та теоретико-методологічні основи управління міжнародною економічною діяльністю

  3. Структура системи міжнародного менеджменту

  4. База знань і ділові якості міжнародного менеджера



1. Сутність міжнародного менеджменту

Радикальні зміни, що відбуваються в останні десятиріччя у сфері Міжнародної економічної взаємодії, зумовили появу нової для економічної науки галузі знань - міжнародного менеджменту. Усі погоджуються, що предмет міжнародного менеджменту відрізняється від кола питань, що вирішуються загальним (національним) менеджментом. Виокремлення міжнародного менеджменту у спеціальну галузь наукових знань є наслідком дії чинників, які поділяються на дві групи: зовнішні (environment factors) і внутрішні (intrafirm factors).



Міжнародний бізнес визначається як підприємницька діяльність суб'єкта господарювання, яка передбачає його активну участь в системі міжнародної торгівлі та / або у процесі міжнародного переміщення робочої сили, капіталу, технологій при дотриманні вимог законодавства.

Мотивація суб'єкта господарювання до розвитку свого міжнародного бізнесу підсилюється, коли в приймаючих країнах є: 1) джерела необхідних ресурсів; 2) ринкова інфраструктура, яка сприяє залученню інвестицій та отриманню кредитів на вигідних умовах для фірми, впровадженню у сферу її діяльності новітніх технологій та сучасних методів управління; 3) можливості для реалізації стратегії диверсифікації виробничо-комерційної діяльності.

Міжнародний менеджмент - система знань про принципи, методи й технологію управління міжнародним бізнесом. Міжнародний менеджмент - це особливий вид менеджменту, головними цілями якого виступають формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різноманітних країнах і відповідному використанні економічних, соціальних, демографічних, культурних і інших особливостей цих країн і міжкраїнної взаємодії.

Об'єкт міжнародного менеджменту - міжнародна економічна діяльність підприємства.

Суб'єктами управління міжнародною економічною діяльністю підприємства є його міжнародні менеджери.

Предмет міжнародного менеджменту - відносини у сфері управління міжнародним бізнесом підприємства та внутрішньо-господарською діяльністю працівників багатонаціональної фірми (корпорації).

До найбільш значущих принципів міжнародного менеджменту належать:

1) принцип системності, 2) принцип гнучкості, 3) принцип оптимальності, 4) принцип адекватності (законності), 5) принцип стратегічності, 6) принцип ефективності, 7) принцип етичності та соціальної відповідальності.



Основні завдання міжнародного менеджменту:

1)комплексне вивчення зовнішнього середовища міжнародного бізнесу

2)поглиблений аналіз культурного фону у кожній країні перебування

3)оцінка, вибір та практичне використання організаційних форм ведення міжнародного бізнесу

4)формування та розвиток мультинаціональних колективів підприємства (фірми) та його підрозділів.

5)пошук, розвиток та ефективне використання різноманітних можливостей інтернаціонального бізнес-сервісу.


2. Концепція та теоретико-методологічні основи управління міжнародною економічною діяльністю
Концепція міжнародного менеджменту ґрунтується на положеннях міжнародної економіки, яка суттєво доповнює та розвиває дві базові частини економічної теорії: мікроекономіку та макроекономіку.

Міждисциплінарність є однією з головних характеристик цієї науки і одночасно однією з основних причин, що викликали «вибух поліморфізму» у галузі управління міжнародним бізнесом.

«Вибух поліморфізму» у галузі управління міжнародним бізнесом позитивно вплинув на розвиток теорії міжнародного менеджменту, але разом з тим мав і негативні наслідки. Представники різних і напрямів не тільки ставили нові питання, пропонували нові постулати й стратегії бізнесу, а й почали інтерпретувати саму суть менеджменту відповідно до своїх уявлень і висувати відмінне від загальноприйнятого розуміння теорії менеджменту.

Відтак у теорії менеджменту на початку 60-х років XX ст. утворилася ситуація, яку фахівці стали визначати як «справжні джунглі». З усієї різноманітності теорій управління можна виділити шість основних груп: 1) школа "процесу управління"; 2) "емпірична" школа управління; 3) школа "людської поведінки"; 4) школа "соціальних систем"; 5) школа, основою якої є теорія прийняття управлінських рішень; 6) "математична" школа.

І хоча ця думка поширена й досі, вважаємо, що найбільш конструктивним інтегральний підхід до міжнародного менеджменту. Його суть полягає у тому, що методологічною основою міжнародного центу як науки є сукупність теоретичних положень, принципів та інструментів, які містяться у домінуючих підходах до управління - процесному, системному, ситуаційному, стратегічному, адаптивному.

Популярною концепцією ефективного менеджменту є модель "7-S", назва якої йде від семи факторів, що за думкою її авторів, є Найбільш важливими для розвитку організації: strategy (стратегія), skills (навички), shared values (загально визнані цінності), structure (структура), systems (системи), staff (штат), style (стиль).

Зміни, що відбуваються у світовій ринковій системі, привели до необхідності розробки нової управлінської парадигми - системи ідей і уявлень, здатної розв'язати виниклі в науці протиріччя, дати пояснення емпіричному матеріалу, що нагромадився, і відкрити шлях до подальшого поглиблення знання.

Ключовими моментами нової управлінської парадигми є наступні принципові положення:


  • Відмова класичних шкіл менеджменту від управлінського раціоналізму,

  • Використання в управлінні теорії систем

  • Використання ситуаційного підходу до керування.

  • Визнання соціальної відповідальності менеджменту перед суспільством

Характеристика організації як відкритої системи



Риси й властивості

Характеристика, обґрунтування

Компоненти

Система складається  з деякої кількості частин,    що називаються елементами

Зв'язку

Компоненти системи зв'язані  між собою

Структура

Форма зв'язку організаційно закріплена в структурі

Взаємодія

Компоненти впливають один на одного своїм знаходженням у системі й виходом з неї, що є результатом  взаємного впливу й взаємодії з навколишнім середовищем

Процес

Зміни, що відбуваються в результаті взаємодій,  називаються процесами

Холізм і  емерджентні  властивості

Система - цілісність (holism - англ., holos - грецьк. Ціле) що проявляє властивості, що виникають тільки в результаті  взаємодії  її компонентів

Ідентифікація

Властивості системи, на підставі яких її можна ідентифікувати й відрізнити від інших явищ, що не   входять у систему

Оточення

Представлено явищами, утвореннями, які, не будучи частиною системи, істотно впливають на неї. Це навколишнє середовище системи

Концептуалізм

Система - це концепція, особлива форма якої відображає мети й цінності індивідуума або групи, що розробили  цю концепцію


3. База знань і ділові якості міжнародного менеджера

Вищенаведене власне й визначає базу знань сучасного міжнародного менеджера. Він повинен володіти як концептуальним мисленням, яке входить до арсеналу теорії менеджменту, теорії міжнародної економіки, так і операціональними засобами, які виступають у формі організаційних, процесуальних, фінасово-аналітичних та інших інструментів, схем та моделей бізнесу.

Міжнародний менеджер, передусім, має бути добре підготовлений у галузі теорії менеджменту та теорії міжнародної економіки та її окремих розділів, таких як: теорія конкуренції, міжнародна торгівля, інвестиції, валютно-фінансова взаємодія тощо. Оскільки міжнародні менеджери зазвичай мають вузьку спеціалізацію, їм необхідна додаткова серйозна теоретична підготовка у відповідних галузях. Наприклад, менеджер, чия діяльність пов'язана з рекламою, іміджем та брендом певного суб'єкта світового ринку, буде відчувати потребу у поглибленому знанні маркетингового менеджменту, методів дослідження й сегментації ділових ринків. Той, хто пов'язаний з управлінням ризиками, буде ати потребу у більш ґрунтовних знаннях щодо походження, виміру та методів управління валютно-курсовими, політичними, інвестиційними та іншими ризиками. А той, хто причетний до створення форм організаційної взаємодії суб'єктів світового господарства, змушений поглибити свої знання у методах складання довгострокових витрат, правил оподаткування та фінансової звітності, умовах зростаючої динамічності світових ринків у міжнародного менеджера мають бути сформовані інтуїція та вміння виробляти рішення й стратегії, які ґрунтуються на слабких сигналах майбутнього, розробляти й оцінки можливих сценаріїв розвитку. А це, чергу, вимагає знань стратегічного менеджменту, теорії гри, й турбулентності економічних систем.
Лекція 2:

Дослідження процесу становлення глобального менеджменту

1. Світові тенденції розвитку міжнародного бізнесу

2. Етапи розвитку, форми та рівні міжнародного бізнесу
1. Світові тенденції розвитку міжнародного бізнесу

Як явище міжнародних економічних відносин міжнародний бізнес - це форма взаємодії суб'єктів міжнародної економічної діяльності, спрямована на одержання вигод від трансграничного співробітництва.

Просторова організація поля економічної взаємодії – його трансграничність — є ключовою ознакою міжнародного бізнесу як явища, що якісно відрізняє його від бізнесу в національно-державних кордонах країн.

Розвиток міжнародних економічних відносин, особливо у другій половині XX ст., супроводжувався енергійними зусиллями щодо формування міжнародного економічного права, хоча і залишався суперечливим за мотивами, цілями його учасників і результатами. Отже, цілісної «міжнародної» системи норм і культури ринкової поведінки (на відміну від внутрішньокраїнних) досі не створено.



2. Етапи розвитку, форми та рівні міжнародного бізнесу

Американським економістом Р. Робінсоном запропоновано періодизацію історичного розвитку міжнародного бізнесу, включає в себе п’ять етапів (ери): комерційну еру, еру експансії, еру концесій, еру національних держав, еру глобалізації

Глобалізація - це «безупинно триваючий, стійкий процес інтеграції ринків, суверенних держав і технологій... який дозволяє окремим особам, корпораціям і суверенним державам швидше, ніж будь-коли, з мінімальними витратами встановлювати більше глибокі контакти з партнерами, розосередженими по усьому світі». Існують дві основні причини цього явища: стратегічні потреби компаній, які дають імпульс процесу глобалізації, а також зміні середовища міжнародного бізнесу , що сприяє цьому процесу. У число стратегічних імперативів входить використання ключової компетенції компанії, придбання ресурсів по більш низькій ціні, проникнення компанії на нові ринки й необхідність конкурувати у своїй галузі. Розширення міжнародних ділових операцій компаній до сучасних масштабів було б неможливе без істотних змін політичних і технологічних умов ведення бізнесу.
3 Україна в системі глобального бізнесу

Сучасна міжнародна економіка являє собою інтегровану макросистему, яка складається із взаємодіючих між собою її елементів національно-державних економічних систем, потужних інтегрованих, структур та інтеграційних угруповань. Кожна з підсистем світової економіки має власну модель її зчеплення з іншими підсистемами та вживлення у загальну систему світової економічної взаємодії.

«Невроз суверенізації» не дозволив Україні виробити на початковому етапі реформ оптимальну стратегію інтеграції її економіки у світовий економічний простір. Його наслідком стало домінування торговельно-посередницької доктрини взаємодії економіки України з зовнішнім світом, що звужує масштаби такої взаємодії до русла лише кон'юнктурного потоку міжнародного економічного обміну, а засоби взаємодії - до простої купівлі (продажу) одиничних товарів на основі експортно-імпортних операцій.

Стратегія інтернаціоналізації української економіки має передбачати етапність і стратегічне маневрування.



Перший етап процесу інтернаціоналізації української економіки має сполучатись з аналізом стратегічної кон'юнктури, що складається під впливом реальних загроз і викликів, з одного боку, і виходячи з ресурсних можливостей країни — з іншого.

Другий етап процесу інтернаціоналізації української економіки пов’язаний з формуванням базових точок прориву і зростання.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал