Концепція громадянського виховання, Концепція національного виховання, закон України „Про загальну середню освіту, Національна доктрина освіти у двадцять першому



Скачати 212.26 Kb.
Дата конвертації01.12.2016
Розмір212.26 Kb.
ТипКонцепція

Розробив:

Заступник директора з

виховної роботи Грабовий Д. М.



Зміст


  1. Вступ …………………………………………………………………………………………………………2

  2. Цілі виховання…………………………………………………………………………………………..3

  3. Мета виховної роботи………………………………………………………………………………4

  4. Структура виховної роботи………………………………………………………………………5

  5. Основні напрямки виховної діяльності……………………………………………………6

  6. Орієнтовний щоденний план…………………………………………………………………14

  7. Принципи виховання. Структура виховного плану на рік……………………..18



Вступ
В Україні, як і в інших країнах світу склалася система виховання, в якій втілилася самобутність народу. Нині під впливом національно – виховних традицій народу поступово відроджується національна система виховання, функціонування якої відповідає таким реаліям сьогодення, як перехід України на ринкову економіку, відродження в усіх сферах життя українського суспільства і процес розбудови незалежної держави.

Концепція громадянського виховання, Концепція національного виховання, закон України „Про загальну середню освіту”, Національна доктрина освіти у двадцять першому столітті головною метою виховання на сучасному етапі бачить передачу молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду, і на цій основі формування особистісних рис громадянина України, які включають в себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо – естетичну, екологічну, правову, трудову і фізичну культуру, розвиток здібностей і талантів.

Головна мета школи – формування і розвиток високоінтелектуальної, свідомої особистості з громадянською позицією, готовою до конкурентного вибору свого місця в житті.

Завдання сучасної школи щодо формування творчої, соціально активної, всебічно розвиненої особливості вимагають від педагогів нових підходів до організації виховної роботи в школі.

У значній кількості навчальних закладів запроваджують нові моделі позаурочної виховної діяльності, педколективи працюють над створенням системи виховної роботи.

На часі зміна проведення стандартних виховних заходів для дітей на цілеспрямоване і професійне управління, що передбачає вивчення вихованців, встановлення психолого-педагогічного діагнозу, підпорядковане меті планування і задоволення виховного впливу, об’єктивне оцінювання реальних результатів виховної роботи. Така поведінка вихователя (вчителя), коли він вирішує і дає вказівки, на сьогодні є неефективною.

Успіх виховного процесу залежить, насамперед, від вихователя.

У середовищі вихователь (вчитель)-учень має панувати педагогіка співпраці.

Реалізація запропонованої концепції виховання та навчання дітей дасть очікувані й заплановані результати за умови набуття і систематизації педагогом ґрунтовних науково-методичних знань про управління процесом формування особистості колективу.
Цілі виховання.
Виховання - друга після навчання сторона соціалізації дитини, придбання ним людського життєвого досвіду. На відміну від навчання, де центром уваги є становлення пізнавальних процесів людини, його здатності придбання ним знань, умінь і навичок, виховання націлене на формування людини як особистості, його ставлення до світу, суспільства, людей.

Виховання починається з визначення його цілей. Головне завдання виховання --формування і розвиток дитини як особистості, що володіє тими корисними якостями, які їй необхідні для життя в суспільстві. Цілі виховання не встановлюються раз і назавжди і не є постійними в будь-якому суспільстві.

Змінюється система суспільного устрою та соціальні відносини --змінюються і цілі виховання. Кожного разу вони задаються у вигляді вимог, які висувають до особистості людини нові тенденції розвитку суспільства.

Якщо суспільство досягло певного рівня цивілізованості і культури, якщо воно прагне його зберегти і підвищити, то будь-які радикальні повороти не відбувалися в його історії, воно повинно буде сприйняти та продовжити те найкраще, що було в минулому, якщо суспільство бажає залишатися в ряду цивілізованих країн. До розряду вічних цінностей, що не мають історичних і державних кордонів, відносяться загальнолюдські моральні цінності. Вони-то в першу чергу і визначають собою цілі виховання на всіх етапах соціальної історії. Такі цілі пов'язані з поняттями добра і зла, порядності, гуманності і любові до природи. Це ще і духовність, свобода, відповідальність особистості за те, що відбувається з нею і навколо неї, порядність, скромність, людяність, безкорисливість, доброта.

Загальна мета сучасного виховання полягає в тому, щоб зробити дітей високоморальними, духовно багатими, внутрішньо вільними і відповідальними особами. Поряд із загальною метою виникають і спеціальні соціальні цілі виховання, вони відповідають мінливим вимогам поточного моменту історії даного суспільства і визначають собою актуальний напрямок його прогресу. Через деякий час, коли суспільство завершить відповідний етап свого розвитку і рушить далі, вони можуть стати іншими. Спеціальні цілі виховання, що відповідають сучасним тенденціям суспільного прогресу, полягають у тому, щоб виростити школярів ініціативними, заповзятливими людьми, що прагнуть до досягнення успіхів.
Мета виховної роботи школи :

«Виховання особистості через формування загальнолюдських цінностей та



важливих якостей людини – громадянина України»

Система виховних завдань :

■ формування учнівського колективу, розвиток дитячого самоврядування ;

■ забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів ;

■ формування усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальними правами і свободами і громадянською відповідальністю;

■ формування національної самосвідомості і людської гідності;

■ формування політичної і правової культури ;

■ виховання духовної культури особистості;

■ утвердження принципів загальнолюдської моралі;

■ формування соціальної активності і професійної компетентності ;

■ охорона і зміцнення фізичного, психічного здоров’я;

■ розвиток естетичних потреб і почуттів.



Основні напрямки виховної діяльності
1.Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави
Мета: формування свідомого громадянина - патріота з притаманними йому особистісними якостями і рисами характеру, світоглядом, способом мислення, почуттями, вчинками, поведінкою, спрямованими на розвиток демократично – громадянського суспільства в Україні.
Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави проявляється у патріотизмі, національній самосвідомості,правосві¬домості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин. Це досягається завдяки виконанню положень Національної доктрини розвитку освіти (Затверджена Указом Президента України від 17.04.2002 р. № 347/2002), Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Національної програми патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства.

Розвинена правосвідомість виявляється в усвідомленні особистістю своїх прав, свобод, обов'язків, свідомому ставленні до законів та державної влади. Політична культура — це політична компетентність (наявність знань про типи держав, політичні організації та інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему), а також лояльне й водночас вимогливе ставлення громадян до держави, її установ, органів влади, здатність брати активну участь в ухваленні політичних рішень

Це процес формування громадянськості як риси особистості, яка характеризується усвідомленням нею своїх прав і обов`язків у ставленні до держави, народу, законів, норм життя, турботою про благополуччя своєї країни, збереження людської цивілізації, конкретними діями відповідно до власних переконань і цінностей. Це формування світоглядної свідомості і ціннісних орієнтацій молоді, передача їй соціального досвіду, надбання попередніх поколінь.

Перелік основних заходів, які повинні бути включені до виховного плану для реалізації завдань ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави:



  • Формування в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії, культури, історичних цінностей.

  • Залучення учнів до участі в упорядкуванні пам’ятника загиблим воїнам, організація шефської допомоги ветеранам.

  • Проведення уроків мужності, урочистих лінійок, присвячених Дню визволення села, селища чи міста від німецько - фашистських загарбників, Дню збройних сил України, Дню Перемоги, Дню захисника Вітчизни.

  • Вивчення положень Конституції України, державної символіки, традицій і звичаїв українського народу, історії держави.

  • Виховувати в учнів повагу до Конституції, державних символів, почуття власної гідності.

  • Заходи по вшануванню пам’яті видатних українських діячів.

  • Вшанування пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні.


2. Ціннісне ставлення до себе
Мета:Забезпечення теоретичної і практичної реалізації заходів превентивного характеру, спрямованих на попередження подолання відхилень у поведінці школярів і запобігання розвитку різних форм їхньої асоціальної і аморальної поведінки, прищеплення і розвиток моральних почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами. Забезпечення повноцінного розвитку дітей і молоді охорона та зміцнення їхнього здоров’я, формування фізичних здібностей особистості, виховання потреби в регулярних заняттях фізичною культурою.
Ціннісне ставлення до себе передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил. Воно є важливою умовою формування у дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції.

Ціннісне ставлення до свого фізичного "Я" - це вміння особистості оцінювати свою зовнішність, тілобудову, поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність, здатність відновлювати силу після фізичного навантаження, вольові риси, статеву належність, гігієнічні навички, корисні звички, стан свого здоров’я та турбуватися про безпеку власної життєдіяльності, здоровий спосіб життя, активний відпочинок.

Ціннісне ставлення до свого психічного "Я" передбачає вихованість у дітей та учнівської молоді культури пізнання власного внутрішнього світу -думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив, ідеалів, цінностей, ставлень. Важливо навчити зростаючу особистість сприймати себе такою, якою вона є, знати свої позитивні і негативні якості, сприяти формуванню з неї реалістичної Я-концепції, готовності та здатності до самовдосконалення, конструктивної самокритичності.

Ціннісне ставлення, до свого соціального "Я" виявляється у таких ознаках: здатності орієнтуватися та пристосовуватися до нових умов життя, конструктивно на них впливати; визначенні свого статусу в соціальній групі, налагодженні спільної праці з дорослими та однолітками; вмінні запобігати конфліктам, справедливому і шляхетному ставленні до інших людей.

Перелік основних заходів, які повинні бути включені до виховного плану для реалізації завдань ціннісного ставлення до себе:



  • Спільними зусиллями вчителів, вихователів, батьків, громадськості із залученням служби у справах дітей, правоохоронних органів вести роз’ яснювальну роботу серед учнів про знання законів, про відповідальність за правопорушення.

  • Вести профілактичну роботу серед молоді щодо вживання алкогольних, наркотичних речовин , тютюнопаління.

  • Проводити індивідуальну роботу з учнями схильними до правопорушень.

  • Організовувати зустрічі з представниками правоохоронних органів для профілактики правопорушень серед школярів.

  • Взяти активну участь у проведенні місячника правового виховання.

  • Створення умов для задоволення потреб у фізичному вихованні

  • Пропаганда здорового способу життя: фізкультхвилинки, профілактика шкідливих звичок.

  • Проведення традиційних змагань; спартакіади; веселі старти; змагання з футболу, волейболу, баскетболу.

  • Сприяти участі учнів у спортивних секціях, змаганнях у школі та за її межами.

  • Виховувати в учнів свідоме ставлення до свого здоров’я, формування засад здорового способу життя.


3.Ціннісне ставлення до праці.
Мета : вироблення свідомого ставлення до праці як найвищої цінності людини у суспільстві, виховання здорової фізично розвинен особистості, цивілізованого господаря, виховання вміння професійного визначення

Ціннісне ставлення до праці є важливою складовою змісту виховання особистості. Воно передбачає усвідомлення дітьми та учнівською молоддю соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, схильність до підприємництва; розуміння економічних законів і проблем суспільства та засобів їх розв'язання, готовність до творчої діяльності, конкурентоспроможності й самореалізації за умов ринкових відносин, сформованість працелюбності як базової якості особистості.

Трудове виховання є системою виховних впливів, мета яких полягає у морально-психологічній підготовці учнів до майбутньої професійної діяльності. Високий рівень її розвитку передбачає оволодіння особистістю загальними основами наукової організації праці, вмінням ставити мету, планувати її досягнення, організовувати своє робоче місце, раціонально розподіляти сили і засоби досягнення бажаного результату, аналізувати процес і наслідки власних трудових зусиль, вносити необхідні корективи.

Перелік основних заходів, які повинні бути включені до виховного плану для реалізації завдань ціннісного ставлення до праці:


  • Підтримування дисципліни і порядку у школі: організація чергування по школі; проведення генерального прибирання школи.

  • Розробити положення про чергування по школі, скласти графік , форми передачі чергування, результати висвітлювати у шкільній газеті.

  • Виховання в учнів дисциплінованості, організованості, бережливого ставлення до суспільної і приватної власності, природних багатств, створення умов для розуміння учнями ролі праці у житті.

  • Проводити виховні заходи спрямовані на виховання в учнів свідомого ставлення до праці.


4.Ціннісне ставлення до людей.
Мета : прищеплювати розвиток моральних почуттів, міцних переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, прийнятими у суспільстві, виховання патріотизму, свідомої дисципліни і організованості, громадянської та соціальної відповідальності, непримиренності до аморальних вчинків людей. Виховання всебічного розвитку дитини, підготовка її до життя в існуючих соціальних Умовах,

реалізація її творчого потенціалу,формування у дітей моральних цінностей з позицій добра, справедливості.
Ціннісне ставлення до людей проявляється у моральній активності особистості, прояві чуйності, чесності, правдивості, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совісті, терпимості до іншого, миролюбності, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти виявам несправедливості, жорстокості. Показник моральної вихованості особистості — це єдність моральної свідомості та поведінки, єдність слова і діла, наявність активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції. Це досягається завдяки виконанню положень Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності; Національної програми патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства

Морально-етичне виховання передбачає оволодіння нормами і правилами моральної поведінки, формування почуттів і переконань, умінь та навичок, тобто спрямоване на формування моральної зрілості особистості.

Завданням є сприяння усвідомлення учнями загальнолюдської і народної моралі, готовності жити й діяти за принципами гуманізму.

Перелік основних заходів, які повинні бути включені до виховного плану для реалізації завдань морально-етичного виховання:



  • Прищеплювати учням навички культури поведінки в школі, класі, групі, родині.

  • Вивчення взаємин учнів між собою, з учителями, батьками.

  • Прищеплювати учням культуру поведінки та спілкування під час уроків та позаурочний час.

  • Провести години спілкування, бесіди з морально – етичної тематики.

  • Встановити і підтримувати зв’язки з батьками учнів протягом навчального року.


5. Ціннісне ставлення до природи.
Мета : формування екологічної культури особистості ,усвідомлення себе частинкою природи, відчуття відповідальності за неї, як за національне багатство, залучення вихованців до акти ної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкоди природі.

Ціннісне ставлення до природи формується у процесі екологічного виховання і виявляється у таких ознаках: усвідомленні функцій природи в житті людини, самоцінності природи; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою; критичній оцінці споживацько-утилітарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природної рівноваги, появи екологічної кризи; вмінні протистояти проявам такого ставлення доступними способами; активній участі у практичних природоохоронних заходах: здійсненні природоохоронної діяльності з власної ініціативи; посильному екологічному просвітництві. Ціннісне ставлення до природи і сформована на його основі екологічна культура є обов'язковою умовою сталого розвитку суспільства, узгодження економічних, екологічних і соціальних чинників розвитку.

Перелік основних заходів, які повинні бути включені до виховного плану для реалізації завдань ціннісного ставлення до природи :



  • Виховувати в учнів любов до рідного краю, інтерес до вивчення застосування досвіду народу щодо використання і розумного ставлення до природи.

  • Вчити учнів дотримуватись правил поведінки з природою в усіх видах суспільно – корисної діяльності, активізувати діяльність учнів щодо поліпшення природного середовища, формувати нетерпиме ставлення до людей , які завдають шкоди природі.

  • Проведення виховних заходів, екскурсій екологічної тематики, участь в районних та Всеукраїнських конкурсах.

  • Догляд та робота на пришкільних ділянках.


6.Ціннісне ставлення до мистецтва.
Мета: виховувати в молоді естетичні погляди , смаки, які грунтуються на народній естетиці та кращих надбаннях цивілізації, примножувати культурно – мистецьке надбання народу відчувати і відтворювати прекрасне у повсякденному житті.

Ціннісне ставлення до мистецтва формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних з мистецтвом. Особистість, якій властиве це ставлення, володіє системою елементарних мистецьких знань, адекватно сприймає художні твори, здатна збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва, прагне та вміє здійснювати творчу діяльність у мистецькій сфері.

Естетичне виховання спрямоване на розвиток у зростаючої особистості широкого спектра почуттів — здатності збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва. Важливим є сприймання об'єктів довкілля як естетичної цінності, ерудиція у галузі мистецтва (володіння системою елементарних мистецьких знань, понять, термінів, адекватне сприйняття художніх творів, творча діяльність в мистецькій сфері), власний погляд на світ, здатність радіти за інших як ознака духовної зрілості.

Перелік основних заходів, які повинні бути включені до виховного плану для реалізації завдань ціннісного ставлення до мистецтва:


  • Розвивати у дітей почуття прекрасного безпосередньо у процесі спілкування з природою, мистецтвом, у ході художньо – творчої діяльності.

  • Вивчення рідної мови, історії свого краю, народного побуту, національних традицій, звичаїв, обрядів, пісенного фольклору.

  • Залучати дітей до художньої самодіяльності, участі в гуртках.

  • Участь у районних, обласних та всеукраїнських конкурсах.

  • Проведення та участь у шкільних святах.


ЩОДЕННИЙ ПЛАН (орієнтовний)

роботи вихователя в школі - інтернаті

 

Понеділок ________ (дата)

 

Час

Режимні моменти

Примітки

7.00

Прийом учнів у нічного вихователя. Дізнатися про те як учні спали, чи не порушували вночі дисципліну (якщо порушували, дізнатися хто та провести виховну бесіду).

 

 


7.05-7.15

Загальношкільна ранкова зарядка, кожна група шикується на свому спеціально відведеному місці і за командою вчителя фізичної культури розпочинають виконувати різноманітні фізичні вправи (це все сприяє зміцненню імунітету вихованців,їх згуртованості та дисциплінованості)




7.15-7.35

Ранковий туалет (обов’язково контролювати та прививати любов до охайності, до особистої гігієни, бесіда: «Гігієна – запорука здоров'я»,тривалість бесіди 5-6 хв).




7.35-8.00

Прибирання учнями спальної кімнати (контролювати якісне прибирання, прививати любов до порядку та чистоти, під час прибирання розповідати учням про те як чистота позитивно впливає на здоров'я учнів).




8.00-8.15

Сніданок.

Робота з виховання культурної поведінки за столом.

Проконтролювати як поснідали учні, розповісти чим краще учні поснідають тим більше сил в них буде на навчанні, тим краще вони себе будуть почувати.





8.15-8.25

Проконтролювати та перевірити чи готові учні до навчального дня, чи зібрані вони і ні чого не забули.

Здати учнів учителеві. Надати інформацію необхідну вчителеві про стан учнів.






13.15


Прийом учнів у вчителя, розпитати вчителя про учнів,

про їх результати, про поведінку








13.30-14.00

Обід.

Робота з виховання культурної поведінки за столом.

Міні-бесіда «Як користуватися столовими приборами». (Конкретизувати питання бесіди; можна дати цікаву інформацію з історії виникнення правил культурної поведінки за столом).





14.00-14.45

Бесіда «Як пройшов навчальний день». (Що цікавого було у вихідні дні.)

Розучування вправ для збереження зору. (В конспекті конкретизувати чи вказати № літератури або № у папці «Фізхвилинки»).

Гра середньої рухливості (вказати, яка саме, написати правила гри чи вказати № літератури або № гри у папці «Рухливі ігри»).





14.45-16.10

Прогулянка.

Пішохідна прогулянка по території школи зі спостереженням за погодою. (Конкретизувати питання бесіди під час прогулянки чи зробити аналогічно першого пункту цього плану).



 

 


* охарактеризувати стан погоди

* назвати деякі прикмети погоди

Спортивна година, рухливі ігри


 

 


* ігри з м’ячем

* естафета з м’ячем з елементами баскетболу

Самостійні ігри


 

 


16.10-16.30

Повернення з прогулянки. Підготовка до виконання домашнього завдання.

 

16.30-18.20



Самопідготовка.(В конспекті вказати які предмети необхідно виконати на завтра, номера вправ, завдань)

Якщо залишився час можна виконати розвивальні заняття:

Повторення правил самопідготовки

Розумова розминка (5-7 хвилин).

Вправа: назвати 5 імен дівчаток, 5 імен хлопців, 5 овочів, 5 фруктів, 5 іграшок тощо.

Розглядання дитячого журналу або нової книжки з переходом до читання.

Фізкультхвилинка (виконується мовчки, за вихователем).

Виконання вправ з математики (конкретизувати).

Самостійне виконання вправ для збереження зору (конкретизувати).

Виконання розвивальних вправ з мови (письма) (конкретизувати).

Поступовий перехід до спокійних ігор (настільні, сюжетно-рольові).

 

Колективне розгадування кросворду (ребусу) (конкретизувати)..



Самостійна фізкультхвилинка (раніше вивчена): кожен виконує самостійно по закінченні виконання завдання з математики.

Вправи на збереження зору (конкретизувати).



 

 

 



18.20-18.30

Закінчення самопідготовки. Підготовка до вечері.


 

18.30-19.00


Вечеря. Міні-бесіда «Як користуватися столовими приборами». (Конкретизувати питання бесіди; можна дати цікаву інформацію з історії виникнення правил культурної поведінки за столом).




19.00-19.30


Прибирання закріплених за групою територій (проконтролювати якість прибирання )





19.30-20.00


Перегляд телепередач (в конспекті зазначити яких, який є їхній вплив на дітей ).





20.00-20.15

Прогулянка (розповісти дітям як це корисно, як позитивно впливає прогулянка на сон людини).




20.15-20.30

Вечірній туалет, відбій.




20.30


Здати дітей нічному вихователю, розповісти хто як поводив себе на протязі дня.




Колонка «Примітка» необхідна для того щоб вразі необхідності вписати призвіща порушників, проведені з ними індивідуальні бесіди, або інша інформація яка була незапланована в конспекті.

Принципи планування. Структура виховного плану на рік (орієнтовна)

Планування має відповідати таким принципам:

— актуальності (передбачає орієнтацію змісту на актуальні потреби часу і розвитку дитини);

— науковості (забезпечує його відповідність за змістом і формою досягненням психологічної, педагогічної та інших наук, передового педагогічного досвіду);

— цілісності й логічності (полягає в оптимальному поєднанні змісту розділів плану, напрямів і форм діяльності);

— перспективності (орієнтує на вироблення чіткого уявлення про подальший розвиток навчального закладу, становлення особистості кожної дитини);

— повторюваності й концентричності (передбачає необхідність повернення до раніше визначених завдань і змісту роботи, але вже на якісно вищому рівні);

— систематичності й послідовності (вимагає планомірного, вмотивованого передбачення змісту, форм і методів роботи з урахуванням їх взаємозв'язків).

Структура виховного плану може включати такі розділи:


  1. Аналіз виховної роботи за минулий рік;

  2. Цілі та завдання виховної діяльності;

  3. Психолого-педагогічна характеристика класу;

  4. Основні напрями діяльності та справи класного колективу;

  5. Індивідуальна робота з учнями;

  6. Робота з батьками;

  7. Вивчення етапу та ефективності виховного процесу в класі.

Плани мають бути реальними для виконання, виходити з інтересів і можливостей дітей. Плануючи педагогічний процес, вихователь повинен спиратися на аналіз конкретних умов, тобто на особливості віку дітей, індивідуальний склад вікової групи, рівень володіння навичками та уміннями, інтереси та потреби учнів. Педагогічний процес у плануванні має бути представлений цілісно, у взаємозв'язку всіх напрямів роботи, розділів програми, тематики занять, видів діяльності дітей, а також враховувати конкретні умови навчального закладу, його місцезнаходження, пору року, час планування. План вихователя повинен забезпечити зв'язок навчально-виховної роботи на заняттях і в повсякденному житті — підготовчу роботу до заняття, а також після заняття для закріплення уявлень, знань і вмінь дітей.

Особливої уваги потребує планування розвитку ігрової діяльності. Воно має бути зорієнтоване на збагачення тематики, розширення знань і вражень дітей (читання творів дитячої літератури, спостереження, екскурсії, виготовлення ігрових атрибутів тощо), розвиток їхніх взаємин. Рухливих та дидактичних ігор вихователь планує по декілька щоденно.

Плани повинні передбачати роботу з формування культурно-гігієнічних навичок, виховання культури поведінки дітей, трудові доручення, чергування, колективну працю дітей, запровадження нових форм її організації, роботу щодо закріплення трудових умінь.

Загалом, організація педагогічного процесу повинна бути зорієнтована не лише на загальні завдання виховання (програми, методичні вказівки), а головним чином — на дитину, її потреби, інтереси, рівень розвитку.

В організації педагогічного процесу важливою є спільна діяльність усіх педагогів та вихователів навчального закладу, узгодженість дій вихователів, директора, заступників, помічників вихователя, медичного персоналу.



4.Література

  • Т. Дем’янюк « Виховання гуманістичної спрямованості особистості» - Х.,2011

  • Т. Федорченко « Виховання здорового способу життя» - Х., 2011.

  • Л. Делінгевич « Виховання - це мистецтво» - К., 2003.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал