Комунальний заклад



Сторінка5/6
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.17 Mb.
1   2   3   4   5   6

Методика і процедура експериментального дослідження рівнів розвитку комунікативних навичок підлітків
Підбір психодіагностичного інструментарію щодо визначення рівня розвитку комунікативних навичок у дітей підліткового віку має здійснюватися з урахуванням особливостей їх психологічного розвитку. Для підлітків – якщо вони вже не діти, але ще і не дорослі – необхідний особливий психодіагностичний підхід, що враховує як їх дитячі, так і дорослі риси.

За рівнем свого інтелектуального розвитку ця вікова категорія дітей не набагато поступається дорослим людям, тому, вивчаючи їх пізнавальні процеси, цілком уже можна застосовувати тести, призначені для дорослих людей, з обмеженнями, які стосуються в основному тільки спеціальних, наукових термінів і понять. Що ж до особистості і міжособистісних відносин, то тут існує багато обмежень, які повинні враховуватися.

Зважаючи на те, що підлітки – це ще наполовину діти, до них необхідно застосовувати напівдитячі і напівдорослі форми тестування. Основною з них повинна залишатися ігрова форма, а самі тестові завдання повинні бути такими, щоб безпосередньо привертати до себе увагу та викликати інтерес. Навряд чи підліток стане з великим бажанням і старанністю працювати над тестом, який для нього малоцікавий, навіть якщо участь у тестуванні мотивована перспективними життєвими інтересами, наприклад вибором професії.

Прагнення підлітків до незалежності вимагає надання їм більшої самостійності в тестуванні, чим це можна дозволити дітям молодшого шкільного віку. Цілком припустимо дати можливість підліткові відійти від точного формулювання інструкції, супроводжуючої тестування, і щось зробити по-своєму, не на шкоду цілям і результатам тестування, наприклад, яким-небудь оригінальним способом, відмінним від нормативного, вирішити запропоноване завдання.

Підвищена увага підлітка до самопізнання створює сприятливі умови для застосування в процесі їх тестування методик, що дозволяють отримувати цікаві і корисні відомості про себе. Потреба в самопізнанні в цьому віці буває настільки сильною, що нерідко переважує відсутність безпосереднього інтересу до тестових завдань. За наявності такої потреби підлітками будуть схвально сприйматися навіть малоцікаві тести, але тільки в тому випадку, якщо вони дають можливість краще дізнатися про самих себе, порівняти себе з іншими. Однак, слід визнати, що в силу суб’єктивності особистісного підліткового сприйняття і достатньо сильного бажання бачити в собі певні позитивні якості, не помічаючи наявності негативних, тести, які пропонуються підліткам, повинні зводити до можливого мінімуму вплив суб’єктивних установок на результати тестування.

Методики, призначені для психодіагностики дітей підліткового віку, можуть включати формулювання соціальних норм, деякі спеціальні наукові поняття. Проте в більшості випадків ці норми повинні формулюватися конкретно, з використанням не стільки наукових, скільки життєвих понять, інакше вони можуть виявитися недоступними багатьом підліткам, особливо тим, які ще знаходяться в межах перехідного віку від молодших до середніх класів школи. Якщо, наприклад, в інструкцію до тесту для ми включимо слова типу «прагни відповідати на всі питання неупереджено, об’єктивно і конкретно», то може трапитися, що він не зрозуміє, як йому насправді потрібно відповідати, оскільки сенс таких слів, як «неупереджено», «конкретно» і «об'єктивно» зрозумілий далеко не всім у цьому віці.

За своїм змістом соціальна норма, що включається в інструкції і у формулювання тестових завдань, у підлітковому віці повинна бути узагальненою та абстрактною, а по формі – конкретною і виражатися зрозумілими й доступними для свідомості дитини словами. Добре, якщо ця норма або правило будуть проілюстровані прикладами із життя, що стосуються поведінки відомих підліткові людей: батьків, однолітків, учителів, героїв книг або фільмів [55].

Програма емпіричного дослідження рівнів розвитку комунікативних навичок у підлітковому віці містить три блоки діагностичних засобів (див. табл. 2.1).



Таблиця 2.1

Методична база дослідження комунікативних навичок підлітків


Комунікативні навички

Психодіагностичні інструменти дослідження

Компоненти

психотехнічний

методика «КОС» (Синівський-Федоришин),

тест «Уміння слухати» (Д. Райгородський)



експресивний

методика експрес-діагностики емпатії І. Юсупова

інтерактивний

методика діагностики самоконтролю у спілкуванні М. Снайдера, опитувальник Басса-Дарки (діагностика стану агресії)

Підбір психодіагностичних методик емпіричного дослідження здійснювався так, щоб вони охоплювали і враховували всі підструктури особистості підлітка. Відповідно в експерименті був використаний такий набір психодіагностичних методик (див. додаток):

1. Методика КОС Б. Федоришина і В. Синявського (оцінка комунікативних і організаторських схильностей) [62].

Метою використання даної методики стало вивчення комунікативної діяльності підлітків у двох аспектах: комунікативні й організаторські схильності та виявлено рівень розвитку даних психологічних характеристик у досліджуваних.

Діагностика передбачала індивідуальну бланкову форму тестування. Для кількісної обробки даних дослідник використовує «дешифратори», у яких поставлені «ідеальні» відповіді, що в максимальній мірі відображають комунікативні й організаторські схильності учнів. Методика дає можливість охарактеризувати респондентів за п’ятибальною шкалою рівня прояву комунікативних і організаторських схильностей: низький рівень, нижче середнього, середній рівень і високий рівень. Такий детальний аналіз результатів важливий тим, що дає можливість розмежувати підлітків залежно від ступеня сформованості комунікативних схильностей на чотири групи.

2. Тест «Уміння слухати» [23].

Поняття «комунікативні навички» включає в себе, окрім уміння вступати в контакт, оцінювати співрозмовника, з’ясовувати його психологічну сутність, емоційний стан, сильні та слабкі сторони, ще й такі визначальні складові мовлення, як «вміння говорити» (логічно, зрозуміло, точно, повно і виразно висловлювати думки) і «вміння слухати» (уміння сприймати і розуміти зміст мовленого, здатність створювати дружню атмосферу, виявляти увагу до співрозмовника та інтерес до сказаного ним).

Зауважимо, що вміння слухати складається, на думку фахівців, із трьох обов’язкових складових: а) уваги до мовця (поціновування його бажання сказати щось важливе і нове, щира готовність слухати, повага до його особистості); б) приязності до співрозмовника (що виключає демонстрацію зневаги до сказаного і ще не сказаного співрозмовником, вплив на нього своїм авторитетом, інформацією чи занадто тривалими висловлюваннями, брак контролю за своїми емоціями, нестриманість); в) активності слухача (час від часу слід давати зрозуміти співрозмовнику – про що йдеться, а також висловлювати своє ставлення до мовленого ним; треба зосереджуватися не тільки на словах співрозмовника, а й на їхньому підтексті; поліпшенню взаєморозуміння сприяє доступність мовлення) [34].

Для діагностування комунікативних навичок ми використали два варіанти тесту «Уміння слухати» [23]. При цьому один варіант цього тесту робить наголос на оцінці в досліджуваного вміння виявляти увагу і повагу до співрозмовника, інтерес до повідомленого ним; у свою чергу, другий його варіант дає змогу діагностувати передусім уміння сприймати й аналізувати почуте, розуміти підтекст та робити висновки.

3. Методика експрес-діагностики емпатії І. Юсупова [61].

Процес міжособистісної взаємодії тісно пов'язаний з емоційною сферою. Тому рівень розвитку емпатії підлітків розглядався нами як один із показників загального рівня розвитку їх комунікативних навичок (його емоційного компонента). Будучи специфічною формою психічного віддзеркалення, емпатія відіграє важливу роль у пізнанні людиною навколишнього світу та слугує інструментом для вибудовування людиною певних взаємин з оточуючим світом.

Опитувальник містить 6 діагностичних шкал емпатії, що виражають ставлення до батьків, тварин, людей похилого віку, дітей, героїв художніх творів, знайомих і незнайомих людей. В опитувальнику 36 тверджень, по кожному з яких досліджуваний повинен оцінити, якою мірою він з ним згоден або не згоден, використовуючи 6 варіантів відповідей: «не знаю», «ніколи чи ні», «іноді», «часто», «майже завжди», «завжди або так». Кожному варіантові відповіді відповідає числове значення: 0, 1, 2, 3, 4, 5.

Обробку результатів дослідження слід починати з визначення достовірності даних. Потім, якщо результат тестування визнано достовірним, користуючись ключем, можна отримати загальну характеристику емпатії та її оцінку за окремими шкалами.

4. Методика діагностики самоконтролю у спілкуванні М. Снайдера [64].

Для оцінювання сформованості самоконтролю ми використали методику діагностики самоконтролю у спілкуванні М. Снайдера, що доповнювалася поясненням підліткам деяких понять, пов’язаних із саморегулюванням поведінки. На думку М. Снайдера, люди з високим комунікативним контролем постійно стежать за собою, добре знають, де і як треба поводитися, уміють управляти своїми емоціями. Разом з тим у них ускладнена спонтанність самовияву, їм не подобаються непрогнозовані ситуації. Їхня позиція: «Ми такі, якими є в цей момент». Люди з низьким комунікативним контролем більш безпосередні і відкриті, у них стійкіше «Я», яке мало піддається змінам у різних ситуаціях.

5. Опитувальник Басса-Дарки (діагностика стану агресії) [64].

Методика цікавила нас з погляду визначення деструктивних тенденцій, властивих підлітковому віку, та виявлення вірогідних взаємозв’язків даних тенденцій із досліджуваним нами феноменом комунікативних навичок. Визначивши рівень таких тенденцій, можна з великим ступенем вірогідності прогнозувати можливість впливу їх на загальний рівень розвитку комунікативних навичок у підлітків.

В опитувальнику виділені такі види агресії: фізична агресія, непряма агресія, роздратування, негативізм, образа, підозрілість, вербальна агресія, відчуття провини. Індекс агресивності включає шкали: «фізична агресія», «роздратування» і «вербальна агресія». Нормою агресивності є величина індексу, що дорівнює 21 ± 4. Індекс ворожості включає шкали: «образа» і «підозрілість». Нормою є величина індексу, що дорівнює 6,5–7 ±.

Опитувальник Басса-Дарки широко відомий у зарубіжних дослідженнях, де підтверджується його висока валідність і надійність. Проте, на думку вітчизняних дослідників (С. Єніколопова та ін.), опитувальник не захищений від спотворень, а достовірність результатів залежить від довірливості у відносинах досліджуваного і психолога-діагноста [7, 16].

Підбір психодіагностичних методик емпіричного дослідження проводився з урахуванням усіх підструктур комунікативних навичок особистості. Психотехнічний компонент структури комунікативних навичок досліджувався за допомогою методики «КОС» (Синявський-Федоришин) та тесту «Чи умієте ви слухати?» (Д. Райгородський). Методика експрес-діагностики емпатії І. Юсупова та опитувальник Басса-Дарки (діагностика стану агресії) були спрямовані на визначення експресивного компонента. Дослідження інтерактивного компонента структури комунікативних навичок підлітків здійснювалося за допомогою методики діагностики самоконтролю у спілкуванні М. Снайдера.

Методика комплексного дослідження психологічної структури комунікативних навичок підлітків об’єднує декілька шкал, які виразно окреслюють три основні взаємопов’язані та взаємозумовлені компоненти структури спілкування:

- психотехнічний  пов’язаний з комунікативною стороною спілкування (включає навички точно передавати й отримувати інформацію, оптимально використовуючи вербальні й невербальні засоби спілкування);

- експресивний – орієнтований на перцептивно-рефлексивні та емпатійні функції спілкування (здатність до розуміння іншої людини, адекватне сприймання партнерів по спілкуванню, оцінювання їх та себе в цьому процесі, уміння емоційно відгукуватися на стан його учасників);

- інтерактивний  зумовлений взаємодією між учасниками спілкування (встановлення контактів, їх підтримка, здатність до контролю і регулювання поведінки в ході взаємодії, уміння впливати на партнерів по спілкуванню, зберігаючи при цьому власну автономність тощо).

Для вимірювання розвитку комунікативних навичок підлітків як складного психологічного утворення особистості було застосовано комплексну психодіагностику – сукупність різнотипних стандартизованих методик, тестів, опитувальників підлітків (див. додаток). Головним його завданням стала розробка моделі змістової структури комунікативних навичок з наступною її експериментальною перевіркою.

Як показує практика, за наявності рівних умов навчання й виховання підлітки виявляють різні за своєю результативністю можливості у створенні міжособистісних відносин, у згуртуванні членів колективу, в організації учбових, спортивних, ігрових та інших груп, в умінні приваблювати людей, організовувати та спрямовувати їх діяльність. Ці відмінності переважно визначаються різними рівнями розвитку комунікативних та організаторських здібностей.

Комунікативні та організаторські здібності підлітків досліджувалися за допомогою методики «КОС-1» [62]. В абревіатурі методики відображені її функціональне призначення (дослідження комунікативних і організаторських схильностей) і номер варіанта (1). Автори даної методики – В. Синявський і Б. Федоришин. В основі розробки – відомі проектні методики анкетного типу.

Методика «КОС-1» базується на принципі віддзеркалення й оцінки досліджуваним деяких особливостей своєї поведінки в різних ситуаціях. Вибрані ситуації, знайомі респонденту з його особистого досвіду. Тому оцінка ситуації і поведінки в її умовах ґрунтується на відтворенні досліджуваним своєї реальної поведінки і реального, пережитого на власному досвіді, ставлення. Саме за цим принципом і створений проектний опитувальник, що дозволяє виявити стійкі показники комунікативних і організаторських схильностей. Особливість проектного методу полягає в тому, що респондент ніби проектує свої властивості, особливості своєї поведінки в ситуацію, запропоновану консультантом.

Анкетна частина методики «КОС-1» (додаток 1) пропонує досліджуваному запитання, відповіді на які можуть бути тільки позитивними або негативними, тобто «так» чи «ні». Відповіді випробовуваного будуються на основі самоаналізу досвіду своєї поведінки в тій або іншій ситуації.

Можливості проявів комунікативних і організаторських схильностей закладені у відповідних групах питань, сукупність яких представлена в бланку «КОС-1» «Лист запитань». Спектр запитань бланка настільки широкий, що за результатами відповідей досліджуваного з’являється можливість виявити якісні особливості його комунікативних і організаторських схильностей.

При побудові опитувальника були враховані різні форми ставлення досліджуваних до питань, оскільки одні респонденти можуть бути більш схильні до позитивних відповідей, інші – до негативних. Тому питання в бланку побудовані так, щоб позитивна відповідь на одне запитання мала таке ж смислове значення, що і негативна відповідь на інше питання.

У програмі вивчення комунікативних схильностей містяться запитання такого типу: а) чи проявляє учень прагнення до спілкування, чи багато у нього друзів; б) чи любить знаходитися в колі друзів або віддає перевагу самоті; в) чи швидко звикає до нових осіб, до нового колективу; г) наскільки швидко реагує на прохання друзів, знайомих; д) чи любить суспільну роботу, чи виступає на зборах; ж) чи легко встановлює контакти з незнайомими людьми; з) чи легко йому даються виступи в аудиторії слухачів. Відповідно до цього було розроблено 20 спеціальних питань.

Програма вивчення організаторських схильностей учнів включає запитання іншого змісту: а) швидкість орієнтації в складних ситуаціях; б) винахідливість, ініціативність, наполегливість, вимогливість; в) схильність до організаторської діяльності; г) самостійність, самокритичність; д) витримка; ж) ставлення до суспільно-корисної роботи, товариськість. На цій основі було розроблено 20 запитань, кожне з яких певною мірою характеризує організаторські схильності учнів.

Таким чином, опитувальник для визначення комунікативних і організаторських схильностей учнів налічує серію запитань (40), розташованих у певному порядку. Останній визначається психологічними і конструктивними особливостями побудови методики. Так, наприклад, досліджуваному пропонується декілька запитань, що відображають одну і ту ж ситуацію.

Щоб не привертати уваги респондента до дублювання питань і уникнути перенесення відповідей з одних питань на інші, дублюючі питання розподіляються по всьому бланку, причому так, щоб між ними включалася в роботу серія запитань іншого змісту. Усі 40 запитань розміщено на бланку в порядку строгого почергового пред’явлення питань, пов’язаних з комунікативними та організаторськими якостями підлітка.

Аналогічній послідовності підпорядкована розстановка питань на бланку за їх негативним і позитивним модулями, тобто за запрограмованою «ідеальною» відповіддю («так і ні»). Схема такого розміщення запитань наочно виражена в «дешифраторах» методики. Дана конструктивна особливість методики, з одного боку, забезпечує психологічну «рівномірність» у роботі досліджуваного, не дозволяючи йому вичленити в бланку групу однотипних питань, і, з іншого боку, – надає можливість досліднику легко, швидко і безпомилково обробити результати експериментального дослідження.

У процесі дослідження респонденту пропонується «Лист запитань» методики «КОС-1» і надається інструкція для проведення відповідної роботи. Перш ніж дозволити підлітку розпочати виконання завдання, слід упевнитися в тому, що він зрозумів інструкцію і може правильно виконати роботу, не звертаючись по допомогу до експериментатора. Відповіді на запитання досліджуваний заносить у спеціальний «Лист відповідей», у якому фіксуються його анкетні дані.

Відтак, ґрунтуючись на результатах теоретико-експериментального дослідження особливостей розвитку комунікативних навичок в учнів підліткового віку, ми визначили стратегію корекційно-розвивального психологічного втручання. Розроблена нами стратегія відповідає трьом основним взаємопов’язаним та взаємозумовленим компонентам структури комунікативних навичок: психотехнічному, експресивному та інтерактивному.


Висновки до другого розділу
1. Аналіз науково-психологічної літератури з питання експериментального дослідження комунікативних навичок виявив, що досліджувана нами вікова категорія – підліткова – вимагає особливого психодіагностичного підходу, який ураховуватиме те, що підлітки знаходяться на межі між дитинством та дорослістю.

2. Розвиток комунікативних навичок підлітків є необхідною умовою успішної соціалізації підростаючого покоління. Дослідження у галузі вікової психології показали, що існує взаємозв’язок між процесом розвитку комунікативних навичок й індивідуально-психологічним розвитком школяра, впливом на цей процес його особистісних новоутворень. До завершення підліткового віку, вельми сенситивного до комунікативного розвитку й становлення особистісно-мотиваційних утворень, в учня має остаточно сформуватися система комунікативних навичок і вмінь, що покликані забезпечити ефективність його входження у соціум.

3. Результатом переходу дитини до підліткового віку є глибокі зміни в мотиваційній, пізнавальній, комунікативній та емоційно-вольовій сферах її особистості, які зумовлюються впливом пізнавально-комунікативної діяльності та неформального міжособистісного спілкування. Практичне опанування техніки мовленнєвого спілкування, засвоєння соціально-психологічних еталонів, стереотипів і норм поведінки, правил увічливості відбувається вже не тільки у процесі навчального спілкування, а й у ході міжособистісної взаємодії з ровесниками.

4. Взаєморозуміння сучасного підлітка з однолітками ускладнюється цілою низкою поведінкових факторів, а також особистісними особливостями дітей підліткового віку. До комунікативних труднощів, характерних для цього вікового періоду відносяться сором’язливість, невміння товаришувати, конфліктність, агресивність, демонстративність, нетерпимість, тривожність, пасивність.

5. Аналіз шкільної практики засвідчив, що серед причин, які гальмують ефективну соціалізацію, передусім слід назвати відсутність організаційних умов для повноцінної комунікативно-комфортної життєдіяльності підлітків, а саме – обмеженість діалогової взаємодії у системі «вчитель – учень».

6. Для вимірювання розвитку комунікативних навичок підлітків як складного психологічного утворення особистості розроблена комплексна психодіагностика, що об’єднує три основні взаємопов’язані та взаємозумовлені компоненти структури комунікативних навичок: психотехнічний (пов’язаний з комунікативною стороною спілкування), експресивний (спричинений перцептивно-рефлексивними та емпатійними функціями спілкування), інтерактивний (зумовлений взаємодією між учасниками спілкування).



ВИСНОВКИ
У науково-методичному посібнику здійснено теоретичне узагальнення сучасних психолого-педагогічних підходів щодо впливу суспільних трансформацій на становлення особистості підлітка. За результатами проведеного дослідження можемо констатувати таке:

1. Аналіз вітчизняних та зарубіжних літературних джерел виявив тісний взаємозв’язок між термінами «перехідний», «кризовий», «критичний» і «трансформаційний» щодо нестабільних періодів розвитку суспільства і особистості.

2. З’ясовано, що перехідний (кризовий) період у функціонуванні системи суспільства та розвитку особистості слід розглядати не тільки як явище, що характеризується негативними тенденціями, а й наділене такою важливою позитивною рисою, як можливість суспільства й особистості перейти до наступної, якісно нової стадії розвитку. Оскільки в суспільстві ще не вироблений спосіб виходу з виниклої кризи, його учасники змушені використовувати переважно власний потенціал.

3. Установлено, що психічний розвиток підлітка детермінований двома основними факторами: внутрішніми (біологічними) і зовнішніми (соціальними). Нормальний психофізіологічний розвиток передбачає гармонійне поєднання внутрішніх (біологічних) і зовнішніх (соціальних) факторів, пов'язаних із соціальною ситуацією розвитку, в якій формуються вимоги до дитини.

4. Виявлено тісну залежність особливості становлення підлітка від стану інституту сім'ї (сімейні стосунки, культурне середовище, соціальний статус, громадська позиція підлітків у світі дорослих), освітніх трансформацій (особливості навчання та виховання) і процесів, що відбуваються в суспільстві та державі (передача і засвоєння суспільного досвіду, економічний розвиток суспільства, особливості історичного часу).

5. Зазначено, що в сучасних соціальних умовах у поведінці підлітків співіснують як негативні тенденції (невизнання суспільних обов’язків, девіантність, відсутність ідеалів, втрата романтизму та зниження значущості загальнолюдських чеснот), так і позитивні (соціальна невимушеність, впевненість у собі, розкутість, прагнення до успіху, творчості та вираження власної індивідуальності). Незважаючи на певні протиріччя, головним досягненням підлітка є набуття якісно нового рівня особистісного зростання, коли завдяки засвоєнню нової соціальної позиції реально структурується його свідоме ставлення до себе як до дорослої людини.

6. Аналіз науково-психологічної літератури засвідчив необхідність оптимізації проблеми спілкування як необхідної умови соціалізації в підлітковому віці.

7. Головною перешкодою розв’язання проблеми розвитку комунікативних навичок у підлітковому віці в умовах навчальної діяльності є домінування суб’єкт-об’єктних відносин у традиційній моделі навчання, а в системі розвивального навчання – абсолютизація пізнавальної потреби та недостатнє врахування інших особистісних потреб підлітка. Сучасний гуманістичний напрямок освіти центрований на «суб’єкт-суб’єктній взаємодії», в основу якої покладено демократичний стиль педагогічної взаємодії, гуманістичний за метою та змістом.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал