Концепція професійного становлення майбутнього педагога



Скачати 102.7 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації16.01.2017
Розмір102.7 Kb.

Дубасенюк О.А. Акмеологічна концепція професійного становлення майбутнього педагога /
О.А. Дубасенюк // Акмеологічна наука ХХІ століття: розвиток професіоналізму: матер.
Другої міжнар.наук.прак.конф. / [наук. редагування.: В.І.Перевозчиков[. – Київ: КМПУ, імені
Б.Д. Грінченка, 2008. – С. 101-104.
ДУБАСЕНЮК О. А., ДОКТОР ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОР
Житомирський державний університет імені Івана Франка, dubasenyuk@ukr.net


АКМЕОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ
МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

У статті розглядаються акме-синергетичні основи творчого розвитку
майбутніх вчителів, які синтезують в собі дослідницькі стратегії і сучасні
наукові підходи: системно-інтеграційний, цілісний, діяльнісний, особистісно
орієнтований.

В статье рассматриваются акме-синергетические основы творческого
развития будущих учителей, которые синтезируют в себе исследовательские
стратегии и современные научные подходы: системно-интегративный,
целостный, деятельностный, личностно-ориентированный.

Acmeological and synergetic bases for the creative development of prospective
teachers' giftedness are analysed. These bases synthesize the researches strategies
and contemporary scientific approaches: system and integral, holistic, activity,
personality-oriented.
Аналіз сучасної соціокультурної ситуації засвічдує, що вищий професіоналізм і творча майстерність фахівців – один з найважливіших власне людських ресурсів. У цьому соціокультурному контексті особливого значення набуває нові інтеграційно-комплексні науки – акмеологія й синергетика, які
вивчають закономірності і технології розвитку професіоналізму і творчості свого роду акме-форм оптимального здійснення різних видів професійної діяльності.
Аналіз наукових джерел дозволяє дійти висновку, що акмеологія – наукова дисципліна, що займається вивченням як закономірностей самореалізації творчого потенціалу людей у процесі творчої діяльності на шляху до вищих досягнень (вершин), так і аналізом об’єктивних та суб’єктивних чинників, що сприяють та перешкоджаючому досягненню вершин. Тут важливим також постає аналіз як закономірностей навчання вершинам життя і професіоналізму в діяльності; самоосвіти, самоорганізації і самоконтролю, так і закономірностей самовдосконалення, самокорекції і самореорганізації діяльності під впливом нових вимог, що йдуть як ззовні, від професії і суспільства, розвитку науки, культури, техніки, так і, особливо, зсередини, від власних інтересів, потреб і установок, усвідомлення своїх здібностей і можливостей, достоїнств і недоліків власної діяльності [4].
Зазначені предметні обласні акмеології засвідчують про її синергетичні ресурси, про те, що синергетичний підхід до аналізу дійсності у сфері акмеології, як зазначають її розробники, постає фундаментальним принципом.
Акмеологія, подібно до синергетики, виявляє необхідність в подоланні класичного лапласівського принципу детермінізму, відповідно до якого будь- яка зовнішня причина діє безпосередньо й однозначно визначає кінцевий результат впливу [5, с, 53-67].
Як і синергетика, акмеологія виявляє риси міждисциплінарної області досліджень, оскільки акмеологія покликана створити науковий апарат, який би дозволив адекватно відбивати проблему ефективного розвитку і становлення людини у всій сукупності її якостей", виявляючи, як вважає В.В. Зайцев, методологічну проблему ліквідації термінологічних дискусій і об'єднання понятійного апарату психології, медицини і педагогіки в єдиному акмеологічному тезаурусі, коли ставиться задача об'єднання й упорядкування дескриптивного апарату економіки, етики, етнології, соціології, психології і
педагогіки з обліком соціогенезу [5, с. 53-67]. Загалом, акмеологія, подібно до синергетики, спрямована на реалізацію принципу цілісності, оскільки акме людини, що знаходиться у фокусі вивчення акмеології, тут розуміється як гармонійна єдність психологічних і соціальних установок, у межах чого виявляється досяжною повнота буття в рамках індивідуального стану [7, с.
164].
Відтак, завданням статті є аналіз проблеми пошуку і визначення закономірностей, механізмів, умов і чинників розвитку суб’єкта педагогічної праці до рівня професіонала з позиції акмеологічного та синергетичного підходів. Передумовами розробки акме-синергетичної концепції професійного розвитку педагога є найбільш розроблені напрями, які пов’язані з особливим видом прогресивного розвитку зрілої особистості – особистісно-професійним зростанням.
Детермінанти розвитку професіоналізму викладача ВНЗ передбачають необхідні особливі психологічні умови і чинники, які можна назвати акмеологічними, оскільки вони є обставинами, що впливають на досягнення вищого рівня професіоналізму викладача. До цих умов відносяться: соціальне державне замовлення на професіоналів-викладачів ВНЗ високої кваліфікації; ситуації професійно-особистісного розвитку.
Нині сучасне суспільств відмовляється від жорстких понятійних схем, шаблонів і зразків. У світі активно переосмислюються глибинні культурні і пізнавальні підстави "класичних" соціальних наук. Останніми роками стали активно розвиватися нові наукові напрями – акмеологія і синергетика, які є теоретичними засадами акме-синергетичного підходу до розвитку особистості людини та його трудової діяльності [2–7].
З метою вивчення й аналізу акме-моделей, успішної і творчої професійної майстерності і розробки оптимальних технологій розвитку професіоналізму акме-синергетика здійснює комплексні дослідження процесів і способів здійснення різними фахівцями професійної діяльності, синтезуючи для цього
досягнення інших наук про людину, перш за все філософії, соціології, психології, фізіології, генетики і педагогіки.
Спираючись на наукові ідеї і розробки О.О. Бодальова, О.А. Деркача,
Н.В. Кузьміної, В.Г. Зазикіна та ін. [2–7], представляємо акме-синергетичну концепцію професійного розвитку педагога у вигляді двох основних площин: змістову і структурно-процесуальну. Перша – розглядається в контексті загального розширення суб'єктного простору особистості, її професійного й етичного "збагачення", що передбачає підвищення відповідальності, почуття обов’язку, совісті і чести, відходу від неадекватних особистісних установок і стандартів.
У такому розумінні опора здійснюється на методологічний принцип суб'єктності. У контексті акмеологічного підходу ознаками суб'єктності, згідно результатам акмеологічним дослідженням виступають "параметри активності" людини [2, c. 111]: активне орієнтування (у новій ситуації, матеріалі); усвідомлення (структури своєї діяльності, якостей особистості, етапів життєвого шляху); ініціатива, самостійне цілепокладання, планування, передбачення; інтенсивна включенність у діяльність; прагнення до саморегуляції (самоконтролю, самокоррекції, самокомпенсації), володіння прийомами саморегуляції; усвідомлення суперечностей свого розвитку, їх усунення, забезпечення балансу і гармонії; постійна орієнтація особистості на саморозвиток і самооновлення; прагнення до самореалізації і творчого творення; інтеграція свого професійного шляху, структурування і впорядкування свого професійного досвіду і досвіду інших.
Ці суб'єктні параметри мають бути враховані при формуванні концепції розвитку професіонала-педагога.
Відмітимо, що процесуальний розвиток суб'єкта праці до рівня професіонала слід розглядати із системних позицій, а саме у зв'язку зі змінами і розвитком підсистем професіоналізму особистості і діяльності, нормативній регуляції, мотивації на саморозвиток і професійні досягнення, рефлексивної самоорганізації і в плані розкриття творчого потенціалу особистості педагога.

Їх зміст розкривається на рівні загального з конкретизацією на рівні особливого для професійної педагогічної діяльності.
Розглянемо визначені системні уявлення у вигляді якісного опису акме- синергетичного змісту підсистем і зв'язків між ними.
Підсистема професіоналізму діяльності педагога. Ця підсистема характеризується гармонійним поєднанням високої професійної компетентності
і професійних умінь, навичок на рівні професійної педагогічної майстерності, а також акмеологічних інваріантів професіоналізму, що розглядаються як спеціальні базисні вміння.
Головним когнітивним компонентом підсистеми професіоналізму діяльності є професійна компетентність. Остання у психології праці і професіології визначається як сфера професійного ведення, система знань, що постійно розширюється і збагачується і дає можливість виконувати професійну діяльність, коло вирішуваних проблем з високою продуктивністю. Професійна компетентність прямо пов'язана і з професіоналізмом особистості – власне сфера ведення, коло знань мають безпосереднє відношення до неї. Відзначимо, що до підструктури професіоналізму діяльності відноситься лише та її складова частина, яка пов'язана з уміннями ефективно діяти у сфері цього професійного ведення. Структура і зміст професійної компетентності вчителя багато в чому визначається специфікою виконуваної педагогічної діяльності. У структурі професійної компетентності враховується те, що педагогічна діяльність відноситься до класів "людина – людина", "людина – група або колектив".
Професійні вміння і навички є головним регулятивним компонентом підсистеми професіоналізму діяльності, що матеріалізують професійні знання, закладені в професійній компетентності. Іншими словами, це вміння використовувати знання в практичних цілях з високою ефективністю, освоювати нові алгоритми та способи розв’язання професійно орієнтованих педагогічних задач з використанням інноваційних засобів діяльності. Зазначені вміння і гнучкі навички мають відповідати рівню професійної майстерності педагога. Все це набувається разом з досвідом роботи і виявляється у вигляді

єдиної системи узагальнених та спеціальних знань і вмінь. Уміння і гнучкі навички повинні поєднуватися з уміннями творчо, нестандартно, але досить ефективно розв’язувати професійно орієнтовані задачі. Учительська діяльність, безумовно, має творчий характер. Педагогічна творчість – складний процес, якому передують численні підготовчі етапи: тривале обдумування, первинне переживання кожного етапу педагогічної процесу, визначення чітких його контурів і найважливіших елементів, вибір ефективних методів та прийомів роботи учнів і самого вчителя.
Загальні акме-синергетичні інваріанти професіоналізму в підструктурі професіоналізму діяльності виступають як ефективні спеціальні вміння здійснювати надійні і точні прогнози – основу планування і реалізації будь-якої діяльності, вмінь приймати відповідальні й ефективні рішення, зокрема в екстремальних та нестандартних ситуаціях, уміння здійснювати самоконтроль і саморегуляцію на високому рівні. Особливі акме-синергетичні інваріанти професіоналізму можна представити як такі вміння, що відображають специфіку професійної педагогічної діяльності. Наприклад, педагоги- професіонали повинні обов'язково володіти розвиненими комунікативними вміннями впливати, переконувати, навіювати, полемізувати, вислуховувати та
ін.
Підсистема професіоналізму особистості педагога. Професіоналізм особистості і діяльності знаходяться в діалектичній єдності і мають тісні функціональні зв'язки. У широкому розумінні підсистема професіоналізму особистості містить вимоги до рівня розвитку різних характеристик і властивостей суб'єкта педагогічної праці, які багато в чому визначають високу ефективність професійної діяльності. Професіоналізм особистості досягається в процесі і в результаті розвитку здібностей та їх збагачення. Це важливі характеристики поновлюваного потенціалу суб'єкта праці. Йдеться про так звані складні і спеціальні здібності як якості особистості, що визначають успішність оволодіння певною діяльністю і вдосконалення в ній. Акмеологічні дослідження проведені у цьому напрямі свідчать, що такими здібностями є

інтелектуальні (в основному аналітичні), загальні здібності до педагогічної діяльності, психологічні і комунікативні здібності. Науковці підкреслюють, що розвиток професіоналізму особистості пов’язано з інтенсивним розвитком складних спеціальних здібностей до рівня обдарованості. Серед них особлива роль належить інтелектуальним, які являють системну властивість, оскільки основою будь-якого розвитку є насамперед розвиток інтелектуальних здібностей. В акмеологічних дослідженнях підкреслювалося, що особливістю пізнавальної сфери професіонала є активне відображення педагогічної дійсності і здатність добре орієнтуватися у навчально-виховному середовищі.
Завдяки продуктивно працюючому інтелекту вчителі-професіонали спроможні об’єктивно аналізувати основні зв'язки педагогічної реальності, ієрархічно їх вибудовувати.
Загальні акме-синергетичні інваріанти професіоналізму у підструктурі професіоналізму особистості виступають як здібності, що розвинуті до рівня передбачення і прогнозування, саморегуляції, прийняття рішень (креативність, своєчасність, точність), що стають особистісно-професійними якостями педагога.
Важливо розкрити творчий потенціал особистості, оскільки творча самореалізація у професійній діяльності є необхідною передумовою зростання особистості педагога. Зокрема, креативність учителя обов’язково реалізується у педагогічній діяльності у процесі розв’язання нестандартних професійно орієнтованих задач. Існують різноманітні методи розвитку креативності – шляхом підвищення рефлексивної культури, стимулювання творчої активності, застосуванням методів активізації пошуку ідей. Такий підхід сприяє творчій самореалізації і зростанню професіоналізму особистості.
Розвиток креативності водночас є умовою формування професіонала та розкриття його інноваційного потенціалу [2, c. 117]. У той же час якість особистості повинна мати певну спрямованість, пов'язану зі специфікою професійної педагогічної діяльності. Акмеологи та синергетики таку спрямованість називають інноваційною. Дійсно, досягнення професіоналізму не

існує без новаторського підходу, який може виявлятися в освоєнні нових ефективних алгоритмів і способів виконання діяльності, в нетривіальному розв’язанні педагогічних задач. Тільки спрямованість на творення дає можливість отримати якісно інакші результати, здійснювати прорив в нові галузі професійної діяльності. Відсутність інноваційної спрямованості може привести до того, що сам суб'єкт праці зупиниться у зростанні професійної майстерності (хоч і цей рівень з погляду суспільної потреби якості праці є бажаним). Аналіз діяльності й особистісних якостей педагогів, що досягли видатних професійних результатів, якраз і констатує у них наявність потужної
інноваційної спрямованості.
Розвиток
інноваційного потенціалу
і спрямованості особистості може здійснюватися в першу чергу шляхом вибору відповідних еталонів і слідування їм. Хороші результати дають деякі акмеологічні технології рефлексійного змісту.
Учитель прагне до особистісно-професійного розвитку і досягненню професіоналізму у тому випадку, коли у нього сильні, але адекватні мотиви професійних досягнень і професійної самореалізації. На думку одного із засновників гуманістичної психології К. Роджерса, поведінка і діяльність людини завжди регулюється якимсь об'єднуючим мотивом – потребою актуалізації, тобто властивою людині тенденції розвивати всі свої здібності, щоб зберігати і розвивати особистість.
Схожі думки висловлювала і Н.В. Кузьміна щодо ролі так званих стартових умов особистості, її особливостей, середовища спілкування, спонукаючих її до постійного саморозвитку. У людей з потенціалом професіонала ця тенденція домінує: "...справжній і послідовно здійснюваний процес саморозвитку, як правило, має місце лише у тих людей, які налаштовані саме на досягнення значущої мети в житті. Це примушує їх цілеспрямовано працювати над розвитком у себе... індивідних, особистісних і суб'єктно- діяльнісних характеристик, розвитком відносин і здібностей, які всі разом виявляються однією з обов'язкових передумов здійснення намічених життєвих цілей" [6].

Підсистема нормативности діяльності і поведінки педагога [2, c. 120-
121]. Її розвиток є важливою складовою професіоналізму особистості і становлення педагога-професіонала. Дійсно, справжній професіонал, що має високі еталони якості професійної діяльності і відносин, має досить жорстку систему нормативної регуляції, спонукаючої його постійно дотримуватися цих еталонів і стандартів. Іншими словами |норми виступають ще й як етичний регулятор поведінки і відносин. Етичні або моральні норми професіонала є своєрідною особистісною проекцією професійно-групових та соціальних норм.
Професійно-групові норми професіоналів – це сукупність правил і вимог, що виробляються реально функціонуючою професійною спільнотою, нормативно не заданих, але таких, що відіграють роль найважливішого засобу регуляції поведінки членів даної професійної групи, характеру їх взаємовідносин, взаємодії і спілкування. Професійно-групові норми, що базуються на прийнятих еталонах, дозволяють підвищувати стійкість групи, здійснювати соціальний контроль над її членами і тим самим зменшити вирогідність можливого ухилення від норм професіоналізму. Професійно-групові норми набувають якості етичних у разі, коли вони мають головним чином позитивну спрямованість, з переважанням тих, які стимулюють розвиток і забезпечують нормативність мотивів.
Підсистема формування продуктивної Я-концепції педагога-професіонала,
Особистісно-професійний розвиток суб'єкта праці до рівня професіонала можливе за наявності продуктивної Я-концепції, тобто усталенної усвідомленої неповторної системи представлень суб'єкта, що переживається, про самого себе, своїх можливостях і перспективах, на основі чого він будує свої відносини
і взаємодії. Адекватні уявлення дозволяють сформувати реалістичні особистісні-професійні стандарти, програми розвитку і саморозвитку, вибудовати гармонійну і продуктивну систему професійних взаємодій і відносин. Я-концепція – це цілісний образ власного "Я", який виступає у вигляді установки по відношенню до самого себе і включає наступні компоненти: когнітивний (образ своїх якостей, здібностей, соціальної
значущості тощо, тобто прояв самосвідомості); емоційний (самоповага, себелюбство та ін.); оцінний-вольовий (прагнення завоювати пошану).
Підґрунтя Я-концепції складають різні уявлення про самого себе, що відрізняються різним ступенем адекватності.

"Я" реалістичне в теперішньому часі;

"Я" ідеальне (тобто яким суб'єкт прагне бути, орієнтуючись на моральні норми);

"Я" динамічне (яким має намір стати в майбутньому в процесі свого розвитку);

"Я" фантастичне (яким бажав би стати, якщо це стало б можливим).
В акмеологічних дослідженнях було показано, що розвиток професіоналізму особистості передбачає гармонійність складових Я-реального
(сьогодення), Я-ідеального, Я- фантастичного і Я-майбутнього [1].
З погляду В.С. Агапова, Я-реалістичне зумовлено розвитком системи самооцінки, самоконтролю, рефлексією. Я-ідеальне і Я-майбутнє є стимулом для особистісного розвитку у випадку їх реалістичності і адекватної оцінки своєї індивідуальної ресурсності і можливості її підсилення. Я-фантастичне сприяє формуванню високих особистісних і професійних стандартів. Необхідно прагнути до гармонійного розвитку цих складових, хоча у процесі розвитку в силу гетерохронності окремих етапів їх роль може бути нерівнозначною.
Акме-синергетичне уявлення про суть продуктивної Я-концепції особистості педагога, що розвивається, базуються головним чином на аналізі особистісно-професійного розвитку педагогів нової генерації. У дослідженнях доведено, що для розвитку продуктивної Я-концепції необхідні: гностичні вміння (перш за все аналізувати педагогічну ситуацію, характеристики суб'єктів
і об'єктів педагогічної діяльності і взаємодій); проектувальні вміння (адекватно уявляти існуючі причинно-наслідкові і функціональні зв'язки у педагогічній реальності); конструктивні вміння (вибудовувати і коректувати систему поведінкових, діяльнісних і стратегій відносин в учнівському середовищі); комунікативні вміння (встановлювати, реалізовувати і коригувати взаємини в
системі „учень-учень”, „учень-педагог” тощо, регулювати міжособистісні відносини, встановлювати емоційно позитивні контакти, впливати на поведінку
і відносини в учнівському колективі); рефлексивні вміння (реагувати адекватно ситуації і суб'єктам взаємодії) та ін.
Я-концепція особистості досить динамічна, а інколи й суперечлива, однак з розвитком професіоналізму особистості педагога
її компоненти гармонізуються, набувають прогресивного стимулюючого характеру.
Продуктивний образ Я-професіонал якраз і відрізняється конгруентністю реального, ідеального і фантастичного "Я", сформований образ "Я” впливає на характеристики самоповаги особистості й уявлення про власний статус.
Таким чином, концептуально з акме-синергетичних позицій розвиток педагога-професіонала можна уявити як процес і результат системних перетворень особистості, що розвивається і який включає взаємопов’язані прогресивні зміни наступних основних властивостей, які формально розглядаються як підсистеми: професіоналізму діяльності, професіоналізму особистості, нормативності діяльності і поведінки, продуктивної Я-концепції.
Реалізація концепції розвитку професіонала дозволяє педагогу досягти акме- синергетичного рівня, який у міру зростання професіоналізму підвищуватиметься і потребує створення відповідного соціально-педагогічного середовища.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.
Агапов В.С. Становление Я-концепции личности: теория и практика. –
М.: Ін-т молодежи, 1999. – 345 с.
2.
Акмеология качества профессиональной деятельности специалиста : монография / Н.В. Кузьмина, С.Д. Пожарский, Л.Е. Паутова. – Санкт-
Петербург-Коломна-Рязань, 2008. – 376 с.
3.
Акмеология: учебное пособие /А.А. Деркач, В.Г. Зазыкин. – СПб.:
Питер, 2003. – 256 с.

4.
Бранский В.П. Социальная синергетика и акмеология / В. П. Бранский,
С. Д. Пожарский. – СПб. : Политехника, 2001. – 159 с.
5.
Зайцев В. В., Зимичев А. М. Проблемы развития акмеологического образования // Проблемы развития системы акмеологических наук (под ред. Н.
В. Кузьминой и А. М. Зимичева). – СПб.: Изд. СПАА (Санкт-Петербургской акмеологической академии), 1996. – С. 53–106 6.
Кузьмина Н. В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения ПТУ – М.: Высшая школа, 1989. – 167 с.
7.
Проблемы развития системы акмеологических наук (под ред. Н. В.
Кузьминой и А. М. Зимичева). – СПб.: Изд. СПАА (Санкт-Петербургской акмеологической академии), 1996. – 268 с.
Прізвище, ім'я та по батькові
Дубасенюк Олекандра Антонівна
Вчений ступінь, вчене звання
Доктор педагогічних наук, професор
Установа
Житомирський державний університет імені
Івана Франка
Посада
Професор кафедри педагогіки
Адреса
Телефон
0967338165
Е-mаіl dubasenyuk@ukr.net
Напрям роботи конференції
Синергетика і творчість як основа нової стратегії досліджень.
Синергетичне мислення як умова суспільного прогресу
Повна назва доповіді
Акме-синергетична концепція професійного розвитку педагога


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал